www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Агресивна поведінка підлітків
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Агресивна поведінка підлітків

О.Ю. Антоненко

АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ

   Стаття присвячена важливому питанню сьогодення: агресивній поведінці підлітків. Було розглянуто основні аспекти формування агресивної поведінки та природу згубного впливу на підлітків. Описано основні причини, характеристики, погляди науковців щодо дітей найбільш схильних до девіантного прояву своєї поведінки. Відстежується типологічні особливості агресивного підлітка та причини такої поведінки.
   Ключові слова: - агресія; - девіантна поведінка; - підліток; -вчинок; - норми і права; - поведінка; - особистість.
   Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, - все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжуючи тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів українське суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності та інших видів поведінки, що відхиляється від норми. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється від норми, серед осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період приходиться переживати підліткам. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.). Збільшився рівень поширеності підліткової демонстративності. В крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являється багато нових форм ненормативної поведінки: підлітки беруть участь у озброєних формуваннях, мають причетність до організованої злочинності, збільшились факти виявлення підліткової проституції і сутенерства. В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. На ґрунті соціальних суперечностей виникають міжгрупові і міжособистісні конфлікти. Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. Почастішали випадки групових бійок підлітків.
   Порушення поведінки. Проблема відхилення в поведінці - одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини. Не дивлячись на відносно коротку тривалість (з 14 до 18 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме на підлітковий вік припадає пік формування характеру та інших ціннісних орієнтацій. Такі обставин як перехід від підпорядкованості дорослими до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, гормональна перебудова організму роблять підлітка особливо вразливим і слабким до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів, змінювати підпорядкованість на домінантність. Нерідко це прагнення приводить до заперечення духовних цінностей і стандартів життя старшого покоління. Все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками, особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємовідносини в сім'ї, збільшений рівень розлучень. Відхилення поведінки від норми з певною інтенсивністю та проявами має назву девіантною поведінки.
   За визначенням В.Д. Менделєвича, девіантна поведінка - це система вчинків чи окремі вчинки, які протирічать прийнятим в суспільстві нормам і проявляються у вигляді незбалансованості психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесу самоактуалізації чи у вигляді ухилення від етичного та естетичного контролю за власною поведінкою [6].
   Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу і розглядається, як результат соціопатогенезу, що відбувається під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій по відношенню до особистості підлітка. Велику роль серед причин, що обумовлюють відхилення є соціально-психологічні, психолого-педагогічні і психобіологічні чинники, знання яких необхідне для ефективної виховної профілактичної діяльності. Саме в профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх особливого значення набуває психологічне знання, на основі якого досліджується природа девіантною поведінки підлітків, і розробляються практичні заходи з попередження асоціальних проявів.
   Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною юнацькою проблемою. Статистичні данні показують, що останнім часом стрімко зросли показники прояву девіантної поведінки саме серед підлітків жіночої статі.
   Під характерологічним типом девіантною поведінки розуміють поведінку, що обумовлена патологічними змінами характеру, сформованими в процесі виховання. До них належать так звані розлади особистості (психопатії) і виражені акцентуації характеру. Дисгармонійність рис характеру призводить до того, що відбувається зміна всієї структури психічної діяльності людини. При обиранні моделі реалізації своїх вчинків такий підліток часто керується не реалістичними та адекватно обумовленими мотивами, а суттєво зміненими “мотивами психопатичної само актуалізації” [6]. Основною проблемою є роз'єднання особистісного дисонансу між ідеальним Я та самооцінкою. В числі різноманітних, взаємопов'язаних чинників, що обумовлюють прояв поведінки, що відхиляється від норми, можна виділити такі: а) індивідуальний чинник, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які затрудняють соціальну адаптацію індивіда; б) психолого-педагогічний чинник, що виявляється в дефектах шкільного та сімейного виховання; в) соціально-психологічний чинник, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього з своїм найближчим оточенням в сім'ї, на вулиці, в учбово-виховному колективі; г) особистісний чинник, який, виявляється в ціннісних орієнтаціях і особистій здібності до регулювання своєї поведінки; ґ) соціальний чинник, що визначається соціальними і соціально-економічними умовами існування суспільства.
   В більшій мірі відхилення в поведінці обумовлені не природженими психічними і фізіологічними дефектами, а неправильним вихованням в сім'ї та школі.
   Частіше за все коріння агресивності і підвищеної тривожності йде в раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись в пізнішому віці.
   Девіантна поведінка має наступні клінічні форми: агресія; аутоагресія, зловживання речовинами, що викликають зміну психічної діяльності (алкоголізація, наркотизація, паління тощо); порушення харчової поведінки (переїдання, голодування); аномалії сексуальної поведінки (девіації, перверзії); занадто цінні психологічні захоплення (“трудоголізм”, гемблінг, колекціонування, фанатизм); занадто цінні психопатологічні захоплення (різноманітні манії: клептоманія, дромоманія тощо); комунікативні девіації( аутизація, гіперкомунікативність, конформізм, нарцисизм); аморальна поведінка; неестетична поведінка. Кожна з клінічних форм може бути обумовлена будь-яким типом девіантною поведінки [6].
   Нижня вікова межа відхилень в поведінці дуже рухлива, а причини відхилень глибоко індивідуальні. Наприклад, вже в старших групах дитячих садочків спостерігаються істотні відхилення. Серед них: відсутність контакту з однолітками через невміння вирішувати конфлікти “мирним” шляхом, прагнення дезорганізовувати колективну гру, пізнавальну діяльність дитини, якщо в ній не задовольняються її суто особисті інтереси, відсутність елементарних навиків і звичок культурної поведінки (ввічливості, акуратності, старанності і ін.), образливість, упертість, спалахи озлобленості, аж до прояву агресивної поведінки. Агресивна поведінка - це фізична чи психічна поведінка, спрямована на завдання шкоди кому-небудь. Агресія може проявлятись у прямій формі, коли людина з агресивною поведінкою не схильна окривати це від оточуючих. Вона відкрито вступає у конфронтацію. Існують наступні види агресивних реакцій за Басом Даркі: а) фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи; б) непряма агресія - дії, які обхідними шляхами направлені на іншу особу (плітки, злобні жарти), також ні на кого не спрямовані вибухи люті (крик, тупотіння ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима та ін.); в) схильність до роздратування - готовність до прояву агресії при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості; г) негативізм -опозиційна манера поведінки, зазвичай направлена проти авторитету або керівництва, може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв; ґ) образа - заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання; д) підозрілість - недовіра і обережність по відношенню до людей, заснована на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду; є) вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).
   Типологія агресивної поведінки сучасних підлітків. Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особистісних характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У них спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, що регулюють поведінку. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. В них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості, домінування.
   Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництва школи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленій незалежності від вчителів. Вони претендують на неформальну, але авторитетну владу, спираючись на свою реальну фізичну силу.
   Розкриття причин і характеру агресивності дітей і підлітків вимагає проведення певної класифікації.
   Так, В.К. Андрієнко, Ю.В. Гербєєв, І.А. Невській розрізняють важких підлітків [2]: з педагогічною занедбаністю; з соціальною занедбаністю (етично зіпсованих); з крайньою соціальною занедбаністю. С.А. Белічева виділяє три групи [3]: глибоко педагогічно запущені підлітки; підлітки з афектними порушеннями; конфліктні діти.
   Л.М. Семенюк на основі аналізу документації шкіл, бесід з вчителями, батьками, сусідами про інтереси, відносини кожного конкретного підлітка з однолітками, дорослими, його особливостей, поглядів, різних сторін поведінки, в процесі тестування, анкетування, обстеження дітей за допомогою опитувальників, творів і спостережень, виділяє чотири групи [7]:
   1) Підлітки зі стійким комплексом аномальних, аморальних, примітивних потреб, що мають деформацію цінностей і відносин. Їм властиві егоїзм, байдужість до переживань інших, відсутність авторитетів, цинізм, озлобленість, грубість, запальність, зухвалість, забіякуватість. В їх поведінці переважає фізична агресивність.
   2) Підлітки з деформованими потребами і цінностями, що володіють більш менш широким кругом інтересів, відрізняються загостреним індивідуалізмом, охочі зайняти привілейоване положення за рахунок утиску слабких і молодших. Прагнення до застосування фізичної сили виявляється в них ситуативно і лише проти тих, хто є слабшим.
   3) Підлітки, у яких наявний конфлікт між деформованими і позитивними потребами, що відрізняються однобічністю інтересів, пристосовництвом, удаванням, брехливістю. В їх поведінці переважають непряма і вербальна агресія.
   4) Підлітки, що відрізняються слабо деформованими потребами за відсутності певних інтересів і вельми обмеженим кругом спілкування, що відрізняються недовірливістю, боязкістю і мстивістю. В їх поведінці переважають вербальна агресивність і негативізм.
   Сучасний підліток живе в світі, складному за своїм змістом і тенденціям соціалізації. Це пов'язано, по-перше, з темпом і ритмом технічно-технологічних перетворень, що пред'являють до людей нові вимоги. По-друге, з насиченим характером інформації, яка створює масу “шумів”, що глибинно впливають на підлітка, у якого ще не вироблено чіткої життєвої позиції. По-третє, з екологічними і економічними кризами, що вразили наше суспільство, що викликає у дітей відчуття безнадійності і роздратованості. У молодих людей розвивається відчуття протесту, часто неусвідомленого, і разом з тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загальносоціальної зацікавленості веде до егоїзму. Підлітки більше за інші вікові групи страждають від нестабільності соціальної, економічної і моральної обстановки в країні, втративши необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах. Адже старі зруйновані, нові не створені.
   Особистість дитини і підлітка формується не сама по собі, а в навколишньому його середовищі. Особливо важливою є роль малих груп, в яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Перш за все, це торкається сім'ї.
   Г.П. Бочкарева виділяє сім'ї з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неповажні по відношенню до своїх дітей; в яких відсутні емоційні контакти між її членами, байдужість до потреб дитини при зовнішньому благополуччі відносин, дитина в таких випадках прагне знайти емоційно значущі відносини поза сім'єю; з хворою етичною атмосферою, де дитині прививаються соціально небажані потреби і інтереси, вона залучається до аморального способу життя.
   А.Е. Лічко виділяє 4 неблагополучних ситуації в сім'ї [5]: 1) гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життя дітей (його думок, відчуттів, поведінки) до сімейного тиранства; 2) гіпоопіка, нерідко перехідна в бездоглядність; 3) ситуація, що створює “кумира” сім'ї - постійна увага до будь-якої спонуки дитини і непомірна похвала за вельми скромні успіхи; 4) ситуація, що створює “попелюшок” в сім'ї - з'явилося багато сімей, де батьки приділяють занадто багато уваги собі і мало дітям.
   Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших соціально-психологічних чинників спотворює стиль життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з оточуючими людьми. Підлітки підпадають під сильний вплив групи однолітків, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином, негативний мікроклімат, що має місце, в багатьох сім'ях обумовлює виникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч волі тих, що оточують, що створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності і руйнівних дій. Інтенсивний розвиток самосвідомості і самокритичності призводить до того, що дитина в підлітковому віці виявляє суперечності не тільки в навколишньому світі, але і власного уявлення про себе.
   За даними Д.І. Фельдштейна [8], на першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років), дитину характеризує вельми критичне ставлення до себе. Близько 34 % хлопчиків і 26 % дівчаток дають собі повністю негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.
   Ситуативно негативне відношення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (у 12-13 років), обумовлюючись, значною мірою, оцінками оточуючих, як дорослих, так і однолітків. В цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної і вербальної агресії, тоді як агресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим віком, все ж таки менш виражена.
   На третій стадії підліткового віку (у 14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особистісних властивостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах.
   При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність, що на 20% перевищує показники 12-13 років і майже на 30 % в 10-11 років. Агресивність фізична і непряма підвищуються неістотно, також як і рівень негативізму.
   Компанії однолітків, що стихійно складаються, об'єднують підлітків, близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи поведінки, робить сильний вплив на особовий розвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. Відчуття дистанції, що втрачається підлітками, відчуття допустимого і неприпустимого приводить до непередбачуваних подій. Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливе ставлення до навчання, погана успішність, невиконання обов'язків: всіляко уникаючи виконувати які-небудь обов'язки і доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем великої кількості “зайвого часу”. Але для цих підлітків характерне саме невміння змістовно проводити дозвілля. У переважної більшості відсутні які-небудь індивідуальні захоплення, вони не займаються в секціях і гуртках. Вони не відвідують виставки і театри, мало читають, а зміст прочитаних книг звичайно не виходить за рамки пригодницько-детективного жанру. Час, що беззмістовно проводиться, штовхає підлітків на пошук нових “гострих відчуттів”. Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.
   Встановлено, що серед підлітків, засуджених за агресивні злочини, 90 % скоїли їх в нетверезому стані.
   Протягом всього підліткового періоду спостерігається чітко виражена динаміка агресивності:

Таблиця 1
Прояви різних форм агресивності у підлітків 10-15 років

Вікові групи

Форми агресивності

Фізична

непряма

вербальна

негативізм

10-11 літні підлітки

49%

32%

34%

45%

12-13 літні підлітки

54%

48%

51 %

64%

14-15 літні підлітки

61 %

51 %

72 %

65%

   Аналіз приведених даних свідчить про те, що у 10-11-літніх дітей переважають фізичні форми агресивності. Особливо швидкими темпами з віком росте негативізм. У міру дорослішання у підлітків все сильніше виявляється вербальна агресія.
   Діти підліткового віку особливо залежні від мікросередовища і конкретної ситуації. Одним з визначальних елементів мікросередовища у відносинах з тими, що впливають на формування особистості є сім'я. При цьому вирішальним є не її склад - повна, неповна, - а етична атмосфера, взаємовідносини, які складаються між дорослими членами сім'ї, між дорослими та дітьми. Встановлено, що рівень фізичної форми агресивної поведінки найбільш виражений у дітей з прошарку робітничого класу населення. Разом з тим у підлітків цієї групи наголошується мінімальний рівень негативізму. Вербальні форми агресивної поведінки типові для більшості підлітків з сім'ї службовців середньої ланки. В той же час ці підлітки відрізняються порівняно невисоким рівнем фізичної форми агресивної поведінки. По рівню непрямої агресії на першому місці підлітки з сімей керівних службовців. Підвищеним негативізмом відрізняються підлітки з середовища керівних працівників і сімей інтелігенції (лікарі, вчителі, інженери). Найменше виражено агресивну поведінку у підлітків з середовища торгових працівників. Мабуть в цьому випадку позначається не тільки матеріальний добробут, але і вироблене в цьому середовищі прагнення уникати конфліктів, згладжувати виникаючі суперечності, не загострювати ситуацію.Статеві відмінності не обмежуються статевими характеристиками і особливостями психосексуального розвитку. Дівчатка дозрівають набагато раніше за хлопчиків. У підлітковому віці процес психосексуального розвитку дівчаток починається приблизно на 2 роки раніше, ніж у хлопчиків, і триває протягом 3-4 років, а не 4-5 років. Хлопчики, не дивлячись на те, що вони фізично сильніше за дівчаток, володіють більшою чутливістю до дії романтичних факторів, які приводять до демонстративних асоціальних вчинків. Особливо підсилює подібні дії наявність в компанії психічних чинників. Невипадковий у хлопчиків частіше, ніж у дівчаток, зустрічаються психічні порушення. Разом з біологічними передумовами в розвитку статевих відмінностей серйозну роль відіграють соціальні і культурні стереотипи, пов'язані з уявленнями дорослих про поведінку дівчаток і хлопчиків, обумовлені, зокрема, стереотипами фемінності і маскулінності, прийнятими в суспільстві. Дані психологів різних країн світу свідчать про те, що агресивна поведінка набагато частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток [4].
   Тим часом, агресивна поведінка підлітків нерідко пов'язана з алкоголізацією. Нерідко вони ж саме дівчата є і організаторами протиправних дій. Причому, в порівнянні з підлітками чоловічої статі, у них наголошується більш виражене “огрубіння” особи, і можна відзначити агресивні прояви.
   Висновки: в підлітковому віці одним з видів відхилення в поведінці, є агресивна поведінка, що нерідко приймає ворожу форму (бійки, образи). Для деяких підлітків участь в бійках, твердження себе за допомогою кулаків є сталою лінією поведінки. Ситуація посилюється нестабільністю суспільства, міжособистісними та міжгруповими конфліктами. Знижується вік прояву агресивних дій. Все частіше зустрічаються випадки агресивної поведінки у представниць жіночої статі.
   Неодмінною умовою девіантної поведінки є надлишок вільного часу, відсутність позитивно формуючих захоплень. Для багатьох підлітків, з такою проблемою, характерним є неповна сім'я з порушеними функціональними зв'язками. З іншого боку, гіперопіка, також як і бездоглядність, нерідко сприяють девіантній поведінці. Реакції, викликані надмірним контролем і повчаннями, знаходять свій вираз у вигляді втікання з дому і безпритульності, агресивності.
   Виховно-профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходами індивідуальної дії і корекції, вживаними безпосередньо до неповнолітнього.
   Соціального оздоровлення і соціально-педагогічної корекції вимагає несприятливе середовище, яке викликає соціальну дезадаптацію неповнолітнього. Профілактика і попередження девіантної поведінки неповнолітніх стає не тільки соціально значущим, але і психологічно необхідним. Проблема підвищення ефективності ранньої профілактики повинна розв'язуватися в наступних основних напрямах: виявлення несприятливих чинників і десоціалізуючих дій з боку найближчого оточення, які обумовлюють відхилення в розвитку особистості неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих дій, що дезадаптують; сучасна діагностика асоціальних відхилень в поведінці неповнолітніх і здійснення диференційованого підходу у виборі виховно-профілактичних засобів психолого-педагогічної корекції девіантної поведінки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Грейс Крайг, Дон Бокум, Психология развития. - СПб.: Питер, 2006. - 940 с.
2. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. - М.: МЕДпресс-информ, 2005. - 432 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com