www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості сугестивності соціально дезадаптованих підлітків
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості сугестивності соціально дезадаптованих підлітків

І.Ф. Манілов,
Т. В. Дем'яненко

ОСОБЛИВОСТІ СУГЕСТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНО ДЕЗАДАПТОВАНИХ ПІДЛІТКІВ

   Всебічна допомога соціально дезадаптованим неповнолітнім залишається одним із пріоритетних напрямків діяльності вітчизняних психологів, педагогів та соціальних працівників. Дезадаптивна поведінка дітей та підлітків втілює сьогодні вкрай небезпечні для суспільства руйнівні тенденції. Не сформованість власної системи стійких, моральних переконань, ціннісних орієнтацій, а також зміни у сфері соціальних інтересів та потреб призводять до неадекватної реакції дитини на події навколишнього життя. Поряд з цим починають проявляти себе різноманітні негативні звички і поведінкові стереотипи.
   Прояви соціальної дезадаптації неповнолітніх набувають іноді небезпечних форм. Зростання дитячої злочинності, прилучення до алкоголю та наркотиків несуть реальну загрозу здоров'ю і життю як самої дитини, так і людей, що її оточують. Тому однією з нагальних проблем практичної психології є пошук ефективних шляхів подолання соціальної дезадаптації як суспільного явища в цілому і дезадаптивної поведінки неповнолітніх зокрема.
   Ефективна боротьба з будь-якими проявами соціальної дезадаптації можлива за умови чіткого уявлення про основні психологічні детермінанти та фактори, що визначають мотивацію і спрямованість дезадаптивної діяльності. Актуальним є визначення психологічних механізмів її виникнення, а також розробка ефективних методів психокорекційного та психотерапевтичного впливу. Використання ефективних мір профілактики дозволяє запобігти розвитку соціально неприйнятних новоутворень особистості та їх прямому наслідку -соціальної дезадаптації.
   Досить ретельний аналіз механізмів формування дезадаптивної поведінки дітей та підлітків наводиться у працях Б.С. Братуся, Г.О. Балла, Ф.В. Березіна, О.В. Вітенберг, Є.І. Горфінкеля, І.К. Келейнікова, В.В. Ковальова, В.Ф Матвеева, Ю.О. Олександровського, С.Т. Посохової та ін. [3]. Соціально-психологічним факторам, що сприяють адаптації та регуляції поведінки дезадаптованих присвячені дослідження С.Т. Агаркова, С.А. Белічевої, Є.В. Галажинського, Г.Г. Горелової, І.В. Дубровіної, P.M. Загороднікова, Н.А. Клейберга, Н.Ю. Максимової, В.Є. Мільмана, С.Т. Посохової та інш. [3].
   Не зважаючи на численні фахові публікації, ще залишаються недостатньо дослідженими окремі психологічні характеристики соціально дезадаптованих дітей та підлітків. До таких характеристик можна віднести навіюваність або сугестивність. На жаль, комплексних системних досліджень, з даної проблеми, у науково-психологічній літературі практично не представлено. Проте аналіз фахових публікацій, а також наші попередні дослідження дають змогу стверджувати, що формування соціальної дезадаптації у значній мірі пов'язано саме з феноменом навіювання (сугестії) [4, 5].
   Ю.А. Клейберг, Т.Р. Алимханова, А.В. Місько виділяють як один з факторів формування девіантної поведінки саме високу навіюваність особистості, що в свою чергу, несе за собою швидке засвоєння асоціальних та антисоціальних установок [3]. В.В. Ковальов вважає, що підвищена сугестивність разом з емоційною незрілістю підлітка при несприятливих умовах зовнішнього середовища можуть призвести до формування паталогічного характеру особистості [3] і різноманітних поведінкових порушень.
   Процес входження дитини в соціальне середовище, засвоєння норм поведінки, моральних цінностей, має безпосереднє відношення до феномену сугестії. Ми вважаємо, що саме за механізмом навіювання дитина переймає більшість асоціальних та антисоціальних форм поведінки. Неповнолітній стає соціально дезадаптованим, якщо не засвоює належним чином позитивного соціального досвіду, та не здатен гнучко адаптуватися в колективі. В свою чергу, феномен сугестії тісно пов'язаний з індивідуальною сприйнятливістю до неї суб'єкта -навіюваністю (сугестивністю).
   У переважній більшості літературних джерел з сугестології, сугестивність визначається як індивідуальна сприйнятливість суб'єкта до навіювання. Фахівці схиляються переважно до інтерпретації навіюваності як особистісної властивості, динамічний характер якої, перш за все, детермінован відношеннями, які складаються в процесі спілкування між людьми [1,2]. Слід зауважити, що різноманітність прояву сугестивності не дає можливості сформулювати універсальну дефініцію для цього феномену. В даній статті, навіюваність ми розглядаємо як адаптивну форму реагування індивіда, що супроводжується мимовільним, некритичним, у переважній більшості неусвідомлюваним сприйняттям сугестивної інформації в умовах суб'єктивної невизначеності певної конкретної ситуації.
   При роботі з соціально дезадаптованими підлітками, ще зберігається реальна можливість впливати на них, зокрема через навіювання у стані неспання. Поінформованість щодо особливостей сугестивності даної категорії неповнолітніх дає змогу підвищити ефективність психокорекційної роботи. Виходячи з цього, значний науковий і практичний інтерес представляє більш детальне вивчення специфіки реагування дезадаптованих підлітків на гетерогенне навіювання у порівнянні з їхніми соціально адаптованими однолітками. Така інформація дає можливість вибирати оптимальну стратегію психокорекційного впливу. Все це обумовлює актуальність експериментальних досліджень у даному напрямку.
   В наших попередніх дослідженнях було отримано ряд нових даних, щодо навіюваності окремих груп соціально дезадаптованих неповнолітніх [5]. Зокрема виявлено статистично значуще збільшення загальної чутливості до гетерогенного сугестивного впливу підлітків-токсикоманів у порівнянні з їхніми однолітками, що належать до групи норми. Також, було визначено, що співвідношення між показниками навіюваності, при проведенні окремих тест-проб у підлітків-токсикоманів, принципово відрізняється від аналогічного співвідношення у підлітків загальної групи. Встановлено, що для підлітків, які мають потяг до інгаляторного вживання психоактивних речовин, характерною є аномально висока чутливість до нюхових тест-проб, а також суттєво підвищена чутливість до зорових тест-проб на навіюваність, у порівнянні з підлітками групи норми [5]. Проте вивчення особливостей досить вузької групи підлітків-токсикоманів не дає змоги робити висновки щодо навіюваності інших категорій соціально дезадаптованих підлітків. Тому нами було проведено дослідження більш загальної групи дезадаптованих підлітків. Результати експериментальної роботи представлено далі у статті.
   Мета дослідження - визначити особливості сугестивності соціально дезадаптованих підлітків.
   В завдання дослідження входило:
   1. розробити комплекс тест-проб на навіюваність, який би охоплював основні сенсорні канали (зоровий, нюховий, слуховий, шкірний, рухово-кінестетичний);
   2. провести порівняльний аналіз показників навіюваності дезадаптованих підлітків та їхніх адаптованих однолітків.
   В експерименті брало участь 120 підлітків. Групу соціально дезадаптованих складали 60 підлітків (42 юнака та 18 дівчат) віком від 12 до 15 років, з міського притулку для неповнолітніх (УРЦ “Надія”), та підлітки загальноосвітніх середніх шкіл м. Сімферополя (Автономна Республіка Крим). Група норми була представлена 60 підлітками (28 юнаків і 32 дівчини) віком від 12 до 15 років - учнями загальноосвітніх середніх шкіл м. Сімферополя (АРК).
   Група соціально дезадаптованих неповнолітніх формувалася за допомогою кваліфікованих експертів. Експертизу здійснювали психологи, соціальні працівники, класні керівники, завучі з виховної роботи та профільні педагоги. Оцінка проводилася за наступними критеріями: безвідповідальне та негативне ставлення до навчання, систематичні порушення дисципліни на уроках та поза ними, нехтування нормами моралі, неадекватне відношення до традиційних педагогічних впливів, систематичні прогули шкільних занять, втечі з дому, використання нецензурної лексики, слабкий розвиток самоконтролю та саморегуляції, емоційна неврівноваженість, конфліктність. Частина підлітків означеної групи знаходилася на обліку інспекції у справах неповнолітніх у зв'язку з періодичним вживанням психотропних речовин, а також кримінальною діяльністю (хуліганство, крадіжки, шахрайство і т.п.).
   До контрольної групи соціально адаптованих увійшли неповнолітні, поведінка яких (у школі і поза школою) відповідала загальноприйнятим соціальним нормам.
   Рівень навіюваності неповнолітніх визначався за допомогою чотирнадцяти тест-проб на навіюваність, кожна з яких була розрахована на оцінку сприйнятливості до тест-проб певної сенсорної модальності. Слід зазначити, що загальна сугестивність підлітка - поліфакторна і полімодальна характеристика, яку можна оцінити лише з певною мірою наближення. Тому, при визначенні рівня навіюваності, як соціально дезадаптованих, так і соціально адаптованих підлітків було враховано сенсорну модальність тест-проб на сугестивність.
   В дослідженні було використано наступні тест-проби: зорові (пошук зображення на чистому аркуші паперу; показ зображення з поясненням, що суперечить змісту; тест-проба з відрізками різної довжини (I.E. Шварц)), слухові (встановлення джерела неіснуючого звуку; навіювання звука, що начебто йде із “спеціального пристрою”), нюхові (визначення запаху в чистих склянках; навіювання неіснуючого запаху з паперового носія; навіювання неприємного запаху), шкірні (навіювання відчуття тепла в животі; навіювання, що одна з двох склянок більш тепліша при фактично однаковій температурі; навіювання різної м'якості зовсім однакових предметів), рухово-кінестетичні (навіювання неможливості розірвати зчеплені пальці; навіювання відчуття тяжіння в руці; неімперативний тест хитання).
   Позитивний результат тест-проби, який передбачав упевнене підтвердження навіюваного відчуття, образу, або рухової реакції, оцінювався в 3 бали; за умов меншого прояву позитивного результату (перевищенні часового ліміту очікування відповіді) - 2 бали; при сумнівах та ваганнях у відповідях або слабкій руховій реакції - 1 бал; за відсутності будь якої реакції на навіювання - 0 балів. Отже, по кожній окремій тест-пробі можна було набрати від 0 до 3 балів. Максимальний сумарний показник навіюваності (ПН) по чотирнадцяти тест-пробах складав 42 бала. Для порівняння показників сприйнятливості підлітків до слухових тест-проб з показниками сприйнятливості до зорових, нюхових, шкірних і рухово-кінестетичних проб було введено коефіцієнт поправки (міри).
   Досліджуваних не було проінформовано щодо реальної мети експерименту. Тестування презентувалося підліткам як психолого-педагогічне дослідження їхньої сенсорної чутливості для подальшої розробки сучасних методів викладання шкільних предметів та підвищення якості навчального процесу. Таким чином, досліджувані не здогадувалися про справжню мету експерименту і, відповідно, не мали можливості свідомо впливати на результати експерименту.
   Для зменшення конформних, а також негативістичних реакцій, було знижено імперативність інструкцій. Це досягалося за рахунок спеціальних психологічних прийомів. Крім того, досліджуваним надавали можливість вибору рішення. Так, при виконанні зорової тест-проби досліджуваним спочатку показували аркуш сірого паперу зі слабким зображенням геометричних фігур і лише потім, такий самий аркуш паперу, але вже без зображення.
   Слід зазначити, що використання спеціальних заходів при реалізації тест-проб на сугестивність, істотно зменшувало імовірність реакції підлітків на випадковий, “шумовий”, реально існуючий подразник (сторонній звук, запах і т.п.). При виконанні шкірних і рухово-кінестетичних тест-проб, увагу досліджуваного звертали на нібито природний, рефлекторний характер виникаючої реакції, що не залежить від волі експериментатора. Усі тест-проби проводив один й той самий психолог. Інструкції вимовлялися трохи монотонним, але упевненим і рівним голосом, що також дозволяло звести до мінімуму їхню директивність і тим самим зменшити кількість протестних реакцій підлітків. У процесі експерименту індивідуальна підстройка під досліджуваних, як це має місце при психотерапії, не здійснювалася. При виконанні тест-проб було виключено голосові інтонації, міміка і пантоміміка, що мали сексуально-провокаційний характер.
   Проведена уніфікація процедури тестування дозволила вирівняти інтенсивність сугестивного впливу на різних досліджуваних і зменшити вплив індивідуально-особистісних рис експериментатора на результати тест-проб на сугестивність.
   Для з'ясування особливостей навіюваності соціально дезадаптованих підлітків проводилося порівняння їхніх середніх арифметичних показників сугестивності (різної сенсорної модальності) з аналогічними показниками соціально адаптованих підлітків.
   Оцінка статистичної значущості різниці середніх арифметичних показників сугестивності соціально дезадаптованих підлітків і підлітків групи норми здійснювалася за допомогою двобічного t-критерію Ст'юдента для незалежних вибірок.
   Результати порівняння експериментальних показників навіюваності представлено в таблиці.

Таблиця
Показники навіюваності соціально дезадаптованих і соціально адаптованих підлітків

Таблиця 

   З таблиці видно, що середній арифметичний загальний (сумарний) показник навіюваності соціально дезадаптованих підлітків вищій за аналогічний показник їх соціально адаптованих однолітків. Так, середній сумарний ПН дезадаптованих складає 22,8 балів, у той час коли сумарний ПН в контрольній групі адаптованих підлітків складає 20,3 балів. Ця відмінність значуща - р<0,05.
   При порівнянні показників навіюваності різної сенсорної модальності, можна помітити істотну різницю у чутливості до зорових, нюхових, слухових та рухово-кінестетичних тест-проб між групами дезадаптованих і адаптованих підлітків. З таблиці видно, що зорові, слухові та рухово-кінестетичні показники сугестивності соціально дезадаптованих підлітків перевищують аналогічні показники групи норми. Проте нюховий показник сугестивності, виявився вищим у соціально адаптованих досліджуваних. Слід зазначити, що усі виявлені розбіжності досягають статистично значущих величин, окрім, показників сприйнятливості до шкірних тест-проб на сугестивність.
   При обчисленні показників сприйнятливості неповнолітніх до зорових тест-проб було отримано наступні результати: дезадаптовані - 3,7 бали, контрольна група - 2,6 бали. Різниця значуща - р<0,01. Таким чином, дезадаптовані підлітки продемонстрували вцілому більш високу чутливість до зорових тест-проб, на відміну від їх однолітків групи норми. Варто зазначити, що в попередніх наших дослідженнях було встановлено аномальну чутливість підлітків-токсикоманів до зорових тест-проб на сугестивність. Тобто ця закономірність спостерігається в різних групах дезадаптованих підлітків. Цілком можливо, що менш критичне відношення до інформації, яка надходе через зоровий сенсорний канал є однією з ознак зростання ступеню дезадаптивності.
   Порівняння “нюхових” показників навіюваності соціально дезадаптованих підлітків і підлітків групи норми показало, що останні є більш сприйнятливі до тест-проб нюхової сенсорної модальності. Середнє значення показників навіюваності дезадаптованих склало 4,6; у неповнолітніх контрольної групи - 6,1. Ця відмінність значуща - р<0,01.
   В попередніх наших дослідженнях було зафіксовано аномальне підвищення сприйнятливості до нюхових тест-проб у підлітків-токсикоманів [5]. Дане явище можна пояснити тим, що хворобливий потяг до вдихання токсичних випарів входить у суперечність з природними захисними реакціями організму, що спрямовані на припинення дії отруйних речовин. Закономірним виходом із ситуації яка склалася є мимовільне, неусвідомлене блокування свідомого контролю над інформацією про різноманітні подразники, що надходить через нюхову сенсорну систему. Наслідком цього, зокрема, є менш критичне сприйняття навіюваних нюхових образів. Тобто у підлітків-токсикоманів діє психологічний захист, обумовлений специфікою їхньої адиктивної поведінки. В інших групах соціально дезадаптованих підлітків цей психологічний механізм не спрацьовує. Таким чином підвищену сприйнятливість до нюхових тест-проб можна розглядати як діагностичну ознаку лише підлітків-токсикоманів.
   Статистично значущу розбіжність у дезадаптованих підлітків та підлітків контрольної групи можна спостерігати при порівнянні слухових показників навіюваності. Так, у дезадаптованих середнє значення чутливості до слухових тест-проб склало - 4,8, у підлітків групи норми -3,6. Дана розбіжність значуща - р<0,01. Таким чином, дезадаптовані неповнолітні мають більш високі показники сприйнятливості до слухових тест-проб на сугестивність. Можливо це пов'язано з особливостями їх інтелектуальної сфери. Так середні показники вербального інтелекту дезадаптованих нижче аналогічних показників адаптованих підлітків. Недостатній рівень критичності до сугестивної вербальної продукції, відсутність навичок її обробки впливає і на оцінку більш простих звукових подразників, що викликає підвищення чутливості до слухових проб на сугестивність.
   При обчисленні показників індивідуальної сприйнятливості неповнолітніх до шкірних тест-проб було отримано такі результати: соціально дезадаптовані - 6,7 бали, контрольна група - 6,2 бали. Формально, дезадаптовані неповнолітні продемонстрували більш високу сприйнятливість до шкірних проб, однак ця відмінність не досягає статистично значущого рівня.
   Звертає на себе увагу те, що максимальна розбіжність між досліджуваними групами спостерігається при порівнянні рухово-кінестетичних показників сугестивності: середнє значення показників навіюваності дезадаптованих підлітків склало 4,5; у підлітків контрольної групи - 2,9. Різниця значуща - р<0,001. Отже, в цілому, до даного виду сугестивного впливу більшу сприйнятливість продемонстрували дезадаптовані неповнолітні. В групі соціально адаптованих підлітків при середньому арифметичному показнику 2,9, стандартне відхилення складає 2,1. Великий розкид свідчить про значну варіативність рухово-кінестетичних показників у контрольній групі досліджуваних. Показники сприйнятливості підлітків до рухово-кінестетичних тест-проб можна використовувати як діагностичний критерій при визначенні глибини соціальної дезадаптації.
   Таким чином, в групі дезадаптованих неповнолітніх мінімальне значення показників сприйнятливості до навіювання припадає на зорові тест-проби (3,7 бали). Далі, у відповідності з зростанням, йдуть рухово-кінестетичні проби (4,5 бали), за ними з незначною різницею нюхові (4,6 бали) і слухові (4,8 бали) тест-проби. Максимальні показники сугестивності у дезадаптованих підлітків отримано при проведенні шкірних тест-проб (6,7 бали).
   У групі соціально адаптованих підлітків, мінімальне значення показників навіюваності припадає також на зорові тест-проби (2,6 бали). Далі йдуть показники навіюваності, отримані при проведенні рухово-кінестетичних тест-проб (2,9 бали). За ними з помітним відривом йдуть показники сугестивності отримані при проведенні слухових тест-проб (3,6 бали). Максимальної величини показники сугестивності досягають при проведенні нюхових (6,1 бали) та шкірних (6,2 бали) тест-проб на сугестивність.
   Яку соціально дезадаптованих неповнолітніх, так і у їхніх однолітків групи норми максимального значення показники навіюваності досягає при проведенні шкірних тест-проб, мінімального - при проведенні зорових тест-проб на сугестивність. Беручи до уваги філогенетично пізніше формування зорової сенсорної системи людини, а також її підвищене інформаційне навантаження закономірно припустити, що процеси у даній системі у більшій мірі контролюються свідомістю. Шкірна сенсорна система несе значно менше інформаційне навантаження у житті сучасного підлітка ніж зорова і, відповідно, у меншій мірі підлягає цензурі з боку свідомості. В результаті сугестивний вплив, який викликає некритичне та переважно неусвідомлене сприйняття інформації, що надається зовні, легше проявляється при реалізації саме шкірних тест-проб на сугестивність. Хоча ця закономірність є типовою для більшості дітей підліткового віку, в окремих випадках можливі певні відхилення від неї. У першу чергу, це стосується підлітків, які мають нервово-психічні порушення.
   Порівняння середніх загальних показників навіюваності соціально дезадаптованих підлітків та підлітків групи норми показало, що дезадаптовані в цілому більш чутливі до гетерогенного сугестивного впливу. Проте робити остаточні висновки зарано. Необхідно проведення додаткових досліджень окремих, більш однорідних груп соціально дезадаптованих неповнолітніх з обов'язковою віковою та статевою стратифікацією.
   Узагальнюючи викладене, можна зробити наступні висновки: показники навіюваності соціально дезадаптованих підлітків кількісно та якісно відрізняються від аналогічних показників їх соціально адаптованих однолітків; соціально дезадаптовані підлітки мають підвищену чутливість до зорових, слухових, рухово-кінестетичних тест -проб на сугестивність, і понижену чутливість до нюхових тест-проб на сугестивність, у порівнянні з підлітками групи норми.
   Підвищена сприйнятливість до шкірних тест-проб на сугестивність є типовою для усіх досліджуваних підлітків.
   Відмінності у показниках навіюваності досліджуваних груп неповнолітніх можна використовувати з психодіагностичною метою, зокрема для визначення ступеню соціальної дезадаптації підлітків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков: Анамнез, этиология и патогенез. - Л.: Медицина, 1988.
2. Захаров А. И. Неврозы у детей и психотерапия. - СПб.: “Издательство Союз”. - 2000. - 336 с.
3. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками. - К., 1997. - 137 с.
4. Манілов І.Ф. Особливості сприйнятливості підлітків до гетерогенного сугестивного впливу //Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - Вип. 8. - К., 2000. - С 52-56.
5. Манілов І.Ф. Особливості навіюваності підлітків-токсикоманів. // Актуальні проблеми сучасної української психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К., Нора-Друк, 2003. - Вип. 23. - С 224-229.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com