www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Дослідження ідентичності старшокласників у контексті концепції Дж. Мapcia
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дослідження ідентичності старшокласників у контексті концепції Дж. Мapcia

Т.М. Яблонська

ДОСЛІДЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ ДЖ. MAPCIA

   Актуальність. Проблема становлення та розвитку ідентичності особистості сьогодні набуває особливої актуальності, що виявляється у декількох аспектах. Один з аспектів - теоретико-методологічний, полягає у необхідності подальшої розробки та концептуалізації поняття “ідентичність”. Інший аспект проблеми ідентичності цілком прикладний. Становлення ідентичності особистості пов'язане з процесами структурної та смислової перебудови самосвідомості, що розгортаються в підлітковому та юнацькому віці. Однак сьогодні молода людина є досить уразливою в плані пошуку позитивної ідентичності. Сучасні суспільні кризи, проявом яких є розмивання цінностей (А. Ватерман. Д. Марсіа, Е. Еріксон), негативно позначаються на тому образі світу і тих ціннісних орієнтирах, які формується у підлітка. Підліток зустрічається, з одного боку, з потенційною багатоваріантістю шляхів самовизначення, а з іншого - з неготовністю зробити свідомий і самостійний вибір. Отже, проблема ідентичності особистості актуалізується в сучасних суспільно-політичних умовах, а також з урахуванням тенденції інфантилізації сучасної молоді.
   Таким чином, метою даної статті є теоретичне узагальнення проблеми ідентичності, а також експериментальне вивчення особливостей ідентичності сучасних підлітків та юнаків.
   Аналіз результатів досліджень. Не дивлячись на значний інтерес дослідників до проблеми ідентичності, саме поняття досі має невизначений теоретичний та експериментальний статус. З одного боку, конструкт “ідентичність” претендує на роль системоутворюючого поняття у теорії особистості, за допомогою якого дослідники здійснюють спроби інтегрувати різні феномени самосвідомості.
   У психологічній літературі наявне значне розмаїття варіантів осмислення феномену ідентичності. Слід зазначити, що у працях самого Е.Еріксона, починаючи з робіт якого концепція ідентичності отримала теоретичний статус, зустрічаються досить різні значення поняття. В одному випадку він розуміє під ідентичністю гіпотетичну цілісну картину суб'єктності, стійке відчуття “Я - той самий”. Це стійка тотожність “Я” у часі та просторі, яка включає такі параметри, як стійкість суттєвих індивідуальних рис, інтеграція їх в узагальнене узгоджене уявлення про себе (“образ Я”), послідовність і смислова наступність внутрішнього світу, безперервність у часі персональної історії та індивідуального досвіду переживань. Шлях становлення такої самототожності лежить через узагальнення, кристалізацію дитячих ідентифікацій, рольового досвіду та досвіду соціальних впливів, оцінок та очікувань оточуючих. У такому контексті поняття ідентичності наближається до терміну “константність особистості” (К.А. Абульханова-Славська).
   В іншому контексті у розумінні ідентичності на перший план виходять інтеракційні аспекти - система соціальних зв'язків особистості. У цьому разі ідентичність встановлюється в результаті збігу “образу Я” і відображення його іншими людьми.
   Деколи Е. Еріксон підкреслює, що досягнення ідентичності - це низка свідомих рішень щодо своєї ціннісної позиції в соціумі. Пошук соціальних основ особистої визначеності та стійкості, вибір рольової та групової належності. Таке розуміння наближається до поняття “самовизначення”, яке підкреслює ціннісно-вольовий аспект становлення особистості.
   Також Е.Ерікон розуміє ідентичність як процес переживання людиною узагальненого смислу свого “Я”: “суб'єктивне натхненне відчуття тотожності і цілісності”, “переживання відповідності самому собі”. Отже, ключовим у структурі ідентичності виступає не лише зрілість когнітивних складових, але й втілення ціннісного, емоційного ставлення до своєї сутності. На суб'єктивному рівні ідентичність переживається як сила особистості, зв'язок із своїм справжнім, сутнісним джерелом. Таке розуміння ідентичності, що наближається до ціннісно-смислового аспекту самосвідомості, близьке до понять “аутентичність особистості” (К. Роджерс), “справжність” (А. Ленге, А. Маслоу), “самоприйняття” (С.Р. Пантилєєв, В.В. Столін).
   Намагаючись певним чином інтегрувати різні розуміння ідентичності, ми, слідом [1], розуміємо під поняттям “ідентичність” гіпотетичну цілісну картину самосвідомості, яка характеризується наростанням наступних процесів: інтеграції (ситуативних та оперативних “Я-образів”, оцінок навколишніх); синтезу (ролей, ціннінсих прототипів, поведінкових моделей, дитячих ідентифікацій); когнітивної послідовності та узгодженості уявлень про себе; відчуття самоцінності; часової послідовності (ідентифікація зі своєю персональною історією, насичення майбутнього смислом, зв'язок перспективи і ретроспективи); ціннісної перебудови, ієрархії провідних смислів (становлення внутрішніх стійких критеріїв самооцінки і образу світу).
   Емпіричне дослідження ідентичності старшокласників було здійснене на базі середніх шкіл м.Києва. Ми використовували модифікований варіант напівструктурованого інтерв'ю Дж.Марсіа, зміни до якого були внесені Г. Гротевант, В.Торнбеске та М. Майєр [2], а на російській вибірці певна модифікація методики та її апробація були здійснені В.Р. Орестовою, О.А. Карабановою [3]. Запитання анкети належать до шести основних життєвих сфер: професійний вибір, шлюб та сім'я, пріоритети кар'єри й сім'ї, релігійні переконання, політичні погляди, гендерні ролі.
   За результатами опитування, респонденти поділяються на чотири групи на основі двох критеріїв: наявності або відсутності критичного періоду дослідження альтернатив у значущих сферах самовизначення (криза й пошук); прийняття обов'язків (рішення і вибір). У сферах професії, релігії та політики ці критерії використовувалися безпосередньо. У сферах кохання, дружби, сім'ї, статі використовувались критерії, запропоновані В.Р. Орестовою, О.А. Карабановою, а саме:
   - щодо кохання: 1) критерій “криза - історія переживань”, відображена у відповідях на запитання “Чи був у Вас досвід нещасливого кохання?”, “Як він вплинув на Вас?” тощо; 2) критерій “здійснення вибору, прийняття обов'язків” співвідноситься зі зрілістю висловлювань респондента;
   - щодо дружби: 1) вибірковість у стосунках - диференціація друзів, приятелів і просто знайомих; 2) розуміння цінності дружби; 3) мотивація і функціональна роль дружби: прагматична, комунікативна, самопізнання тощо;
   - щодо сім'ї: 1) вплив батьківської сім'ї (спроба аналізу та переосмислення взаємин у сім'ї, міра прийняття моделі батьківської сім'ї); 2) наявність уявлень про власну майбутню сім'ю, відмінну від батьківської. Ці два критерії можуть бути співвіднесені, відповідно, з критеріями “криза” і “здійснення вибору”;
   - щодо статевої ідентифікації: 1) чи приймає респондент свою стать із відповідними статево-рольовими характеристиками; 2) чи існує спроба осмислення тих характеристик та способів поведінки, які визначені статтю, або вони приймаються як задані.
   У відповідності до вказаних критеріїв виокремлюються чотири форми проходження й розв'язання особистістю кризи ідентичності:
   - “сплутаність” (дифузія): дослідження немає, обов'язків - немає;
   - “мораторій”: дослідження є, обов'язків - немає;
   - “передчасна ідентичність”: дослідження немає, обов'язки є;
   - “досягнення”: дослідження є, обов'язки є.
   Після віднесення респондентів до певного статусу в кожній із сфер може бути визначений загальний статус его-ідентичності. Однак ми вважаємо, що побудова профілю ідентичності є більш інформативною, оскільки характеризує особливості формування ідентичності у кожній із сфер самовизначення. Результати анкетування показали, що статус ідентичності старшокласників істотно відрізняється в різних сферах діяльності.
   Так, у сфері професійного вибору наявні різні статуси ідентичності: 30% мають досягнуту ідентичність (здійснили усвідомлений вибір після пошуку альтернатив), 15 % знаходяться в стані пошуку або їх вибір не остаточний, 37,5% здійснили вибір на “безальтернативній” основі - під впливом батьків, значущих дорослих, 17,5% респондентів мають дифузний статус професійної ідентичності. Зупинимося докладніше на критеріях, якими ми керувалися при визначенні статусу ідентичності особистості у професійній сфері.
   Досягнута ідентичність характеризується насамперед свідомими вибором професії, що був оснований на попередньому зважуванні альтернатив, співвіднесенні власних інтересів, здібностей і можливостей. Відзначається незалежність від думок найближчого оточення при здійсненні вибору. Думка батьків, як правило, враховується, але не є вирішальною. Можливе прийняття рішення і всупереч думці оточуючих, а допомога батьків приймається у формі загального орієнтування у світі професій та наявних вузів.
   На етапі мораторію особистість знаходиться у стані вибору, співвіднесення своїх бажань, можливостей та вимог суспільства. Можливий варіант, що вибір здійснено, але наявні певні сумніви, немає чіткого бачення себе в майбутньому.
   Передчасна ідентичність: рішення відносно майбутньої професії вже прийняте, але при цьому період вибору, співвіднесення альтернатив або був відсутній, або був надто коротким і не мав впливу на кінцеве рішення. Як правило, підлітки йдуть по професійному шляху своїх батьків або обирають професію, на якій наполягають батьки. У такому випадку відсутня внутрішня мотивація особистості професійно навчатися і вдосконалюватися.
   У випадку дифузної ідентичності підлітків не цікавить професійне майбутнє. Часто такі підлітки приймають вибір батьків, але на цілком формальному рівні, внутрішнього відчуття “себе у професії” немає. Юнаки та дівчата вступають до вузу, керуючись міркуваннями “треба отримати вищу освіту” або “батьки кажуть - треба”.
   “Буду поступати в інститут - треба ж отримати вищу освіту” (дифузна).
   “З професією визначилася... Не було іншого вибору, рішення батьків.. Були конфлікти при виборі професії, але я пішла на поступки...” (передчасна).
   “Так, я визначилася з професією, але точно ще не знаю, вагаюся.. Рідні допомагали, підказували, що краще...” (мораторій).
   “Я визначилася з майбутньою професією. Це професія фінансиста. Були інші варіанти, але я вибрала цю, хоча батьки будували плани стосовно медичних професій”... (досягнута ідентичність).
   У сфері релігійних поглядів опитаних старшокласників переважає дифузний статус (ці проблеми не актуальні) - 45% опитаних або передчасна ідентичність (некритично запозичені погляди, цінності) -35%. Окремі респонденти зазначили, що визначилися, але час від часу відчувають сумніви, що штовхають їх на нові пошуки (мораторій). Про досягнуту ідентичність у сфері філософських, релігійних переконань можна говорити лише щодо 10% респондентів. Основними критеріями віднесення респондентів до певних статусів ідентичності щодо релігійних переконань виступили наступні.
   Досягнута ідентичність: старшокласники уже визначилися у своїх поглядах і цінностях, здійснили свій релігійний вибір. їх цікавлять питання релігії та філософії, вони читають на ці теми літературу, обговорюють її з іншими. Вони не приймають систему поглядів батьків некритично, а проходять через власні роздуми і пошуки. Релігійний вибір видається їм на даний момент остаточним, а світоглядна система - завершеною і задовольняє їх.
   Мораторій. Респонденти перебувають у стані пошуку світоглядних засад свого життя: намагаються проаналізувати, синтезувати різні філософські течії, релігії. Вони активні у своїх пошуках, читають літературу, обговорюють її з друзями та батьками. Можливо, вони прийняти погляди своїх батьків, але відчувають сумніви, і продовжують свої пошуки.
   Передчасна ідентичність. Підлітки прийняти віру своїх батьків, оминувши період пошуків. Як правило вони пояснюють свій вибір тим, що вони такими народилися, їх так виховали тощо. Характерно, що респонденти добре усвідомлюють свої погляди, які відзначаються чіткістю, ясністю, а також задоволені ними.
   Дифузна ідентичність: респонденти не цікавляться питаннями філософських та релігійних поглядів, хоча можуть формально відносити себе до певної релігії.
   “Мене ці питання не хвилюють” (дифузна).
   “Релігія православна... мене охрестили у дитинстві і я стала сповідувати православну релігію” (передчасна).
   Ідентичність у сфері політики. Політикою більшість старшокласників не цікавляться: 90% респондентів зазначили, що не мають певних визначених поглядів, або цікавляться час від часу, або ж ці проблеми їх не турбують. Близько 5% опитаних перебувають у стані мораторію, і ще по 2,5% характеризуються досягнутою або передчасною ідентичністю.
   При досягнутій ідентичності юнак або дівчина мають певні політичні уподобання, погляди, до яких вони прийшли самостійно. Ці погляди можуть відрізнятися від поглядів батьків.
   На етапі мораторію підлітків та юнаків цікавлять політичні проблеми, вони виявляють активність у пошуку інформації. Та вони ще не сформували свої погляди, мають певні сумніви й знаходяться у пошуку своєї ідентичності.
   Передчасна ідентичність: підлітки та юнаки, як правило, запозичують погляди своїх батьків без критичного осмислення і власної оцінки.
   Дифузна ідентичність виявляється у відсутності інтересу, власних переконань і поглядів. Респонденти мають слабке уявлення й про погляди своїх батьків.
   Найбільш характерна відповідь серед досліджуваних була: “Політика мене зовсім не цікавить”.
   Натомість респонденти почуваються більш компетентними у таких сферах як любов та дружба, де переважна їх більшість знаходяться у пошуку щодо власної визначеності у цих сферах або вже досягли цієї визначеності. У сфері любовних стосунків 52,5% опитаних належать до стану мораторію, 15% досягли ідентичності. Дифузний стан характерний для 30% респондентів, а передчасна ідентичність для 2,5%.
   Щодо любові досягнуту ідентичність ми визначали за ознаками певного досвіду стосунків, який сприяв усвідомленню особистістю своїх переживань і власних змін. Такі респонденти усвідомлюють своє бачення партнера, розуміють, що близькі стосунки вимагають прийняття на себе відповідальності та ведуть до певних обмежень незалежності.
   Особистість у стані мораторію також має певний, як правило, негативний досвід любовних взаємин, але її уявлення про партнера, міру довіри, відповідальності та інші засади, на яких необхідно будувати ці стосунки, вельми розпливчасті.
   Передчасна ідентичність. У респондентів не було досвіду таких стосунків, їхні погляди не були переосмислені. Уявлення про любовні стосунки досить поверхові або стереотипні, а серед вимог до партнера на перший план виходить опис зовнішності.
   Респонденти, що відзначаються дифузною ідентичністю, як правило, не вступають у близькі стосунки з представниками протилежної статі, не відчуваючи потреби у цьому або побоюючись своєї некомпетентності. Уявлення про партнера обмежуються зовнішніми характеристиками, а уявлення про стосунки або відсутні, або поверхові та стереотипні.
   “Любов - це повага, прояв теплих почуттів, це життя... Любов окриляє...” (передчасна)
   “Кохання - це пристрасть, взаєморозуміння, підтримка, гармонія, взаємне сильне почуття двох людей... Батьки намагаються втрутитися в моє особисте життя, нав'язати свою думку. Через це виникають сварки, конфлікти. Думку друзів я вислуховую, але в мене є своя. Я роблю завжди так, як сама вважаю за потрібне” (досягнута).
   У сфері дружніх стосунків основними критеріями досягнутої ідентичності виступають усвідомлення їх значущості, емоційної складової (довіра) та диференціація на приятелів і справжніх друзів. При цьому є усвідомлення і прийняття відмінностей власних і друзів.
   Мораторій у сфері дружніх стосунків виявляється у сумнівах в існуванні справжньої дружби, дружба розглядається як функція ствердження власної ідентичності, через проекцію своїх якостей і поглядів на друзів. Майже відсутня диференціація, немає вибірковості.
   Передчасну ідентичність ми констатували у респондентів, які розуміють дружбу як спільне проведення часу, не усвідомлюють цінність друзів, не відзначаються вибірковістю у контактах. Вказуючи якості ідеального друга (вірність, чесність тощо), респондент, швидше, відтворює загальну модель “ідеальної дружби”, ніж результати власних пошуків.
   При дифузній ідентичностіпідлітки або юнаки зазначають, що мають дуже мало друзів, цінність дружби ними не розуміється або відкидається.
   “Головне у дружбі -допомога, взаєморозуміння, повага, довіра.. Ми з другом дуже різні, але це й дозволяє нам підтримувати дружбу вже довгі роки” (досягнута).
   “Дружба - це тоді, коли ти можеш людині довіряти і знаєш, що вона не підведе... приятелів багато, а справжніх друзів двоє.. “Дружба - це міцні стосунки між людьми, спільні інтереси. В інтересах можуть бути і відмінності, так цікавіше спілкуватися” (досягнута).
   У сфері дружніх стосунків досягли ідентичності 40 % респондентів, знаходяться у пошуку 45 %, дифузна ідентичність відзначається у 15% опитаних.
   Сфера сімейних стосунків вельми тісно пов'язана із становленням ідентичності особистості. Це особливо добре помітно на такій сфері ідентичності як сімейна ідентичність, яка охоплює, по-перше, сприйняття індивідом своєї батьківської сім'ї - злиття або диференціацію від неї, некритичне прийняття або аналіз - та вибірковість щодо запозичення моделей батьківської сім'ї, а по-друге, уявлення респондента про власну сім'ю, готовність до її створення, усвідомлення засад, на яких він хотів би будувати власні сімейні стосунки.
   Отже, за результатами дослідження, переважна більшість респондентів (45%) відзначаються передчасною ідентичністю, тобто некритично запозичують моделі батьківської сім'ї, перебувають у “злитті” з нею. Очевидно, в плані особистісної ідентичності це свідчить про недостатню вибудову респондентами власних меж, симбіотичні стосунки з батьківською сім'єю. Майже третина респондентів (ЗО %) відзначаються дифузною ідентичністю у цій сфері, що також свідчить про певний їхній інфантилізм, проблеми сепарації від батьківської сім'ї. Досягли ідентичності 15 % опитаних, знаходяться у стані мораторію ще 10 %.
   Критерієм віднесення респондентів до досягнутої ідентичності у сімейній сфері послугувала, насамперед, наявність усвідомленої моделі власної сім'ї на основі переосмислення взаємин у батьківській сім'ї.
   Віднесення респондента до періоду мораторію ідентичності визначається насамперед, поєднанням таких ознак як досить сильний вплив батьківської сім'ї із аналізом та самостійним пошуком у цій сфері. Так, молода людина не запозичує модель прийнятих стосунків, а аналізує їх та намагається переосмислити, виокремлюючи як позитивні аспекти взаємин, так і ті, яких вона хотіла б уникнути при створенні власної сім'ї. Часто людина усвідомлено заперечує модель батьківської сім'ї, при тому, що власної моделі або немає, або ж вона доволі розпливчаста. Як правило, підлітки та юнаки зазначають, що іще не скоро будуть готові до створення власної сім'ї.
   Передчасна ідентичність характеризується тим, що молоді люди, як правило, приймають модель батьківської сім'ї, не аналізуючи й не переоцінюючи стосунки у ній, і прагнуть перенести ці стосунки у свою майбутню сім'ю. Часто респондент висловлює протестну позицію щодо батьківської сім'ї, активно заперечуючи ті чи інші норми (за визначенням, у цьому випадку він знаходиться у межах сімейного сценарію), не намагаючись диференціювати, що у цих взаєминах є позитивним, а що негативним, неприйнятним для нього.
   При дифузній ідентичності старшокласники ніяк не оцінюють стосунки в батьківській сім'ї, можуть лише висловити своє узагальнене ставлення. Як правило, у сім'ї їх все влаштовує. Про власну сім'ю не думають і не уявляють її.
   “Залежність від батьків відчуваю у деяких моментах.... Справжня сім'я - це та, у якій існує гармонія. Хочу, щоб моя сім'я у деяких речах біла подібна до батьківської - таке ж ставлення до дітей, розуміння між членами сім' і, хотіла б позбавитися дрібних сварок” (досягнута).
   “Залежність іноді відчуваю. Не хотіла б, щоб моя сім'я була схожа на сім'ю моїх батьків... Своїх дітей я б виховувала зовсім по-іншому. Поки що не планую мати власну сім'ю” (мораторій).
   “Залежність відчуваю іноді. Хочу, щоб моя сім'я була схожа на сім'ю батьків. Що хотів би перенести у власну сім'ю? Все без виключення” (передчасна).
   Щодо статевої ідентичності можна зазначити, що переважна більшість опитаних старшокласників або взагалі не переймаються даними проблемами (дифузна - 27,5%), або приймають свою статеву належність із відповідними статево-рольовими обов'язками як даність, не намагаючись проаналізувати та асимілювати певні стереотипи (передчасна - 60%). До того ж значна частина респондентів з цієї групи налаштована досить войовничо щодо представників нетрадиційної сексуальної орієнтації - від “не розумію” до “вбив би”. Про досягнуту ідентичність можна говорити лише щодо 2,5 % опитаних, а в стані пошуку знаходяться 10 %.
   Респонденти з досягнутою ідентичністю добре усвідомлюють статево-рольові характеристики, нерідко порівнюють себе з людьми протилежної статі. їм видається привабливою можливість ненадовго стати особою іншої статі, щоб краще зрозуміти цих людей. Власна стать їх цілком влаштовує, а по відношенню до тих, хто змінює стать, вони висловлюють співчуття, підтримку, прагнення зрозуміти.
   Ті, кого ми віднесли до статусу мораторію, добре усвідомлюють переваги та дефіцити кожної статі, роблячи, як правило, акцент на обмеженнях, які несе особисто їм власна стать.
   Передчасну ідентичність визначає те, що особистість сприймає свою стать як даність, навіть не намагаючись осмислити її характеристики через співвіднесення з іншою статтю.
   Дифузія у цій сфері за своїми проявами перегукується із передчасною ідентичністю, та при цьому респонденти не виявляють інтересу до означених питань, дають формальні відповіді.
   “Свою стать усвідомив з дитинства. Вона мене влаштовує. До людей, які змінюють свою стать, ставлюся негативно. Якби таке сталося з одним із моїх друзів - я б з ним не дружив, тому що він гей” (передчасна).
   “Свою стать усвідомила в дитинстві. Як я ставлюся до людей, які змінюють свою стать?Жахливо, я не розумію цього. Навіть не знаю, як би я реагувала, якби це сталося з комось із моїх друзів” (мораторій).
   “Моя стать мене влаштовує, та інколи цікаво уявити себе чоловіком. Якби мій друг вирішив змінити свою стать, я б намагалася його зрозуміти...” (досягнута).
   Процентне співвідношення статусів ідентичності старшокласників у різних сферах представлене у таблиці 1.

Таблиця 1
Вираженість статусів ідентичності старшокласників у різних сферах самовизначення (п=80, %)

Таблиця 1

   Таким чином, бачимо, що найбільш актуальними для юнаків та дівчат є сфери любові, дружби та професійного вибору. Відповідно у цих сферах респонденти мають загалом більш високі рівні ідентичності порівняно з іншими. Насторожує той факт, що передчасна або дифузна ідентичність досить суттєво превалює в усіх сферах ідентичності, окрім кохання та дружби. Це означає, що юнаки й дівчата у віці 16-17 років не мають скільки-небудь визначених, послідовних релігійних та політичних поглядів, переконань, знаходяться під владою гендерних стереотипів і не відділилися від батьківської сім'ї. У сфері професійного вибору, на порозі якого вони знаходяться, майже половина з них керуються настановами батьків або й просто “плинуть за течією”.
   Підсумки. Отже, проведене дослідження засвідчило важливість дослідження проблеми ідентичності як у теоретико-методологічному плані, так і в прикладному. Насамперед важливою є проблема вивчення психологічних умов становлення та розвитку ідентичності особистості, пошуку залежності статусу та особливостей ідентичності особистості від різних чинників, зокрема особливостей сімейної взаємодії, сімейних цінностей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Попова М.В. Становление персональной идентичности в юношеском возрасте: Автореф. дисс... канд. психол. наук.
2. Grotevant H.D., Thornbecke W.& Meyer M.L. An Extention of Marcia's Identity Status Interview into the Interpersonal Domain //J. of Youth and Adolescence. - 1982. - Vol.11. - № 2. - P.33-47.
3. Орестова В.Р., Карабанова О.А. Методы исследования идентичности в концепции статусов эго-идентичности Дж. Марсиа // Психология и школа. №1. - 2005. - С. 39-90.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com