www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості сприймання модусу майбутнього у ВІЛ-інфікованих людей
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості сприймання модусу майбутнього у ВІЛ-інфікованих людей

П. Аношин

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ МОДУСУ МАЙБУТНЬОГО У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ЛЮДЕЙ

   Статтю присвячено вивченню особливостей сприймання майбутнього часу у людей, хворих на ВІЛ-інфекцію. Детальна увага приділяється розкриттю змістовних характеристик майбутнього у зв 'язку з протіканням хвороби.
   Ключові слова: психологічний час, модус майбутнього, ВІЛ/СНІД, семантичний диференціал.
   Проблема. Проблематика часу виявилася стрижневою у працях багатьох психологів; вона постала предметом зацікавлень таких діячів вітчизняної та зарубіжної науки, як К. Абульханова, Б. Ананьев, Є. Головаха, Г. Вудроу, Д. Елькін, Р. Кастенбаум, В. Ковальов, О. Кронік, Л. Кубліцкене, Ж. Піаже, С. Рубінштейн, Т. Титаренко, П. Фресс, Б. Цуканов та ін. У зв'язку з цим виник цілий спектр напрямів вивчення часу в психології, серед яких чільне місце посідає питання часової перцепції. Психологічний зміст сприймання часу пов'язаний не лише з особливостями відображення характеристик часу фізичного (до них зверталися Л. Божович, Ф. Василюк, Н. Ланге, І. Сеченов, Б. Цуканов та ін.), але й з опануванням часу на рівні особистості, з формуванням суб'єктивних часових шкал (власних орієнтирів часу) в залежності від індивідуальних особливостей, з проектуванням та реалізацією життєвого шляху.Специфічними факторами психологічної організації темпорального сприймання людини є емоційні стани (тривожність, збудливість, заспокоєння, задоволення і т. д.) - деталі проблеми вивчалися Ю. Забродіною, В. Вілюнасом, К. Ізардом, М. Лобзіним, Н. Мариним та ін., поточний настрій (до його вивчення у зв'язку з процесами часового сприймання зверталися В. Батурин, Д. Елькін, Ю. Фролов та ін.), рівень соціальної адаптації та активності. Тобто, суб'єктивна структура часу -організація часових модусів минулого, теперішнього та майбутнього -обумовлюється цілою низкою елементів, серед яких виокремлюється актуальний стан людини - психологічний та, власне, фізіологічний. Проте слід відзначити, що на сьогоднішній день фундаментальних досліджень, спеціально присвячених вивченню особливостей сприймання часу у людиною з серйозними соматичними розладами (наприклад, ВІЛ/СНІД), практично немає.
   Тому уданій статті ми звернулися до питання часової перцепції людьми з діагнозом ВІЛ/СНІД, у яких цілком ймовірні деформації сприймання часу (на рівні часових модусів) через цілу низку ускладнень: соціальне відчуження, зміни життєвих орієнтирів, почуття розгубленості тощо.
   Метою статті є презентація результатів емпіричного дослідження сприймання модусу майбутнього (його семантичного поля) хворими на ВІЛ/СНІД в залежності від стадії захворювання.
   Методика та організація дослідження. У дослідженні взяли досліджувані, хворі на ВІЛ-інфекцію, які розподілялися на три підгрупи в залежності від стадії захворювання. Стрижневий критерій відбору розмежування стадій захворювання - особливості фізіологічного стану ВІЛ-інфікованої людини.
   Отже, до першої групи увійшли ті досліджуванні, які тільки-но дізналися про свій позитивний статус. Після проходження шокового стану, у більшості випадків, у такої людини відбувається переосмислення життєвих цінностей, яке може торкатися також часових орієнтирів. Ця група представлена людьми, які живуть з діагнозом ВІЛ до року.
   До другої емпіричної групи досліджуваних були віднесені ті ВІЛ-інфіковані, які вже “звиклися” до свого ВІЛ-позитивного статусу. Критерієм відбору таких ВІЛ-інфікованих людей постали терміни життя з ВІЛ-інфекцією від року до моменту отримання діагнозу СНІД.
   До третьої емпіричної групи були зараховані ті ВІЛ-інфіковані, які вже мають діагноз СНІД.
   Кожна з трьох груп представлена досліджуваними у кількості ЗО осіб, віком від 18 до 40 років, які різняться за професійним статусом та статтю. Дослідження проводилося на базі Клініки №5 м. Києва та інституту епідеомологічних та інфекційних хвороб.
   Методику дослідження склали шкали семантичного диференціалу часу, розроблені А. Кроніком, Є. Головахою [6] - усього 10 біполярних прикметників.
   Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою комп'ютерного пакету математичної обробки даних SPSS (14 версія).
   Результати дослідження та їх обговорення. Для того, щоб встановити особливості сприймання часу на рівні модусів, ми звернулися до факторного аналізу шкал семантичного диференціалу. Цей метод аналізу дозволив зменшити розмірність даних (показники за 10-ма шкалами семантичного диференціалу розпорошують цілісне розуміння феномену часової перцепції, тому необхідно було видалити “зашумлюючі” змінні).
   Процедура факторного аналізу була розпочата з вивчення інтеркореляційної матриці та таблиці спільностей {Communalities). Ми виключили з подальшого алгоритму факторизації шкали, які мають низькі та незначущі інтеркореляції та характеризуються низьким показником “спільності”.
   Далі ми застосували скіснокутний метод кручення - облімін {ОЬІітіп), оскільки згаданий метод, відповідно до думки Р.Кеттелла, не накладає небажаних обмежень на підсумкову факторну модель, як це роблять ортогональні методи кручення (параметри показника дельта для регуляції міри “скіснокутності” ми встановили на мінімальному рівні 0,1. Зауважимо, що обраний спосіб кручення ми використовували, також, для факторизації даних інших груп, які брали участь у дослідженні.
   У якості наступного кроку ми мали отримати рішення про необхідну та, водночас, достатню кількість факторів. Для цього ми встановили, скільки факторів в змозі пояснити 70-80 % сукупної дисперсії та розглянули діаграму розсипу {Scree Plot), де зображується залежність величини власного значення фактору від його номера; друге місце зламу свідчить про оптимальну кількість факторів. Виявилося, що вже 2 фактори пояснюють 76 % відсотків факторного рішення.

Рис. 1

   Про той самий варіант факторної структури свідчить вище наведена діаграма: маємо декілька місць зламу кривої, але найбільш виразним є другий.
   Надалі ми зупинилися на факторному відображенні (Pattern Matrix) найбільш адекватного рішення факторного аналізу (при запиті вказаної процедури ми “заглушили” значення навантажень змінних на фактори, що є нижчими за 0,4, аби інтерпретувати лише найбільш суттєві навантаження).

Таблиця 2

   Отримана матриця репрезентує змістове наповнення кожного фактору. Ми здійснили її інтерпретацію, а саме, пошук об'єднуючої назви для групи змінних, що навантажують 2 остаточні фактори.
   Отже, перший фактор складений з полюсів шкал: безмежне, розтягнуте (враховуємо знак “-”, що передує значенню характеристики), цільне, насичене (так само, беремо до уваги знак “-”), плавне, приємне, неперервне, різноманітне (з урахуванням мінусового показника); усі прикметники досить логічно доповнюють та конкретизують один одного, їх цілком можна узагальнити назвою “наповненість”.
   Другий фактор складений з оцінок: тече швидко (спостерігаємо від'ємне значення), неорганізоване, неперервне; те спільне, що стоїть за цими трьома полюсами шкал, узагальнити значно важче, ніж у попередньому випадку. На нашу думку найбільшою мірою цю групу характеристик описує словосполучення “хаотична динаміка”.
   Таким чином, ми отримали лаконічне двофакторне рішення. Очевидно, що досліджувані, які живуть з ВІЛ-діагнозом відносно нетривалий строк або дізналися про нього зовсім недавно, сприймають майбуття крізь призму наповненості та неорганізованої швидкоплинності. Це може бути пов'язано з тим фактом, що на майбутнє покладається багато сподівань. Така ситуація зрозуміла, адже, отримавши бентежну звістку про “новий статус”, людина, виборсавшись з шокового стану або стану заперечення страшного діагнозу, починає переосмислювати свої плани та подальші дії: для неї важливо встигнути зробити якомога більше у інші терміни, ніж раніше - про це свідчить акцентування на швидкому темпі модусу. При цьому майбутнє не втрачає далекосяжності, навпаки, його просторовий континуум (перший фактор: безмежність, розтягнутість) та внутрішня, змістова розмірність (перший фактор: цільність, насиченість; динамізм другого фактору) розширюється.
   Суттєво те, що, досліджувані цілком свідомо оцінюють, що відтепер майбутнє не є керованим у повному значенні, а навпаки - менш прогнозованим - тому воно набуває ознак невпорядкованості (неорганізованості, переривчастості). Разом, ці два фактори наповненості та хаотичного динамізму віддзеркалюють стремління жити на повну й перестороги минущості часу, свавілля долі у її непередбачуваності.
   Аналогічним чином, як і у випадку з групою 1, з метою знаходження адекватної простої факторної структури ми відфільтрували кілька змінних з низькими та незначущими коефіцієнтом кореляції; у цьому випадку показники “спільності” шкал, що залишилися, нас влаштовували (усі зі значенням не менше за 0,7).
   У підсумку ми отримали 2 фактори, що описують 86% сукупної дисперсії (рішення про двофакторну модель знаходиться “на поверхні”, тому ми не наводитимемо графік розсипу).
   Логіка аналізу скеровує нас до презентації таблиці 3 навантажень змінних.
   Перший фактор складений з таких компонентів, як: приємне, цільне, плавне, насичене (зворотній полюс шкали), одноманітне; це фактор врівноваженості. Наступний перелік: безмежне, організоване, різноманітне (протилежний полюс шкали), неперервне; цей набір прикметників має декілька варіантів інтерпретації, серед яких проблематично відшукати стрижневе узагальнення. Ми пропонуємо зупинитися на такій назві фактору, як “простір спрямувань”.

Таблиця 3

   Бачення майбутнього для людей, що тривалий час є ВІЛ-інфі-кованими та, напевно, встигли призвичаїтись до такого становища, -навчились з цим жити, отримує досить чіткі обриси; це певний баланс впорядкованості та подієвої насиченості. Досвід проживання з діагнозом ВІЛ (сама його можливість) налаштовує на виважено позитивні очікування щодо майбутнього, що позбавлене несподіванок і, водночас, володіє ресурсами та можливостями. Це майбутнє, у яке досліджувані дивляться з широко розплющеними очима, без страху й тривоги.
   Необхідно додати, що під час інтерв'ю досліджуваними неодноразово згадується висока ймовірність винайдення ліків, які зупинять прогресування захворювання, трансформацію його у тяжкіші форми; сподівання одужати є вихідними для перцептивної картини майбутнього, яку ми щойно з'ясували.
   Поетапність факторного аналізу була витримана і для поточної групи досліджуваних: після видалення змінних, що відрізняються мінімальним внеском у економне факторне рішення, ми отримали трифакторну модель, яка охоплює 88% сукупної дисперсії. На обґрунтованість означеного висновку вказує також графік розсипу - розташування другого зламу навпроти третього фактору відповідно.

Рис. 4

   З появою нового діагнозу (СНІД) сталість самопочуття (на рівні організму й психіки) помітно порушується. Поглянемо, наскільки це відображається на елементах сприймання майбутнього. Наповнення першого фактору: організоване, плавне, насичене (беремо до уваги від'ємне значення змінної), неперервне, приємне, безмежне, тече повільно. Для даного переліку ми дібрали об'єднуючий критерій “планомірності” (до знайомого варіанту групування змінних у перший фактор, які ми вже спостерігали у попередніх групах, додається повільність).
   Другий фактор формують прикметники: стисле, одноманітне, обмежене (оскільки враховуємо знак “мінус”), тече повільно. Поєднання цих характеристик свідчить про млявість, безпросвітність чи депресивнісь; виникає враження, ніби людина почуває себе невільником, бранцем часу. Даний фактор може бути названий: “пригніченість”.
   Нарешті, наведемо склад третього фактору: цільне, тече швидко (на що вказує від'ємний показник змінної). Спроби узагальнення цих двох характеристик наводять на думку про “скінченність” як назву фактору. Загалом, майбутнє для третьої групи досліджуваних уповільнюється (навіть швидкість перебігу модусу як складник третього фактору втрачає сенс гону поряд з іншою характеристикою -цілісністю). Звернення до гальмування швидкості часу наштовхує на думку про те, що підсвідомо досліджувані намагаються призупинити час, послабити його темпоритм (тим самим подовжити власну часову перспективу).

Таблиця 5

   На перший погляд, результуючі груп змінних - отримані фактори не є цілковито суміжними. Можна зрозуміти переживання пригніченості, скінченності відносно майбутнього у ситуації, коли захворювання прогресує. У той же час, сприймання модусу не є виключно похмурим; модус не позбавлений позитиву (висновок про це ми робимо, виходячи зі змістового наповнення фактору планомірності), і це є важливим ресурсом життєствердних прагнень та настроїв насамперед для самого досліджуваного.
   Висновки.
   1. Модус майбутнього видається найбільш “діагностичним” для якнайповнішого “змалювання” картини часової перцепції з огляду на те, що саме у його моделюванні викристалізовуються приховані сподівання, неявні, на перший погляд, тенденції.
   2. Простежується така особливість, що рух часу (повільний або швидкий) є провідним елементом моделювання майбутнього досліджуваних (ознака присутня у якості компоненту факторних моделей усіх трьох груп).
   3. Перцепція модусу майбутнього на різних стадіях ВІЛ-інфекції має свої особливості: так, для першої групи досліджуваних майбутнє видається наповненим, та, водночас, невпорядкованим у своїй динаміці, що вказує на покладання великих надій на майбутнє, але, поряд з тим, невпевненість у його непрогнозованості; для другої групи досліджуваних воно (майбутнє) характеризується більшою певністю, чіткістю, хоча позитив не втрачається - у майбутньому розкриваються можливості (це й не дивно, адже для хворих, які прожили з ВІЛ-діагнозом тривалий час і зрозуміли, що життя продовжується, елемент невпорядкованості майбутнього нівелюється), для третьої групи досліджуваних модус майбутнього сприймається найбільш неоднозначно: воно планомірне, і від того конструктивне, але, водночас, наявність діагнозу СНІД затьмарює позитивні очікування, тому-то семантика майбутнього включає фактори скінченності, навіть пригніченості.
   4. Сказане зайвий раз підтверджує необхідність психологічного супроводу хворих на ВІЛ/СНІД, залучення усіх можливостей для усунення гнітючих почуттів та очікувань щодо майбутнього.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М., 1991. - 229 с.
2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - М.: Наука, 2000. -350 с.
3. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. -М.: Моск. филос. фонд, 1995. - 322 с.
4. Бирнбаум Д. Хронология: попытки ухватить диалектику самого времени, ту диалектику, каковая, похоже, уводит нас за пределы темпорального / Пер. с англ. - М.: Новое лит. обозрение, 2007. - 112с.
5. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. - Л., 1965. - 124 с.
6. Кроник А.А., Головаха Е.И. Психологическое время личности. -М.: Смысл, 2008. - 267 с.
7. Петренко В.Ф. Основы психосемантики. - СПб.: Питер, 2005. -480 с.
8. Полетаева А.В. Трансформация смысловой сферы личности в отдаленном периоде переживания травматического события // Вестник Кемеровского Государственного Университета. - №2 (22). - Кемерово: компания ЮНИТИ. - 2005.
9. Розенова М.И. Практическая психология времени: Монография. - М.: МГУП, 2004. - 89 с.
10. Юрьева Л.Н. Кризисные состояния: монография. - Днепропетровск: Арт-Прес, 1998. - 164 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com