www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічна структура елементарного інноваційного циклу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічна структура елементарного інноваційного циклу

О.М. Ігнатович

ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЕЛЕМЕНТАРНОГО ІННОВАЦІЙНОГО ЦИКЛУ

   Поширення інновацій у системі освіти передбачає забезпечення доступу до них педагогічних працівників шляхом розповсюдження інформації про ці інновації: видання навчальної, науково-методичної літератури, підготовки студентів педагогічних навчальних закладів, вчителів та керівників до їх застосування [5]. Тому важливого значення набуває створення організаційних, педагогічних та психологічних умов для своєчасного розповсюдження інформації про педагогічні інновації.
   Організаційні умови забезпечуються розробкою та запровадженням спецкурсів у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, проведенням методичних семінарів, тренінгів, подальшим поширенням інноваційної освітньої діяльності, спрямуванням інвестицій на потреби її забезпечення, підтримкою інноваційних освітніх проектів, заохоченням педагогів-новаторів, обдарованих студентів; педагогічні умови - розробкою і впровадженням моделі підготовки педагогів до створення та застосування інноваційних технологій [4]; психологічні -формуванням фахової інноваційної культури педагогічних працівників.
   В структурі елементарного інноваційного циклу фахова інноваційна культура розглядається як інтегративний механізм розгортання інноваційної педагогічної діяльності, що складається з таких компонентів, як: фахова та інноваційна компетентність, інноваційне спрямування особистості, готовність до інноваційної діяльності, інноваційна активність, інноваційна сприйнятливість педагогічних працівників, функціонування яких забезпечує процес професійної діяльності і розвиток особистості педагогічних працівників, детермінує особистісні зміни і зміни освітнього простору.
   Фахова компетентність характеризується сукупністю елементарних фахових знань, а також умінь ефективно застосовувати їх.
   Інноваційна компетентність - сукупність спеціальних теоретичних знань з педагогічної інноватики та інноваційної педагогічної діяльності і практичних навиків, проінформованість про інноваційні педагогічні технології; належне володіння їх змістом і методикою; висока культура використання інновації у навчально-виховній роботі; особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.
   Інноваційне спрямування особистості - цінності, що складають внутрішню основу готовності до інноваційної педагогічної діяльності, система індивідуально-значущих і індивідуально-цінних прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, позицій, відношень.
   Готовність до інноваційної діяльності - особистісні властивості, що забезпечують виконання інноваційної педагогічної діяльності та характеризуються замотивованістю педагогічних працівників у створенні, засвоєнні і розповсюдженні освітніх інновацій.
   Так, у результатах аналітичного дослідження “Система педагогічної освіти та педагогічні інновації” приводяться дані, що серед педагогічних працівників, які брали участь в експериментах та апробації інновацій, лише 25 вважають себе достатньо підготовленими до такої діяльності, 54 -оцінюють свою підготовленість як задовільну, 21 - як незадовільну [5, 72].
   Інноваційна активність - цілеспрямована діяльність педагогічних працівників щодо створення та реалізації інновацій.
   Інноваційна сприйнятливість - сензитивність сприйняття педагогічних інновацій.
   Розвиток фахової інноваційної культури педагогічних працівників передбачає визначення психологічних особливостей процесу роботи педагогів з інноваціями, а також психологічних умови функціонування відповідної інноваційної системи, яка забезпечує все необхідне для підготовки педагогічних інновацій до реалізації та використання.
   Для цього розглянемо детальніше таке поняття, як елементарний інноваційний цикл.
   Будь-який інноваційний процес починається з ініціації новатора (автора нової педагогічної ідеї) та інноваторів (учасників інноваційного процесу), і продовжується до її реалізації, використання або консервації.
   Інноваційний цикл є елементом інноваційного процесу, його складовою, яка визначає розвиток інновації.
   При цьому інноваційна діяльність як створення, забезпечення і реалізація структур, процесів управління та умов, формує інноваційний цикл.
   Інновація - результат кожної стадії процесу введення нової педагогічної ідеї в практику, багатообразний стан, який відповідає етапам розвитку інноваційного циклу: від момента ініціації і виявлення проблеми, що породжує нову педагогічну ідею до кінцевого її розвитку і найбільшого застосування (тобто вичерпання інноваційного потенціалу даної ідеї).
   Таким чином, фахова інноваційна культура включає такі специфічні складові: новатор та інноватори; технології роботи з інноваціями, інноваторами, інноваційним продуктом; інноваційна система, інноваційна освіта; зовнішні умови.
   Новатор - автор нової педагогічної ідеї та власне сама ідея розглядаються в контексті інноваційного процесу як єдине ціле. До інноваторів ми відносимо новатора та всіх учасників інноваційного процесу, як активних, так і пасивних. Від кожного з них залежить розвиток інновації, її становлення, яке відбувається в два етапи. На першому етапі в результаті творчого пошуку створюється нова педагогічна ідея та готується до реалізації, на другому - відбувається реалізація та використання педагогічної інновації.
   Інноваційні технології забезпечують розвиток фахової інноваційної культури. Серед них ми визначаємо технології взаємодії з інноваціями: інноваційні, інтелектуальні та інформаційні технології; технології взаємодії з інноваторами: технології формування взаємодії особистісного, колективного та соціального характеру, технології взаємодії з інноваційним продуктом: технології збереження, розповсюдження та використання вже існуючих педагогічних технологій.
   Інноваційна система включає інноваційно-інформаційний банк, спеціально підготовлений кадровий склад інноваційного актива, психологічну атмосферу, соціальний інтелект, а також організацію і управління інноваційним процесом. При цьому інноваційна система повинна функціонувати в якості двох принципово відмінних підсистем. Перша - підсистема збереження і активизації нових педагогічних ідей, друга - підсистема реалізації та використання, отриманних першою підсистемою результатів.
   Інноваційна освіта розглядається нами як засвоєння спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для створення, сприйняття, реалізації і використання педагогічних інновацій.
   Створення і розвиток зовнішніх умов також впливає на розвиток фахової інноваційної культури. До таких умов відносимо: інноваційний аспект соціально-політичної системи, економічні умови, духовний потенціал суспільства.
   Таким чином, інноваційна система, впливаючи на розвиток фахової інноваційної культури педагогічних працівників, включає спеціальні технології взаємодії з інноваційною інформацією, інноваторами та забезпечує ініціативну інноваційну педагогічну діяльність, яка сприяє адекватному співвідношенню суб'єктивних можливостей інноваторів та об'єктивних освітніх потреб. Адже, інноваційна діяльність педагогічних працівників як особливий вид творчої діяльності спрямована на оновлення системи освіти відповідно до потреб та інтересів суспільства та індивідуальних потреб особистості. Вона охоплює процес особистісної взаємодії, творчої діяльності, діяльності щодо освоєння та застосування педагогічними працівниками освітніх інновацій.
   У більшості випадків поняття “інновація”, “інноваційний розвиток” використовуються як такі, що визначають факт виникнення в оточуючому нас світі, у побуті, на виробництві, в галузі освіти нових продуктів - плодів науково-технічного прогресу. Або як поняття, що визначають один з варіантів інтенсивного соціально-економічного розвитку. Взагалі, у побутовому і популярному контексті таке їх розуміння і використання цілком правомірно. Традиційно, під інновацією розуміється впровадження принципово нового інженерного рішення, чергового наукомісткого продукту, нової технології у тому числі і педагогічної. З чого випливає висновок про те, що активна, наукова, винахідницька та новаторська діяльність складає ключову умову інноваційного розвитку.
   Інноваційний розвиток має значно більш складну природу, ніж це уявляється стереотипно. Педагогічна інновація, спираючись на минулий досвід, додаючи до нього щось і за рахунок цього додатку, його новизни спрямовує процес розвитку досвіду фахової інноваційної культури в майбутнє. При цьому інноваційний розвиток має внутрішньо-особистісний характер - поетапне розширення свідомості, що залежить від імпульсів осмислення, від отримання нового життєвого досвіду, нової інформації.
   Інноваційний процес завжди пов'язаний із переходом у якісно інший стан, що супроводжується ретельним переглядом усіх застарілих положень і норм. Йому властиві внутрішня логіка і спрямованість, що, у свою чергу, визначається логікою розгортання від ідеї самого нововведення до його практичного використання, а також логікою відносин між учасниками інноваційного процесу. Інноваційний процес має визначену стійкість завдяки наявності механізмів самовідтворення. Різні набори цих механізмів, їхнього сполучення обумовлюють як різноманіття інноваційних процесів, так і індивідуальний підхід до кожного з них.
   Інноваційні процеси виражають не тільки внутрішню, предметну логіку нововведення, але і логіку його взаємодії з навколишнім середовищем. З цього погляду нововведення характеризується динамічним співвідношенням параметрів, що виражають як його вплив на навколишнє середовище, так і зворотний вплив самого середовища на нововведення. Динаміка цих характеристик у часі утворює життєвий цикл нововведень: старт, швидкий ріст, зрілість, насичення, фініш або криза.
   Таким чином, будь-яке нововведення є динамічна система, що характеризується як внутрішньою логікою (сам інноваційний процес), так і зовнішньою взаємодією з навколишнім середовищем (життєвий цикл інноваційного процесу). Структура інноваційного процесу змінюється при переході нововведення від однієї стадії до іншої.
   Від динамічних характеристик інновації залежать і її кінцеві результати - завершеність і ефективність, які, у свою чергу, визначають, наскільки успішно протікають усі стадії інноваційного процесу.
   Критичним моментом при цьому є перехід від простого відтворення до розширеного. На практиці ж цей перехід у багатьох випадках не здійснюється, що, у свою чергу, обумовлює незавершеність відповідного нововведення й виникнення багатьох проблем.
   Ефективність інновації, на відміну від завершеності (незважаючи на їхній очевидний взаємозв'язок), являє собою вплив уже реалізованого потенціалу інновації на різні параметри самої системи, у якій і здійснювався інноваційний процес [1].
   На цій основі вважаємо, що ключовою умовою інноваційного педагогічного процесу є фахова інноваційна культура педагогічних працівників. Інноваційний педагогічний процес характеризується такими складовими [3]:
   - фундаментом процесу слугує деякий багаж вже існуючих знань і досвіду (фахова та інноваційна компетентність педагогічних працівників незалежно від того, йде мова про окрему особистість чи колектив);
   - суб'єкт реалізації цього досвіду (особистість, педагогічний колектив) володіє певними характеристиками (інноваційне спрямування особистості, готовність до інноваційної діяльності, інноваційна активність, інноваційна сприйнятливість), які традиційно визначають як педагогічну майстерність (уміння ефективно користуватися досвідом і знанням на практиці, прагнення до удосконалення цього уміння) і креативність (схильність, готовність, прагнення до змінень);
   - педагогічна ідея, що несе новизну та спирається на багаж досвіду фахової інноваційної культури;
   - інфраструктура реалізації інноваційної педагогічної ідеї -створення прототипу;
   - зовнішнє педагогічне середовище - джерело знань і досвіду, на впровадження в певний сегмент якого спрямовано здійснення ідеї;
   - інфраструктура зовнішнього педагогічного середовища потенційно сприйнятлива, здатна прийняти і реалізувати інновацію;
   - кінцевий ефект реалізації і експлуатації інновації, зокрема, зумовлюючий прирощування першопочаткового досвіду і знань.
   Перераховані складові важливо розглядати в якості характеристик процесу педагогічної діяльності. Зерном, необхідною, але недостатньою умовою інноваційного процесу в ній є наявність (виникнення, продукування) педагогічної ідеї, що характеризується новизною. Але, інноваційний процес (в даному випадку одиничний крок цього процесу -реалізація однієї інновації - певний стан розвитку нової педагогічної ідеї), може відбутися в якості такого тільки при успішній реалізації усіх перерахованих складових, ключовою умовою чого є отримання кінцевого ефекту. Власне, на цьому етапі педагогічна інновація перестає бути такою і перетворюється в повсякденний робочий інструмент (педагогічний продукт, досвід, можливість, технологію) з відомими і заданими робочими властивостями.
   Педагогічна ідея, втілена у прототип, інновацією не являється -такий висновок виводиться з установок приведеного списку. І він повністю відповідає спостеріагаємим реаліям. В особливості ці реалії актуальні у пострадянському просторі, де загальний інтелектуальний потенціал населення знаходився на рівні провідних західних держав, а його коефіцієнт корисної дії - на рівні тих держав, що розвиваються.
   Прототип інноваційної ідеї може бути не сприйнятий зовнішнім педагогічним середовищем тобто не отримає широкового розповсюдження і не принесе масштабного ефекту), але з успіхом може бути застосованим в приватних умовах самого винахідника, педагога-інноватора. З чого видно, що інноваційний розвиток - процес різномасштабний і різноплановий, багато в чому залежний від зовнішніх умов і сфери застосування.
   Інновацію тільки тоді можна вважати завершеною і повноцінною, коли вона втілена у повноцінний педагогічний продукт із зрозумілими корисними властивостями, яки можна використовувати в якості конструкта для наступного інноваційного кроку.
   В якості такої методологічної одиниці інноваційного педагогічного процесу виступає елементарний інноваційний цикл.
   Елементарний інноваційний цикл (ЕІЦ) - класична послідовність етапів, що реалізують елементарний, але повноцінний інноваційний педагогічний процес, і які визначені у відповідності до ключових творчо-діяльнісних складових - основних аспектів інноваційної педагогічної діяльності: евристичної, емпіричної, вольової.
   Евристична складова - розвиток на основі ідеї, новизни. Емпирічна складова - розвиток виключно на основі досвіду, що мається. Вольова (якісна) складова, якісний розвиток, що досягається цілеспрямованим зусиллям.
   Перший етап - це генерація педагогічної ідеї (тієї її частини, яка несе новизну; етап 2 - інтеграція ідеї з досвідом, що мається і доробками, її формалізований опис; 3 - матеріалізація ідеї, створення прототипу готового до застосування (випробування).
   На перших трьох етапах : поява ідеї, сумісництво її з досвідом, що є і доробками, реалізація у вигляді першого прототипу - формуються і закладаються внутрішні корисні властивості інновації (задані новаторами, ідеалізовані). Це перша стадія формування інновації.
   На останніх трьох етапах: дегенерація ідеї, кристалізація корисного досвіду, вульгаризація інновації) формуються кінцеві корисні властивості інновації. Ці етапи - стадія інтеграції інновації в оточуюче педагогічне середовище, її сприймання цим середовищем і корекція корисних властивостей його специфікою.
   На першій стадії інновація знаходиться під повним контролем її авторів. На другій стадії (останній) - відпрацьовується у реальних умовах користувачами інновації і обкатується специфікою її взаємодії із зовнішнім педагогічним середовищем. У кінці другої стадії інновація існує у формі чинного педагогічного продукту (методики, технології тощо) в руках кінцевих користувачів. При цьому реальна користь цього продукту в даних умовах вже визначена, випробувана і про неї складено уявлення, як про інструмент з конкретизованими корисними властивостями і недоліками. Це і є повна реалізація інновації -завершення елементарного інноваційного циклу. Умовно кажучи, реальна користь нового педагогічного засобу визначається не результатом його випробувань, а оцінкою, яку дають педагогічні працівники-користувачі після його застосування у реальних педагогічних ситуаціях.
   На основі того, що в структурі інноваційного педагогічного процесу визначають предметно-технологічний мікрорівень, який поділяє інновацію на частини: стадії, етапи, цикли, та макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремих нововведень, визначають особливості їх поєднання [2], елементарний інноваційний цикл відбувається як послідовність етапів, що реалізують елементарний, але повноцінний інноваційний педагогічний процес.
   Отже, елементарний інноваційний цикл забезпечує динаміку інноваційної педагогічної діяльності і охоплює чотири етапи:
   Перший етап - наукове обгрунтування моделі нового педагогічного досвіду (створення певної теоретичної моделі нового педагогічного досвіду: визначення мети й завдання, аналіз науково-теоретичних джерел та актуальної практики, визначення об'єкта, розроблення структури моделі досвіду, плану і методики впровадження, системи аналізу і контролю тощо).
   Другий етап - формування моделі досвіду (створення за допомогою понять, схем, рекомендацій, алгоритму дій системи засобів педагогічної, управлінської, науково-методичної діяльності, або окремих її елементів: обгрунтування актуальності досвіду, теоретична база досвіду, провідна ідея досвіду, технологія досвіду, прогнозовані результати, теоретичне визначення ефективності модельованого досвіду).
   Третій етап - створення (вирощування) досвіду (трансформація теоретичних положень моделі в реальну педагогічну діяльність: освоєння працівниками теоретичних знань для оволодіння новими засобами роботи, застосування заданих способів діяльності, коригування діяльності учасників, виявлення специфічних засобів реалізації завдань, експертна оцінка досвіду).
   Четвертий етап - впровадження в педагогічну практику створеного досвіду (реалізація системи науково-методичних і організаційних заходів, які забезпечують використання досвіду в масовій педагогічній практиці).
   У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває вивчення фахової інноваційної культури як зафіксованої, опредмеченої в цінностях та особистісних властивостях інноваційної діяльності педагогічних працівників. Інтегровані у суб'єктивний досвід і зафіксовані у ньому знання, цінності та особистісні властивості стають необхідними внутрішніми умовами для розвитку фахової інноваційної культури особистості, його причиною, тому що у педагогічній діяльності відбувається постійний перебіг зовнішнього у внутрішнє -інтеріоризація, і знову перебіг внутрішнього у зовнішнє -екстеріоризація. Екстеріоризація, у такий спосіб, виступає процесом об'єктивації суб'єктного досвіду фахової інноваційної культури.
   Мова йде про трансформацію актуального досвіду фахової інноваційної культури у потенційний (перспективний) і його розгортання в структурних компонентах інноваційної педагогічної діяльності. У відповідності до предмету нашого дослідження - фахової інноваційної культури педагогічних працівників, в структурі інноваційної педагогічної діяльності ми визначаємо професійно-підготовчий, творчо-пізнавальний та інноваційно-реалізуючий компоненти.
   Професійно-підготовчий компонент - репродуктивний педагогічний досвід - навчальна, виховна та організаційна педагогічна діяльність, яка забезпечує ефективне і якісне розв'язання актуальних педагогічних проблем.
   Творчо-пізнавальний компонент - передовий та новаторський педагогічний досвід - навчальна, виховна та організаційна педагогічна діяльність, позитивні результати якої забезпечуються використанням та створенням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання і виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів і засобів.
   Інноваційно-реалізуючий компонент - інноваційний педагогічний досвід (навчальна, виховна та організаційна педагогічна діяльність, ефективність якої забезпечується створенням і впровадженнням наукомістких освітніх нововведень).
   Отже, розвиток фахової інноваційної культури забезпечується сукупністю специфічних складових, таких як: новатор - педагогічний працівник, який створює, породжує нову педагогічну ідею; педагогічні працівники - інноватори, які включаються в процес генерування нової педагогічної ідеї; провідна інноваціна технологія, що включає технології: взаємодії новатора та інноваторів, взаємодії інноваторів з іноформацією, інновацією, взаємодії з зовнішніми умовами; інноваційна система забезпечення розвитку і збереження фахової інноваційної культури та інноваційна освіта; фахова та інноваційна компетентність, інноваційне спрямування особистості, готовність до інноваційної діяльності, інноваційна активність, інноваційна сприйнятливість педагогічних працівників. Цілісна єдність цих складових забезпечує неперервний інноваційний процес, повний цикл якого включає ініціацію, генерацію, соціальний збір, прийом, збереження, захист, оцінку, активізацію, реалізацію та організацію найбільш широкого застосування педагогічних інновацій, що супроводжується постійною взаємодією з інноваторами. На цій основі інноваційна педагогічна діяльність стає діяльністю створення, забезпечення і реалізації відповідних структур та умов, які формують інноваційний цикл. Таким чином, інноваційна педагогічна діяльність забезпечує забезпечую реалізацію певних стадій інноваційного циклу: ініціацію, генерацію, соціальний збір, прийом педагогічних інновацій, їх збереження, захист і оцінку (правову, організаційну, технологічну). Тому провідний інноваційний процес складається із багатьох інноваційних циклів, результатом кожної стадії кожного інноваційного циклу є стан розвитку нової педагогічної ідеї. Кожний такий стан і є інновацією, яка в процесі свого становлення проходить всі стадії інноваційного циклу і вимагає від педагогічних працівників розвитку фахової інноваційної культури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Видавництво “Плеяди” Статті Інноваційна освіта “Підручник для директора” Основні характеристики інновації
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. - К., 2004. -С. 41.
3. ИНСИ CIBHELION CI-UA. Элементарный инновационный цикл. Топология
4. Педагогічні інновації: ідеї реалії, перспективи. Матеріали II Всеукраїнської конференції. - Суми: ВВП “Мрія” ЛТД, 1998. - 228 с
5. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації. Аналітичне дослідження. - Полтава - Київ: ПОІППО, 2003. - 102 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com