www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Предметно-педагогічні здібності викладачів образотворчих навчальних дисциплін вищих навчальних закладів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Предметно-педагогічні здібності викладачів образотворчих навчальних дисциплін вищих навчальних закладів

О. В. Мамічєва

ПРЕДМЕТНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ОБРАЗОТВОРЧИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

   В результаті дослідження предметно-педагогічні здібностей викладачів образотворчих навчальних дисциплін вищих навчальних закладів виявлено структуру предметно-педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва; вивчено характер взаємозв 'язків предметно-педагогічних і професійно-педагогічних здібностей; простежено динаміку зміни структури зазначених здібностей в процесі професіонального становлення викладача вищого навчального закладу.
   Ключові слова: предметно-педагогічні здібності, образотворчі навчальні дисципліни, викладача вищого навчального закладу.
   Активний інтерес до проблеми художньо-графічних здібностей виник ще на рубежі ХІХ-ХХ століть. Найбільш інтенсивні дослідження були проведені у першій половині минулого століття, тоді ж виділилися чотири основних напрямки їхнього вивчення: дослідження особистісних особливостей обдарованих до малювання людей; вивчення компонентів, структури та умов розвитку здібностей до образотворчої діяльності; вивчення процесу малювання; вивчення процесу навчання малюванню і підготовки викладачів образотворчого мистецтва.
   Представники першого напрямку акцентували свою увагу на вивченні психічних та особистісних особливостей обдарованих до малювання людей, у тому числі і дітей. Предметом дослідження були духовна діяльність і творчість великих художників (Х.Алонзо, Л.Левенфельд, Ф.Мартін); значимі для образотворчого мистецтва індивідуальні характеристики (А.Біне), випадки “наднормативної” обдарованості дітей (К.Кик); дитинство обдарованої особистості (В.Г. Березовина, І.Л. Викентьєва, СЮ. Модестова); особистісні особливості творчих людей (Х.Гоу, Е.Де Боно, Д.Маккінн, Х.Хеге), у тому числі й негативні прояву їхньої особистості (К.Джеймісон) і творчість душевно хворих; вплив художньої творчості на особистість самого творця та ін.
   Серед найбільш часто виділюваних особистісних характеристик художньо обдарованих людей називаються самовпевненість, сміливість, любов до свободи, ексцентричність, активність, чутливість, іраціоналізм, інтуїцію, нетрадиційне бачення світу і т.д. Причому, якщо західні дослідники частіше називають більш прагматичні характеристики художників, то вітчизняні більше уваги приділяють іраціональним характеристикам, заглибленості художника у творчість.
   Представники другого напрямку зосередили свою увагу на виділенні окремих компонентів здібностей до образотворчої діяльності, вивченні їхньої структури та умов розвитку. Серед компонентів образотворчих здібностей виділяються специфіка моторики руки, спостережливість, зорова пам'ять, здібність бачити прекрасне і створювати нові художні образи, чутливість до кольору, пропорцій, гострота зору, інтерес до процесу і результатів малювання (Х.Мануель); уроджені здібності, естетична чуйність, почуття кольору і пам'ять на нього, почуття балансу, пропорцій, ритму, перспективи та ін. (Н.Мейєр); художня уява і сприйняття, увага, зорова пам'ять, спостережливість, тонке відчуття кольору, почуття пропорції, здібність точно передавати подібність із зображуваним предметом, гарна координація руки та ока, особливе ставлення дожиття (0.0. Мелік-Пашаєв). Як умова розвитку художніх здібностей називаються ранній і прискорений розвиток під впливом мистецтва певних психофізіологічних функцій (К.Тібу); навколишнє середовище (К.Роджерс); батьки, чоловік і жінка, брати і сестри, наставники і колеги (М.Кшикжентміхалим); позашкільне середовище (P.M. Мілграм, Ю.Хонг); природні передумови (особливості вищої нервової діяльності, що полягають у перевазі першої сигнальної системи) і працьовитість, велика любов до своєї справи, сприятливе творче середовище та обережний психолого-педагогічний супровід.
   Вивчаючи структуру здібностей до образотворчої діяльності та умови їхнього розвитку, В.І. Киреєнко розуміє здібності як комплексне утворення, що включає цілісність сприйняття, оцінку пропорцій, перспективи, світлових відносин, почуття кольору, зорову пам'ять, уважність, чутливість, здібність адекватно відображати натуру [1]. 0.0. Мелік-Пашаєв, навпаки, вважає, що структура художніх здібностей є не сукупністю окремих якостей, а багатобічністю проявів чогось єдиного, що дані здібності - це особливий стан психіки людини, органи самореалізації її творчого потенціалу. Подальші дослідження образотворчих здібностей дозволили виділити опорні і другорядні здібності (О.Г. Ковальов); здібності художні та образотворчі, розкрити роль аналітичної діяльності та образного мислення у художній творчості і т.д. [1-2 та ін.].
   Представники третього напрямку вивчають власне процес малювання. Предметом дослідження є виділення етапів розвитку малюнка; аналіз процесу малювання і художньої творчості, що супроводжує його; трансформація процесу малювання у часі; еволюція дитячого малюнку [4-6 та ін.]. Процес малювання аналізується з декількох сторін: використання художниками традиційних технік, створення нових технік, відстеження етапів створення малюнка, еволюція процесу малювання у ході онтогенетичного розвитку.
   Представники четвертого напрямку досліджують проблеми навчання малюванню і підготовки педагогів у сфері образотворчого мистецтва. Актуальними для цього напрямку є проблеми виявлення обдарованих до малювання дітей, їх художнього та особистісного розвитку; розробка розвиваючих курсів і програм. Деякі автори відзначають недоліки у сформованій системі художнього виховання: тяжіння методик викладання малювання до принципів викладання дисциплін природничо-наукового циклу, існує думка про другорядність художньо-творчої спрямованості навчання, формалізм у навчанні [7 та ін.].
   Аналіз наукової літератури виявив значну кількість досліджень, які охоплюють самі різні аспекти проблеми навчання малюванню. Відмінною особливістю цих робіт є включенность у рішення наявних проблем педагогів, психологів і діячів мистецтва. Однак не усі проблеми вирішені: відсутність єдиної концептуальної основи у викладанні образотворчого мистецтва веде до втрати тими, хто навчається, інтересу до малювання, зниження результатів до повного зникнення творчих досягнень, порушення системи знань. Залишається дискусійним питання про успішність і доцільність навчання малюванню усіх без винятку.
   Зупинимося далі на проблемі підготовки викладача образотворчого мистецтва. У дослідженнях піднімаються питання професійно важливих якостей, знань, умінь і навичок викладача образотворчого мистецтва, висвітлюються проблеми методики його професійної підготовки [8-11 та ін.]. Талановитий педагог-художник повинен уміти підкоряти заняття з образотворчого мистецтва “залізній логіці”, використовувати методи наочного навчання, проводити свою авторську лінію викладання, здійснювати диференційований підхід, розвивати індивідуальність кожного з тих, хто навчається, тобто володіти як науковими знаннями так і власне даруванням художника; володіти мінімум трьома кваліфікаціями (предметною, педагогічною, проектувальною), мати природну схильність до даного виду праці або внутрішню потребу до роботи уданій сфері, розумову активність, здібність до неординарного мислення, почуття кольору, фантазію; мати гнучкість в організації художньої діяльності тих, хто навчається, і відповідними знаннями, майстерністю, художньою культурою, бути цілеспрямованим, захопленим, зацікавленим у результатах своєї праці і т.д. [12-14 та ін.]. У результаті аналізу наукової літератури нами було виявлено біля п'ятдесяти таких компонентів, які можна об'єднати у наступні групи професійно важливих якостей: художньо-творчі здібності; методичні здібності; здібності розкривати і розвивати індивідуальність своїх вихованців, враховувати закономірности їх фізіологічного і психологічного розвитку; здібності до професіонального самовдосконалення і т.д.
  Таким чином, резюмуючи результати аналізу вітчизняної і зарубіжної літератури з зазначеної проблеми у цілому, можна зробити наступні висновки. На теоретичному і практичному рівнях послідовно вирішуються проблеми виявлення особистісних особливостей художників і обдарованої молоді. Уживаються спроби структурування художньо-графічних здібностей; їхньої ранньої діагностики; розвитку і психолого-педагогічного супроводу. Вивчаються особливості вікових трансформацій образотворчих здібностей, визначається місце образотворчого мистецтва у загальноосвітній підготовці молоді, виокремлюються професіонально-значимі якості викладача-художника; розробляється методика його професійної підготовки. Разом з тим, залишається безліч невирішених питань, у їхньому числі і питання структури і розвитку педагогічних здібностей; детермінації здібностей викладача його індивідуально-психологічними властивостями; практично не виявлена специфіка взаємозв'язку професійно-педагогічних і предметно-педагогічних здібностей і впливу його професійної діяльності, що й стало стимулом для дослідження педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва.
   Завдання експериментального дослідження полягали у тому, щоб виявити структуру предметно-педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва; вивчити характер взаємозв'язків предметно-педагогічних і професійно-педагогічних здібностей; простежити динаміку зміни структури педагогічних здібностей в процесі професіонального становлення викладача вищого навчального закладу. Випробуваними виступили як студенти (етап оволодіння професією, 65 осіб), так і викладачі образотворчого мистецтва зі стажем роботи у даній сфері 5-10 років (етап професійного вдосконалювання, 65 осіб) і 15-20 років (етап професійної зрілості, 65 осіб).
   Вивчення структури педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва здійснювалося у три етапи. На першому етапі досліджувалася структура предметно-педагогічних здібностей; на другому - специфіка взаємозв'язку предметно-педагогічних і професійно-педагогічних здібностей і структура педагогічних здібностей; на третьому - розбіжності у ступені виразності показників педагогічних здібностей в процесі професійного становлення. З метою вивчення структури художньо-графічних здібностей викладача образотворчого мистецтва були проведені кореляційний, факторний і порівняльний аналіз за Т-критерієм Стьюдента. Кореляційний аналіз дозволив виявити наявність статистично достовірних зв'язків між показниками предметно-педагогічних здібностей в усіх трьох вибірках і виділити на їхній основі певні симптомокомплекси, які характеризують художньо-графічні здібності майбутніх і працюючих викладачів образотворчого мистецтва. Порівняння отриманих даних показало у них наявність як загального, так і специфічного. Загальними для усіх трьох вибірок є взаємозв'язки показників емоційності та уяви, а також почуття лінії, почуття пропорції, почуття симетрії і ступеня адекватності натурі. Однакові кореляції виявльені і для окремих пар вибірок випробуваних. їхній характер дозволяє стверджувати, що структура предметно-педагогічних здібностей випускників і молодих викладачів має більшу подібність порівняно зі зрілими педагогами. Встановлено також, що в усіх групах найбільшу кількість зв'язків мають показники зображувально-моторної чутливості, створюючи ядерний компонент предметно-педагогічних здібностей.
   Виявлено і специфічні взаємозв'язки показників предметно-педагогічних здібностей. Наприклад, у студентів показник схильності до професій типу “людина-художній образ” пов'язаний з показником емоційності, у молодих викладачів - з показником моторної координації (зворотний зв'язок), а у досвідчених педагогів - з показником рівня розвитку художньо-графічних здібностей і т.д. Виявлено збільшення кількості зв'язків до етапу професійного удосконалювання викладача образотворчого мистецтва і зменшення - до етапу професійної зрілості (відповідно вибіркам 22, 32, 17), що у першому випадку вказує на інтеграцію, а у другому - на деяку відособленість показників предметно-педагогічних здібностей. Даний факт, на наш погляд, пояснюється поступової втратою викладачем (у силу низки об'єктивних і суб'єктивних причин) того рівня образотворчої грамотності, що він мав після закінчення свого навчального закладу. За нашими спостереженнями, саме молоді педагоги проявляють найбільшу зацікавленість та активність у творчості, вони частіше беруть участь у виставках; зрілі ж педагоги менш активні у цьому напрямку. За допомогою факторного аналізу у кожній з досліджуваних вибірок була емпірично виявлена структура художньо-графічних (предметно-педагогчних) здібностей.
   У вибірці випускників виділено три значимих фактори, позначених як “моторно-образна чутливість”, “художня вразливість”, “інтелектуально-операційні художні здібності”. У вибірці молодих викладачів образотворчого мистецтва (стаж 5-10 років) виділено З значимих фактори: “художня вразливість”, “просторово-образотворча чутливість”, “художня спрямованість-моторно-образна творческість”.
   Третій фактор - біполярний, він утворений симптомокомплексом показників образної творческості, моторної координації і із протилежним знаком - схильності до професій типу “людина-художній образ”. У вибірці досвідчених викладачів образотворчого мистецтва (стаж 15-20 років) виділено чотири значимих фактори, які отримали назву “образотворчо-моторна чутливість”, “художня вразливість”, “художня спрямовананость моторики”, “просторово-логічне мислення-образна творческість”. Останній фактор утворений двома протилежними за знаком показниками.
   Порівняльний аналіз факторної структури художньо-графічних (предметно-педагогічних) здібностей викладача образотворчого мистецтва на різних етапах його професійного становлення дозволив виявити як загальне, так і специфічне. Наприклад, в усіх трьох вибірках виділено фактор, який характеризує художню вразливість, що вказує на нього як на загальний, стабільний компонент структури предметно-педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва. Разом с тим наповнення позначеного фактора на різних етапах професійного становлення має свої особливості. Специфічними для викладачів зі стажем 5-10 років є просторово-образотворча чутливість і біполярний характер відносин показників художньої спрямованості і моторно-образної творческості. Для викладачів зі стажем 15-20 років - художня спрямованість моторики і біполярний характер відносин показників просторово-логічного мислення і образної творческості.
   На другому етапі дослідження з метою вивчення структури педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва проведено кореляційний і факторний аналіз. Кореляційний аналіз дозволив виявити наявність статистично достовірних зв'язків між показниками професійно-педагогічних і предметно-педагогічних здібностей в усіх досліджуваних групах викладачів. Порівняння характеру цих взаємозв'язків показало як їхню подібність, так і розбіжності. Наприклад, встановлено, що в усіх вибірках показник рівня розвитку професійно-педагогічних здібностей пов'язаний з показником рівня розвитку художньо-графічних здібностей. Виявлено також велику кількість однакових зв'язків між групами викладачів (емпатія і педагогічна культуро-образна пам'ять; педагогічна ефективність-образна творческість і рівень розвитку художньо-графічних здібностей і т.д.). Це свідчить про більшу подібність виявлених зв'язків між різними компонентами професійних здібностей викладачів порівняно зі студентами.
   Виявлено і специфічні для кожної вибірки взаємозв'язки педагогічних здібностей. Наприклад, у студентів показники схильності до професій типу “людина-людина” і “людина-художній образ” пов'язані негативно, у зрілих викладачів - позитивно, у вибірці молодих викладачів цей зв”язок відсутній. Цей факт здається достатньо цікавим, оскільки дозволяє зрозуміти логіку становлення художньо-педагогічної спрямованості викладача вищого навчального закладу.
   На етапі отримання професії зв'язок між професійно-педагогічною і художньою спрямованістю негативний, тобто низький рівень розвитку одного типу спрямованості компенсується високим рівнем спрямованості іншого типу. У молодих викладачів ці два види спрямованості автономні, а у зрілих викладачів утворюють якісно новий тип спрямованості -художньо-педагогічну, яка, ймовірно, і є одним із признаків професійної майстерності викладача вищого навчального закладу. Порівняльний аналіз виявив збільшення кількості взаємозв'язків між професійно-педагогічними і предметно-педагогічними здібностями до етапу професіональної зрілості (відповідно вибіркам 7, 12, 26), що свідчить про розвиток симптомокомплексу педагогічних здібностей [15-17].
   У результаті факторного аналізу показників педагогічних здібностей у вибірці студентів виділено три значимих фактори, позначених як “педагогічна чутливість”, “художня чутливість”, “здібності до процесу педагогічної діяльності”. У вибірці молодих викладачів (5-10) виділено три значимих фактори: “репродуктивні і творчі здібності в образній сфері”, “ефективність педагогічної комунікації”, “художня чутливість”. У вибірці їх зрілих колег (15-20) виділено чотири значимих фактори, які отримали назву “художньо-педагогічна ефективність”, “художньо-педагогічна спрямованість”, “професійна компетентність і задоволеність”, “художня чутливість”.
   Порівняння факторних структур педагогічних здібностей викладача образотворчого мистецтва на різних етапах його професійного становлення дозволило виявити загальне і специфічне. Наприклад, в усіх трьох вибірках виділено фактор, який характеризує художню чутливість викладача, що можна інтерпретувати як наявність загальної, стабільної підструктури професійних здібностей. І у той же час у кожній вибірці виділені специфічні підструктури, які характеризують особливості становлення педагогічних здібностей залежно від стажу педагогічної діяльності.
   Звертає на себе увагу той факт, що у випускників два фактори із трьох утворені показниками професійно-педагогічних здібностей, а третій фактор біполярний містить і професійно-педагогічні, і предметно-педагогічні здібності (із протилежними знаками). У молодих педагогів два фактори із трьох характеризують предметно-педагогічні здібності, у зрілих викладачів - три фактори із чотирьох характеризують гармонічні відносини предметно-педагогічних і професійно-педагогічних здібностей. Отже, отримані дані дозволяють стверджувати, що в процесі професійного становлення викладача образотворчого мистецтва у структурі його здібностей відбуваються певні зміни. При цьому у студентів переважає професійно-педагогічна складова, а відносини між предметно-педагогічною і професійно-педагогічною підструктурами представлені антагонізмом; у молодих викладачів (5-10 років стажу) переважає художня складова, у відносинах між підструктурами -автономія; у зрілих викладачів (15-20 років стажу) переважає художньо-педагогічна складова, спостерігається інтеграція двох підструктур, гармонічні відносини між професійно-педагогічною і предметно-педагогічною складовими здібностей. На третьому етапі проводилося вивчення розбіжностей у ступені вираженості показників педагогічних здібностей.
   Порівняння середніх значень показників за Т-критерієм Стьюдента показало, що у молодих викладачів більшою мірою, ніжу випускників, виражені п'ять показників передметно-педагогічних здібностей (просторово-логічного мислення, образної творческости, рівня розвитку художньо-графічних здібностей, образотворчо-моторної чутливості, образної пам'яті), що становить 42%; і три показники професійно-педагогічних здібностей (емпатії, педагогічного такту і задоволеності професією), що становить 23%.
   Порівняння середніх значень показників художньо-графічних здібностей у вибірках викладачів образотворчого мистецтва достовірних розбіжностей не виявило. Серед показників професійно-педагогічних здібностей виявлено три значимі відмінності за показниками педагогічної компетентності, рівня розвитку професійно-педагогічних здібностей та успішності педагогічної діяльності.
   Виявлені факти дозволяють стверджувати, що найбільш інтенсивний розвиток показників предметно-педагогічних здібностей відбувається на етапах оволодіння професією та її удосконалювання (5-10 років), надалі цей ріст припиняється. Цей висновок підтверджується і нашими практичними спостереженнямі за творчим життям викладачів образотворчого мистецтва, що активно малюють і беруть участь у виставках на початку і середині своєї художньо-педагогічної діяльності і різке зниження цієї активності надалі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кириенко В.И. Психология способностей к изобразительной деятельности. - М.: Издательство АПН РСФСР, 1959.
2. Кайдановська О.О. Формування творчого мислення майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі вивчення основ композиції: Автореф. дис... кандидата пед. наук / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2004. - 20 с
3. Котлярова Л.Т. Керівництво процесом розв'язання пізнавальних задач образотворчого характеру: Автореф. дис. кандидата психол. наук/ Харківський педагогічний ун-т ім. Г.С. Сковороди. - X., 1995. - 23 с
4. Дмитерко-Карабин Х.М. Вплив смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність до професійної діяльності майбутніх психологів: Автореф. дис... кандидата психол. наук / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004. - 20 с
5. Лихвар В.Д. Розвиток художньо-творчого потенціалу молодших школярів у процесі образотворчої діяльності: Автореф. дис. кандидата пед. наук/ Національний фармацевтичний ун-т. - X., 2003. - 22 с
6. Мужикова І.М. Методика формування базових знань та вмінь з образотворчого мистецтва в майбутніх учителів початкових класів: Автореф. дис. кандидата пед. наук / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2004. - 20 с
7. Ткачук О. В. Формування професійної здатності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до художнього навчання школярів: Автореф. дис. кандидата пед. наук / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. - Одеса, 2003. - 20 с
8. Макарова О.С Формування готовності майбутнього вчителя до комунікації з молодшими школярами засобами образотворчого мистецтва: Автореф. дис. ... кандидата пед. наук / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського. - О., 2004. - 20 с
9. Міхова Т.В. Підготовка майбутніх учителів до формування у школярів продуктивних способів образотворчої діяльності: Автореф. дис. ... кандидата пед. наук/ Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д. Ушинського. - Одеса, 2003. - 21 с
10. Сорока О.В. Підготовка майбутнього вчителя до інтегративного використання образотворчого мистецтва в початковій школі: Автореф. дис. кандидата пед. наук / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. - О., 2001. - 20 с
11. Стась М.І. Формування естетичних творчих якостей та умінь майбутніх учителів засобами образотворчого мистецтва: Автореф. дис. кандидата пед. наук / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2001. - 20 с
12. Пічкур М.О. Формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (на матеріалі композиції): Автореф. дис. кандидата пед. наук/ Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України. - К., 2000. - 20 с
13. Чеботова Я.В. Формування уяви в процесі образотворчої діяльності: Автореф. дис. кандидата психол. наук / Університет внутрішніх справ МВС України. - X., 1995. - 20 с
14. Щербина В.Г. Система композиційних вправ у змісті підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва: Автореф. дис. кандидата пед. наук / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2000. - 18 с
15. Голубева Э.А. Способности и индивидуальность. - М.: Прометей, 1993. - 306 с.
16. Мерлин B.C. Очерк интегрального исследования индивидуальности. - М.: Педагогика, 1986. - 256 с.
17. Шадриков В.Д. Деятельность и способности. - М.: Изд. корпорация Логос, 1994. - 320 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com