www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Застосування компетентнісного підходу під час викладання дисциплін технологічного циклу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Застосування компетентнісного підходу під час викладання дисциплін технологічного циклу

О. Я. Крокошенко,
аспірант
(Луганський національний університет імені Тараса Шевченка)

ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЦИКЛУ

   Постановка проблеми. У сучасних умовах, що визначаються політичними, економічними та соціальними перетвореннями, здійснюється трансформація освітньої парадигми з технократичної на гуманістичну. Це призводить до зміни пріоритетів системи освіти, зокрема професійної. Наразі професійну освіту зорієнтовано не лише на засвоєння майбутніми інженерами-педагогами певного обсягу знань та умінь, але й на спеціалізовану підготовку кадрів, що володіють високим рівнем компетентності. Компетентність інженера-педагога, який працює в галузі професійної освіти, набуває значної актуальності, що зумовлено постійною трансформацією соціального досвіду, реконструкцією освітніх сфер, зміною рівня вимог соціуму до фахівця.
   Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць дозволяє дійти висновку, що уявлення про компетентність педагога зазнали в останній час значних змін – від розробки теорії процесу розвитку професійно важливих якостей (Н. Кузьміна, І. Лернер, В. Сластьонін) до визначення психологічного підґрунтя діяльності вчителя (Л. Виготоський, А. Леонтьєв, Д. Ельконін). Загальне визначення педагогічної компетентності та її окремих видів знайшли відображення у роботах А. Адольфа, Т. Браже, І. Зимньої, Н. Кузьміної та інших.
   Дослідники визначають компетентність як найважливішу складову культури професійної діяльності. Компетентність особистості – це володіння системою знань, умінь і навичок, які є достатніми для успішного рішення кола трудових завдань і відповідають поточній, передбаченій на найближче майбутнє діяльності певного працівника. Отже, компетентність – це не тільки наявність знань і досвіду, але й уміння їх використовувати у процесі здійснення певних професійних функцій з урахуванням науково-технічного та соціально-економічного розвитку суспільства. Система компетентнісного підходу до професійного розвитку фахівця містить ключові, або надпредметні, компетентності, які формуються під час засвоєння змісту всіх навчальних дисциплін [3; 4; 6]. У компетентнісному підході, на думку багатьох дослідників, [2, с. 10], віддзеркалено такий зміст освіти, який не зводиться до знаннєво-орієнтовного компоненту, а передбачає цілісний досвід вирішення професійних проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, компетенцій.
   Вагоме значення у підготовці інженера-педагога мають галузеві компетентності, які формуються в результаті оволодіння змістом певного курсу дисциплін, а також предметні компетенції. Якщо питання формування і розвитку комунікативної, інформаційної, прективної та інших загальнонаукових компетентностей знайшли своє відображення у сучасних педагогічних дослідженнях, то формування технічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів залишилося розглянутим поверхово.
   Мета статті полягає у визначенні основних підходів щодо формування оптимальної структури та змісту навчального матеріалу дисциплін технологічного циклу, спрямованого на формування технічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів.
   Побудова ефективного процесу вивчення дисциплін технологічного циклу передбачає, насамперед, визначення мети навчання. Це зумовлено тим, що саме мета поєднує воєдино зміст, методи, організаційні форми та контроль у навчанні. Головною узагальнюючою метою вивчення дисциплін технологічного циклу є формування готовності майбутніх фахівців до здійснення технічної діяльності на основі інтегрованих знань, створення у свідомості студентів цілісної картини сучасних виробничих технологій і процесів.
   Особливістю діяльності майбутнього інженера-педагога є, насамперед, виконання техніко-технологічних функцій. З цією метою необхідно у процесі фахової підготовки у вищому навчальному закладі засвоїти конструкції приладів, інструментів, пристосувань, отримати навички створення технологічних карт і функціональних схем технологічних процесів, а також здійснювати техніко-економічну оцінку результатів своєї діяльності.
   Вивчення дисциплін технологічного циклу спрямоване на формування цілісної системи інженерно-технічних знань й умінь , сприяє глибокому розумінню процесів, що відбуваються в галузі технологій сучасних виробництв, а також є основою формування творчого технічного мислення майбутніх фахівців. Зміст лекцій зазначених дисциплін будується на інтеграційній основі, принципах системного підходу в навчанні, та дозволяє студентам замість розрізнених, дискретних технічних відомостей отримувати зв’язану воєдино струнку систему знань, де чітко виявляється взаємозв’язок дисциплін, вивчених на попередніх курсах.
   Досліджуючи питання формування змісту дисциплін, нами було виокремлено основні завдання професійної (технологічної) підготовки інженерів-педагогів, а саме: засвоєння цілісної системи техніко-технологічних знань, необхідних для компетентного проведення занять з професійного навчання у закладах середньої професійної освіти, а також керівництва гуртковою роботою; забезпечення полі технічної освіти, що сприяє збагаченню занять політехнічним змістом; формування інженерного мислення; отримання умінь і навичок технічного нагляду за устаткуванням навчальних лабораторій; розвиток творчих здібностей учнівсько-студентської молоді, навичок використовувати отримані знання для вирішення нових технологічних завдань.
   Зміст підготовки майбутніх інженерів-педагогів на засадах компетентнісного підходу охоплює фундаментальні поняття технікознавства, що відбиває специфіку технічних систем, принципи їх побудови й функціонування, які сприяють усвідомленню основних технологічних підходів. Природньо, що дисципліни технологічного циклу вивчають протікання процесів у великій кількості технічних систем, які мають різні функції. На теоретичних заняттях зі спеціальних дисциплін розглядаються фундаментальні положення, загальні теорії і методи дослідження, що можуть застосовуватися до широкого арсеналу технічних пристроїв. Конкретні технологічні системи з позицій компетентнісного підходу не повинні бути об'єктом вивчення цих дисциплін, вони можуть лише ілюструвати практичне застосування загальних положень.
   Дисципліни технологічного циклу містять у собі інтегруючий фактор, поєднуючи на основі спільності предмета і методу комплекси технічних дисциплін.
   Завдяки цьому, формування технічної компетентності інженерів-педагогів передбачає: наявність загальних відомостей про техніку й технології як важливі складові сучасної технологічної діяльності; знання й розуміння історії та основних тенденцій розвитку техніки й технології; оволодіння основними функціональними елементами технічних систем, з принципами дії, побудови та функціонування найпростіших знарядь праці, машин і технічних систем; розуміння ролі техніки у житті суспільства, створенні матеріально-технічної бази виробництва; можливість практично застосовувати техніку й технології у різних галузях господарства.
   Після завершення циклу інженерної підготовки майбутні інженери-педагоги повинні: знати: наукові основи техніки; закономірності будови й принципу дії технічних пристроїв; основи проектування й конструювання технічних об'єктів; структуру сучасного виробництва й особливості його функціонування; основи графічної грамотності; основи технічних вимірів; технологію обробки різних матеріалів і з'єднання деталей; основи інженерно-технічного забезпечення безпечної праці учнів; уміти: аналізувати структуру, будову й принцип роботи технічних пристроїв; забезпечувати експлуатацію й обслуговування навчально-матеріальної бази; виконувати найпростіші проектні й конструкторські розрахунки; користуватися відповідними вимірювальними інструментами й приладами; творчо мислити, знаходити нові, альтернативні рішення технічних завдань; користуватися науково-технічною документацією; розробляти й виготовляти демонстраційний методичний матеріал з технічних дисциплін ( зразки, моделі , плакати). Саме такі складові визначають сутність технічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів. Перерахований комплекс знань та умінь повинен формуватися завдяки вивченню фундаментальних і прикладних інженерних дисциплін та спрямовувати ї хнє змістовне наповнення.
   З урахуванням зазначених вище положень, нами визначено наступні вимоги до оптимізації структури та змісту навчального матеріалу дисциплін технологічного циклу на засадах компетентнісного підходу:
   1. Професійно-педагогічна спрямованість навчального матеріалу, яка забезпечить відповідність змісту дисциплін технологічного циклу меті та завданням інженерно-педагогічної підготовки студентів у вищому навчальному закладі. Навчальний матеріал повинен містити лише ту частину технічних знань, що має значущість для майбутньої професійної діяльності фахівця відповідного профілю.
   2. Відповідність виокремленого навчального матеріалу змісту технічних наук. Відомо, що науку в навчальній дисципліні подано в адаптованому до процесу навчання вигляді. Переробка навчального матеріалу не є відбором фрагментів науки, а ставить за мету розкриття предметної діяльності за допомогою певних понять, законів, теорій науки й визначає специфічний підхід до об'єктів конкретної науки з позиції предметної спеціалізації. У процесі переробки наукових знань у зміст навчального предмету важливо орієнтуватися не на його адаптацію до наявних можливостей студентів, а на розвиток особистості відповідно до мети навчання. У дисциплінах технологічного циклу важливо відобразити істотні сторони об'єктів, що вивчаються. Навчальний матеріал повинен містити такі фундаментальні поняття з технічних наук, які всебічно характеризують технічні об'єкти, принципи їхньої побудови і функціонування.
   3. Відповідність загальнодидактичним принципам. У процесі розробки змісту інженерної підготовки студентів використовуються загальнодидактичні принципи: доступність і науковість навчального матеріалу, системність, наочність, принцип зв'язку теорії із практикою. Науковість інформації вимагає повної відповідності рівню розвитку науки й техніки на сучасному етапі. На думку С. Архангельского [1], принцип систематичності й послідовності відповідно до процесу навчання у вищій школі трактується як принцип системності. Це зумовлено тим, що навчальний процес у вищому навчальному закладі завжди пов'язано з побудовою й функціонуванням системи навчання – загальної та окремої, що зв'язує організацію, мету і завдання навчання; форми, методи й засоби навчання; зміст й обсяг знань; контроль засвоєння і розуміння знань; отримання професійних умінь і навичок їх застосування в певній професійній діяльності. Функціонування такої системи має конкретну мету – підготовку фахівця певного профілю. Засобами реалізації цього принципу у вищій школі ми бачимо інтеграцію навчальних дисциплін, що сприяє утворенню цілісних систем, зокрема, системи інженерно-педагогічної підготовки.
   Тенденція поділу фахової підготовки на теоретичну і практичну складові, що до цього часу спостерігається в системі вищої освіти, має негативні наслідки для підготовки кваліфікованих інженерів-педагогів. Наближення теорії до практики має найпозитивніші результати, і не лише практика виграє від цього, науки також розвиваються пі д її впливом. Практика відкриває для науки нові предмети дослідження. Реалізація педагогічного принципу зв'язку теорії й практики є найважливішим чинником підвищення якості знань майбутніх фахівців інженерно-педагогічної спрямованості. При такому підході навчальна діяльність набуває дослідницького та практико-перетворювального характеру, а сама стає предметом засвоєння [2; 4]. Розглядаючи напрями підготовки інженерно-педагогічних кадрів, ми дійшли висновку, що нагальною потребою інженерно-педагогічної освіти є збалансоване співвідношення теоретичної та практичної частин, виважене виокремлення інженерно-технологічних знань, які будуть наповнювати навчальні програми дисциплін технологічного циклу.
   4. Інтегрованість й урахування міжпредметних зв'язків. Зазначимо, що інтеграція технічних знань тісно пов'язана з їх фундаменталізацією. Останнім часом активно йде процес становлення загальної теорії техніки як фундаментальної науки. Це зумовлено, з одного боку, виокремленням у структурі загальної картини світу, поряд з природничо-науковою і соціально-історичною, технічної картини, яка відбиває штучний світ техніки в системі науково-технічних знань. З іншого боку, цей процес пов'язаний із широким впровадженням техніки у різні сфери виробництва й тією роллю, яку відіграє техніка на сучасному етапі розвитку суспільства.
   5. Варіативність знань. “Ядром” інженерної підготовки студентів у вищому навчальному закладі є фундаментальні закони, терміни, поняття й загальні закономірності техніки. Варіативна “оболонка” інженерної підготовки містить ту частину знань, яка ілюструє застосування закономірностей побудови та функціонування конкретних технічних пристроїв. Тому “ядро” залишається незмінним і становить фундамент технічних знань, а “оболонка” увесь час повинна оновлюватися і наповнюватися новим змістом відповідно до сучасних досягнень науки і техніки.
   Висновок. Визначені нами вимоги щодо оптимізації структури та змісту навчального матеріалу дисциплін технологічного циклу на засадах компетентнішого підходу забезпечать створення чіткої логічної системи інженерно-педагогічної підготовки студентів у вищих навчальних закладах. Ц е також буде сприяти наповненню педагогічної компетентності інженерів-педагогів такими сутнісними характеристиками, як: адекватною оцінкою власних можливостей у конкретній виробничо-педагогічній ситуації; орієнтацією на майбутнє та мотивацією на безперервну освіту.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Професійна освіта завжди мала чіткий орієнтир – практичну спрямованість набутих фахівцями знань. У зв’язку з цим, компетентнісний підхід за своєю сутністю є основою педагогічного процесу професійної підготовки інженерів-педагогів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельский. – М. : Высшая школа, 1995. – 168 с.
2. Болотов В. А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / В. А. Болотов, В. В. Сериков // Педагогика. – 2003. – Вип. 10. – С. 8-14. – (вип. 10)
3. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / И. А. Зимняя. – М. : Исслед. центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 38 с.
4. Каспржак А. По ступеням компетентностей: О проекте “Модернизация образования: перспективные разработки” / А. Каспржак. – Первое сентября. – 2002. – № 88. – С. 3.
5. Кузьмина Н. В. Профессионализм преподавателя и мастера производственного обучения профтехучилища / Кузьмина Н. В. – М. : Высшая школа, 1989. – 167 с.
6. Хуторский А. В. Ключевые компетенции. Технология конструирования / А. В. Хуторский // Народное образование. – 2003. – № 5. – С. 55–61.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com