www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Основні тенденції психолого-педагогічних досліджень проблем управління персоналом правоохоронних органів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Основні тенденції психолого-педагогічних досліджень проблем управління персоналом правоохоронних органів

Д.А. Карпілянський

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

   Управління являє собою соціальний феномен, який відіграє значну роль у забезпеченні існування і розвитку людства. Без управління не можлива цілеспрямована спільна діяльність людей, воно притаманне усім складним системам, функціонування яких пов'язане з отриманням, переробленням та передаванням інформації і є предметом психологічних, педагогічних, соціологічних, економічних, військових, кібернетичних, інформативних, юридичних, біологічних та ін. досліджень.
   Державна прикордонна служба України наразі перебуває на етапі реформування у правоохоронний орган спеціального призначення. Необхідність якісної перебудови діяльності прикордонного відомства накладає свій відбиток на всі сторони його життєдіяльності. Особливого значення цьому процесу надає необхідність наближення до світових стандартів і максимального забезпечення відстоювання національних інтересів держави на її кордонах. Слід відзначити, якщо в організації правового, оперативно-інформаційного, технічного, інших видів забезпечення охорони державного кордону за останні роки спостерігається значний прогрес, то перебудова систем управління просувається досить повільно. Повною мірою це стосується і системи управління персоналом. Основою любих якісних змін, а тим більше пов'язаних з людським чинником, повинні бути досягнення сучасної науки. Тому, актуальність нашої праці зумовлена необхідністю надати процесу наукового забезпечення реформування системи роботи з персоналом додаткової позитивної динаміки. її метою є визначення стану наукової розробленості проблем управління персоналом Державної прикордонної служби України, а основними завданнями - аналіз результатів дисертаційних досліджень вчених-прикордонників, виділення невирішених частин проблеми оптимізації управління персоналом та визначення перспективних напрямків подальших розробок у галузі управління персоналом.
   Аналіз останніх досліджень. Починаючи з 1995 року у спеціалізованих вчених радах Національної академії Державної прикордонної служби України з психології діяльності в особливих умовах, військової педагогіки і психології, будівництва збройних сил відбувся успішний захист більше 200 кандидатських та докторських дисертацій, з них 118 присвячено психолого-педагогічній тематиці. Із зазначених психолого-педагогічних розробок управлінській діяльності, тією чи іншою мірою, присвячені 45 робіт (38 %).
   Зазначені психолого-педагогічні дослідження можна умовно розділити на такі групи:
   • розробка шляхів удосконалення підготовки майбутніх офіцерів до управлінської діяльності - 17 дисертаційних досліджень (39 %);
   • удосконалення управлінської діяльності керівників різного управлінського рівня - 12 (27 %);
   • адаптація різних категорій прикордонників до виконання службових обов'язків -5(12 %);
   • забезпечення здорового морально-психологічного клімату у колективах - 3 (6 %);
   • удосконалення професійної підготовки різних категорій прикордонників - 3 (6 %);
   • збереження психічного здоров'я персоналу - 2 (4 %);
   • виховна робота з персоналом - 2 (4 %);
   • психологічний професійний відбір - 1 (2 %).
   Виклад основного матеріалу дослідження і отриманих наукових результатів. Серед безпосередніх досліджень управлінської діяльності слід відзначити працю О.А. Матеюка, який присвятив свою монографію і докторську дисертацію розробці теоретико-методологічних основ професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих та розвитку психологічних технологій регуляції поведінки військовослужбовців. Ним уперше запропоновано поняття “професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих”, розроблено його теоретичну модель і виявлено специфіку. Отримані у дослідженні результати можуть бути імплементовані до керівних документів з організації оперативно-службової діяльності військовослужбовців, використовуватися при прийнятті управлінських рішень щодо застосування військовими керівниками професійного психологічного впливу на підлеглих. Розроблені у дослідженні технології психологічного впливу військового керівника на підлеглих дають змогу суттєво підвищити ефективність їх військово-професійної діяльності. Створена на основі дослідження О. А. Матеюка система стратегій, тактичних і технічних прийомів використання всього арсенального комплексу засобів, способів, методів і форм професійного психологічного впливу дає змогу військовому керівнику застосувати їх для здійснення цілеспрямованого управління поведінкою партнерів зі спільної військово-професійної діяльності [1, с 3-6]. При цьому, на основі результатів свого дослідження, науковець робить важливий для нас висновок про те, що методи деформуючого (дисторційного) типу в практичній діяльності керівника малоефективні, не сприяють досягненню належного результату [1, с 23].
   О. М. Аксьонова на сучасних методологічних позиціях розробила шляхи підготовки офіцерів до управління морально-психологічним кліматом військового колективу. Дослідниця підкреслює важливість для ефективного управління таких чинників, як усвідомлення керівником ролі і значення особистісних якостей підлеглого, знання методологічних, психолого-педагогічних основ теорії управління і процесу формування особистісних якостей підлеглих, наявності у майбутнього керівника необхідних для успішної управлінської діяльності властивостей і якостей. [2, с 14].
   Актуальними постають дослідження Є. М. Потапчука, В. Г. Кохана та В. М. Іваненка.
   Так, Є. М. Потапчук теоретично та експериментально досліджує проблему психічного здоров'я військовослужбовців та розробляє соціально-психологічні засади його збереження. Науковець, виходить з того, що психічне здоров'я військовослужбовця - це таке функціонування його психіки, яке забезпечує гармонійну взаємодію з навколишнім світом, адекватність поведінки, ефективність навчальної та службової діяльності і здійснення особистісного розвитку і виділяє групу головних соціально-психологічних факторів, які на нього впливають. До факторів суб'єктивного характеру на думку автора відносяться: внутрішня (розумова) поведінка військовослужбовця та зовнішня (соціальна) поведінка військовослужбовця, а до факторів об'єктивного характеру - соціальне середовище; демографічні характеристики та стан фізичного здоров'я. В аналізі впливу соціального середовища автор виділяє військовий колектив та військового керівника і відзначає, що військовий колектив по-різному впливає на психічне здоров'я військовослужбовців. Полярність цього впливу повною мірою детермінується соціально-психологічним кліматом, який існує у військовому підрозділі. Військовий керівник через владні повноваження може виступати як суб'єкт впливу на психічне здоров'я підлеглого. При відповідній психологічній готовності він може сприяти збереженню стану душевного благополуччя військовослужбовців [3].
   Психологічні умови безпечного виконання прикордонниками своїх професійних обов'язків розглядає В. М. Іваненко. На основі аналізу випадків загибелі та травматизму прикордонників, дослідник вказує, що 53 % цих випадків відбулися в ситуаціях запланованих дій, що свідчить про недоліки в управлінській діяльності і підготовці персоналу. Ця теза підтверджується тим, що серед поранених та травмованих найчастіше опиняються прикордонники які прослужили 5 і навіть 10 років [4, с 14]. Серед висновків автора є твердження про невідповідності у системі забезпечення особистої безпеки прикордонників реальним умовам і вимогам часу [4, с 15].
   Всі дослідження проведені на високому методологічному рівні, мають незаперечну наукову новизну та практичну значущість. Практичні рекомендації зроблені дослідниками запроваджені до управлінської діяльності навчально-виховного процесу в органах Державної прикордонної служби України.
   Проте не всім науковцям вдалося повною мірою використати у своїх дослідженнях останні досягнення у сфері управління людськими ресурсами організації. Зокрема, цікавою науковою роботою є дослідження структури і змісту організаторських здібностей керівника прикордонного підрозділу та психологічних особливостей формування таких здібностей у майбутніх офіцерів-прикордонників зроблене Л. М. Мотозюк. Наш інтерес до цієї роботи був викликаний тим, що здібності особистості постають однією з важливих характеристик “людського виміру” в межах людиноцентристського підходу в управлінні. Але дослідниця оцінювала організаторські здібності керівників за відгуками колег, командування та наявними “різного роду” заохоченнями [5, с 10]. Тобто, такий важливий, з огляду на сучасні підходи до управління персоналом, компонент оцінки організаторських здібностей керівника, як думка підлеглих, залишився поза увагою дослідниці.
   Психологічні закономірності і механізми, що сприяють підвищенню ефективності управлінської діяльності керівників військових колективів були дослідженні А. О. Тихончуком. Дослідник робить висновок, що “...психологічна сутність ефективної управлінської діяльності виявляється в її одночасній орієнтованості на реалізацію двоєдиного процесу - самореалізації керівника військового колективу в цій діяльності і здійснення останньої...” [6, с 7]. Таким чином, ефективність управлінської діяльності подається незалежною від суб'єкта управління, його психологічного стану, готовності виконувати управлінські рішення та ін. Дослідження заявлене автором як психолого-акмеологічне. На нашу думку, це обмежує автора у можливостях розглянути більш повний спектр механізмів і чинників, що впливають на ефективність управлінської діяльності.
   З аналізу результатів психолого-педагогічних досліджень проблем управління персоналом у Державній прикордонній службі України можна зробити такі висновки:
   по-перше, в усіх наукових розробках досліджується військова специфіка охорони державного кордону як діяльності, військовослужбовці та військові колективи органів та підрозділів охорони державного кордону, тобто про правоохоронну специфіку не йдеться;
   по-друге, практично всі дослідження спрямовані на розв'язання нагальних, але поточних завдань психологічного забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України. Про необхідність досягнення цілей Державної прикордонної служби України йдеться переважно лише у тій частині дослідження, де обґрунтовується його актуальність;
   по-третє, спостерігається певна обмеженість сфери використання отриманих наукових результатів. Зокрема, у 17 з усіх наукових розробок мова йде про курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України, у 15 - про офіцерів, 8 тем об'єднують всі категорії прикордонників і лише 5 (11%) - присвячені психологічним особливостям діяльності прапорщиків та військовослужбовців за контрактом. Водночас, саме прапорщики і військовослужбовці за контрактом становлять основну кількість персоналу Державної прикордонної служби України і є джерелом головних психологічних проблем організації. Така диспропорція, на нашу думку, стримує використання наукового потенціалу для забезпечення досягнення стратегічних цілей Служби.
   Отже, результати аналізу дають підстави для висновку про недостатню кількість наукових розробок безпосередньо присвячених проблематиці роботи з персоналом або індивідуальним, груповим та організаційним особливостям поведінки правоохоронців у процесі управління. Тому ми вважаємо виправданим і доцільним звернутися до досвіду нагромадженого психологами інших правоохоронних органів України та зарубіжними фахівцями.
   Серед наукових досліджень управління персоналом в органах внутрішніх справ слід відзначити напрацювання деяких авторів. Так, Н. П. Матюхіна розглядає сучасні тенденції розвитку систем управління та теоретико-прикладні аспекти управління персоналом органів внутрішніх справ. Зокрема, авторка аналізує сучасні зарубіжні концепції управління персоналом, відбору, навчання, розвитку та оцінки діяльності поліціянтів. їй належить загальнотеоретична концепція управління персоналом, заснована на теорії управління якістю. В цій концепції управління персоналом вважається спеціалізованою управлінською професійною діяльністю керівника органу внутрішніх справ, яка потребує спеціальної освіти та відповідного досвіду, що співпадає з нашим підходом до управління людськими ресурсами Державної прикордонної служби України. Значну роль в управління персоналом, на думку Н. П. Матюхіної, відіграє соціальна робота з персоналом, запобігання професійному стресу, об'єктивна оцінка ефективності діяльності керівника та його професійна підтримка підлеглих [7].
   Якщо у роботах Н. П. Матюхіної пропонуються лише окремі психологічні методики подолання стресу в діяльності персоналу органів внутрішніх справ, то О. В. Тімченко присвячує цій темі свою докторську дисертацію. У дослідженні запропоновано концептуальний підхід до професійного стресу, його прогнозування, психодіагностики та психокорекції у працівників міліції. Показано, що цей стрес є багатомірним феноменом, що детермінований інтраорганізаційними факторами трьох рівнів (індивідуальним, груповим і організаційним) і екстраорганізаційними стрес-факторами, що залежать від особистісних характеристик. Найбільш важливим для нашого дослідження висновком, зробленим автором, є твердження про те, що потужним початковим фактором професійного стресу та професійної деформації персоналу є неоднозначне визначення мети правоохоронної праці. Зазначені несприятливі явища виникають через необ'єктивну оцінку успішності виконання оперативно-службових завдань, відсутність та несвоєчасність адекватної зворотної інформації про ефективність оперативно-службової діяльності персоналу. Серед інших важливих стрес-факторів автор називає чинники соціального середовища, перш за все зниження соціальних гарантій для правоохоронців, низьку оцінку з боку суспільства значущості професії, відсторонення працівників від прийняття рішень щодо життя колективу, не відповідність мотивів особистості і мети колективу та ін. [8, с 23 - 25]Наукові розробки В. С. Медведева, присвячені проблемам професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ. Він вказує на три головних напрями профілактики і корекції професійної деформації, серед яких адміністративно-організаційний, відновлювально-реабілітаційний і психолого-виховний. Адміністративно-організаційний напрям профілактики і корекції професійної деформації полягає у послабленні деформуючого впливу службової діяльності шляхом тимчасової зміни професійного середовища -ротації. Відновлювально-реабілітаційний - у відновленні та зміцненні психофізіологічного потенціалу співробітника міліції. Відповідно психолого-виховний - у формуванні та розвиненні психологічних рис, які сприяють блокуванню професійної деформації. Автор пропонує практичні рекомендації керівникам і психологам щодо організації профілактично-корекційної роботи з протидії професійній деформації [9].
   В роботах О.М. Бандурки, СП. Бочарової, О.В. Землянської [10] дається ґрунтовний аналіз всього спектру проблем управлінської діяльності. Зокрема, показано сутність управлінської діяльності, охарактеризовано психологічні особливості групової діяльності, спілкування, міжособистісних взаємин, розв'язання конфліктів в системах управління, проблеми взаємодії особистості і групи, керівництва і лідерства, методів психологічного впливу в системах управління, зміст управлінської діяльності в екстремальних умовах, роль соціально-психологічної служби у процесі вдосконалення системи управління та ін.Найбільш цікавою, у контексті нашого дослідження, постає робота В. І. Барка [11] присвячена теоретичній розробці психологічних підвалин проактивного управління персоналом органів внутрішніх справ і виявленню психологічних резервів та напрямів оптимізації управлінської діяльності керівників органів внутрішніх справ. Дослідження В. І. Барка ґрунтується на глибокому і всебічному знанні досвіду управління персоналом правоохоронних органів нагромадженого як в Україні, так і в Західній Європі та США, результати якого можуть бути використані і для нашого аналізу.
   Важливими для розуміння сутності як проактивного підходу, так і управління людськими ресурсами є принципи, якими користуються органи поліції Західної Європи та США. Насамперед це віра у виховну й підтримуючу роль командної роботи; орієнтація на процес вирішення проблем, заснований на фактах, а не на емоціях; врахування думки підлеглих перед прийняттям ключових рішень і віра в те, що це найкращий спосіб покращення якості роботи персоналу; всебічний розвиток довіри й поваги офіцерів поліції один до одного; орієнтація на потреби замовника (громадян); опора на 95 % успішних, а не на 5 % проблемних працівників; справедливе ставлення до всіх працівників; удосконалення системи перевірки ефективності роботи працівників, уникнення необґрунтованих звинувачень на їх адресу; уникнення силового прийняття рішень “зверху-вниз” всюди, де це можливо; заохочення творчого підходу працівників до справи, терпимість доненавмисних помилок; розвиток у роботі з персоналом атмосфери відкритості і постійного зворотного зв'язку, керівник тренує, допомагає і полегшує роботу підлеглого; узгодження планів діяльності організації з персоналом і їх виконання за рахунок командної роботи [12, с 210].На особливу увагу заслуговують виділені В. І. Барком специфічні психологічні особливості управління персоналом органів внутрішніх справ України: опосередкованість операцій управління через наявність статутних відносин; неалгоритмізований характер операцій; жорстка їх детермінація часовими параметрами; значний обсяг та різноманітність оперативних завдань; соціотехнічний характер управлінських дій; психологічна напруженість діяльності; значна залежність ефективності управлінських дій від індивідуально-психологічних якостей суб'єкта управління та результату діяльності від чинників, які перебувають поза межами регулюючого впливу [11, с 21]. Зазначені особливості управління персоналом значною мірою відображають і специфіку управління персоналом Державної прикордонної служби України.
   Висновки і перспективи подальших розвідок. На завершення аналізу наукового доробку спрямованого на розв'язання проблем управління персоналом, що нагромаджений науковцями Державної прикордонної служби та Міністерства внутрішніх справ України, необхідно звернути увагу на спільну для проаналізованих досліджень рису. Майже всі автори намагаються розв'язати проблеми управління персоналом шляхом удосконалення професійного відбору кандидатів на керівні посади, розвитку особистості керівника, удосконалення методів його управлінської роботи, зменшення впливу стрес-факторів та профілактики професійної деформації. Нам не вдалося ознайомитися з роботами в яких було б розглянуто можливості удосконалення управління персоналом за рахунок змін організаційного середовища.
   Таким чином, результати аналізу в цілому підтверджують перспективність проведення в Україні і зокрема у Державній прикордонній службі України досліджень на методологічних засадах організаційної психології “... з метою забезпечення системності в дослідженні психологічних проблем управління організаціями, а також інтеграції української науки в міжнародний науковий простір...” за рахунок “... дослідження не лише психологічних основ управління персоналом, а й організації в рамках організаційної психології” [13, с 29-30].

ЛІТЕРАТУРА

1. Матеюк О. А. Психологічний вплив командира на підлеглих у військово-професійній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора психол. наук. - Хмельницький, 2006. - 32 с
2. Аксьонова О. М. Система педагогічної підготовки майбутніх офіцерів до управління військовим колективом (виховний аспект): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук. -Хмельницький, 1998. - 17 с.
3. Потапчук Є. М. Соціально-психологічні основи збереження психічного здоров'я військовослужбовців: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора психол. наук. - Хмельницький, 2006. - 32 с
4. Іваненко В. М. Психологічні умови запобігання травматизму та загибелі військовослужбовців Державної прикордонної служби України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук. -Хмельницький, 2005.- 20 с
5. Мотозюк Л. М. Формування організаторських здібностей у майбутніх керівників прикордонних підрозділів (психологічний аспект): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук. -Хмельницький, 2006.- 20 с
6. Тихончук А. О. Психологічні умови ефективної управлінської діяльності керівників військових колективів: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук. - Хмельницький, 2000. - 20 с
7. Матюхіна Н. П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та прикладні аспекти). - X., 1999. - 286 с
8. Тимченко О. В. Професійний стрес працівників органів внутрішніх справ України (концептуалізація, прогнозування, діагностика та корекція): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора психол. наук. -X., 2003. - 35 с
9. Медведев B.C. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія. - К., 1996. - 192 с.
10. Бандурка A.M., Бочарова СП., Землянская Е.В. Психология управления. - Харьков: Фортуна Прес, 1998. - 386 с.
11. Police Training Institute. Police Training Institute University of Illinois Annual Report July 1, 1992-June 30, 1993. - Urbana/Champaign, 1993. - 214 p.
12. Барко В. І. Теоретико-психологічні засади управління персоналом органів внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора психол. наук. - К., 2004. - 44 с
13. Технології роботи організаційних психологів: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. зал. та слухачів ін-тів після диплом, освіти. - К.: Фірма “ІНКОС”, 2005. - 366 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com