www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості професійного аксіогенезу майбутніх педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості професійного аксіогенезу майбутніх педагогів

М.О. Чаїнська

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО АКСІОГЕНЕЗУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

   У статті обґрунтовується та аналізується поняття “професійного аксіогенезу”. На основі здійсненого аналізу визначаються критерії, показники та рівні професійного аксіогенезу. Наводяться результати експериментального дослідження рівнів професійного аксіогенезу у майбутніх педагогів.
   Сьогодні у педагогічній психології спостерігається зміщення дослідницького інтересу з процесів формування відповідних знань, вмінь, навичок та здібностей, на основі яких формулювалися вимоги до змісту професійної підготовки педагога, до процесів особистісного зростання майбутнього фахівця, здатності осмислити цінності професії, розвитку суб'єктності. Важливою характеристикою, завдяки якій стає зрозумілішою сутнісна логіка особистісного зростання майбутнього педагога є професійний аксіогенез.
   Методологічні основи дослідження проблеми професійного аксіогенезу у психології закладено у працях Б.Г. Ананьева, Л.І. Анциферової, О.Г. Асмолова, Б.С. Братуся, Ф.Ю. Василюка, З.С. Карпенко, Д.О. Леонтьева, О.М. Леонтьева, Т.М. Титаренко, С.Л. Рубінштейна, В. Франкла, Н.В.Чепелєвої та інших, які показали значущість професійних цінностей у розвитку особистості, визначили специфіку особистісного, діяльнісного і системного підходів до вивчення цієї проблеми. Лінія методологічного дослідження професійного аксіогенезу з різних позицій зараз активно реалізується і розвивається у працях Т.А. Вілюжаніної, Н.Г. Зотової, Н.П. Максимчук, О.Б. Мартинюк, М.В. Мицька, А.В. Сєрого, М.С. Яницького та ін.
   Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних дослідників показує, що у психології достатньо детально досліджено різні аспекти аксіогенезу майбутнього педагога. Разом з тим слід визнати, що недостатню увагу приділено цілісному, системному аналізу професійного аксіогенезу, при чому важливість та необхідність саме такого аналізу підкреслюється багатьма дослідниками. Сьогодні у психології нечітко визначено критерії професійного аксіогенезу, показники його рівнів, недостатньо вивчені психологічні чинники генезису професійно значущих цінностей та шляхи оптимізації цього процесу. Враховуючи зазначене, метою нашого дослідження теоретичне та експериментальне вивчення особливостей професійного аксіогенезу у майбутніх педагогів.
   Здійснений нами теоретичний аналіз дозволяє визначати професійний аксіогенез як індивідуальний, послідовний, неперервний, закономірний процес розвитку професійних ціннісних орієнтацій особистості, що детермінований специфікою професійної діяльності. Особистісні цінності майбутнього фахівця, справді, набудуть статусу професійно значущих, якщо він буде внутрішньо вільним у ситуації вибору і здатним приймати відповідальність за процес та результат своєї діяльності. За А.В. Петровським, “вільне прийняття на себе відповідальності за невідомий заздалегідь розвиток подій, яке може бути описане як вільний вибір відповідальності чи як відповідальний вибір свободи” є характеристикою особистісної зрілості, що, на нашу думку, є свідченням професійного аксіогенезу майбутнього педагога [5, с. 94]. Відповідно професійний аксіогенез напряму залежить від здатності особистості приймати на себе відповідальність у “ситуації деонтологічного вибору”, а для цього необхідною передумовою є осмисленість майбутнім фахівцем себе у всіх часових аспектах суб'єктивної реальності [9, с 160]. Осмисленість педагогом процесу свого життя виконує функцію саморозвитку (самопізнання і самореалізації) та включає сформоване ціннісно-смислове ядро (широкий спектр особистісно-значущих цінностей, екзистенційну орієнтацію). Характерно, що загальна осмисленість життя виявляється у розумінні, усвідомленні педагогом його смислу; високою активністю у його практичній реалізації; транспективною і перспективною локалізацією смислу життя на осі психологічного часу; опосередкованістю смислу життя реальними цілями, планами і програмами. На нашу думку, загальна осмисленість життя майбутнього педагога може бути ґенералізована у таких характеристиках особистості як автентичність, інтернальність та внутрішня мотивація. Автентичність особистості майбутнього педагога полягає у здатності “свідомо будувати свої життєві плани, розуміючи і приймаючи як свої можливості, так і обмеження” [10, с 79]. Інтернальність майбутнього педагога визначає метою освіти таку позицію, при якій відповідальність за всі події власного життя він приймає на себе, пояснює їх власною поведінкою, волею, прагненнями, можливостями і адекватно оціненими здібностями. Наявність внутрішньої мотивації “характеризується соціалізованим особистісним смислом, - це реальна внутрішня мотивація розвитку” [4, с 29]. Вона є необхідним чинником побудови внутрішньої гармонійної предметної структури професійної діяльності, яка оптимальним чином організовує весь процес самореалізації.До сутнісних характеристик професійного аксіогенезу майбутнього педагога належить система його ціннісних ставлень до себе, до суб'єктів освітнього процесу, а також до предмету педагогічної діяльності. На нашу думку, самоставлення майбутнього педагога можна вважати ціннісним, якщо у ньому домінуватиме спрямованість процесу осмислення себе як суб'єкта педагогічної взаємодії, порівняння своїх особистісних особливостей з реальними “іншими”, ідеальним “образом Я”, соціально виробленими нормами та еталонами. Таке самоставлення вчителя ґрунтується, як правило, на інтерсуб'єктному рівні, у межах співставлення “Я - інший”, результатом чого виступає система самооцінок, яку вчитель переживає у формі “відображеного ставлення до себе” [3, с 37]. Як відзначає A.M. Колишко, ціннісне самоставлення майбутніх педагогів є передумовою виникнення ціннісного ставлення і до інших суб'єктів освітнього простору, зокрема його учнів [3, с 37]. Таке ставлення передбачає установку на дитину як на мету, а не на засіб; установку на співпрацю з дітьми; прагнення до спільного з ними особистісного росту і розвитку; готовність до діалогічного спілкування з учнями, відкритості, конгруентності у взаємодії з ними; установку на пізнання себе і своїх учнів, на адекватно емпатійне розуміння кожного учня. Характерно, що чим більша потреба вчителя в учневі перетворена в особистісну потребу, яка наповнена унікальним смислом, тим сильніше вона знаходить свій прояв в його ціннісному ставленні до нього. Важливим у структурі ставлень майбутнього педагога є його ставлення до предмету і цінностей професійної діяльності. Так, ставлення до майбутньої професії дозволяє студентові проектувати зміст професійної діяльності і свій власний розвиток у ній. Відтак ціннісне ставлення до педагогічної діяльності ми розуміємо як осмислену професійну позицію, що має прояв у педагогічній спрямованості і обумовлює активність суб'єкта у діяльності. Таке ставлення майбутнього педагога до своєї професійної діяльності дозволяє стати її суб'єктом, а не “носієм” сукупності предметних знань і способів їх передачі, подолати формалізм, орієнтацію на стандарти, відчуженість, які стоять на заваді розкриттю суб'єктності учнів. Як відзначає Ю.В. Сенько, ціннісні ставлення педагога можуть характеризувати його особистісну зрілість [8]. Зокрема, у “здатності прийняти і проявити своє “Я”, прийняти “Іншого” таким як він є і здійснити власний внесок у професійну діяльність” полягає особистісна зрілість педагога [7].
   Однією із сутнісних характеристик системи ціннісних ставлень майбутнього педагога є прагнення до самовизначення, реалізації своїх можливостей, інтенцій. Самовизначаючись щодо об'єктивно і суб'єктивно значущих аспектів дійсності, майбутній педагог реалізує свою життєву перспективу, свободу вибору і творчість у середовищі соціокультурних і діяльнісних обмежень, норм, стандартів і стереотипів. Встановлено, що особистісне самовизначення має ціннісно-смислову природу, воно є генетично вихідним і детермінує всі інші види самовизначення (Т.М. Буякас, М.Р. Гінзбург, З.С. Карпенко, Р.Ф. Пасічняк, А.А. Пузирей, В.Ф. Сафін та ін.). Особистісне самовизначення здійснюється внаслідок ієрархізації та впорядкування ціннісно-смислової сфери індивіда. На думку В.І. Сметанюка, “суть феномену ціннісного самовизначення особистості полягає в усвідомленні, добровільному прийнятті і відстоюванні своєї позиції у складноструктурованому багаторівневому спектрі суб'єктності” майбутнього педагога. Екстраполюючи концептуальні позиції З.С. Карпенко щодо аксіогенезу на проблему ціннісного самовизначення, бачимо, що цей феномен охоплює індивідний (моносуб'єктний) рівень, що означає адаптивно-прагматичне пристосування до умов професійної діяльності; особистісний (полісуб'єктний) рівень, що зумовлює моральне самовизначення у групі; індивідуальний (метасуб'єктний) рівень з екзистенційним самовизначенням у потоціцілісної життєдіяльності; абсолютносуб'єктний рівень, що стосується пошуків кінцевого сенсу існування і світопобудови [6, с 4]
   Діяльність педагога, у якого відбувається професійний аксіогенез, характеризується соціальністю, оскільки вона відбувається у просторі спів-буття [8]. Майбутній педагог у “контактах з іншими стає все більш відкритим і природним, але при цьому -більш реалістичним, гнучким, здатним компетентно вирішувати міжособистісні суперечності і співіснувати з іншими у максимально можливій гармонії” [7].
   Здійснений нами теоретичний аналіз дозволив нам виділити систему критеріїв професійного аксіогенезу студента - майбутнього педагога, а саме загальну осмисленість життя; визнання особистості учня як цінності; наявність внутрішньої мотивації; інтернальність; домінування у структурі ціннісних орієнтацій цінностей “самовизначення”, “зрілості” та “соціальності”. Дослідження показників за кожним з критеріїв відбувалося у нашому емпіричному дослідженні (див. табл.).

Таблиця 1
Дослідження рівня професійного аксіогенезу майбутнього педагога

№ пп

Особистісні прояви

Методики дослідження

1.

Загальна осмисленість життя

Тест “Сенсожиттєві орієнтації” Д.О. Леонтьева

2.

Визнання особистості учня як цінності

Опитувальник “Професійні цент рації вчителя” О.Б. Мартинюк

3.

Наявність внутрішньої мотивації

Методика на визначення мотиваційного комплексу М. Замір у модифікації О.О. Реана

4.

Ціннісна орієнтація на соціальність

Методика на визначення ціннісних орієнтацій Ш. Шварца

5.

Ціннісна орієнтація на соціальність самовизначення

Методика на визначення ціннісних орієнтацій Ш. Шварца

6.

Ціннісна орієнтація на соціальність зрілість

Методика на визначення ціннісних орієнтацій Ш. Шварца

7

Інтернальність

Тест “Сенсожиттєві орієнтації” Д.О. Леонтьева

   Система критеріїв дозволила нам визначити динаміку професійного аксіогенезу, яка виражається наступними рівнями: професійно неадекватним, низьким, середнім, вищим середнього і високим. При визначенні рівнів професійного аксіогенезу ми ґрунтувалися на теоретичних положеннях про смислову вертикаль Б.С. Братуся і концепції інтегральної суб'єктності З.С. Карпенко (Табл. 2).

Таблиця 2
Рівні професійного аксіогенезу майбутнього педагога

Таблиця 2. Рівні професійного аксіогенезу майбутнього педагога

Продовження таблиці 2

Продовження таблиці 2

   У експериментальному дослідженні брали участь 237 респондентів -студентів IV курсу Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка, Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.
   З метою визначення стандартних показників рівнів професійного аксіогенезу майбутніх педагогів ми побудували п'ятирівневу шкалу нормативів. Для цього спершу ми визначили стандартні показники для кожного з досліджуваних критеріїв: обчислили середні значення (М) та стандартне відхилення (т) для результатів за кожним критерієм за формулами і, таким чином, для кожного досліджуваного критерію ми одержали по 5 стандартних показників, відповідно до п'яти рівнів: професійно неадекватного, низького, середнього, вище середнього і високого. (Табл.). Далі, обчисливши їх середні значення по кожному рівню, ми визначили межі рівнів професійного аксіогенезу у майбутніх педагогів (Табл.).
   За результатами проведеного експериментального дослідження можна стверджувати, що у більшості досліджуваних студентів -майбутніх педагогів виявлено середній рівень професійного аксіогенезу (33,5%) (Табл. 3). Для 25,6% респондентів характерним є низький рівень професійного аксіогенезу, тоді як для 7,7% - професійно неадекватний рівень. Варто зауважити, що вищий середнього рівень професійного аксіогенезу представлено у 29,7% обстежуваних майбутніх педагогів. Однак серед досліджуваних студентів тільки 3,45% виявили високий рівень професійного аксіогенезу. Таким чином, можна стверджувати про необхідність оптимізації професійного аксіогенезу у студентів -майбутніх педагогів.

Таблиця З
Розподіл студентів - майбутніх педагогів за рівнями професійного аксіогенезу, п = 237

Таблиця 3. Розподіл студентів - майбутніх педагогів за рівнями професійного аксіогенезу, п = 237

   Отже, у контексті нашого дослідження професійний аксіогенез розглядається як індивідуальний, послідовний, неперервний, закономірний процес розвитку професійних ціннісних орієнтацій особистості, що детермінований специфікою професійної діяльності. На основі узагальнення теоретичних положень та результатів констатувального етапу дослідження нами було визначено критерії та показники рівнів професійного аксіогенезу у майбутніх педагогів. На основі визначених критеріїв, ґрунтуючись на положеннях про смислову вертикаль Б.С. Братуся та концепції інтегральної суб'єктності З.С. Карпенко, ми виокремили п'ять рівнів професійного аксіогенезу у майбутніх педагогів: професійно неадекватний, низький, середній, вище середнього та високий. Експериментальні дані засвідчили про недостатній рівень професійного аксіогенезу у майбутніх педагогів, що обумовлює необхідність пошуку адекватних психолого-педагогічних умов його оптимізації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Братусь Б.С. Психология. Нравственность. Культура. - М., 1994, с. 49.
2. Карпенко 3. С. Герменевтика психологічної практики. - К.: РУТА, 2001. - 160 с.
3. Колышко A.M. Психология самоотношения. - Гродно: ГрГУ, 2004. - 102 с.
4. Мильман В. Э. Внутренняя и внешняя мотивация учебной деятельности // Вопросы психологии. - 1987. - № 5. - с. 29.
5. Петровский А. В. Психология развивающейся личности. - М.: Педагогика, 1987. - С. 8-75.
6. Психологічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ В.І. Сметаняк; Прикарпат. ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ, 2003. - 20 а).
7. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М., 1994.
8. Сенько Ю.В. Гуманитарные основы педагогического образования: Курс лекций: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М., 2000.
9. Серый А.В. Осмысленное отношение к профессиональной деятельности как условие развития профессионально-значимые качества психологов-практиков // “Вестник Кемеровского Государственного Университета” №2 (22). Кемерово: “Компания ЮНИТИ”, 2005.- с. 160 - 164.
10. Ясвин В.А. Психологическое моделирование образовательных сред [Текст] / В.А. Ясвин // Психол. журн. - 2000. - 21, № 4. -  С. 79-88.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com