www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Громадянський екологічний рух та його роль в соціалізації особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Громадянський екологічний рух та його роль в соціалізації особистості

О. Г. Якименко

ГРОМАДЯНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ РУХ ТА ЙОГО РОЛЬ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

   Сьогодні “інститутами соціалізації молодого покоління є сім'я, неформальні групи, об'єднання, масова комунікація, спільноти, дитячі та молодіжні організації, в яких особистість долучається до системи норм і цінностей і які виступають своєрідними трансформаторами соціального досвіду” [11, с.12]. Але відомо, що в умовах сучасного розвитку українського суспільства ні сім'я, ні школа повністю не задовольняють всі нагальні потреби підлітків у соціальному та культурному розвиткові, хоча водночас вони є важливими ланками в соціальному становленні особистості. “З огляду на те, що система освіти в Україні сьогодні переживає не кращі часи, вишам стає дедалі важче з незалежною якістю розв'язувати їхні педагогічні завдання щодо соціалізації своїх вихованців” [7, с 204]
   Мета нашої статті - розглянути можливості дитячих та молодіжних громадських екологічних об'єднань у процесі соціалізації особистості та формуванні екологічного світогляду, саморозвитку особистості.
   С.Я.Харченко підкреслює, що “для нас все більш актуальною постає виявлена І.Я.Коном одна із головних макросоціальних тенденцій, яка полягає у зміщенні значущості конкретних агентів соціалізації. Ця тенденція має пряме відношення до всього молодіжного руху. Перебудовні процеси надали дітям і молоді широкі можливості самоутвердження не тільки в рамках традиційних інститутів соціалізації, але й поза ними. Одними з таких масових проявів цих можливостей самореалізації і стали дитячі та молодіжні громадські об'єднання. їхня роль визначається реальною можливістю реалізації потреби в саморозвитку, самоутвердженні, самовизначенні, самостійності особистості” [16, с 12].
   Таким чином, одним із основних інститутів соціального виховання є громадські об'єднання, що містять у собі нові, нестандартні форми, методи і засоби соціально-педагогічного впливу, які можна використовувати задля розвитку соціальності підростаючого покоління.
   Громадський рух - це найголовніший чинник соціального розвитку суспільства, це рушійна сила, яка здатна створювати нові форми суспільства, це творча, консолідуюча сила громадянського суспільства. Світовий досвід переконує, що найефективнішою формою самоорганізації суспільства є виникнення таких недержавних об'єднань громадян, мета діяльності яких зорієнтована на вирішення певних проблем суспільства. На складних етапах розвитку держав, особливо в час долання криз, громадські організації перебирають на себе корелюючу роль, спрямовуючи енергію громадян на творчу діяльність. Громадський рух як чинник становлення та соціального розвитку суспільства відіграє стабілізуючи роль у процесах демократизації суспільства, бере участь у вирішенні складних соціальних проблем, сприяє реалізації прав громадян у всіх сферах суспільного життя.
   Дитячий та молодіжний громадський рух є вдалою системою для формування самоорганізованої особистості, людини з високими показниками громадської активності та громадянської відповідальності. Саме приймаючи участь у роботі громадських організацій найкраще виявляються якості особистості, на їх основі за допомоги дорослих, і, що є дуже важливим, однолітків, формуючи нові; набувають вміння та навички, за допомоги яких поступово формується власний світогляд.
   Як в Україні, так і в близькому зарубіжжі, науковці виявляють інтерес до проблем громадського руху (Л.В. Байбородова, В.А. Головенько, М. Епштейн, Р.А. Литвак, І.М.Трубавіна, Т.М. Хлєбнікова та ін.). Однак ряд питань, а серед них і аналіз сутнісних характеристик діяльності громадських об'єднань (цілі, напрямки, принципи тощо), з'ясування їх можливостей впливати на процеси соціалізації особистості потребують подальших досліджень.
   Окремі аспекти розвитку соціальності підростаючого покоління у дитячих громадських об'єднаннях висвітлені в працях науковців І.Д. Звєревої, А.Й. Капської, С. М.Лактіонової, P.M. Охрімчук та ін.
   Діяльність сучасних дитячих та юнацьких громадських об'єднань за своєю суттю є соціально-педагогічною, яка включає в себе колективні та індивідуальні дії членів цих об'єднань, що мають суспільно корисне і соціально значуще спрямування.
   На думку А.Й. Капської, соціально-педагогічна діяльність є умовою соціалізації особистості [12, с.14].
   А М.П. Гур'янова вважає, що “Соціально-педагогічна діяльність -це особливий вид педагогічної діяльності, спрямованої на соціалізацію особистості в системі взаємодій середовища”. Стратегічною метою соціально-педагогічної діяльності, на думку науковця, є соціальне формування особистості [6, с 185].
   Ю.Й.Поліщук відзначає, що “специфіка соціально-педагогічної діяльності спілок молоді виявляється й у взаємозв'язку соціального і особистісного, суб'єктивного та об'єктивного, свободи і необхідності” [10, с.67].
   М.П. Гур'янова також зазначає, що “дитячі і молодіжні об'єднання - це насамперед соціальний рух та соціально-педагогічна діяльність, для яких характерними є елементи самоорганізації, самостійності, солідарності, взаємодопомоги. Дитячі і молодіжні об'єднання - це різновид соціально-педагогічної діяльності дітей і молоді у відкритому мікросередовищі. Тому їх можна розглядати як один із методів і ефективну форму соціального виховання, як самодостатній соціальний інститут, який відіграє важливу роль в особистісному самовизначенні молодої людини” [6, с 249]. Проте потенціал зазначеної діяльності для прискорення розвитку соціальності, підняття її на вищий рівень може бути реалізований лише у випадку, коли дитина підліткового віку стає активним учасником цієї діяльності. Для цього необхідно, щоб діяльність у дитячих об'єднаннях давала змогу дитині задовольнити як мінімум дві потреби - у співробітництві і в досягненні певних результатів.
   Потреба у співробітництві - це прагнення індивідуума до реалізації своєї активності спільно з партнерами по діяльності. Потреба в досягненні - це притаманне людям прагнення до успіху в діяльності з орієнтацією на певну якість бажаних результатів.
   Діяльність громадських об'єднань є соціальною, матеріальною, духовною та колективною, для якої характерні різноманітність і багатоплановість. Підкреслимо, що ефективне виховання, зокрема соціальне, метою якого є соціальність, можливе лише через добровільну діяльність самої людини.
   Громадські об'єднання охоплюють переважно ту частину життєвого простору особистості, де здійснюється підготовка задля її гармонійного інтегрування в суспільство. Соціально-педагогічна діяльність громадських об'єднань створює педагогічні умови для стимуляції та активізації процесу розвитку соціалізації дітей, зокрема підлітків.
   Що ж являє собою соціальність?
   Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми соціальності дає можливість дійти висновку, що цей термін у соціальних педагогів не набув широкої популярності, хоча саму соціальність давно досліджують філософи, соціологи, психологи. Різні аспекти проблеми соціальності висвітлені у працях соціальних педагогів В.О. Нікітіна, А.О. Рижанової, СЯ. Харченка, А.Н. Чижа та ін.
   На підставі аналізу праць вищезгаданих науковців можна визначити термін “соціальність”, його сутність, структуру та призначення. Ми вважаємо, що:
   1) соціальність є результатом соціального виховання та соціального самовиховання. Під соціальним вихованням ми розуміємо керовану складову процесу соціалізації; один із різновидів виховання, поряд з естетичним, екологічним,фізичним, трудовим тощо. Соціальне виховання трактуємо також як цілеспрямований, планомірний і систематичний процес створення сприятливих умов та заходів у соціумі з метою піднесення на вищий рівень розвитку соціальності його соціальних суб'єктів спільними зусиллями через усі соціокультурні сфери;
   2) соціальність являє собою інтегровану особистісну якість, що вивляється в індивідуально-творчому ставленні до соціального буття та його форм;
   3) соціальність є проявом культури та духовності особистості;
   4) вона формується та розвивається у взаємодії з іншими людьми в різних видах діяльності та спілкування;
   5) структурними елементами соціальності є певні соціальні цінності (соціум: індивід, сім'я, суспільні групи)
   Соціальне становлення особистості студента здійснює ться як під час цілеспрямованого впливу на нього в системі позанавчальної діяльності, так і під впливом досить широкої низки факторів (сім'ї, мистецтва, засобів теле- і радіокомунікації тощо). На думку Н. Смелзера, “агентами соціального становлення є інститути, люди і соціальні групи, котрі здатні сприяти соціалізації особистості” [14]. Таке визначення соціалізуючих факторів дає змогу згрупувати їх у кілька орієнтовно-змістовних блоків:
   1) цілеспрямований вплив суспільства на особистість, тобто соціальне становлення в широкому розумінні;
   2) соціальне середовище, в якому студент постійно перебуває, виховується і формується;
   3) соціально-педагогічне середовище, виховні інститути, в яких студент перебуває тимчасово за бажанням, з необхідності, з примусу;
   4) активність самої особистості, її певна самостійність у виборі та засвоєнні необхідних знань і їх осмислення залежно від дії, діяльності, ситуації;
   5) уміння критично оцінювати власну і чужу позицію, ідеї, установки;
   6) активна участь у практичній перетворювальній діяльності.
   Співпраця школи ( в тому числі і вищої) і громадських організацій є на сьогодні досить актуальною. Підґрунтям взаємодії школи і громадських організацій є наявність спільного і специфічного у їх діяльності. Спільність виявляється у меті (розвиток особистості); суб'єкті виховання (молодь, школярі). Школа і громадська організація мають також свої особливості й специфіку, реалізація якої, за визначенням Л.В. Алієвої, “підсилює виховний потенціал кожної структури, інтегрує їх вплив на виховний простір соціуму” [1].
   Ґрунтовні історичні і соціологічні наукові дослідження вітчизняного громадського екологічного руху здійснили М.О. Алексієвець [2], В.Є. Борейко [3, 4], О.Г. Стегній [15]. Для розуміння педагогічного потенціалу вітчизняного екологічного руху концептуальне значення має його генетичний зв'язок з народними природоохоронними традиціями. Ці традиції не лише відігравали роль сукупних соціальних установок і ціннісних орієнтацій у взаємодії суспільства і природи, а й передбачали педагогічний механізм їх передачі наступним поколінням.
   Громадські організації, спрямовані на збереження природи, виникли в Україні на межі ХІХ-ХХ століть. Першою в Україні громадською природоохоронною організацією вважається Хортицьке товариство охорони природи, створене 21 травня 1910 року у с Верхня Хортиця Катеринославської губернії [5].
   Природоохоронний рух в Україні характеризувався багатьма злетами і падіннями, пов'язаними зі змінами суспільно-політичної ситуції. Нова хвиля соціально-екологічної активності пов'язана з чорнобильськими подіями. М.О. Алексієвець визначає особливості екологічного руху в Україні, які є концептуально важливими, якщо розглядати екорух як партнера школи в екологічному вихованні молоді [2].
   Екологічне виховання у громадській організації здійснюється таким чином, щоб надати можливість кожному члену взяти участь у цікавих, обов'язково практичних, природоохоронних заходах. Важливо те, що за допомогою спеціальних програм члени організації у кожній акції можуть здійснювати взаємонавчання, такі заходи допомагають не тільки підвищити рівень обізнаності в сфері екології, не тільки формувати власний екологічний світогляд, а й стати лідерами в колективі [11].
   Нині в Україні діють майже 500 громадських організацій, діяльність яких яких спрямована на розв'язання гострих екологічних проблем, налічується також близько п'яти тисяч дитячих громадських об'єднань [8, 9].
   Серед них лише одна організація належить до обох множин -екологічних і дитячих організацій. Це - Всеукраїнська дитяча спілка “Екологічна варта”. Метою діяльності Спілки є виховання екологічно свідомої особистості через організацію дослідницької, практичної природоохоронної роботи, проведення різноманітних масових заходів. Осередки ВДС “Екологічна варта” є у кожному обласному центрі України, у багатьох районних центрах, окремих школах. Юнацька секція існує також в Українському товаристві охорони природи [8].
   У своїй діяльності Спілка керується принципами гуманізму, відкритості, добровільності, творчої ініціативи та активності.
   Чільне місце в діяльності Спілки посідають організація та проведення заходів на захист довкілля (традиційні всеукраїнські заходи, такі, як “Збережи ялинку” (рейди з охорони хвойних дерев), “Піклування про птахів” (заготівля кормів та виготовлення годівничок взимку, виготовлення шпаківень навесні), “Первоцвіт” (збереження первоцвітів від винищення), “Посади своє дерево” (озеленення, закладання парків, садів). Обласні організації мають цікаві регіональні заходи - такі, як акція “Ріки мого дитинства” на Волині, облаштування природного заказника на Дніпропетровщині, акція “Посади своє дерево” у національних природних парках “Святі гори”, “Путилівське урочище” на Донеччині, заходи “Моніторинг несанкціонованих сміттєзвалищ”, “Чиста вода”, “Струмочок, річечка, ріка” на Житомирщині, “Чистий берег - річці Уж” на Закарпатті, “Ми - за чисте та здорове місто” у Запоріжжі, заготівля матеріалу для насіннєвого фонду у Луганській області, “На варті перлини міста” - прибирання побутового сміття в прибережній смузі озера Чеха на Сумщині.
   Для талановитої, творчої молоді важливою є науково - дослідницька діяльність, така як проведення чисельних конференцій та круглих столів: Всеукраїнська дитяча конференція “Екологічна етика - шлях виживання людства”, “Біорозмаїття”, “Краєзнавство”, “Лікарські рослини”, “Рідкісні та зникаючі види рослин та тварин” у АР Крим, “Краса і біль Волині”, “Вплив іонізуючої радіації на психо-фізичний стан підлітків в районах, забруднених після аварії на ЧАЕС на Волині”, “До чистих джерел” у Донбасі, спорядження екологічних експедицій на Харківщині та Чернігівщині [11].
   Ми розділяємо думку О.В. Пащенка, голови Ради Всеукраїнської дитячої спілки “Екологічна варта”, що слід оздоровити довкілля через участь молоді у природоохоронних акціях, дослідницькій роботі, творчих заходах. Займаючись постійною організацією та проведенням екологічних конкурсів та вікторин, створюючи екологічні театри, за допомогою віршів та музики, мистецтва хореографії та сценічної дії, ми поступово переконуємо суспільство у необхідності нового екологічного мислення. Всеукраїнський фестиваль екологічної творчості “Свіжий вітер” та всеукраїнський конкурс “Мій голос я віддаю на захист природи” запрошують до участі у вирішенні проблем довкілля всіх небайдужих громадян України, дитячі та юнацькі організації природоохоронного спрямування. У таких освітніх заходах діти та підлітки залучаються до природоохоронного руху, виявляють свій творчій потенціал, ініціативу та активність, відчувають свою причетність до справи збереження довкілля. Здійснюється пошук і підтримка талановитих дітей та підлітків, розвиваються нові творчі напрями діяльності молоді.
   Виховання дбайливого ставлення до природи рідного краю відбувається і безпосередньо в природі. За сприяння Всеукраїнської екологічної Ліги працює літній табір “Екологічна варта”. Відпочинок поєднується з науковими дослідженнями, практичними природоохоронними заходами, творчою роботою дітей. Програму табору побудовано із урахуванням вікових особливостей, із використанням нетрадиційних форм роботи [11].
   В Україні набуває розмаху всеукраїнський екологічний рух “Хортицький форум”. В 2005 р. на о. Хортиця відбувся установчий з'їзд Всеукраїнського екологічного руху “Хортицький форум”. Форум, зокрема, констатував:
   - питання охорони природи, екологічної безпеки та збалансованого розвитку хвилюють суспільство, але досі не отримали належної уваги Уряду. Дотеперішня екологічна політика та практика її втілення не відповідають вимогам національного законодавства, міжнародним зобов'язанням України та намірам вступу до Євросоюзу. Покращення екополітики можливе лише за активної позиції громадськості.
   Форум визнав суспільну потребу у зміцненні екологічного руху кількісно і якісно через: розвиток саморегулювання на етичних засадах; покращення спілкування як між екологічними громадськими організаціями, так і з усіма верствами суспільства; ефективне інформування співгромадян про шляхи розв'язання екологічних проблем власними силами та через вимоги до Уряду, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, партій та депутатів всіх рівнів; підсилення пошуків матеріальної підтримки насамперед з внутрішньоукраїнських джерел.
   Хортицький форум продекларував бажання спільно працювати над вищезазначеними нелегкими завданнями, шукати порозуміння та узгодження позицій, щоб діяти разом з якомога ширшим колом громадських організацій - не лише екологічних, а й правозахисних, професійних, творчих, соціально-допоміжних, дитячих, жіночих, молодіжних, ветеранських тощо.
   Учасники Форуму висловили думку, що діяльність екологічних організацій має базуватися на наступних засадах:
   - гуманізм та пріоритетність екологічних цінностей;
   - публічність та відкритість;
   - активна громадянська позиція та неприйняття насилля для доягнення цілей;
   - компетентність та професіоналізм;
   - пріоритет екологічних та еколого-соціальних цінностей;
   - незалежність та порядність;
   - співпраця та доброзичливе партнерство;
   - взаємна повага та чесна конкуренція;
   - об'єктивність;
   - відповідальність.
   Велика увага на форумі була присвячена проблемам екологічної освіти.
   В навчальних закладах України, з метою активного залучення школярів та студентів до екокультурної діяльності, реалізується Концепція екологічної освіти України, в якій передбачено напрямки і форми діяльності. Досить поширеною формою роботи стали студентські екологічні клуби.
   Організація клубної роботи цілком і повністю відповідає таким завданням екологічного виховання, як формування екологічної свідомості, соціальної активності, професійної компетенції, уміння визначити форми та способи участі в житті суспільства, знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, передбачати можливі наслідки дій та вчинків.
   Так на Житомирщині розгорнуто роботу з вивчення та збереження рідкісних рослин нашого краю. Акція “Вивчаємо рослинний світ Житомирщини”, оголошена за участю кандидата біологічних наук, заст.директора Поліської філії Українського наукового-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації 0.0. Орлова, продовжується і дає свої результати у вигляді практичних дій.
   Розширюється мережа дитячих творчих об'єднань екологічно-натуралістичного спрямування, в т.ч. шкільних лісництв, розгортається масова робота в районах, що зазнали чорнобильського лиха, відновлюються юнацькі секції Українського товаориства охорони природи, більш активною та наступальною стала пропагандистська робота, яку проводять школярі та студенти.
   Завдяки концепції екологічної освіти і виховання:
   - відбувається формування важливих громадянських якостей особистості та екологічної свідомості в учасників еколого-культурної діяльності;
   - забезпечується реалізація принципів безперервності і наступності виховного процесу, комплектності та міждисциплінарної інтегрованості, інтеркультурності, гуманізації і демократизації;
   - створюються умови для забезпечення діяльнісного та системного підходу в організації екологічної освіти і виховання;
   - здійснюється особистісно зорієнтований вплив на молодь, який сприяє їх самореалізації і професійному самовизначенню, сприйняттю і усвідомленню своєї громадянської позиції в питаннях збереження і примноження природного довкілля.
   Отже, громадські екологічні об'єднання є інститутами соціального виховання, які мають соціально-педагогічний потенціал впливу на школярів та студентську молодь і є важливим чинником соціалізації особистості.
   Подальші наші дослідження ми плануємо здійснити у напрямі визначення методологічних засад екокультурної діяльності молоді у громадських екологічних об'єднаннях.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алиева Л.В. Детское движение в воспитательном пространстве сельского социума // Внешкольник. - 2002. - № 9. с. 19-20
2. Алексієвець М.О. Екологічний рух в Україні (історичний аспект) Автореферат дис. ... канд. іст. Наук. - Чернівці, 1999. - 19с.
3. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. - К.:Киевский еколого-культурный центр, 1995. - 184с.
4. Борейко В.Е. История юннатского движения // Неформальное экологическое образование: исторический опыт и рекомендации педагогам - Киев - Нижний Новгород: Просвещение, 1994. - с. 49-57
5. Генсірук С.А., Кучерявий В.О. Зелені скарби України - К.: Урожай, 1991.
6. Гурьянова М.П. Сельская школа и социальная педагогика. -Мн, 2000. - 448 с.
7. Лавриченко Н.М.Педагогіка соціалізації: європейські абриси: Монографія. - К., 2000. - 444 с.
8. Национальный доклад Украины о гармонизации жизнедеятельности общества в окружающей природной среде: Специальное издание к 5й Общеевропейской конференции министров окружающей среды “Окружающая среда для Европы”. - К.: Новый друк, 2003. - 130 с.
9. Охрімчук P.M. Новий життєвий простір дитячого руху//Початкова школа. - 2003. - №8. - с 14—16.
10. Поліщук Ю.Й. Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських молодіжних об'єднань в Україні: Дис. ...докт. пед.наук: 13.00.05. - Тернопіль, 2005. - 444 с
11. Пащенко В.О. Вступне слово до учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції “Соціальний захист дітей: традиції та сучасність”. //Витоки. Випуск 1. Альманах Української асоціації Антона Макаренка. Полтава, 2003. - 216 с
12. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / за ред. А.Й.Капської. - К.:ВКП “Аспект”, 2000. - 264 с
13. Соціальна педагогіка. Підручник/ за ред. А.Й.Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 256 с
14. Смелзер Нейл. Социология. - М.:Феникс, 1994. - 687 с
15. Стегній О.Г. Екологічний рух в Україні: соціологічний аналіз. -К.: Вид. дім “KM Академі”, 2001. - 243 с
16. Харченко СЯ. Социально-педагогические основы подготовки учителя к работе с детскими общественными объединениями: Автореферат дис. ... док. пед. наук: 13.00.01. - М.,1993. - 32 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com