www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Аналіз соціально-психологічних особливостей взаємин батьків і дітей юнацького віку
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Аналіз соціально-психологічних особливостей взаємин батьків і дітей юнацького віку

Н.В. Власова

АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ І ДІТЕЙ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

   В статті розглядаються особливості взаємин батьків з дітьми юнацького віку. Представлені компоненти спілкування і характеристика взаєморозуміння, як чинника, що зумовлює розвиток дитячо-батьківських відносин. Проведений порівняльний аналіз відносин в системімати-дитина(дитина-мати), батько-дитина (дитина-батько), та дана їх характеристика.
   Ключові слова: дитячо-батьківські взаємини, спілкування, соціально-перцептивний компонент, взаєморозуміння, рефлексія, асиметрія відносин узгодженість представлень образу Я.
   Актуальність проблеми. Останнім часом все більшої уваги приділяється дослідженням сім'ї особливо в контексті сімейних взаємин взагалі і дитячо-батьківських зокрема. Проблема вивчення особливостей взаємин батьків з дітьми юнацького віку заслуговує особливого інтересу саме на сучасному етапі розвитку суспільства. Сучасна українська молодь у пошуках особистої віри та ідеї позбавлена чітких, визначених орієнтирів з боку суспільства і держави; залишається лише сім'я, значущість якої для юнацтва важко недооцінювати. І якщо вона не здатна запропонувати життєві орієнтири, то молода людина покладається на свої відчуття і відносно невеликий досвід власного життя.
   Сьогодні спостерігається трансформація інституту сім'ї: змінюються, іноді радикально, сімейні ролі, плюралізм світоглядів в суспільстві на проблеми сім'ї та шлюбу покладає вибір значущих цінностей на батьків та їх дітей, що зумовлює підвищення ступеню батьківської відповідальності.
   У юнацькому віці загострюється проблема батьків і дітей, змінюється соціальна ситуація розвитку, здійснюється перебудова взаємин з дорослими. “Більш за всього старшокласникам хочеться бачити в батьках друзів і порадників. При всьому прагненні до самостійності хлопці і дівчата гостро потребують життєвого досвіду і допомоги дорослих” [7]. Юнацький вік характеризується посиленням потреби в спілкуванні, пораді, довірливих стосунках з дорослими, пошані, рівноправ'ї та розумінні.
   Юнацький вік є унікальним періодом в розвитку особистості, переходом до дорослого життя. Як відзначав Е.Еріксон, завдання юності пов'язане з формуванням его-ідентичності, яка виступає ядром особистості і інтегрує сукупність уявлень людини про себе. Джерелами формування ідентичності є: однолітки, значущі дорослі, батьки, у відносинах з якими молоді люди формують свої цінності, життєві плани, опановують нові соціальні ролі.
   Взаємодії батьків зі своїми дітьми, визначають мотиви прагнення юнацтва до дорослого життя, причому мати і батько впливають в даному процесі не однаково. Батько, як указувала Г.Крайг [9], стимулює інтелектуальний розвиток дитини, за умови участі в дискусії з нею та у вирішенні певних проблем. З матерями хлопці і дівчата взаємодіють з питань навчання, освіти, домашніх обов'язків, проведення дозвілля. Матері, за Т.Гурко[2], вважають себе понад усе контролюючими у стосунках з дітьми.
   “Молоді необхідне спілкування з близькими дорослими, звернення до їх життєвого досвіду у вирішенні проблеми самовизначення, проте ефективна взаємодія можлива тільки в умовах співробітництва на основі взаєморозуміння і взаємної підтримки. Довірливість у спілкуванні як повага до особистості молодої людини, як віра в її потенційну здатність справитися з життєвими труднощами - важлива основа для гармонійних батьківсько-дитячих взаємин” [3].
   Г.А.Крюкова виділяє характеристики гармонійних дитячо-батьківських відносин:
   1. Задоволеність в системі дитячо-батьківських відносин базових потреб: в безпеці, афіліації, ухваленні і визнанні індивідуальності дитини, збереженні автономії її “Я”
   2. Достатній рівень рефлексії батьків як своєї ролі, так і щодо індивідуальних особливостей дитини.
   3. Організація батьками конструктивного стилю взаємодії з дитиною, з урахуванням її індивідуальних особливостей.
   Таким чином, важливою характеристикою юнацького віку виступає становлення ідентичності, освоєння різних соціальних ролей, обрання значущих цінностей та ідеології, вибір власного життєвого шляху і визначення життєвої перспективи. Самореалізація батьків в період зрілості припускає передачу дітям свого життєвого досвіду. У зв'язку з цим, важливо відзначити роль ефективних рівноправних відносин батьків з дітьми, які сприятимуть передаванню та освоєнню досвіду, в наслідок чого відбудеться особистісне зростання як батька так і дитини.
   Однак, як стверджує О.А. Карабанова: “Батьки в переважній більшості випадків високо оцінюють рівень свого емоційного схвалення дитини, проте воно достатнє часто реалізується лише на рівні переживання і усвідомлення (декларування) і не знаходить адекватного виразу в спілкуванні і спільній діяльності з дитиною” [8].
   Дитячо-батьківські стосунки виступають особливим видом міжособистісних відносин, які реалізуються і розкриваються в спілкуванні. Незважаючи на те, що цієї проблематиці присвячено чимало психологічних праць, деякі важливі аспекти та особливості дитячо-батьківських взаємин в юнацькому віці є недостатньо вивченими і саме це стало основною причиною обрання нами даної теми дослідження. Враховуючи зазначене, метою нашого дослідження було вивчення особливостей взаємин батьків з дітьми юнацького віку.
   Метод дослідження: анкетування батьків і дітей з метою визначення особливостей відносин батьків та дітей; ступеня задоволення потреби в спілкуванні, раді, довірчих відносинах з дорослими, пошані, рівноправ'ї і розумінні.
   Об'єкт дослідження: дитячо-батьківські взаємини
   Предмет дослідження: спілкування батьків з дітьми юнацького віку.
   Завдання:
   1. Вивчити особливості взаємин в системі мати- дитина/ дитина-мати.
   2. Вивчити особливості взаємин в системі батько-дитина/дитина-батько.
   3. Визначити ступінь збігу думок членів сім'ї і узгодженості у відносинах.
   4. Провести факторизацію анкети.
   У соціальній психології спілкування розглядається як багатовимірний процес, у якому виділяють комунікативний, інтерактивний і перцептивний компоненти.[4,5,6]
   Комунікативний компонент характеризується передачею інформації. У контексті дитячо-батьківських відносин процес комунікації ми розглядаємо як спосіб передачі соціального досвіду: знань, думок, ідей, цінностей, а також спосіб передачі власного стану, переживань і настрою.
   Взаємодія( інтєракція) включає не тільки передачу інформації, але й організацію спільної діяльності. Найбільш продуктивним засобом взаємодії виступає кооперація, в процесі якої відбувається взаємовплив, взаємодопомога, сумісне об'єднання зусиль заради досягнення мети.
   Процес пізнання і розуміння іншої людини в ході спілкування виступає обов'язковою складовою всього процесу спілкування.
   Соціально-пєрцєптивний компонент спілкування включає складні процеси сприйняття і розуміння партнера по спілкуванню.
   Розвиток міжособистісних відносин можливий в тому випадку, якщо між учасниками виникло взаєморозуміння. Взаєморозумінню сприяють схожість поглядів, єдність ціннісних орієнтацій, розуміння і ухвалення індивідуальних особливостей, відчуттів один одного.
   Взаєморозуміння як комплексний феномен включає наступні компоненти:
   - узгодження індивідуальних точок зору на об'єкт розуміння;
   - розуміння себе;
   - розуміння партнера по спілкуванню;
   - соціально-пєрцєптивний компонент: як інший розуміє мене.
   У ситуаціях міжособистісної взаємодії основними перцептивними механізмами виступають ідентифікація, емпатія, соціальна рефлексія, атракція.
   Емпатія визначається як процес, який дозволяє зрозуміти переживання іншої людини, бути уважним до них, уміти поставити себе на її місце.
   Ідентифікація - ототожнювання себе з іншим, це можливість зрозуміти стан іншої людини, характер його відносин. “Ідентифікація має особливе значення на певному етапі особистісного розвитку, найчастіше в старшому підлітковому і юнацькому віці, коли вона багато в чому визначає характер відносин між хлопцем і значущими для нього дорослими або однолітками”[6]. Ідентифікація служить джерелом становлення власної ідентичності в юнацькому віці.
   Соціальна рефлексія- уявлення про те, що думають про мене інші, віддзеркалення внутрішнього світу іншої людини, як інший розуміє мої особливості, емоційні реакції і когнітивні уявлення. Соціальна рефлексія зв'язана і прямопропорційна рівню розвитку самосвідомості людини і в спілкуванні виступає механізмом взаєморозуміння.
   Атракція зв'язується з виникненням позитивного емоційного відношення до людини і робить позитивний вплив на процес комунікації. Це емоційно-цінністний компонент перцепції. Атракція виступає на різних рівнях: симпатія, дружба, любов. Безумовно, прояв атракції на рівні симпатії, любові присутній в спілкуванні батьків з синами та доньками.
   Таким чином, механізми соціальної перцепції емпатія, рефлексія, ідентифікація, атракція характеризують перцептивну сторону спілкування та виступають якісними показниками ступеня розвитку дитячо-батьківських взаємин в юнацькому віці і узгоджують взаєморозуміння учасників процесу.
   Г.М Андреева (2000), А.А. Бодальов (1982) указують, що міру взаєморозуміння визначає ступінь адекватності і узгодженості представлень образу Я, образу іншого, образу Я для іншого, образу відносин з іншим. Образ партнера по спілкуванню виконують орієнтуючу функцію в побудові відносин з партнером.
   О.А. Карабанова наводить дані досліджень в яких проаналізований ступінь збігів представлень батьків і дітей про свої взаємини. Діти і батьки по різному оцінюють взаємини і задоволеність ними. Матері в два рази частіше описують відносини як задовільні. Чинниками задовільних взаємин виступають співпраця і рівність позицій по відношенню один одного.
   У нашому дослідженні міру взаєморозуміння складає ступінь узгодженості різних сторін спілкування в оцінці батьків і дітей. Найбільш значущим свідченням узгодженості виступає соціально-перцептивний компонент: як батько і дитина оцінюють особливості свого відношення до іншого і особливості відношення іншого до себе. Перебільшення свого шанобливого відношення до іншого і низька оцінка відношення іншого до себе говоритиме про ступінь неузгодженості у відносинах і слабкому взаєморозумінні.
   На першому етапі нашого дослідження ми провели пілотажне дослідження з метою визначити, що допомагає і що заважає батькам в спілкуванні з дітьми юнацького віку. Респондентам пропонувалося відповісти на питання анкети.
   1. “ Що допомагає в спілкуванні батькам і дітям юнацького віку”?
   2. “ Що ускладнює спілкування між дітьми і батьками”?
   В опитуванні взяло участь 36 чоловік з них 20 чоловік батьків( мати та батько) у віці 38-47 років, і 16 чоловік хлопців і дівчат у віці 16-23 років В ході якісного і кількісного аналізу отриманих даних було виявлено що:
   1. Хлопцям і дівчатам допомагає в спілкуванні з батьками: взаєморозуміння, відвертість, щирість, довірливі відносини.
   2. Батькам допомагає в спілкуванні зі своїми дітьми: загальні погляди, інтереси, захоплення, довірливі відносини, пошана, сумісні заходи ( праця, активний відпочинок), любов.
   3. Ускладнює спілкування між батьками і дітьми: нерозуміння, небажання поставити себе на місце іншого, відсутність загальних інтересів, недолік часу у батьків на спілкування з дітьми.
   Таким чином, за наслідками пілотажного дослідження, можна зробити висновок, що взаєморозуміння, довіра, відвертість, загальні погляди, інтереси і захоплення, уміння поставити себе на місце іншого, сумісна праця допомагають батькам і дітям юнацького віку в спілкуванні один з одним.
   Наступним кроком в нашому дослідженні стало вивчення наскільки дані характеристики представлені і виражені в сім'ї при спілкуванні батьків з дітьми юнацького віку. Вибірка склала 126 сімей, з них 50 сімей з хлопцями і 76 сімей з дівчатами. Вік хлопців і дівчат склав від 16-21 року. Батькам та дітям було запропоновано відповісти на запитання анкети.
   Ґрунтуючись на класифікації структури спілкування, запропонованої М.М. Обозовим, А.А. Бодальовим та Г.М.Андрєєвою ми включили в анкету набір закритих питань спрямованих на визначення особливостей комунікативної, перцептивної та інтерактивної сторін спілкування і включали характеристики отримані в пілотажному дослідженні.
   Комунікативний компонент містив питання, які відзначали які теми обговорюють між собою батьки і діти, по якому приводу звертаються один до одного, чи діляться своїми переживаннями, відчуттями, захопленнями.
   Соціально-пєрцєптивним компонентом спілкування ми розглядаємо взаєморозуміння і його механізми: емпатію, рефлексію, ідентифікацію.
   Питання які характеризували взаєморозуміння в спілкуванні, включали наступні характеристики: чи вміють батьки і діти стати на позицію один одного(емпатія), мають близькі погляди (ідентифікація), підтримують, приймають як друга, довіряють, поважають ( атракція).
   Інтерактивний компонент визначався наскільки батьки і діти об'єднують зусилля для досягнення мети, включені в спільну діяльність, здібні до компромісних рішень, чи спостерігається конфліктність у взаєминах.
   В анкету були включені питання, які відображали рефлексівну сторону кожного компоненту спілкування, тобто погляд на особливості відношень з позиції іншого. Відповіді респондентів на питання анкети співвідносилися з шкалою оцінки “ часто”, “іноді”, “ніколи”. То, якою мірою батьки і діти сприймають і розуміють в процесі спілкування особливості і відчуття один одного визначає характер відносин, що складають між ними.
   Дані анкети піддалися статистичній обробці. Були підраховані абсолютні частоти відповідей, процентні розподіли.
   По абсолютних частотах був розрахований коефіцієнт хі-квадрат для наступних варіантів:
   - відмінність розподілу відповідей від рівномірного для матерей, батьків і дітей окремо.- відмінність в розподілі оцінок матерей і батьків, матерей і оцінок матерей дітьми, батьків і оцінок батьків дітьми, відмінність в розподілі оцінок батьків і матерей з боку дитини.
   Для всіх розподілюваних даних було підраховано хі-квадрат (чі), яке виявилося вищим критичного в більшості випадків. Далі наводяться лише ті процентні розподіли, які статистично значущо відрізняються від рівномірного.
   Проаналізуємо процентні розподіли відповідей батьків і дітей на питання які характеризують комунікативний компонент спілкування.
   Певні відмінності спостерігаються у відповідях батьків і матерів на питання: “які проблеми обговорюють вони з дитиною”. Так, матері вважають що вони “часто” обговорюють з дитиною проблему вибору професії (72 %), навчання (91 %) і питання побудови взаємин з іншими людьми (74 %). Відповіді батьків містили менше 50 %.
   Розподіл у відповідях хлопців і дівчат трохи відрізнявся від відповідей матерів. Проте, діти вважають що з матерями “часто” обговорюють питання сімейного бюджету в 60 %, а з батьками в 43 %, матері так вважають в 30 %, а батьки - 22 % випадках.
   Матері і діти діляться один з одним таємницями і секретами “іноді” (67 % і 52 %). Батьки (53 %) і діти (54 %) “ніколи” не діляться один з одним таємницями і секретами, також вони оцінюють і відношення іншого до себе.
   Особистими переживаннями з матерями “часто” діляться 35 % дітей. Думка матерів з даного питання відрізняється від думки дітей. Матері (50 %) вважають, що діти діляться з ними особистими переживаннями.
   Характеризуючи особливості відносин між батьками і дітьми з позиції взаєморозуміння, ми включили наступні питання: наскільки в сім'ї поважають особистість, точку зору і права один одного, довіряють і відкрито виражають свої думки і бажання, надають підтримку. Розбіжність думок при відповіді на дані питання спостерігаються як з позиції батьків так і з позиції дітей.
   Рівні позиції в спілкуванні виступають заставою взаєморозуміння. 70 % матерів і 50 % батьків рахують, що “ часто” спілкуються з дитиною на рівних позиціях. Характеризуючи до себе відношення батьків, діти вважають, що матері в 56 % спілкуються з ними на рівних, а батьки в 41 %.
   65 % матерів і 49 % батьків визнають, що “часто” поважають точку зору дитини. Діти у свою чергу гадають, що “часто” поважають їх точку зору матері в 36 %, а батьки в 24 %.
   Діти характеризували взаєморозуміння зі своєї позиції по відношенню до батьків таким чином. “Часто” поважають точку зору батька 27 %, а матерів 40 % юнаків та дівчат. Погляди батьків з цього питання не співпадають. 51 % батьків і 65 % матерів гадають, що діти “часто” поважають їх точку зору. Як ми бачимо, в дитячо-батьківських відносинах присутні неузгодженість поглядів в оцінці поваги точки зору один одного. Відповіді матерів при оцінці себе містили досить таки високі показники за шкалою “часто”. Процентний розподіл оцінок дітей щодо відношення матерів до них, не співпадав і в деяких випадках значно відрізнявся від погляду матерів.
   Найменша розбіжність виявилося за якістю “довіра”. 80 % дітей вважають, що матері їм довіряють “часто”, також відзначили і 82 % відсотка матерів. Думка батьків і дітей з цього питання розходяться. 57 % дітей відзначили, що “часто” довіряють батькові. Батьки (50 %) гадають, що діти проявляють до них довіру. 59 % батьків вважають, що “часто” приймають дитину як друга, а ось діти відзначають що “часто” підтримує їх і приймає як друга 42 % батьків. 14 % хлопців і дівчат відзначають що батько “ніколи” не приймає їх як друга, а 19 % гадають що батько “ніколи” не спілкується з ними на рівних. На наш погляд, це виступає чинником соціальної бажаності у відповідях респондентів при оцінці свого відношення до іншого.
   Інтерактивну сторону спілкування ми характеризували як здатність знаходити компромісні рішення, уміння об'єднувати зусилля, кооперуватися при досягненні мети. Різні погляди із цього приводу ми спостерігаємо у відповідях батьків і дітей. Батьки вважають, що “часто” проявляють здатність знаходити компромісні рішення у відносинах з дитиною в 50 %, діти ж відзначають цю здатність у 39 % батьків.
   Сумісною працею “іноді” займаються з батьком 41 % дітей, а з матір'ю 34 %. Ніколи не займаються спільною діяльністю з батьками від 31-35 % дітей. Веденням домашнього господарства “ часто” займаються з матерями 47 % , а з батьками 22 % дітей.
   Наступний крок в нашому дослідженні ми направили у вивченні наскільки у відносинах між дітьми і батьками присутній контроль, докори, порівняння з іншими і байдужість.
   При порівнянні відповідей матерів і батьків відмічено, що матері (70 %) “часто” проявляють по відношенню до дітей контроль, чим батьки (52 %).А ось дорікають дітям “іноді”( 70 % матерів і 58 % батьків), говорять образливі слова (60 % матерів і 48 % батьків), порівнюють з іншими ( 60 % матерів і 53 % батьків). “Іноді” проявляють байдужість до дітей 7 % матерів і 15 % батьків . Хлопці і дівчата також вважають, що “часто” проявляє до них контроль мати - 64 %. Прояв байдужості “іноді” з боку матері спостерігають 17 % дітей, з боку батька 24 %.
   Діти 27 % “часто” чують докори від батька, ніж від матері 18 %. Процентний розподіл дітей в оцінках батьків по прояву докорів, образливих слів, порівнянь з іншими опинилася менше, ніж батьки оцінювали себе.
   Відношення дітей до батьків відрізняється наступними характеристиками. 61 % матерів вважають, що діти їм “іноді” дорікають. Думка дітей із цього приводу відрізняється, 47 % дітей відзначають що “іноді” проявляють докори до матерів. 33 % матерів вважають що діти “ іноді” кажуть їм образливі слова і порівнюють з іншими. Так само поводяться з матерями 19 % ( дорікають іноді) і 24 %( порівнюють з іншими) хлопців і дівчат. 21 % матерів вважають що діти проявляють до них “іноді” байдужість, так само гадають і діти.
   24 % батьків відзначають що діти ”іноді” кажуть їм образливі слова, аналогічно оцінили себе і діти. А ось 52 % батьків “іноді” чують докори від дітей і 34 % вважають, що діти порівнюють їх з іншими батьками. Думка дітей відрізняється від думки батьків: 40 % хлопців і дівчат іноді дорікають батькам, а 23 % кажуть в їх адресу образливі слова.
   На думку батьків частіше діляться з дітьми тим що хвилює: з матерями (48 %), з батьками всього (14 %). Матері та діти частіше звертаються один до одного за допомогою, порадою чи просто поспілкуватися.
   Висновок: особливості дитячо-батьківських відносин в ході проведеного аналізу результатів анкетування полягають у наступному:
   1. Батьки значно рідше, ніж матері діляться своїми переживаннями з дітьми.
   2. Спостерігаються розбіжність у поглядах батьків і дітей з приводу пошани точки зору, подання підтримки один одному, рівноправних позиціях у спілкуванні.
   3. Значна різниця поглядів спостерігається в задоволенні батьками потреби в довірі та дружніх відносинах з дітьми.
   4. Взаємна характеристика довіри спостерігається в оцінках матерів і дітей один до одного.
   5. Діти також за порадою, допомогою або просто поспілкуватися звертаються частіше до матерів.
   6. Найбільший ступінь контролю спостерігається з позиції матері.
   Наявність різної думки у матері і дитини з приводу їх відносин спостерігається практично за всіма характеристиками. Матері і діти схильні завищувати оцінку свого відношення один до одного в позитивну сторону. Несиметричність у взаєминах може свідчити про слабо розвинену рефлексію своєї позиції у відносинах. Це може сприяти зниженню взаєморозуміння.
   Соціальна бажаність при характеристиці своєї позиції у відносинах спостерігалася у відповідях як батьків так і юнацтва.
   Ґрунтуючись на відповідях випробовуваних, ми можемо виявити ступінь збігу відповідей членів сім'ї, що відображатиме ступінь узгодженості їх думок. Для цього використовуємо простій підрахунок вірогідності збігу відповідей членів сім'ї.
   Ми можемо отримати вірогідність збігу думок: мами і тата; мами і дитини про маму; тата і дитини про тата; дитини про маму і дитини про тата.
   Значення отриманих показників змінюються в діапазоні від 0 до 1. Значення близькі до нуля говорять про відсутність збігу, близькі до 1 про сильний збіг думок.
   Дескриптивні статистики для показників приведені в наступній таблиці.

Таблиця 1

 

Середнє

Медіана

Стандартне відхилення (у)

Похибка середнього

Асіметрія

Мати та батько

0,538

0,533

0,128

0,011

-0,15

Мати та оцінка матері дитиною

0,548

0,550

0,118

0,011

0,24

Батько та оцінка батька дитиною

0,517

0,517

0,118

0,011

-0,10

Оцінка матері та батька дитиною

0,652

0,667

0,200

0,018

-0,63

   Перевірка на нормальність за допомогою тесту Шапіро-Уїлка показала, що шкали розподілені нормально. Остання шкала “Оцінка матері і батька дитиною” має асиметрію у бік великих значень, що говорить про схильність дітей оцінювати батько і матір однаково. За шкалою “ Мати і оцінка матері дитиною” має невелику асиметрію у бік менших значень, що дозволяє констатувати тенденцію до наявності різної думки у матері і дитини з приводу їх відносин. Значущих відмінностей в думках батька і матері стосовно їх відносин до дитини не спостерігається.
   В ході подальшої обробки отриманих даних ми провели факторизацію анкети з метою виділити найбільш важливі фактори відносин. Факторизація здійснювалася методом головних компонент з Varimax обертанням. Кількість факторів визначалася візуально, за методом “ Кам'яний осип”.
   Факторизація відповідей матерів. Було виділено 2 фактори. До першого фактору увійшли змінні які мають наступне значуще навантаження (в дужках представлена кореляція ознаки з фактором): обговорювання з дитиною проблем взаємин з іншими людьми (0,6); здатність поділитися у спілкуванні з дитиною своїми таємницями і секретами (0,61); мати об'єднує зусилля з дитиною для сумісного досягнення мети (0,62); мати звертається до дитини поділитися тим, що хвилює (0, 59); мати довіряє дитині (0, 56).
   Другий фактор містить наступні змінні: дитина поважає права матері (0,67); дитина підтримує та сприймає матір як друга (0,58); дитина ніколи не проявляє байдужості до матері (-0,62). Таким чином, групу змінних, які характеризують відносини мати-дитина можна характеризувати як фактор довіри та взаємодії.
   Факторизація відповідей батьків:
   В ході факторизації було отримано 3 чинники. Найбільш значуще навантаження по першому фактору отримали наступні змінні: здатність поділитися у спілкуванні з дитиною своїми таємницями і секретами (0,66); дитина ділиться своїми захопленнями та інтересами (0,55) Показники по другому фактору: дитина довіряє батькові (0, 55).
   Третій фактор має наступні ознаки: дитина поважає точку зору батька (0,69); дитина поважає права батька (0,74); батько шанує права дитини (0,74); батько цікавиться справами дитини (0,68). Таким чином у відносинах батько - дитина ми виділяємо фактори взаємної поваги та довіри.
   Факторизація відповідей дітей про матерів:
   Отримано 2 чинники в яких найбільш значуще навантаження отримали наступні змінні. До першого фактору надійшли такі змінні: здатність матері поділитися захопленнями і інтересами (0,63); проява з боку матері близьких з дитиною поглядів (0,63); підтримка з боку матері і ухвалення дитини як друга (0,74); ухвалення матері як друга (0,65); здатність поділитися з матір'ю тим, що хвилює (0,68). Наступний фактор містить такі змінні: ніколи не проявляються образливі слова з боку матері (-0,64); ніколи не проявляється байдужості до матері (-0,64). Погляди юнаків та дівчат щодо стосунків з матір'ю можна характеризувати беручи на увагу позицію матері до дитини, та позицію дитини до матері. Діти відзначають до себе з позиції матері підтримку та ухвалення, а також до матері ставляться як до довірливого друга. Таким чином, відносини дитина-мати характеризуються факторами довіри та поваги.
   Факторизація відповідей дітей про батьків: Було виділено 2 фактори. Перший фактор включає до себе наступні змінні: взаємодопомога (0,52), об'єднання зусиль для досягнення мети (0,63). До другого фактору увійшли такі ознаки: здатність батька проявляти по відношенню до дитини здібності знаходити компромісні рішення (0,61); батько не проявляє докорів (-0,61); батько не говорить образливі слова (-0,61); батько не порівнює дитину з іншими (-0,61). Особливості відносин дитина - батько характеризуються факторами поваги та взаємодії.
   Висновок по факторизації:
   1. У відносинах мати-дитина та батько-дитина можна виділити наступні фактори: довіра, повага та взаємодія. Як ми бачимо значущих відмінностей з боку батьків стосовно їх відносин до дитини не спостерігається.
   2. Відносини дитина-батько характеризуються за факторами взаємодія та повага, а відносини дитина-мати за факторами повага та довіра. Таким чином взаємини дитини з батьком торкаються взаємних дій, а з матір'ю характеризуються більш довірливими стосунками.
   Отримані змінні по чинниках в ході подальшої нашої роботи, дозволять скласти опитувальник для вивчення змістовнішої сторони особливостей взаємин дітей юнацького віку з батьками.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гурко Т. Вариативность представлений в сфере родительства / Т.Гурко // Социол. исслед. - 2000. - № 11.
2. Гурко Т. Родительство в социокультурних условиях / Т. Гурко // Социол. исслед. - 1997. - № 1.
3. Вікова та педагогічна психологія: навч.посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська та ін. - К.: Каравела, 2006. - 344 с
4. Андреева Г. М. Социальная психология: учеб. пособ. для высш. учебн. завед. / Г.М. Андреева. - 5-е изд, испр. и доп. - М.: Аспект Прес, 2004. - 365 с.
5. Москаленко В. В. Соціальна психологія: підручник. / В. В. Москаленко. - К.: Центр навч. літер. - 2005. - 624 с.
6. Битянова М. Р. Социальная психология: учеб. пособ. / М. Р. Битянова - 2-е изд., перераб. - СПб.: Питер, 2008. - 368 с.
7. Кон И. С. Психология ранней юности: кн. для учителя. / И. С. Кон. - М.: Образование, 1989. - 254 с.
8. Карабанова О. А. Психология семейных отношений и основ семейного консультирования. - М.: Гардарики, 2005. - 320 с.
9. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, - 2002. - 987 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com