www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Деякі аспекти патопсихологічного дослідження смислових структур при емоційно-лабільному розладі особистості імпульсивного типу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Деякі аспекти патопсихологічного дослідження смислових структур при емоційно-лабільному розладі особистості імпульсивного типу

C.O. Смайлова

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СМИСЛОВИХ СТРУКТУР ПРИ ЕМОЦІЙНО-ЛАБІЛЬНОМУ РОЗЛАДІ ОСОБИСТОСТІ ІМПУЛЬСИВНОГО ТИПУ

   У статті представлені результати дослідження особливостей смислових диспозицій пацієнтів з емоційно-лабільним розладом особистості імпульсивного типу. Виявлено специфічні феномени досліджуваної смислової структури. Доведено, що важливою для реалізації відносин до світу хворі визначають тільки комунікативну сферу, а інтелектуальна і емоційно-вольова ігноруються.
   Ключові слова: смислова сфера особистості, смислова регуляція, смислова диспозиція, емоційно-лабільний розлад особистості імпульсивного типу.
   Постановка проблеми. Розлади особистості, за даними ВОЗ, становлять до 40 % контингенту, спостережуваного психіатрами [13]. Найпоширенішою причиною госпіталізації служить яскраво виражена поведінка, що відхиляється, яка періодично приводить пацієнта з особистісним розладом до соціальних проблем у сфері законодавства. Так, Л.М. Балабанова вказує, що психопатія є другою по поширеності психічною аномалією серед злочинців і наводить дані, згідно яким серед рецидивістів від 40 до 90 % психопатів [3]. При цьому, за даними Ю.М. Антоняна й В.В. Гульдена, збудливі психопатії становили саму велику групу серед обстежених злочинців - 45.6 %. Типи чинених злочинів: 42 % - проти особистості: убивства, тілесні ушкодження, зґвалтування; 35 % - корисливі й корисливо-насильницькі, 21 % -злочини проти громадського порядку, 2 % - інші [1].
   В існуючих патопсихологічних дослідженнях проблема розладів особистості розглядається через порушення емоційної сфери: -підвищену збудливість, патологічну лабільність або інертність емоційних проявів, перевагу емоційної форми регуляції над рефлексивною; нездатність до планування, до прогнозування своїх дій, відсутність навичок використання соціального досвіду для регуляції поведінки, особливо в значимих, емоційно напружених ситуаціях; через механізми, що лежать в основі злочинної мотивації: порушення опосередкування потреб і порушення їх опредмечування; незрілість особистості, злитість ідеальних і реальних цілей, нестійкість самооцінки, неадекватне завищення рівня домагань; через порушення цілєполагання, порушення критичності і контролю поведінки, що приводить до порушення опосередкування, що приймає вид різних форм невдалих способів компенсації, захисту, порушення спілкування; через особистісно-аномальний патопсихологічний синдром; через порушення смислової сфери особистості: недостатню сформованість ієрархії смислових утворень і патологічно підвищену їхню лабільність і через особливості формування й функціонування ціннісних структур [1, 3, 4, 7, 8, 16 та ін.].
   Таким чином, теоретико-методологічний аналіз існуючих досліджень указує на те, що порушення, властиві даним пацієнтам, знаходять висвітлення у формуванні смислових структур і перекручуванні смислової регуляції особистості. Активний розвиток загальпсихологічних поглядів на природу особистості привело до диференціації й деталізації уявлень про смислову реальність, що відкриває нові перспективи в дослідженні порушень особистості й дозволяє реалізувати їх в патопсихологічному експерименті. Із цієї причини методологічною основою нашого дослідження стали сучасні загальнопсихологічні положення про смислову сферу особистості: теорія смислової реальності Д.О. Леонтьева [9] і психологія суб'єктивної семантики О.Ю. Артем'євої [2], евристичний потенціал яких в патопсихологічному дослідженні розладів особистості досить залишався використаним неповною мірою.
   Отже, мета нашого дослідження - виявити специфічні характеристики порушень у смислових структурах пацієнтів з емоційно-лабільним розладом особистості імпульсивного типу. Попередні етапи експерименту дозволили нам вирішити ряд завдань відповідно до цієї мети: дослідити порушення смислових конструктів суб'єктивного часу, презентації особистісного смислу у свідомості, особистісних цінностей в розглянутої групі хворих [11, 12, 14]. Дана стаття присвячена особистостям смислових диспозицій цих пацієнтів.
   Методика та організація дослідження. Відповідно до завдання дослідження нами була розроблена проективна методика, названа Методикою актуалізації смислових диспозицій. В основу був покладений метод суб'єктивного шкалированія. Стимульний матеріал методики являє собою набір карток (усього 16) з назвою полюсів 16 особистісних факторів (російськомовна адаптована версія опитувальника Р.Кеттелла). Даний список особистісних рис (заданих конструктів) був раніше використаний в експериментах А.С.Соловейчика й М.А. Джерелієвської під керівництвом О.Г. Шмельова [17]. Назви відповідають полюсам факторів 16 ЛФ: 1. Товариський - замкнутий; 2. Розумний - недалекий; 3. Тривожний -спокійний; 4. Домінуючий - поступливий; 5. Життєрадісний - серйозний; 6. Совісний - морально-незалежний; 7. Сміливий - боязкий; 8. Сентиментальний - раціоналістичний; 9. Підозрілий - довірливий; 10. Мрійливий - реалістичний; 11. Проникливий - прямій, наївний; 12. Уразливий - безтурботний; 13. Вільнодумний - консервативний; 14. Самостійний - залежний; 15. Організований - імпульсивний; 16. Напружений - ненапружений.
   Випробуваному пропонувався набір карток і наступна інструкція: “Уявіть собі, що Бог (Вища Сила, Вищий Розум) створив людину й вирішує, якими якостями його наділити. Виберіть три, на Вашу думку, самі потрібні”. Відповідь випробуваного записувався, після чого його просили вибрати ще одну картку.
   Основою для розробки методики послужило припущення, відповідно до якого випробуваний буде вибирати ті особистісні риси, які є відбиттям найбільш актуальних для нього смислових диспозицій, що відповідають ціннісним орієнтаціям у сфері уявлень про поводження людини. Це припущення погодиться з гіпотезою проекції, обґрунтованої О.Г. Шмельовим [17] і О.Ю. Артем'євій [2], діючої для будь-яких стимулів і шкал, і припускає, що структура індивідуального семантичного простору й особливості способів семантизації відбивають особистісні й манипулятивні особливості випробуваного. Механізми проекції раніше також докладно аналізувалися Л.Ф. Бурлачуком. Учений відзначає: “...проективные методы следует рассматривать как приемы опосредованного изучения личности, основанные на построении специфической, пластической стимульной ситуации, создающей из-за активности процесса восприятия условия, наиболее благоприятные для проявления установок, эмоциональных состояний и других особенностей личности” [5, с. 31].
   Сутність експерименту полягала в тому, що випробуваному пропонувалося завдання на виявлення об'єктів і явищ, що мають для нього деякий відомий смисл, рішення якої можливо через актуалізацію диспозицій за допомогою їхнього смислового компонента.
   Вибираючи як список особистісних факторів набір конструктів, споконвічно запропонований Р. Кеттеллом (нехай навіть в адаптованому варіанті), ми враховували критичні зауваження на адресу його походу до дослідження особистості [5]. Однак, як справедливо відзначив В.В. Столін, “можно не соглашаться с P. Кеттеллом в том, что личность сводится к набору независимо действующих автономных черт, так же как можно не соглашаться с теми или иными конкретными представлениями о природе личностных черт, однако после более чем тридцатилетних исследований Р. Кэттэлла и его многочисленных последователей трудно оспаривать существование обнаруженных им черт” [15, с. 113]. У зв'язку із цим ми також брали до уваги змістовну інтерпретацію запропонованих особистісних шкал, не виходячи за рамки методолого-теоретичних підстав нашої роботи.
   При обробці даних підраховувалася кількість виборів кожного конструкта, у підсумку для кожної групи випробуваних ми одержували списокособистіснихфакторів, проранжирований постулені значимості.
   Статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою непараметричного критерію Х2Пирсона (при цьому оцінювався розподіл у кожній групі випробуваних і порівнювалися групові розподіли).
   У ході експериментального дослідження були обстежені дві групи випробуваних. Першу групу (контролю) склали здорові особи. Усього 60 чоловік, всі обстежувані чоловічої статі. Середній вік 21 рік, мінімальний - 18 років, максимальний - 23 року. Освіта: 20 чоловік -незакінчене середнє, 20 чоловік - середнє, 20 чоловік -середнєспеціальне. У контрольну групу ввійшли особи із числа студентів Таврійського національного університету, а також учнів і випускників СПТУ № 46 м. Сімферополя.
   У другу групу ввійшли випробувані з діагнозом “емоційно-лабільний розлад особистості, імпульсивний тип” (F 60.30). При співвіднесенні встановлених їм діагнозів із критеріями МКХ - 10 [10] у всіх випадках виявлялися також окремі ознаки дісоціального (F 60.2) розладу особистості. Усього група складалася з 54 чоловік, всі обстежувані чоловічої статі. Середній вік обстежуваних - 22 року, мінімальний - 18 років, максимальний - 23 року. Освіта: в 19 - незакінчене середнє, в 23 чоловік - середнє, в 12 - середнєспеціальне. Хворі в експериментальній групі були відібрані із числа пацієнтів, що звернулися за медичною допомогою в Кримську республіканську установу “Клінічна психіатрична лікарня № 1” і Кримську республіканську установу “Клінічна психіатрична лікарня № 5”.Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження особливостей смислових диспозицій дозволило виявити найбільш значимі з них у кожній групі випробуваних. Ці дані представлені в табл. 1.

Таблиця 1
Частота переваги особистісних чинників в групах випробуваних (в %)

Особистісний чинник

Кількість виборів

Група норми

Розлад особистості

1

Товариський -замкнутий

40

36

2

Розумний - недалекий

45

7

3

Тривожний -спокійний

10

7

4

Домінуючий - поступливий

15

-

5

Життєрадісний - серйозний

60

64

6

Совісний- морально-незалежний

50

7

7

Сміливий - боязкий

35

50

8

Сентиментальний - раціоналістичний

-

-

9

Підозрілий -довірливий

-

-

10

Мрійливий - реалістичний

30

21

Особистісний чинник

Кількість виборів

Група норми

Розлад особистості

11

Проникливий -прямій, наївний

15

-

12

Уразливий - безтурботний

-

28

13

Вільнодумний - консервативний

30

21

14

Самостійний - залежний

35

43

15

Організований - імпульсивний

5

36

16

Напружений - ненапружений

-

-

   У групі здорових осіб статистична обробка даних дозволила розбити пропонований список рис на 4 групи відповідно до вибору випробуваних, умовно названих нами найбільш значимими, менш значимими, скоріше незначущими, незначущими.
   Таким чином, найбільш значимими для здорових осіб виявилися наступні особистісні конструкти:
   “Життєрадісний - серйозний”; “совісний - морально незалежний”; “розумний - недалекий”; “товариський - замкнутий” (всі перераховані чинники вибиралися з акцентом на лівому полюсі шкали).
   У клас менш значимих потрапили такі особистісні конструкти, як:
   “Сміливий - боязкий”, “самостійний - залежний”, “мрійливий -реалістичний”, “вільнодумний - консервативний”.
   У групу “скоріше незначущих” потрапили фактори “домінуючий -поступливий”, “проникливий - прямій, наївний”, “тривожний -спокійний”.
   До незначущого можна віднести чинники “сентиментальний -раціоналістичний”, “підозрілий -довірливий”, “уразливий - безтурботний”, “організований - імпульсивний”, “напружений - ненапружений”.
   У рамках нашого експерименту цікавими представляються дві групи: найбільш значимі й незначущі чинники, у зв'язку з тим, що перші є актуальними смисловими диспозиціями й відбиттям моделі належного поводження людини, тоді як другі співвідносяться з індиферентними смисловими диспозиціями й не представляють істотної цінності для випробуваних.
   Якщо звернутися до традиційної інтерпретації змісту запропонованих шкал [17], то найбільшу цінність в сфері людського поводження для здорових осіб мають наступні характеристики:
   1. Безтурботність, імпульсивність, радість, готовність проявляти почуття.
   2. Свідомість, витриманість, рішучість, обов'язковість, відповідальність, завзятість у досягненні мети, соціально-нормована поведінка; орієнтація на ідеали.
   3. Кмітливість, схильність до аналізу ситуацій, свідомість, навченість, інтелектуальність, культурність.
   4. Комунікабельність, готовність до співробітництва, лагідність, уважність до людей, емпатія.
   При цьому важливою особливістю, на якій нам би хотілося акцентувати увагу, виступає те, що представлені особистісні конструкти охоплюють всі три сфери особистості, у рамках яких здійснюється традиційна обробка опитувальника 16 ЛФ, а саме: інтелектуальну, емоційно-вольову, комунікативну. Ці дані представлені в табл. 2.

Таблиця 2
Представленість обираних (найбільш значимих) особистісних чинників щодо сфер особистості

Таблиця 2. Представленість обираних (найбільш значимих) особистісних чинників щодо сфер особистості

   * Розлад особистості - група пацієнтів з емоційно-лабільним розладом особистості імпульсивного типу.
   **Курсивом позначені полюси конструктів, обирані випробуваними.
   Очевидно, для здорових осіб значимої є реалізація відносин до світу у всіх представлених сферах. При цьому зміст обираних характеристик указує на те, що не завжди ці відносини можливо реалізувати одночасно. Наприклад, добре погодяться готовність проявляти почуття (конструкт “Життєрадісний - серйозний”), емпатія (конструкт “Товариський - замкнутий”), обов'язковість (конструкт “Совісний - морально незалежний”) і схильність до аналізу ситуацій (конструкт “Розумний - недалекий”). Однак у деяких ситуаціях складно представити сполучення безтурботності, імпульсивності (конструкт “Життєрадісний - серйозний”) і витриманості, соціально-нормованої поведінки (конструкт “Совісний - морально незалежний”). З огляду на смислотворчу функцію диспозицій стосовно лежачих нижче смислових утворень можна зробити висновок про те, що залежно від контексту й мотиву діяльності виявлені смислові диспозиції обумовлюють ситуативно-конкретні прояви внутрішніх перешкод, іншими словами забезпечують формування відповідних смислових установок, що сприяють реалізації бажаних дій і/або виступаючих як внутрішня перешкода для небажаних. Так, В.В. Столін відзначає, що одним з чинників, що забезпечують вплив перешкоди на поведінку, є “Совість” (чинник, що корелює в його дослідженнях з конструктом “Совісний -морально незалежний” опитувальника 16 ЛФ) [15]. У цілому, ми припускаємо, що кожна із представлених смислових диспозицій у певних умовах може сприяти формуванню установок, які виступають як перешкода до здійснення тих або інших учинків, однак у ситуаціях, що зачіпає питання моральності, соціальних норм і прогнозування чинникам “Совісний - морально незалежний” і “Розумний - недалекий” належить особлива роль.
   Висока оцінка значимості конструкта “Совісний - морально незалежний” відбиває прийняття здоровими особами соціальних норм і позитивне до них відношення. Такі висновки корелюють із результатами емпіричного дослідження О.Г. Шмельова, що виявило взаємозв'язок між суб'єктивною значимістю такої смислової координати оцінювання інших людей, як моральність, і розв'язною силою цієї координати для випробуваного [17].
   Позитивне відношення до конструкта “Розумний - недалекий” свідчить про значимість для випробувані групи норми інтелектуальних цінностей, що, на наш погляд, є втіленням інтеріоризованої культурної цінності “Істина”.
   Індиферентне відношення здорові випробувані виявляють до ряду особистісних конструктів емоційно-вольової сфери, що відбивають варіативні характеристики, обумовлені деякою мірою темпераментальними особливостями (ступінь емоційної стійкості, реактивності, внутрішній напруженості, чутливості), а також комунікативної сфери (підозрілість -довірливість). Імовірно, у суб'єктивному досвіді здорових осіб розходження по цих шкалах не несуть смислового навантаження, що відбиває необхідні умови для повноцінного існування людини.
   У групі емоційно-лабільних розладів імпульсивного типу в результаті статистичної обробки отриманих результатів ми так само, як і в групі норми, розбили пропонований список рис на категорії відповідно до вибору випробуваних. Однак на відміну від вибірки здорових випробуваних, для експериментальної вибірки вдалося виділити не 4, а тільки 3 групи: найбільш значимі, менш значимі, незначущі.
   При цьому зміст виділених груп виявилося не співпадаючим з даними групи норми. Найбільш значимими для випробуваних з розладом особистості виявилися наступні особистісні конструкти:
   “Життєрадісний - серйозний”; “Сміливий - боязкий”; “Самостійний - залежний” (всі перераховані чинники вибиралися з акцентом на лівому полюсі шкали).
   У клас менш значимих потрапили такі особистісні конструкти, як:
   “Товариський - замкнутий”, “Мрійливий - реалістичний”, “Уразливий - безтурботний”, “Вільнодумний - консервативний”, “Організований - імпульсивний”.
   Всі інші чинники потрапили в групу незначущих.
   Таким чином, найбільшу цінність в сфері людського поводження для випробуваних з розладом особистості мають наступні характеристики:
   1. Безтурботність, імпульсивність, радість, готовність проявляти почуття (цей фактор є найбільш значимим і для групи норми).
   2. Сміливість, авантюризм, легкість знайомства з людьми, реактивність, бадьорість.
   3. Перевага власної думки, незалежність у поглядах, прагнення до самостійних рішень і дій.
   Навіть при самому загальному погляді на сполучення цих факторів можна провести паралелі зі схильністю до деяких поведінкових реакцій аномальних особистостей (наприклад, імпульсивність, некерованість, схильність до авантюр, емоції, що проявляються надмірно, в емоціогенних ситуаціях і ін.).
   При цьому представлені особистісні конструкти, на відміну від групи норми, охоплюють не всі три сфери особистості, у рамках яких здійснюється традиційна обробка опитувальника 16 ЛФ, а тільки одну: комунікативну (див. табл. 2).
   Таким чином, пацієнти з емоційно-лабільним розладом особистості імпульсивного типу для реалізації відносин до світу в якості значимої виділяють тільки комунікативну площину, тоді інтелектуальна й емоційно-вольова сфери не відбиваються в їхньому суб'єктивному досвіді як необхідні для повноцінного існування людини. При цьому зміст обираних характеристик указує на перевагу активності, безперешкоджуваного прояву емоцій, прихильність своїй думці й відсутність орієнтації на соціальне схвалення. Ці дані корелюють із результатами дослідження Л.Ф. Шестопалової, Т.О. Перевозної [16], що виявили недостатню просоціальну орієнтацію психопатичних особистостей, непродуктивний, дезадаптуючий характер їхньої самореалізації, основні рівні якої зв'язані тільки із проблемою власної психологічної адекватності.
   Особливої уваги заслуговує той факт, що такі особистісні конструкти як “Совісний - морально незалежний” і “Розумний -недалекий”, що входять у число найбільш значимих для групи норми, виявляють індиферентне відношення з боку аномальних особистостей. Іншими словами, ми виявляємо індиферентне відношення до таких феноменів, як соціальні норми, моральні й моральні принципи, інтелектуальні цінності (у тому числі й пізнавальні). От чому “для психопатических людей правила общества оказываются чужеродными, даже смехотворными... они не видят смысла в этих правилах {курсив наш. - С.С), а поэтому с легкостью их нарушают” [6, с. 101]. При цьому важливо підкреслити саме індиферентність, а не відкидання. Про останнє говорив би, наприклад, факт переваги конструкта “Совісний - морально незалежний” з акцентом на правом його полюсі. У нашім же випадку неправомірно говорити про нігілістичний зміст смислової диспозиції й, відповідно, негативних ціннісних орієнтаціях, що реалізуються через її призму, тому що ціннісне відношення як таке не сформоване в принципі. У цьому, на наш погляд, одне з основних відмінностей пацієнтів з розладом особистості від правопорушників, що не страждають психічною патологією. Як було показано Ю.О. Васильєвій і Д.О. Леонтьєвим, правопорушники в силу ряду особливостей соціалізації засвоюють антисоціальні цінності, опозиційні поняттям соціальних норм, норм права й моралі [9].
   Можна зробити висновок про те, що недостатня суб'єктивна значимість відповідних особистісних конструктів перешкоджає формуванню смислових установок, що забезпечують вплив перешкоди в конкретних ситуаціях поведінки й діяльності. Особливо яскраво це повинне проявлятися в ситуаціях, що зачіпає питання моральності, соціальних норм і прогнозування наслідків, що ми й можемо спостерігати в поведінці випробуваних з емоційно-лабільним розладом особистості імпульсивного типу в реальних умовах життєдіяльності. Так, В.В. Столін описує людину, що не має внутрішніх перешкод, таким чином: “Такой человек не совершает поступков, поскольку он не ограничен в выборе действий, в выборе средств, ведущих к цели”” [15, с. 115]. А по влучному зауваженню А. Гуггенбюль-Крейга, “если бы психическое здоровье определялось как свобода от любых запретов, осложнений, непреодолимых влечений и как свобода от любых угрызений совести, психопаты были бы первыми кандидатами на такое состояние” [6, с. 94].
   Однак крім внутрішніх перешкод утруднені формування й ті установки, що є наслідком механізму смилотворення відповідних смислових диспозицій, які, навпроти, впливають на діяльність. Так, у літературі й практичній діяльності добре відомий феномен низького рівня інтелектуального й загальнокультурного розвитку психопатичних особистостей при достатньому й навіть високому рівні процесів узагальнення й абстрагування. З огляду на результати нашого дослідження, можна затверджувати, що в умовах конкретної діяльності, спрямованої на пізнання об'єктів і явищ людської культури, на місці установок, що направляють реалізацію пізнавального відношення до дійсності (що можна спостерігати в нормі), формуються індиферентні смислові установки відносно даних об'єктів і явищ. На наш погляд, це почасти є наслідком виявленої нами раніше [12, 14] недостатньої інтеріоризації культурної цінності “Істина”, а також цінності майбутнього, у результаті чого їх смислотворча й регулююча функція стосовно нижче лежачих смислових утворень (у тому числі й смислових диспозицій) не може бути реалізована повною мірою.
   Висновки і перспективи подальших досліджень. Узагальнюючи результати дослідження, можна відзначити, що в групі з емоційно-лабільним розладом особистості імпульсивного типу змістовний аспект найбільш значимих смислових диспозицій у площині відношення до особистості людини істотно відрізняється від відповідні в групі здорових молодих людей. Відношення до норм моралі, відповідальності, соціально-нормованої поведінки; ідеалів, інтелектуальних цінностей проявляється як індиферентне, місце актуальних займають характеристики, що мають другорядне значення для здорових осіб. При цьому важливій для реалізації відносин до світу виступає тільки зовнішня, комунікативна сфера, а інтелектуальна і емоційно-вольова ігноруються. Це породжує індиферентні смислові установки стосовно роботи у внутріособистісному плані. Отримані дані, очевидно, можуть сприяти поясненню ряду феноменів, що відбивають слабку здатність аномальних особистостей до роботи в плані свідомості, до перебудови мотивів і систем смислів в силу того, що така робота не забезпечується в достатній мірі диспозиційним механізмом смислотворення.
   Дані дослідження можуть використовуватися для розробки психокорекційної програми смислової сфери при емоційно-лабільних розладах особистості імпульсивного типу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология -М.: Наука, 1991.- 248 с
2. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Под ред. И.Б. Ханиной - М.: Наука; Смысл, 1999.- 350 с.
3. Балабанова Л. М. Судебная патопсихология -Д.: ИКФ “Сталкер”, 1998.- 432 с.
4. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика -Киев: Здоровье, 1986.- 279 с.
5. Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической психологии (на основе метода Роршаха): Монография. - Киев, 1979. -176 с.
6. Гюггенбюль-Крейг А. Эрос на костылях. Перевод с немецкого М.Г. Пазиной. Научная редакция В.В. Зеленского. - СПб: Б&К, 2002. - 126 с.
7. Зейгарник Б. В., Братусь Б. С. Очерки по психологии аномального развития личности - М.: Московский университет, 1980. - 169с.
8. Кудрявцев И.А., Сафуанов Ф.С. Эмоциональная и смысловая регуляция восприятия у психопатических личностей возбудимого и истерического круга // Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова.- 1984.- Вып. 12- Т.134.- С. 1815 - 1822.
9. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности - М.: Смысл, 1999. - 487 с.
10. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств / под ред. Ю. Л. Нуллера, С. Ю. Циркина, Россия, СПб: Адис, 1994. - 304 с.
11. Пинчук С.А. Некоторые особенности дифференциальной психодиагностики в рамках личностно-аномального патопсихологического синдрома // Вестник Харьковского университета/Серия “Психология”, 2004. - № 617. - С.189-193.
12. Пінчук СО. Патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості // Соціальна психологія. - 2004. -№ 2. - С. 155-160.
13. Психология здоровья / под ред. Г.С. Никифорова, - 2003. - 349 с.
14. Смайлова С.А. Особенности семантической оценки культурных ценностей при расстройствах личности // Вестн. Харьковского ун-та/ Серия “Психология”, 2008. - № 807. - С.322 - 329.
15. Столин В.В. Самосознание личности. - М., 1983. - 284 с.
16. Шестопалова Л. Ф., Перевозная Т. А. Ценностно-смысловая сфера личности со специфическими расстройствами и склонностью к противоправному поведению // Психологический журнал. - 2003. -Т. 24, № 3. - С. 66-71

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com