www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Вплив фундаментальних та патопластичних емоцій на здоров’я людини
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вплив фундаментальних та патопластичних емоцій на здоров’я людини

К.Ю. Балега

ВПЛИВ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ТА ПАТОПЛАСТИЧНИХ ЕМОЦІЙ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

   Проблема емоцій у сучасній психології розроблена суттєво менше, ніж інші галузі психологічного знання. Невирішених питань психології емоцій значно більше, ніж вирішених. Причини такого положення потрібно шукати не тільки у суб'єктивних факторах - у небажанні тих чи інших дослідників займатися цією проблематикою, а у об'єктивній складності самої проблеми, у принциповій відмінності емоційних явищ від пізнавальних (когнітивних). І хоча будь-яке психічне явище виконує дві основні функції - відображення та регуляції, емоційні явища виконують їх з суттєвою відмінністю від відчуттів, сприйняття, пам'яті, мислення та ін. Емоції - більш давня (“первинна”) форма відображення, ніж більш усвідомлені, обумовлені мовленням пізнавальні процеси. Головним призначенням емоцій є сигналізація органам про “користь чи небезпеку” того чи іншого явища. Це оцінювання явища являється первинним. Емоції несуть на собі відбиток глибинних зв'язків зі сферою потреб та бажань людини. І цей тісний зв'язок з потребами - важливіша характеристика емоцій. Якісна специфічність емоцій багато в чому залежить від тієї потреби, на базі якої вона формується. Емоції - це фізіологічні стани, що охоплюють різноманітні відчуття і переживання людини. Емоції мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення; це індивідуальне ставлення людини до повсякденних подій, явищ. Емоції - постійний супутник життя людини. Численні сигнали внутрішнього середовища організму (біль, серцебиття, м'язова напруга, шум у вухах сприймаються як відчуття неприємні. Смачне блюдо, хороший сон, навпаки, сприймаються із задоволенням, супроводжуються задоволенням, заспокоєнням.
   Так само сприймаються сигнали із зовнішнього світу: звуки, мова, зорові образи і фарби, явища природного і соціального середовища. Похвала, радісна звістка, успіх, нагородження - це завжди радість. Емоції мають безпосереднє відношення до естетики. Одне і те ж явище, подія, один і той же предмет, витвір мистецтва у одних викликають задоволення, позитивні емоції, а іншим байдужі, на третіх діють негативно, дратують. Характер і ступінь відчуттів, емоційне сприйняття явищ, подій залежать як від типу вищої нервової діяльності, так і від освіти і виховання, впливу сім'ї, суспільства і традицій. Емоції - не тільки повсякденний супутник звичайних життєвих, службових, культурних сприйнять; без них не обходяться складні процеси, науковий пошук і творча діяльність. Емоції значно впливають на здоров'я людини. Позитивні емоції сприяють зміцненню здоров'я, подоланню захворювань.
   Безперечним є факт, що будь-які емоційні стани, особливо тривалі, затяжні негативні емоції супроводжуються змінами функціональних систем організму. Фізіологічні системи організму включаються автоматично. Це включення здійснюється як безумовний рефлекс, що виробився ще в доісторичний період життя людини. Він схожий з безумовними рефлексами тварин. В результаті багатократного повторення поєднання емоцій страху з посиленням функцій систем кровообігу і дихання виробився умовний рефлекс, що згодом перетворився на безумовний: задишка, серцеві скорочення та серцебиття як реакція на страх і ряд інших негативних емоцій. В процесі еволюції навколишнє повсякденне життя рідко ставило перед людиною такі умови, при яких вона вимушена була рятуватися втечею. Людина тільки у виняткових випадках була вимушена рятуватись втечею від небезпеки. Але рефлекс, який вироблявся тисячоліттями, став безумовним: при небезпеці, при страху перед невідомим автоматично включаються функціональні системи організму.
   Джерела негативних емоцій численні та різноманітні. Одні з них неминучі, наприклад смерть близьких родичів, друзів; іншим важко запобігти, а іноді і передбачити (природні лиха, нещасні випадки, хвороби). Але є ряд негативних емоцій, джерелом яких є люди - їх поведінка, їх вчинки.
   Гіпотеза: емоції відіграють суттєву роль та значно впливають на фізичний стан людини, але не являється прямолінійним зв'язком між ними (слід враховувати й інші складові фактори).
   Об'єктом дослідження є суб'єктивне оцінювання впливу емоцій на виникнення, рецидиви та ускладнення соматичних захворювань.
   Предмет дослідження - співвідношення та взаємозв'язок психологічного стану та його впливу на хвороби людини.
   Теоретико-методологічна база дослідження ґрунтується на принципах психосоматичної психології, яка розглядає тілесний прояв душевного життя людини, що поєднує в собі тілесне відображення емоцій (наслідком дисбалансу яких стають психосоматичні захворювання).
   Емоції - “внутрішній регулятор” діяльності. Однак, функцію регуляції поведінки емоції виконують не прямо, а через мотиви, і при цьому часто мотиви власної поведінки залишаються для людини неусвідомленими. Ця особливість емоційних явищ, їх тісний зв'язок зі сферою несвідомого, також складає важливу специфіку емоцій, що суттєво відрізняє їх від пізнавальних процесів, які у більшій мірі здійснюються під контролем свідомості. Визнаючи відмінність пізнавальних та емоційних психічних явищ, було би невірно стверджувати, що вони є повністю автономними, незалежними. Відомим є положення Л.С. Виготського про єдність “афекту та інтелекту”. [ 6; 56]
   Протягом тривалого часу психологи намагались вирішити питання природи емоцій.
   Все з чим ми зустрічаємось у повсякденному житті, викликає у нас специфічне відношення. Емоції (від французького слова emotion -схвильованість, походить від латинського emoveo - вражаю, хвилюю) -це реакції людини та тварин на дію зовнішніх та внутрішніх подразників, що мають яскраво виражене емоційне забарвлення і охоплюють вісі види чутливості та переживань. Вони пов'язані з задоволенням (позитивні емоції) чи незадоволенням (від'ємні емоції) різноманітних потреб організму. Диференційовані та стійкі емоції, що виникають на основі вищих соціальних потреб людини, як правило називають відчуттями (почуттями) (інтелектуальними, естетичними, моральними).
   В психології під емоціями розуміють психічні процеси, що протікають у формі переживань і відображають особистісне значення та оцінювання зовнішніх та внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Завдяки емоціям людина усвідомлює свої потреби та предмети, на які вони спрямовані. Більшість емоційних станів відображається на особливостях поведінки людини, і тому вони можуть бути вивчені з використанням не тільки суб'єктивних, але й об'єктивних методів. Наприклад, почервоніння шкіри людини у деяких ситуаціях може свідчити про її емоційний стан. Про емоційний стан також можуть свідчити зміни рівню адреналіну в крові та ін.
   Завдяки емоціям ми краще розуміємо одне одного, можемо налаштовуватись на сумісну діяльність та спілкування. Люди, що належать до різних культур, здатні сприймати та оцінювати у інших такі емоційні стани як радість, гнів, страх, здивування.
   Емоція - це дещо, що проживається як відчуття (feeling), що мотивує, організовує та спрямовує сприйняття, мислення та дії. Кожен аспект даного визначення надзвичайно важливий для розуміння природи емоції. Вона мотивує, мобілізує енергію і ця енергія у деяких випадках відчувається суб'єктом як тенденція до дії. Емоція керує мисленням та фізичною активністю індивіда. Емоція регулює, фільтрує наше сприйняття. Щастя змушує людину сприймати світ крізь рожеві окуляри: радіти буденним речам та явищам [2; 15].
   Емоції - це дуже складні психічні явища. До найбільш значних емоцій відносять наступні типи емоційних переживань: афекти, власне емоції, почуття, настрої, емоційний стрес.
   Афект - найбільш потужний вид емоційної реакції. Афектами називають інтенсивні емоційні спалахи. Прикладами афекту можуть бути сильний гнів, жах, бурхлива радість, відчай. Ця емоційна реакція повністю захоплює психіку людини, поєднуючи головний подразник зі всіма суміжними, утворюючи єдиний афективний комплекс. Одна з головних особливостей афекту полягає в тому, що дана емоційна реакція нав'язує людині виконання якої-небудь дії, але при цьому у людини втрачається відчуття реальності. Афект негативно впливає на психіку людини.
   Стрес - емоційний стан, що раптово виникає у людини під впливом екстремальної ситуації, що пов'язана з загрозою життю чи діяльністю, що потребує надзвичайного напруження. Стрес, як і афект, сильне та короткочасне емоційне переживання. Але не слід розглядати стрес як один з видів афекту. Стрес виникає тільки при наявності екстремальної ситуації, тоді як афект може виникнути з будь-якого приводу. Інша відмінність полягає у тому, що афект дезорганізує психіку та поведінку, тоді як стрес мобілізує захисні сили для виходу з екстремальної ситуації. Дослідження стресу має різні корні - експериментальне вивчення на тваринах (Cannon), психосоматичне дослідження стресу (Wolff), ендокринологічне дослідження (Selye), дослідження життєвих подій (Holmes and Rahe), психологічна модель стресу (Lazarus), екологічні підходи до впливу оточуючого світу на людину, дослідження травм, дослідження міжособистісних перевантажень, дослідження страху (Goldberger and Breznitz). Якщо стрес закінчується виснаженням і пов'язаний з негативними емоціями, його називають дистресом.
   Якщо розглядати події у якості стресорів, то їх можна систематизувати за розміром негативного значення та за часом, що є необхідний на адаптацію. В залежності від цього виділяють критичні життєві події, травматичні стреси, повсякденні стресори чи хронічні стресори. У поєднані з різноманітними внутрішніми та зовнішніми факторами стресори призводять до невдалої адаптації.
   Наступну групу емоційних явищ складають власне емоції. Вони відрізняються від афектів тривалістю. Афекти являються короткотривалими, а емоції - більш тривалі стани. Іншою відмінністю емоцій є те, що вони являють собою реакцію не тільки на наявні події, але й на імовірні або ті, що згадуються. Підходячи до розуміння суті емоцій слід зауважити, що в більшості у людини виникають багатогранні емоційні відчуття, які можуть одночасно містити задоволеність та незадоволеність. Поряд з цим виникають відчуття напруги з одного боку, та вирішення та полегшення - з іншого. Проявом емоційних процесів являється збудження та гальмування, заспокоєння.
   З точки зору на діяльність людини емоції поділяються на стенічні та астенічні. Стенічні емоції стимулюють діяльність, збільшують енергію та напруження сил людини. Людина почувається так, ніби здатна “перевернути гори”. Може бути і навпаки. Переживання призводять до скутості, пасивності, тоді говорять про астенічні емоції. Саме тому, в залежності від ситуації та індивідуальних особливостей емоції можуть по-різному впливати на поведінку.
   Психологи не раз робили спроби виділити основні, так звані фундаментальні емоції. Умовно виділяють наступні емоції:
   Радість - позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю достатньо повно задовільнити актуальну потребу.
   Здивування - емоційна реакція, що не має чітко вираженого позитивного чи негативного забарвлення і виникає на обставини, що виникли раптово.
   Страждання - від'ємний емоційний стан, що пов'язаний з достовірною (чи такою, що здається достовірною) інформацією про неможливість задоволення важливіших життєвих потреб.
   Гнів - емоційний стан, що протікає (як правило) у формі афекту і викликаний раптовим виникненням серйозної перешкоди на шляху задоволення важливої для суб'єкта потреби.
   Відраза - від'ємний емоційний стан, що викликаний об'єктами (предметами, людьми, обставинами), зіткнення з якими вступає у різке протиріччя з ідеологічними, моральними чи естетичними принципами та установками суб'єкту.
   Презирство - негативний емоційний стан, що виникає у міжособистісних взаємовідносинах та породжується внаслідок розбіжності життєвих позицій, поглядів та поведінки суб'єкта з життєвими позиціями, поглядами і поведінкою об'єкту почуття.
   Страх - негативний емоційний стан, що виникає при отриманні суб'єктом інформації про реальну чи уявну загрозу.
   Сором - емоційний стан, що проявляється в усвідомленні невідповідності власних намірів, вчинків та зовнішності очікуванням оточуючих, або власним уявленням.
   Поряд з цими базовими емоціями існують і змішані емоції. Почуття -ще один вид емоційних станів. Одна з відмінностей між емоціями та почуттями полягає у тому, що емоції, в більшій мірі пов'язані з біологічними процесами, а почуття - з соціальною сферою. Ще однією відмінністю є те, що емоції у більшій мірі пов'язані з несвідомим, а почуття максимально представлені у нашій свідомості. Почуття - більш тривалі, ніж емоції, психічні стани, що мають чітко виражений предметний характер. Емоції та почуття особистісні утворення. Вони характеризують людину соціально- психологічно.
   Емоції є безпосереднім відображенням, переживанням відносин, що утворилися, а не їх рефлексією. Емоції можуть виникати у зв'язку з уявленнями про події, що відбувались раніше. Почуття носять предметний характер, пов'язані з уявленням чи ідеєю про деякий об'єкт. Особливість почуттів є те, що вони вдосконалюються, і, розвиваючись, утворюють ряд рівнів, починаючи з безпосередніх почуттів і закінчуючи вищими почуттями, що відносяться до духовних цінностей та ідеалів.
   Почуття носять історичний характер вони відрізняються у різних народів і можуть по-різному проявлятись в різні історичні епохи. В індивідуальному розвитку людини почуття відіграють важливу соціалізуючи роль. Вони виступають як значимий фактор у формуванні особистості, в особливості її мотиваційної сфери. Почуття - продукт культурно-історичного розвитку людини. Вони пов'язані з визначеними предметами, видами діяльності та людьми, що оточують людину. Почуття мотивуючу роль в житті людини. По відношенню до оточуючого світу людина прагне діяти так, щоб підкріпити та підсилити свої позитивні почуття. Вони завжди пов'язані з роботою свідомості, можуть регулюватися.
   До групи емоційних станів відносять також настрій. Настрій - це самий тривалий, або “хронічний”, емоційний стан, що забарвлює всю поведінку. Настрій відрізняється від емоцій меншою інтенсивністю та предметністю. Настрій відображає несвідоме узагальнене оцінювання того, як на даний момент складаються обставини. Настрій може бути радісним або печальним, веселим або пригніченим, бадьорим, спокійним, роздратованим тощо.
   Настрій суттєво залежить від стану здоров'я людини, від роботи залоз внутрішньої секреції, особливо від тонусу нервової системи. Причини того чи іншого настрою не завжди зрозумілі для людини, а також для оточуючих. Настрій людини схожий власне на емоції та наближений до сфери несвідомого. Але причина настрою завжди існує і в тій чи іншій мірі може бути усвідомлена.
   Дана характеристика видів емоційних станів являється узагальненою. Кожен з перерахованих видів має свої підвиди, які відрізняються за інтенсивністю, тривалістю, глибиною і т.д.
   З давніх часів існує безліч народних мудрощів, сказань та спостережень цілителів про взаємозв'язок емоцій людини та соматичних проявів цих емоцій. Найбільш складною проблемою сучасної психології та медицини є проблема психосоматичних співвідношень. Взаємозв'язок психічного та соматичного вивчається з часів Аристотеля та Гіппократа. У 1818 році був введений термін “психосоматичний” (нім., Хайнрот). У 1822 році психіатр М. Якобі ввів поняття “соматопсихічне”.В загальноприйняту термінологію термін “психосоматичний” ввійшов через століття. Увагу до психосоматики пригорнули Дейч, Данбар, Александер та ін. Цей напрямок також розвивали Адлер, Сонді, Павлов. За даними ВОЗ 32-40 % всіх пацієнтів, що відвідують кабінети лікарів загальної практики, відносяться до групи психосоматичних хворих. Психосоматичний напрямок - це підхід, що враховує різноманітність причин, що призвели до захворювання.
   По мірі еволюції людини поступово порушувався універсальний механізм пристосування психіки до оточуючого середовища. По мірі розвитку історії людини змінювались навантаження, від яких не існує програм генетичного захисту. На даному етапі розвитку людства пристосування до середовища залежить від психічних можливостей людини набагато більше, ніж від сили його м'язів, міцності та швидкості. Емоції людини, покликанням яких була мобілізація організму на захист, тепер пригнічуються, пристосовуються до соціального контексту, можуть стати причиною руйнівних процесів в організмі. Психосоматика (грецька psyche - душа, soma - тіло) - це напрямок у медицині та психології, який займається вивченням впливу психологічних факторів на виникнення та динаміку соматичних захворювань. В основі психосоматичного захворювання лежить реакція на емоційне переживання, яка супроводжується функціональними змінами та патологічними порушеннями в органах [7; 65].
   Переживаючи сильну емоцію, ми усвідомлюємо ряд змін у організмі - наприклад, прискорене серцебиття та дихання, сухість у роті та горлі, виділення поту, тремтіння, дискомфортне відчуття у шлунку. В ході різних експериментів було виявлено, що різні емоції викликають різні реакції організму. Частота серцебиття була вище при негативних емоціях страху, гніву і печалі, ніж при емоціях щастя, здивування та відрази; а перші три емоції відрізнялись тим, що при гніві температура шкіри була вище, ніж при відчутті страху та печалі.
   Емоційна реакція, що виражається у формі постійної тривоги, нейро-вегетативно-ендокринних змін і характером відчуття страху, є елементом, що поєднує психологічну та емоційну сфери. Повний розвиток почуття страху призупинений захисними фізіологічними механізмами, але вони лише зменшують, а не долають повністю ці фізіологічні явища та їх патогенну дію. Цей процес можна розглядати як гальмування, тобто стан, коли психомоторні і словесні прояви тривоги чи негативних почуттів блокуються таким чином, що стимули, які потрапляють з ЦНС, відводяться до соматичних структур через вегетативну нервову систему і, таким чином, призводять до паталогічних змін у різноманітних системах органів. При наявності емоційного переживання, яке не блокується психологічним захистом, а, соматизуючись, ушкоджує відповідну йому систему органів, функціональний етап ураження переростає у деструктивно-морфологічні зміни у соматичній системі, відбувається генералізація психосоматичного захворювання. Таким чином психічний фактор виступає у ролі руйнівного.
   На сьогоднішній день існує багато теорій, що вивчають вплив емоцій на здоров'я людини. До них відносяться: характерологічно орієнтовані напрями та типології особистості, психоаналітичні концепції, теорія специфічного психодинамічного конфлікту Александера, інтегративні моделі, концепція алекситимії, теорія стресу, психоендокринний та психоімунний напрями досліджень, концепція ворожості [7; 11].
   Якою би не була емоція - сильною чи мало вираженою - вона завжди викликає фізіологічні зміни в організмі, і ці зміни бувають настільки серйозні, що їх неможливо ігнорувати. Зрозуміло, що при стертих, нечітких емоціях соматичні зміни проявляються не так яскраво. Не досягнувши порогу усвідомлення, вони часто залишаються непоміченими. Але не слід надавати меншого значення подібним підпороговим процесам організму. Соматичні реакції на помірну емоцію не такі інтенсивні, як бурхлива реакція на яскраве емоційне переживання, але тривалість дії підпорогової емоції може бути дуже довгою. Те що називається “настроєм”, як правило формується під впливом саме таких емоцій. Пролонгована негативна емоція, навіть помірної інтенсивності може бути надзвичайно небезпечною, навіть призвести до фізичних та психічних розладів.
   Дослідження в галузі нейрофізіології підтверджують, що емоції та настрій впливають навіть на імунну систему, знижують опір до захворювань. Якщо протягом тривалого часу людина відчуваєте злість, тривогу чи депресію (навіть якщо немає яскравого прояву емоцій), то виникає висока імовірність захворювання грипом чи ін. Одним з найголовніших фактів є те, що емоція - це переживання. Людина відчуває, а значить і переживає.
   Емоції людини мають важливе значення в оптимізації всієї діяльності організму. Негативні емоції являються сигналом порушення сталості внутрішнього середовища. Позитивні емоції - своєрідна “нагорода” організму за працю, що була здійснена у процесі досягнення результату. Позитивні емоції - міцний засіб закріплення позитивних для організму умовно-рефлекторних реакцій. Відповідно, позитивні емоції - сильний стимул еволюції. Емоції сприяють концентрації всіх резервів організму.
   Більшу кількість захворювань сучасної людини заносять до переліку нейрогенних. Це гіпертонія, атеросклероз, інфаркт міокарду, деякі шлунково-кишкові захворювання, захворювання шкіри і т.д. Визначальну роль у виникненні цих захворювань відіграють негативні емоції. М.І. Аствацатуров писав, що “серце уражується страхом, печінка - гнівом, шлунок - апатією”. Значення емоцій та почуттів у процесі відображення діяльності в житті людини не пояснюється тим простим фактом, що під впливом того чи іншого соціального та природного фактору людина переживає те чи інше почуття. Пізнання суті емоцій та їх ролі в житті людини буде можливим лише при визначенні місця цього складного явища в структурі психічних функцій у цілісному відображенні ті зміненні дійсності.
   Основним питанням сучасної психології залишається вплив конкретних емоцій (страху, гніву, печалі і т.д.) на організм людини. Наприклад, гіпертонічну хворобу зв'язують з відчуттям страху та агресією, що хронічно пригнічується; мігрені та головні болі розповсюджені серед так званих інтелектуалів, що прагнуть до успіху але терплять невдачі. Цікавими є дані щодо впливу канцерогену на організм. Виявляється, що фізичний фактор ризику захворювання раком - паління - діє канцерогенно тільки тоді, коли він поєднується з психосоціальними факторами ризику (напр., тривалий стан безнадійності). Зв'язок між емоціями людини та функцією шлунку чітко дослідили Енджел та Зандер. За допомогою рентгену вони показали, що шлунок спастично реагує на спеціальні запитання пов'язані зі злобою та заздрістю [10; 275].
   В історії медицини існують припущення, що жодна сувора людина не жила більше ста років. Порівняно довго жили творець “епопеї темряви” Мікеланджело ( прожив 90 років) та Тиціан, зі своїм холодним темпераментом - 99. Ці люди відрізнялись творчою пристрастю, що певно було додатковим стимулом довголіття.
   Людина здатна стримувати зовнішні прояви емоцій (наприклад сльози), але вона не здатна уникнути спазмів судин, серцебиття. Енергія стриманих емоцій завжди знайде свій вихід.
   Психологам дуже важливо знати способи “розрядки” негативних емоцій. Звичайно, що найбільш простим, але й дієвим способом є розмова: Dixi et animam levavi ( сказав і душу облегшив). У багатьох випадках допомагає фізична активність, цікава діяльність, книги, музика.
   При будь-яких негативних емоціях організм виділяє у кров гормони, у тому числі і адреналін, який звужує судини, підвищує тиск, активізує енергетичні процеси. Якщо емоції дуже сильні, то захисні засоби можуть стати не дієвими, тоді організм “згорить” у полум'ї реакцій. Необхідно у будь-якому разі намагатись витратити зайві гормони за допомогою розрядки емоцій. Наприклад, при загибелі близької людини психологи не радять блокувати страждання (наприклад заспокійливими засобами). Людині необхідно наплакатись, інакше “печаль, що не вийшла зі сльозами заставить плакати інші органи”.
   Визнаним збудником сучасних хвороб являються не стільки паління чи малорухомий спосіб життя, й а стрес.
   Говорячи про вплив емоцій на людину слід зауважити, що не дивлячись на деякі розбіжності у теоріях та дослідженнях багатьох авторів, слід підкреслити, що всі вони рухаються в одному напрямку. Це і дослідження К. Ізарда, який вніс надзвичайно великий внесок у вивчення емоцій людини та їх впливу не тільки на організм людини, але й на соціалізацію цих емоцій. Неймовірним скарбом є і праці Н. Пезешкіана, який описав і застосував методи своєї терапії до 39 психосоматичних захворювань.
   Будь-яка сучасна людина повинна володіти мінімальним “арсеналом” способів оволодіння собою, вміти управляти своєю психікою. Важливо не фіксуватись на темних “кольорах”. Кожна думка слугує сигналом для реакцій у організмі. Треба “відправляти” у організм потрібні, позитивні сигнали.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бандура А. Уолтере Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. - М.: Апрель Пресс, 1999.
2. Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. Словарь-справочник по психодиагностике - СПб.: Питер Ком, 1999.
3. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 1997.
4. Воронов М. Психосоматика: практическое руководство. - К.: Ника-Центр, 2004.
5. Изард К.Э. Психология эмоций. - СПб., 1999. - 464 с.
6. Конечный Р., Боухал М. - Прага: Авиценум, медицинское изд-во, 1983.
7. Малыкина-Пых И.Г. Психосоматика: справочник практического психолога. - М.: Изд-во Эксмо, 2005.
8. Медицинская энцикллопедия. - М.: Советская енциклопедия, 1968.
9. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику: психологическое исследование. - М., 1987.
10. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. -Москва “Медицина”, 1996.
11. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Под ред. А.А Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2000.
12. Психология человеческой агрессивности: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. - Мн.: Харвест, 2003.
13. Психология эмоций. Тексты. - М: Издательство МГУ, 1984
14. Психотерапия/ Под.ред Б.Д. Карвасарского. - СПб.: Питер, 2000.
15. Сандберг Н., Таллин Дж., Уайнбергер А. Клиническая психология. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2005.
16. Сандомирский М. Психосоматика и телесная психотерапия: практическое руководство. - М.: Класс, 2005.
17. Словарь медицинских терминов / Под ред. В.Г. Коляденко. -К.: Здоровье, 1993.
18. Справочник практического врача/ Под ред. А.И. Воробьева. -М. : Медицина, 1983.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com