www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні особливості діяльності охоронця: теоретичний аналіз
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні особливості діяльності охоронця: теоретичний аналіз

О.В. Тур'ян

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОХОРОНЦЯ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

   Розвиток українського суспільства характеризується виникненням та існуванням різних комерційних структур. Це стосується не лише власне бізнесових організацій, які займаються фінансовою діяльністю, але й організацій, які надають послуги. Це, зокрема, стосується і охоронної діяльності, потреба в якій постійно зростає. Охоронна діяльність стосується як безпеки різних матеріальних об'єктів, установ а організацій, так і окремих особистостей (публічних людей, артистів, бізнесменів та ін.). Тому від рівня підготовки охоронців, їх готовності до діяльності в екстремальних умовах залежить безпека та життя тих об'єктів, охорону яких вони здійснюють. Разом з тим діяльність охоронця все ще залишається поза увагою дослідників, хоча існує нагальна необхідність у вивченні проблем професійного добору, підготовки до дій в екстремальних умовах, чинників професійної діяльності та ін.
   Професійна діяльність, будучи значущою для людини, має значний вплив на його особистісні характеристики: установки, мотиви діяльності, ціннісні орієнтації.
   Нині накопичено значний матеріал, присвячений проблемам удосконалення професійної діяльності фахівців правоохоронних органів та інших державних структур. Недостатньо розробленими залишаються психологічні аспекти такого виду правоохоронної діяльності як охоронна діяльність.
   У психологічній науці існують дослідження, пов'язані з психофізіологічними та психологічними аспектами охоронної діяльності, з вивченням окремих станів охоронців, зокрема, агресії. Вивчення тільки психофізіологічних та психологічних аспектів діяльності охоронця не дає підстав здійснювати професійний відбір, що передбачається при використанні особистісного підходу. Останнім часом у сучасних дослідженнях робляться спроби врахувати особистісний рівень у процесі професійного психологічного відбору в приватні охоронні організації і служби безпеки. Разом з тим, слід констатувати відсутність системного підходу та неврахування особистісних чинників при аналізі охоронної діяльності. Крім того, нині активно розробляються проблеми психологічного відбору та прогнозування успішності професійної діяльності співробітників приватних охоронних організацій, проблеми психологічної підготовки охоронців. Поза увагою залишилися проблеми психологічного супроводу діяльності охоронців.
   Метою нашого дослідження є теоретичний аналіз психологічних особливостей діяльності охоронця.
   Охоронна діяльність - це вид діяльності, що носить захисний, правоохоронний характер. Вона вимагає певної специфікації та підготовки, які необхідні для протидії будь-яким посяганням. Головна мета діяльності охоронця - охорона матеріальних цінностей держави і приватної власності або ж окремих особистостей. Зміст діяльності полягає в ретельному спостереженні за об'єктом спостереження і попередження або усунення протиправних посягань на об'єкт охорони.
   Приватна охоронна та детективна діяльність в Україні визначається як надання на комерційній основі послуг фізичним та юридичним особам підприємствами, що мають спеціальний дозвіл (ліцензію) органів внутрішніх справ, з метою захисту законних прав та інтересів своїх клієнтів.
   Нормативна база діяльності приватних охоронних підприємств, комерційних служб охорони та безпеки передбачає, що як за функціями, так і за своїми завданнями суб'єкти недержавної охоронної діяльності повинні бути віднесені до суб'єктів правоохоронної діяльності. Виокремлюється три різновиди основних функцій охоронної діяльності: 1) охорона фізичних осіб; 2) охорона об'єктів, власності фірми, з якою заклечається договір; 3) охорона вантажів при транспортуванні.
   Важливою особливістю діяльності приватних охоронців є те, що на них не поширюється дія законів, які закріплюють правовий статус працівників державних правоохоронних органів. Окрім того, рівень правової та соціальної захищеності співробітників приватних охоронних структур нині досить низький. Безпека економічної діяльності будь-якої комерційної структури багато в чому залежить від того, якою мірою кваліфікація її співробітників, їх морально-психологічні якості відповідають розв'язуваним задачам. Українські підприємці, зокрема, керівництво приватних охоронних підприємств, все більшою мірою змінюють своє ставлення до “людського чинника”, озброюють свої кадрові підрозділи та служби безпеки сучасні методи роботи з персоналом.
   Аналіз змісту та основних функцій охоронної діяльності вказують на необхідність не тільки сформулювати певні вимоги до особистості приватного охоронця, які слід враховувати при прийомі на роботу, але й розробити критерії і програми психологічного супроводу всієї службової діяльності співробітників. Психологічний супровід можна визначити як науково обґрунтовану систему організаційних та психологічних заходів, спрямовану на створення сприятливих умов формування особистості професіонала і підтримку високої ефективності діяльності співробітників на всіх етапах їх професійної кар'єри.
   Діяльність охоронця різноманітна за своїми функціями та змістом, багато в чому залежить від конкретного трудового посту, спеціальності та посади. Є.О. Клімов розглядає зміст поняття трудовий пост і визначає його як “багатовимірне, системне утворення, що має численні різні ознаки, основними складовими його є: цілі, уявлення про результати праці; предмет праці; система засобів праці; система професійних службових обов'язків; система прав працівника; виробниче середовище (предметні та соціальні умови праці) [6]. Посада визначається як місце окремого працівника в ієрархічній структурі трудового поста. Поняття “спеціальність” відображає специфіку певного виду трудових зусиль, закріплену в системі відповідних понятійних і предметних засобів. Кваліфікація визначається як рівень професійної майстерності, що необхідний для успішної роботи на даному трудовому посту за даним фахом.
   Основними компонентами охоронної діяльності в рамках спеціалізації “фізична охорона об'єктів” можна виокремити: власне охорона об'єктів, охорона фізичних осіб, охорону автомобілів, охорону цінностей, пропуск фізичних осіб, автомобілів, вантажів та ін. У цьому плані найбільш кваліфікованими видами діяльності є охорона фізичних осіб, охорона банків і перевезення, до найменш кваліфікованих видів діяльності належать охорона об'єктів та пропускна діяльність. Це зумовлює різні вимоги діяльності до особистості охоронця.
   Ознакою охоронної діяльності є строга правова регламентація діяльності. Це об'єднує її з іншими видами юридичної праці і вказує на те, що при свій її складності і різноманітності цей вид праці повністю підлягає правовій регламентації. Разом з тим, ця діяльність характеризується жорсткою формалізацією порядку її реалізації. Це, зокрема, стосується застосування охоронцями фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Тому вже при плануванні своєї діяльності кожен співробітник мисленнєво співставляє майбутні дії з нормами законодавства, що регламентують ці дії.
   У науковій літературі ця характеристика визначається як “нормативність”. При цьому деякі дослідники вважають, що поняття “нормативність” є надто широким і не відображає специфіки як всієї правоохоронної діяльності загалом, такі охоронної діяльності зокрема [7].
   Наступною ознакою охоронної діяльності є її монотонність, яка негативно впливає на працездатність співробітників [1,2,8]. Виконання своїх професійних обов'язків вимагає від охоронця здійснення одноманітних, простих або нескладних операцій, що не вимагають значних розумових зусиль і не викликають позитивних емоцій від виконуваної діяльності. Одноманітність і численні повторення робочих дій накладають негативний відбиток на функціональний стан співробітника, що виявляється у втраті інтересу до діяльності, виникненні гнітючого стану, переоцінці тривалості часу роботи, зниженні спостережливості. Вплив стану моногонії на конкретного співробітника визначається конкретними умовами праці та індивідуально-психологічними властивостями особистості.
   Важливою ознакою охоронної діяльності є наявність стресової напруженості, яка виникає у зв'язку з очікуванням можливості правоохоронного або злочинного посягання на об'єкт охорони. Тому в науковій літературі вказується на необхідність підтримання стану високої мобілізаційної готовності або стану адекватної мобілізації і можливості подолання стану динамічної неузгодженості. У більшості праць стан адекватної мобілізації носить описовий характер і представлений у вигляді переліку його ознак. Зокрема, В.П. Трубочкін визначає стан мобілізації як формування, регулювання і підтримка специфічного, динамічного, цілісного, діяльнісного психічного стану [7] і виокремлює істотні ознаку цього стану в співробітників охоронних організацій: 1) високий рівень та збалансованість зовнішньої та внутрішньої мотивації; 2) збалансованість основних структурних компонентів мобілізації: мотивована на високу віддачу в службі і раціональній організації діяльності; 3) збалансованість загальної та ситуативної мобілізації співробітників; 4) мобілізація групових, колективних можливостей співробітників. Однак автор не вказує, в чому власне полягає специфіка цього стану, не виокремлює ні критерії його діагностики, ні способи його формування та регуляції.
   М.А. Куркін розглядає поняття “мобілізаційна готовність” з точки зору його функцій: стан адекватної мобілізації повинен відповідати вимогам даної діяльності та забезпечувати, по-перше, високу ефективність цієї діяльності протягом всього періоду до досягнення мети, по-друге, оптимальний рівень психічної напруженості, тобто оптимальну міру мобілізації загальних психофізіологічних ресурсів організму для забезпечення діяльності [7, с 34]. На противагу цьому, Н.І. Наєнко [7] вважає, що психологічна специфіка аналізованих станів пов'язана з метою діяльності і характером впливу. Якщо операційна напруженість має мобілізуючий вплив на людину і сприяє збереженню високого рівня ефективності, то емоційна напруженість може приводити до виникнення станів динамічної неузгодженості і, врешті-решт, до дезорганізації діяльності.
   На думку В.Д. Небиліцина, до екстремальних (надзвичайних) умов діяльності охоронця належить нерівномірність контактів у нічні (відсутність) та денні зміни (наявність значної кількості поверхових контактів з великою кількістю людей) [9].
   Особливістю комунікативної сторони діяльності охоронців є те, що спілкування з клієнтами та з службовцями установи відбувається в умовах правового регулювання, яке накладає специфічний відбиток на всіх учасників спілкування, наділяючи їх особливими правами і обов'язками та надаючи особливого відтінку спілкуванню, що виокремлює всі правоохоронні професії в особливу групу.
   У низці праць [3, 4, 7] описано специфічні особливості міжособистісного спілкування охоронців:
   - специфіка рольових позицій партнерів, що визначається нормами законодавства;
   - короткочасність спілкування, необхідність одержання інформації за короткий час;
   - висока вірогідність виникнення конфліктів;
   - наявність підвищеного самоконтролю тих, хто спілкується, високий рівень рефлективності сторін.
   Це передбачає наявність у охоронця високого рівня комунікативної компетентності, толерантності та здатності до рефлексії, тактовності.
   Деякі дослідники відзначають таку рису діяльності охоронців, як тривалість робочої зміни до 24 годин. За даними досліджень, переважна кількість охоронців вважають свою роботу важкою і дуже важкою [1].
   Наступною особливістю діяльності охоронця є необхідність тривалий час проводити на ногах, що призводить до виникнення втоми. Втома характеризується як стан тимчасового зниження працездатності під впливом тривалого впливу навантаження (фізичного, психічного). Специфіка втоми істотно залежить від виду діяльності, навантаження, часу, необхідного для відновлення вихідного рівня працездатності, та рівня локалізації втоми.
   У процесі діяльності стани охоронців змінюються, проходячи низку етапів, які характеризуються як фази зміни працездатності: 1) мобілізації; 2) первинної реакції; 3) гіперкомпенсації; 4) компенсації; 5) субкомпенсації; 6) декомпенсації; 7) зриву або перенапруження. Окремо стоїть фаза кінцевого пориву [7].
   Головною ознакою охоронної діяльності є те, що вона ставить перед особистістю професіонала не стільки підвищені, скільки суперечливі вимоги. З одного боку, охоронець повинен бути стійким до монотонних умов діяльності, підтримувати високий рівень мобілізаційної готовності, тривало знаходячись в ситуації змушеної бездіяльності. З іншого - він повинен миттєво зреагувати на раптовім зміни ситуації, бути здатним адекватно їх оцінювати і вибрати найбільш ефективний спосіб реагування. Він повинен легко переносити самотність і дефіцит спілкування, водночас вміти справлятися з ситуаціями надмірного спілкування, зберігаючи високий рівень комунікабельності і толерантності [9].
   Всі перелічені ознаки охоронної діяльності визначають той необхідний комплекс психологічних характеристик особистості, які є професійно важливими і сприяють професійній успішності співробітника.
   До професійно значущих якостей охоронця належать особливості його правосвідомості як складного комплексу уявлень, почуттів, емоцій, настроїв, переживань, ілюзій, інтуїції, масових психологічних стереотипів поведінки, що формуються у результаті відображення правової дійсності і впливу досвіду попередніх поколінь [11]. Цей момент особливо важливий через те, що молоді охоронці сформувалися в період кризи (економічної, політичної, соціальної, правової), розвалу правової системи і правових інститутів. Правосвідомість відображає правову дійсність: право як сукупність норм, діяльність правових інститутів, правову поведінку (власну та інших людей), закріплених в системі законодавчого регулювання. Вона включає правові орієнтації, ставлення до соціальних цінностей, що охороняються правом, ставлення до права, законності та правосуддя, уявлення людей про правомірну і неправомірну поведінку в суспільстві [5]. Невідрегульованість державного та правового життя, постійна зміна законів, що суперечать Конституції та один одному, негативно відбилося на правосвідомості громадян [1].
   Наступний блок професійно важливих якостей особистості охоронця пов'язаний з його морально-психологічними якостями: порядністю, чесністю, сміливістю, рішучістю в професійних діях, почуттям справедливості, принциповістю, мужністю [2, 10]. Запропоновані різними авторами списки необхідних для охоронця якостей розрізняються як за складом характеристик, так і за мірою їх узагальненості. За такого підходу втрачається особистісний характер реагування суб'єкта. Зокрема, людина може виявляти не властиві їй мужність та рішучість, захищаючи ті цінності, які вона вважає для себе головними і визначальними.
   Деякі автори виокремлюють характеристики, які не є визначальними в системі професійно важливих якостей охоронця. Зокрема, Б.Г. Бовін [1] вважає, що одним з ключових параметрів професійно важливих якостей охоронця поряд з професіоналізмом, конфліктністю, самоконтролем та особливостями мотивації професійного вибору є лідерські якості. Останні є бажаними, але не обов'язковими і навіть небажаними, оскільки важливішою часом є здатність співробітника діяти в команді, вміння підпорядковувати свої бажання і наміри груповим цілям, діяти узгоджено з колегами.
   У рамках цього блоку професійно важливих якостей охоронця слід виокремити кілька під блоків якостей:
   - ціннісно-смислові орієнтації особистості, що відображають світогляд суб'єкта, систему його ставлень до світу, інших людей і самого себе;
   - комунікативні якості, що забезпечують ефективність спілкування і взаємодії з іншими людьми;
   - вольові якості, що включають самовладання, відповідальність, самокритичність, а також рішучість як здатність ефективно приймати рішення в екстремальних умовах, наполегливість в досягненні поставлених цілей та в подоланні виникаючих труднощів;
   - емоційні якості, що дозволяють ефективно діяти у складних, конфліктних та фруструючих ситуаціях.
   Крім того, слід також виокремити таку професійно значущу характеристику особистості охоронця як стійкість до психологічного впливу з боку опонентів (а іноді з боку осіб, яких охороняють).
   При аналізі професійної діяльності правоохоронців проблема психологічного тиску розглядається переважно з позицій ефективності тих чи інших засобів впливу на правопорушника (А.І. Папкін, В.І. Черненілов). Цей напрямок є перспективним у плані вивчення професійної охоронної діяльності. Однак слід зазначити, що співробітники охоронних структур часто є не тільки суб'єктами, але й об'єктами психологічного впливу. За своїм характером способи психологічного впливу на охоронця можуть варіювати від прямого тиску і відкритих погроз до тонких прийомів психологічного маніпулювання. Ефективність виконання професійної діяльності залежить від того, наскільки охоронець здатен протистояти впливу, що здійснюється.
   Наступний блок професійно важливих якостей охоронця включає характеристики, що відображають особливості пізнавальної діяльності. У ході служби охоронець повинен постійно оцінювати навколишню обстановку та поведінку інших осіб, розпізнавати за характерними ознаками протиправні наміри і добре орієнтуватися в будь-якій ситуації, у тому числі й критичній. Тому істотними для успішного виконання охоронної діяльності вважаються такі якості:
   - спостережливість і уважність (стійкість уваги, розподіл уваги, добрий обсяг уваги, вміння бачити малопомітні зміни на об'єкті, що охороняється);
   - характеристики мислення охоронця (гнучкість, оперативність, глибина, ініціативність, евристичність, прогностичність, самостійність), що дають змогу приймати ефективні рішення, у тому числі в ситуації ризику, та інтелектуальні якості (вміння вибирати з кількох варіантів рішень оптимальний, здатність приймати рішення при нестачі інформації, вміння визначати об'єм інформації, потрібний для прийняття рішення);
   - властивості пам'яті (гарна пам'ять на зовнішність та поведінку людини; моторна та рухова пам'ять; здатність протягом тривалого часу утримувати в пам'яті значну кількість інформації; гарна зорова пам'ять на обстановку об'єкта охорони);
   - моторні якості (швидкість дії в умовах дефіциту часу) [1].
   Слід зазначити, що психологічна підготовка охоронців розглядається як необхідна частина їх загальної підготовленості до виконання службових обов'язків. Зокрема, Б.Г.Бовін зазначає, що співробітникам охоронних структур необхідно мати достатній рівень підготовки: соціально-правової; фінансово-економічної; технічної; психологічної; медичної, підготовки х топографії, підготовки з цивільної оборони; стройової, вогнепальної, соціально-правової [1, с 136]. На думку автора, психологічна підготовка займає четверте місце в ієрархії важливості різних підготовок. Водночас слід зазначити, що психологічна підготовка розглядається як необхідний компонент діагностики або при прийомі на роботу вході профвідбору, або при навчанні прийнятих на роботу співробітників. Психологічна підготовка може тривати протягом всієї професійної діяльності, включаючи діагностику, прогноз розвитку професійно важливих і негативних рис, психокорекційні впливи.
   Таким чином, охорона діяльність як вид професійної діяльності має свою специфіку. Головною, центральною її особливістю є суперечливий характер вимог, які ставляться до особистості охоронця. Однак ця особливість не враховується в жодному з наукових досліджень, ні в практиці практичної діяльності психологічних служб. Психологічна підготовка співробітників охоронних структур розглядається як необхідна частина їх загальної підготовленості до виконання службових обов'язків. Подано аналіз головних блоків професійно важливих якостей охоронця: особливості його правосвідомості; морально-психологічні якості; стійкість до психологічного впливу з боку опонентів; характеристики, що відображають особливості пізнавальної діяльності.
   Перспективи подальших досліджень пов'язані зі створенням методики емпіричного дослідження специфіки охоронної діяльності. Результати емпіричного дослідженні будуть покладені в основу створення програми психологічного супроводу діяльності охоронця.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бовин Б.Г. Разработка психологических критериев профессиональной пригодности к работе в составе групп задержания вневедомственной охраны / Бовин Б.Г. - М., 1997. - 56 с.
2. Бородин И.А. Критерии оценки психологической надежности сотрудников службы безопасности / Бородин И.А., Пястолов В.К. // Психологическое обозрение. - 1997. - № 1 (4). - С. 30-33.
3. Васильев В.Л. Юридическая психология. - СПб.: Питер, 2000. - 430 с.
4. Доронин Д.Ф. Психология и педагогика в деятельности сотрудников органов внутренних дел: Курс лекций / Доронин Д.Ф., Егоров Ю.В., Суродин В.И.. - М., 2000. - 242 с.
5. Ефремова Г.Х. Проблема общественного мнения в юридической психологии / Ефремова Г.Х. // Юридическая психология: Сб.науч.трудов. - М., 1998. - С. 12-32.
6. Климов Е.А. Психология профессионала. - М.: ИПП, 1996. -400 с.
7. Куркин М.А. Способность к саморегуляции функциональных состояний как прогностический показатель успешности служебной деятельности оперативных сотрудников правоохранительных органов: дис. ...канд.психол.наук. - Ростов-на-Дону, 1997. - 176 с.
8. Мак-Мак В.П. Охранное подразделение службы безопасности предприятия / В.П.Мак-Мак// Мир безопасности. - 1998. - № 3. - С. 36-38.
9. Небылицын В.Д. Предисловие//Проблемы дифференциальной психофизиологии: каталог в 8-ми т. / Небылицын В.Д.. - Т. 8. - М., 1972. - С. 5-12.
10. Попов СВ. Психологический отбор телохранителей. - СПб., 2000. - 96 с.
11. Протасова О.В. Социально-историографический анализ концепций правосознания и влияния социализации на формирование индивидуального правового сознания личности. - М.: ИССО, 2001. - 44 с.
12. Психология частной охранной деятельности. - М., 2004. - 88 с.
13. Толочек В.А. Проблемы современной психологии труда. - М., 2001. -90 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com