www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Розвиток системи підготовки вчителів англійської мови до екологічного виховання учнів у великій Британії
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Розвиток системи підготовки вчителів англійської мови до екологічного виховання учнів у великій Британії

Т.П.Кучай,
аспірантка
(Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького)

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

   Розвиток системи підготовки вчителів загалом і педагогічної освіти у Великій Британії відбувається під певним впливом зовнішніх умов. 1980 – 90-ті роки ознаменувалися широкими інтеграційними процесами в межах усієї Європи. Підготовка вчителів є нагальною потребою суспільства, що створює нову історичну реальність – єдиний європейський освітній простір. Поворотним пунктом у створенні концепції європейської освіти у межах єдиного освітнього простору стало прийняття Радою Європейського Співтовариства (24.05.1988 p.) та Парламентською Асамблеєю Ради Європи (22.09.1989p.) спеціальних резолюцій щодо розбудови єдиного європейського простору в освіті. Аналіз цих документів свідчить, що в Європі започатковані й одержали офіційну підтримку дві концепції освіти, які паралельно розвивалися і поширювалися протягом останніх років: концепція Європейського співтовариства та концепція Ради Європи [1, с. 69].
   На нашу думку, дослідження та аналіз змісту і структури навчальних планів і програм для підготовки вчителя англійської мови до екологічного виховання учнів у Великій Британії стимулюватиме інновації у вітчизняній системі педагогічної освіти, збагатить її, збільшить можливості для входження у світовий педагогічний простір.
   В.Червонецький, аналізуючи розвиток шкільної екологічної освіти в країнах євроатлантичного регіону у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть. зауважує, що неперервність екологічної освіти у вищому педагогічному навчальному закладі розуміється як перманентний процес, що здійснюється з першого по завершальний роки навчання. Це дозволяє забезпечити кількісний обсяг різнобічних знань з проблем екології в процесі опанування змісту різних навчальних дисциплін і, відповідно, передбачати їх якісну градацію від курсу до курсу, сформувати у майбутнього вчителя сталу потребу постійно поповнювати й поновлювати здобуті знання. Спеціалісти розглядають такий підхід як один із провідних у підготовці компетентних й високоерудованих педагогів, здатних відчувати потреби часу.
   Опора на краєзнавчий матеріал надає можливість вивчати проблеми довкілля на конкретних прикладах. Абсолютно справедливе твердження спеціалістів, що краєзнавство, будучи своєрідним “вікном у проблеми людства”, сприяє більш ґрунтовній підготовці вчителя [5, с.286].
   З метою стимулювання майбутніх учителів до якісної професійної підготовки з екологічної освіти учнів у школі та педагогічних навчальних закладах в університетах багатьох країн євроатлантичного регіону (наприклад, Велика Британія, Канада, США, Норвегія, Швеція та ін.) присвоюються ступені бакалавра або магістра [6, с.14]. Студенти, що прослухали спеціальні курси з проблем сучасної екології та екологічної освіти, мають право на участь у кваліфікаційному іспиті на отримання певного ступеня. Ранг наукового ступеня залежить від обсягу та рівня виконаної ними наукової та практичної роботи з курсу спеціалізації у галузі екологічної освіти. Зрозуміло, що така форма стимулювання студентів до вдосконалення своєї педагогічної майстерності заслуговує на увагу. Однак вона не може бути єдиною. Потрібні більш цілеспрямовані та варіативні зусилля у цьому напрямі [5, с.289].
   Становлення та розвиток системи педагогічної освіти у Великобританії на різних історичних етапах були тісно пов'язані зі школою, з еволюцією середньої освіти в цілому. З часів прийняття в країні Акта Бальфура про започаткування системи середньої освіти (1902 р.) – і до найбільшої в англійській історії реформи шкільної освіти (1988 р.) зміни в школі зумовлювали суттєву перебудову в підготовці вчителів.
   Прийняття закону 1988 p., спрямованого на докорінне реформування шкільної освіти, було викликане низкою причин, найголовніші з яких – крайня децентралізація та високий ступінь диференціації шкільної освіти. Про децентралізацію свідчить, зокрема, право кожної школи розробляти свої навчальні плани. Що ж до диференціації, то вона розпочиналась для англійських школярів з 14-річного віку і передбачала відведення половини навчального часу на предмети за вибором. Таким чином, нормативними предметами в старших класах неповної середньої школи до кінця 80-х років були тільки англійська мова і література, математика, релігія та фізичне виховання.Важливим кроком на шляху підготовки до реформи було опублікування урядом “Національного навчального плану” (1987 p.), де прямо вказувалось на необхідність неухильного підвищення рівня освіти хоча б такими темпами, як у країнах-суперницях. Новий закон про реформу кардинально змінив усю систему початкової і середньої освіти Англії й Уельсу.
   Пропозиції щодо створення “загального ядра” в шкільних планах обговорювались ще в 70-х роках. Та найповнішого розвитку ідея спільного для всіх змісту освіти набула в Білій Книзі “Кращі школи” (1985 p.), де зазначалось, що зміст початкової та середньої освіти має бути широким і збалансованим, пов’язаним із життям і враховувати здібності та нахили учнів [4, с.77].
   Міністерство освіти і науки Великобританії, здійснюючи загальний і державний контроль за всіма установами освіти, зовсім не втручається у безпосереднє управління школами [4, с.78]. Ще у кінці 60-х – на початку 70-х рр. у системі педагогічної освіти Великої Британії відбулися значні зміни. У цей період, на думку А. Парінова, бере початок тенденція до вирівнювання якості університетської та неуніверситетської підготовки.
   Білою книгою було запропоновано ввести нові три- та чотирирічні програми підготовки вчительських кадрів. Перші два роки академічної підготовки давали право отримати Диплом про вищу освіту (Diploma of Higher Education). Власник такого диплому міг обрати один із трьох варіантів: працевлаштовуватися, здобувати академічний ступінь у вищих навчальних закладах різноманітного профілю чи, маючи бажання стати вчителем, продовжити навчання ще на один рік для отримання ступеня ординарного бакалавра педагогіки (ordinary BEd); успішне закінчення четвертого року навчання завершувалося присудженням ступеня бакалавра педагогіки вищого рівня (Нonours BEd).
   У 80-і роки загострилися суперечності у системі педагогічної освіти Англії: між новими вимогами до професійної підготовки вчителів та недостатнім рівнем їх кваліфікації; між зростанням соціальної значущості професії вчителя та її малим престижем у суспільстві; між обсягом необхідних педагогічних знань та застарілими технологіями, що використовувалися для навчання майбутніх учителів. Шкільна реформа кінця 80-х поставила завдання підготовки якісно нового спеціаліста для роботи в національній школі. Програми підготовки вчителів характеризувалися крайньою дезінтеграцією, тому назріла проблема встановлення загальнонаціональних стандартів, що вимагала негайного вирішення.
   Таким чином, у кінці 80-х років виникла об’єктивна необхідність реформування базової підготовки вчителя. Реформі передували циркуляр 18/89 Міністерства освіти і науки Англії “Умови здобуття вищої освіти”, а також циркуляр 24/89 “Базова підготовка вчителя: затвердження програм”, у яких викладено вимоги до вчителя сучасної школи та подано його кваліфікаційну характеристику.Основні положення реформи були проголошені державним секретарем із питань освіти К. Кларком 4 січня 1992 р. на Північній педагогічній нараді. Він виділив такі напрями політики уряду в галузі педагогічної освіти:
   – пріоритетна роль школи в професійно-педагогічній підготовці вчителя;
   – запровадження затверджених навчальних планів і програм базової підготовки вчителя;
   – визначення критеріїв професійно-педагогічної підготовки вчителя у педагогічному закладі.
   На початку 90-х років набули поширення альтернативні варіанти доступу до вчительської професії — програми підготовки “артикульованого” (Articled Teacher) та “ліцензованого” (Licensed Teacher) вчителя.
   Програма підготовки “ліцензованого вчителя”, розроблена у центрі неперервної освіти Оксфордського університету, передбачала дворічне заочне навчання в професійних центрах для вчителів (Professional Centres) осіб з вищою освітою віком не молодше 26 років, які працевлаштувалися в школі на основі ліцензії [3, с.55]. Ця програма була створена з метою залучення іноземних учителів до роботи в тих школах Англії та Уельсу, які відчували гостру нестачу педагогічних кадрів.
   Програма навчання “артикульованого” вчителя була розрахована на поповнення вчителів фахівцями з фізики, хімії, математики, технології, дизайну. Для бажаючих не існувало вікових обмежень. Згідно з програмою, студенти проходили дворічний курс навчання, 80 % якого планувалося на практичну роботу в школі, та відповідно отримували стипендію [2, с.32-34].
   Вища освіта має створювати студентам і викладачам таке середовище, яке б сприяло навчанню та викладанню з гуманістичним спрямуванням, що забезпечує взаємну повагу і довіру студентів і викладачів, сприяє утворенню атмосфери науковості, істинності та правдивості в процесі передачі знань від викладача до студента, виховує почуття відповідальності як за себе, так і за долю всього людства. Вищі заклади освіти мають бути не тільки навчальними, а й освітніми і виховними.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базуріна В.М. Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Житомир, 2006. – 343 с.
2. Задорожна І.П. Особливості методичної підготовки вчителів англійської мови у Великій Британії: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. – Тернопіль, 2002. – 307 с.
3. Парінов А.В. Реформа вищої педагогічної освіти в Англії: передумови і тенденції розвитку (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст.): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1995. – 170 с.
4. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності. – К.: Вища школа, 1997. – 180 с.
5. Червонецький В.В. Загальні тенденції розвитку шкільної екологічної освіти в країнах євроатлантичного регіону у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть: дис. … доктора. пед. наук: 13.00.01. – Луганськ, 2007. – 489 с.
6. Touler T.A. A Survey of Canadian Pre-Service Training in Environmental Education // The Journal of Environmental Education. – 1980-1982. – Vol.12. – Winter. – Pp. 11-16.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com