www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Мотиваційно-ціннісні орієнтації навчання студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Мотиваційно-ціннісні орієнтації навчання студентів

Г.В. Чуйко,
Б.А. Леко

МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

   Вища освіта не є обов'язковою, проте в останні десятиліття стала бажаною, залишаючись для частини людей символом вищого когнітивного розвитку особистості, що наділяє її особливим статусом і потенціалами, які ще реалізуються у певних дивідендах; для іншої ж, у наш час - більшої частки осіб, - утверджується як обов'язкова для людей, які або здатні вчитися, або можуть собі дозволити платне отримання диплому, який стає символом певного майнового статусу особи. У першому випадку освіта і знання є самоціллю чи мотивом (засобом) до наступної професійної діяльності, у другому - метою є отримання диплому безвідносно до того, чи відповідає він знанням чи здібностям людини. Подальша ж робота за спеціальністю -необов'язкова в обох випадках.
   Д.Дьюі зауважував: “Уся історія педагогічної думки відзначена боротьбою двох ідей - ідеї про те, що навчання - це розвиток, що йде зсередини і ґрунтується на природних здібностях, та ідеї про те, що навчання - це формування, що йде ззовні, являючи собою процес переборення природних схильностей та заміщення їх набутими під зовнішнім тиском навичками” [3, с 189]. Проте, в обох випадках (витлумачуючи навчання як розвиток чи формування) необхідною складовою процесу навчання, як і будь-якої іншої діяльності, є мотивація. Мотивацію ми розуміємо як сукупність мотивів і факторів, що володіють спонукальною силою, здатністю викликати і регулювати активність організму, організовувати та спрямовувати поведінку людини на досягнення мети. Поведінка і діяльність детерміновані кількома мотивами і є полімотивованими. За Р.С. Нємовим, кожна потреба може бути реалізована в багатьох мотивах, а кожен мотив - задоволений різною кількістю цілей.
   Проблема мотивації учіння одна із центральних у педагогіці та психології (зокрема, до її аналізу зверталися такі вчені, як Г.С. Костюк, Є.П. Ільїн, О.М. Леонтьев, С.С. Занюк, В.К. Вілюнас, С.Л. Рубінштейн, Р.С. Нємов, ін.), оскільки саме в процесі навчання відбувається формування та становлення особистості (ілюстрацією до сказаного служать слова В.І. Слободчикова: юність - завершальна стадія рівня персоналізації; “головні новоутворення юнацького віку - саморефлексія, усвідомлення власної ідентичності, поява життєвих планів, готовність до самовизначення, установка на свідому побудову власного життя, поступове вростання в різні сфери життя” [4, с.311]), проте, в наш час вона перетворюється на глобальну (навчання закладає основи для майбутньої професійної діяльності), зокрема, у зв'язку із тим, що вища освіта, не будучи обов'язковою законодавчо, проте, реально стає саме такою (значна кількість молоді намагаються її здобути, а її доступність перманентно зростає).
   На думку Є.П. Ільїна, основними мотивами вступу до ВНЗ, згідно є: бажання знаходитися серед студентської молоді, суспільна значущість професії та широка сфера її застосування, відповідність професії інтересам і схильностям особистості та її творчі можливості [2, с.264]. Проте, зі зміною соціальної і політичної ситуації в країні, трансформацією життєвих цінностей молоді виникають інші мотиви вступу до ВНЗ, зокрема, низький конкурс на певну спеціальність, тиск і високий рівень матеріальної забезпеченості батьків, престижність професії.
   Ученими визначено основні мотиви учіння студентів, серед яких домінують “професійні” та “особистого престижу” [2, с.265], поділено на позитивні та негативні за впливом на учбову діяльність, помічено зміну головного мотиву на різних курсах (зокрема, А.Н. Пєчніков і Г.В. Мухіна вважають, що на першому курсі провідним є професійний мотив, на другому - особистого престижу, на третьому - обидва названі мотиви, на четвертому - додається прагматичний мотив) і залежність мотивів від успішності студентів, виділено умови формування позитивної мотивації учіння студентів.
  Отже, вивчення проблеми мотивації учіння (і, зокрема, студентів) постійно викликає інтерес науковців. Метою даного дослідження є аналіз особливостей мотивації навчання у ВНЗ державної та приватної форм власності.
   Вибірку склали дві групи досліджуваних-третьокурсників: група 1 (п = 21) - студенти-психологи ЧНУ (державна форма) та група 2 (п = 20) - студенти-юристи Буковинського університету (приватна форма).
   На першому етапі дослідження нами було проведено опитування студентів з метою виявлення мотивації відвідування та пропусків ними занять. Зауважимо, що у цьому контексті студенти можуть назвати дуже велику кількість причин.
   Серед мотивів, якими студенти пояснюють свою присутність на заняттях, безумовна першість за двома: “отримати знання, здобути освіту” (кількість юристів, які назвали даний мотив, співставна із кількістю психологів) та “стати класним спеціалістом” (тут юристи вдвічі переважають психологів, які назвали даний мотив), - крім того, третю позицію у виборі юристів займає мотив “дізнатися щось цікаве”, а у виборі психологів другу - “заставляють батьки”.
   Серед інших причин відвідування занять, які називають студенти, виділяються такі: “батьки заплатили гроші за навчання”, “боязнь виключення”, “спілкуватися з друзями”, “не сидіти вдома”, “обов'язок”, - крім того, студенти-психологи додають ще “самоствердження”, “совість, відповідальність”, “розуміння, що навчання - бажане й необхідне”, “звичка, бути як усі”.
   Відмінність між вибірками помітна у виборі трьох мотивів: “дізнатися щось цікаве”, “бути кваліфікованим спеціалістом, щоб у перспективі отримати хорошу роботу”, - більше хочуть юристи, а заставляють відвідувати заняття частіше (більше, ніж удвічі) психологів.
   Мотив, який обома вибірками вважається головною причиною пропусків занять, - “нецікаво, нудно”, причому студенти уточнюють, що така проблема пов'язана з окремими викладачами; інші мотиви невідвідування занять набрали вдвічі менше голосів; серед них: “бажання поспати, лінощі”, “невідкладні справи, головніші за навчання”, “стан здоров'я”, “багаті родичі, які й без освіти влаштують у житті” (на це частіше покладаються юристи - платники).
   Відмінність між вибірками помітна за мотивами “багаті родичі”, “байдужість до знань”, “непідготовленість”, у називанні яких переважають юристи, та мотивами “стан здоров'я, депресія” і “лінощі”, де гору беруть психологи; крім того, останні доповнюють картину мотивації пропусків занять ще такими мотивами: “студенти працюють”, “не захоплені професією, не хочуть працювати за спеціальністю”, “важко вчитися”, “заставили вступити”, “освіта - для галочки” та “випередили програму”.
   Отже, студенти обох вибірок можуть знайти безліч виправдань як своїх пропусків занять, так і мотивації відвідувати навчальний заклад, проте палітра мотивів багатша (що закономірно) у студентів-психологів, вони ж більш відверті та ґрунтовні у відповідях.
   На другому етапі дослідження нами було застосовано методику Т.І. Ільїної “Мотивація навчання у ВНЗ”, що містить три шкали: “набуття знань” (прагнення отримати знання, зацікавленість); “оволодіння професією” (прагнення оволодіти професійними знаннями та сформувати професійно важливі якості) й “отримання диплому” (прагнення отримати диплом при формальному засвоєнні знань, у тому числі обхідні шляхи при здачі екзамену), - причому переважання мотивації за першими двома шкалами свідчить про адекватний вибір студентами професії та задоволеність цим вибором.
   Отримані дані узагальнено в таблиці 1:

Таблиця 1
Мотивація навчання у ВНЗ

   Порівняння результатів двох вибірок свідчить:
   - за шкалою “набуття знань” більшість опитаних обох вибірок виявили середній рівень розвитку даного мотиву, проте серед психологів таких значно більше (майже на 14 %), тоді як серед юристів більше (на 20 %) тих, у кого низький рівень прояву пізнавального мотиву, тобто досліджувані групи 2 менше зацікавлені у свідомому набутті знань в результаті навчання у ВНЗ;

Таблиця 1. Мотивація навчання у ВНЗ

   - аналіз середніх показує, що всі три мотиви навчання у ВНЗ сильніше проявляються у вибірці 1, проте студенти-психологи значно сильніше вмотивовані на навчання задля оволодіння професією, ніж юристи; статистичну достовірність різниці між вибірками за даним параметром засвідчує показник U Манна-Уітні, що дорівнює 98,500 при р < 0,004;
   - результати за шкалою “оволодіння професією” відрізняються від результатів решти шкал, оскільки в обох групах переважає низький рівень прояву мотиву, особливо це помітно у вибірці 2, де 65 % студентів виявили низький рівень прагнення оволодіти професією і сформувати в ході навчання професійно важливі якості, тоді як у вибірці 1 таких 38%; з огляду на ці дані можна стверджувати, що досліджувані юристи значно менше, ніж психологи, націлені на оволодіння професією, тобто навчання у ВНЗ вони, швидше, не пов'язують з майбутньою професійною діяльністю; це підтверджується і кількістю студентів даної групи, в яких виявлено високий рівень розвитку даного мотиву, - лише у 5 % опитаних;
   - прагнення формально отримати диплом (не через оволодіння знаннями, а реалізацією обхідних шляхів) значною мірою проявляється у студентів; на середньому рівні воно приблизно у половини опитаних обох вибірок; проте, якщо у вибірці 1 на 13 % більше тих, у кого мотив отримання диплому на високому рівні прояву, то у вибірці 2 на 10 % більше студентів з низьким рівнем даного мотиву; тобто, психологи виявляються більше націленими на диплом, ніж майбутні юристи.
   Аналізуючи результати за методикою “Мотивація схвалення” (Д.Краун, Д.Марлоу), виявлено:
   - у вибірці 1 у переважної більшості опитаних (80,95 %) середній рівень прояву даної мотивації; у 14,29 % студентів - низький, у решти, 4,76 %, - високий рівні мотивації отримання схвалення від оточуючих, морального заохочення за здійснюване;
   - у вибірці 2 ситуація аналогічна: у 70 % студентів - середній, у 20% - низький і у 10 % - високий рівні мотивації схвалення; про це свідчить і аналіз середніх (8,24 бали та 8,25 балів);
   - порівняння результатів вибірок показує, що серед студентів-юристів переважають ті, у кого більша потреба в позитивній оцінці оточуючих, для них важливим є їх схвальний відгук на дії та вчинки опитаних: схвалення здатне активізувати їх на значніші досягнення.
   Наступна використана нами методика, орієнтована на визначення рівня суб'єктивного контролю опитаних, певною мірою пояснює результати попередньої: серед студентів-психологів 23,81 % з високим рівнем (інтернальним) суб'єктивного контролю та 76,19 % - із середнім, тоді як серед опитаних студентів-юристів 95 % із середнім та 5 % - з низьким рівнем суб'єктивного контролю, тобто майбутні психологи більше і частіше схильні брати відповідальність за зроблене, події та ситуації власного життя на себе, вважати, що як теперішнє, так і майбутнє залежить від них самих, тоді як майбутні юристи виявляються більш екстернально орієнтованими і відповідальність за події власного життя, зокрема, негаразди і свої вчинки, схильні перекладати на інших (людей, ситуації). Зауважимо, що за даним показником вибірки відрізняються статистично: U = 82,500 при р< 0,001, - тобто студенти-психологи значно більше інтернальні, ніж майбутні юристи.
   На четвертому етапі дослідження ми використали “Морфологічний тест життєвих цінностей” В.Ф. Сопова і Л.В. Карпушина, що дозволяє виявити життєві цінності, яким опитані віддають перевагу, та охарактеризувати мотиваційно-ціннісну структуру особистості студентів. Тест діагностує дві групи показників: термінальні цінності та життєві сфери, де вони реалізуються. Запропоновані цінності відносяться до двох різних груп: духовно-моральні (саморозвиток, духовна задоволеність, креативність й активні соціальні контакти) та егоїстично-престижні (прагматичні) цінності (престиж, досягнення, матеріальний стан, збереження індивідуальності). Якщо перша група відображає морально-ділову, гуманістичну спрямованість особистості, то друга -егоїстично-престижну, прагматичну спрямованість.
   За результатами проведеного дослідження складено узагальнюючі таблиці 2 (цінностей) та 3 (життєвих сфер).

Таблиця 2
Життєві цінності

Таблиця 2. Життєві цінності

   Аналізуючи дані таблиці 2 та порівнюючи результати двох груп, констатуємо, що:
   - за цінністю “духовне задоволення” групи виявляються максимально схожими: біля 60 % опитаних вибірок із середнім, решта - з високим рівнем прояву позитивного ставлення до даної цінності;
   - за цінностями “креативність”, “престиж” та “збереження індивідуальності” розподіл досліджуваних груп на рівні за ступенем важливості цінності для особистості аналогічний: середній рівень переважає, проте за цінністю “креативність” із середнім рівнем значно більше студентів-юристів, за іншими - психологів;
   - у ставленні до цінності “соціальні контакти” також спостерігається певна схожість, проте, якщо у вибірці 2 опитані розділилися порівну між високим і середнім рівнями, то у вибірці 1 значно більше опитаних із середнім рівнем ставлення до цінності;
   - решта цінностей у досліджуваних двох груп викликає різне ставлення: якщо “матеріальний стан” важливіший для вибірки 1 (52,38% з високим рівнем ставлення до цінності), то “розвиток себе” та “досягнення” мають більшу вагу для вибірки 2 (по 65 % опитаних з високим рівнем позитивного ставлення до даних цінностей);
   - узагальнюючи, зауважимо, що у мотиваційно-ціннісній сфері групи 1 переважає цінність матеріального статку (прагнення до високого рівня власного матеріального добробуту, переконаність у тому, що матеріальний статок - головне для життєвого благополуччя); в структурі цінностей групи 2 яскравіше виражені інші цінності, особливе місце серед яких займають розвиток себе (прагнення отримати об'єктивну інформацію про різні свої властивості, здібності й характеристики; до самовдосконалення і самореалізації, вимогливості до себе) та досягнення (прагнення досягти конкретних і відчутних результатів, пов'язане з чітким плануванням майбутнього, постановкою конкретних цілей і спрямованістю на їх досягнення, від чого залежить і самооцінка особистості); дані цінності характеризують різну (протилежну) спрямованість особистості, проте, на нашу думку, спрямованість майбутніх юристів не стане від цього суперечливою чи внутріконфліктною, оскільки студенти-платники закономірно вважають, що досягнення допоможуть їх самоздійсненню, тоді як досягнення певного матеріального статусу важливіше для тих, у кого його немає; крім того, на нашу думку, студенти більше цінують саме те, чого їм бракує;
   - аналіз середніх показує, що лише у двох випадках (цінностях): духовному задоволенні та креативності показники групи 1 вищі за показники групи 2; застосування U-тесту засвідчує статистично значиму різницю між вибірками за показниками цінностей саморозвитку та збереження індивідуальності, де для представників вибірки студентів-юристів вони значно більше значимі, ніж для психологів;
   - розглядаючи дані за таблицею 3, зауважимо:

Таблиця З
Життєві сфери

Таблиця З. Життєві сфери

   - важливість чотирьох життєвих сфер: професійної; освіти та навчання; суспільного життя та захоплень, - оцінюється вибірками схоже: кількість опитаних, для яких ці життєві сфери на високому і середньому рівнях, майже однакова;
   - певна відмінність між групами виявляється в оцінці ними важливості сфери сімейного життя, де студентів-юристів з високим рівнем позитивного ставлення до цієї сфери більше, ніж студентів-психологів; та сфери фізичної активності - лише в оцінці значущості даної сфери у вибірці 1 є особи з низьким рівнем позитивного ставлення до фізичної активності та фізкультури.
   Проаналізувавши середні дані за шкалами цінностей всередині життєвих сфер (таблиці 4 і 5), виявлено:
   - у сфері професійного життя (група 1) переважають цінності духовного задоволення, досягнення та саморозвитку (відповідно до величин середніх), тобто студенти-психологи хочуть мати цікаву та змістовну роботу і професію, щоб отримувати моральне задоволення від процесу і результату роботи, а також реалізовувати в ній свої здібності;
   - у студентів-юристів у цій сфері переважають цінності збереження індивідуальності, духовного задоволення та соціальних контактів, досягнень; тобто ці опитані обрали професію юриста, щоб виділитися серед інших (не лише заради певних особливостей роботи та її можливих результатів), з одного боку, і, водночас, бути членами колективу і впливати на його роботу та клімат, з іншого;
   - у сфері освіти в групі 1 домінують цінності духовного задоволення, соціальних контактів, матеріального стану і досягнень, отже, навчаючись, психологи намагаються дізнатися якнайбільше потрібного зі спеціальності, спілкуватися з однолітками і колективом; здобутий рівень освіти в майбутньому має допомогти досягнути високого матеріального статусу, а освіта має завершитися конкретним результатом;
   - майбутні юристи вважають освіту трампліном до високої заробітної плати і матеріального положення, цінують свою належність до студентської групи та міжособистісні стосунки; бажають завершити освіту з позитивним результатом (отримати диплом);
   - у сфері сімейного життя у студентів-психологів переважають цінності саморозвитку, духовного задоволення, матеріального стану і досягнень; отже, вони готові до позитивних змін у сімейному житті, прагнуть до взаєморозуміння і духовної близькості у сім'ї, вважають, що сім'я має бути забезпеченою і успішною;
   - для студентів-юристів сім'я пов'язується з цінностями досягнення, саморозвитку та духовного задоволення, що досить схоже на позицію психологів;
   - у сфері суспільної активності у студентів-психологів домінують цінності соціальних контактів, матеріальні та духовного задоволення, тобто вони хочуть реалізувати себе у суспільному житті, намагаючись отримати від цього моральне задоволення та матеріальну винагороду;
   - у студентів-юристів у даній сфері переважають цінності соціальних контактів, досягнень і саморозвитку, отже вони хочуть вести активне суспільне життя, досягти в ньому реальних і конкретних результатів (зокрема, зробити кар'єру), формують реальні плани і реалізують їх, що в цілому сприятиме реалізації їх особливостей і здібностей;

Таблиця 4
Середні показники за методикою “Морфологічний тест життєвих цінностей” (група 1)

Таблиця 4. Середні показники за методикою «Морфологічний тест життєвих цінностей» (група 1)

   - у сфері захоплень психологи віддають перевагу цінностям саморозвитку, матеріальним і досягненням, тобто вони хочуть реалізувати власні здібності через свої захоплення і вважають, що це допоможе їм досягти бажаного, у тому числі, матеріального достатку;
   - студенти-юристи цінують у захопленнях можливості саморозвитку (реалізувати свої здібності) та збереження індивідуальності, підкреслюючи свою своєрідність;
   - у сфері фізичної активності у психологів домінують цінності соціальних контактів і досягнень, тобто фізичний розвиток потрібний їм для продовження спілкування з однолітками та досягти певних спортивних результатів;
   - для студентів вибірки 2 у даній життєвій сфері важливі ті ж цінності та збереження індивідуальності;
   - порівнюючи дві групи, виявлено, що для усіх опитаних найменш значними є цінності творчості та престижу (для психологів - більше престижу, для юристів - креативності), крім того, якщо психологами більше ваги надається матеріальним цінностям, то юристами -цінностям збереження індивідуальності, про що свідчать показники середніх балів відповідних цінностей.

Таблиця 5
Середні показники за методикою “Морфологічний тест життєвих цінностей” (група 2)

Таблиця 5. Середні показники за методикою «Морфологічний тест життєвих цінностей» (група 2)

   Аналіз результатів проведеного нами дослідження дозволяє зробити такі основні висновки:
   - у сучасній ситуації в мотивації навчання студентів у ВНЗ домінує прагматична спрямованість; поняття “навчатися у ВНЗ” та “відвідувати заняття”, “вчитися” розмежовуються;
   - головними мотивами відвідування студентами занять стають “отримання знань, здобуття освіти”, “стати хорошим фахівцем”, “дізнатися щось цікаве” та “заставляють батьки”; серед причин пропусків занять переважають “нецікаво, нудно”, “лінощі” й “інші, важливіші за навчання справи”;
   - у мотивації навчання у ВНЗ в опитаних на перший план виступає прагнення отримати диплом (у тому числі обхідним шляхом), тоді як мотивація набуття знань і, особливо, оволодіння професією відсуваються подалі;
   - оскільки у більшості студентів (85,71% опитаних майбутніх психологів та 80 % - юристів) досить виражена мотивація схвалення, можна припустити, що такі мотиви навчання у ВНЗ, у тому числі відвідування та пропуску занять, вони вважають схвальними, прийнятними як для себе, так і з точки зору рідних чи соціуму в цілому;
   - студенти-психологи більше схильні брати відповідальність за зроблене і здійснені вибори (зокрема, мотивацію учіння) на себе, ніж студенти-юристи, які цю відповідальність прагнуть перекласти на інших і, відповідно, потребують зовнішньої підтримки своїх дій (і мотивації);
   - у мотиваційно-ціннісній структурі особистості студентів-психологів переважають цінності досягнення, духовного задоволення та матеріальні, у юристів - цінності досягнення, збереження індивідуальності, саморозвитку та соціальних контактів; особливо важливими для всіх опитаних виявилися професійна сфера та сфера освіти і навчання;
   - отже, студенти-психологи орієнтовані на здобуття ґрунтовної освіти як передумови отримання диплому, цікавої та змістовної роботи, що дозволить реалізувати себе, розвиватися духовно і професійно, досягти серйозних результатів та матеріальної винагороди;
   - студенти-юристи прагнуть завершити освіту отриманням диплому, здобути престижну професію, яка відповідає їх здібностям і вподобанням, дозволить їм досягти духовного задоволення та відповідного матеріального статусу, виділитися завдяки власним успіхам і досягненням, залишаючись членом колективу і зберігаючи значимі соціальні контакти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навчальний посібник. - К.: Ніка-центр, 2002. - 256 с
2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2008. - 512 с.
3. Маркова А.К., МатисТ.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.: Наука, 1990. - 468 с.
4. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы физиологической антропологии. - М.: Наука, 1995. - 358 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com