www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Стратегії інженерно-педагогічної освіти в контексті інтеграції у європейський простір
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Стратегії інженерно-педагогічної освіти в контексті інтеграції у європейський простір

Л. М. Кравченко,
кандидат хімічних наук, доцент,

Н.В.Кравченко,
кандидат фізико-математичних наук
(Бердянський державний педагогічний університет)

СТРАТЕГІЇ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ У ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР

   Постановка проблеми. На сьогодні освіта стала однією із найчисельніших, ключових сфер людської діяльності. Значно підвищилася її соціальна роль; від її ефективності та спрямованості значною мірою залежать перспективи розвитку як людства вцілому, так і окремо взятої нації.
   Система освіти - важливий соціальний інститут, що є показником розвитку суспільства, його протиріч, проблем, соціальних негараздів. Критичний стан нашого суспільства вплинув і на розвиток системи освіти, яка не може задовольнити вимоги, продиктовані динамізмом сучасної цивілізації, зростанням соціальної ролі особистості, гуманізацією та демократизацією суспільства, інтелектуалізацією праці, швидкою зміною техніки і технологій в усьому світі. Однак провідна, пріоритетна роль освіти у вирішенні проблеми виходу суспільства з кризи має глибокі підстави. Як зазначав М. Бердяев, "є два типи філософії: філософія цінностей і філософія користі". Таким чином, з одного боку - цивілізація, прогрес, засоби життя, користь, а з іншого - духовна культура, смисл життя, істина. Суспільство вцілому прагне до цивілізації, до користі. Освіта ж за своєю глибинною суттю повинна прагнути до духовної культури, істини. На жаль, сучасна освіта занадто пронизана духом технократизму. Зрозуміло, що духовне відродження суспільства можливе лише на основі відродження освіти, подолання в ній технократизму, найглибшої гуманізації. Саме освіта покликана відновити ієрархію цінностей, відродити культуру, висунути на передній план смисл життя, а не засоби життя, забезпечити поступову зміну менталітету суспільства.Аналіз досліджень і публікацій. Освітню стратегію й систему спеціалізованої професійної підготовки XX століття було спрямовано на формування інструментально-операційних технологічних навичок, намагаючись дати відповідь і навчити тому, як треба розраховувати, конструювати, будувати, використовувати тощо. На сьогодні освітню стратегію необхідно переорієнтувати з питання "як?" на питання "навіщо?". Актуальними стають проблеми подолання біосферної катастрофи, економічної кризи технічними засобами. Для вирішення означеного необхідно перебудувати саме суспільство і, насамперед, світогляд людей.
   Підписання Україною Болонської декларації покладає на освітню систему певні зобов'язання як прогресивного, так і неоднозначного характеру [2]. Україна має ще досить потужний кадровий і науковий потенціал. Реалізуючи свою можливість отримати рівноправний статус у європейському освітньому просторі, ми ризикуємо остаточно втратити фундаментальність природничо-наукової та інженерної освіти, чим заслужено могли пишатися раніше. Перед українською освітньою системою постає питання розумного, раціонального запровадження прогресивних світових тенденцій у сфері освіти без втрати власних надбань. Таким чином першочерговим постає завдання розробки моделі вищої школи, в якій співвідношення між культурологічною (загальноосвітньою), фаховою, соціальною та особистісною функціями принципово зміниться на користь тих, що спрямовані на гуманізацію та гуманітаризацію освіти [9].
   Розбудова такої системи освіти вимагає чіткого визначення базових принципів, які б у теоретичному плані задавали її ідеали і мету, а в діяльнісному-систему відліку щодо перетворення вжиття цих ідеалів і мети. На рівні вищого навчального закладу це потребує перебудови як змісту освіти, так і методів навчання, на принципах демократизації, гуманітаризації, гуманізації та екологізації, щоб навчально-виховний процес відповідав запитам особистості, суспільним потребам і світовим досягненням людства [1; 3]. Ідея гуманітаризації не є принципово новою, вона активно реалізується в освітніх системах розвинених країн. Основна її суть - забезпечення ґрунтовного загальнокультурного розвитку, формування гармонійної, цілісної особистості, що розглядається як важлива передумова і суттєвий фактор професійного становлення і самореалізації [3].
   Мета статті. Спроба окреслити можливі шляхи втілення європейських принципів демократизації, гуманітаризації, гуманізації, екологізації змісту та структури навчального процесу для створення умов формування належного сучасному етапу наукового пізнання світу стиля мислення, підготовки фахівців, конкурентоспроможних на світовому ринку праці; для підняття соціального престижу освіченості й інтелектуальної діяльності. Гуманітаризація має передбачати переорієнтацію пріоритетів у визначенні освітніх ідеалів - висунення на передній план загальнолюдських цінностей, а не вузьконауковихчи вузькопредметних; відмову від технократичних підходів і спрямування освітнього процесу на формування, передусім, духовного світу особистості, олюднення знання, формування цілісної гармонійної картини світу з повноцінним відображенням у ній світу культури, світу людини [8].
   Гуманітаризація освіти на сьогодні - один з головних засобів заповнення духовного вакууму, що виник у зв'язку з розпадом старих ідеологічних схем, одне з основних джерел формування нової соціальної ідеології, спроможної змінити менталітет суспільства. Часто процес гуманітаризації освіти розглядають занадто спрощено. Гуманітаризація не повинна зводитися лише до збільшення кількості навчальних годин на предмети гуманітарного циклу або введення до навчального плану нових, більш гуманітарних предметів.
   Гуманітаризація - це сутнісно нові пріоритети щодо формування змісту освіти, організації навчальночзиховного процесу. Вона передбачає, насамперед, підвищення статусу та радикальний перегляд змістовного наповнення гуманітарних і суспільних навчальних предметів. Необхідно пам'ятати, що гуманітарні науки займаються, насамперед, людиною, а не суспільством, справами людини та культурою. Історичні, юридичні, економічні науки теж мають бути спроектовані на людину і формувати у студентів комплекс знань з проблем розвитку людини, її взаємовідносин з соціальним і природним середовищем, сприяти адаптації молодих людей до сучасного суспільства.
   Значний гуманітарний потенціал мають математичні, природничі та технічні дисципліни. Саме ці науки формують особливий спосіб мислення - критично-аналітичну раціональність. Він надзвичайно важливий для світоглядних орієнтацій сучасної людини, оскільки привчає людей до консенсусу, пошуку нестандартних розв'язків, до відносності систем відліку. Це дуже важливий для сучасного світу та рівня культури спосіб мислення. Обмеження сфери критичного типу раціональності мислення неминуче веде до сплесків у суспільстві містики, до домінування міфологічної свідомості, появи масових психозів. Як відомо, і в минулому загибель цивілізацій починалася з деінтелектуалізації суспільства та його керівників, втрати духовності та сенсу життя. Олюднення природничо-математичного знання полягає в тому, щоб не зводити його до "голих" наукових фактів, а розглядати їхній вплив на розвиток цивілізації, зокрема вирішення її гуманітарних проблем.
   Розумінню гуманітарних аспектів математики і технічних наук значною мірою сприяє відображення у їхньому змісті естетичного початку. Мають бути коректно використані всі можливості для розкриття перед студентам справжньої краси дослідів, що приводили до суттєвих наукових відкриттів, витонченості обгрунтувань багатьох математичних, фізичних та інших закономірностей. В інформаційну епоху різко актуалізувалися проблеми підвищення рівня науково-технічної освіченості суспільства. Людина початку XXI століття не має права називатися освіченою, якщо не має уявлень про будову й основні закономірності розвитку Всесвіту, про принципи дії електронного обладнання, основні властивості матеріалів, якими користується на кожному кроці, про основні біологічні, фізичні, хімічні та інші закономірності. Ці знання не менш важливі для формування високої духовності, ніж знання творів Гомера, О. Пушкіна та Т. Шевченка, історії й теорії мистецтв, етикету.
   Стрімкий розвиток науки привів до того, що подвоєння об'єму наукового знання, яким володіє людство, відбувається протягом восьми років, тому не варто сподіватися, що вищий навчальний заклад, навіть найкращий, зможе забезпечити підготовку висококваліфікованих фахівців "на всі часи". На сьогодні актуальним є "навчити вчитися". Тобто перед сучасним викладачем стоїть мета -формувати у студентів уміння здобувати знання, розвивати в них пізнавальну потребу вчитися, забезпечувати пізнавальними засобами, необхідними для розвитку їх інтелектуальних здібностей. Реалізація цієї мети потребує переходу від пояснювальнс-ілюстративного методу навчання до розвивального. Розвивальний, діяльнісний характер навчання передбачає відмову від механічного засвоєння навчального матеріалу, від традиційного інформаційно-пояснювального підходу, орієнтованого на передачу готових знань і базується на одержанні знань у процесі пошуку, організованого викладачем.
   У зв'язку з цим суттєвої корекції потребує співвідношення застосовуваних форм і методів навчання на користь тих, що забезпечують різні види і рівні повноцінної самостійної пізнавальної діяльності студентів. При цьому варто враховувати, що найважчою для сприймання і засвоєння формою передачі інформації є монологічна мова (тобто лекційна форма навчання). Але аналіз навчальних планів показує, що цій формі навчання надається перевага. Нам слід пам'ятати, що освіта - це спосіб розвитку особистості, а не накачування її інформацією.
   Зміст і структура навчального процесу мають будуватися таким чином, щоб викликати у студентів інтерес через проблемне висвітлення теми, показати практичний вихід матеріалу, що вивчається, задати алгоритм його розгляду, аналіз основних принципів засвоєння. Великі можливості для ефективної дії розвивапьного навчання закладено в такому виді діяльності, як самостійна робота студентів. У добре продуманих індивідуальних завданнях повинна передбачатися система наукових понять, засвоєння яких дозволить студенту самостійно та свідомо знаходити шляхи вирішення широкого кола практичних і пізнавальних завдань. Практичними аспектами впровадження освітніх євростандартів є дидактичні й рольові ігри (звернені безпосередньо до емоційної сфери, вони стимулюють пізнавальний інтерес студентів, їх уяву, включають в дію особистісні компоненти), неігрові імітаційні активні методи навчання, наприклад, метод активного проблемно-ситуаційного аналізу - case-study, що широко використовується у процесі вивчення економіки та бізнес-наук [4].
   Оцінювання досягнень студента повинно будуватись не стільки на результатах іспитів, скільки на вивченні його діяльності протягом певного періоду. При цьому важливо не з'ясовування того, яку кількість фактів зумів він запам'ятати, а наскільки розвинені "сила розуму", схильність та здібності до міркування, критичного мислення, знаходження правильного рішення, застосовування знання на практиці, перенесення відомих способів дії в нові ситуації та відкриття нових способів діяльності. Організація навчального процесу за принципами кредитно-модульної системи, реалізація модульної технології навчання можуть стати відповіддю на виклики інноваційної економіки щодо системної модернізації освіти.
   Процес освіти має сприяти звеличенню людини, розкриттю її потенційних можливостей. Гуманізація освіти - це відображення в освітньому процесі тенденцій гуманізації сучасного суспільства, коли людська особистість визнається найвищою цінністю, а утвердження блага людини є найважливішим критерієм суспільних відносин. Вона полягає у зверненні викладачів до особистості студента, забезпеченні максимально сприятливих умов для виявлення і розвитку його задатків і здібностей на основі поваги та довіри до нього, прийняття його особистісних цілей і запитів [1].
   Гуманістична орієнтація передбачає відмову від пошуку універсальних педагогічних технологій, їх варіативність залежно від індивідуальних особливостей студента та способів переробки навчального матеріалу, яким він віддає перевагу. Не можна погодитися з тими педагогами, які основною метою навчання вважають формування у студента високого рівня інтелекту, а розвиток його особистісних якостей - завданням другорядним. Адже значущість знання може усвідомити лише розвинена особистість, зорієнтована на високі цінності та ідеали. Сьогодні знання, не осяяні моральністю, духовністю, високою культурою, не заломлені через призму гуманістичних цінностей, можуть принести непоправну шкоду людству. У руках людини - оператора з низькою загальною культурою будь-яка, найдосконаліша техніка може вмить перетворитися на купу металобрухту, завдаючи іноді шкоди населенню і навколишньому середовищу.
   Не менш важливий аспект перебудови змісту освіти - екологізація навчально-виховного процесу - подолання хижацького ставлення до природи й екологічного невігластва. Екологізація змісту освіти містить відображення соціального досвіду взаємодії людства з навколишнім середовищем. Насамперед, це система уявлень, понять, закономірностей, які відображають філософські, технічні, правові та морально-естетичні аспекти екології у їхньому розвитку; наукові знання про доцільні способи діяльності, які забезпечують раціональне природокористування, підтримання здатності природи до самовідновлення; володіння уміннями, навичками екологічно доцільної поведінки та діяльності в природі згідно з правовими, моральними, етичними, санітарно-гігієнічними вимогами, здорового способу життя [5].
   Екологізація змісту освіти вимагає зміни стереотипів мислення, виходу на нове мислення у всьому навчальному процесі, в усіх дисциплінах і, як передумову - корінну перебудову всього змісту навчання, глибоку екологізацію структури та змісту всіх навчальних дисциплін з позиції людини, що є частиною природи [6].
   Зміст освіти повинен виховувати належний сучасному етапу наукового пізнання світу стиль мислення. На сьогодні основний зміст світоглядної і методологічної установки наукового знання складається не тільки в межах Світу, Всесвіту, Природи як цілісної системи, що розвивається, але й такий, що включає Людину і суспільство як невід'ємну частину, активний фактор розвитку. Екологічний імператив звучить так: людина - частина природи, вона або загине разом з нею, або відшукає шляхи подальшої спільної еволюції. Екологічний імператив означає вимогу збалансованості всіх процесів, як тих, що відбуваються у природній сфері та техносфері, так і тих, що відбуваються у сфері суспільних відносин, духовній сфері [8]. Очевидно, що проблема збалансованості процесів у духовній сфері органічно пов'язана з проблемами гармонізації відносин між людьми, з проблемами етики, моралі.
   Висновки. Формування єдиного європейського освітнього простору передбачає не тільки реформування навчального процесу, створення умов для ефективної дії інновацій, але й висуває певні вимоги до науково-освітнього потенціалу та педагогічної майстерності педагогічних кадрів, а саме: ерудиція, здатність вийти за межі свого предмету, здійснити вільні екскурси в інші галузі, вийти на широкі узагальнення філософського плану, на несподівані аналогії, образи, порівнювання; глибока повага до особистості студента, щире бажання його розвитку, готовність завжди прийти йому на допомогу, делікатність в оцінюванні успіхів; психологічна грамотність, розуміння суті та можливостей практичної реалізації ідей розвивального навчання, володіння широким спектром методичних засобів автоматично, на рівні підсвідомості; психологічна розкутість викладача, усвідомлення ним своєї значущості, спрямованість на творчість; пам'ятання того, що будь-яке керування пізнавальною діяльністю, її оцінювання й прогнозування може мати лише ймовірнісний характер - це мистецтво можливого.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Наступний етап дослідження полягає у розробці інноваційної моделі педагогічного менеджменту вищої школи, яка б задовольняла вимоги євростандартів. Досягти стратегічної мети в галузі освіти неможливо на суспільних засадах - необхідним є відповідне фінансування. Зважаючи на нинішню економічну ситуацію, можна констатувати, що наша держава не в змозі самотужки вирішити цю проблему, тому варто звернути увагу представників вітчизняного (а можливо й закордонного) виробничого сектору економіки та бізнес-еліти на незаперечний факт, що освіта й наука - провідні сфери формування людського капіталу. Фінансова підтримка освіти й науки - це ресурси в людський капітал для нагромадження знань, умінь, навичок, духовність людини. Доведено, що інвестиції в людський капітал найпродуктивніші і не бувають збитковими. Недаремно в розвинених країнах світу людський капітал розглядається як найцінніший виробничий ресурс і могутній фактор соціально-економічного розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Берулава М. Н. Состояние и перспективы гуманизации образования / М. Н. Берулава // Педагогика. - 1996. - № 1. - С. 9-11.
2. Голубенко О. До проблеми оновлення стандартів вищої освіти в контексті болонської реформи / О. Голубенко, Г. Морозова // Вища освіта. -2006. -№5-6. -С10.
3. Гуманітаризація загальної середньої освіти: проект концепції/ С У. Гончаренко, Ю. І. Мальований. - К., 1994. - 36 с
4. Ковальова К. Методологічні аспекти методу case-stady при викладанні економічних дисциплін / К. Ковальова, В. Ковальов // Вища освіта. - 2010. - № 2. - С 68-75.
5. Концепція неперервної екологічної освіти та виховання в Україні: проект// Інф. зб. Мін. освіти України. - 1995. - № 14.
6. Кравченко Л. М. Екологічна освіта в контексті подальшого розвитку цивілізації / Л. М. Кравченко // Сборник трудов международной научной конференции "Творческое наследие В. И. Вернадского и современность". -Донецк : "Донбасс", 2001. - С. 186-189.
7. Меморандум "Освіта в контексті стратегічних завдань розвитку України". -К., 2005.-15 с.
8. Моисеев Н. Н. Еще раз о коэволюции / Н. Н. Моисеев // Вопросы философии. - 1998. - № 8. - С. 15-34.
9. Національна доктрина розвитку України у XXI ст. - К. Шкільний світ, 2001. - 16 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com