www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості вивчення рівня лідерських здібностей
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості вивчення рівня лідерських здібностей

К. О. Вороніна

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ РІВНЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ

   Стаття присвячена важливому питанню сьогодення - особливостям вивчення лідерських здібностей. Описано основні характеристики, теорії, способи, методи визначення та розвитку лідерства. Відстежується динаміка переваги різного рівня лідерських здібностей в різному віці за допомогою емпіричного дослідження, в методичній основі якого лежить 4 опитувальники.
   Ключові слова: лідер; здібності; лідерство; лідерські якості; розвиток лідерства; особистість; рівень; поведінка.
   Вступ. Лідер. На це питання можна було б відповісти питанням: хіба головні - не кращі? Або навпаки? Серед фахівців дотепер не завершена дискусія про те, є лідерські процеси керованими або стихійними у своїй основі. Іншими словами, лідерами стають або народжуються? Незважаючи на відсутність однозначної відповіді на дані питання, наявні теоретичні й практичні розробки, що дозволяють говорити про лідерські здібності та їх рівень.
   Мета статті полягає у розгляді особливостей вивчення рівня лідерських здібностей.
   Завдання:
   1) розглянути методики вивчення лідерських здібностей;
   2) з'ясувати чи є проблеми у вивченні даної теми;
   3) розкрити поняття лідерських здібностей, особливостей їх вивчення та прояву.
   Актуальність: Лідерство - дуже важливе питання сьогодення, яке достатньо розповсюджене в науковій роботі. Скрізь існує конкуренція та звичайний закон природи - виживає сильніший. Відповідно і люди діляться на групи з різним рівнем лідерських здібностей. Кожній особистості характерні свої особливості поведінки. Є люди - лідери у всьому, є такі, що мають свої переваги над іншими в певному виді діяльності, при чому в іншій діяльності вони можуть бути зовсім не лідерами. Кожна людина як особистість має важливе значення для суспільства, оскільки всі ми впливаємо на ту чи іншу подію. “Розумові та моральні почуття людини, що відіграє більш чи менш важливу роль в суспільному житті, її таланти, знання, рішучість чи нерішучість, хоробрість чи боягузтво і т.д. не можуть залишитися без дуже помітного впливу на хід і результат подій”[9]. Тому виявлення людей із природженими або із сформованими лідерськими якостями, і їх залучення для заняття керівних позицій надзвичайно актуально.
   Теоретична частина. Різні люди мають різний стиль поведінки, темп оволодіння якою-небудь діяльністю, та й здобуті в ній результати в різних людей також різні. Це звичайно пояснюють наявністю в людини здібностей до конкретного виду діяльності. Будь-яка здібність являє собою систему якостей особистості.
   Є особи, які схильні до лідерства, і їх поведінка характеризується такими практичними й експериментальними показниками:
   • спонтанне, самостійне включення в організаторську діяльність;
   • узяття на себе ролі організатора й відповідальності за роботу інших людей у важких і несприятливих умовах;
   • потреба в здійсненні організаторської діяльності;
   • природність включення в організаторську діяльність;
   • невтомність в організаторській роботі;
   • емоційно-позитивне самопочуття при виконанні організаторської роботи;
   • явища нудьги й незадоволеності без організаторської діяльності;
   • здатність побачити необхідність організаторської діяльності в обставинах.
   Всі ці особливості поведінки дають нам можливість відносити людину до лідера та відповідно надавати їй певну посаду чи вид роботи.
   Якщо вважати, що лідерами стають, то необхідно звернути увагу на розвиток лідерства. Розвиток лідерства - цілеспрямоване формування й поглиблення відповідних якостей і навичок. Для розвитку лідерства використовується ряд нижченаведених процедур:
   • вироблення особистої вмотивованості, стійкого бажання бути лідером, упевненості в собі, готовності ухвалювати рішення й брати на себе відповідальність тощо.
   • розвиток індивідуальних інтелектуальних і моральних лідерських якостей. Це насамперед - професійна компетентність, порядність, розвинутий інтелект, що проявляється в аналітичності, швидкості розуміння суті проблеми, гнучкості розуму, передбачливості, умінні планувати й ставити мету;
   • забезпечення соціальної компетентності лідера і його доброзичливості у відносинах зі членами групи;
   • придбання вміння й навичок швидко й правильно оцінювати ситуацію, знати й ураховувати особливості, інтереси, запити й очікування всіх членів групи.
   Лідерство, як і більшість понять в психології має свої теорії. Найбільш відома ситуаційна теорія лідерства Фреда Фідлера. Ситуаційна теорія лідерства стверджує, що ефективність лідера залежить як від того, наскільки даний лідер орієнтований на завдання або на стосунки, так і від того, в якій мірі лідер контролює групу і реалізує свій вплив на неї. Припущення Фідлера полягає в тому, що лідерів можна розділити на два великі типи. Представники першого орієнтовані головним чином на завдання, другого - на взаємини. Лідер, орієнтований на завдання, більше стурбований тим, щоб робота була зроблена як слід. Взаємини і відчуття працівників його не цікавлять. Потенційні переваги такого стилю - це швидкість ухвалення рішень, що підпорядковані загальній меті, суворий контроль над підлеглими. Лідер, орієнтований на взаємини, в першу чергу цікавиться тим, які відчуття і взаємини виникають в середовищі працівників. Він прагне підвищити ефективність праці шляхом поліпшення людських відносин: заохочує взаємодопомогу, дозволяє підпорядкованим брати участь у виробленні важливих рішень, враховує настрій і потреби працівників і так далі. Звичайно, пізніше було встановлено, що стиль деяких керівників може бути орієнтуватися одночасно і на роботу, і на людину.
   Фідлер стверджував, що жоден з цих двох типів лідера не є ефективнішим, ніж інший. Все залежить від обставин і від характеру ситуації, а саме від того, яка міра контролю лідера і його впливу серед членів групи. Це наріжний камінь його ситуаційної теорії. У ситуації “високого контролю” у лідера прекрасні міжособові стосунки з підлеглими, його положення в групі беззаперечно признається як впливове і очолююче, а робота, яку виконує група, добре структурована і чітко визначена. У ситуації “низького контролю” має місце зворотне -у лідера погані взаємини з підлеглими, і робота, яку повинна виконати група, визначена неясно. Лідери, орієнтовані на завдання, найбільш ефективні в ситуаціях або з дуже високим, або з дуже низьким контролем. В разі дуже високого контролю люди задоволені і щасливі, все йде гладко, і немає потреби турбуватися про відчуття підлеглих або їх взаємини. Це той випадок, коли “У керівника в руках велика дубина, але її всі люблять”. Тут лідер, що концентрується лише на виконання завдання, досягає найкращих результатів. Коли контроль ситуації дуже низький, лідерові, орієнтованому на завдання, краще удається організувати ситуацію. Використовуючи свої повноваження, він за допомогою наказів і дисциплінарних стягнень може внести хоч якийсь порядок до заплутаної і невизначеної робочої обстановки. Це випадок прямого примусу: “Велику дубину в руках керівника ніхто не любить, але всі їй підкоряються”. Проте необхідно враховувати, що орієнтація на завдання і диктаторство (або образа підлеглих) - це не одне і те ж. У ситуаціях середньої міри контролю найефективнішими є лідери, орієнтовані на взаємини. В цьому випадку всі сторони робочого механізму обертаються досить гладко, але все таки потрібно приділяти деяку увагу недолікам, що виникають із-за поганих взаємин і ображених відчуттів. Лідер, здатний залагодити ці недоліки, діє в такій ситуації найуспішніше. Лідерство - це певна функція, пов'язана з позицією, виконанням ролі, поведінкою і структуруванням очікувань. Лідер може проявлятися в будь - яких ситуаціях, стосунках. Існує певний перелік виявлення лідерства.
   Лідерство як центр групових процесів. Лідер завжди є ядром групи. Лідерство - це перевага одного або декількох індивідів над іншими членами групи, що проявляється в процесі керівництва ними. Лідерство -“концентрація або вираження влади всіх в одній особистості”. На лідера впливають потреби й бажання членів групи. Перетворюючи в певну діяльність енергію людей, лідер задає їй бажаний напрямок. Лідера не можна відділити від групи, але можна розцінити як такого, який обіймає найвищу позицію в певній сфері.
   Лідерство як вияв особистісних рис. Лідер - це індивід, який увібрав найбільшу кількість бажаних особистісних характеристик. Лідерство -комбінація таких характеристик індивіда, які підштовхують інших до виконання поставленого завдання.
   Лідерство як мистецтво досягнення злагоди. Можливість для індивіда (лідера) своєю волею впливати на ведених і досягати покори, поваги, лояльності й співробітництва з їх боку.
   Лідерство як дія й поведінка. Лідерська поведінка - це окремі дії, до яких вдається лідер при управлінні групою, зокрема такі дії, як, наприклад, розподіл обов'язків, заохочення або критика окремих членів групи, зацікавленість у їхніх успіхах і допомога.
   Лідерство як інструмент досягнення цілі або результату. Лідер -це людина, яка має програму і разом із групою прямує до запланованого. Процес створення ситуації, коли різні члени групи, а також лідер, можуть досягти результату з максимальною економією при мінімальній затраті робочого часу.
   Лідерство як взаємодія. Лідерство - це соціальний процес, що стимулює, змушує деяких людей іти до старої мети з новою енергією, а до нового результату - з надією.
   Лідерство як уміння переконувати. Лідерство - це управління людьми за допомогою сили переконання й спонукання, а не за допомогою прямої або непрямої погрози чи примусу. Лідерство - це мистецтво знання людської природи, мистецтво впливу на людей переконанням і прикладом заради конкретного спрямування їхніх дій.
   Лідерство як здійснення впливу. Лідерство є процесом прямої взаємодії, у результаті якого індивід, звичайно за допомогою мовлення, впливає на поведінку інших, спонукаючи їх до досягнення певного результату. Лідерство дорівнює сфері впливу - “це дії впливу, крім механічного використання рутинних доручень організації”.
   Лідерство як відносини влади. Влада - результат максимального тиску, який лідер чинить на послідовників, мінус максимальний опір, який послідовники чинять у протилежному напрямку. Є п'ять основних видів влади: 1) відносна влада; 2) експертна влада; 3) влада, що заохочує; 4) примусова влада й 5) законодавча влада. Лідер - ініціатор взаємодії, який, даючи стимул послідовникам, установлює свій контроль над ними, змінюючи при цьому їхні первісні наміри.
   Лідерство як диференціація ролей. Лідерство - це взаємодія між індивідом і групою або, точніше, між особистістю й членами групи. Кожен з учасників цієї взаємодії відіграє певну роль, причому ці ролі відрізняються одна від одної. Основою для такої диференціації є процес взаємного впливу: один індивід впливає на інших, а інші індивіди відповідають на цей вплив.
   Лідерство як ініціація або запровадження структури. Лідерство й керівництво рівнозначні. Природа й ступінь активності самого лідерства змінюються в різних соціальних ситуаціях. За домінуючої активності групи лідерство нібито має тенденцію зникати. Лідерство як “ініціювання й підтримка структури очікувань і взаємодій”.
   Кожна людина сама обирає стиль своєї поведінки, коло свого спілкування, манери та жестикуляцію при спілкуванні. І відповідно в різних ситуаціях одна й та сама людина може проявлятись з різних боків. Відповідно до цього виділяють декілька типів буття: природний, життєдіяльнісний, соціодинамічний, соціокультурний, діяльнісний, культурний та духовний. Появу лідера можна чекати в діяльнісному типі буття, з яким співвідносне керування, організованість, і де можлива суб'єктивна включеність у діяльність персоналу, громадян у суспільстві. Однак для реалізації лідер повинен стати адекватним до типу буття, управлінської позиції в ієрархічній кооперації. Лідерові варто інтегруватися в діяльнісне буття, надихаючи людей. Йому необхідно враховувати тип буття, що характеризується різними цілями, ідеалами й цінностями, в якому перебуває його оточення, інакше він буде зазнавати труднощів в узгодженні спільних дій. Наприклад, якщо послідовники лідера перебувають у соціодинаміці, а лідер - у соціокультурній динаміці, то він надає значення критеріям, а вони (послідовники) перебувають в іншій логіці дій. Поки послідовники не “прозріють”, лідерові не дадуть приймати відповідні рішення. Тобто, лідер як такий може бути то в одному типі буття, то в іншому. Лідер повинен знайти собі “ведених” за конкретною підставою [2]. Потенціал лідера починає виявлятися в наявності складнощів у спільній, узгодженій і значимій для кожного справі, у досягненні мети при вирішенні завдань і проблем, реалізації цінностей. Лідерові необхідно мати проект переконання прихильників у своїй слушності, повернення дій активних сил у свій бік. Так, президентові країни для активізації дій народу потрібна стратегія. Лідером у цьому випадку стає народ, що схвалює його діяльність. Однак послідовники поділяються на тих, що роблять свій внесок у його проект, і тих, що симпатизують йому. Лідер реалізує функцію ведучого, при цьому подумки конкретизує стратегію, взаємодію з керівниками інших макросистем. Потрібна цілісність його дій, що виражається в інтеграції всіх механізмів при реалізації лідерської функції.Отже, можна зробити висновок, що лідерами як народжуються так і стають, оскільки є особистості з вираженими лідерськими якостями з дитинства, а є невиразні, тихі особистості, з яких при необхідності, за допомогою психології лідерства, спеціальних методик та впливових факторів, роблять лідера. Необхідно лише чітко розібратися в особистості та підібрати і застосувати необхідні саме для неї засоби формування лідерських здібностей.
   Емпірична частина.
   Дослідники лідерства вважають, що лідерів можна знайти на всіх рівнях ділової активності. Такий чудовий автор як Наполеон Хілл писав: “Людина, що вирішила досягти успіху, починає з того місця, де вона стоїть, найкращим шляхом використовуючи засоби, що знаходяться в її розпорядженні, і здобуває все, що їй необхідно зверх цього, в процесі свого шляху” [8]. На мою думку, дана цитата чудово показує приклад поведінки лідерської особистості. Але є загальні критерії, за допомогою яких кожна людина може визначити свою та чужу придатність до лідерства:
   • безперервне самовдосконалення. Ви шукаєте способи самовдосконалення - читаєте, ставите запитання, проходите додатковий курс навчання;
   • орієнтація на служіння іншим. Ви орієнтовані на надання послуг незалежно від того, як ви заробляєте собі на життя;
   • випромінювання позитивної енергії, доброзичливість і відхилення від сприйняття негативної енергії й конфліктів;
   • віра в інших. Ви захищаєте їх, бачите цінність, доброту й потенційні можливості;
   • раціональний розподіл часу й зусиль. Ви намагаєтеся оптимально розподілити своє життя між роботою, будинком і суспільством;
   • внутрішня впевненість, оптимізм, свіжий погляд на події, сприйняття життя як пригоди;
   • самокритичність, толерантність (терпимість), визнання заслуг інших і їх рівного права на самовираження;
   • турбота про фізичне здоров'я, інтелектуальний і духовний розвиток.
   Якщо ці властивості характерні певній особистості, то вона є безперечним лідером.
   В психології існує багато тестових методик за допомогою яких можна продіагностувати лідерські здібності.
   За стимульний матеріал було обрано 4 тести: 1. Діагностика лідерських здібностей (Е. Жаріков, Е. Крушельницький); 2. Діагностика лідерських здібностей ( К. Вороніна, Д. Горбенко, О. Антоненко). 3. Чи лідер Ви? 4. Капітан чи пасажир?
   Три методики є популярними і достатньо розповсюдженими. Кожна з них мають свої особливості, але в основі лежить одне й те ж саме поняття - лідерські здібності. Тобто вимірюється однакове явище, а саме рівень лідерських здібностей, який в кожній з методик може бути: високий, середній та низький. Обсяг кожної методики є різний, оскільки підбір відбувався у відповідності до рівня працездатності осіб різного віку. Даний методики можна знайти яку збірниках психологічних тестів, так і в інтернеті на пошукових сайтах.
   Одна з методик розроблена студентками 4 курсу КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Вона розроблялася на основі багатьох психологічних тестів спрямованих на вивчення рівня лідерських здібностей. Були пройдені всі необхідні етапи для сформування валідного, надійного тесту. В результаті був отриманий тест, який складався з 28-ми тверджень, відповіді на які були “так” чи “ні”. Кількість балів підраховувалась у відповідності з наведеним у методиці ключем, і максимальний бал складав - 28. Ця методика діагностувала рівень лідерських здібностей, який може бути: низький, середній та високий, тобто слабо, середнє чи високо виражені лідерські здібності. Низький рівень - свідчить про слабку вираженність лідерських здібностей. Характерними ознаками цього рівня є: слабка сила волі, погане пристосування до нових умов, низький рівень самокритичності, швидке відмовлення від цілі, якщо по дорозі до неї стоять перепони. Такі люди майже ніколи не стають лідерами. Середній рівень - свідчить про середню вираженність лідерських здібностей. Характерними ознаками цього рівня є: достатня стійкість до нових умов, самокритичність, але не завжди, часткова незалежність, надійність, але не в критичних ситуаціях. Такі люди мають потенціал щоб стати лідером, але не завжди цього досягають. Високий рівень - свідчить про ярко виражені лідерські здібності. Характерними ознаками цього рівня є: сильна сила волі, самокритичність, надійність, самостійність, ініціативність, для досягнення своєї мети йдуть через всі перепони і труднощі, легке пристосування до будь - яких умов. Такі люди народжені бути лідерами.
   Результати проведеного дослідження зображені на малюнку (див. мал.).
   Даний малюнок є зображенням наступних даних:
   Вибірку для першої методики складали студенти третього курсу, віком 19-20 років. Було протестовано 60 осіб. Після обробки даних були виявлені наступні результати: 10 осіб з високим рівнем лідерських здібностей, 45 осіб з середнім рівнем і 5 осіб з низьким рівнем.
   Вибірку для другої методики складали учні 11 класів, віком 16-17 років. Було опитано ЗО осіб, результати виявилися такими: 15 осіб з високим рівнем лідерських здібностей, 10 з середнім та 5 з низьким.
   Вибірку для третьої методики складали жінки 45-50 років, було опитано 15 осіб. Після обробки даних були виявлені наступні показники: 1 особа природжений лідер, а 14 мають непостійний характер.
   Вибірку для четвертої методики складали учні 6 класу, віком 11-12 років. Було протестовано 50 осіб. Після підрахунків було виявлено: 2 особи “капітан”, 18 - “рульовий” та ЗО осіб “пасажирів”.
   Якщо проаналізувати отримані результати по різним методикам, то можна помітити, що результати є повністю різними. По - перше, це може бути пов'язане з тим, що кожна методика має свій певний напрямок, але досліджується все одно те саме явище. По - друге, і я вважаю це основною причиною, були обрані різні 4 вибірки. По першій та другій методиці результати вийшли найбільш середніми і схожими, оскільки досліджувані даного віку на шляху до визначення мети, самостійного життя, і відповідно знаходяться в періоді самовизначення, коли рівень лідерських здібностей проявляється на достатньому рівні. По третій методиці результати також достатньо зрозумілі, тому що у віці 50-ти років вже все досягнуто, і рівень лідерства починає згасати. А щодо четвертого тесту - дитина ще не уявляє себе без батьків, майже не приймає самостійних рішень, бачить своє майбутнє в рожевих окулярах, тому результати виявилися саме такими.
   Висновки. Лідерство - це певний тип відносин у людей. Завжди існують лідери та підлеглі, у будь - яких відносинах проявляється владно -підвладна взаємодія. Для ефективної роботи необхідно вміти визначати лідерів, знаходити їх у натовпі та надавати відповідну роботу. Для того щоб це робити, необхідно знати основні прояви лідерських здібностей, особливості поведінки, основні критерії та методики. Як і при вивченні будь-якої теми існують певні проблеми, так і з лідерськими здібностями не все так просто. З даної статті видно, що результати емпіричного дослідження дуже залежать від віку. Відповідно до цього, необхідним шляхом вирішення даної проблеми є розподіл тестових методик у відповідності до віку, щоб у дитини в 5 років можна було дослідити чи лідер він, відповідно до того, як це проявляється в даному віці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1998.
2. Анисимов О. С. Стратегический портрет лидера России. - М., 2004.
3. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учебник. - 2-е изд. - М.: ІНФРА-М, 2002. - 295 с.
4. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. - Ростов на Дону: 1996.
5. Каверин СБ. Потребности власти. - М., 1991.
6. Капустин М. Конец утопии? - М., 1990.
7. Конфисагор А.Г. Психология власти. 2002. - 124 с.
8. Наполеон Хилл Думай и богатей. - М., 2000. - 236 с.
9. Плеханов Г.В. К вопросу о роли личности в истории. - М., 1948.
10. ХекХаузен X. Мотивация и деятельность. - М., 1986.
11. Юрьев А.И. Психология власти. - СПб., 1995.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com