www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Моральні орієнтації особистості в просторі рекламної комунікації: суб’єктно-вчинковий підхід
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Моральні орієнтації особистості в просторі рекламної комунікації: суб’єктно-вчинковий підхід

О.Я. Валюк,
H.M. Дембицька

МОРАЛЬНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ПРОСТОРІ РЕКЛАМНОЇ КОМУНІКАЦІЇ: СУБ'ЄКТНО-ВЧИНКОВИЙ ПІДХІД

   Актуальність проблеми. Сучасне українське суспільство більшість науковців називає перехідним або транзитивним. Свідченням цього є, перш за все, зміни, яких зазнає система суспільних цінностей як ядро духовної культури, онтологічна основа моральності українства. Дослідження з проблем різних вимірів суспільних трансформацій [4; 5; 10; 11; 15-17; 22] свідчать, що саме проблема цінностей стає ключовою у перехідному суспільстві. Йдеться навіть про кризу цінностей, коли мораль втрачає очевидність, не може підтримуватися силою традиції, і люди, які зсередини роздираються суперечливими мотивами, втрачають розуміння того, що є добро і що є зло. Таке, як правило, відбувається тоді, коли зіштовхуються різні культури і культурні епохи, коли, наприклад, нові покоління різко поривають з традиційними підвалинами [3]. Психологи єдині у тому, що вважати знаковим показником трансформацій духовної культури суспільства. Ним є процеси моральної деградації співгромадян, розгортання процесів усталеного формування людей зі зниженим рівнем терпимості до насилля, вандалізму, шкідливих звичок, смерті - до зла. Це проявляється у зниженні порогу чутливості до порочної поведінки [17].
   Недарма сьогодні, в період соціально-економічних, політичних потрясінь вітчизняна наукова спільнота проявляє інтерес до проблем гуманістичної, екзистенційної, антропологічної, етично-моральної психології, до андрогогіки та акмеології. У період соціально-економічних новацій, докорінної і швидкоплинної зміни політичних, особистісних, наукових орієнтацій все частіше проголошуються ідеї стосовно нового розуміння особистості як похідної від культури суспільства, стосовно нового філософського, релігійного, зрештою, психологічного осмислення особистості. Отже, не лише в кулуарах науки, але і в суспільній практиці на часі питання морального порядку: ставлення людини до себе і до іншої людини; ступінь гуманності, справедливості в поведінці; совість віра, довіра, благодіяння, честь, гріх, добро, зло тощо.
   Особливо гостро ці питання ставляться стосовно моральної соціалізації українського юнацтва. Це вік змістовного і структурного оформлення самістних утворень особистості (її Я-концепції, самооцінки власного особистісного потенціалу і можливостей його реалізувати, життєвого самовизначення тощо). А це вже саме по собі має становити психологічну основу для розвитку моральної складової самосвідомості юнака. Але слід брати до уваги і ті об'єктивні умови (як онтогенетичні закономірності соціалізації юнака, так і особливості ціннісного простору, що вибудовується в безпосередній міжособистісній та опосередкованій соціальній і соцієтальній взаємодії), в яких розгортаються всі ці процеси. Останньому, з названих, аспектові становлення моральних орієнтацій українського юнацтва, а саме їх формуванню у просторі рекламної комунікації, що опосередковано, через специфічні засоби і завдяки особливим механізмам впливу, зорієнтовує процеси розвитку системи моральних орієнтацій юнацтва, присвячена дана стаття.
   Теоретична розробленість проблеми. Проблема моральних орієнтацій підростаючих поколінь не є новою в науковій думці, але, слід відзначити, залишається актуальною. І справа не стільки в її загостренні у періоди суспільних катаклізм (найбільш осяжними є приклади соціально-економічної і духовної кризи в Америці 50-60-х та відповідної кризи 80 - 90-х років XX ст. на пострадянському просторі), скільки в духовному розвиткові самого людства, його орієнтації у критичні моменти на духовні цінності як на абсолютну точку опори, вищу за будь-які зовнішні умови існування, потрясіння і руйнації. Своїм корінням ідея психолого-етичної природи особистості сягає у філософські концепції конфуціанства, Лао-Дзи, Сократа, Аристотеля, Р. Декарта, Б. Спінози, Г. Гегеля, I. Канта, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, С. Франка.
   Вона представлена і в теоретичному надбанні сучасної наукової думки: Е. Фромм (ідея про совість і віру як центральні категорії етичної психології), Ж. Піаже (ідея про походження і розвиток в онтогенезі доброго начала в людині), Л. Кольберг (теорія морального розвитку людини), К. Хорні (ідея про притаманні самій людині конструктивні сили, які вона черпає з довіри самій собі, активності, продуктивності і взаємних відносинах з іншими), А. Маслоу і К. Роджерс (ідея про закладені в людині від народження потенційні можливості для позитивного зростання, при чому руйнівні сили визнаються як такі, що актуалізуються в результаті фрустрації чи незадоволення основних потреб), С. Рубінштейн (ідеї про етичне діяння, що існує лише у відношенні до іншої людини), М. Бердяев (філософія вільного духу), В. Чудновський (психологічний аналіз моральної усталеності особистості), Б. Братусь (ідеї моральної психології як психології віри), В. Знаков (психологічна природа духовності), В. Шадриков (здатність до співпереживання, співчуття як етичний початок в особистості), В. Роменець (ідея про переображення людини і дійсності, опосередковане вчинком, що визначає психіку людини і становить зміст канонічної психології), В. Татенко (суб'єктно-вчинкова парадигма в психології) та ін. Тим не менш, досі майже невивченим залишається питання реклами як детермінанти суспільної моралі вцілому та особистості споживача, зокрема.
   Суб'єктно-вчинковий вимір становлення моральних орієнтацій особистості в процесі рекламної комунікації. Мораль -багатогранний феномен суспільної психіки. Тому і відсутня єдність дослідників у визначенні її природи. Так, з точки зору етики, мораль є суспільним інститутом, який виконує функцію регулювання поведінки людини. Філософське розуміння моралі дещо інше. Згідно з ним, остання є формою суспільної свідомості, сукупністю принципів, правил, норм, якими люди керуються у своїй поведінці. Згідно з думкою соціальних філософів, мораль є специфічним, оцінково-імперативним способом освоєння соціальної дійсності, пов'язаним з протистоянням добра і зла [14]. Психологічна точка зору не суперечить жодній з вказаних, але збагачує їх, підкреслюючи те, що це явище - чи не основний ефект соціалізації людини і суспільства. Мораль виникає на вододілі “я - світ”, надто “я - інша людина”. Моральність як особлива якість особистості вказує на включеність людини у соціальні відносини, набуваючи при цьому статусу соціально-психологічної категорії, оскільки апелює до одного з центральних понять соціальної психології -“відношення”. Світ може бути представленим величезним багатоманіттям об'єктів, щодо яких встановлюються у людини певні відношення, найважливішими з яких є споглядання (пізнання) та перетворення (діяльність). Але якщо світ представлений таким типом об'єктів, як Інший (людина), то в дію вступає власне психологічний, етичний тип відношень, що становить духовну силу людини, яка є необхідною передумовою, основою, внутрішньою умовою етичного відношення Людини до Людини [20]. Таким чином, мораль, з соціально-психологічної точки зору, є онтологічною основою людини як суб'єкта соціальних відношень. її сенс не в тому, щоб, автоматично слідуючи моральним приписам і нормам, не потрапити у життєві катаклізми, закривши очі на всі перипетії соціального життя. її сенс у тому, щоб, відкривши очі на все багатство власного духовного світу, органічно зануреного у духовні світи Інших завдяки поділюваним ними моральним цінностям, віднайти у цьому абсолютну опору для подальшого руху. Моральні цінності можна розглядати як вузлові точки - опорні віхи, провідники по універсуму духовної культури людства, а умовні траєкторії - зв'язки між ними виражають орієнтації суб'єктів на моральні цінності в оцінці соціальних взаємозв'язків із соціумом. Норма моралі означає неписане правило поведінки, яке визначається соціальною групою, територіальною спільнотою, суспільством в цілому як обов'язкове, оскільки дотримання його є значущим, важливим у громадському житті. Тим більше, що адаптація людини в соціальному середовищі означає водночас прийняття його моральних норм, цінностей, традицій [14, 8].
   Таким чином, основна функція моральної орієнтації особистості полягає в установці зв'язку вчинку як показника поведінки суб'єкта з прийнятою в суспільстві цінністю. В цей момент здійснюється моральна оцінка - особливий, орієнтуючий акт, нерозривно пов'язаний з вибірковим обиранням потрібного орієнтиру в системі людських цінностей. Вибірковий характер моральної орієнтації проявляється на всіх рівнях її функціонування: когнітивному, емоційному, конативному. На когнітивному рівні ця вибірковість проявляється у постійному співвіднесенні результатів вчинку (післядії або події, як сказав би В.А. Роменець) з цінностями, розташованими на шкалах “добро - зло”, “краса - потворність”; на емоційному рівні - у співвіднесенні зі шкалами “справедливо -несправедливо”, “гідно - негідно”, “добре - погано” і т.п.; на конативному рівні - зі шкалами “варте схвалення - варте засудження”, “варте наслідування - варте ігнорування”, “підтримуване - заперечуване” тощо.
   Таким чином, моральні орієнтації особистості формуються в процесі розгортання взаємовідносин особистості з соціумом і виражають процеси постійного співвіднесення соціальних подій з цінностями, в яких втілені відносини належного і неналежного з точки зору соціальної системи.
   Завдяки тому, що мораль, як вже зазначалось, формується в соціумі, у постійних взаємозв'язках та взаємообміні знаннями про належне, емоціями і враженнями, діями і впливами щодо нього, можна стверджувати: орієнтації окремого індивіда на її цінності формуються і розвиваються в усьому розмаїтті соціальної комунікації. Не виключенням є і рекламна комунікація, детермінуюча сила якої особливо зростає сьогодні, у час інформаційних технологій, збагачення способів і методів опосередкованого спілкування на тлі посилення споживацьких тенденцій в соціальній поведінці населення. Реклама давно стала невід'ємною частиною життєвого середовища, в якому перебуває людина.
   Інваріантним для більшості визначень реклами є її трактування як комунікативного процесу, максимально знеособленого і опосередкованого багатьма засобами, специфікою якого є організований вплив на споживача з тим, щоб домогтися вирішення певних маркетингових завдань рекламодавця шляхом спонукання людини до певної поведінки [5; 6; 8; 9; 13]. Подібне розуміння реклами самим тим, що особистість адресанта рекламного повідомлення просто не обговорюється, ігнорується, зводиться до простого об'єкту маніпулятивного впливу, свідчить про необхідність вивчення рекламної комунікації у її етичному вимірі, у термінах відповідності норм і цінностей, якими керується рекламодавець, нормам суспільної моралі.
   У обґрунтуванні формування моральних орієнтацій молоді засобами рекламної комунікації, ми звернулись до кількох методологічно різних, але, на наш погляд, досить близьких за ідеями комунікативності, моральної урегульованості рекламних процесів, підходів. Так, з точки зору постнекласичної психології [4; 10; 16; 18], вплив реклами на моральну свідомість людини очевидний, якщо говорити про сам факт включення людини у тканину соціально-психологічного простору реклами, у простір спілкування і обміну знаннями, образами, емоціями і станами, поведінковими сценаріями і цінностями, в якому особистість продовжує себе і який репрезентує себе в особистості. Отже, рекламу слід розуміти як конкретний випадок масової комунікації, як підсистему саморегуляції колективної свідомості. Такий підхід фіксує специфічні особливості породжуючої діяльності реклами на рівні наіндивідних колективних процесів, зокрема, на рівні системи моральних цінностей суспільства.
   Система моральних цінностей споживача, включеного у рекламну комунікацію, з необхідністю підлягає переглядові і переструктуруванню відповідно до процесів, що протікають на двох рівнях - масової та індивідуальної свідомості. На індивідуальному рівні це цілковито стохастичний процес - рівнодіюча вихорів і потоків воль, потреб, мотивів, цінностей індивіда, тобто, зорієнтованість усього його психічного потенціалу (в першу чергу - морально-ціннісного) в певному напрямку. Одночасно це і надособистісний процес, що не підлягає нічиєму контролеві. Для ілюстрації цих пояснень наведемо влучну аналогію з магнітним полем та залізними стружками [18]. У магнітному полі рекламної комунікації індивідуальні (як і групові) наміри, потреби, цілі піддаються могутньому впливові сили на особистісних факторів, дрейфують, орієнтуються та вибудовуються вздовж силових ліній поля.
   Отже, постнекласична психологія дає можливість зрозуміти механізми зовнішньої детермінації моральних орієнтацій особистості, які, очевидно, трансформуються у полі тривалого цілеспрямованого впливу могутніх рекламних кампаній. І головним тут постає те, на які цінності зорієнтовані самі рекламодавці. Але не все так фаталістично в такому погляді на спричинення моральних орієнтацій індивіда. Згідно з теорією систем, що саморозвиваються [4; 10; 18], форма і структура силового поля рекламної комунікації сама залежить від тих об'єктів, які в ній перебувають, і справді являють собою рівнодіючу усіх сил, що її утворюють. Енергія об'єктів завжди є надлишковою стосовно системи, оскільки вони певною мірою самодостатні і відносно незалежні. Вони здатні самовільно змінюватись. По мірі накопичення цих змін система також змінюється. Таким чином, її рівновага - динамічна.
   Слід особливо зазначити, що окремими типами таких об'єктів є як система реклами (рекламодавці і рекламісти), так і окрема особистість - споживач рекламного продукту. Цим ми припускаємо, що від якихось специфічних характеристик, притаманних і тому, і іншому учасникові рекламної комунікації, залежить спрямованість її “силових ліній”, зокрема зорієнтованість її у просторі певної системи моральних цінностей, яку можна виразити у шкалі “моральне - аморальне” або “належне - неналежне” відповідно.
   Справді, останні 17 років часто називають перехідним періодом у розвитку суспільства, ознаменованим не тільки здобутками на теренах незалежності і демократії, але досить відчутними втратами у плані духовності, моральних цінностей. За визнанням представників Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, останнім часом на ринку рекламних послуг країни значно зросла кількість продукції, яка не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, про це свідчать результати моніторингу рекламної продукції, яка розміщується на конструкціях зовнішньої реклами, провідних телеканалах, у друкованих засобах масової інформації, а також аналіз звернень органів прокуратури, громадян та громадських організацій до комісії. Констатується посилення таких негативних тенденцій у сфері суспільної моралі, як спотворення системи моральних цінностей, дезорієнтація підростаючого покоління в ній; комерціалізація” моральних цінностей як таких (життя, любов, сім'я, повага до праці, людська гідність як цінності набувають грошової вартості) на фоні послаблення реакції держави до порушень у сфері суспільної моралі та підвищення толерантності до них суспільства.
   Наслідуючи мету - наблизити товар, ідею або послугу до споживача, рекламодавець, нажаль, не завжди буває розбірливим щодо засобів, а наслідками цікавиться лише з точки зору економічної доцільності. Вдало маніпулюючи свідомістю споживача, роблячи “модним” те, що приносить прибуток сьогодні і принесе надприбуток завтра, реакційна, шовіністська, сексистська, расистська, аморальна реклама руйнуює здоров'я і моральні устої свого народу. Якщо раніше традиційно вважалося, що на формування духовних цінностей дитини впливають, насамперед, сім'я, школа та оточення, в якому дитина спілкується, то в урбанізованому, техногенному суспільстві все більш відчутним стає вплив медіа і на формування етичних норм (які стають все більш прагматичними), і на моральну соціалізацію підростаючого покоління. Отже, реклама сьогодні стає більш агресивним соціально-психологічним середовищем, в тому числі, у плані нав'язливого і неконтрольованого апробування, а потім і масового культивування нових цінностей, які розмивають, розхитують систему моральних норм суспільства. Що в психологічному плані може протиставити такому впливові інша сторона рекламної комунікації - споживач, - щоб не перетворитись на пасивний об'єкт тотальних маніпуляцій? Навіть не протиставити, а, навпаки, перетворити процес медіаспілкування на спів-комунікування для спів-творення загального простору паритетних взаємовідносин, в яких жодна зі сторін не використовує іншу як засіб для утвердження власних цінностей і цілей, але бачить в ній опору для співіснування.
   Психологи бачать такий потенціал у суб'єктності людини, у її здатності перетворювати власні буттєві простори (в тому числі, комунікативні) згідно з особистіснозначущими життєвими смислами [4; 7; 12; 21].
   У визнанні права за кожним із учасників комунікації на суб'єктну позицію, на нашу думку, і криється підґрунтя справді паритетного спілкування як співтворчості. При чому, очевидно, суб'єктність кожного з партнерів передбачає відповідальність за перетворюючий вплив, оскільки у своєму прагненні до переображення Іншого учасник комунікативного процесу завжди знаходиться на межі “я - не я”, перебуває в ситуації постійної оцінки того, де межа, за яку не слід вже переступати, за якою - не співпраця, а примус, примусова дія, але не подія. Слід додати лише, що в той момент, коли партнер задається таким питанням, в комунікативному просторі створюється “атмосфера моральності” [19]. Справа не стільки в тому, наскільки морально чи аморально вчиняє партнер по спілкуванню, скільки у нових психологічних формах взаємодії, у розгортанні нових, етичних, форм відношень.
   Цими міркуваннями ми обґрунтовуємо суб'єктно-вчинкову природу справді етичної рекламної комунікації. Останнє вимагає застосування суб'єктно-вчинкової методології у подальших поясненнях впливу реклами на моральні орієнтації споживача.
   Основною метою дій системи рекламодавця і рекламістів (надалі - система реклами) є не просто споживач рекламованого товару, а бажані для рекламодавця дії споживача по придбанню товару, або, як мінімум, трансляція позитивної оцінки рекламованого товару (послуги тощо) іншому потенційному споживачеві (своєрідна реклама реклами). У цьому прагненні зорієнтувати дії споживача вже проглядається певна агресивна, непаритетна позиція щодо споживача. Хоча активна пропозиція (суб'єктна щодо споживача) купити товар - ще не привід говорити про неетичність ситуації. Комунікативна ситуація ще взагалі не набула статусу моральності-аморальності, хоча і є першою стадією вчинку. Слід тільки констатувати, що система реклами намагається опанувати комунікативною ситуацією, в якій кожен об'єкт, кожен феномен ситуації означується з точки зору саме її системи ціннісних координат. Згідно з концепцією вчинку, на цьому етапі значущість для рекламодавця творення дієвого образу рекламованого товару створює ситуативну напругу. Це ситуація глибоко ціннісного вибору між суттєвим, цінним (змістом реклами та формально-динамічними засобами його втілення і транслювання) для створення ефективного рекламного образу та несуттєвим. Слід, однак, зазначити, що не всі засоби творення рекламного образу, суттєві, значущі для рекламодавця, є цінними і прийнятними для споживача.
   У цей час (період мотивації вчинку) система реклами робить справді складний моральний вибір між соціально обумовленою необхідністю обрати соціально поділювані, конвенційовані засоби донесення суті рекламного повідомлення - обрати необхідну і прийнятну систему знаків та суб'єктивно обумовленою потребою “за всяку ціну” самоствердитися будь-якими способами. В цьому пункті маємо справу з вічною проблемою взаємозв'язку соціального-індивідуального, об'єктивного - суб'єктивного, цілого - окремого, належного - свободи. Такі взаємозв'язки завжди моральні, а згідно з міркуваннями Вичева [2], саме вони є тим “вододілом” у соціальній психіці, на якому зароджується мораль як основа для прийняття рішення, для здійснення саме правильного вибору, тобто вибору “згідно з правилами, прийнятими в спільноті”. В процесі розгортання мотивації рекламна система визначається з тим, чого вона насправді прагне, вибудовуючи нові відношення зі споживачем. Згідно з міркуваннями В.А.оменця, це відношення цілі і засобу. Оскільки головною метою вчинку є те, “щоб знімати “чуже” в іншій суб'єктивності, освоювати і підкоряти її власній індивідуальності” [19, 28], то на етапі мотивації системі реклами важливо визначитись, чи не перетвориться основна мета рекламної акції - споживач, його дії, ставлення до рекламованого товару - на засіб для досягнення справжньої мети - прибутку: чи не спрацює глибоко аморальний принцип “домогтись свого за всяку ціну, будь-якими засобами”.
   Не дарма йдеться про засоби, оскільки вчинковість такої комунікації якраз і починається в момент “душевного оперування” з предметом рекламної комунікації (поки що цілковито зовнішньою щодо суб'єкта цих дій) як ціллю (це етап вчинкової дії). Вчинкова ціль-предмет має вже символізувати, виражати відношення “система реклами -споживач”. Вона стає символом (отже, вже є цілковито внутрішнім феноменом суб'єкта) - продуктом творчості - виявляється далі засобом комунікації, уособлюючи відношення “система реклами - споживач”. Останні стають тепер на місце цілі, вказуючи на дійсний об'єкт вчинку. Так, за висловом В.А.оменця [19, 19], предмет-ціль із самодостатнього утворення стає засобом впливу, точніше комунікації з іншими особистостями. Отже, початкова ціль рекламної комунікації переходить у засіб вчинку в її результаті.
   Іншими словами, результатом вчинкової дії (останній етап вчинку) є ціль, перетворена на засіб комунікації. Питання в тому, що (чи хто) стане по-дією (або після-дією) в процесі спілкування рекламодавця і споживача. Чи не стане таким “будь-яким” засобом сама людина, для якої призначене рекламне повідомлення. Одне це, як результат боротьби мотивів у системі реклами, зводить нанівець етичність рекламної комунікації.
   Заради справедливості слід нагадати, що рекламна комунікація -процес, як мінімум, двобічний, в ньому бере участь ще одна сторона -споживач. Отже, цей процес у плані вчинковості, обміну моральними цілями, - двоконтурний: протікає і на рівні системи реклами, і на рівні її споживача. На рівні світогляду споживача, очевидно, теж мають місце аналогічні вище описаним процеси. Є і надання значущості ситуації реклами (в іншому випадку він ігнорує це рекламне повідомлення і по тому). Є і боротьба мотивів, і вибір цілі. Зазначимо, що момент усвідомлення певних вигод від купівлі рекламованого товару чи-то якісь інші переваги, на які очікує споживач в результаті отримання рекламного повідомлення, надає йому парадоксальну можливість зменшити активним чином свою залежність від Іншого (в нашому випадку, від реклами), знизити свою “ситуаційну приреченість” [19, 33].
   Висновки. Узагальнюючи попередні міркування, зазначимо, що обидві сторони (система реклами і споживач) в процесі рекламної комунікації, намагаючись опанувати ситуацію, навіть піднявшись над нею, обравши етичні засоби взаємовпливу, посилюють динамічність переоцінки цінностей, якими керуються, вибудовуючи нову, в етичному плані, ситуацію відношень. У такому випадку можемо говорити про справді етичну рекламу, а позиції усіх сторін в ній як симетричні, партнерські, засновані на взаємній відповідальності, “участному” [1], відповідальному мисленні.
   Саме за умови такого відповідального спілкування система моральних цінностей кожного з його учасників не просто зберігається, але синхронно розвивається, причому має місце взаємне збагачення її змісту і структури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бахтин М.М. К философии поступка// Философия и социология науки и техники. Ежегодник 1984 - 1985. - М.: Наука, 1986. - С. 80 - 160.
2. Вичев В. Мораль и социальная психика. - М.: “Прогресс”, 1978. -357 с.
3. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. - М.: Гардарика, 1999. -С. 12 -20.
4. Ерошина Г.Г. Социально-психологическое воздействие рекламы на потребителя. - М.: Амфора, 1999.
5. Дембицька Н.М. Теоретичні підходи до дослідження суб'єкта відносин власності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - К.: “ГНОЗІС”, 2006 - Т. VIII, вип. 1. - С 111 - 117.
6. Зазыкин В.Г. Психологические основы гуманистической рекламы. - М.: Петрополис, 2000.
7. Знаков В.В. Психология субъекта и психология человеческого бытия. - М.: Изд-во “Інститут психологии РАН”, 2005. - С. 9 - 44.
8. Кашкин В.Б. Основы теории коммуникации. - М., 2007. - 256 с.
9. Ключевская А.В. Психологический, структурный и феноменологический анализ эстетических коммуникаций в рекламе: Автореф. дис. ... канд.филос.наук/ МГУ. - М.: 2002. - 20 с.
10. Князева Е.Н. Методы нелинейной динамики в когнитивной науке / Е.Н. Князева // Синергетика и психология: Тексты: Выпуск 3: Когнитивные процессы / Под ред. В.И.Аршинова, И.Н.Трофимовой, В.М, Шендярина. - М.: “Когито-Центр”, 2004. - С. 29 - 48.
11. Лапин Н.И. Ценности в кризисном социуме. - М.: ИФ АН, 1991.
12. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. - 3-е изд., доп. - М.: Смысл, 2007. - 511 с.
13. Меликсетян О.В. Реклама как социокультурный феномен: диалектика глобального и локального. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата философских наук 24.00.01 -Теория культуры. Краснодарский государственный университет культуры и искусств.- Краснодар, 2002. - 22 с.
14. Мораль и этическая теория. Некоторые актуальне проблемы / Под ред. О.П.Целиковой - М.: “Наука”, 1974. - 295 с.
15. Морально-психологічний вплив надзвичайних ситуацій (на прикладі Чорнобиля). Монографія. / В.Волович, В.Попович, Н.Шуневич, Б.Яковлев / Науковий редактор Г.І. Саєнко, відповідальний редактор Г.І. Мімандусова. - К., 1998. - 96 с
16. Пелипенко А.А. Культурологичесике штрихи к портрету постсовременности /А.А.Пелипенко// Мир психологии. - 2005. - № 1. - С. 31 -41.
17. Попов Л.М., Голубєва О.Ю., Устин П.Н. Добро и зло в этической психологии личности. - М.: Изд-во “Институт психологи РАН”, 2008. - 239 с
18. Пронина Е.Е.. Категории медиапсихологии / Е.Е. Пронина // Материалы секции “Медиапсихология” Международной научно-практической конференции “Журналистика в 2000 году: Реалии и прогнозы развития”.
19. Роменець В.А. Вчинок і постання канонічної психології / В.А.Роменець // Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О.Татенка. - К.: Либідь, 2006. - С. 11 - 36.
20. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. / Составители: А.В.Брушлинский, К.А.Абульханова-Славская. - Спб.: Питер, 2000 - 720 с.
21. Татенко В.О. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології //Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії/ За заг. ред. В.О.Татенка. - К.: Либідь, 2006. - С 316 - 358.
22. Шайгородський Ю. Суспільна мораль як система цінностей / Ю. Шайгородський // Правові засади захисту особистісних цінностей та суспільної моралі: збірник нормативних актів України / Уклад.: Ю.Ж. Шайгородський, К.П. Меркотан. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2007. - 440 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com