www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Вікові та професійно-освітні детермінанти ліні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вікові та професійно-освітні детермінанти ліні

Ю.В. Проскура

ВІКОВІ ТА ПРОФЕСІЙНО-ОСВІТНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЛІНІ

   Проаналізовано та позначено причини виникнення ліні. За допомогою методики, розробленої на основі аналізу причин, проведено емпіричне дослідження ліні в різних вікових та професійних групах. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу отримані в різних групах результати порівняно між собою. Виявлені відмінності пояснено та проінтерпретовано.
   Постановка проблеми. Можна позначити дві початкові причини, які зумовили нашу зацікавленість феноменом ліні. По-перше, ми вважаємо, що лінь є проблемою, з якою стикається майже кожна людина. Принаймні, в результаті проведеного нами усного опитування не знайшлося жодної людини, яка б не визнала існування даного явища в своєму житті і не визнала б значущість ліні як певної життєвої проблеми.
   По-друге, задавшись метою поглибленого психологічного аналізу ліні, ми із здивуванням виявили, що дана проблема науковою психологією практично не розроблялася. На сьогодні нам вдалося виявити всього декілька робіт, що заслуговують уваги, присвячених психології ліні [З, 5, 7, 8]. У декількох інших роботах лінь виступає як об'єкт філософського аналізу, а не психологічного дослідження [4, 6, 18]. У академічному словнику [15] визначення ліні немає, а в “неакадемічному” [17] визначення дане, на наш погляд, не зовсім коректно.
   На сьогодні, в рамках роботи над кандидатською дисертацією з відповідною тематикою нами проведено дослідження уявлень про лінь [13, 14]; позначені та обгрунтовані основні причини виникнення цього стану та виведені відповідні типи ліні [11]; розроблено, валідизовано та стандартизовано авторську методику “Діагностика мотиваційного дефіциту” для диференційної діагностики схильності людини до того чи іншого типу ліні [12]. Нижче в скороченому вигляді ми наводимо позначені нами типи ліні, які наряду із “Самооцінкою” та “Прийняттям” і утворили в нашій методиці відповідні шкали.
   1. Лінь як наслідок невідповідності актуальних можливостей вимогам, що пред'являються характером діяльності. Перевтома, сонливість, хвороба, певні психічні стани - всі ці причини можна позначити як об'єктивні, “природні” чинники виникнення ліні. Цей вид ліні можна позначити як ресурсну лінь.
   2. Лінь як наслідок невизначеності очікуваного результату або його невідповідності витраченим зусиллям. В цьому випадку небажання займатися певною діяльністю викликано оцінкою ситуації як такої, коли “...гра не коштує свічок, а результат - праці...”. Цей вид ліні можна позначити як доцільну лінь.
   3. Лінь як наслідок невідповідності характеру діяльності структурі потреб особистості. Тут небажання виникає через те, що робота оцінюється як “нецікава” (“...я не можу примусити себе займатися тим, що мені нецікаво...”), “безглузда” (“... ця робота нічого не дає для мого професійного росту...”). Тобто дана діяльність не відповідає інтересам, мотивам, особистісній спрямованості. Цей вид ліні можна позначити як лінь внаслідок відсутності інтересу.
   4. Як окремий випадок невідповідності характеру діяльності структурі особистості, лінь також може бути неусвідомлюваною формою негативізму, який, у свою чергу, може викликатися як зайвою “директивністю”, “надмірною нав'язливістю” норми або розпорядження, так і певним рівнем інфантильності самої людини. Цей вид ліні можна позначити як негативну лінь.
   5. Лінь як наслідок невідповідності прогнозуємого результату рівню притягань та самооцінки людини Тут на досягненні мети зав'язується самооцінка людини, і в результатах своєї праці людина бачить підтвердження надмірно значимих для неї аспектів власної “Я-концепції: успішності, розуму, креативності тощо. Така “надзначимість” створює навколо даної діяльності надлишкову напругу та тривогу, людина починає відчувати певний страх (частіше неусвідомлюваний) з приводу неуспіху в значущій для неї сфері. У цьому контексті лінь виступає як свого роду психологічний захист, який на деякий час блокує потенційно “небезпечну” діяльність. Цей вид ліні можна позначити як захисну лінь.
   Методика та організація дослідження. Одним із завдань нашого емпіричного дослідження є виявлення того, як вік та професійно-освітня спрямованість будуть пов'язані з вираженістю показників ліні Для реалізації цього завдання за допомогою статистичного аналізу нам потрібно: по-перше, розділити досліджувану вибірку на декілька груп в залежності від вказаного віку (або професій); по-друге порівняти результати діагностики різних показників ліні цих груп між собою на предмет виявлення статистично достовірних відмінностей.
   Для вирішення цього завдання нами був обраний метод однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA), який, крім впливу незалежної змінної на залежну, також дозволяє виявити відмінності в середніх значення признаку (в нашому випадку - показниках ліні) в трьох і більше групах [9, 10, 16].
   Ми використовували при розрахунках два методи дисперсійного аналізу: за Фішером - як основний та за Краскелом-Уолесом - як допоміжний та перевіряючий. Перший варіант вважається більш потужним (чутливим до відмінностей), але й більш примхливим до структури та розподілу даних. Другий - менш потужним, але практично універсальним].
   Всі розрахунки, а також побудову відповідних діаграм ми здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.0 [1] (номер ліцензійної угоди: 31415926535897).
   Усього у дослідженні вікових та професійно-освітніх детермінант ліні прийняло участь 431-а особа віком від 17-ти до 45-ти років, що мешкають у місті Дніпропетровську.
   За професійно-освітньою спрямованістю із нашої вибірки нами було виділено 3 професійні групи: гуманітарну, технічну та економічну. В першу групу увійшли журналісти, філологи та психологи: студенти відповідних напрямів та досліджувані, що працюють за даними спеціальностями. В другу - студенти технічних спеціальностей: конструктори, інженери, технологи та працюючі на ІТР-посадах. В третю групу увійшли студенти-економісти та, відповідно, працюючі економісти (бухгалтери, економісти, маркетологи тощо).
   Отримані результати та їх обговорення
   Лінь та вік
   Результати проведеного дисперсійного аналізу наведено в наступній таблиці:

Таблиця 1
Результати дисперсійного аналізу за показниками методики у трьох вікових групах

Таблиця 1. Результати дисперсійного аналізу за показниками методики у трьох вікових групах

   Із таблиці ми бачимо, що існують статистично достовірні відмінності між трьома віковими групами за показниками “Інтерес”, “Самооцінка”, “Прийняття” та “Загальним показником”. Спробуємо розглянути та проінтерпретувати отримані результати більш детально.
   Для унаочнення результатів дисперсійного аналізу ми будували відповідні діаграми (Mean Plot), які є стандартною графічною формою представлення його результатів. Нижче ми наводимо чотири відповідні діаграми (по кількості виявлених достовірних відмінностей).
   Із діаграми 1. ми бачимо, що рівень ліні, яка виникає внаслідок втрати або відсутності інтересу до діяльності, практично ідентичний в перших двох вікових групах і значно знижується в третій віковій групі. Цей результат, на нашу думку, можна пояснити наступним чином.
   По-перше, вікова група старше 29-ти років - це люди, які в більшості своїй вже зробили свій вибір: вибір професійної сфери, вибір життєвого шляху тощо. Зробили, зважаючи, в тому числі і на власний інтерес, власну зацікавленість до певних професійних сфер. Як наслідок такого вибору - звуження кола потенційних видів діяльності та ситуацій, які б могли актуалізувати лінь, що виникає внаслідок втрати або відсутності інтересу до діяльності.

Рис. 1

   По-друге, відсутність “демотивуючого” ефекту потенційно нудних та нецікавих видів діяльності можна пояснити специфікою ієрархії мотивів даної вікової групи. З одного боку, займаючись усвідомлено вибраною та потенційно цікавою діяльністю, людина може просто не зважати на деякі рутинні та нецікаві операції, які неодмінно є в кожній навіть самій цікавій справі - вони перестають бути для неї мотиваційно значимими. З іншого - додатковим фактором нівелювання демотивоючого ефекту нецікавої діяльності тут можливо є підвищенні вимоги до соціальної відповідальності, характерні для цього віку: треба забезпечувати сім'ю, допомагати батькам, виховувати дітей, треба робити кар'єру та ставати професіоналом у своїй справі. “Цікаво” або “нецікаво” як аргумент для переваги в сторону однієї діяльності або відмови від іншої втрачає свою актуальність та значимість: “Якщо це потрібно - я це виконаю, не зважаючи, цікаво це мені чи ні”.
   Із діаграми 2. ми бачимо, що рівень самооцінки власної ліні, поступово знижується з віком досліджуваних Цей результат, на нашу думку, можна пояснити так.
   Перша вікова група цілком складається із студентів. Як ми вже відзначали у першому розділі, в сфері навчання корисні практичні результати, на відміну від побуту та роботи, можуть бути значно віддалені у часі - не всі люди здатні напружено працювати на віддалену стратегічну перспективу. Також можливо констатувати певний розрив навчання з послідуючою практичною чи професіональною діяльністю. (Тобто студент може просто не бачити і не розуміти, де і коли йому знадобляться отримувані знання). Крім того у навчанні, як правило, практично відсутні зовнішні матеріальні стимули, що також може накладати відбиток на бажання займатися цією діяльністю.

Рис. 2

   Досліджувані, ведучою діяльністю яких є професійна діяльність, знаходяться в іншому мотиваційному полі, де не тільки більше потенційних мотиваторів, але й менше “свободи маневру” для ліні (можливостей полінуватися) в наслідок більш жорсткої організації професійної діяльності у порівнянні з діяльністю учбовою. Як наслідок -самооцінка власної ліні поступово знижується.

Рис. 3

   Із діаграми ми бачимо, що рівень прийняття власної ліні найвищий в третій віковій групі, в другій - незначно нижчий за третю. А от в першій групі рівень прийняття значно і статистично достовірно нижчий, ніж в другій і третій групах Цей результат, на нашу думку, можна пояснити наступним чином.
   По-перше, не дивлячись на відсутність значимих відмінностей між віковими групами за показником ресурсної ліні, ми вважаємо, що з віком поступово відбувається переключення, зміщення причин виникнення ліні з, власне, психологічних причин на фізіологічні, ресурсні причини. Як нами показано у другому розділі, саме ресурсна лінь викликає найменший емоційний дискомфорт, а відтак з нею значно легше примиритися і її прояви не визивають у людини почуття провини за безцільно змарнований час.
   По друге, можливо, людина з віком стає більш поміркованою та мудрішою і починає займати більш рефлексивну позицію щодо власних якостей, станів та можливостей, розуміючи їх зміст, смисл, доцільність та об'єктивну обумовленість. Людина навчається приймати власний стан ліні більш безболісно та драматично - перестає вбачати у ліні свого внутрішнього заклятого ворога.
   Всі наведені вище пояснення та інтерпретації щодо вікової динаміки різних видів ліні будуть справедливі і для пояснення динаміки загального показника ліні. В ньому в найбільш узагальненому вигляді проявилися основні тенденції вікової динаміки феномену ліні, які нас цікавили у даному досліджені.
   Лінь та професійно-освітня спрямованість. Результати проведеного дисперсійного аналізу наведено в наступній таблиці:

Таблиця 2
Результати дисперсійного аналізу за показниками методики у трьох професійно-освітніх групах

Таблиця 2. Результати дисперсійного аналізу за показниками методики у трьох професійно-освітніх групах

   Як ми бачимо із таблиці, існують статистично достовірні відмінності у трьох виділених групах за показниками “Доцільність” та “Прийняття”. Розглянемо їх більш детально та спробуємо проінтерпретувати.

Рис. 4

   Як ми можемо бачити із діаграми, лінь, що виникає внаслідок бачення недоцільності певної діяльності, найбільш виражена у “гуманітаріїв”, а у “технарів” у порівнянні з іншими групами цей вид ліні виражений менше. Спробуємо проінтерпретувати цей досить неочікуваний для нас результат.
   Професійна та учбова діяльність “технарів” більш регламентована і організаційно і технологічно: в ній присутні чіткі алгоритми. Людина, яка вибирає професію цього класу з самого початку налаштована на таку регламентованість, можливо вона робить такий вибір, зіставляючи специфіку професії з деякими власними індивідуально-психологічними особливостями. Як результат - більш високий рівень резистентності до ситуацій та дій, які можуть здаватися недоцільними, але є обов'язковим етапом організаційного та технологічного процесу. Професійна та учбова діяльність “гуманітаріїв” менш піддається регламентації та алгоритмізації - в кінці кінців, вони мають справу з унікальним предметом праці - людиною. Можливо, більш високий рівень доцільної ліні виникає у них як своєрідна захисна реакція на спробу жорсткої регламентації своєї діяльності - діяльності, де обов'язково присутня творчість та імпровізація і, з точки зору ефективності, надмірна “заорганізованість” бути тільки заважати такій діяльності. Типовим прикладом такої ситуації, на нашу думку, може бути специфіка роботи педагога в загальноосвітніх школах, де дуже відчутна частина часового та психічного ресурсу педагога витрачається на ділововиробництво.
   Рівень прийняття власної ліні у виділених групах представлений в наступній діаграмі.

Рис. 5

   Із діаграми ми бачимо ту ж картину, як із показником доцільності: найбільш високий рівень прийняття власної ліні у “гуманітаріїв”, найменший - у “технарів”, економісти знаходяться посередині. Цей результат, на нашу думку, можна пояснити наступним чином.
   З одного боку, з точки зору ефективності діяльності, лінь буде більш заважати “технарям”, зважати цілеспрямовано і методично йти до якісного виконання діяльності. Для “гуманітаріїв”, професійна діяльність яких має менш структурований характер в цьому стані наявний навіть певний конструктивний момент - момент розслаблення та творчого пошуку. Тому й рівень прийняття власної ліні у них вище.
   З іншого боку, вищий рівень прийняття власної ліні може бути наслідком більш високої саморефлексії, який взагалі характерний гуманітарного напряму. Можна припустити, що “гуманітарії” ясніше бачать та об'єктивні причини виникнення ліні у себе та розуміють функціональне призначення цього стану. Цей результат добре узгоджується з виявленою нами тенденцією до акцентування на позитивних аспектах ліні у сучасних приказках та прислів'ях і може бути також пояснений широким розповсюдженням психологічного знання у сучасному світі, особливо гуманістичного напряму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боровиков В. STATISTICA. Искусство анализа данных на компьютере. - СПб.: Питер, 2003. - 688 с.
2. Бююль А., Цёфель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей. - СПб.: 000 “ДиаСофтЮП”, 2002. - 608 с.
3. Воробьева В. В., Якиманская И. С. Психология лени: постановка проблемы
4. Золотухина-Аболина Е. В. Страна Философия/Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. - 256 с.
5. Леви В.Л. Лекарство от лени. - М.: Метафора, 2005. - 224 с.
6. Малевич К. Лень как действительная истина человечества - М.: Гилея, 1994. - 154 с.
7. Михайлова Е.Л. Роль ситуационных и личностных факторов в формировании лени//Вестник СПбГУ, серия 6: “Психология”. - Вып. 2, 2007. -с. 219 -225.
8. Михайлова Е.Л. Ситуационные и личностные детерминанты лени//Автореферат кандидатской диссертации; СПбГУ, 2007.
9. Наследов А.Д. SPSS: Компьютерный анализ данных в психологии и социальных науках. - СПб.: Питер, 2007. - 416 с.
10. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие. -СПб.: Речь, 2006. - 392 с.
11. Проскура Ю.В. Анализ причин возникновения и классификация видов лени//Вісник ДНУ, Серія: Педагогіка і психологія, випуск 12, 2007. -С. 64-71.
12. Проскура Ю.В. Проблема розробки психодіагностичного інструментарію для дослідження та діагностики феномену ліні// Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. -Херсон, 2006р. - 351с.
13. Проскура Ю.В. Феномен лени как объект психологического исследования и проблема психологического консультирования// Актуальні проблеми практичної психології. Сбірник наукових праць. -Херсон, Персей, 2004. - С. 217-219
14. Проскура Ю.В. Эмпирическое исследование особенностей лени как психологического феномена//Вісник ДНУ, Серія: Педагогіка і психологія, випуск 11, 2005, с. 71-77.
15. Психология. Словарь/Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. - 439 с.
16. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. - СПб.: 000 “Речь”, 2000. - 350 с.
17. Словарь практического психолога/Сост. С. Ю. Головин. -Минск: Харвест; М.; 000 “Издательство ACT”, 2001. - 760 с.
18. Стрих В. В. К вопросу об онтологическом статусе недеяния// Вестник СПбГУ, серия 6: “Философия”. - Вып. 4, 1994. - с. 18-22.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com