www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Сучасні соціально-психологічні особливості ціннісно-змістовного самовизначення учнівської молоді
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сучасні соціально-психологічні особливості ціннісно-змістовного самовизначення учнівської молоді

І.Ю. Антоненко

СУЧАСНІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНО-ЗМІСТОВНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

   Результатом самовизначення на кожному етапі життєвого шляху людини стає певна позиція, яку вона посідає в різних сферах життєдіяльності. Самовизначення молоді являє собою закономірний результат розвитку особистості, її становлення. Він пов'язаний із формуванням соціальної позиції людини у становленні до світу, суспільства людей, до самого себе. Самовизначення особистості має відносно самостійні види: професійне, соціальне, громадське та сімейне визначення, самовизначення у сфері освіти, дозвілля, спілкування. Ядром особистісного самовизначення є ціннісно-змістовне, яке вважається вихідним для інших видів (сімейного, освітнього, професійного). Воно не закінчується юнацьким віком, в подальшому розвитку людина приходить до нового особистісного самовизначення. Таким чином, у сучасній українській дійсності особливу актуальність набуває проблема формування особистісного і соціального самовизначення молоді. Саме цій проблемі присвячена наша стаття.
   Основний зміст роботи. На проблему самовизначення учнівської молоді впливають перетворення в системі політичної влади, соціально-економічні зміни, які відбулися в останнє десятиліття в нашій країні, трансформація громадського життя. Соціально-психологічні риси сучасної дійсності характеризуються посиленням соціальної стратифікації, зниженням ролі традиційних інститутів соціалізації, кризою механізмів соціальної регуляції, модифікацією суспільних цінностей, зміною нормативних уявлень про взаємини особистості й суспільства, уявлень про майбутнє. У цих умовах молоде покоління одержує велику автономію та ступінь самостійності, що розширює сферу його самовизначення з одного боку, а з іншого - ускладнює цей процес.
   Одним із найважливіших факторів, що впливають на формування життєвого самовизначення учнівської молоді, є система освіти. У цьому зв'язку особливого значення набуває аналіз особливостей життєвого самовизначення випускників відповідно до різного рівня освіти (школа, коледж, ВНЗ), їх уявлень про умови й фактори самовизначення, способів здійснення поставлених цілей. А також уявлень про перешкоди, що стоять перед молодою людиною на тому етапі її життєвого шляху, коли відбувається інтенсивне професійне становлення, йде формування сімейних відносин, трудових навичок, громадянських позицій і моральних настанов. Можна припускати, що соціальне оточення, включаючи освітню, сімейну ситуацію, неоднаково впливає на рішення зазначених проблем. Тому необхідним є облік того впливу, який має старше покоління на процес життєвого самовизначення молоді. Вивчення поставлених проблем має на меті підвищити ефективність життєвого самовизначення випускників освітніх установ в умовах сучасної дійсності.
   Аналіз проблеми самовизначення особистості досить широко представлено у філософській (Н.Д. Зотов, 0.0. Гусейнов, О.Г. Дробницький. О.Г. Здравомислов, Д.Ж. Валєєв), соціологічній (К.О. Абульханова-Славська, І.С. Кон, Л.Н. Коган, М.Х. Титма, Є.В. Шорохов) і психологічній літературі (В.Л.Лебедева, Є.С.Кузьмін, В.С.Мерлін), яка характеризує дану проблему самовизначення як одну з найбільш актуальних. З філософської точки зору самовизначення як потребу в самореалізації відображає стратегічні сторони людського буття. При взаємодії індивіда й середовища складаються об'єктивно-суб'єктивні механізми, що формують ціннісні орієнтації суб'єкта. Основним механізмом є суспільні потреби. Єднальною ланкою між потребами й орієнтаціями виступають суспільні інтереси, що переломлюються через суспільний настрій, думку, ідеали. Змінення умов життя веде до посилення протиріч між суспільною потребою й ціннісними орієнтаціями молоді. З соціологічної точки зору відносно постійним результатом самовизначення молоді є соціальна позиція як інтегральна характеристика її життєвого простору, що з'єднує в собі об'єктивне й суб'єктивне, соціальне й індивідуальне. Соціальна позиція є результатом тих специфічних відносин, у які молодь вступає в процесі самовизначення й містить суб'єктивне осмислення, усвідомлення свого положення в системі суспільних відносин. Формою самовизначення молоді виділяють соціальну адаптацію як гармонізацію взаємозв'язків соціального суб'єкта з навколишнім середовищем; ідентифікацію ототожнення себе з взірцем, групою, різновидом якої є імітація, наслідування, визнання норм, свідоме або несвідоме відтворення індивідом досвіду інших людей, вчинків, дій. У психологічному плані самовизначення є відносно самостійним етапом соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда осмислення цілі й сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвіднесення своїх бажань, можливостей і вимог, запропонованих до нього з боку навколишніх і суспільства в цілому.
   Більш повному погляду на проблему самовизначення допомагає розгляд співвідношення даного поняття з іншими поняттями - “ціннісні орієнтації”, “життєвий план”, “життєва програма” (І.В. Бестужев-Лада, В.О. Василенко, В.В. Водзинський, Г.Г. Дилигенський, М.В. Дьомін, В.Т. Лісовський, В.Г. Немировський, В.П. Тугаринов, В.Н. Шубкін), “тимчасова перспектива” (Є.І. Головаха, В.І. Ковальов, О.А. Кронік, М.М. Толстих, В.Є. Чудновський), що є складовими життєвого самовизначення і характеризують його процеси [1;3]. Орієнтації -професійні, соціальні, життєві - як особливі види відносин людини до світу є відносинами ціннісними, оскільки об'єкт цих відносин має значимість для суб'єкта. Оцінюючи значимість предметів і явищ об'єктивної дійсності, індивід співвідносить їх зі своєю оціночною системою, у якій відбиті його особистісні особливості. Тобто ціннісні орієнтації як компонент свідомості і поводження є єднальною ланкою між соціальним середовищем і індивідуальною свідомістю людини, між свідомістю, діяльністю, поведінкою. Уявлення про особистісний смисл формуються в ході реалізації діяльного ставлення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Отже, за допомогою орієнтації індивід вибирає соціально значимі об'єкти, в результаті оцінки корисності й важливості для індивіда дані об'єкти одержують статус цінності. У структурі суспільної й індивідуальної свідомості цінності виступають ідеалами, узагальненими уявленнями про блага і прийняті способи їхнього одержання, що переважають. Сенс життя формується в ході усвідомлення людиною свого життя, виникає у процесі суб'єктивного вибору майбутнього образу, стилю життя. Спосіб життя відбиває соціальні принципи організації способу життєдіяльності суб'єкта, а стиль життя відтворює варіанти життєдіяльності, можливі в рамках даних соціальних принципів і норм організації життя особистості. Спосіб життя детермінується образом майбутнього. Образ майбутнього -репрезентація у свідомості об'єктів, відсутніх у ситуації, актуальної взаємодії людини зі світом, у ньому аналізується значення досвіду суб'єкта і моделюються варіанти майбутнього. Процеси самовизначення обумовлюються змістом життєвих планів, життєвою програмою. Життєвий план і життєва програма припускають, з одного боку, передбачення майбутнього суб'єктом, з іншої - представляють оцінку дійсного становища суб'єкта, його місця в суспільній структурі. Константа життєвих планів - мети, ідеї - є змістом ціннісних орієнтації. Життєві плани - засіб здійснення цілей, їх конкретизація в хронологічному й змістовному аспектах. Життєві плани - конкретні події. Життєві цілі - абстрактні орієнтири. Життєві програми відрізняють комплексність і ймовірний характер прогнозування тривалих відрізків життєвого шляху. Життєва програма розуміється як сукупність життєвих цілей особистості. Тобто життєва програма охоплює процеси віддаленого майбутнього, а життєві плани - найближчі цілі. Життєвий шлях особистості розуміється як схожий у ряді істотних моментів з життєвими шляхами інших людей, тому що життя в єдиному макросередовищі створює деяку спільність сучасників-співгромадян. У структурі життєвого плану особливу значимість набуває хронологічна узгодженість життєвих цілей - тимчасова перспектива, що представляє собою стратегію реалізації цілей у часі.
   Отже, самостійне рішення молодому поколінню приходиться приймати, спираючи не на життєвий досвід, а на уявлення про своє майбутнє. Уявлення про майбутнє - невід'ємна частина життєвого шляху, тому що обумовлює суб'єктивний образ його розвитку. Узагальнюючи вищезазначене, можна визначити, що життєве самовизначення - не тільки ціннісне відношення до визначеного або образу стилю життя, а відношення, опосередковане особистісним змістом, втілене в суб'єктивному уявленні про бажаний образ майбутнього. Поняття життєве самовизначення підкреслює два основних моменти: по-перше, мова йде про життєве самовизначення - входження молоді в сфери громадського життя, по-друге, про самовизначення, а не про зовнішнє визначення молоді, саме цим підкреслюється внутрішня його детермінація. У сучасних умовах внутрішня детермінація життєвого самовизначення супроводжується волею вибору молодою людиною свого майбутнього.
   Проблема самовизначення в сучасній дійсності пов'язана з такими процесами, як зміна характеру праці в інформаційному суспільстві порівняно з індустріальним, руйнування сімейного виробництва, розвиток інформаційно-технологічних інновацій тощо. Трансформація сфери соціально-економічних відносин веде до зміни на суспільному, груповому й особистісному рівнях. На рівні суспільства в цілому це виражається, насамперед, у зміні форм соціальної організації, кризі нормативних уявлень про відносини особистості й суспільства, посиленні соціальної стратифікації. Руйнування і трансформація соціальних інститутів та структур привели до втрати людьми ідентичності як громадян визначеної держави. На рівні соціальної групи зросла невизначеність соціальних ситуацій. Зміна соціальних ролей веде до зростання впливу особистісного початку (індивідуальних цінностей, орієнтації). Особистісна ідентифікація є основою соціальної поведінки при звичних неефективних способах орієнтації в навколишньому середовищі, розпаді соціальних спільнот. На рівні особистості змінюється тимчасовий компонент життєвих планів: відбувається скорочення тимчасових планів, людина живе сьогоднішнім днем, підвищується тривожність, актуалізуються специфічні захисти. Зараз становлення і формування молоді відрізняється від становлення попередніх поколінь. Нова соціальна ситуація об'єктивно обумовлює велику автономію і ступінь самостійності молодого покоління, розширює сферу його свідомого самовизначення.
   Самовизначення учнівський молоді характеризується багато-масштабністю. Так, на думку М.М. Бахтіна, Ф.Є. Василюка, М.Р. Гінз-бурга, Л.І. Красноплахтової, А.А. Матуленіса, В.Ф. Сафіна, В.В. Століна, Д.І. Фельдштейна [1], особистісне самовизначення виступає інтегруючим компонентом розвитку суб'єкта. Є.А. Клімов, В.І. Степанський, Н.С. Пряжніков вважають професійне самовизначення системоутворюючим центром для всієї системи можливих самовизначень підростаючої людини. Р.К. Веерман, І.С. Кон, О.В. Петровський, І.І. Чеснокова, В.О. Яд, підкреслюють, що незалежно від того, чи йде мова про вибір професії або світоглядний пошук, самовизначення є, в першу чергу, визначенням свого становища у світі, тобто соціальним самовизначенням [2]. Багато авторів визнають необхідність комплексного підходу до вивчення проблеми самовизначення (Є.Б. Весна, В.Л. Лебедева, Е.А. Саар). На наш погляд, плідним є комплексний підхід. Життєве самовизначення розглядається нами як сукупність особистісного, професійного й соціального самовизначення при інтегруючому початку особистісного самовизначення як особистісної ідентичності, що має ціннісно-значеннєву природу і являє собою активне визначення своєї позиції стосовно соціально значимих цінностей.
   У процесі самовизначення особистості важливу роль грає соціальний інститут освіти, що реалізує загальні задачі соціального відтворення, готує молодь до життя і праці. Зміст і умови навчання створюють неоднакові передумови для формування операційних механізмів інтелекту, особистісного розвитку, включення в суспільну сферу. Сучасні освітні програми, що визначають зміст освіти певного рівня і спрямованості, підрозділяються на загальноосвітні і професійні. Загальна задача освіти - дати кожному суспільно необхідний рівень знань, створити умови для розвитку здібностей, сформувати навички самоосвіти, підготувати молодь до усвідомленого вибору й освоєння професії. Професійні освітні програми спрямовані на рішення задач послідовного підвищення професійного рівня, підготовку фахівців відповідної кваліфікації. До професійних відносяться програми: початкової професійної освіти, середньої професійної освіти, вищої і післявузівської професійної освіти.
   Одержання освіти - необхідна умова досягнення бажаного соціального статусу і стійкого матеріального становища, певна гарантія від безробіття, тому що найважливішим елементом інфраструктури ринку праці є професійне навчання. У сучасній соціальній ситуації для загальноосвітнього рівня є характерним суперечливе положення. Середня освіта як базовий рівень не завжди відповідає вимогам більш високого рівня освіти, унаслідок чого не просліджується наступність в освіті. Середня професійна освіта більш адаптована до запитів значного шару населення із обмеженими соціально-економічними можливостями. Вузівська освіта все в більшому обумовлюється соціальними можливостями батьків учнів. З позиції учня як суб'єкта цілісного педагогічного процесу можна припустити, що для випускників шкіл характерна залежність від старшого покоління: у прийнятті самостійних рішень, у визначенні своєї життєвої позиції вони випробують значні труднощі з боку вікової специфіки, що обумовлює їх положення в суспільстві і родині. Випускники коледжів більш самостійні в рішеннях, тому що вибираючи в першу чергу спеціальність, вони цілеспрямовано готуються до оволодіння нею. Випускники вузів, продовжуючи своє навчання, багато в чому керуються позицією батьків, відтворюючи їх соціальний статус.
   Нами була розроблена концептуальна модель життєвого самовизначення, що склала основу програми дослідження. Життєве самовизначення випускників представляє інтегральне психологічне утворення і складається з багатьох складових: ціннісні орієнтації, життєвий план, життєва програма, тимчасова перспектива. Одним із важливих механізмів життєвого самовизначення є ідентифікація, яка розуміється як процес становлення, функціонування й розвитку ідентичності. Залежно від орієнтації суб'єкта на внутрішні якості або зовнішнє оточення розрізняють особистісну і соціальну ідентичність. Особистісна заснована на персональних якостях і характеристиках індивіда. Соціальна характеризує приналежність до груп. Основою життєвого самовизначення є уявлення особистості про майбутнє.
   У структурі життєвого самовизначення нами були виділені наступні складові: умови й фактори щасливого життя в майбутньому; фактори, що враховуються у плануванні майбутнього; способи досягнення поставлених цілей; умови й фактори, що сприяють і перешкоджають досягненню цілей. Ядром даної структури є образ очікуваного самовизначення, що розуміється як цілісність уявлень індивіда про цілі своєї життєдіяльності. Життєве самовизначення характеризується багатоаспектністю і являє собою сукупність особистісного, професійного і соціального самовизначення при інтегруючому початку особистісного.
   У ході емпіричного дослідження життєвого самовизначення випускників освітніх установ різного рівня за методикою М. Куна “Хто Я?” нами було з'ясовано, що випускники шкіл і вузу визначають себе частіше як члена групи, ніж як особистість. Загальна кількість номінацій класифікації “Я сам” серед відповідей випускників шкіл склала 51,12%, серед відповідей випускників ВНЗ - 45,78 %. Загальна сума номінацій класифікації “Я в групі” - відповідно 55,61 % і 59,13 %. При розташуванні отриманих даних у ранговій послідовності з'ясувалося, що найбільша кількість відповідей набрала номінація “ідентифікація з людством” (22,45% серед відповідей випускників шкіл, 20,89 % - серед відповідей випускників ВНЗ). Це дійсно найважливіша родова властивість -приналежність до людського співтовариства. Наступні місця серед відповідей випускників шкіл зайняли номінації: “ідентифікація із статевовіковим шаром” (15,17%), “ідентифікація з освітнім шаром” (8,32%), “родинна ідентифікація” (7,88%). У випускників ВНЗ трохи інший розклад: “родинна ідентифікація” (16,09%), “ідентифікація із статевовіковим шаром” (12,11%). “ідентифікація з освітнім шаром” (10,4%). Одне з останніх місць серед відповідей випускників шкіл займає номінація “ідентифікація з роботою” (1,09%). Отже, можна зробити висновок про значимість для випускників шкіл статевовікових характеристик, тому що саме в шкільному віці відбувається опанування соціальних ролей, що розширюються, і освіти, за допомогою якої випускники припускають включитися в громадське життя. Для випускників вузу значима родинна ідентифікація, тому що саме родина, батьки найчастіше визначають освітній рівень, а також на перший план виходить побудова власної родини.
   Випускники коледжу частіше визначають себе як особистість, ніж як членів групи. Особистісна ідентичність (самовизначення в термінах особистісних характеристик) переважає над соціальною (самовизначення в термінах належності до тієї або іншої соціальної категорії). Загальна сума номінацій класифікації “Я сам” серед випускників коледжу склала 74,84 %, “Я в групі” - 20,96 %. Підтвердженням отриманих результатів стало повторне опитування випускників коледжу. Загальна сума номінацій класифікації “Я сам” склала 70,67 %, “Я в групі” - 29,86 %. Таким чином, випускники коледжів частіше визначають себе як особистість, ніж як члена групи. У наш час положення усіх випускників освітніх установ різного рівня характеризується нестійкістю. Однак випускники коледжів більше розраховують на власні сили у вирішенні проблем, а випускники шкіл і вузу орієнтовані на підтримку найближчого оточення.
   Порівняльно-історичний аналіз професійних намірів випускників шкіл кінця минулого століття, проведений нами із використанням даних дослідження Н.А.Шлапака “Життєві плани випускників шкіл і їхня реалізація”, показав, що в минулому відзначена тенденція чіткої гендерної специфіки професійного вибору: для випускників шкіл -юнаків - більш приваблювали технічні професії, дівчат - гуманітарні. Сучасні випускники шкіл - дівчата - вибирають гуманітарні професії (89,7 %), юнаки в однаковій мірі вказують гуманітарні й технічні професії (по 43,3 %). Серед випускників були престижними такі професії як учитель, лікар, механізатор, льотчик, геолог, шофер, радіотехнік, інженер-механік, вихователь, будівельник, підкреслюючи їх суспільну цінність. У запропонованому переліку спостерігається розмаїття тих професій, що охоплюють усі сторони громадського життя. Сьогодні вибором випускників стають такі професії, як: юрист, економіст, перекладач, психолог, менеджер, дизайнер, що можуть бути оцінені як популярні в суспільній свідомості й модні (у цілому 52,6% опитаних); або просто робота високооплачувана, керівна, престижна, що демонструє орієнтованість не на визначену спеціальність, а на супровідні її умови (9,3%); відповідь, що зустрілася, “їх багато” говорить про невизначеність професійних інтересів (6,6%). Такий підхід характерний не тільки для випускників шкіл, але й для випускників коледжів і вузу. Так, у якості передбачуваної назвали отримані ними професії 59,3% випускників коледжів і 58,55% випускників вузу, однак до назви професії 20,5% випускників коледжів і 16,7% випускників вузу додають супровідні умови (високооплачувана). Крім того, багато випускників називають інші професії (наприклад, випускники технологічного профілю як бажані називають професії психолога, диктора, адвоката), що зовсім не сумісні з їх спеціальністю (41,5% опитаних випускників коледжів і 39,8% випускників вузу). Тобто випускники коледжів і вузу, як і випускники школи, вказують на популярні, престижні професії (у загальному обсязі названих професій професії за фахом і не за фахом займають приблизно рівне положення). Отже, хоча випускники коледжів і вузу більш чітко уявляють своє професійне майбутнє, однак, як і для випускників шкіл, велике значення для них мають супровідні для професії умови. При цьому багато випускників не виключають можливість одержання популярної в суспільній свідомості професії. У відповідях випускників кінця XX століття про причини вибору професії вказані ідеї бути корисним для Батьківщини, народу. Мотиви особистої вигоди й матеріального благополуччя майже не представлені. Серед відповідей випускників початку XI століття можна виділити наступні мотиви (причини вибору). 1. Прагматичні мотиви (указали 66,1% учнів), до них можна віднести наступні: реальна можливість одержання даної професії, можливість працевлаштування за цією професією, близькість навчального закладу до будинку, престижність навчального закладу. Дані мотиви заявлені учнями, що обрали професії: юрист, перекладач, менеджер і інші. 2. Привабливість змісту професійної праці для особистості - особистісні мотиви (50,3 %): цікаво, перспективно (психолог, вихователь, політолог, дизайнер, косметолог і інші). 3. Матеріальні мотиви (12,2 %): гарна оплата праці (економіст). 4. Суспільна цінність: прагнення служити народу (4,3 %) - боротьба за права людини (юрист), необхідність професії тепер (4,3 %) - аудитор, положення в країні (1,3 %) - робота в соціальній сфері. 5. Невизначене мотивування - (20,4 %). Отже, для сучасних випускників велику значимість відіграють прагматичні мотиви, а також мотиви привабливості змісту праці при виборі професії. Такий мотив, як суспільна цінність, порівняно з даними дослідження минулих років зустрічається значно рідше (близько 9 % проти 33 %). Таким чином, для сучасних випускників найбільшу значимість мають прагматичні мотиви, тоді як у минулих роках випускники обирали професії, щоб принести користь народу, Батьківщині. Однак це може бути пов'язане з історичною ситуацією, що обумовила соціально бажані відповіді випускників. Сучасні ж випускники більш вільні у своїх відповідях.
   Серед випускників коледжів і вузу характерна перевага прагматичних мотивів (69,87 % і 64,4 % відповідно). Однак, особистісні мотиви серед даних категорій випускників також значимі, хоча їх показник менший (40,5 % і 31,88 %). Матеріальні мотиви позначені невеликим числом випускників (8,76 % і 9,44 %). Слід зазначити, що серед названих категорій з'являються професійні мотиви: можливість стати професіоналом (3,98 % і 12,28 %). Мотив суспільної значимості професії випускники ВНЗ вказали в 12,6 % випадків. Випускники коледжів взагалі не згадали даний мотив. Невизначеність мотивації продемонстрували 19,64 % випускників коледжів і 12,25 % випускників ВНЗ.
   Серед факторів, що впливають на вибір професії, значна роль належить впливу родини, школи, ЗМІ. У минулому випускники відзначали вплив таких факторів, як література і кіно. Серед сучасних випускників різного вікового й освітнього рівня можна простежити деяку динаміку впливу факторів на вибір професії. Із збільшенням віку і підвищенням освітнього рівня вплив факторів змінюється: випускники шкіл при виборі професії як на найважливіший фактор вказують вплив родини (70,12 % опитаних), випускники ВНЗ - освітнє середовище (63,23 %), випускники коледжів займають проміжне положення: вплив родини зменшується (56,35 %) і зростає вплив освітнього середовища (66,13 %).
   Планування життя випускниками різного освітнього рівня розглядається в рамках найближчої перспективи. Серед випускників вузів друге місце зайняло твердження: “на кілька років”, що є наслідком їх вікової й освітньої відмінності від випускників шкіл і коледжів, і дозволяє будувати плани на більш тривалий термін. Далеку перспективу відзначили 37,43 %. Випускники шкіл і коледжів будують плани на найближчий час. Далеку перспективу відзначили відповідно 17,81 % і 23,52 %. Це вказує на проміжне положення випускників шкіл і коледжів, що планують надалі продовжити навчання. Твердження “розплановане все життя” відзначили 11,87 % випускників ВНЗ, 9,16 % коледжів і тільки 0,91 % випускники шкіл. Це знов-таки підкреслює їх вікові й освітні відмінності. Таким чином, зі збільшенням віку і підвищенням освітнього рівня перспектива планування розширюється. Твердження “розплановане все життя” має більший відсоток серед відповідей старшого покоління випускників ВНЗ, майже в два рази менше - серед відповідей старшого покоління випускників шкіл. Старше покоління випускників коледжів взагалі не згадали даний компонент.
   При плануванні життєвого самовизначення важливим фактором, на думку всіх респондентів, є здібності випускників. Способи досягнення поставлених цілей молоде і старше покоління однозначно розглядають на рівні професійного самовизначення (одержання освіти). Умови і фактори, що сприяють досягненню цілей, випускники освітніх установ різного рівня розглядають на рівні особистісного самовизначення.
   Таким чином, можна дійти висновку, що в умовах значної зміни соціально-економічних умов одні компоненти уявлень про життєве самовизначення молоді більш стійкі, мають спадкоємний характер при переході від старшого покоління до молодшого через їх близькість до базових, загальнолюдських цінностей - уявлень про умови й фактори життєвого самовизначення; фактори, що враховуються при плануванні майбутнього; образ очікуваного самовизначення; способи досягнення; умови і фактори, що сприяють досягненню цілей. Інші показники піддаються змінам у своїй більшості, а саме: уявлення про умови і фактори, що перешкоджають досягненню цілей. Виділяються гендерні особливості випускників освітніх установ різного рівня: юнаки розглядають життєве самовизначення в аспекті великих соціальних спільнот, дівчата - у просторі малого соціального оточення.
   Аналіз результатів емпіричного дослідження дозволив установити відповідність між структурою й аспектами життєвого самовизначення. Серед умов і факторів досягнення життєвого самовизначення визначальне місце займають компоненти на рівні особистісного самовизначення. Способи досягнення поставлених цілей розуміються на рівні професійного самовизначення. Образ очікуваного самовизначення трактується на рівні соціального самовизначення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Психология: Популярный словарик. Под ред. И.В. Дубровиной. -М.: “Академия”; ИЦ “Кафедра”, 1997.
2. Психология: словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Яро-шевского. - М., 1990.
3. Словарь психолога-практика: 2-е изд., перераб. и доп. / Сост. С. Ю. Головин. - Минск, 2001.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com