www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Лінгвометодичні засади концептуального аналізу тексту
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Лінгвометодичні засади концептуального аналізу тексту

О. А. Кучерява,
кандидат педагогічних наук
(Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського)

ЛІНГВОМЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ

   Постановка проблеми. Згідно з Концепцією мовної освіти в Україні та Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти пріоритетним напрямом мовної освіти є формування мовної особистості, яка здатна вільно орієнтуватись у різноманітних комунікативних ситуаціях та успішно розв’язувати комунікативні завдання, а також володіти мовою як засобом пізнання. Обидва положення актуальні для професійної підготовки студентів філологічних факультетів. При цьому основною одиницею в роботі з формування як комунікативної, так і культурознавчої (етнокультурознавчої) компетенції студентів залишається текст. Як засвідчує практика, з-поміж основних академічних дисциплін, таких як “Сучасна українська літературна мова. Синтаксис”, “ Стилістика української мови”, “Культура української мови”, “Риторика”, які ознайомлюють студентів з окремими положеннями текстолінгвістики, чільне місце продовжує посідати спецкурс “Лінгвістичний аналіз тексту”, покликаний поглибити і розширити знання студентів філологічних факультетів про текст, функціонування мовних одиниць у художньому тексті.
   Аналіз досліджень і публікацій. Теоретико-методичні засади лінгвістичного аналізу тексту закладено в працях І. Ковалика, Л. Мацько, М. Плющ, Б. Ларіна, Л. Новикова, М. Шанського та багатьох інших. Традиційно завдання курсу “Лінгвістичний аналіз тексту” полягають “у виробленні навичок системного комплексного лінгвістичного аналізу мовностилістичної структури художнього тексту [3, с. 3]”. Однак на сьогодні з-поміж основних підходів до вивчення тексту особливе місце посідають антропоцентричний (комунікативний) (Ф. Бацевич, В. Красних, М. Макаров, Т. Радзієвська, О. Селіванова та інші) і когнітивний напрями (Л Бабенко, Н. Бурвікова, Т. ван Дейк, Ю. Казарін, О. Кубрякова, Л. Поповська та інші), які зумовлюють, з одного боку, розширення завдань лінгвістичного аналізу тексту у вищі й школі, а з іншого, появу нових його різновидів: філологічного, семантичного, комунікативно-прагматичного, дискурсивного, лінгвокультурологічного, концептуального та інших, кожен з яких є своєрідним кроком у пізнанні психолінгвістичних і когнітивних аспектів мовлення.
   Мета статті – розкрити теоретико-практичні та методичні засади концептуального аналізу тексту, його місце і роль у фаховій підготовці студентів філологічних факультетів. Вибір предмета дослідження зумовлено появою у лінгвістиці нових підходів до вивчення тексту, з-поміж яких, як зазначалось, виокремлюємо антропоцентричний і когнітивний. Зокрема, Л. Поповська підкреслює: “Зародження в кінці ХХ – поч. ХХІ ст. когнітивної лінгвістики призвело до зміни наукової парадигми лінгвістичного аналізу художнього тексту. Напрям аналізу “від структури і семантики мовних засобів до смислу тексту” замінили напрямом “від концепту до смислу тексту” [7, с. 10]”. Застосування концептуального аналізу як одного з прийомів вивчення мови художніх творів дозволяє шляхом когнітивного моделювання досліджувати семантичний простір художнього тексту, вивчати індивідуально-авторську картину світу, а на цій підставі – культурні концепти, особливості їх репрезентації у тексті, динаміку розвитку і місце у творчості окремого письменника або письменників певної епохи, роль літератури у формуванні концептосфери національно-лінгвокультурної спільноти. Аналіз концептуального простору тексту обов’язково передбачає заглиблення в ідейно-художній зміст твору, вивчення індивідуально-авторської концепції літературного твору.
   Водночас пошук нових методів аналізу тексту повинен узгоджуватись з пріоритетними завданнями лінгводидактики вищої школи, а саме забезпечувати формування всіх складових професійної компетенції майбутнього вчителя-словесника, з-поміж яких окреме місце посідає культурознавча (етнокультурознавча) компетенція. У зв’язку з цим слушними є спостереження Л. Поповської щодо вивчення концептуального смислу художнього твору: “Найціннішою є інформація, яка здобувається самостійно, шляхом умовиводів, з використанням (…) аналізу (…). Це означає, що цінність інформації прямо пропорційна кількості зусиль розуму, які були витрачені на її отримання. Якщо мисленнєві операції передують усвідомленню смислу, то смисл – таємничий смисл, отриманий у результаті їх здійснення, дорогий, близький, справляє найсильніше враження [7, с. 170-171]”. Відповідно опрацювання змістовно-концептуальної інформації, порівняно із змістовно-фактуальною та змістовно-підтекстовою інформацією (за І. Гальперіним) набуває особливого значення. Змістовно-концептуальна інформація – це інформація естетико-художнього характеру. Як наголошує І. Гальперін, її не слід ототожнювати з поняттям “ідея твору”, тому що, крім задуму автора, вона включає його змістовну інтерпретацію і вимагає творчого переосмислення того, про що розповідає автор у творі [2]. “Концептуальна інформація семантично виводиться з усього тексту як структурно-смислового і комунікативного цілого, тому, – підкреслюють Л. Бабенко і Ю. Казарін, – спрямований на її виявлення спеціалізований лінгвістичний аналіз може бути обмежений частковими завданнями – виявленням та інтерпретацією базових концептів (або концепту) того чи іншого літературного твору [1, с. 56]”, що визначає сутність методики концептуального аналізу тексту.
   Загалом, концептуальний аналіз широко використовують у лексикології і фразеології, а також у когнітивній лінгвістиці, досліджуючи культурні концепти (О. Кубрякова, В. Маслова, З. Попова, Т. Радзієвська, О. Селіванова, Ю. Степанов, Й. Стернін та інші). За твердженням О.Кубрякової, концептуальний аналіз спрямовано на виявлення знань про світ [5]. У лінгвістиці тексту концептуальний аналіз використовують задля дослідження семантичного (концептуального) простору художнього твору (Л. Бабенко і Ю. Казарін, М. Крупа, В. Маслова, Л. Поповська та інші) і на цій підставі “відтворення мовної картини світу його автора з позиції когнітивної лінгвістики і лінгвопоетики, спрямованих на вираження ціннісного сприйняття світу [7, с. 109]”. Оскільки художня література відіграє важливу роль у формуванні концептів національної мови, то використання повного або часткового концептуального аналізу художнього тексту у практиці викладання мовознавчих курсів на філологічних факультетах, забезпечить реалізацію етнокультурологічного принципу – “навчання української мови в контексті української культури [6, с. 6]” – а отже, формування у студентів національно-мовної картини світу.
   Так, Л. Поповська виокремлює два способи виявлення змістовно-концептуальної інформації художнього тексту, яка репрезентує художню картину світу письменника. Перший спосіб – це шлях від змістовно-фактуальної та змістовно-підтекстової інформації до змістовно-концептуальної, а другий спосіб – шлях від мовних засобів (мовних символів) до концептуального смислу, тобто за допомогою аналізу використаних автором мовних художніх засобів визначають фрагменти художньої картини світу письменника або його героїв [7].З метою реалізації лінгводидактичного потенціалу когнітивно-концептуального підходу до аналізу тексту необхідно визначити методику і техніку його проведення. Однак у лінгвоконцептології та лінгвістиці тексту, які формують теоретичне підґрунтя досліджуваної проблеми, модель концептуального аналізу цілого тексту до кінця не розроблена. Як будь-який метод концептуальний аналіз є “сукупністю процедур, деякі з них мають статус окремих методик і навіть методів [8, с. 420]”. Так, аналіз навчальних посібників з лінгвістичного аналізу художнього тексту для студентів філологічних спеціальностей російських і вітчизняних учених-методистів дозволив виокремити основні прийоми концептуального аналізу тексту: 1) аналіз ключових слів художнього твору – базових концептів та всіх контекстів, в яких вони функціонують у творі, моделювання концептосфери художнього твору. Спираючись на понятійно-категоріальний апарат когнітивної лінгвістики, Л. Бабенко і Ю. Казарін запропонували схему концептуального аналізу художнього тексту, згідно з якою вивчення концептуального простору тексту передбачає визначення набору ключових слів тексту і базового концепту та опис концептосфери базового концепту. Під час проведення аналізу набір ключових слів тексту визначають шляхом застосування елементів асоціативного експерименту або ж у процесі прочитання тексту і виділення слів-лейтмотивів, повторюваних і частотних слів кожної мікротеми. З-поміж виокремлених слів знаходять ключове слово тексту, яке і становить базовий концепт (їх у творі може бути декілька), утворюючи ядро твору, а всі інші слова тематично групуються навколо нього. Опис концептосфери художнього твору передбачає характеристику атрибутів, асоціацій, уявлень, пов’язаних з виділеними концептами, на підставі чого виявляють імпліцитно виражені особистісні смисли, будують тематичні лінії та описують семантичні зв’язки [1]; 2) аналіз когнітивних і мовних знаків як виразників змістовно-концептуальної інформації (мовних символів, пейзажних описів, особистісних номінацій, художніх деталей) (Л. Поповська) [7]; 3) побудова тематичного поля (ланцюжків) і тематичної сітки, в основу яких покладено ключові слова – виразники основного смислу твору, підтексту (М. Крупа) [4]; 4) дослідження лексико-семантичних полів, лексичних і фразеологічних домінант, які синтезують різноманітні когнітивні ознаки концепту.
   Поряд із цим, у полі зору концептуального аналізу тексту знаходяться такі компоненти художнього твору, як семантика заголовка, пресупозиції, пов’язані з епіграфом, зовнішній контекст творення тексту. Останній елемент визначає один з провідних принципів концептуального аналізу тексту – екстралінгвістичний, тобто “аналіз проводиться з позиції знань інтерпретатора про письменника – автора тексту, про денотат і, відповідно, інвенції тексту, пресупозиції тексту, причини вибору автором тої чи іншої композиції тексту, іншими словами, про все те, що становить дискурс тексту, створений вербалізованими і невербалізованими його складовими [7, с. 14]”. Отже, концептуальний аналіз тексту можна доповнити таким пунктом: простежити, який вид контексту (ситуативний, соціальний, етнографічний, соціокультурний, психологічний) впливає на формування концептуального простору художнього твору. За визначенням В. Маслової, концепт ( зокрема текстовий концепт) становить складну структуру, яка передбачає, окрім понятійної основи, загальнолюдські, національно-культурні, соціальні, групові та індивідуально-особистісні компоненти, інтерпретація яких пов’язана з активізацією тих чи інших видів контексту та поєднується із застосуванням етимологічного аналізу, вивченням історичних, культурологічних, етнографічних фактів, лексикографічною роботою.Висновки. Підсумовуючи зазначене вище, звертаємо увагу на основних положеннях: 1) у лінгводидактиці вищої школи концептуальний аналіз художнього тексту забезпечує лінгвокультурологічний (опанування національно-культурними і духовними цінностями рідного народу на підставі вивчення мови художнього твору, індивідуально-авторської картини світу письменника тощо) і когнітивний (робота з художнім текстом є основою пі знання і формування національно-мовної картини світу студентів ) підходи до викладання української мови і формування етнокультурознавчої компетенції студентів філологічних факультетів; 2) визначення методологічних засад концептуального аналізу тексту (принципів, способів, методів і прийомів його проведення) спирається на теоретичні положення як когнітивної лінгвістики, так і лінгвістики тексту.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження спрямовано на розкриття ролі та місця художнього тексту у формуванні тезаурус у національно-мовної особистості з опорою на когнітивний напрям вивчення тексту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабенко Л. Г. Лингвистический анализ текста. Теория и практика: учебник; практикум / Л. Г. Бабенко, Ю. В. Казарин. – М. : Флинта: Наука, 2005. – 496 с.
2. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – М. : КомКнига, 2006. – 144 с.
3. Ковалик І. І. Методика лінгвістичного аналізу тексту: навч. посіб. / І. І. Ковалик, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ. – К. : Вища школа, 1984. – 120 с.
4. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту / М. Крупа. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 416 с.
5. Кубрякова Е. С. Об одном фрагменте концептуального анализа слова память / Е. С. Кубрякова // Логический анализ языка. Культурные концепты. – М. : Наука, 1991. – С. 85–91.
6. Пентилюк М. Концепція когнітивної методики навчання української мови / М. Пентилюк, А. Нікітіна, О. Горошкіна // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 5–9.
7. Поповская Л. В. Лингвистический анализ художественного текста в вузе: учеб. пособ. / Л. В. Поповская. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2006. – 512 с.
8. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: підручник / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com