www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічна інтерпретація танцювального тексту
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічна інтерпретація танцювального тексту

Л.С. Роговик

ПСИХОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТАНЦЮВАЛЬНОГО ТЕКСТУ

   Постановка проблеми. Проблема вербальної інтерпретації танцювальних текстів, яка вже стала предметом наукових досліджень у танцювальній психотерапії і висвітлювалась в науковій літературі, висвітлює чимало теоретичних і практичних невирішених питань. Для психотерапевта розуміння й інтерпретація - найважливіші складові тренінгової роботи, які виступають в якості інструменту проникнення в суть танцювальних дій.
   Цілком зрозуміло, що компетентний психотерапевт повинен мати досвід розумового й чуттєвого осягнення танцю та досконало володіти технікою тлумачення, тобто, інтерпретації його значення та смислу. Вербальна інтерпретація танцювального тексту допомагає учасникам тренінгу яскравіше уявити образ свого тіла, зрозуміти специфіку образу руху, сприяє розвиткові почуття прекрасного, посиленню морального, естетичного та емоційного впливу танцю, а також прищеплює навички сприйняття, що поєднуються з розумінням.
   Останнім часом інтерпретації як психологічній проблемі присвячено ряд досліджень, в яких вивчається сутність, зміст та структура феномену. У науково-психологічних працях вирізняються декілька підходів до визначення поняття “інтерпретація”. Сьогодні психологічна інтерпретація виділяється як самостійне поняття у психології, їй надається значення чільного компоненту психологічної компетенції. Можливості інтерпретації вивчаються у зв'язку з розвитком професійної компетенції та підготовці фахівців у галузі практичної психології та консультативної роботи. Тобто, інтерпретація є однією з теоретичних та прикладних психологічних проблем, від розв'язання яких залежить подальше вдосконалення різних аспектів психотерапевтичної діяльності. Дозволимо собі зауважити: проблема інтерпретації танцювальних текстів досліджується в основному в роботі хореографів, тоді як робота танцювального психотерапевта вимагає чіткого визначення критеріїв психологічного аналізу та інтерпретації танцю, який в контексті танцювального тренінгу виступає в якості важливої проективної методики [8,9].
   Для розв'язання означеної проблеми потрібне чітке й точне визначення понять “інтерпретація”, “вербальна інтерпретація”, “психологічна інтерпретація”, “психологічна інтерпретація танцювального тексту”. Аналіз літератури свідчить, що в психотерапії поки що не існує загальноприйнятого психологічного визначення цих термінів, що посилює актуальність означеної теми. Метою статті є визначення змісту та структури категорії “психологічна інтерпретація танцю” в контексті танцювально-психомоторного тренінгу.
   Завдання дослідження; 1) теоретичний аналіз змісту та структури категорії “психологічна інтерпретація танцювального тексту”; 2) визначення критеріїв психологічної інтерпретації танцювального тексту в тренінговій роботі; 3) визначення специфіки психологічної інтерпретації в танцювально-психомоторному тренінгу.
   Для висвітлення та уточнення формулювання понять “психологічна інтерпретація танцювального тексту”, “вербальна інтерпретація” нам допоможе контекстуальний аналіз різних джерел: словники (філософський, культурологічний, хореографічний, психологічний, тлумачний словник української мови тощо), енциклопедії, наукові дослідження (монографії, дисертації), навчальні та навчально-методичні посібники, статті науковців.
   У словниках та енциклопедіях смисл поняття “інтерпретація” розкривається, виходячи з латинського походження цього слова й відповідно до його значення. Компілятивне визначення цього поняття можна представити таким чином: лат. Interpretation - 1) роз'яснення, пояснення, тлумачення, в широкому смислі - фундаментальна операція мислення, надання (розкриття) смислу будь-яким проявам духовної діяльності людини, об'єктивованим у знаковій чи чуттєво-наочній формах; 2) посередництво або освоєння та творче виконання (художнє тлумачення) художнього твору, розкриття його змісту залежно від індивідуальності актора, музиканта, режисера, 3) інтерпретація наукова - сукупність значень (смислів), що надаються будь-яким чином елементам деякої теорії [3].
   Відомо, що інтерпретація є предметом дослідження багатьох галузей науки, але історично її виникнення пов'язано з філософською дисципліною - герменевтикою, яка ще за часів античності вважалась мистецтвом перекладу й пояснення стародавніх текстів [3]. Латинське поняття “інтерпретація” та грецьке “герменевтика” розглядались як близькі за смислом і значенням терміни, що означали витлумачення, обговорення тих смислів, які є прихованими, важкими для безпосереднього розуміння [1; 3, 4]. Сьогодні під герменевтикою розуміють, по-перше, теорію інтерпретації, по-друге, одну з методологій витлумачення смислу будь-яких текстів. З певного погляду, досвід герменевтики може бути корисним для інтерпретації танцювального тексту, тим більше, що в сучасній науці існує думка, що герменевтика вбачає в творі мистецтва (танці) авторську особистість з її приналежністю до реальної історичної епохи та культурних традицій, а також дає можливість використовувати важливий методологічний інструмент - вербальну інтерпретацію. Герменевтичний підхід - це шлях до “розуміючого” сприйняття, коли значення й смисл танцювального тексту розглядаються як результат інтерпретуючої діяльності танцюриста. Іншими словами, вибір стратегії інтерпретування визначається руховим репертуаром танцюриста, водночас сама інтерпретація окреслює зміст цієї стратегії [2].
   Чільним завданням психологічної інтерпретації є розуміння затемнених або втрачених смислів танцювального тексту, що приховані за очевидними смислами, виявлення контекстуальних значень, схованих за буквальними значеннями танцю та його елементів. Розуміння розкривається під час інтерпретації змісту, значень та смислів танцювальних дій, ліній. Інакше кажучи інтерпретація танцювального тексту - це виявлене розуміння смислів і значень танцю. Вербальна інтерпретація танцю - це розуміння смислів і значень танцювальних рухів, викладених вербальною мовою.
   Під текстом у герменевтиці виступає будь-який об'єкт, що є творінням людського духу і має мовно-знакову природу [2]. Таким чином, ми можемо дати визначення танцювального тексту як творіння психомоторики людини, що має знаково-рухову природу та виявляється в просторі її тіла.
   З семіотичної точки зору текстом (від лат. tekstus - структура, зв'язне викладення) називають будь-яку знакову систему, що є, або здатна бути носієм смислової інформації та має мовну природу. Знак у семіотиці розуміється як мінімальна одиниця тексту. Для розробки методики психологічної інтерпретації танцю важливим є положення, що не всякий знак обов'язково є вербально-мовним, але в той же час будь-який знак принципово може бути викладеним у мовній формі. З нашої точки зору, рух може виступати знаковою одиницею танцювальної мови, і в той же час може знаходити своє вираження за допомогою іншого знаку (мови), в якій він розкривається більш чи менш повно [3]. Згідно з концептуальним підходом семіотики можна розглядати танцювальну інтерпретацію передусім як процес декодування, розшифровування знаків (рухів). Танець як твір мистецтва, містить знаки-символи, що у специфічній руховій формі містять у собі інформацію психологічного змісту.
   Танцювальному тексту притаманні такі риси: повнота реалізації авторського задуму, кристалізація його естетичної виразності, змістовність форми (яка є адекватною загальній авторській концепції й окремим нюансам образної думки), цілісність. Сприйняття танцю як тексту припускає осмислення його елементів як послідовно пов'язаних знаків танцювальної мови, а також усієї структури в цілому - як висловлювання, повідомлення певною мовою [5].
   В психологічних словниках зміст досліджуваних категорій визначається більш детально, певним чином пояснюючи психологічний аспект цих термінів (інтерпретація, розуміння, програвання ролі тощо). Інтерпретація - процес і результат тлумачення тексту (закону), теорії (повідомлення), подій, надання (атрибуції) їм певних значень, смислів. [4, с 215 ]. Розуміння - пошук та надання значення повідомленням, явищам, що вивчаються та знаходженню способів розв'язання задачі. Розуміння ролі - здібність сприймати точку зору іншої людини, розуміти її думки, почуття та поведінку. [4, с 226 ]. Програвання ролі - 1) активний метод навчання, в якому учасникам тренінгу доручається певна роль, спрямована на розвиток тих чи інших особистісних якостей; 2) один із методів групової психотерапії, в якій учасник групи презентує роль якої-небудь особи з метою досягнення більш адекватного розуміння причин та мотивів поведінки, поглядів і станів. [4, с 227 ]. Інтерпретація- процес розв'язання тлумачення змісту будь-якого тексту (сну, переживання, поведінки), складного для розуміння, нез'ясованого тощо Психоаналітична інтерпретація- це повідомлення психотерапевта, в яких він представляє певні значення тексту або ланцюжку вільних асоціацій клієнта. В такий спосіб психотерапевт розширює та поглиблює значення тексту, які надає їм сам клієнт. Прикладом психоаналітичної інтерпретації є інтерпретація сновидінь шляхом аналізу їх змісту. В основі психологічної інтерпретації лежать такі положення: 1) сновидіння мають смисл; 2) смисл сновидінь може бути роз'яснений людиною, яка знайома із символікою; 3) той, хто бачив сон, може підтвердити правильність інтерпретації своєю реакцією на неї. [1 с 227 ].
   Багатогранна категорія розуміння доволі широко використовується в психотерапії, трактуючись як здібність осягати смисл і значення психічних явищ, які розглядаються в динаміці суб'єктивних та об'єктивних змін. Суттєвим психотерапевтичним ефектом виступає розуміння, яке виявляється під час інтерпретації предметного змісту, значень та смислів танцю. Іншими словами, психотерапевтичний вплив на свідомість учасників тренінгу здійснює сам процес інтерпретації, який одночасно виступає як метод пошуку смислу танцювального тексту, як вірогідний шлях до сприйняття танцю, поєднаного із розумінням. [7].
   У науково-психологічних працях вирізняються декілька підходів до визначення поняття “інтерпретація танцювального тексту”. Так, інтерпретацію визначають: як результат особливої танцювальної свідомості, що виступає як своєрідне переведення продукту первинної творчості в іншу систему мови та іншу систему мислення; як своєрідне тлумачення танцю, залежно від індивідуальності, соціальної належності, рівня розвитку суб'єкта, необхідний елемент процесу танцювальної творчості, сприйняття танцю; як багатоплановий, цілісний творчий процес, в основі якого лежить спільна танцювально-психомоторна діяльність тренера й учасника; як засіб, за допомогою якого засвоюється новий досвід, нові знання, засвоюються рефлексивні моделі, набувається соціалізація в колективі; як зв'язування суті творчого задуму, а також спосіб підкорення композиції рухів власному творчому образу. [8, 9].
   Танець як спосіб вираження психічних переживань та станів, вимагає психологічного аналізу, адже принципового значення набуває пошук танцюристами в танці особисто значущих смислів, співзвучних власному духовному світу, художньо-естетичному досвіду. Танцювальний твір можна інтерпретувати. Необхідність знайти відповідні слова, що передають зміст переживань танцюриста, спонукають не тільки уважно вдивлятися в рухи, але й усвідомлювати зміст танцю. Чим багатший танцювально-руховий досвід та лексичний запас рухів, тим змістовнішими стають їхні визначення, тим більше відкривається можливостей для пізнання танцю. Важливо вчити учасників тренінгу психологічному аналізу та інтерпретації танцю, вмінню не тільки рухатись, будувати рухи, виконувати ланцюжок танцювальних дій. Створювати малюнок танцю, а й доповнювати танцювальне виконання словесним поясненням. Танцюрист повинен поєднувати безпосереднє сприймання танцю з осмисленою та всебічною інтерпретацією.
   Будь-який танцювальний текст має велику множинність смислів, де один смисл - прямий, первинний, буквальний - означає одночасно й другий смисл - непрямий, вторинний, іншомовний, який може бути осягнений лише через перший [8 с 43]. Таким чином, процес осягнення прихованих смислів потребує певної праці (як інтелектуальної, так і духовної), танцювальна інтерпретація і є праця свідомості, яка відбувається під час розшифрування смислу танцю. Тобто, для тлумача власне текст містить у собі численність смислів, і саме інтерпретація танцювального тексту виявляє присутні в тексті смисли окремих рухів.
   Будь-якому танцювальному тексту притаманне деяке попереднє розуміння, оскільки він завжди містить ті чи інші традиційні знаки-символи, які створюють у того, хто сприймає танець, деякі очікування, що збуджуються чи розсіюються за бажанням виконавця. Певні значення і смисли можуть бути розкодовані тільки при наявності певної ерудиції в галузі танцю. Але, ми вважаємо, що інтерпретація не може грунтуватися тільки на знаннях та руховому досвіді, оскільки деякі смисли танцювального тексту можуть бути збагнені інтуїтивно чи несвідомо, завдяки особливій здібності людини до співчуггя та емпатії. Цілком слушно, що для пізнання несвідомого потрібні особливі здібності. Ми визначаємо, що такими є, насамперед, м'язове чуття й емпатійне проникнення у внутрішній світ іншого [5]. Тобто в самому процесі вербальної інтерпретації смислів танцювального тексту ми спостерігаємо поєднання свідомого й несвідомого.
   На наш погляд, психологічна інтерпретація танцю пов'язана з тим, що будь-яке сприймання танцювального тексту, тим більш таке, що пов'язане з питанням “з якою метою” виконується цей танець, завжди здійснюється усередині тієї чи іншої тренінгової групи, тієї чи іншої групової динаміки, які мають свої передумови та висувають власні вимоги. Таким чином, сама робота психологічної інтерпретації виявляє глибокий задум: досягти психотерапевтичного ефекту через подолання особистісної дистанції, відстані, що віддаляє учасників групи від стороннього для них танцювального тексту, й таким чином включити смисл цього тексту в межі власного розуміння. Саме в цьому полягає суть вербальної інтерпретації як психотерапевтичної дії, де учасник тренінгової групи через досягнення певного розуміння смислу танцювального тексту, інтерпретує його, розкриваючи смисли окремих рухів та елементів у цілісної картині танцю [9].
   Інтерпретація танцю, його аналіз, сприйняття передбачають в учасниках тренінгової групи наявність деякого рухового репертуару, об'єму знань, просторових уявлень, образів, понять, концепцій, смислів, які передаються в рухах та лініях тощо. Тренеру варто пам'ятати, що сприйняття й розуміння танцювального тексту учасниками може відрізнятися одне від одного. Але завдання психотерапевта полягає в тому, щоб танець сприймався учасниками в його цілісності, що дозволяє досягти ще одного психотерапевтичного ефекту - впливу на почуття й думки учасників. А для цього психотерапевт повинен відповісти на запитання: за допомогою яких рухових засобів створено танець, чому саме він передає смисл переживань танцюриста, що в даному тексті може викликати непорозуміння чи неправильне розуміння смислів танцю, які саме елементи потребують додаткових пояснень і тлумачень з боку психотерапевта.
   Наше дослідження проводилось в групах танцювальної психотерапії, які працювали за програмою танцювально-психомоторного тренінгу. Кількість учасників- 47 чол., серед яких були психологи, соціальні працівники, студенти. На першому етапі дослідження вивчалась готовність учасників експерименту для танцювально-рухової та рефлексивно-творчої роботи. Для реалізації цієї мети було проведено анкетування та тестування. Анкетування проводилось за спеціально розробленою анкетою для учасників танцювально-психомоторного тренінгу, яка містила завдання назвати 10 асоціацій до слова “танець”. Для визначення змісту основних понять тренінгу(за Р. Лабаном), в яких передається основна семантика танцю “простір”, “вага (сила)”, “ритм (час)”, “рух (напрям)” учасникам було запропоновано дати відповідь на тестові запитання. Дослідження рухового репертуару проводилось у вигляді анкетування з подальшим обговоренням його результатів. Простір: 1) наскільки багато місця я дозволяю собі зайняти у житті інших людей? 2) наскільки я відчуваю “свій” простір? 3) яким чином я вхожу в простір інших людей? 4)які зони тілесного простору мною засвоєні, а які - ні? 4)що таке, на мою думку, простір? Час. 1) який ритм для мене є найбільш органічним? 2) з допомогою якого ритму - швидкого або повільного - я відчуваю себе: більш впевненим; більш усвідомлюваним; більш переляканим. 3) чи можу я засвоїти різноманітні ритми? 4) що таке, на мою думку, час? Вага. 1 (наскільки я відчуваю свою вагу? 2) яким чином я відчуваю зв'язок із землею: земля - опора; земля - підтримка. 3) чи можу я довірити свою вагу, своє тіло в його взаємодії з гравітацією, іншим людям? 4) що таке, на мою думку, вага? Напрямок руху. 1) наскільки я усвідомлюю напрямок своїх рухів? 2) чи можу я утримувати ціль, певний ритм або стиль руху? 3) наскільки часто і які частини тіла “випадають” із спрямованого руху? 4) скільки неусвідомлюваного “хаосу” в моєму тілі? 5) що таке, на мою думку, рух? В анкеті для діагностики рухового репертуару значна увага приділялась таким питанням: Чи любите ви займати великий простір в рухах? Які рухи вам більше всього до вподоби: потужні; легкі; повільні; швидкі;такі, що обмежуються певною схемою; вільні Під час обговорення рухової діяльності і танцювальних дій акцентували увагу на таких проблемах: що ви відчували, виконуючи ту чи іншу вправу? в якій вправі ви відчували себе найбільш (найменш) комфортно? які принципи рухів ви використовували частіше за все? що ви відчували? які образи, асоціації виникали під час танцю? яким чином в декількох словах можна охарактеризувати свій танець? як ви відчуваєте себе зараз, після танцю? чи відрізняється ваш стан зараз від того, який був на початку? Якщо так, то чим? коли вам було комфортніше: коли ви повторювали рухи інших або коли ви самі були ведучими? на що був спрямований ваш танець: на самовираження або на взаємодію? що ви відчували, коли у ваш простір входив інший? які асоціації, метафори приходять вам у голову з приводу танцю вашого дзеркального відображення? ваше ставлення до людини, яку ви бачите у дзеркалі? як би ви оцінили досвід, отриманий у групі? як змінились внутрішньо групові міжособистісні відносини? чи змінилось ваше ставлення до групи і до кожного учасника? як ви бачите зараз своє місце в групі? А на початку заняття?
   Під час аналізу результатів виконання завдань групою досліджуваних виявлялись спільні критерії інтерпретації танцювальних дій. До них увійшли самі ті характеристики понять, які учасники описали в тестових завданнях. Так, на етапі знайомства, коли учасники протанцьовують своє ім'я, вони інтерпретують рухи в просторі, звертають увагу на характер рухів, їхній напрямок, силу та повторюваність, ритмічність. Подальша робота здійснювалась в умовах психомоторного тренінгу. Нами були запропоновані завдання рухового змісту (“кореологія”), які об'єднувались між собою єдиною метою: побудувати дію, яка б відповідала певним м'язовим відчуттям. Виконання рухів за словесною командою супроводжувалось образним уявленням картинки, яка передає відчуття від тієї чи іншої пози тіла. В інструкції для досліджуваних наголошувалось про те, що головним завданням є уявлення про ті картинки та активізація реальних відчуттів у різних життєвих ситуаціях. Необхідно було також відчути положення власного тіла в просторі, “побачити” відсторонено свою позу, відчути м'язову напругу, або навпаки, розслабленість. До комплексу увійшли такі рухи: “легкість”; “важкість”; “відштовхування”; “підтягування”; “розтягування”; “скручування”; “повороти”; “викидання”; “статуя”; “стискання”; “переніс ваги тіла”; “простір навколо себе”; “виростання”; “рухи із зупинкою”;”розслаблення”; “вільні рухи”. Після виконання рухів проводиться аналіз та обговорення: Що я відчував? Які образи супроводжували мої рухи? Що мені заважало? Що допомагало? В письмовому самозвіті описувались власні самоспостереження за динамікою формування образу, проводився самоаналіз образу тіла. Проводилась рефлексія з оцінкою відчуттів та образів, що супроводжують рухи. Виявлено деякі спільні закономірності в інтерпретації образів та відчуттів під час руху. При інтерпретації виконаних рухів значна кількість респондентів відзначали активізацію внутрішніх, глибинних переживань, бажань та потягів, причому вони були визначені як позитивні чинники регуляції рухів. Під час повторення рухів під музику образи набували завершеності, відбувався швидкий перехід від однієї “картинки” до іншої.
   В нашому дослідженні було побудовано невербальний семантичний простір, в якому методом “паралельної полярності” на матеріалі серії танцювально-образних рухів “кореологія” виокремлювались смислові опозиції, з наступним виділенням семантичної структури візуальних образів, яка на рівні глибинної семантики виявилась еквівалентною вербальній. Таким чином синестезія виступила як емоційно та образно насичена та малоструктурована глибинна мова смислів, на яку перекладається мова танцю, і якою висловлюються різні художні ідеї [6].
   Використання танцювальної дії як засобу опису важко формалізувати, тому для побудови семантичного простору рухів варто було використовувати різні методики, завдяки яким досліджувались структурні зміни свідомості. Таким чином відкрилась можливість побудови семантичних просторів танцювальних рухів. До неформалізованих процедур опису поняття, об'єкту з допомогою жестів, міміки, виразних рухів можна віднести експерименти в галузі невербальної комунікації. Ще одним прикладом опису образу іншої людини, передачі ставлення до нього можуть служити багаточисельні ігрові методики, які використовуються в груповій психотерапії: методика “дзеркало”, коли один з учасників “грає” іншого в різних буденних ситуаціях; методика “скульптура”, коли гравці ліплять з людини, що знаходиться в стані розслаблення пози, які найповніше відображають сутність його характеру, мімічні та пластичні етюди. Багаточисельні асоціації “на яку тварину схожа ця людини?”, “якого він кольору?”, “з якою мелодією вона асоціюється?” - також є образними засобами опису образу іншої людини.
   На основі аналізу психосемантики танцювальних рухів ми можемо виділити структурно-семантичні категорії танцювального руху, які використовуються в інтерпретації. Перша категорія: текст як структурно-семантична категорія, що здійснює процес передачі інформації. Текст в танці - це своєрідний розгорнутий символ, необхідною умовою якого є обмін інформацією та спілкування. Друга категорія: простір, ритм, темп, напрям та координація рухів, яка належить до просторово-часових характеристик руху.
   Час та простір як основні категорії танцювально-психомоторного тренінгу розглядаються в процесі розв'язання проблем локальних, специфічних для психології танцю: психомоторна дія - образ - руховий образ - мотив діяльності. Цей блок проблем актуалізується тоді, коли суб'єкт танцювальної діяльності опиняється в ситуації, яку він не може розв'язати без конкретного понятійного апарату. Якщо порівняти рухи танцю із мовою, то виникає уподібнення до форм мови, які актуалізуються в ситуаціях висловлювань. Так само танець стає тією важливою формою спілкування, коли виникають певні ситуації, в яких вербальні способи передачі переживань та почуттів не відповідають їх змісту. В таких умовах танцювальні дії набувають змісту знаку, який довільно пов'язаний із довільною формою.
   Таким чином, на основі проведених досліджень ми сформулювали визначення змісту та структури поняття “інтерпретація танцювального тексту” як процес тлумачення змісту будь-якого танцю, який презентує суб'єкт психотерапевтичної взаємодії. Психологічна інтерпретація танцю - це повідомлення психотерапевта, в яких він представляє певні значення тексту танцю або ланцюжку вільних танцювальних рухів клієнта. В такий спосіб психотерапевт розширює та поглиблює значення тексту танцю, які надає йому сам клієнт. В основі психологічної інтерпретації танцю лежать основні положення танцювально-психомоторного тренінгу: 1) танцювальний текст розгортається в тілесному просторі через рухові дії, які мають різний напрямок та силу; 2) кожна танцювальна дія має семантичне значення, яке може бути роз'ясненою людиною, яка знайома із символікою; 3) підтвердити правильність інтерпретації свого танцю може виконавець своєю реакцією на висловлювання учасників і психотерапевта.
   Висновки. Найважливішою метою психологічної та вербальної інтерпретації є виявлення та пояснення використаних у танцювальному тексті певних художніх прийомів та засобів виразності, наскільки вони допомагають зрозуміти смисли даного танцю. Таким чином, інтерпретація танцю займає провідне місце в психотерапевтичному процесі. Ми розглядаємо цей феномен як одну з теоретичних і психотерапевтичних проблем, від розв'язання якої залежить подальше вдосконалення різних аспектів танцювального тренінгу.
   Проблему визначення поняття “психологічна інтерпретація танцювального тексту” в аспекті танцювальної психотерапії ми вирішували з опорою на певні положення танцювально-психомоторного тренінгу, а також на концептуальні засади герменевтики - філософської дисципліни, яка є теорію й методологією інтерпретації.
   Принципи, які застосовуються в танцювально-психомоторному тренінгу, мають одну загальну рису: інтерпретація танцювального тексту не відокремлюється від виконання, а іноді повністю ототожнюється з ним. Виконавство танцю й інтерпретація при цьому нерозривно позв'язуються з носієм особистісної цінності - учасником психотерапевтичної взаємодії. Це пояснюється тим, що особистісні цінності виконавця танцю невід'ємні від того акту, в якому вони “творяться”, і поза ним не існують. Крім того, презентація танцю й інтерпретація - це творча діяльність, а продукт цієї діяльності, який відтворюється в конкретному акті живого руху - один з можливих варіантів танцювального тексту, не “застиглий” предмет: виконання танцю та його зміст існують паралельно, протягом однієї часової фази, і тому сприймаються нерозривно. Танцювальний текст, танцювальна інтерпретація є прямим наслідком духовної і фізичної активності учасника тренінгу (не психотерапевта). Безумовно, що за своєю суттю танцювальна діяльність інтерпретатора-психотерапевта відносно самостійна і виявляється лише в кінцевій залежності від творчості клієнта. Але роль інтерпретатора-психотерапевта у танцювальній психотерапії важко переоцінити.
   Виконання танцю не можна уявляти як щось застигле, дане раз і назавжди. У системі танцювальної діяльності психологічна інтерпретація охоплює: 1) процес побудови власного танцювального тексту на основі ідеї, яка проходить у свідомості танцюриста-учасника тренінгу, 2) особливі рухові й танцювальні дії, які будуть спрямовані на реалізацію ідеї; 3) саме виконавське трактування. Отже, процедура танцювальної інтерпретації проходить стадію зародження, коли складаються перші контури танцювального тексту; етап становлення, в якому проробляються окремі деталі і поглиблюється танцювальна концепція, період уточнення, розвитку задуму і, нарешті, акт матеріалізації у продукті танцювальної діяльності.
   Створення танцювального тексту твору можна розглядати як побудову моделі, умовного образу якогось об'єкту. Художнє відтворення дійсності в танці фіксує як пройшла та чи інша подія, встановлює зв'язки між фактами, процесами та іншими явищами. Художнє відображення реального об'єкту в танці включає в себе момент його інтерпретації (у побутовому значенні слова). Авторська інтерпретація життєвих явищ в танці проникає у танцювальний текст як його найважливіший і невід'ємний компонент і органічно зливається із світорозумінням учасника тренінгу. У свою чергу, авторське трактування танцю складається з опису, пояснення і тлумачення власного задуму, тобто інтерпретації у побутовому значенні слова. Як правило, танцювальний текст невіддільний від автора танцю та учасників тренінгової групи, які його сприймають. Ми не претендуємо на те, що наші визначення цих понять є остаточними, але сподіваємося, що запропоновані нами визначення послугують подальшим нашім дослідницьким цілям щодо реальних потенцій інтерпретації у танцювальній психотерапії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бродовська В.Й.,Грушевський В.О., Патрик І.П. Тлумачний російсько-український словник психологічних термінів. - К.: ВД “Професіонал”, 2007. - 512 с
2. Бласс Ф. Герменевтика и критика. Пер с нем. Л.Ф.Воеводский. -Одесса: Тип. шгаба Од. воен.округа, 1891. - 194 с.
3. Лингвистический энциклопедический словарь. Гл. ред. В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 683 с.
4. Мещеряков Б.Г.Психологический тематический словарь. - СПб, 2007. - 439 с.Психологический словарь. Под общ. ред. А.В. Петровского. - М.: Политиздат, 1990. - 495 с.
5. РоговикЛ.С. Психологія танцю. Навчальний посібник. К.: Главник, 2007. - 304 с. (Серія “Психол.інструментарій”).
6. Роговик Л.С. Психосемантиика рухів у контексті танцювально-психомоторного тренінгу Актуальні проблеми психології. ТомХ. Частина 1./ За ред. академіка С.Д.Максименка. - К.: Главник, 2007. - 320 с -С. 234-245.
7. Роговик Л.С. Психотерапевтичні ефекти танцювально-психомоторного тренінгу Актуальні проблеми психології. ТомХ. Випуск4./ За ред. академіка С.Д.Максименка. - К.: Главник, 2007. - 392 с -С. 155-165.
8. Щолокова О. Сутність і термінологічна характеристика інтерпретаційного процесу в умовах художньо-педагогічної діяльності./ Науковий часопис. - К. НПУ, 2005, вип. 2 (7). С 2-14.
9. Гуренко Е.Г. Проблемы художественной интерпретации. -Новосибирск: Наука, Сиб. отд., 1982. 256 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com