www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Програмно-методичне забезпечення курсу “Оздоровчі технології та діагностичні методики фізичного розвитку дітей”
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Програмно-методичне забезпечення курсу “Оздоровчі технології та діагностичні методики фізичного розвитку дітей”

Н. А. Кот,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ "ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГИ ТА ДІАГНОСТИЧНІ МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ"

   Постановка проблеми. Процеси реформування та модернізації, які зараз відбуваються в системі вищої педагогічної освіти, об'єктивно спрямовані на забезпечення потреб суспільств та держави у кваліфікованих фахівцях, що передбачає відповідні зміни у професійно-педагогічній підготовці педагогів до роботи з дітьми дошкільного віку. Педагог вищої кваліфікації для системи дошкільної освіти повинен орієнтуватися в сучасних підходах щодо навчання та виховання дітей дошкільного віку, визначати спрямованість навчально-виховного процесу в ДНЗ, обирати програми, які б забезпечили ефективні та раціональні форми організації життя дітей, сприяли укріпленню їх фізичного та психічного здоров'я. Особливо важливим для фахівця такого рівня є розуміння пріоритетності фізкультурно-оздоровчої роботи, намагання постійно розв'язувати проблеми збереження здоров'я дітей, покращення рівня їх фізичного розвитку й фізичної підготовленості. Вирішення цих завдань неможливе без оцінки вихідного рівня фізичного стану дитини, як сукупності морфологічних, функціональних та рухових властивостей організму.
   Аналіз досліджень і публікацій. Особливу актуальність цей напрямок підготовки фахівця набуває у зв'язку з характерними для фізичного розвитку підростаючого покоління України тенденціями. По-перше, це морфо-психологічні зміни процесів розвитку людини як біологічної одиниці, які особливо гостро стали виявлятися наприкінці XX століття. Зокрема, закордонні та вітчизняні вчені ще у 80-ті роки зафіксували зниження темпів акселерації, а наприкінці 90-х почали говорити про її завершення (В. Доскін, В. Зайцева, X. Келлер, Н. Мураєнко, Р. Тонкова-Ямпольська та інші). По-друге, це збільшення кількості ослаблених, дітей з низьким ростом та дефіцитом маси тіла, відставанням у біологічному розвитку. Дослідники підкреслюють, що для ослабленої дитини характерне зниження щоденної рухової активності, а це, в свою чергу, провокує численні відхилення в стані здоров'я: зниження функціональної підготовленості нервово-м'язового апарату, ослаблення серцево-судинної та дихальної систем, погіршення загального самопочуття, швидка втомлюваність. Так, за даними Міністерства охорони здоров'я України, близько 85% дітей у віці 5-6 років мають відхилення у розвитку від легкого ступеня до важкої патології. Майже третина дітей має неадекватні реакції на дозоване фізичне навантаження. Крім того, ослаблені діти значно гірше адаптовані в колективі, невпевнені у своїх силах, мають низьку розумову працездатність (Є. Бабенкова, В. Заціорський, Т. Паранічева, Т. Тарасова, Р. Чудна та інші). Отже, в наш час стає актуальною проблема адаптивного фізичного виховання (АФВ), адже дошкільникам, які часто й тривало хворіють, мають відхилення в розвитку, особливо необхідна рухова активність, що адаптована до функціонального стану організму. Фізичні вправи в АФВ передбачають весь спектр оздоровчих, загальнозміцнювальних, лікувальних вправ, спрямованих на максимальне відновлення втрачених функцій, формування компенсацій і розвиток рухових якостей: сили, спритності, прудкості, гнучкості, витривалості.
   Однак адаптивні корекційно-оздоровчі технології можуть мати успіх лише в разі їх індивідуалізації, адекватності особистісним та функціональним особливостям дошкільника. Тому перед вихователем постає завдання добору індивідуально-оптимальних технологій для кожної дитини, що має відхилення у фізичному стані; проведення регулярного тестування найважливіших характеристик цього стану з метою накопичення інформації про динаміку фізичного та психічного здоров'я і здійснення на цій основі періодичної корекції тренувальних програм.
   Мета статті - розкрити шляхи подальшого вдосконалення процесу підготовки майбутніх вихователів до організації та здійснення диференційованого оздоровчого фізичного виховання дітей дошкільного віку.
   Означене питання не знайшло розгорнутого відображення в сучасній вітчизняній теорії фізичного виховання дошкільників. Лише в дослідженнях О. Богінич, Е. Вільчковського, Н. Денисенко, С. Петренко, С. Філіпової та інших, присвячених вивченню організаційно-методичних засад підготовки студентів до професійної діяльності в галузі фізичного виховання дітей, воно виступає як окремий аспект. Підкреслюючи значущість проблеми, автори, разом з тим, не надають конкретних рекомендацій відносно цілеспрямованого впливу на формування готовності до діагностування стану здоров'я дітей та здійснення фізичного виховання з урахуванням відхилень у ньому. Тим паче, специфіка цього напрямку професійної підготовки педагога-дошкільника на сучасному етапі оновлення вищої педагогічної освіти в Україні - навчання за кредитно-модульною системою - не була предметом спеціального дослідження як у теоретичному, так і в методичному аспектах, що виявляється у відсутності визначеного й обґрунтованого змісту такої підготовки, а також доцільних форм і методів його реалізації.
   Часткове розв'язання цієї проблеми можливе завдяки вивчення навчального курсу "Оздоровчі технології та діагностичні методики фізичного розвитку дітей дошкільного віку", включеного до типового плану підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст". Метою курсу, на нашу думку, є ознайомлення студентів з інноваційними підходами щодо здійснення адаптивного фізичного виховання дітей дошкільного віку та з основними діагностичними методиками, що дозволяють оцінити їх фізичний стан і моторну обдарованість. Передбачається, що курс об'єднає знання студентів з різних областей (педагогіки, психології, теорії і методики фізичного виховання, фізіології, валеології), систематизує їх під кутом найбільш актуальних проблем формування здоров'я дітей.
   Програма курсу "Оздоровчі технології і діагностичні методики фізичного розвитку дітей дошкільного віку" розрахована на 72 години (кількість кредитів відповідно до ECTS - 2; змістовних модулів - 3). Теоретичний блок - 16, практичний - 16, самостійна робота - 40 годин. Наведемо орієнтовний програмовий зміст навчального модуля (табл. 1).
   Поданий зміст дозволить озброїти педагогів дошкільних навчальних закладів конкретними методиками контролю за фізичним станом дитини й навчить створювати реальні умови, що забезпечать реалізацію принципу індивідуалізації та оздоровчої спрямованості педагогічних впливів у фізичному вихованні. Дамо рекомендації щодо реалізації змісту програми.

Таблиця 1
Орієнтовний програмовий зміст навчального модуля

зм,

теми

Назва змістового модуля, теми, його зміст

ЗМ 1

Фізичний стан дітей в Україні та шляхи його покращення

Фізичний стан як сукупність морфологічних, функціональних, рухових властивостей організму, а також стану опорно-рухового апарату. Вплив на фізичний стан екологічних, економічних та соціальних чинників. Фізичний стан дітей в Україні та шляхи його покращення. Адаптивне фізичне виховання дошкільників як напрямок науки, що вивчає аспекти фізичного виховання дітей з відхиленнями в фізичному стані, його мета та завдання. Роль інноваційних корекційно-розвивальних технологій у забезпеченні повноцінного фізичного розвитку дитини, покращення функціонального стану та фізичної підготовленості. Методика визначення морфофункціональних показників та функціонального стану організму дитини. Визначення й оцінка фізичного розвитку і фізичної підготовленості методами індексації та тестування. Конституціональна структура тілобудови людини. Визначення типу тілобудови. Залежність темпу індивідуального розвитку від типу тілобудови.

ЗМ 2

Діагностика моторного розвитку дітей раннього та дошкільного віку

Рівень розвитку моторики як показник психофізичного розвитку дитини вщ народження до трьох років. Діагностування розвитку моторики дитини раннього віку. Індивідуальні та групові методи дослідження моторики дітей-дошкільників. Фізичні здібності дітей. Поняття моторної обдарованості. Методика діагностування моторної обдарованості (Метрична шкала для дослідження моторної обдарованості у дітей та пщлітків вщ 4 до 16 років М. Гуревича, Н. Озерецького).

ЗМЗ

Характеристика оздоровчих технологій

Етнопедагогічні оздоровчі технології. Два шляхи розвитку оздоровчих методів: шлях Заходу та шлях Сходу (мета систем оздоровлення, провідні засоби). Традиції української етнопедагогіки щодо виховання здорової дитини. Особливості застосування етнопедагогіч них оздоровчих технологій вДНЗ. Інноваційна діяльність в галузі фізичного виховання дошкільників. Загальна характеристика інноваційних оздоровчих технологій. Технологія фізичного виховання М. Єфименка, її концептуальні засади. Особливості побудови програми "Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей". Характеристика основних рухових режимів. "Тотальний ігровий метод", характеристика заняття-спектаклю, музичний та колірний супровід занять. Методики діагностування фізичного розвитку. Технологія активізації сенсомоторного розвитку дошкільників (І. Шилкова, А. Большев, Ю. Сілкін та інші). Особливості побудови оздоровчих програм (зіставлення середовищних закономірностей філогенетичного та онтогенетичного розвитку рухів; орієнтація педагога на оптимальний руховий стереотип як етапну та кінцеву мету рухового розвитку; реалізація базових чинників розвитку). Характеристика базових розвивальних технік (моторно-зорова координація, слухо-моторна координація). Технології формування духовних основ особистості дитини в руховій діяльності (Л. Глазиріна). Принципи, що регламентують діяльність педагога в фізичному вихованні дітей (фасцинації, синкретичності, творчої спрямованості). Технології психофізичного розвитку дошкільників. Основні педагогічні форми та методи формування психологічного здоров'я дітей (психологічні заняття, вправи, етюди, елементи арттерапії, ігри, психогімнастика, релаксаційні вправи тощо). Програма формування психологічного здоров'я дітей старшого дошкільного віку М. Стожарової. Кінезиологічні методики розвитку розумових здібностей та фізичного здоров'я дитини. Вплив кінезиологічних вправ на розвиток міжпівкульної спеціалізації та міжпівкульної взаємодії. Особливості побудови комплексів кінезиологічної гімнастики.

   Розкриваючи зміст ЗМ № 1 "Фізичний стан дітей в Україні та шляхи його покращення", викладач повинен звернути увагу на відмінності у визначенні понять "фізичний стан", "фізичний розвиток", "фізична підготовленість". На думку доктора медичних наук Е. Пірнової, фізичний стан - це сукупність багатьох взаємопов'язаних ознак і насамперед показників фізичного розвитку, функціонального стану та фізичної підготовленості. Фізичний стан сучасних дошкільників обумовлюється низкою чинників. До основних варто віднести: морфо-психологічні зміни, що стали помітними в розвитку людини на межі ХХ-ХХІ століття (ретардація, тобто завершення акселерації росту й розвитку; астенізація - збільшення кількості осіб астенічної тілобудови; грацилізація - зменшення широчинних й обхватних розмірів тіла, загальної маси скелетної мускулатури; андрогінія- стирання статевих відмінностей; ювенілізація - збільшення долі людей з високим рівнем інтелекту, слабкою нервовою системою й схильністю до інтроверсії); негативний вплив екологічних (забруднення повітря, води, підвищення радіоактивного фону тощо), економічних (зменшення кількості дошкільних закладів, погіршення матеріального добробуту сімей тощо) й соціальних (негативні виховні впливи родини та мікросоціального середовища, психічна депривація тощо) умов життя сучасної дитини.
   Фізичний розвиток визначається як один з провідних критеріїв комплексної оцінки здоров'я дошкільників. Його показники враховуються під час визначення групи здоров'я дитини. Сучасні фізіологи вказують на те, що визначення трьох груп здоров'я (основна, підготовча, спеціальна) не є коректним, адже в межах однієї групи знаходяться здорові діти й діти з захворюваннями в стадії компенсації, а це вимагає диференціації фізичних навантажень (Н. Бобріщєва-Пушкіна, Е. Булич, Л. Кузнецова, О. Сілаєв, О. Попова та інші). Тому студентів слід познайомити з критеріями визначення груп здоров'я (наявність або відсутність хронічних захворювань на момент обстеження, рівень функціонального стану основних систем організму й ступінь його опору несприятливому впливу середовища) та їх характеристиками: І група - здорові й рідкохворіючі діти з відповідним зросту фізичним і психологічним розвитком; II група - здорові діти з морфофункціональними відхиленнями, а також діти з відхиленнями у фізичному розвитку, не пов'язаними з ендокринною патологією, порушенням постави, сплощенням стопи та слабкою короткозорістю; III група - діти з хронічними захворюваннями у стадії компенсації, але, які рідко хворіють на гострі захворювання та мають високу працездатність; IV група - діти, що мають хронічні захворювання в стадії субкомпенсації, часто хворіють, з пониженою працездатністю; V група - діти, що мають хронічні захворювання у стадії декомпенсації й вимушені знаходитися в спеціальних лікувальних або навчально-виховних установах. Однак необхідно підкреслити той факт, що належність до певної медичної групи - ситуація тимчасова: коли дитина призвичаїться до навантажень, методика занять з нею ускладнюється, що змушує організм адаптуватися до нових вимог, тобто забезпечує перехід до наступної групи.
   Визначення змісту та форм оздоровчої роботи саме з ослабленими дітьми -завдання нового напрямку науки - адаптивного фізичного виховання. Вчені, що розробляють цей напрямок, підкреслюють роль інноваційних корекційно-розвивальних технологій щодо покращення фізичного статусу дошкільників. Вони забезпечують оздоровчий та розвивальний ефект без будь-якої шкоди для організму дитини. Добір та запровадження цих технологій повинно спиратися на знання методик діагностування рівня фізичного розвитку, як провідного критерію в комплексній оцінці стану здоров'я дитини (за визначенням ВООЗ).
   Студентів слід познайомити з наступними морфометричними методами визначення основних параметрів фізичного розвитку: антропометричними (вимірювання окружності грудної клітини; довжини та маси тіла, а також коефіцієнтами, що дозволяють судити про пропорційність розвитку: індекс повноти, індекси Ерісмана, Пін'є, Чулицької, Вервека, Рорера); функціональними (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, реакція організму на фізичне навантаження), а також з методиками соматотипування (метод оцінки динамічного соматотипу за У. Шелдоном та метод визначення соматотипів на основі величин сигмальних відхилень довжини, маси тіла та окружності грудної клітини від середньоарифметичних за І. Бахрак, Б. Никитюк, В. Чтєцовим).
   Знання змін в організмі дошкільників, які відбуваються у зв'язку з ростом, розвитком та заняттями фізичними вправами, дозволять майбутнім спеціалістам не тільки реагувати на закономірні адаптивні й вікові зміни, але й виявляти та попереджувати ті несприятливі стани, що викликаються нераціональністю фізкультурних занять (невідповідність навантаження підготовленості, індивідуальним особливостям дітей тощо). А це, в свою чергу, зробить процес фізичного виховання більш скерованим.
   Вивчення змісту ЗМ № 2 "Діагностика моторного розвитку дітей раннього та дошкільного віку" передбачає формування уявлень майбутніх спеціалістів про кількісні та якісні сторони рухової діяльності дитини. Тести для визначення рівня фізичної підготовленості дітей раннього віку, є специфічними, оскільки за їх допомогою можна судити не тільки про розвиток рухів, але й про нервово-психічний розвиток малюка. Студентів слід знайомити з показниками моторного розвитку за М. Щеловановим і М. Денисовою та організацією діагностики за найбільш відомими методиками (В. Манової-Томової й В. Усакова). Необхідно зауважити, що діагностика фізичної підготовленості дітей дошкільного віку повинна спрямовуватися на визначення ступеню розвитку основних рухів, фізичних якостей і рухових здібностей (швидкість реакції, спритність, гнучкість, сила, витривалість, координаційні здібності) та на комплексну оцінку рухової активності дитини відповідно до вікових норм. Для цього використовуються широко вживані в практиці фізичного виховання тести: біг на 10 м з ходу та на ЗО м з високого старту, човниковий біг, безперервний біг у рівномірному темпі; нахили тулуба з вихідного положення стоячи та сидячи; стрибок у довжину з місця, розбігу та вгору з місця; метання мішечка з піском вдалину та в ціль тощо.
   Структура наведених тестів дозволяє отримати кількісні показники. Найчастіше їх порівнюють зі стандартними показниками. Але такий підхід до оцінки фізичної підготовленості не відображає потенційних можливостей дитини. Тому слід звернути увагу студентів на необхідність застосування методу визначення темпів приросту показників основних рухів і фізичних якостей протягом навчального року. З метою виявлення актуальної та найближчої зони психомоторного фізичного розвитку й подальшого його прогнозування вбачаємо за необхідне ознайомити студентів з тестами визначення моторної обдарованості М. Гуревича та Н. Озерецького, що також дозволить індивідуалізувати процес фізичного виховання.
   Розкриваючи зміст ЗМ № 3 "Характеристика оздоровчих технологій", слід пояснити студентам, що сучасний процес інтеграції України в європейську спільноту супроводжується зростанням інтересу до оздоровлення, оскільки європейські стандарти означають не лише якість і заможність, стабільність і впевненість, але також здоров'я і довголіття. У переважній більшості країн Європейського Союзу в національних системах охорони здоров'я широко застосовуються методи народної і нетрадиційної медицини. В Україні це питання теж вирішується на державному рівні. Так, Міністерство охорони здоров'я України ставить перед науковцями завдання накопичення досвіду народних і нетрадиційних методів оздоровлення та втілення їх у практику охорони здоров'я. Отже, сучасний спеціаліст повинен знати зміст найбільш відомих етнопедагогічних (західних і східних) оздоровчих технологій. Особливу увагу слід приділити вивченню вітчизняних традицій оздоровлення (фітотерапія, загартування, забавлянки з руховим змістом тощо), оскільки вони найбільш повно відповідають особливостям національного менталітету.
   Робота сучасного дошкільного навчального закладу повинна спрямовуватися на зміцнення психофізичного здоров'я дитини, що неможливе без проведення інноваційної діяльності в галузі фізичного виховання. Огляд дисертаційних досліджень показав недостатність вивчення питання запровадження нетрадиційних методів оздоровлення: зокрема, відсутня класифікація, недостатнім є аналітичний інструментарій прогнозування результатів застосування різних нетрадиційних оздоровчих методик у роботі з дітьми. Тому необхідно познайомити студентів з фізичною та психологічною спрямованістю нетрадиційних оздоровчих методик. Наприклад, зараз в практиці поширені різні види дихальних гімнастик, однак тільки "система Бутейка", "гімнастика Стрельнікової", "оздоровча система Ніші" були розроблені з суто оздоровчою метою. Від них відрізняються "ребефінг", "холотропне дихання", "вайвейшн", "глибинні методики", розроблені з метою зміни стану свідомості. У свою чергу, різні види йоги, які базуються на пранаямі (контролі над диханням), є езотеричними практиками і мають певну ідеологічну мету. Отже, тільки елементи першої групи дихальних методик можуть бути використані в роботі з дошкільниками.
   Слід навчити студентів аналізувати інноваційні методики на відповідність їх засобів фізіологічним механізмам (особливості вікової фізіології, біомеханіка рухів), що забезпечує прогноз розвитку адаптивних ефектів чи дезадаптації. Фізичні вправи, які не відповідають цим вимогам, а також дихальні вправи, які викликають гіпервентиляцію, з великою вірогідністю призводять до дезадаптації і не можуть бути рекомендовані як оздоровчі. Наприклад, йогівські асани є фізичними вправами на розтягування статичного характеру, що пояснює протипоказання до їх використання у дитячому віці.
   Найбільш ефективними є ті інноваційні технології, які одночасно вирішують завдання фізичного й нервово-психічного розвитку. До недавнього часу загальну проблему розвитку було штучно розділено на дві складових: діяльність вихователя була спрямована переважно на фізичний розвиток, під яким розумілось формування опорно-рухового апарату, основних рухових якостей і навичок. Друга складова -нервово-психічна - знаходилася в зоні уваги психологів та неврологів. Однак останнім часом з'явились авторські технології, розвивальні програми, які поєднують ці складові цілісного процесу розвитку: технологія фізичного виховання М. Єфименка, технологія активізації сенсомоторного розвитку дошкільників (група авторів: І. Шилкова, А. Большев, Ю. Сілкін та інші), технологія формування духовних основ особистості дитини в руховій діяльності Л. Глазиріної, різноманітні технології психофізичного розвитку. Під час створення цих технологій використовувалися фундаментальні розробки теорії фізичного виховання, ЛФК, лікарського контролю, прикладної кинезиології, педагогіки та психології, що гарантує їх оздоровчий та виховний ефект.
   До програми курсу "Оздоровчі технології і діагностичні методики фізичного розвитку дітей дошкільного віку", на нашу думку, слід вносити деякі зміни залежно від специфіки спеціальності, на якій він вивчається. Так, для студентів спеціальності "Дошкільне виховання", спеціалізація: практична психологія доцільно розширити зміст ЗМ № 2 "Діагностика моторного розвитку дітей раннього та дошкільного віку". Виходячи із запропонованої Б. Ананьєвим загальної схеми психомоторної організації людини, основними компонентами якої є робочі рухи рук, характеристика опорно-рухового апарату, особливості експресивної поведінки та мовнорухову активність, майбутніх практичних психологів слід ознайомити: з тестами вивчення ручної умілості (тест визначення спритності пальців при одночасній роботі обох рук М. Давлетшина, тести О. Антипової, методика міокинетичної психодіагностики Є. Міра-І-Лопеца тощо); з тестами, які дозволяють вивчити окремі якісні компоненти основних рухів (тести на динамічну та статичну координацію, на швидкість, силу та одночасність рухів, на відсутність синкінезій); зі стандартизованими шкалами та методиками діагностики емоційної сфери дитини (оціночна шкала Й. Шванцара, кольоровий тест Люшера, рисуночні проби тощо); з тестами, що дозволяють визначити зорово-моторну та слухомоторну координацію, які є основою формування ритму мови та письма (таблиці Гроффмана, Мак-Керрі).
   З діагностикою мовнорухової активності доцільно познайомити й студентів, що навчаються за спеціальністю "Корекційна педагогіка. Логопедія". А студентів спеціальності "Хореографія. Дошкільне виховання" слід навчити діагностувати ті фізичні здібності, які забезпечать досконале володіння танцювальними рухами: координація, швидкість реакцій, рівновага, гнучкість, пластичність, почуття ритму (блок цих тестів запропоновано Л. Роговик в посібнику "Психологія танцю"). Цю додаткову інформацію щодо діагностики психомоторного розвитку дошкільника можна визначити як зміст самостійної роботи студентів. Вона може бути використана ними не тільки під час обговорення на семінарських заняттях, але й у процесі написання курсових робіт зі спеціальності та під час педагогічних практик, що покращить загальний рівень підготовки майбутнього фахівця.
   Висновки. Сучасна підготовка фахівця дошкільної освіти неможлива без формування в нього уявлень про адаптивні корекційно-оздоровчі технології, які повинні запроваджуватися з урахуванням груп здоров'я дітей, їх соматотипів, показників фізичного й морфофункціонального розвитку. Зазначений обсяг знань студенти можуть засвоїти під час вивчення навчального курсу "Оздоровчі технології та діагностичні методики фізичного розвитку дітей дошкільного віку".
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаємо у розширенні змісту програми в наступних напрямках: технології формування культури здоров'я дошкільників, моніторинг їх образу життя, організація здоров'язбережувального середовища в дошкільному навчальному закладі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку / Е. С Вільчковський. - К. : ІЗМН, 1998. - 64 с
2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології /І. М. Дичківська. - К. : Академвидав, 2004. -252 с
3. Завьялов С. И. Антропометрические размеры и физическое состояние дошкольников на рубеже XXI века. Методы определения и оценки / С. И. Завьялов, О. П. Панфилов, О. В. Чаенкова. - Тула: ТГПИ, 2001.-67 с.
4. Здоровьеформирующее физическое развитие развивающие двигательные программы для детей 5-6 лет. - М. : ВЛАДОС, 2001. - 336 с.
5. Мартынов С. М. Нетрадиционные методы реабилитации частоболеющих детей / С. М. Мартынов. - М. : ВЛАДОС, 2002. -224 с. 6. Стожарова М. Ю. Формирование психологического здоровья
дошкольников / М. Ю. Стожарова. - Ростов н/Д : Феникс, 2007. - 208 с.
7. Фізичний розвиток дітей різних регіонів України / за ред. І. Р. Барилюка. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2000. - 2008 с
8. Формы оздоровления детей 4-6 лет: кинезиологическая и дыхательная гимнастика / авт.-сост. Е. И. Подольская. - Волгоград : Учитель, 2009. - 207 с.
9. Широкова Г. А. Сенсомоторное развитие детей раннего возраста. Диагностика. Игры. Упражнения / Г. А. Широкова. - Ростов н/Д : Феникс, 2006. - 256 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com