www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Професійне самовизначення особистості як динамічний процес
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Професійне самовизначення особистості як динамічний процес

Є.В. Кучеренко

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ДИНАМІЧНИЙ ПРОЦЕС

   Постановка проблеми. Для вітчизняних вчених-дослідників серед актуальних проблем у галузі психології праці та професійного навчання існує багато невирішених завдань щодо підготовки та адаптації громадян до професійної діяльності. Ці завдання наскрізь пронизує проблема професійного самовизначення особистості на всіх етапах її професіоналізації (в широкому смислі). В умовах соціально-економічної кризи, яку переживає наша країна, цілком очевидним є факт невизначеності більшості підлітків, юнаків та молодих людей у завтрашньому професійному житті: дехто лише починає обирати майбутню професію, а інші продовжують визначатись як суб'єкти професійного навчання чи трудової діяльності, щоразу приймаючи нові рішення у реалізації потенційних можливостей в стрімко змінюваних соціальних умовах.
   Психолого-педагогічні аспекти даної проблеми на рівні вищої школи зумовлюють необхідність у створенні та впровадженні педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань студентів, але й на розвиток професійного самовизначення їх як майбутніх фахівців. Актуальність проблеми посилюється, коли з використанням різних типів навчання у пошуці нових освітніх моделей сучасна система підготовки фахівців недостатньо забезпечує психологічну адаптацію випускників різних спеціальностей на ринку праці.
   Вітчизняна психологія має великий досвід у галузі теорії професійного самовизначення. Це наукові праці, в яких досліджено професійне самовизначення у підлітковому та юнацькому віці [1-6]; роботи з проблем формування професійної придатності, профвідбору і профконсультування [7-8], з дослідження професійного розвитку та професійної типології особистості [9-10].
   З вітчизняними дослідженнями професійного самовизначення перегукуються деякі роботи зарубіжних вчених у галузі професійного розвитку [11], теорія потреб [12], погляди Е.Еріксона щодо розвитку психосоціальної ідентичності особистості [13].
   Мета статті: теоретично проаналізувати динамічні характеристики професійного самовизначення особистості та визначити основні етапи даного процесу в контексті різних теоретичних і концептуальних підходів.
   Результати теоретичного аналізу проблеми. Професійне самовизначення - це одна з ключових проблем психології професійного становлення особистості, у якій воно розглядається як найбільш значущий компонент професійного розвитку людини та як критерій одного з етапів даного процесу [14]. В свою чергу, професійне становлення - це тривалий, багатоплановий і дуже рухливий процес, який є складовою частиною загального розвитку особистості (наприклад, [5], [15]) і включає чотири основні етапи: формування професійних намірів, професійне навчання, професійна адаптація і часткова чи повна реалізація особистості в трудовій діяльності. Відповідно до цих етапів визначаються рівні професійного самовизначення [4, с 51] та його етапи [14].
   Процес професійного самовизначення полягає не тільки у виборі майбутньої професії в підлітковому віці, але й у постійному пошуці смислів конкретної професійної діяльності, в усвідомленні себе як суб'єкта цієї діяльності, мотиваційна готовність до якої формується протягом професійного навчання [4, с 52-53], [8, с. 14], [1, с. 58-59].
   Переважна більшість вчених пов'язують професійне самовизначення з підлітковим та юнацьким віком, розглядаючи його, як найважливіше новоутворення для даних періодів розвитку особистості [16], [7], [17]. Є. Клімов уводить навіть спеціальний термін “стадія оптації” - період, коли відбувається “підготовка дожиття, до праці, свідоме і відповідальне планування, вибір професійного шляху” [17, с 58-59]. Але при цьому вчений зазначає, що поняття “оптант” не є вказівкою на підлітковий вік людини, оскільки проблема планування і вибору професійного шляху може виникнути у людини в будь-якому віці.
   Зазначимо, що поняття “вибір професії” та “професійне самовизначення” не тотожні. Т. Кудрявцев та В. Шегурова вважають, що “вибір професії - це лише показник того, що процес професійного самовизначення переходить у нову фазу свого розвитку” [4, с 52-53]. Так, у наш час більшість підлітків ще до закінчення школи роблять свій перший професійний вибір, від якого залежить їхнє подальше ставлення до праці. Це означає, що вибір професії є одним із найскладніших періодів у житті людини: він пов'язаний з переходом від однієї системи соціальних зв'язків у дитячому віці, до іншої, яка певною мірою характеризує вже дорослу людину, з необхідністю усвідомити відповідність власних можливостей вимогам обраної професії, з пубертатними зрушеннями у розвитку особистості, зі зміною соціальних ролей, тощо. На жаль, обрана професія не завжди співпадає з інтересами, бажаннями та прагненнями особистості до вступу у навчальний заклад (як правило, в підлітковому віці) та в процесі фахової підготовки і у трудовій діяльності (тобто в юнацькому та зрілому віці). Це, на нашу думку, пов'язано з тим, що сучасний абітурієнт часто керується у своєму виборі випадковими обставинами та ситуаціями, цілями інших людей, що призводить до втрати особистісного смислу у подальшому навчанні та роботі.
   С. Крягжде вважає, що на початковому етапі професійне самовизначення має подвійний характер: здійснюється або вибір конкретної професії, або вибір тільки її рангу, професійної школи, тобто соціальний вибір. Вчений підкреслює, що якщо конкретне професійне самовизначення ще не сформувалось, то особистість керується узагальненим варіантом, відкладаючи на майбутнє його конкретизацію. Окрім того, на думку С. Крягдже, соціальне самовизначення являє собою обмеження себе визначеним колом професій. Це якісно більш низький рівень професійного самовизначення [18]. Однак таке трактування не є загальноприйнятим.
   Так, Ф. Філіппов підкреслює самостійну значущість соціальної орієнтації на відповідні види праці у процесі формування життєвого плану особистості, тобто її самовизначення. Очевидно, що мова йде не тільки про орієнтацію на характер праці, але й про більш широку і особистісно значущу орієнтацію на певне місце, рівень у системі соціальних відносин, тобто на певний соціальний статус [19].
   Є. Клімов вважає що професійне самовизначення не є простим “самообмеженням” або добровільним входженням у професійну обмеженість: це завжди активний пошук можливостей для власного професійного розвитку [2, с 40].
   Отже, після обрання професії, професійне самовизначення продовжує розвиватись у процесі освітньої підготовки, тобто на ранніх стадіях професіоналізації особистості. До того, як вона не сформує адекватного та повного уявлення про себе як суб'єкта професійної діяльності, про успішність процесу професійного самовизначення говорити досить важко.
   В. Бодров, розглядаючи розвиток особистості як суб'єкта праці, зазначає, що професійне самовизначення не закінчується фактом одержання диплома про професійну освіту або, навіть, диплома про присвоєння вченого ступеня. Він вважає, що для особистості, особливо творчої, професійне самовизначення після названих формальних подій тільки починається. У зв'язку з цим В.Бодров визначає такі етапи розвитку професіонала після одержання професійної освіти:
   1. Професійна адаптації (від 19-21 до 24-27 років).
   2. Розвиток професійних і особистісних якостей фахівця (від 21-27 до 45-50 років).
   3. Реалізація професійного потенціалу (від 45-50 до 60-65 років).
   4. Спад професійної активності (від 61 - 66 років і до завершення життя) [7, с 22-23].
   Отже, професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю: воно триває протягом всього професійного життя і має специфіку у своїй динаміці.
   Динаміку професійного самовизначення ми інтерпретуємо як сукупність поступових змін у структурних компонентах професійного самовизначення особистості на етапах її професійного вибору, фахової підготовки, профадаптації та у професійно-трудовій діяльності. Дані зміни характеризують професійне самовизначення як динамічний процес, який обумовлюється віковими та індивідуальними особливостями особистості, а також соціальними чинниками її праці.
   У психологічній науці існує досить багато концепцій і теорій, що описують вікову динаміку професійного самовизначення. Наприклад, у популярній сьогодні теорії компромісу з реальністю за Е. Гінзбергом процес професійного самовизначення триває у три стадії: стадія фантазування, гіпотетична та реалістична стадії [20, с 425-429].
   Стадія фантазування триває у перші 11 років життя і полягає у появі та чергуванні бажань займатись тією чи іншою професійною діяльністю в майбутньому. При цьому такі фантазії виникають незалежно від реальних потреб, здібностей, можливостей дитини і скоріше є спробами ідентифікуватися до інших людей з її середовища.
   Гіпотетична стадія триває з 11 до 17 років і поділяється на чотири періоди. У період інтересу (11-12 років) підлітки роблять вибір професії у відповідності зі своїми інтересами та схильностями. У період здібностей (13-14 років) підліток починає приділяти вибіркову увагу до освітніх та кваліфікаційних вимог до конкретних професій, до соціального статусу і рівня матеріальної оплати у різних професіях і співвідносити все це зі своїми здібностями. У період оцінювання (15-16 років) відбувається зіставлення своїх здібностей, інтересів, цінностей з вимогами конкретних професій, з'являється можливість більш критично і реалістично ставитись до результатів такого порівняння. Перехідний період (близько 17 років) збігається із закінченням загальноосвітнього навчального закладу і полягає у переході від гіпотетичного до реалістичного вибору професії.
   Реалістична стадія також неоднорідна і містить у собі, на думку Е. Гінзберга, три періоди. На цій стадії молоді люди (від 17 років і старші) роблять остаточний вибір професії. У період дослідження (17-18 років) активність у професійному виборі зростає. Це пов'язано, в першу чергу, із соціальною необхідністю вступити до певного професійного навчального закладу, коли особистість юнаків спрямована на загальну орієнтацію та здобування фундаментальних знань з обраної спеціальності. У період кристалізації (19-21 рік) звужується діапазон вибору і визначається напрямок майбутньої професії. У період спеціалізації (від 21 року) обраний фах уточнюється вибором конкретної спеціалізації [21, с 32-33], [22, с. 339].
   За етапами професійного становлення особистості, про що йшлося попередньо, виділяють етапи професійного самовизначення [14]. Зокрема, це етап формування професійних намірів, який переживають підлітки, цілеспрямована професійна підготовка, характерна для періоду ранньої та зрілої юності, етапи профадаптації та подальшої реалізації особистісного потенціалу у трудовій діяльності.
   В психологічній літературі досить добре вивчений початковий етап професійного самовизначення - етап формування професійних намірів і вибору професії випускниками загальноосвітньої школи. Як показують численні дослідження, прагнення знайти своє місце в житті (в тому числі і в професійній діяльності), потреба в професійному самовизначенні є важливими психологічними новоутвореннями підліткового віку [1],[23],[24]. У відповідь на суспільний запит, підлітки активізують пошук професії, яка зможе задовольнити суспільні вимоги, а також їхні особисті потреби, які значною мірою обумовлені рівнем розвитку мотиваційної сфери. З цією метою вони аналізують свої можливості у розвитку професійно важливих якостей та формують самооцінку власної професійної придатності (у широкому смислі даного поняття).
   На етапі формування професійних намірів істотний вплив на динаміку професійного самовизначення особистості має збалансованість чинників, серед яких: життєві перспективи, що реалізовані в уявленнях про майбутні професійні досягнення, минулий досвід особистості, рівень розвитку її спеціальних здібностей, об'єктивні потреби у різних видах праці, зміст освіти, престижність професії чи спеціальності, рівень первинного орієнтування у різних сферах професійної діяльності, тощо. Деякі з них продовжують впливати на професійне самовизначення особистості і на наступних етапах її професійного становлення [4, с 55-56].
   Наступні етапи професійного самовизначення, що за Т. Кудрявцевим збігаються у часі з відповідними етапами професійного становлення, полягають у формуванні особистістю ставлення до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності. Саме ці етапи є найбільш важливими як з точки зору основних механізмів і динаміки професійного самовизначення, так і з погляду педагогічного впливу на подальшу долю особистості. Зокрема, у процесі фахового навчання співвідношення у системі “людина-професія”, яке раніше визначалось лише уявленнями суб'єкта щодо обраної професії, починає опосередковуватися його участю в спеціально організованій діяльності з досить високим рівнем наближення до реальної професійної праці. На думку, В. Овсяннікової, участь у цій діяльності сприяє розвитку адекватних уявлень про професію [25]. З іншого боку, ця участь сприяє формуванню операційної основи професійного самовизначення, тобто системи професійних знань, умінь, навичок, елементів професійного мислення і пам'яті. Розвиток операційної основи професійного самовизначення разом з мотиваційною обумовлює якісні зміни в структурі самосвідомості особистості [4, с 54].
   Дослідження, проведені  Т. Кудрявцевим та В. Шегуровою, засвідчили, що професійне самовизначення - це невід'ємний та істотний компонент професійного становлення особистості в період фахової підготовки [4, с 53]. Професійне становлення особистості вивчалось дослідниками на основі особистісно-діяльнісного підходу, що передбачає єдність мотиваційно-потребнісної та операційної сфер учбово-професійної і власне професійної діяльності. Ця вихідна позиція конкретизується авторами в положеннях, розглянутих нами нижче.
   1. Беручи участь спочатку в учбово-професійній, а потім в професійній діяльності, індивід не тільки має адекватні уявлення про свою професію і про власні можливості, але й активно розвиває їх. Формуючись як суб'єкт професійної діяльності і формуючи ставлення до себе як до діяча, він розвивається як особистість. Отже, професійне становлення - це одна із форм розвитку особистості.
   2. Забезпечення процесу професійного становлення особистості полягає у конструюванні способів оволодіння операційною стороною діяльності, зміст якої формує мотиви професійного становлення, а також у комплексі заходів, спрямованих на усвідомлення соціальної значущості своєї професії суб'єктом учбово-професійної і власне професійної діяльності. Іншими словами, необхідно оптимально поєднувати змістові (інтерес до професії, потреба в самореалізації) та адаптивні (престиж професії, зарплата, тощо) мотиви діяльності.
   3. Протягом професійної підготовки на різних етапах розвитку стосунків суб'єктів учбово-професійної діяльності (учня чи студента з викладачем) процес професійного самовизначення ґрунтується на різних психологічних механізмах. На початку професійного навчання найбільшу роль відіграють механізми “зворотного зв'язку”. Потім зростає роль механізму “емоційного опосередковування” - впливу прийомів і способів викладання на успішність навчання й оптимізацію соціально-психологічного статусу учня (студента) в групі.
   На етапі цілеспрямованої підготовки до обраної професійної діяльності динаміка професійного самовизначення значною мірою визначається дидактичною системою професійного навчання і характером міжособистісних стосунків між студентами, а також з викладачами. У більшості молодих людей протягом фахової підготовки впевненість у виправданні свого вибору зростає. Вона властива тій категорії студентів, які вже мають місце роботи (за спеціальністю або ні), оскільки у них формується певний досвід, що актуалізує потребу у подальшому професійному та трудовому розвиткові. Але, на нашу думку, впевненість у правильності професійного самовизначення студентів обумовлюється, насамперед, активністю їхньої особистості у виборі професії до вступу у навчальний заклад, що й призводить до високого рівня соціально-професійної активності у процесі самої підготовки з розширенням пізнавальних мотивів.
   У студентські роки у разі невдоволеності професійним майбутнім, яке реально настало для особистості, стимулюється розвиток її рефлексії - усвідомлення свого “Я”. При цьому самоаналіз стає психологічною основою відстроченого професійного самовизначення для багатьох студентів, коли особистість глибоко переживає розчарування у змушено або ж самостійно зробленому виборі учбово-професійного поля. Подолання цієї кризи відкладається на потім, коли виникає необхідність внести певні корективи у професійне життя, зокрема змінити пріоритети щодо напрямку навчання, або ж надати перевагу навчанню чи роботі, залежно від того, як змінились ціннісно-смислові орієнтації та мотивація людини. Більшість студентів, які нібито професійно визначились, але при цьому мали низький рівень активності у виборі професії, починають відчувати психологічний дискомфорт, обумовлений нереалізованими професійними цілями, які були віддаленими на початку навчання.
   Згодом, у процесі активного оволодіння професією і входження у трудовий колектив (на етапі профадаптації), а також при повній чи частковій реалізації своїх можливостей в професійній діяльності, специфіка професійного самовизначення особистості багато в чому залежить від особливостей сфери її міжособистісних стосунків на підприємстві, характеру вимог, висунитих до працівника, тощо.
   Змістовою характеристикою професійного самовизначення особистості є процес формування її ставлення до себе як до суб'єкта професійної діяльності. При цьому стійке позитивне ставлення виступає критерієм завершеності даного процесу. Тому образ “Я” професіонала природно розглядають як об'єктивний показник динаміки професійного самовизначення особистості, зміни у структурі якого досить повно характеризують зміни у ставленні особистості до себе як до професіонала в майбутньому і дійсному. Дані зміни відбуваються на всіх психологічних рівнях: когнітивному, емоційно-мотиваційному і поведінковому [26, с 55].
   В. Сафін також неодноразово вказував на правомірність розглядати образ “Я” в якості одного з показників самовизначення особистості, її ставлення до себе [27],[28]. Дана думка простежується у роботах О. Бодальова, І. Кона [29], [ЗО] та у теорії Д. Сьюпера [11].
   У процесі професійного становлення особистості інтенсивно змінюються критерії її ставлення до себе. Результати експериментальних досліджень В. Шегурової та Т. Кудрявцева виражають динаміку суб'єктивної еталонної моделі професіонала. Але дана модель не є еквівалентом уявлень особистості щодо професії, оскільки, створюючи її, особистість певним чином виражає в ній себе. В цьому смислі еталонна модель - це своєрідна проекція професійної спрямованості особистості. Тобто в процесі професійної підготовки юнаків зміни індивідуальних еталонних моделей професіоналавиступають показником змін критеріїв ставлення особистості студента до себе як до суб'єкта професійної діяльності. Зміна критеріїв ставлення до себе нерідко виявляється у формі зміни критеріїв обґрунтованості вибору професії як наслідок деякої перебудови мотиваційно-потребнісної сфери в результаті участі молодої особистості в учбово-професійній і професійній діяльності та під впливом соціального середовища. При цьому людина може усвідомлювати зміни, що відбулися з нею, а може, як показують спостереження, і не усвідомлювати їх, розглядаючи свій первинний вибір як випадковий. В обох випадках виникає потреба у переосмисленні цього вибору: людина намагається знайти нові аргументи на доказ правильності вибору професії, які б відповідали новосформованим критеріям, що в одних ситуаціях спрощує, а в інших - ускладнює процес професійного самовизначення. Якщо ці спроби виявляються безуспішними, то індивід або змінює професію, або починає ставитись до себе як до невдахи чи знаходить будь-який інший (окрім професійного) спосіб для самоствердження та самореалізації [4, с 55].
   Таким чином, динаміка професійного самовизначення, з одного боку, детермінована зміною ставлення особистості до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності, а з іншого - зміною критеріїв цього ставлення. Беручи участь у колективній учбово-професійній і професійній діяльності, особистість привласнює суспільні критерії ставлення до себе через стосунки з людьми. Іншими словами, професійне самовизначення як процес формування особистістю свого ставлення до професійно-трудової діяльності відбувається через узгодження внутрішньо-особистісних та соціально-професійних потреб [26], [4].
   Загалом професійна перспектива особистості в процесі її професійного самовизначення передбачає такі основні компоненти: 1 - усвідомлення цінності чесної, суспільно корисної праці (моральна основа самовизначення); 2 - усвідомлення необхідності одержання спеціальної професійної підготовки, а також постійного підвищення кваліфікації та самоосвіти; 3 - загальна орієнтація у соціально-економічній ситуації в країні та прогнозування її змін (уявлення про можливі пріоритети в роботі); 4 - загальна орієнтація у світі професійної праці (макроінформаційна основа самовизначення); 5 - виділення віддаленої професійної мети (мрії) та її узгодження з іншими життєвими цінностями (дозвіллєвими, особистісними і т.д. ); 6 - побудова системи найближчих цілей як етапів і шляхів досягнення віддаленої мети; 7 -знання обраних цілей - конкретних професій, навчальних закладів і місць працевлаштування (мікроінформаційна основа самовизначення); 8 - уявлення про зовнішні перешкоди на шляху досягнення цілей та знання способів подолання їх; 9 - уявлення про внутрішні перешкоди (власні недоліки) на шляху досягнення цілей та знання способів самовдосконалення; 10 - система резервних професійних варіантів; 11 - початок практичної реалізації професійної перспективи, що передбачає постійну корекцію всього запланованого [31, с 68].
   Відсутність реальних професійних досягнень у трудовій діяльності, невизначеність перспектив у кар'єрі актуалізує рефлексію своєї особистості як професіонала, породжує самоаналіз і самооцінку. Відбувається ревізія професійного життя, що призвидитьдо постановки нових життєво важливих цілей, серед яких ми виділяємо удосконалення та підвищення професійної кваліфікації, вибір суміжних спеціальностей або зміну професії, ініціювання підвищення посади чи зміну роботи.
   Висновки:
   1. Професійне самовизначення є значущим компонентом професійного розвитку особистості і виступає критерієм її професійного становлення як однієї із форм особистісного розвитку загалом. Відповідно до етапів професійного становлення визначаються етапи професійного самовизначення: етап формування професійних намірів, цілеспрямована професійна підготовка та етапи профадаптації з подальшою реалізацією особистості у трудовій діяльності. Вікова динаміка професійного самовизначення особистості може бути описана у трьох хронологічно визначених стадіях: стадія фантазування, гіпотетична та реалістична стадії. Останні дві стадії поділяються на періоди.
   2. Професійне самовизначення особистості не зводиться до вибору професії, який означає лише перехід даного процесу у нову фазу свого розвитку. Після обрання професії, професійне самовизначення особистості продовжує розвиватись у процесі фахової підготовки та трудової діяльності, зазнаючи якісних змін, динаміка яких визначається індивідуальними особливостями та соціально-економічними умовами праці.
   3. Основними динамічними характеристиками професійного самовизначення є уявлення особистості щодо обраної професії (вимоги, оплата, престиж), своїх можливостей (здібності, нахили, знання, уміння, навички), які поступово інтегруються в уявлення про себе як суб'єкта професійної діяльності (в майбутньому і на даний момент) на всіх психологічних рівнях: когнітивному, емоційно-мотиваційному та поведінковому. Рівень адекватності цих уявлень відзначається власною динамікою, яка впливає на змістові та адаптативні мотиви професійної діяльності.
   4. Динаміка професійного самовизначення детермінована зміною ставлення особистості до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності та зміною критеріїв цього ставлення. Основним показником динаміки професійного самовизначення особистості виступає образ “Я” професіонала, яких зазнає суттєвих змін під впливом суб'єктивних та об'єктивних чинників.
   Узагальнюючи висновки щодо динаміки професійного самовизначення особистості, зазначимо, що для багатьох молодих людей до 30 років проблема професійного самовизначення знову актуалізується.

ЛІТЕРАТУРА

1. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.,1968. - 464 с.
2. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов н/Д.: Феникс. - 1996. - 391 с.
3. Кон И.С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение. - 1989. - 255 с.
4. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности // Вопросы психологии. - 1983. № 2. - С. 51-59.
5. Чебышева В. В. Психологические проблемы профориентации школьников. // Вопросы психологии. - 1971. - № 1. - С. 14-19.
6. Шавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. - М.: Знание,1981. - 96 с.
7. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала. - М., 1991. - С. 3-26.
8. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. - М.,1996. - 256 с.
9. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности. // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. - 365 с.
10. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях. // Вопросы психологии. - 1997. - № 4. - С. 28-38.
11. Super D. Е. Theory of vocational development. - J. Amer. Phsychol - 1953. -v. 8, N 5.
12. Маслоу А. Самоактуализация. // Психология личности: Тексты. - М.,1982. - С.108- 117.
13. Ериксон Е. Идентичность: юность и кризис - М., 1996. - 344 с.
14. Кудрявцев Т. В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы. // Вопросы психологии. 1981. - № 2. - С. 20-30.
15. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. - К.: Наукова думка,1988. - 144 с.
16. Климов Е. А. Общая типология ситуаций (казусов) и структура мыслительных задач, возникающих в практике работы профконсультанта. Научные труды ВНИИ профтехобразования. - Л., 1976. - № 32. - С. 5-25.
17. Климов Е. А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации. - М.: Знание -1983. - 96 с.
18. Крягжде СП. Психология формирования профессиональных интересов. - Вильнюс. - 1981. - 196 с.
19. Филиппов Ф.Р. Социальная ориентация и жизненные планы молодежи//Молодежь: интересы, стремления, идеалы. - М., 1969. -С. 226-244.
20. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. - Ростов н/Д. -2003. - 544 с.
21. Григорович. Л.А. Введение в профессию “психолог”. - М., 2004. - 192 с.
22. Власова O.I. Педагогічна психологія: Навч. посібник. - К.: Либідь. - 2005. - 400 с.
23. Кон И. С. Психология старшеклассника. - М: Просвещение -1982. - 207 с.
24. Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. - М., 1959. - 354 с.
25. Овсянникова В.В. Самооценка учащихся ПТУ как субъекта профессиональной деятельности. Автореф. дисс... канд. психол. наук. - М- 1982. - 16с.
26. Рубинштейн СП. Основы общей психологии. - СПб., 1999. - 705 с.
27. Сафин В. Ф. Структура оценочных суждений и ее динамика. / /Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - М., 1979. - С. 122-123.
28. Сафин В. Ф. Динамика оценочных эталонов в подростковом и юношеском возрасте // Вопросы психологии. - 1982. - № 1. - С. 69-75.
29. Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. - Л., 1965. -123 с.
30. Кон И. С. Открытие “Я”. - М: “Политиздат”. - 1978. - 367 с.
31. Пряжникова Е. Ю. Факторы профессионального самоопределения преподавателей педагогических вузов // Вопросы психологии. - 1994. - № 6. - С.65-73.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com