www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Теоретичні засади дослідження агресії неповнолітніх
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичні засади дослідження агресії неповнолітніх

О.Є. Мойсеева

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ

   У статті запропоновано психолого-юридичнє тлумачення агресивності та агресії неповнолітніх. Розглянуті різні класифікації видів агресії (О.М. Морозов, А.Ф. Зелінський, А. Басе -А. Даркі, Р. Берон -Дж. Річардсон) та визначені можливості їх використання для вивчення агресії неповнолітніх. Детально проаналізовані основні теоретико-прикладиі підходи у рамках біогенетичного та соціогенетичного напрямків до пояснення агресії та сформульовані пропозиції щодо їх використання при аналізі агресії неповнолітніх.
   Ключові слова: агресивність, агресія неповнолітніх, класифікація видів агресії, теорії агресії.
   Агресія як теоретико-прикладна проблема має яскраво виражений міждисциплінарний характер. До її дослідження, пояснення та прогнозування залучається все більша кількість наук та наукових напрямів. Різноаспектний підхід з позицій, в першу чергу, правознавства, психології, педагогіки, медицини, пенітенціарії, генетики, соціології дозволяє підійти до розробки міждисциплінарної теорії агресії і виникнення комплексної науки - агресіології.
   На нашу думку, провідну роль у вирішенні цього важливого завдання повинна відігравати психологія. Проблема агресії, зокрема, неповнолітніх широко представлена у працях вітчизняних юристів та психологів. Спеціальні аспекти агресивної поведінки підлітків та юнаків останнім часом виступили предметом психолого-юридичного дослідження на рівні кандидатських дисертацій.
   Дана стаття присвячена аналізу провідних теоретико-прикладних підходів до пояснення агресії та з'ясуванню можливостей їх використання для дослідження агресії неповнолітніх як психолого-юридичного феномену. Однією із передумов досягнення зазначеної мети є з'ясування змісту і розмежування понять “агресивність” та “агресія”.
   Ми поділяємо точку зору B.C. Медведева, який вважає, що у психолого-юридичній площині агресивність представляє собою стійку загальну рису, яка полягає у готовності, намаганні досягти соціального визнання, домінування через застосування деструктивного (руйнівного, знищувального) фізичного, майнового чи психологічного впливу [4, 73]. На відміну від агресивності поняття агресії має значно ширший спектр тлумачень. Поєднуючою їх основою виступає нанесення певних збитків. Достатньо показовим у цьому відношенні і одночасно типовим є визначення агресії, запропоноване Р. Блєкборном: агресія полягає у примусовому впливі на будь-кого з нанесенням матеріальної шкоди чи тілесного ушкодження [1, 255].
   Наведене визначення у психолого-юридичній площині уявляється неповним, оскільки не охоплює морально-психологічну форму збитку. З огляду на це під агресією неповнолітніх пропонується розуміти деструктивний (пошкоджуючий, руйнуючий, знищуючий) вплив у морально-психологічній, фізичній чи матеріально-майновій формі на особу, групу осіб, матеріальні цінності, живу та неживу природу. Визначальною ознакою психологічної площини виступає деструктивний характер мети чи засобів агресії, а визначальною ознакою юридичної площини агресії - суспільна небезпечність та істотність нанесених збитків.
   Важливим теоретико-прикладним питанням проблеми агресії неповнолітніх є класифікація видів такої агресії. Класифікація, тобто упорядкування, є різновидом системного підходу і може розглядатися під різними кутами зору. По-перше, це система підмножин, що використовуються для характеристики сукупності явищ, понять, однорідних у певному відношенні. По-друге, операція побудови такої системи, котра базується на деяких правилах та категоріях. По-третє, це процедура розподілу досліджуваних ознак, явищ за підмножинами даної системи.
   У логіко-математичному аспекті підмножини класифікації повинні доповнювати одна одну і в той же час взаємно не пересікатися. У суспільних науках реальна складність досліджуваних об'єктів, багаторазовість їх опосередкування, неоднозначність проявів є такими, що не завжди дозволяють досягти “чистих” множин і підмножин, послідовно витримати вихідні критерії упорядкування та розробити єдину вичерпну класифікацію. Наявність кількох чи навіть багатьох класифікацій, в основу яких покладено одну чи кілька різних ознак, дозволяє більш об'ємно побачити проблему наукового аналізу, визначити різні напрямки її розробки.
   З урахуванням сформульованих застережень цілком закономірним представляється існування численних класифікацій агресії.
   У якості вихідної, загальноорієнтуючої заслуговує на увагу міждисциплінарна класифікація агресії, розроблена О.М. Морозовим [5]. Класифікація має декілька розділів, які розмежовують агресію: з причин виникнення, по відношенню до об'єкту впливу, по спрямованості, по масовості її джерела (суб'єкта), по масовості її об'єкта, по правовій орієнтації.
   1. Агресія по механізму виникнення.
   1.1. Усвідомлювана:
   а) по переконанню;
   б) з примусу.
   Усвідомлювані здійснювані по переконанню агресивні вчинки присутні в поведінці кожної людини. Серед насильницьких правопорушників вони набувають особливого резонансу тому, що нерідко стають домінуючими та безальтернативними. Феномен звуження діапазону поведінкових реакцій до агресивних часто зустрічається у девіантних неповнолітніх із неблагополучних родин.
   Власні агресивні прояви можуть усвідомлюватись особистістю та сприйматися як небажані, однак вони вчиняються у результаті примусу іншої людини, групи людей.
   1.2. Неусвідомлювана: реалізується внаслідок захворювання, при патологічному афекті.
   1.3. Афективна (при фізіологічному афекті).
   1.4. Індуційована (при навіюванні).
   2. Агресія по відношенню до об'єкту впливу.
   2.1. Пасивна:
   а) неусвідомлюване негативне емоційне ставлення, яке знаходить вираження у міміці, пантоміміці, інтонаціях голосу;
   б) формування усвідомлюваної агресивної тенденції, яка проявляється у змішаності почуттів, відповідній поведінці по відношенню до об'єкту майбутньої агресії.
   2.2. Активна:
   а) вербальна агресія (словесні напади, сенс яких зводиться до приниження честі та гідності особи);
   б) агресія побічна (плітки, чутки з метою дискредитації);
   в) агресія епістолярна (написання скарг);
   г) агресія фізична прихована (невідомий здійснює винесене ним фізичне покарання опосередковано);
   д) агресія фізична відкрита.
   3. Агресія по спрямованості.
   Може бути соціо-, гетеро та аутоорієнтованою.
   3.1. Причини соціально (проти суспільства) орієнтованої агресії:
   а) марення;
   б) галюцинації (інтерпретація псевдогалюцинацій);
   в) органічні зміни головного мозку (внаслідок черепно-мозкових травм, судинних захворювань, передсенильних і сенильних відхилень);
   г) психопатії (збуджувані, паранояльні);
   д) соціально-психологічні або психогенні; є) цілеспрямованого індуціювання;
   є) внаслідок інтоксикації; ж) поєднані.
   3.2. Причини гетероорієнтованої (проти іншої людини) агресії;
   а) хворобливі мотиви (марення, галюцинації, органічні ураження ЦНС з аутохтонною, зумовленою внутрішньою потребою у реалізації через певний проміжок часу агресивністю, психопатії з ендогенною або спровокованою психоактивними речовинами чи психотравмою, потребою у розрядці);
   б) інтоксикація клітин головного мозку (злобний афект на фоні вживання алкоголю, наркотиків чи інших хімічних психоактивних речовин);
   в) психогенний вплив (психічна травматизація з психопатоподібними реакціями, фізіологічним або патологічним афектом);
   г) соціальні (викривлені цілісні орієнтації, примітивні форми поведінки, самооборона чи вимушена агресія);
   д) індуціювання (цілеспрямоване навіювання);
   є) змішані (галюцинації у поєднанні з маренням, органічно-психогенні, органічно-інтоксикаційні та ін.).
   3.3. Причини аутоагресії (нанесення самопошкодження, суїцидальної спроби, суїцид):
   а) марення (самоприниження);
   б) галюцинації (імперативні псевдогалюцинації та галюцинації);
   в) депресії (депресивна фаза маніакально-депресивного психозу, передсенильна, сенильна);
   г) органічні захворювання головного мозку (“органічна” депресія, психопатоподібний вибух);
   д) психопатії (ендогенно або психогенно спровоковані реакції); є) нав'язливості (суїцидоманія);
   є) психогенії (реактивна депресія);
   ж) індуціювання або релігійно-фанатичний вплив;
   з) аліментарні (неякісне харчування, пониження рівня холестерину, підвищення рівня визначених пептидів і амінокислот).
   4. Агресія по чисельності її джерела (суб'єкту).
   4.1. Індивідуальна (агресія проявляється одним суб'єктом).
   4.2. Групова (агресія проявляється групою).
   4.3. Масова (агресія проявляється масою осіб, епідемія агресії, війна).
   5. Агресія по масовості її об'єкта.
   5.1. Індивідуальна (проти одного об'єкта).
   5.2. Групова (агресія проти групи об'єктів, осіб).
   5.3. Масова (агресія проти народу, нації).
   6. Агресія по правовій орієнтації.
   6.1. У рамках закону (агресія відповідає діючим правовим нормам).
   6.2. Протиправна (агресія суперечить діючим правовим нормам).
   Як зазначає автор класифікації, наведений розподіл може коригуватися в залежності від часу, звичаїв, світогляду суспільства. Наприклад, жорстокість інквізиції не суперечила праву середньовіччя, пізніше ж була засуджена. Відтинання руки злодію у деяких мусульманських державах є цілком правовим актом. Водночас у світських державах винесення такого покарання розцінювалося б як прояв варварства і стало б об'єктом засудження.
   Серед численних юридичних класифікацій агресії слід відзначити класифікацію видів кримінальної агресії, запропоновану А.Ф. Зелінським [3; 172-176]. Згідно цієї класифікації доцільно виділяти п'ять основних видів кримінальної агресії.
   1. Умисні посягання на життя, здоров'я, честь та достоїнство особистості.
   2. Кримінальна агресія, яка спрямована проти держави, громадської безпеки та порядку, порядку управління.
   3. Насильницькі дії посадових осіб при використанні ними посадових повноважень.
   4. Насильницькі статеві злочини (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом та ін.).
   5. Вандалізм (пошкодження чи знищення матеріальних та культурних цінностей, об'єктів природи).
   Підкреслимо, що значна частина видів кримінальної агресії, виокремлених у даній класифікації, притаманна неповнолітнім. В першу чергу це стосується посягань на статеву свободу та недоторканість особи та вандалізму.
   Серед власне психологічних класифікацій, які можуть безпосередньо використовуватись для аналізу агресії неповнолітніх, слід відзначити класифікації А. Басса та А. Даркі і Р. Берона та Дж. Річардсон.
   У класифікації А. Басса та А. Даркі вирізняють вісім видів агресивних реакцій:
   1) фізичну агресію - застосування фізичної сили до іншої особи;
   2) вербальну агресію - погрози, прокльони, лайка, вереск;
   3) побічну агресію - плітки, чутки, тупотіння ногами, двозначний гумор;
   4) негативізм - опозиційна манера поведінки від пасивного опору до активних дій;
   5) роздратування - різкість, грубість, запальність;
   6) підозрілість - недовіра, обережність, переконаність у шкідливих намірах оточення;
   7) образа - невдоволеність, заздрість, ненависть;
   8) почуття вини (аутоагресія) - злість на себе, докори совісті за погану поведінку.
   В основу класифікації Р. Берона та Дж. Річардсон покладено такі ознаки агресії: фізична - вербальна, активна - пасивна, пряма -прихована. За цими ознаками вирізняють вісім різновидів агресивних проявів, а саме:
   1) фізичний, активний, прямий (завдання тілесних ушкоджень, тортури, вбивства);
   2) фізичний, активний, прихований (вандалізм);
   3) фізичний, пасивний, прямий (завдання шкоди здоров'ю чи загроза життю бездією);
   4) фізичний, пасивний, прихований (ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпеці);
   5) вербальний, активний, прямий (погроза, образа);
   6) вербальний, активний, прихований (наклеп);
   7) вербальний, пасивний, прямий (бойкот);
   8) вербальний, пасивний, прихований (свідома відмова від виконання обіцянки).
   Завершуючи розгляд класифікацій агресії, можна зазначити, що наведені вище класифікації утворюють достатню загальну основу для виокремлення та поглибленого аналізу різних видів агресії неповнолітніх.
   Співвідносно агресії рідко яка психологічна проблема може порівнятися за кількістю точок зору, теорій, підходів щодо пояснення сутності, витоків та механізмів. У цьому розмаїтті відносно умовно можна виділити два стратегічні напрямки - біогенетичний та соціогенетичний.
   У рамках першого напряму провідними є власне біологічний та глибинно-психологічний підходи.
   Біологічний підхід пов'язаний з іменами К. Лоренца, Р. Ардри, Д. Морриса та ін. Вихідна ідея полягає в тому, що всім живим істотам, включаючи людину, притаманна інстинктивна внутрішня агресія, яка може регулюватися у окремих ситуаціях і забезпечувати адаптацію у природних умовах. Кінцевою метою агресії є захист конкретної території, на якій здійснюється життєдіяльність та панування як таке.
   Сучасні генетичні дослідження засвідчують про наявність у окремих осіб так званого синдрому Клайнфельтера. Генетичний код таких осіб носить аномальний характер, оскільки містить зайву непарну хромосому, а відтак підвищує агресивність як рису особистості. Це, в свою чергу, робить більш ймовірною так звану фізичну агресію.
   Уявляється, що з позицій суто біологічної етнології можна лише опосередковано пояснити окремі агресивні прояви неповнолітніх. Але навіть в такому випадку важко уникнути звинувачень у редукціонізмі.
   Другим основним підходом в рамках біогенетичного напрямку є так званий глибинно-психологічний підхід, який ще інколи називають психоаналітичним.
   Єднальною основою цього підходу є тлумачення агресивності як риси, закладеної в людську істоту на рівні інстинкту, природної потреби.
   Так, засновник психоаналізу 3. Фрейд стверджував, що активність людини визначається двома базовими інстинктами: статевим (ерос) та агресії чи руйнування (танатос).К. Хорні, одна з найвідоміших послідовниць 3. Фрейда, вважає, що особистість у своїй активності керується трьома потягами: 1) потяг до людей (афіліація); 2) потяг віддалення, незалежності від людей; 3) потяг агресії проти людей.
   За В. Мак-Дауглом, автором теорії гормічної психології (гормос -потяг), соціальна поведінка людини визначається десятьма основними інстинктами, до яких входить інстинкт бійки або забійкуватості.
   Прихильники глибинно-психологічного підходу вважають, що агресія сформована і закріплена у людини еволюційно, вона забезпечує виживання, а отже збереження життя і людини як виду. Внутрішньовидова агресфя (тобто спрямована на іншу людину), “відбраковує” осіб, нездатних до конкуренції, конформних, пасивних.
   Раціональне зерно глибинно-психологічного підходу найбільш виразно проявилось у поглядах Е. Фромма, який “соціалізував” класичний психоаналіз і поєднав його з ідеями К. Маркса.Е Фромм розглядав агресію з точки зору її ціннісної модальності для самої особистості. Він пропонує розглядати два види агресії: доброякісну і злоякісну. Доброякісна агресія (як синонім конструктивної) є біологічно адаптивною, що сприяє підтриманню життєдіяльності і пов'язана з захистом вітальних інтересів, є реакцією на загрозу цим інтересам. Сфера вітальних інтересів, за Фроммом, включає не лише фізичні, а й психологічні умови. Потреба у комфорті і соціальному успіху, визнанні, любові і збереженні своєї системи цінностей - все це відноситься до вітальних інтересів особистості. Злоякісна ж агресія не є біологічно адаптивною, не пов'язана із збереженням життя, не є захистом від нападу загрози, тобто не пов'язана з захистом вітальних інтересів. В дихотомії “необхідно (корисно) - не треба (шкідливо)” злоякісна агресія розглядається як шкідлива, а її синонімом виступає “деструктивність і жорстокість”.
   Віддаючи належне оригінальній цікавій ідеї Фромма, звернемо увагу на ряд труднощів, вирішення яких потребує даний підхід:
   1. Які саме інтереси відносяться до вітальних, а які - вже не є вітальними. Крім цього, виникає питання про суб'єктивність сприймання особистістю вітальних інтересів, тобто суб'єктивне віднесення тих чи інших інтересів до сфери вітальних.
   2. Який власне рівень агресивних дій достатній для захисту вітальних інтересів, а який вже є надмірним.
   3. Суб'єктивність визначення особистістю яких-небудь зовнішніх дій як таких, що загрожують її вітальним інтересам. Чи є достатньою підставою для інтерпретації агресії як доброякісної те, що суб'єкт сприйняв чиїсь дії як загрозу його вітальним інтересам, хоча насправді вони такими не були.
   4. Проблема антиципації загрози. Механізм агресії при обороні спрацьовує і тоді, коли явної загрози й немає. Але вона може бути присутньою наявно: уявлення про наявну загрозу може бути помилкою атрибуції. Як у цьому випадку кваліфікувати агресію: як оборонну чи як злоякісну. Відповідь на це питання очевидна - в даному випадку “людина видає агресивну реакцію на свій власний прогноз” (Е. Фромм). Однак вона впевнена, що цей прогноз адекватний і її вітальні інтереси знаходяться в потенційній загрозі. Однак, тут більш принциповим є, мабуть, інше: помилка антиципації - це проблема агресивної готовності особистості чи проблема інтелекту? Тобто, чи стоїть за такою помилкою готовність особистості сприймати ситуацію як потенційно загрозливу і, відповідно, готовність до оборони-агресії, чи ж за нею стоїть недостатня здібність до “прорахунку ситуації”, аналізу її розвитку і прогнозу можливих наслідків для себе.
   5. Суб'єктивність оцінки рівня дій як достатньо-недостатніх для захисту своїх вітальних інтересів. Певний рівень агресивних дій, спрямованих на усунення реальної загрози вітальних інтересів, об'єктивно може бути явно надлишковим, але суб'єктивно він може сприйматися особистістю як необхідний і адекватний. Чи являється у даному випадку агресія доброякісною, а якщо являється, то чи може вона оцінюватись так, як і більш адекватні варіанти цього реагування.
   Більш частковим, порівняно з іншими, є питання про оцінку такої форми поведінки, як помста. Цю форму поведінки Е. Фромм відносить до деструктивної і вважає її проявом злоякісної агресії. Помста невиконує функцію захисту від загрози, оскільки завжди здійснюється вже після того, як нанесена шкода, а тому вона деструктивна. Аналізуючи дану проблему, можна зазначити, що частково помста якраз і спрямована на нейтралізацію тієї шкоди, яка була нанесена. Саме поняття “помста” потребує уточнення - можливо подальше дослідження феноменології помсти покажуть, що відстрочена агресія може носити як оборонний доброякісний характер, так мати і деструктивну, злоякісну природу. Важко погодитись з тим, що (за Фроммом) взагалі всі форми покарання - у тому числі і певні законодавчі - є вираженням деструктивної помсти. Те, що покарання слідує в часі за нанесенням шкоди, тобто “запізнюється”, зовсім не є доказом його деструктивної природи. Адекватне покарання є фактором, який орієнтує, а не дезорієнтує особистість. Правове покарання (без чого не можливе правове регулювання), на додаток, є фактором забезпечення стабільності суспільства і безпеки його громадян.
   Очевидно, що сформульовані застереження суттєво звужують і обмежують пояснювальні можливості глибинно-психологічного підходу відносно агресії неповнолітніх.
   У рамках другого - соціогенетичного напрямку провідними є підходи, які спираються на ідею соціального відчуження та ідею соціального научіння.
   Психологічне, а надалі фактичне відторгнення особистості референтними для неї особами і групами може призвести до формування самотності, замкненості, а також конфліктності й ворожнечі як переважного типу ставлення до оточення. До слушного часу ворожнеча перебуває немовби в “зануреному” стані і проявляється тільки у сприятливій ситуації. Але потім вона підштовхує до свідомого пошуку і навіть створення умов і ситуацій власного прояву, перетворюючи особистість на власного заручника.
   Підхід, який спирається на ідею соціального відчуження, може використовуватись при поясненні агресії неповнолітніх, яка проявляється у нанесенні тілесних ушкоджень, жорстокості, умисних вбивствах.
   Другим основним підходом до пояснення агресії в рамках соціогенетичного напрямку є підхід, який спирається на ідею соціального научіння. Він пов'язаний з іменами А. Бандури, Р. Берона та Дж. Річарсон, В. Гріна та інших. Згідно даного підходу вичерпний аналіз агресії включає в себе три аспекти: 1) способи засвоєння подібних дій; 2) фактори, які провокують їх появу; 3) умови, за наявності яких вони закріплюються.
   Перший аспект передбачає, що люди, зазвичай, навчаються агресії у вигляді засвоєння соціальної поведінки, яка містить в собі агресивні дії. Вирішальне значення для цього має заохочувальний досвід застосування агресії. До соціальних ефектів, які підкріплюють агресивні дії, відноситься матеріальна вигода, соціальне схвалення, більш високий соціальний статус. Агресивні дії легко наслідуються при спостереженні за агресивною поведінкою: як безпосередньо, так і в кінофільмах, телепередачах, літературних творах. Істотне значення має демонстрація громадського схвалення агресії, її соціальної безкарності та ефективності для досягнення поставленої мети.
   Слід визнати, що за допомогою теорії соціального научіння агресії можна відносно задовільно пояснити агресивні прояви неповнолітніх, спровоковані телебаченням, відеопродукцією та комп'ютерними іграми. За результатами різних досліджень можна зробити висновок, що телепередачі і фільми, які містять акти насильства, є причиною 15-20% актів насильства, що відбуваються в реальному житті. За даними Американської Медичної Асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телебаченню вісім тисяч убивств і сто тисяч актів насильства.
   Дещо автономний статус у рамках соціогенетичного напрямку має так званий фрустраційно-катарсичний підхід, який пов'язаний з іменами Дж. Доларда, Г. Міллера, С. Розенцвейга та інших.
   Даний підхід пояснює агресію як типовий, характерний для особистості спосіб розрядки психічного стану напруження.
   Напруження показове загальним збудженням, відчуттям дискомфорту, бентежністю, страхом. Тривале напруження приводить до функціональних змін у організмі (безсоння, виснаження, втома), дратівливості, депресії, емоційних зривів. Напруження виникає у випадках небезпеки, загрози життю чи здоров'ю, труднощів і перешкод (об'єктивних чи уявних) на шляху до мети, задоволення важливої потреби.
   Фрустраційно-катарсична агресія спрямовується на джерело фрустрації (реального винуватця), випадковий об'єкт (предмет або людину, що потрапила “під гарячу руку”), засіб досягнення мети чи задоволення потреби (знущання, вбивство заручників, знищення будівель, транспортних засобів і т. ін.).
   Прихильники наведеного підходу пропонують спрямовувати агресію на різноманітні заміщувальні об'єкти чи катарсичну діяльність. Це, зокрема, гумові ляльки і тренажери, гральні автомати, активна поведінка на спортивних змаганнях, особиста участь у спортивних іграх агресивного характеру (боротьба, бокс, східні єдиноборства та ін.).
   Як висновок можна зазначити таке. Агресивність представляє собою відносно стійку загальну рису особистості. Провідним механізмом її реалізації виступає деструктивний вплив, а зовнішнім проявом - агресія. У психолого-юридичній площині агресія неповнолітніх проявляється у нанесенні шкоди у морально-психологічній, фізичній чи матеріально-майновій формі. При аналізі особливостей агресії неповнолітніх доцільно орієнтуватися на класифікації видів агресії. При цьому основні підходи в рамках цих напрямків не можуть претендувати на універсальну пояснювальну модель і мають обмежену продуктивність у поясненні та прогнозуванні агресії неповнолітніх.

ЛІТЕРАТУРА

1. Блекборн Р. Психология криминального поведения. - СПб.: Питер, 2004. - 496 с.
2. Запухляк 0.3. Вплив акцентуацій характеру особистості на агресивність у підлітковому віці: Автореф. дис... канд. психол. наук, зі спец. 19.00.07. - Хм. 2006. - 20 с.
3. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. - К.: Юринком Интер, 1999. - 240 с.
4. Медведев B.C. Кримінальна психологія. - К.: Атіка, 2004. - 368 с.
5. Морозов О.М., Морозова Т.Р. Агресивні засудженні. - К.: “МП Леся”, 2000. - 204 с.
6. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности - кн. 1-я; - М.: “Ось - 89”, 1998. - 304 с.
7. Сущенко И.О. Соціально-психологічні особливості підлітків та молоді, схильних до протиправної поведінки: Автореф. дис... канд. психол. наук, зі спец. 19.00.06. - X. 2007. - 17 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com