www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку

С.О. Лукомська

ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

   Стаття присвячена вивченню психологічних особливостей статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку. Висвітлюється специфіка психодіагностики та психологічної допомоги зазначеним особам. Описуються особливості маскулинної, фемінної, андрогінної, андрогінно-фемінної, андрогінно-маскулінної та гіперрольової поведінки.
   Постановка проблеми. Статеворольове самовизначення підлітків зумовлене не лише особливостями перехідного віку (який вже сам по собі є кризовим), але й факторами соціального середовища, зокрема стосунками між батьками підлітків, пропагандою в засобах масової інформації зразків поведінки “справжніх чоловіків і жінок”, відсутністю науково обґрунтованої та впроваджуваної програми статевого виховання. Внаслідок цього у підлітків формується неадекватне уявлення про статеворольову поведінку, характерну для своєї та протилежної статі, виникають дисгармонії в розвитку якостей, що визначаються як “маскулінність” і “фемінність”. Особливо актуальна ця проблема для підлітків з легкою інтелектуальною недостатністю, які через свою стигматизованість практично не включені в систему життєдіяльності суспільства і тому мають порушені механізми засвоєння моделей поведінки (в тому числі й статеворольової).
   Підлітковий вік є одним із найважливіших у статеворольовому самовизначенні і становленні особистості. Це зумовлюється активним статевим дозріванням, коли відбувається формування вторинних статевих ознак, а статевий потяг набуває дорослих рис. У цей період підліток усвідомлює значення своєї статевої належності, у нього формується стереотип статеворольової поведінки, що реалізується у стосунках з представниками своєї та протилежної статі. Підлітки в сучасній ситуації виявилися у найбільш складному становищі, тому що їхня потреба в залученості до суспільства, прагнення до самоствердження і самовдосконалення, з одного боку, стимулюється сучасними суспільними процесами, а з іншого - стикається, по-перше, з відсутністю розуміння та поваги дорослої спільноти, яка не визначає і активно не позначає самостійність та суспільну цінність підлітків, по-друге, з відсутністю умов для реальної залученості підлітків у суспільні справи.
   Аналіз останніх досліджень. Питання статеворольової поведінки загалом та її особливостей у підлітків зі зниженим інтелектом вітчизняними і зарубіжними психологами практично не вивчалися.
   Дослідження Л. М. Шипіциной [7] стали початком у вивченні особливостей статевої ідентичності у підлітків з інтелектуальною недостатністю. Проте поодинокі роботи, присвячені проблемам статевої ідентичності, свідчать про недостатнє наукове висвітлення різних аспектів статевої соціалізації підлітків з інтелектуальною недостатністю.Крім того, аналіз науково-психологічної літератури показує неоднозначність та суперечність визначень і власне самого поняття статеворольова поведінка. Досі тривають дискусії стосовно особливостей використання понять “стать” та “гендер”. Насьогодні ці слова та їх похідні вживаються як синоніми (Е. Maccoby) [10] та в залежності від контексту (І. Кон) [6]. Б. Є. Алексеев [1] вважає, що термін “стать” (sex) близький за змістом до поняття паспортної або демографічної статі, а термін “ґендер” (gender) не має прямого аналога в російській мові і більше співвідноситься з уявленням про психологічну стать. К. Deaux [9] пропонує вживати поняття “стать” (sex) для співставлень, в яких люди діляться за демографічними категоріями -“чоловік і жінка”, а “ґендер” (gender) - для порівняння співвідношення маскулінності та фемінності в поведінці конкретної людини.
   У наукових психологічних джерелах немає одного визначення поняття “статеворольова поведінка”. На думку представників психоаналітичного підходу статеворольова поведінка зумовлена біологічною статтю і не змінюється в процесі розвитку людини. У контексті епігенетичної моделі Е. Еріксона висвітлено роль соціалізації у становленні статевої ідентичності людини. Подібного погляду дотримуються Т. Парсонс та Р. Бейлз, які підкреслюють роль сім'ї у формуванні маскулінних (інструментальних) і фемінних (експресивних) якостей. Представники теорії соціального научіння практично не враховують існування біологічних відмінностей між чоловіками та жінками й наголошують, що статеворольова поведінка підлітків формується під впливом реакцій заохочення та осуду з боку соціального оточення. Усі наведені вище теорії є біполярними, тобто характеризують людину як маскулінну або фемінну. Відповідно найбільше соціально адаптованими є жінки з фемінною, а чоловіки - з маскулінною статеворольовою поведінкою. Наприкінці 80-х років 20-го століття широкої популярності набула маскулінна модель статеворольової поведінки. Вона постулює існування позитивної кореляції між маскулінними якостями і психічним здоров'ям. Представники теорії андрогінії вважають, що андрогінні особистості, які поєднують і чоловічі, і жіночі якості, легше адаптуються в суспільстві та мають вищий ступінь самоприйняття. Аналіз сучасних тенденцій показав, що статеворольова поведінка не обмежується усвідомленням людиною себе як представника певної статі чи вираженістю якостей маскулінності/ фемінності. Вона зумовлена також ставленням особистості до себе, своєї статевої належності, до власних соціальних ролей і виражається в міжособистісній взаємодії [4].
   Метою даної статті є вивчення й порівняння психологічних особливостей статеворольової поведінки, а також визначення її зв'язку з Я-концепцією підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку.
   Основний матеріал та результати дослідження. Щоб проаналізувати ступінь вираженості статевотипізованих якостей у підлітків із різним рівнем інтелектуального розвитку, ми запропонували педагогам, які викладають в класах, де навчаються обстежувані нами підлітки, оцінити за п'ятибальною шкалою, наскільки в поведінці учнів виявляються статевотипізовані характеристики. Було з'ясовано, що в підлітків із нормальним рівнем розумового розвитку найбільше виражені такі якості як амбітність (94 % дівчат і 89 % хлопців), енергійність (62 % дівчат і 64 % хлопців), здатність до співпереживання (92 % дівчат і 87 % хлопців). Натомість сором'язливість, сентиментальність та сміливість для підлітків із нормальним рівнем інтелектуального розвитку практично не характерні. Водночас у підлітків з легкою розумовою відсталістю педагоги зазначають яскраво виражену сором'язливість (93 % дівчат і 50 % хлопців) та емоційну вразливість (87 % дівчат та 70 % хлопців).
   Для дослідження статеворольової поведінки та її компонентів були використані такі методики: спостереження, статеворольовий опитувальник С. Бем, діагностика міжособистісних стосунків (тест Лірі, модифікація Л. Собчик), метод портретних виборів (тест Сонді, модифікація Л. Собчик), методика дослідження самоставлення С. Р. Пантилєєва, методика вивчення статевовікової ідентифікації (Н. Бєлопольська), а також розроблена нами методика вивчення особливостей психосексуального розвитку дітей та підлітків.
   Особливості статеворольової поведінки підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку ми вивчали за допомогою статеворольового опитувальника С. Бем. Зазначимо, що існували певні труднощі у розумінні підлітками деяких тверджень даної методики. При чому це стосується не лише підлітків з легкою розумовою відсталістю, але і опитаних учнів масових загальноосвітніх шкіл та ліцеїв. Зокрема, респондентам необхідно було пояснювати значення таких слів як “амбітність”, “честолюбство”, “сентиментальність” і “тактовність”.
   Враховуючи існування великого діапазону значень у проміжку (-1<IS<1) [3], ми вважаємо за доцільне введення в аналіз статеворольової поведінки категорій андрогінно-фемінної та андрогінно-маскулинної статеворольової поведінки. Таким чином модель статеворольової поведінки можна представити наступним чином (рис. 1).
   Проведене нами емпіричне дослідження, показало, що дівчата з нормальним рівнем інтелектуального розвитку характеризуються андрогінною, андрогінно-маскулінною та фемінною статеворольовою поведінкою, тоді як хлопцям притаманна адрогінна, маскулінна і андрогінно-фемінна поведінка.

Рис. 1

   Підліткам властиві співробітницький-конвенціальний та відповідальний-великодушний типи міжособистісних стосунків, що свідчить про їх прагнення дотримуватися соціальних норм поведінки та ідеалізацію гармонії міжособистісної взаємодії. Для них характерний активний пошук нового об'єкта прив'язаності, бажання мати широке коло друзів, серед яких вони переважно оптимістичні та комунікабельні, натомість у взаємодії з дорослими - нерідко бувають критичними, імпульсивними та скептично налаштованими. Загалом опитані підлітки здебільшого впевнені в собі, характеризуються високим рівнем рефлексивності, зацікавлені в пізнанні свого внутрішнього світу і прагнуть до узгодженості ідеальних та реальних уявлень про себе.
   Статеворольова поведінка дівчат зі зниженим інтелектом є переважно фемінною, гіперфемінною та андрогінною. Тоді як хлопцям здебільшого властиві андрогінно-фемінна, гіпермаскуліннна, андрогінна і маскулінна поведінка. У міжособистісних стосунках підлітки з легкою розумовою відсталістю схильні бути пасивними, слухняними та орієнтуватися на думку референтних осіб. Вони часто незадоволені собою, песимістично оцінюють власне майбутнє, уникають контактів і соціальних ролей, що можуть привернути до них увагу оточення. Опитані підлітки характеризуються напруженістю афіліативної потреби, почуттям провини за свою інтелектуальну та соціальну некомпетентність. Вони мають низький рівень самоповаги і самоприйняття, схильні до самозвинувачень, при цьому вважають, що не можуть самостійно впливати на своє життя, покладаючи відповідальність за власну долю на батьків, педагогів та інші зовнішні чинники.
   Порівняльний аналіз статеворольової поведінки, особливостей самоставлення та міжособистісних стосунків підлітків з різним рівнем інтелектуального розвитку дозволив нам визначити психологічні особливості не лише маскулінності, фемінності та андрогінності, але й андрогінно-фемінної поведінки хлопців та андрогінно-маскулінної поведінки дівчат, а також риси гіперфемінної та гіпермаскулінної статеворольової поведінки (табл. 1).

Таблиця 1

Статеворольова поведінка

Особистісні якості

Міжособистісні стосунки

Особливості ставлення до себе

Пперфемінність

Тривожність, придушення спонтанності, контроль за власною агресивністю, інтровертованість

Залежність, гіперсоціальність, актуальними є потреби у  розумінні та доброзичливому ставленні до себе

Невпевненість у собі, схильність до самозвинувачень, внутрішня конфліктність та низький рівень самоприйняття

Фемінність

Сенситивність, тривожність, доброзичливість, недовірливість, підозрілість, емпатійність

Схильність до глибокої прив'язаності, орієнтація на загальноприйняті норми поведінки та суспільну мораль

Рефлексивність, самооцінка нестійка, залежить від ставлення значущих осіб, схильність до самозвинувачень

Андрогінно-фемінна поведінка у хлопців

Комунікабельність, сентиментальність, доброзичливість, недовірливість, підозрілість

Вибірковість у контактах з оточуючими, чутливість до критичних зауважень, напруженість аффіліатизних потреб

Рефлексивність, невпевненість у собі, прагнення до самовдосконалення та до відповідності ідеальним уявленням про себе

Андрогінність

Оптимістичність, екзальтованість, емпатійність, доброзичливість, комунікабельність

Висока соціальна активність, прагнення бути причетним до групових інтересів, чутливість до критичних зауважень

Рефлексивність, прагнення до самопізнання, прийняття себе при вираженій потребі до самовдосконалення

Андрогінно-маскулінна поведінка у дівчат

Оптимістичність, комунікабельність, висока мотивація досягнень, амбітність, цілеспрямованість

Висока соціальна активність, почуття суперництва,
прагнення до домінування та успільного визнання

Рефлексивність, прагнення до самопізнання, исокий ступінь самоприйняття та впевненості у собі

Маскулінність

 

Оптимістичність, експансивність, екстравертованість, висока мотивація досягнень, сильність до ризику

Неконформність, прагнення до незалежності та домінування

Впевненість у собі, високий ступінь самоприйняття, витіснення зі свідомості власних негативних рис

Гіпермаскулінність

Оптимістичність, високий рівень домагань, імпульсивність, ригідність настановлень у поєднанні зі спонтанністю

Провідною є потреба в незалежності та суспільному визнанні. Схильність до антисоціальних вчинків

Висока внутрішня конфліктність, ригідність Я-концепції, невпевненість у собі та низький рівень самоприйняття

   Аналіз зв'язку статеворольової поведінки підлітків зі ставленням до себе і характером міжособистісної взаємодії дозволив нам визначити її позитивні та негативні риси, спрогнозувати можливі ризики соціальної дезадаптації у підлітків із гіперрольовою поведінкою і розробити корекційну програму, спрямовану на розширення уявлень про особливості статеворольової поведінки і підвищення ступеня самоприйняття підлітків із різним рівнем інтелектуального розвитку.
   Методологічною основою розробленої нами тренінгової програми є положення про соціально-психологічний тренінг [5] та діалого-культурологічний підхід в освіті (Г. О. Балл, М. В. Бастуй, В. С. Біблер, С. Ю. Курганов, В. Ф. Литовський, Т. А. Російчук). Поєднання соціально-психологічного тренінгу та уроків-діалогів не є випадковим, оскільки тренінг, на думку Т. В. Зайцевої, є “культурним знаряддям”, що використовується для освоєння нової чи зміни старої форми поведінки. Оволодіння новими знаннями, уміннями та навичками відбувається в межах зони найближчого розвитку, яку Л. С. Виготський характеризує як діалогічну та колективну і наголошує на великій ролі “вмілішого значимого іншого”, яким для підлітків (особливо зі зниженим інтелектом) має стати ведучий. Крім того, власне сама культура значною мірою впливає на сферу міжстатевих стосунків. Вона визначає систему цінностей, заборон і правил, пов'язаних із поведінкою людини як представника певної статі. Стереотипи маскулінності та фемінності кожної історичної епохи відображаються в культурних традиціях втілених у творах культури та мистецтва. Створена нами тренінгова програма розрахована на 7 занять тривалістю 1,5 години кожне. Окрім комунікативних ігор, вправ на релаксацію та на згуртування діалогів в процесі тренінгу учасниками були обговорені фрагменти творів Е. Хемінгуея, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Соколян та Д. Чопра.
   У результаті проведеного тренінгу самоприйняття із застосуванням методик Школи діалогу культур у підлітків із легкою розумовою відсталістю зменшилися показники за гіперрольовою статеворольовою поведінкою, натомість зросла кількість андрогінних підлітків як із нормальним, так і зниженим інтелектом. Учасники тренінгу стали більш рефлексивними, впевненими в собі та менш тривожними і залежними від настановлень дорослих.
   Для підвищення рівня самосприйняття підлітків незалежно від рівня інтелектуального розвитку необхідно залучати до цього процесу і їхніх батьків. Адже батьки підлітків з нормальним рівнем інтелектуального розвитку сприймають підлітковий вік як важкий життєвий етап, після якого їхня дитина стане самостійною. В той же час для родин, де виховуються підлітки зі зниженим інтелектом, перехідний вік стає “початком кінця”, періодом, після якого їхня дитина стане повністю залежною від батьків і поступово почне втрачати в розвитку. В результаті підлітки з нормальним інтелектом емансипуються від родини, знаходять шляхи для самореалізації поза межами сім'ї. Натомість їхні ровесники з легкою інтелектуальною недостатністю штучно лишаються в родинах, не мають можливості виявляти свою статеворольову поведінку, адекватну паспортному віку.
   Висновки. Отже, статеворольова поведінка - це системне утворення, властиве представникам певної статі при виконанні ними своїх соціальних ролей. Вона зумовлена біологічними чинниками (морфофункціональною організацією людини, еволюційними програмами) та статеворольовими стереотипами маскулінності й фемінності. Насьогодні статеворольова поведінка розглядається не лише з погляду відхилень від норми, але й у контексті її зв'язку з Я-коцепцією, що формується переважно в підлітковому віці. Статеворольова поведінка має системний характер, адже на її формування впливає низка факторів, зокрема, морфофункціональна організація (тип конституції, гормональний фон тощо), ставлення батьків до статевого дозрівання та особливості їхніх виховних впливів і стосунків між собою, особливості організації освітнього простору та інформаційного контенту. Насьогодні різні аспекти статеворольової поведінки можуть розглядатися в контексті їх впливу як на конкретну людину, так і на формування системи міжособистісних стосунків осіб з певними видами статеворольової поведінки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеев Б. Е. Полоролевое поведение и его акцентуации. -СПб.: Речь, 2006. - 144 с.
2. Балл Г. А. Психология в рациогуманистической перспективе: Избранные работы. - К.: Изд-во Основа, 2006. - 408 с.
3. Бем С. Полоролевой опросник// Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. - СПб: “Питер”, 2000. - С.199 - 203.
4. БендасТ. В. Гендерная психология. - СПб.: Питер, 2006. - 431 с.
5. Зайцева Т. В. Теория психологического тренинга: психологический тренинг как инструментальное действие. - СПб., 2002. - 80 с.
6. Кон И. С. Психология половых различий // Вопросы психологии. - 1991. - №2. - С. 47- 57.
7. Шипицина Л. М. “Необучаемый” ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушением интеллекта. - СПб., 2002. - 496 с.
8. Хемінгуей Е. Райський сад. Острови в океані: Романи / 3 англ. перекл. В.Митрофанов. - К.: Дніпро, 1989. - 590 с.
9. Deaux К. Sex and Gender// Annual Review of Psychology. - 1985. - №1. - P. 49-81.
10. Maccoby E. The Two Sexes. Growing Up Apart, Coming Together Cambridge, Mass.: Belknap Press, 1998

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com