www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Проективний метод визначення ступеню соціальної адаптованості особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проективний метод визначення ступеню соціальної адаптованості особистості

M.B. Максимов

ПРОЕКТИВНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЮ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

   Процес соціалізації особистості неодмінно включає етап засвоєння культурних здобутків попередніх поколінь. Від того, якими культурними зразками захоплюються сучасні люди, залежить подальша доля мистецтва в Україні взагалі й музичного зокрема. Відомо, що переважна більшість молоді зараз віддають перевагу музичним творам з низьким рівнем художньої цінності. Більш того, деякі музичні напрями навіть завдають шкоди не тільки розвитку художнього смаку молоді, а й її психічному здоров“ю. Естетично спустошені “зразки” масової культури здебільшого віддзеркалюють бездуховність, нігілізм та моральну деградацію певних прошарків сучасного суспільства. Образ “людини, що розважається”, переважає в ставленні сучасної молоді до музичної культури над шанобливим, піднесеним, осяяним усвідомлення трансцендентності великого мистецтва.
   Зазначені тенденції є небезпечними як показник загального зниження культури населення України, як прояв низького рівня особистісної зрілості та дисгармонійності особистості конкретної людини. Тому необхідність визначення зв'язку властивостей особистості із особливостями сприймання музики зумовлена тим, що сучасна масова культура наполегливо нав'язує занурення у такий музичний простір, що відіграє негативну роль у формуванні особистості.
   Мета дослідження: виявити зв'язок музичного сприймання із ступенем соціальної адаптованості людини.
   Робочі положення: музичні дискурси відображають певні особистісні властивості людини, завдяки чому можна визначити ступінь гармонійності та особистісної зрілості людини, а отже й її соціальну адаптованість.
   Завдання дослідження: розробити концептуальні підходи до вивчення зв'язку властивостей особистості із її музичними уподобаннями; виявити основні параметри вибору музичного дискурсу як основи емоційно-чуттєвого сприйняття світу; експериментально перевірити зв'язок виявлених компонентів музичного дискурсу з певними особистісними властивостями людини, відповідно до її музичних уподобань; розробити типологічні моделі музичного сприймання особистості; експериментально перевірити зв'язок розроблених типологічних моделей сприймання музичних творів зі ступенем соціальної адаптованості людини.
   Методи дослідження: у процесі дослідження реалізовувався комплексний підхід, що включає сукупність теоретичних (аналіз проблеми), емпіричних (опитування, тести, проективні методики, експеримент) методів та методів математичної статистики.
   З метою визначення характеристик музичних фрагментів був застосований метод фокус групи та контент-аналіз. Для вивчення особистісних якостей були застосовані: РСК Роттера, метод наративу (О. Назарук), методика “Я, Значущі, Інші” О. Купреєвої, мотиваційний тест X. Хекхаузена, тест фрустрації Розенцвейга, метод непрямого дослідження самооцінки О. Федотової Для виявлення рівня соціальної адаптованості був застосований метод аналізу документів та метод експертних оцінок. Надійність та вірогідність одержаних результатів забезпечувалися вибором методів, що відповідали меті і завданням дослідження; стандартизацією модифікованих нами методик на достатньо репрезентативній вибірці; взаємоперевіркою результатів експертних методів оцінки, спостережень і експериментально-діагностичних методів, результатами статистичної обробки отриманих даних.
   Відповідно до завдань дослідження ми намагалися виявити зв'язок емоційних переживань, викликаних від прослуховування музичних фрагментів, що являли собою певний музичний дискурс творів з тими особистісними якостями людини, які забезпечують їй успішну соціальну адаптацію.
   У дослідженнях музичного сприйняття студентів (тих, що брали участь в ході проведення фокус-груп) ми, як зазначалось вище відібрали осіб з різними соціально психологічними характеристиками. Нагадаємо, що в нормативну групу - входили такі студенти, які за визначенням експертів були більш особистісно зрілими, краще навчалися та перебували в сприятливій соціальній ситуації (контрольна група). Експериментальну групу складали соціально дезадаптовані особи із протилежними характеристиками (за результатами методу експертів). Другим параметром для розподілу на нормативну і експериментальну групи були результати цих студентів за особистісними методиками.
   Відмінність між виборами музичних фрагментів та їх інтерпретацією соціально дезадаптованими студентами (експериментальна група) та тими, які соціально адаптовані (нормативна група) показало, що тут існують статистично достовірні відмінності. Якісний аналіз отриманих результатів показав, що стосовно висловлювань, якими респонденти характеризують музичні фрагменти також є відмінності.
   Виявилося, що студенти нормативної групи сприймають музику адекватніше, ніж ті, які відзначилися меншим ступенем соціальної зрілості. Нагадаємо, що визнаючи адекватність сприймання музичних фрагментів ми спирались на співпадіння їх інтерпретації досліджуваних з висновками фахівців-експертів. При написанні розповідей на музику музичних фрагментів: “гармонічна”, “драматична”, - досліджувані експериментальної групи набагато частіше писали і згадували про образи з негативними модальностями. Якщо для респондентів нормативної групи при описі музики фрагменту під назвою “гармонійна” були характерні такі висловлювання: “велика бальна зала”, “королівський прийом”, “весняне поле, вкрите квітами”, то респондентів експериментальної групи - “нецікавий радянський фільм про старовину”.
   Виходячи із принципів інтерпретації проективних методів, де йдеться про аналіз наративів, або інших продуктів самовираження, можна стверджувати що досліджувані при описі своїх думок та почуттів, які викликала у них музика звертались до свого минулого досвіду, з якого черпали образи, мотиви поведінки і трактування дій, що хочеться робити прослухавши певний музичний фрагмент. Бажаючи того чи ні - в своїх висловлюваннях досліджувані відображали власні настрої і потреби, а також властивості особистості.
   Подібне проектування власного внутрішнього світу на зміст музичного твору виявлялося в наших дослідах постійно. Так, при сприйнятті музичного фрагменту № 3 (“енергійна”) у студентів експериментальної групи виникали образи, пов'язані з агресією (бій, полювання, битва). Спостерігалося це в три рази частіше, ніж у студентів нормативної групи, у яких ця музика викликала в уяві картини напруженості та динамічності - катання з гір, змагання, досягнення мети. У студентів нормативної групи музика фрагменту №3 {“енергійна”) агресивних образів викликала небагато. Якщо вони свою увагу акцентували на фактах святкування перемоги у змаганнях між боксерами, то у студенти експериментальної групи - на самих агресивних діях. Однак, річ у тому, що подібні образи зустрічаються у студентів експериментальної групи в 3 рази частіше, ніж у студентів нормативної групи.
   Основна відмінність образного змісту музики, описаного студентами нормативної групи від того, як описують студенти експериментальної групи, полягає у тому, що в цілому тематика їх творів має значно ширшу суспільно значущу спрямованість. Ось, наприклад, зразок висловлювання студента нормативної групи на музичний фрагмент під назвою “гармонійна”: задоволення, захоплення, піднесення; витонченість хороші традиції давнини. У цій музиці майже всі цієї групи студенти описували мажорні, оптимістичні емоції. Прослуховування цієї музики викликало у них бажання піти в театр (в оперу, подивитись балет); малювати, танцювати щось старовинне, одягтись як в час середньовіччя; поринути в часи давнини (читати про бенкет, подивитися на лицарський турнір).
   Проте, у студентів експериментальної групи висловлювання були зовсім інші. Ця музика викликала у них сонливість, нудоту, роздратування. Внаслідок прослуховування цієї музики їм хотілося щось зламати, розкидати речі, стріляти або піти в бар, щоб розважитись з друзями, покепкувати над кимсь.
   Отже, по висловах студентів щодо того, що вони думають і відчувають в пропонованій їм музиці, ми можемо скласти уявлення про спрямованість їх ціннісних орієнтацій. Зокрема, якщо у висловлюваннях студентів, що відображають їх переживання присутні суспільно значущі цінності. Це говорить про зв'язок слухача з іншими людьми і зі всім суспільством в цілому. В цьому разі ми можемо сказати, що і переживання слухача мають той же об'єктивний сенс і значення, і чим більше і яскравіше вони виражені, тим на вищому ступені соціально-етичного розвитку він знаходиться. Ця суспільна суть музичного сприйняття і музичного переживання при всій уявній суб'єктивності цих процесів виразно висвітилася в ході порівняння висловлювань наших досліджуваних стосовно музичних фрагментів. Ми можемо констатувати наявність величезної різниці в рівні соціальної зрілості особи людини, коли, сприймаючи одну і ту ж музику, одна людина бачить картини новорічного карнавалу або святкового шоу, а інша -ситуацію урочистостей з нагоди досягнення суспільно значущій мети.
   Недостатність особистісної зрілості у досліджуваних експериментальної групи виявлялися і у тому, що у висловлювання на музику музичного фрагменту під назвою “драматична” вони дали малу кількість відповідей, в яких можна було б прослідити співчуття іншій людині, що потрапила у важку життєву ситуацію. Респонденти експериментальної групи могли добре уявити собі в цій ситуації своє власне нещастя, але їм було важко це зробити по відношенню до іншої людини. У цьому факті виявляється недостатність у досліджуваних цієї групи здатності до емпатії, суть якої полягає в умінні співпереживати і відгукуватися на біль іншої людини.
   На основі виявлених зв'язків музичних преференцій людини з її особистісними властивостями, що було статистично підтверджено результатами нашого дослідження виявилося, що люди у яких є наявність внутрішніх конфліктів, агресивність, яким притаманний ірраціональний вихід із ситуації фрустрації, неадекватна самооцінка обирали як найпривабливіші такі музичні фрагменти: 6 (деструктивна), 1 (аморфна), 4 (примітивна). Разом з цим вони відторгали такі музичні фрагменти: 2 (драматична), 3 (гармонійна), 5 (енергійна).
   Особи, у яких була висока особистісна зрілість, які виявляли розвинуті навички рефлексії, проявляли продуктивність у провідній діяльності, гармонійність у міжособистісних стосунках, - тобто були цілком соціально адаптовані, обирали як найпривабливіші такі музичні фрагменти: 2 (драматична), 3 (гармонійна), 5 (енергійна). Люди, які обирали зазначені фрагменти та відторгали наступні музичні фрагменти: 6 (деструктивна), 1 (аморфна), 4 (примітивна), - мали високий рівень самоактуалізації, високу мотивацію досягнення.
   Досліджувані, у яких яскраво проявилася відсутність суб'єктності, недостатність функцій прогнозу та цілепокладання, слабка здатність до інтеграції свого життєвого досвіду - обирали фрагмент № 1 (аморфного характеру) - як найпривабливішій, а також музичний фрагмент № 4 - (примітивна), № 6 - (деструктивна).
   Зазначені закономірності були покладені в основу розробки проективної методики визначення рівня соціальної адаптованості людини (через визначення гармонійності та особистісної зрілості) на основі вибору певних музичних фрагментів.
   Виходячи з результатів проведеного дослідження стало можливим розробити проективну методику діагностики осіб, яким притаманний низький рівень соціальної адаптації.
   Створюючи зазначену методику діагностики ми дотримувались визнаних дослідниками ознак проективних методів: була забезпечена невизначеність стимульного матеріалу (або інструкції до завдання), завдяки чому досліджуваний володіє відносною свободою у виборі відповіді або тактики поведінки; діяльність досліджуваного протікає в атмосфері доброзичливості і при повній відсутності оцінного відношення з боку експериментатора. Цей момент, а також те, що випробовуваний зазвичай не знає, що в його відповідях діагностично значущо, приводять до максимальної проекції особи, не обмежуваної соціальними нормами і оцінками; проективна методика вимірювала не ту або іншу психічну функцію, а свого роду модус особи в її взаємостосунках з соціальним оточенням. Розробка саме проективної методики було зумовлено її здатністю звернутися до тих складових психіки, які знаходяться на несвідомому рівні, та виявити дисгармонії особистості досліджуваного. Основа розробки нашої методики полягала у визначенні патернів вибору музичного дискурсу досліджуваним. На основі кореляційного аналізу із всього розмаїття можливих варіантів вибору музичних фрагментів нами були визначені певні сполучення, побудовані на основі контрастних оцінок респондентів. Так, сполучення враховували чотири вибори із різними (позитивними та негативними) модальностями. Зазначені сполучення являли собою чітко структуровану мозаїку вибору музичних фрагментів і по суті виступали як музичний дискурс, що відображав ступінь соціальної адаптованості людини. В цьому сенсі музичний дискурс був конституюючою характеристикою обстеженого, оскільки нами було доведено зв'язок ієрархічності виявлених музичних дискурсів із ступенем соціальної адаптивності людини. Зокрема, було визначено сім ступенів соціальної адаптивності: перший - найнижчий (по суті це відображало соціальну дезадаптацію), сьомий - найвищій, що відображав рівень самоактуалізації.
   Музичний дискурс, що являв собою певну мозаїку вибору фрагментів був обґрунтований не тільки даними математичної обробки результатів, а його якісним аналізом, тобто психологічною інтерпретацією. Так, музичний дискурс №1, який відображає найнижчий рівень соціальної адаптації має такі складові: на перше місце (тобто як найпривабливіший) людина обирає “деструктивний” музичний фрагмент, на другий - “примітивний”; найбільш відторгненим виявляється “драматичний” (на шостому місці), а на п'ятому -“гармонійний”. Спираючи на наведені вище результати нашого експериментального дослідження такій людині можна дати наступну характеристику: імпульсивний, безвідповідальний, з низьким розвитком самоаналізу та рефлексії; егоцентричний; у нього наявна недостатність соціально спрямованих прагнень та цінностей, переважає уникаюча мотивація, погано розвинута функція прогнозу та цілепокладання; в ситуації фрустрації така людина схильна до деструктивної поведінки.
   Музичні дискурси відповідно до рівня соціальної адаптованості представлені в таблиці.
   Крім вибору певного патерну музичного дискурсу ми оцінювали також висловлювання досліджуваних стосовно кожного фрагменту. Завдяки застосування методу контент-аналізу були визначені нормативні висловлювання, які були переведені в бали, що дозволяло надати узагальнену оцінку всього музичного дискурсу.
   Одиницею контент-аналізу були слова й словосполучення інформаційного масиву, що складався з великої кількості висловлювань досліджуваних, стосовно того, які викликали відчуття, зорові та слухові образи під час прослуховування музики; та стосовно того, що бажав робити досліджуваний, прослухавши цю музику.

Зв'язок музичного дискурсу із рівнем соціальної адаптованості людини

Рівні

соціальної

адаптованості

Порядок вибору музичних фрагментів

Позитивні вибори

Негативні вибори

1

деструктивний, примітивний

гармонійний, драматичний

2

деструктивний, енергійний

аморфний, гармонійний

3

аморфний, деструктивний

енергійний, драматичний

4

примітивний, аморфний,

драматичний, енергійний

5

енергійний, примітивний

аморфний, драматичний

6

гармонійний, енергійний

деструктивний, аморфний

7

гармонійний, драматичний

аморфний, деструктивний

   Змістові критерії діагностики в нашому дослідженні включали такі ознаки, визначені за результатами констатуючого експерименту, як наявність порушення міжособистісних стосунків та відсутність соціальної підтримки; відхилення у формуванні мотиваційної сфери, зокрема: уникаюча мотивація, несформованість функції прогнозу та цілепокладання, низький рівень самоусвідомлення та рефлексії, а отже, й здатності до інтеграції свого життєвого досвіду.
   Методика складалася з двох частин. Перша частина - включала таку процедуру проведення: повідомлення досліджуваним інструкції, що забезпечувала нейтралізацію тривоги, напруження та інших почуттів, що завжди виникають в експериментальній ситуації. Після інструкції пропонували прослухати 6 музичних фрагментів, відповідаючи на запитання бланку анкети після кожного фрагменту. Потім (друга частина) досліджувані ще раз прослуховували всі ці фрагменти з метою їх ранжування. Загальний час проведення розробленої нами експрес-діагностики розрахований в цілому на 20-25 хвилин.
   Оскільки мозаїка виборів музичних фрагментів, що складала певний музичний дискурс мала більшу значущість ніж поодинокі вибори чи відторгнення музичних фрагментів, (що було підтверджено статистичним аналізом) ми додали операцію переводу сирих балів в стени. Для цього було введено додатковий коефіцієнт - 2.
   Таким чином, визначення ступеня соціальної адаптованості обстежуваного відбувалося так: 1) аналіз вибору музичних фрагментів та їх порівняння з визначеними нами музичними дискурсами; 2) в разі співпадіння із певним музичним дискурсом, нарахування балів за схемою - порядковий номер музичного дискурсу відповідно до рівня соціальної адаптованості х2; 3) аналіз висловлювань їх порівняння з визначеними нами нормативними висловлюваннями; 4) в разі співпадіння із певним нормативними висловлюваннями нарахування відповідних балів; 5) визначення загальної суми балів, що отримані за методикою. Отже, розроблена нами методика передбачає чітку систему обробки отриманих результатів, і тому може бути застосована психологами, соціальними педагогами, соціальними працівниками, а не тільки дослідниками чи фахівцями з певних психологічних технік.
   Для апробації зазначеної методики було проведене дослідження на двох контрастних вибірках осіб віком 18-21 років, відповідно до їх життєвого досвіду. У дослідженні взяли участь 100 осіб, які перебували в місцях позбавлення волі. Контрольна група складала також 100 осіб.
   До контрольної (нормативної) вибірки були віднесені студенти 2-3 курсу різних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київський національний університет технологій та дизайну. До експериментальної групи увійшли засуджені цього ж віку, які перебували у місцях позбавлення волі.
   Валідність даних, отриманих за розробленою нами методикою вибору музичних фрагментів перевірялася шляхом конструктної та емпіричної валідності відповідно до вимог диференціальної психометрії.
   Таким чином, можна зробити висновок, що розроблена нами методика є адекватним діагностичним засобом для виявлення ступеню соціальної адаптованості людини, оскільки її теоретичне обґрунтування базується на досвіді, накопиченому багатьма дослідниками як галузі музикознавства, так і досліджень в галузі психології особистості, психології творчості, психології музичного сприймання; показники мають конструктну та емпіричну валідність; матеріал методики є інформативним, валідним і достовірним; належність методики до проективних дозволяє нейтралізувати ефект соціальної бажаності та виявити особистісні якості, неусвідомлюваний рівень системи ціннісних орієнтацій; надає інформацію про внутрішні конфлікти особистості, характерні для неї способи психологічного захисту. Методика є простою і економічною, потребує незначних витрат часу і компактного стимульного матеріалу для її проведення. Оскільки наша методика відноситься до проективних, результати не можуть бути спотворені через вплив феномену соціальної бажаності. Отримана за допомогою методики інформація дозволяє виявити зниження рівня соціальної адаптованості людини, і тому є доцільною для виявлення осіб, які схильні до девіантної поведінки, а отже становлять “групу соціального ризику”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костюк А. Г. Восприятие мелодии: мелодические параметры процесса восприятия музыки - Киев, Наукова Думка, 1986.
2. Масієнко Ю.О. Структурно-динамічні ознаки “Я-тексту” особистості // Автореф. Дис. канд. психологічних наук. - К., 2006
3. Носуленко В. Н. Психология слухового восприятия - М., 1988.
4. Шелупакіна Т. В. Музичне мислення як предмет культурно-історичного аналізу. - Київ, 1993.
5. Deutch D. and oth. The Psychology of Music - N. Y., 1982.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com