www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Теорії мотивації: історія виникнення та їх сутність
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теорії мотивації: історія виникнення та їх сутність

С.М. Загурська

ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ЇХ СУТНІСТЬ

   У статті досліджено історичні етапи виникнення та сутність основних концепцій теорії мотивації. Проведено критичний аналіз найвагоміших із них. Висвітлено основні підходи, методи та методологічні аспекти визначення термінів “мотив” та “мотивація”.
   Ключові слова: інстинкт, мотивація, мотив, мотиваційні концепції, потреба.
   Постановка проблеми. Походження та еволюція мотивації досить складні проблеми як з теоретичної, так і з методологічної точок зору. Феномен мотивації хвилював свідомість людства з найдавніших часів розвитку суспільства і залишається актуальним яку сучасній вітчизняній, так і в зарубіжній психології. З одного боку, це відбувається тому, що необхідність впровадження в практику психологічних досліджень вимагає пізнання закономірностей поведінки людини, особливо щодо спонукань і їх реалізації. З другого боку, назріла необхідність розкриття зв'язків внутрішніх мотиваційних тенденцій людини до дії з соціальною детермінацією її психіки.
   Ідея єдності інтелекту та афекту, що виникла ще в працях давніх філософів (Аристотель, Спіноза), стала базою практично всіх теоретичних мотиваційних систем (Д. Уотсон, К. Лєвін, А. Маслоу, Л. С. Виготський, X. Хекхаузен). Принцип єдності когнітивно-афективних складових закладено в основу багатьох теорій мотивації, хоча і з різним ступенем пріоритетності того чи іншого компонента в різних авторських підходах і напрямах психології. Більшість дослідників у галузі мотивації (О.М. Леонтьев, С.Л. Рубінштейн, Л.І. Божович, А. Г. Ковальов, Є.П, Ільїн) доходять до висновку, що ще не вироблено загально визначеного та остаточно прийнятого трактування сутності цього поняття. Мотивацію не тільки розглядають під різним кутом, але й доволі часто висловлюють діаметрально протилежні точки зору на її значення і роль у механізмах регуляції поведінки людини. У сучасній українській науковій літературі проблемам мотивації приділяють увагу А. Колот, С. Занюк. Окремі аспекти пов'язані з мотивацією поведінки людини досліджувалися у працях Н. Ліфарєвої, В. Москаленко та ін.
   Мета і завдання дослідження. Не претендуючи на вичерпність теми, автор ставить за мету проаналізувати та зробити критичний аналіз основних теорій мотивації. Прослідкувати трансформацію визначення термінів “мотивація” та “мотив”. Дослідити та систематизувати концептуальні уявлення про теорії мотивації як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Підтвердити положення про сенсоутворююче значення мотиву, відображене потребами, які усвідомлюються і зберігаються в свідомості суб'єкта.
   Результати дослідження та їх обговорення. Чисельні теорії мотивації з'являються ще в роботах стародавніх грецьких філософів. Великі мислителі давнини - Аристотель, Геракліт, Демокріт, Лукрецій, Платон, Сократ згадували “потребу” як учителя життя. Так, Демокріт розглядав потребу як основну рушійну силу, яка не тільки привела в дію емоційні переживання, але зробила розум людини витонченим і дозволила опанувати мову. Сократ писав про те, що кожній людині властиві потреби, бажання й прагнення. При цьому головне полягає не в тому, які прагнення людини, а в тому, яке місце вони займають в її житті. Людина повинна прагнути до мінімізації потреб і задовольняти їх тільки тоді, коли вони стають нагальними. Це значно наблизило б людину до богоподібного стану, і всі прагнення волі та розуму вона змогла б спрямовувати на пошук істини і сенсу життя [4, с 9]. У Платона потреби, потяги і пристрасті утворюють “жадаючу” або “нижчу” душу, що бажає багатства. Ця “нижча” душа подібна до стада, і вимагає керівництва з боку “розумної і благородної” душі [11, с 15]. Значний крок в поясненні механізмів поведінки людини зробив Аристотель. Він вважав, що прагнення завжди пов'язані з метою, в якій у формі образу або думки представлений об'єкт, що має для організму корисне або шкідливе значення. З іншого боку, прагнення визначаються потребами і пов'язаними з ними відчуттями задоволення і незадоволення, функція яких полягає в тому, щоб повідомляти і оцінювати придатність або непридатність даного об'єкту для життя організму. Таким чином, будь-який вольовий рух і емоційний стан, що визначають активність людини, мають природні підстави [11, с 26-32]. Дуже близькими до переконань Аристотеля були і погляди Лукреція, який вважав, що джерелами волі є бажання, які витікають з потреб. Голландський філософ Б. Спіноза головною спонукальною силою поведінки визнавав афекти, до яких він відносив в першу чергу потяги, пов'язані як з тілом, так і з душею і якщо потяг усвідомлюється, то він перетворюється на бажання [11, с 49-56].
   Важливе значення потребам як основним джерелам активності людини надавали французькі матеріалісти кінця XVIII століття. Е. Кондильяк, П. Гольбах та ін. Вони пов'язували потреби з неспокоєм, що викликається відсутністю чого-небудь, що веде до задоволення. Завдяки потребам виникають усі душевні і тілесні звички. Потреби виступають рушійним чинником наших пристрастей, волі, розумової активності. Через мотиви, що є реальними або уявними предметами, з якими пов'язано благополуччя організму, потреби приводять у дію наш розум, відчуття, волю і направляють їх до того, щоб провести певні дії для підтримки існування організму. Потреби людини безперервні, і ця обставина служить джерелом її постійної активності. П. Гольбах у вченні про потреби стверджував, що для пояснення активності людини достатньо одних зовнішніх причин, і повністю відкидав традиційне уявлення ідеалізму про спонтанну активність свідомості, пізнавальну, емоційну і вольову діяльність [4, с 10].
   Таким чином, ми можемо констатувати, що погляди на суть і походження мотивації людини перших дослідників протягом століть неодноразово мінялися, але спільним залишалося ставлення до людини як до унікальної істоти, що не має нічого спільного з тваринами. Вважалося, що лише людина, наділена розумом, мисленням і свідомістю, володіє волею і свободою вибору дій. Мотиваційне джерело людської поведінки вбачалося виключно в розумі, свідомості і волі людини.
   Друга половина XIX ст. відзначена рядом видатних наукових відкриттів у різних галузях науки, зокрема, появою еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Дана теорія не тільки докорінно змінила уявлення про походження людини, але й значно вплинула на медицину, психологію та інші гуманітарні науки. Своїм ученням Ч. Дарвін зробив перший рішучий крок вперед у поведінковому і мотиваційному зближенні різних живих істот, показавши, що у людини і тварин є чимало загальних форм поведінки, зокрема, емоційно-експресивних виразів, потреб і інстинктів [11, с.122-131]. Під впливом теорії еволюції в психології почалося інтенсивне вивчення розумних форм поведінки у тварин (У. Келер, Е. Торндайк) та інстинктів у людини (3. Фрейд, У. Макдауголл, та ін.). Принципові відмінності людини від тварин на цьому етапі розвитку психологічних знань і мотиваційної теорії дослідники прагнули звести до мінімуму - вроджених інстинктів. Так, у 3. Фрейда таких інстинктів три: інстинкт життя, інстинкт смерті та інстинкт агресивності. Також він надавав вирішальне значення в організації поведінки людини підсвідомому ядру психічного життя, що створюється сильними потягами (здебільшого сексуальними).
   У 20-і роки XX сторіччя на зміну теорії інстинктів з'явилася концепція, що базується в поясненні поведінки людини на біологічні потреби. У цій концепції стверджувалося, що у людей і у тварин є загальні органічні потреби, які однаково впливають на їх поведінку. Періодично виникаючі органічні потреби викликають стан збудження і напруги в організмі, а задоволення потреби веде до зниження напруги. Принципових відмінностей між поняттями інстинкту та потреби не відокремлюють, за винятком того, що інстинкти є вродженими, тобто незмінними, а потреби можуть з'являтися і змінюватися протягом життя. Зокрема, в теорії біологічних потреб людини, у цей період, виникають два нових напрями стимулювання як еволюційного вчення Ч. Дарвіна, так і відкриттями І.П. Павлова. Це поведінкова (біхевіористська) теорія мотивації і теорія вищої нервової діяльності. Методологічною основою цих теорій стала концепція tabula rasa Д. Локка. В подальшому вона розвивалася у працях Д. Уотсона, Е. Томлена, К. Халла, Б. Скиннера та Е. Торндайка. Всі вони намагалися за допомогою зовнішніх ситуацій детермінації пояснити поведінку в рамках початкової стимульно-реактивної схеми. У сучаснішому її варіанті (а ця теорія продовжує розроблятися до цих пір майже в тому ж вигляді, в якому вона була запропонована ще на початку й середині століття Е. Толменом і К. Халлом) дана концепція включає новітні досягнення в галузі фізіології організму, кібернетики і психології поведінки. В працях психологів біхевіористського напряму були розроблені численні методикимодифікації поведінки, що мають популярність й у сучасних психологів-практиків [1, с 30-33].
   Починаючи з 30-х років XX ст. з'являються і виділяються спеціальні концепції мотивації, які стосуються тільки людини. Однією із перших таких концепцій була теорія мотивації К. Левіна, де діяльність людини розглядалась як функція особистості і навколишнього середовища. В цій теорії поряд із органічними потребами виділені і психогенні потреби, що виникають у процесі виховання та навчання. К. Левін ввів поняття квазіпотреб і намірів, запропонував суттєво важливу для психології мотивації досягнень диференціацію між формуванням мети і прагненням до мети. Він проводив свої дослідження з позиції так званої структурної теорії (гештальтпсихології). К. Левіним і його учнями (Ф. Хоппе, Т. Дембо) були знайдені вдалі експериментальні прийоми дослідження потреб людини, її намірів, її волі і встановлені деякі цікаві психологічні факти і закономірності [3, с 172-184], але, дослідження мотивів на базі інтроспекції та редукції є достатньо проблематичним, тому що багато з них знаходяться в складному взаємозв'язку поміж собою. Так, поряд з першочерговими намірами можуть знаходитися й інші мотиви (непомітні на перший погляд), але в результаті вони можуть відігравати роль вирішальних мотивів та керувати поведінкою людини.
   Подальший розвиток теорій мотивації пов'язаний з факторами, що суттєво впливають на поведінку людини та її трудову активність. Найвідоміші теорії цього періоду (теорія ієрархії потреб Маслоу, теорія Альдерфера, теорія двох факторів Герцберга та теорія набутих потреб Мак-Клелланда) отримали загальну назву змістовних теорій мотивації, в яких автори з метою усунення проблем “основних” і “другорядних” мотивів вдаються до спроб у певний спосіб класифікувати мотиви. Роботи представників гуманістичної психології, таких, як А. Маслоу, Р. Олпорт, К. Роджерс та ін., висвітлили нове бачення мотивації, що витікає з бачення про активну природу людини, здатну впливати на своє життя і відповідальну за нього. А. Маслоу запропонував класифікацію людських потреб, побудованих за ієрархічними групами, послідовність яких указує на порядок появи потреб в процесі індивідуального розвитку, а також на розвиненість в цілому мотиваційної сфери людини. У людини, згідно з його концепцією, з дня народження послідовно з'являються і супроводжують особисте зростання такі сім класів потреб: фізіологічні, потреби в безпеці, потреби в належності та любові, потреби в повазі та самоповазі, пізнавальні потреби, естетичні потреби, потреби в самоактуалізації та реалізації власного потенціалу [1, с 33-41]. Теорія ієрархії потреб зробила важливий крок у розумінні того, що лежить в основі інтересів і дій людей. Проте вона, на думку багатьох вчених, не відповідає на питання про природу тих чи інших потреб, занадто абсолютизує ідеї жорсткої ієрархічності потреб та недостатньо враховує індивідуальні відмінності людини.Наступні теорії мотивації здебільшого пов'язані з мотиваціями діяльності, праці та успіху. К. Альдерфер так звану “Теорію ERG” побудував на класифікації та аналізі потреб та обґрунтуванні впливу даних потреб на поведінку працівників. Він запропонував виділити три основні групи потреб: потреби існування, потреби зв'язку і потреби зростання. Дана теорія має схожість з теорією ієрархії потреб А. Маслоу, але, на відміну від неї, теорія К. Альдерфера стверджує, що у людини немає ієрархічної будови потреб, на пріоритетність тієї або іншої групи потреб можуть впливати різні зовнішні і внутрішні чинники. Ієрархія потреб відображає рух як від нижнього рівня до верхнього, так і, навпаки, у зворотньому порядку, тобто у бік посилення стимулюючої дії цілком конкретних “нижніх” потреб, якщо незадоволено потреби “верхні” [5, с 32].
   Професор Ф. Герцберг дослідив чинники, що мають мотиваційний та демотиваційний вплив на поведінку людини, викликають у неї задоволення або незадоволення. На основі досліджених чинників він розробив теорію двофакторної мотивації - так звані гігієнічні фактори і власне людські мотиватори. Під гігієною він має на увазі умови роботи, зарплату та інші чинники, що створюють моральне задоволення. Мотиватори - це сама робота, яка дає визнання та реалізацію своїх бажань і ідей. Дана теорія дає розуміння того, що для повного задоволення потреб особистості недостатньо лише належного рівня умов праці, слід приділяти увагу складності та різноманітності завдань, можливості професійного зростання та визнанню особистості оточенням.
   За теорією набутих потреб Мак-Клелланда певні види людських потреб формуються протягом всього життя особистості. До них він відніс потреби досягнення, співучасті та влади - так звані потреби вищого порядку, тому що потреби нижчого характеру, на думку вченого, в сучасному суспільстві практично задоволені. Названі потреби не виключають одна одної, але не мають ієрархічного підпорядкування, на відміну від інших змістовних теорій. Навпаки, Мак-Клелланд підкреслює необхідність урахування взаємного впливу всіх потреб на поведінку людини [5, с 36].
   У другій половині XX століття теорії потреб людини були доповнені рядом спеціальних мотиваційних концепцій, представлених у працях Д. Аткінсона, X. Хекхаузена, Р. Келлі, Ю. Роттера та ін. Найбільш змістовна серед них модель мотивації Хекхаузена відрізняється від інших диференційованістю та конкретизованістю структурних компонентів. Мотиваційний процес розуміється як оцінка подій погляду збуджуючих цінностей, вірогідності їх досягнень. Тобто складний процес мотивації, що включає емоційні оцінки і потяги, в моделі підміняється інформаційним процесом, а мотивація, що є єдністю афективних і когнітивних процесів, перетворюється у чисто когнітивний процес. [12, с.34-36] Когнітивні теорії мотивації викликали необхідність ввести в наукову термінологію нові поняття щодо мотивації: соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні фактори, когнітивний дисонанс, очікування успіху, острах неуспіху та рівень домагань [2, с 51], але у всіх них поняття “мотивація” залишається тісно пов'язаним з поняттям “потреби”. Кожна з розглянутих змістовних теорій мотивації має певні переваги та недоліки. Загальним же надбанням даних теорій є те, що в основі мотивації лежить потреба конкретної особистості, що перетворюється в свідомості цієї особистості на мотиви, які і спонукають людину до певних дій. А до загальних недоліків слід віднести те, що всі змістовні теорії ігнорують індивідуальність особистості, всі особистості сприймаються як однакові і однаково реагують на зміну виробничих відносин.
   Подальший розвиток теорій мотивації пов'язаний з розвитком процесуальних теорій, які виходять за рамки окремого працівника і вивчають вплив на мотивацію різних чинників середовища (зовнішні чинники). Вони не заперечують існування потреб, але наголошують, що поведінка людей в організації визначається не тільки потребами. Згідно з процесуальним підходом поведінку працівника в організації разом з потребами обумовлюють: прийняття працівником конкретної ситуації; очікування працівника, пов'язані з конкретною ситуацією; оцінка працівником можливих наслідків обраного типу поведінки.
   До процесуальних теорій мотивації відносять, зокрема, такі:
   - теорія очікувань (сподівань) В. Врума;
   - теорія справедливості С. Адамса;
   - концепція партисипативного (спільного) управління;
   - модель Портера-Лоулера.
   Згідно з теорією очікувань В. Врума, наявність потреби не є єдиною необхідною умовою для мотивації. Людина також повинна сподіватися (чекати), що вибраний нею тип поведінки дійсно приведе до визначеної мети. Очікування згідно з цією моделлю можна розцінювати, як оцінку вірогідності події. При аналізі мотивації розглядається взаємозв'язок трьох елементів: витрати - результати - винагорода.
   Теорія справедливості С. Адамса допускає, що, оцінюючи винагороду за результати праці, співробітники прагнуть до соціальної рівності. І якщо працівник вважає, що йому в порівнянні з іншими недоплачують, він може зажадати підвищення зарплати, понизити ефективність роботи або звільнитися.
   Концепція партисипативного (спільного) управління розглядає потребу особистості приймати участь у житті організації та визначенні перспектив її подальшого розвитку.
   Модель Портера-Лоулера - комплексна теорія мотивації, що містить елементи попередніх теорій. На думку авторів, мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань і сприйняття працівниками справедливої винагороди. В моделі Портера-Лоулера фігурує 5 основних ситуаційних факторів: витрачені працівником зусилля; сприйняття; отримані результати; винагородження; ступінь задоволення.
   В соціалістичний період розвитку суспільства дослідники надавали перевагу значимості навколишнього середовища, формування і спрямованість мотивів людини розглядалися переважно у сенсі суспільно-економічних відносин. При цьому біологічні, індивідуальні особливості людини досить часто недооцінювалися. Аналіз робіт радянських авторів свідчить про те, що мотиви досліджувалися головним чином у зв'язку з діяльністю (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьев, С. Л. Рубінштейн, В. Д. Шадріков, К. А. Абульханова-Славська) та з проблемами особистості (Л. I. Анциферова, В. Г. Асеев, Л. I. Божович, А. Г. Ковальов, Е. С. Кузьмін).
   Розглядаючи мотивацію, мотив, потребу, спонукання як психологічний феномен, вчені зіткнулися з багатьма труднощами. Виникали термінологічні неясності. О. М. Леонтьев писав, що роботи з проблеми мотивації майже не піддаються систематизації - до такого ступеня різні ті поняття, з приводу яких уживається термін “мотив”, і що само це поняття перетворилося на великий мішок, в який складені самі різні речі. На його думку, сама потреба не може викликати цілеспрямовану діяльність, вона є передумовою, внутрішньою умовою діяльності. “До свого першого задоволення потреба “не знає” свого предмету, його ще потрібно виявити. Тільки в результаті такого виявлення потреба знаходить свою предметність, а предмет, що сприймається (уявляється), - свою спонукальну та спрямовуючу діяльність функцію, тобто стає мотивом”. [6, с 205]. Під мотивом О. М. Леонтьев розуміє предмет, що знаходиться поза людиною і в якому у неї є потреба. Цей предмет може бути як матеріальним, так ідеальним, сприйматися чуттєво чи бути тільки в уяві [7, с 13].
   Сучасний російський дослідник Є. П. Ільїн, аналізуючи різні підходи до визначення поняття “мотив”, зазначає, що мотив - це не будь-яке спонукання, яке виникає в організмі, а лише внутрішньо усвідомлене спонукання, яке стимулює людину до дії та вчинків [4, с 63-64].Значний здобуток у створенні та розвитку теорій мотивації внесли й українські вчені М. Вольський, Г. Цехановецький, М. Туган-Барановський та ін. Так, одну з перших у світі класифікацій потреб розробив М. Туган-Барановський. Він чітко розділив їх на п'ять груп: фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти та потреби, альтруїстичні, потреби практичного характеру. Особливого значення в мотиваційних процесах вчений надавав психологічним почуттям, трудовим традиціям, моральним і релігійним поглядам [5, с 24]. Суттєву увагу українські дослідники мотивації Є. М. Павлютенков та В. В. Ярошенко приділили концепції формування мотивів вибору професії. Так, Є. М. Павлютенков зауважує, що одним з важливих завдань виховання людини - є формування у неї системи розумних потреб, які узгоджуються з соціально-економічними умовами життя суспільства.
   Серед сучасних українських дослідників теорій мотивації виділяється фахівець в галузі мотивації та психотренінгів С. Занюк, який наголошує, що “мотивація” - це сукупність спонукаючих чинників, що викликають активність особистості та визначають напрям її діяльності. Спонукаючі чинники вчений розділяє на два самостійних класи: потреб та інстинктів як джерел активності та мотивів як причин, що визначають спрямованість поведінки або діяльності [3, с 7].
   Серед різноманітних точок зору на поняття “мотивація” найбільш плідною, на наш погляд, є теорія, відповідно до якої вони розглядаються як віддзеркалення і прояв потреб. Потреби реалізуються в ході пошукової активності, яка може вилитися не в одну якусь певну діяльність, а в різні види діяльності. Це визначає програма потреби, що формується на основі потреби і під впливом інших потреб, всієї спрямованості особи, зовнішніх умов і обставин. В результаті утворюється спонукання до певної діяльності, здійснення якої і задовольняє дану потребу. Типова ознака мотиву - множина, пучок дій, які збираються навколо одного предмету. Ця сукупність дій і є діяльність. На основі однієї потреби можуть утворюватися мотиви до різних діяльностей і одна і та ж діяльність може бути викликана різними мотивами, що входять у програми самих різних потреб.
   Отже, мотив - це ніби усвідомлена потреба. Проте це вже не сама потреба, а її віддзеркалення, прояв, ніби її трансформований і конкретизований вираз. Усвідомлення потреби, її “привласнення” індивідом супроводжується уявним переходом від загального до приватного, від усвідомлення необхідності праці взагалі до усвідомлення необхідності конкретного виду праці і його вибору, а також вибору професії. Відбувається уявний перехід і від власного до загального, внаслідок чого певна потреба зміцнюється або послаблюється, стає стійкою або слабкою.
   Термін “мотивація” - більш широке поняття, ніж термін “мотив”, воно використовується у двоякому сенсі, визначає систему чинників, які детермінують поведінку та характеристику процесу, що стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні [8, с 160].
   Висновки та перспективи подальших досліджень. Цивілізаційний шлях розвитку людини виробив близько 50 теорій мотивацій. Багато з них побудовані на підставі експериментів з тваринами, тому у багатьох випадках пряме їх запозичення та перенесення на людину неможливе. Кожна із них має свої переваги та недоліки. Основний недолік полягає в тому, що всі теорії, якщо їх розглядати окремо, в змозі пояснити лише окремі феномени мотивації, відповісти лише на невелику частину питань, що виникають у галузі психологічних досліджень. Тільки інтеграція всіх теорій з глибоким аналізом і виокремленням всього позитивного, що в них міститься, здатна дати нам найбільш повну картину детермінації людської поведінки.
   У нашому дослідженні ми визначили мотивацію як сукупність чинників, що визначають поведінку. її складають спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість. Сюди також відносяться усвідомлювані й неусвідомлювані психологічні чинники, що спонукають індивіда до здійснення дій і визначають їх спрямованість або цілі. Мотиваційна сфера має досить складну структуру. При цьому мотивація побудована за певною ієрархією як у середині кожного виду діяльності, так і за різними видами діяльності. Мотиваційні сфери різних осіб відрізняються одна від одної за змістом мотивації, її структурою, ієрархією, силою і стійкістю мотивів.
   Мотиви виникають, розвиваються і формуються на основі потреб. Разом з тим вони відносно самостійні, бо потреба не визначає саме сукупність мотивів, їх силу і стійкість. При одній і тій же потребі у різних людей можуть виникати неоднакові мотиви. Тісний зв'язок мотивів і потреб пояснюється схожістю їх суті. Потреба людини - це випробовувана нею потреба в чомусь, мотиви ж - це спонукання людини у зв'язку з цією потребою. Мотиви з'являються майже одночасно з виникненням потреб, проходячи певні стадії, аналогічні стадіям формування потреб. У процесі виникнення і формування вони роблять взаємний вплив один на одного. Внаслідок такого взаємного впливу стає неможливим аналіз мотивів у відриві від потреб і навпаки.

ЛІТЕРАТУРА

1. ГордееваТ. О. Психология мотивации достижения/Т. О. Гордеева. - М. : Смысл ; Издательский центр “Академия”, 2006. - 336 с.
2. Верещагина Л. А. Психология потребностей и мотивация персонала / Л. А. Верещагина, И. М. Карелина. - 2-е изд., доп. - X, 2005. - 156 с.
3. Занюк Сергей Степанович. Психология мотивации / Сергей Степанович Занюк. - К.: Ольга-Н, Ника Центр, 2002. - 352 с.
4. Ильин Евгений Павлович. Мотивация и мотивы : учеб. пособие / Евгений Павлович Ильин. - СПб. и др. : Питер, 2003. - 508 с.
5. Колот А. М. Мотивація персоналу : підручник/А. М. Колот. - К. : КНЕУ, 2002. - 373 с.
6. Леонтьев Алексей Николаевич. Деятельность. Сознание. Личность : учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. “Психология”, “Клиническая психология” / Алексей Николаевич Леонтьев. - М. : Смысл ; Издательский центр “Академия”, 2004. - 346 с.
7. Леонтьев Алексей Николаевич. Потребности, мотивы, эмоции: курс лекций / Алексей Николаевич Леонтьев. - М. : МГУ, 1994. - 62 с.
8. Ліфарєва Н. В. Психологія особистості: навчальний посібник / Н. В. Ліфарєва. - К. : ЦНЛ, 2003. - 240 с
9. Павлютенков Е. М. Формирование мотивов выбора профессии / Е. М. Павлютенков. - К. : Рад. Школа, 1980. - 144 с.
10. Петров В. В. Теории мотивации [Электронный ресурс]: учебное пособие для вузов / В. В. Петров. - М. : Равновесие, 2005.
11. Психология мотиваций и эмоций / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер и М. В. Фаликман. - М. : ЧеРо, МПСИ, Омега-Л, 2006. - 752 с.
12. Хекхаузен Хайнц. Мотивация и деятельность : учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по направлению и спец. “Психология”, “Клиническая психология”/ХайнцХекхаузен. - 2-е изд. - СПб. : Питер, 2003. - 860 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com