www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Становлення та розвиток професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Становлення та розвиток професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України

Л.В. Коваль,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

   Постановка проблеми. Глобальні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх 10-15 років (здобуття державної незалежності, становлення ринкової економіки, перехід до інформаційного суспільства, спрямованість на інтеграцію в міжнародний простір), є реальним підґрунтям подальшого демократичного поступу держави.
   У цьому процесі важлива роль належить вищій педагогічній освіті, яка готує фахівців до життя й професійної самореалізації в стрімко змінюваних умовах, формує в нового покоління вчителів сучасне мислення, сприяє утвердженню демократичних цінностей.
   Одним з пріоритетних напрямків розвитку українського суспільства, зокрема системи вищої педагогічної освіти, стає входження його в європейський освітній простір, що зумовлює перебудову професійної підготовки майбутніх фахівців відповідно до міжнародних освітніх стандартів.
   Модернізація системи вищої педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу вимагає оновлення діяльності вищих педагогічних навчальних закладів з урахуванням національних надбань світового значення та кращого європейського досвіду, забезпечення професійної підготовки конкурентноздатних компетентних фахівців, які зможуть повноцінно виконувати багатофункціональну педагогічну діяльність [1, с.22].
   Аналіз стану професійної підготовки майбутніх учителів початкової освіти в Україні дозволяє виокремити нову ситуацію її розвитку, що зумовлена переходом 12-річної школи до єдиної за тривалістю початкової освіти, яка працює з 2000-го року за новими програмами, підручниками та певною мірою оновленими методиками.
   Сучасна початкова школа є варіативною за типами навчальних закладів, методичним забезпеченням і разом з тим покликана забезпечити навченість усіх школярів на рівні, визначеному Державним стандартом загальної початкової освіти. Винятково важливо повною мірою враховувати суттєві зміни в підготовці педагогічних кадрів, зокрема педагогів-професіоналів нової генерації з конкурентоспроможним рівнем кваліфікації, які мають володіти загальною й педагогічною культурою, враховувати в професійній діяльності тенденції сучасного розвитку шкільної освіти. Майбутні вчителі повинні орієнтуватися не лише в типових педагогічних ситуаціях, але й уміти організовувати навчальну діяльність молодших школярів в умовах варіативності навчально-виховного процесу в початковій школі на основі використання сучасних навчальних технологій.
   Аналіз досліджень і публікацій. На сьогодні в теорії та практиці педагогічної освіти накопичені значні наукові напрацювання, які можуть слугувати основою удосконалення різних аспектів професійної підготовки майбутніх учителів. Це науковий доробок щодо основних напрямків історії та філософії вищої педагогічної освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, B. Луговий, В. Майборода, О. Сухомлинська, В. Шадриков, І. Яковлєв та ін.), методологічні та теоретичні дослідження, спрямовані на удосконалення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних закладах освіти (А. Алексюк, І. Бех, О. Бігич, В. Бондар, М. Бурда, В. Гриньова, С. Гончаренко, A. Глузман, М. Євтух, О. Дубасенюк, Н. Кузьміна, В. Лозова, Н. Ничкало, C. Сисоєва, Г. Тарасенко, Л. Хомич, Л. Хоружа, М. Чобітько та ін.), методики впровадження нових педагогічних технологій (В. Безпалько, К. Баханов, С. Бондар, І. Богданова, М. Гриньова, Л. Даниленко, В. Євдокимов, М. Кларин, Г. Селевко, І. Смолюк, С. Сисоєва, П. Сікорський, Т. Назарова, B. Монахов, О. Пєхота, І. Прокопенко, О. Пометун, Д. Чернілевський та ін.). Важливе значення в розвитку педагогічної освіти України належить дослідженням з порівняльної педагогіки, у яких розкриваються сучасні освітні системи високорозвинених зарубіжних країн (Н. Абашкіна, І. Гушлевська, Н. Дічек, В. Жуковський, К. Корсак, Н. Лавриченко, О. Локшина, Л. Пуховська, А. Сбруєва, О. Сухомлинська та ін.).Суттєво впливають на оновлення професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи праці науковців, у яких розглядаються загальнопедагогічні та методичні аспекти розвитку початкової освіти (К. Авраменко, М. Богданович, В. Бондар, Т. Байбара, Н. Бібік, О. Біда, М. Вашуленко, Н. Воскресенська, П. Гусак, Я. Кодлюк, Н. Кічук, А. Кучерявий, Д. Пащенко, О. Савченко, С. Скворцова, Г. Тарасенко, Л. Хомич, Л. Хоружа, О. Хижна, І. Шапошнікова та ін.).
   Досвід, накопичений вітчизняною педагогічною освітою в галузі підготовки фахівців для початкової школи, до цього часу залишається мало вивченим, а тому не знайшов достатнього висвітлення в наукових дослідженнях. Осмислити й об’єктивно оцінити сучасний стан і потреби школи можна лише в контексті історичного виміру її розвитку. Історик педагогіки О. Сухомлинська наголошує: “Нині неможливо розпочати розв’язання проблеми, не визначивши, що ж було зроблено до цього, від чого потрібно відштовхнутись, розвиваючи, розбудовуючи нове знання” [7, с .8]. У зв’язку з цим у нашому дослідженні висвітлено історичні витоки підготовки вчителів початкових класів з вищою освітою, яка розпочалася в Україні понад півстоліття тому.
   Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу розвитку професійної підготовки майбутніх учительських кадрів для початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України за 50 років її функціонування та обґрунтувати можливість використання позитивного досвіду в сучасних умовах.
   Історія становлення вищої педагогічної школи є невід’ємною складовою системи національної педагогічної освіти. До питання періодизації розвитку вищої професійної освіти в Україні зверталися А. Алексюк, Л. Вовк, Н. Калениченко, В. Луговий, В. Майборода, М. Ярмаченко та інші дослідники.
   Основою для періодизації в нашому дослідженні, насамперед, виступали зміни, які відбувалися в початковій школі, адже чим точніше в педагогічній освіті будуть враховані всі запити практики, тим вона буде якіснішою. Саме тому на кожному етапі історичного розвитку шкільну освіту можна розглядати як замовника підготовки майбутнього вчителя.
   Врахування процесів модернізації, які відбувалися в початковій школі, дозволило нам визначити чотири етапи в професійній підготовці майбутнього вчителя:
   - становлення вищої професійної педагогічної освіти (1956-1971 рр.);
   - удосконалення вищої професійної педагогічної освіти в умовах реформування початкової школи (1972-1984 рр.);
   - оновлення вищої професійної педагогічної освіти України (1985-1995 рр.);
   - сучасний етап розвитку професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи в умовах входження до загальноєвропейського освітнього простору (1996-2008 рр.).
   Охарактеризуємо основні тенденції професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи протягом визначених етапів.
   Започаткуванням системи підготовки вчителя початкових класів у вищій педагогічній школі України можна вважати документи 1956 року: Постанову Ради Міністрів СРСР “Про заходи підвищення якості підготовки вчителя для загальноосвітньої школи” та відповідний наказ Мінвузу СРСР “Про затвердження переліку факультетів і спеціальностей широкого профілю педагогічних інститутів країни”. На виконання цих документів з 1956/1957 н.р. з метою експерименту в Україні було створено перші факультети підготовки вчителів початкових класів у п’яти педагогічних інститутах: Київському, Вінницькому, Бердичівському, Ізмаїльському, Глухівському. З кожним роком їх чисельність зростала, за останніми даними подібних факультетів в Україні нараховується 36.
   Архівні джерела та періодичні видання (“Учительская газета”, журнали “Советская педагогика”, “Народное образование”, “Начальная школа”) містять ґрунтовний матеріал, присвячений проблемі становлення системи підготовки майбутнього вчителя початкових класів. На новоутворених факультетах викладачам пропонувалося використовувати досвід багаторічної роботи педагогічних училищ, знаходити в ньому позитиви, упровадження яких дозволило б підвищити рівень методичної та педагогічної підготовки вчителів [2, с.24].
   Крім того, постало питання про те, що саме має бути науковою основою вищої освіти вчителя початкових класів, тобто система яких наукових знань має визначати профіль підготовки спеціаліста. Існували різні погляди на цю проблему. Найбільш поширеними були такі два підходи. Представники першого – А. Арсеньєв, Г. Люблинська, І. Свадковський та ін. – вважали, що фаховими дисциплінами на педагогічних факуль тетах мають бути педагогіка і психологія в широкому розумінні їх змісту. Зокрема професор Г. Люблинська підкреслювала: ”Оскільки для розвитку дітей період початкового навчання відіграє особливу роль, то для того, щоб вчасно побачити індивідуальні особливості молодших школярів, необхідна належна психологічна підготовка фахівців з початкової освіти” [4, с.87]. Представники іншого підходу (Н. Буханова, М. Потоцький, Л. Панчешнікова, І. Соловков, С. Руновський, Н. Рождественський та ін.) відстоювали думку про те, що наукові погляди вчителя мають формувати не тільки психолого-педагогічні науки, а й фахові предмети, які викладаються в початковій школі, передусім рідна мова й математика. Тому вчені вважали, що вчитель початкових класів у педагогічному інституті має отримати вищу педагогічну, лінгвістичну і математичну освіту (інколи уточнювалося, що й з математики слід наближатися до вищої освіти) [6, с.15].
   Одночасно в 60-их роках ХХ ст. йшла пол еміка про те, у процесі викладання яких курсів у педагогічних ВНЗ студентам необхідно вивчати шкільні програми і підручники, знайомитися з матеріалом, що вивчається в початковій школі. Пізніше цю проблему було вирішено шляхом введення зазначених вище питань до змісту курсів з фахових методик [5, с.23].
   Позитивною тенденцією періоду становлення вищої професійної підготовки педагогічних кадрів дослідники вважають активний розвиток наукової думки в галузі шкільної дидактики та методики. Такі відомі вчені, як А. Зільберштейн, С. Збандуто, В. Помагайба, висвітлювали методологічні аспекти підготовки вчителів. Значним внеском у розвиток понятійного апарату педагогіки, психології й методики були праці О. Колмогорова, Г. Костюка, І. Василенка, Н. Менчинської М. Моро, М. Скаткіна, А. Пчолко та ін.
   Серед досягнень періоду становлення вищої професійної освіти можна назвати активізацію наукових досліджень, які спрямовувалися на висвітлення теоретико-методологічних аспектів підготовки вчителів та розроблення психологічних засад методичних проблем. Зміни, що відбувалися в науці та шкільній практиці вимагали активного запровадження нових навчальних планів, програм для підготовки майбутніх учителів початкових класів. Основною метою такої діяльності були спроби подолати затеоретизованість процесу навчання студентів і надати йому професійної спрямованості шляхом врахування змін, що відбувалися в шкільній освіті.
   Разом з тим, до основних проблем, які характеризували систему пі дготовки фахівців для початкової школи з вищою освітою протягом 1956-1971 рр., слід віднести: недостатній рівень кадрового забезпечення новоутворених факультетів, оскільки викладачам бракувало досвіду роботи в початковій школі, а на більшості факультетів було обмаль кандидатів наук і доцентів; бідність матеріально-технічної бази та обмеженість науково-методичної літератури для студентів тощо.
   У 1971-1972 навчальному році відбувся перехід початкової школи на трирічне навчання за новими програмами та підручниками, в яких особлива увага надавалася проблемі взаємозв’язку навчання та розвитку молодших школярів. Саме ці обставини дозволяють визначити новий етап удосконалення вищої професійної педагогічної освіти.
   Удосконалення вищої професійної педагогічної освіти протягом 1972-1984 рр. відбувалося в умовах паралельного реформування початкової школи. Перша реформа передбачала перехід початкової школи на трирічний термін навчання. У зв’язку з цим, професійна педагогічна освіта суттєво перебудовувалася шляхом істотного оновлення методики початкової освіти. Спочатку це пов’язувалося з упровадженням розвивального навчання, а потім – теорії оптимізації навчально-виховного процесу та ідей розвитку пізнавальної активності й самостійності молодших школярів.
   Наступна шкільна реформа передбачала проведення масштабного експерименту – залученням до навчання дітей 6-річного віку. У зв’язку з такими новими завданнями початкової школи постала проблема перебудови у вищій професійній педагогічній освіті. Так, У 80-х роках суттєвих змін зазнали навчальні плани й програми, які були спрямовані на ознайомлення студентів із проблемами навчання дітей 6-річного віку. Водночас процес удосконалення професійної освіти ускладнювався протистоянням двох тенденцій. З одного боку, помітними були значні зусилля педагогічних колективів ВНЗ щодо посилення зв’язків науки з практикою, а з іншого – спостерігалася недооцінка ролі психолого-педагогічної і методичної підготовки майбутніх учителів початкової школи в професійному становленні. У навчальному процесі значна кількість годин відводилася на загальнотеоретичні дисципліни, слабо враховувалися міжпредметні зв’язки, нерідко дублювалися методичні питання в різних навчальних дисциплінах, а роль педагогічної практики зменшувалася. Негативно впливало на якість підготовки майбутніх учителів збільшення прийому в педагогічні вузи без належного врахування кваліфікації кадрового складу та матеріальної бази педагогічних факультетів. Забезпечення висококваліфікованими науково-педагогічними кадрами кафедр факультетів підготовки вчителів початкових класів як і раніше залишалося досить актуальним.
   Проблеми, які постали в шкільній і професійній освіті, вимагали негайного розв’язання і взаємоузгодження.
   Наступний етап оновлення вищої професійної педагогічної освіти України (1985-1995 рр.) мав сприяти розв’язанню зазначених питань. Проте обставини, які були характерні для означеного періоду, не дозволяли розв’язувати існуючі проблеми повною мірою. По-перше, підготовка майбутніх учителів початкової школи в цей період відбувалася з орієнтацією на паралель не функціонування двох типів початкової освіти: трирічної і чотирирічної. По-друге, демократичні перетворення в суспільстві, підтверджені новою державною політикою в Україні, спрямовувалися на перебудову вищої педагогічної школи на засадах гуманізму, упровадження інноваційних технологій навчання й виховання, всеохоплюючої інформатизації, інтеграції національних і світових надбань тощо.
   На цьому етапі модернізація вищої професійної школи відбувалася в аспекті становлення багаторівневої системи освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр), що передбачало новий погляд на врахування багатофункціональності педагогічної діяльності. Це сприяло формуванню здатності майбутніх учителів початкової школи виконувати різні ролі: наставника, дослідника, захисника життєвих інтересів своїх учнів, педагога-діагноста та ін. У такому контексті особливої актуальності набувала проблема впровадження інноваційних технологій професійної освіти. Однак більшість викладачів ВНЗ були не готові до демократичних і технологічних змін, тому гуманістичні цінності, на жаль, переважно декларувалися, а реальною залишалася орієнтація на інформаційно-знаннєвий підхід до професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи.
   Сучасні реформи в системі вищої педагогічної освіти, що відбуваються в умовах входження України до загальноєвропейського освітнього простору (1996-2008 рр.), спрямовані на підвищення якості освіти, на формування особистості майбутнього вчителя, його духовної і професійної куль тури.
   Модель підготовки вчительських кадрів, що існувала до недавнього часу у вищій педагогічній школі України, була спрямована на передачу студентам певного обсягу знань, умінь і навичок. Сьогодні вона втрачає свою актуальність.
   Аналіз сучасного етапу розвитку професійної педагогічної освіти дозволяє стверджувати, що вдосконалення системи підготовки майбутніх учителів початкової школи викликане потребою суспільства в особистості педагога гуманного, дитиноцентрованого, який має розвинене педагогічне мислення, здатний до перетворювальної, конструктивної діяльності, фахової мобільності. Такий педагог може вільно орієнтуватися в педагогічних інноваціях, користуватися засобами інформаційно-комунікаційних технологій, глибоко розуміє потреби й умови функціонування початкової освіти.
   Реалізація зазначених проблем безпосередньо вимагає посилення практико-орієнтованого характеру навчання. Аналізуючи спеціальні дослідження (В. Бондар, О. Біда, Н. Бібік, Я. Кодлюк, Н. Кічук, О. Савченко, Л. Хомич, Л. Хоружа та ін.), ми дійшли висновку, що практико-орієнтований характер навчання передбачає оновлення змісту системи професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи, зокрема її дидактико-методичної складової на засадах системного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного і технологічного підходів та істотних змін у формах, методах і засобах навчально-пізнавальної діяльності студентів.
   Підсумовуючи сучасні тенденції розвитку професійної освіти, слід вказати на значні її досягнення, в основному, пов’язані з найсуттєвішими змінами в реформуванні початкової ланки освіти. Як і на попередніх етапах, процеси модернізації, що відбуваються в умовах функціонування 4-річної початкової освіти у складі 12-річної школи, стимулюють подальший розвиток системи підготовки майбутніх фахівців. Відповідно до цих змін цілісність і багатомірність освітнього процесу у вищій професійно-педагогічній школі передбачає постійний творчий пошук, що орієнтує діяльність педагога на досягнення учнями обов’язкових навчальних результатів, які зазначено в Державному стандарті початкової загальної освіти.
   Водночас ми поділяємо думку вчених, які вважають, що розвиток шкільної початкової освіти має відбуватися еволюційним шляхом, кожне нововведення повинно бути добре підготовлене, методологічно і педагогічно обґрунтоване, експериментально перевірене і, що особливо важливо, усвідомлене і засвоєне майбутніми фахівцями ще на етапі професійної педагогічної підготовки у ВНЗ.
   Ретроспективний аналіз розвитку професійної підготовки учительських кадрів для початкової школи у вищих педагогічних навчальних закладах України не можна вважати вичерпаним без врахування відповідних тенденцій реформування професійної підготовки майбутнього вчителя в розвинених англомовних країнах і країнах західноєвропейського освітнього простору. До ключових проблем реформування шкільної і професійної освіти наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. в зарубіжних країнах дослідники відносять такі:
   – підвищення якості професійної підготовки вчителя та поліпшення його статусу й умов праці;
   – поширення руху за професіоналізацію викладацької діяльності, який тлумачиться західними науковцями як процес набуття всіх ознак професії, і поступ до вищого рівня її розвитку;
   – організація численних національних наукових фондів і центрів, які мобілізують педагогічну спільноту на наукові досягнення в галузі освіти, розробку нових концепцій, навчальних програм тощо;
   – співіснування в одному освітньому просторі різних парадигм навчання з метою підвищення якості, ефективності, привабливості та конкурентноспроможності національних систем професійної освіти [3, с.22].
   Особливо слід наголосити, що домінантою сучасної освітньої парадигми у світовому контексті стає орієнтація на підготовку вчителя, спрямовану на творче самоствердження, саморозвиток і самореалізацію протягом життя, на формування основ професійної компетентності, що в подальшому забезпечує конкурентноспроможність випускників на ринку праці.
   Висновки. У професійно-педагогічній підготовці майбутніх учителів початкової школи необхідно усвідомлювати, що пошук Україною власних шляхів удосконалення цього процесу має здійснюватися з урахуванням пріоритетів, що визнані ефективними в глобалізаційному та європейському освітньому просторі.
   Ретроспективний аналіз наукових досліджень з проблеми професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи протягом 1956 – 2008 років дозволяє зробити загальний висновок про необхідність об’єктивного та вдумливого врахування здобутків найціннішого з історії вітчизняної і зарубіжної вищої школи та докласти значних зусиль для модернізації професійної педагогічної освіти з метою приєднання України до загальноєвропейського освітнього простору.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаємо у висвітленні питань, пов’язаних з формуванням основ технологічної компетентності майбутніх учителів початкової школи, що є особливо ак туаль ним на сучасному етапі розвитку професійної осві ти у зв’язку з упровадженням компетентнісно зорієнтованої парадигми освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар В.І. Конкурентоздатність педагога як складова його професійної компетентності / В.І. Бондар // Початкова школа. – 2008.– №7. – С. 22-23.
2. Занков Л.В. Проблемы начального обучения / Л.В. Занков // Советская педагогика. –1963. – №12. – С. 23-33.
3. Гушлевська І.В. Поняття компетентності у вітчизняній і зарубіжній педагогіці / І.В. Гушлевська // Шлях освіти. – 2004. – №3. – С. 22-24.
4. Люблинская А.А. Назревшие вопросы подготовки учителя начальной школы / А.А. Люблинская // Советская педагогика. – 1966. – №8. – С. 23-27.
5. Михалев Г.М. Учитель начальных классов с высшим образованием / Г.М. Михалев // Народное образование. – 1960. – №10. – С. 25-28.
6. Некоторые вопросы подготовки учителей начальных классов. Учебные записки [ред. коллегия С.И. Руновский, И.А. Соловков, Н.Н. Буханова]. – М., 1970. – 173 с.
7. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес : нові підходи до загальних проблем / О.В. Сухомлинська. – К. : А.П.Н., 2003. – 68 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com