www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Педагогічні передумови успішності студентів-першокурсників з вищої математики
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Педагогічні передумови успішності студентів-першокурсників з вищої математики

О.В. Куделіна,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ З ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ

   Постановка проблеми. Сучасний стан розвитку нашого суспільства потребує підвищення якості підготовки та конкурентоспроможності випускників вищих навчальних закладів. Студенти усіх спеціальностей повинні вміти використовувати отримані у процесі навчання знання у практичній діяльності, розвинуте логічне мислення, достатній рівень розвитку пізнавальних здібностей, навички використання комп’ютерних технологій для організації своєї праці, вміння проводити на підставі аналізу отриманих даних перевірку висунутих гіпотез, а також знаходити й обґрунтовувати вибір оптимальних рішень. Проте, на жаль, першокурсники щороку демонструють не зовсім високі результати навчальних досягнень та не достатньо стійкі інтереси до навчання, відсутність навичок самостійної навчальної діяльності тощо.
   Ця проблема, насамперед, належить предметам природничо-математичного блоку навчальних дисциплін. Студенти економічних, комп’ютерних, інженерних, гуманітарних спеціальностей відносять вищу математику до необов’язкових навчальних дисциплін, хоч математика використовується майже завжди, розвиває мислення людини, сприяє підвищенню якості підготовки фахівців. На жаль, це студенти зрозуміють лише на старших курсах.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми математичної освіти, теоретичні та методичні аспекти навчання математики в сучасних умовах розглядаються багатьма українськими вченими (М. Бурда, М. Жалдак, В. Клочко, С. Раков, О. Скафа, З. Слєпкань, В. Спиваковський, Ю. Триус, Т. Хмара та ін.). Роботи вчених присвячені впровадженню у процес навчання математики на різних ланках системи освіти концепцій особистісно-орієнтованого навчання, гуманізації, диференціації, інформатизації освіти, а також реалізації положень Болонської декларації у системі вищої освіти України у процесі навчання математики. На цей час бракує робіт щодо підвищення успішності студентів-першокурсників з вищої математики, але питання аналізу психолого-педагогічних передумов успішності першокурсників потребують уваги викладачів вищих навчальних закладів і науковців.
   Метою статті є розгляд педагогічних передумов успішності першокурсників під час вивчення вищої математики.
   З огляду на те, що зміст навчання – єдність змістового та процесуально-методичного компонентів, необхідно розглянути ті методи і засоби навчання, які дозволяють перевести процес навчання математики студентами перших курсів на якісно новий рівень шляхом активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів і підвищення рівня її самостійності.
   З. Слєпкань, розкриваючи особливості активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, зазначає, що головним завданням є активізація всього процесу, виявлення системи методів, способів, прийомів, організаційних форм і засобів, котрі сприяють підвищенню активності студентів у процесі пізнання, в якому величезну роль відіграє “увага, що забезпечує повне яскраве сприймання й розуміння того, що вивчається” [3].
   Психолого-педагогічними умовами активізації пізнавальної діяльності студентів є:
   1) забезпечення єдності цілей процесу навчання – освітньої, розвивальної і виховної;
   2) педагогічно доцільне використання принципів дидактики вищої школи;
   3) забезпечення емоційності навчання і створення сприятливої атмосфери;
   4) динамічність, різноманітність методів, прийомів, форм і засобів навчання, спрямованість їх на розвиток активної дослідницької діяльності студентів, пріоритетність методів і форм активного навчання;
   5) орієнтація студентів на систематичну самостійну роботу, забезпечення регулярності й ефективності контролю і оцінювання успішності студентів;
   6) використання системи психологічних і педагогічних стимулів активної навчальної діяльності;
   7) комплексне, педагогічно доцільне використання технічних засобів навчання і сучасних інформаційних технологій [3].
   Визначення зазначених вище умов є корисним для викладачів-практиків. Поряд з тим важливим є також визначення інтенсифікації навчання, яке межує з поняттям його активізації. У дидактиці інтенсифікація розглядається як пошук можливостей і визначення шляхів (методі в, засобі в, організаційних форм) для підвищення темпів навчання із збереженням вимог до якості знань і способів діяльності студентів. У цьому контексті загальновизнаним засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та інтенсифікації навчального процесу є комп’ютеризація навчання шляхом впровадження та використання різноманітних педагогічних програмних засобів (комп’ютерних програм, тренажерів, математичних пакетів, електронних підручників, довідників тощо), навчання користування глобальною мережею Інтернет та локальними мережами [6].
   Дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених встановлено, що використання комп’ютерної техніки сприяє розвитку мислення людини, раціоналізації та ефективності організації її праці, розвитку навичок і вмінь з опрацювання різноманітних матеріалів. За допомогою комп’ютера можна швидко (й гарантовано якісно) виконувати дії, що потребують у ручному режимі дуже великих зусиль (обчислення точні й наближені, побудова графічних образів та тощо), що створює умови для інтелектуалізації навчальної праці, розвитку творчих здібностей студентів-користувачів комп’ютерної техніки, формуванню в них інформаційної, алгоритмічної і професійної культури [1].
   Теорія і практика використання інформаційних технологій у процесі підготовки студентів вищих навчальних закладів свідчить про те, що комп’ютеризація навчання, зокрема математики, сприяє активізації навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності студентів, розкриттю їхнього творчого потенціалу, дозволяє суттєво підсилити роль і збільшувати обсяг самостійної та індивідуальної роботи [5].
   Використання комп’ютерних програм робить можливими графічні експерименти, сприяє усвідомленню студентами шляхів і способів доведення тверджень і здійснення графічних побудов, у зв’язку з чим створюються умови для формування у студентів відповідних евристичних умінь, серед яких вчені-дослідники Н. Лосєва, О . Скафа виділяють 1) спостереження явищ у плані логічних і математичних категорій; 2) аналіз фактів, сприйняття їх через призму математичних відношень; 3) визначення об’єктів, важливих для пошуку розв’язку евристичної задачі ; 4) облік і співвіднесення всіх даних задачі поміж собою із умовою задачі, з’ясування їх узгодженості та несуперечливості; 5) висування різних припущень з обґрунтуванням їх правильності ( гіпотези); 6) передбачення результатів; 7) формулювання узагальненого принципу, що пояснює сутність задачі; 8) з’ясування узагальненого принципу ді ї ; 9) переформулювання ідей у різних варіантах; 10) побудова варіантів плану дії, розв’язування; 11) переведення узагальнених схем дії у конкретні операції ; 12) пошук асоціацій у зв’язку з об’єктом задачі; 13) пошук нових функцій одного і того самого об’єкта; 14) співвіднесення кроків пошуку розв’язку поміж собою із умовою (запитанням) задачі; 15) комбінування відомих прийомів і способів; 16) формулювання і пошук всіх можливих висновків; 17) обґрунтування кожного висновку; 18) перевірка розв’язку та його відповідності умові евристичної задачі; 19) перевірка правильності виконаних дій; 20) перевірка повноти і достатності доведень; 21) оцінювання результатів дій, співставлення їх з еталонними, нормативними [2].
   Під час використання комп’ютерних навчальних програм навіть ті студенти, які мають слабкі знання з математики, отримують можливості почувати себе успішними, дістають змогу поступово розвивати навички та вміння щодо перенесення набутих знань у нові, ускладнені умови, досягати результатів, які раніше для них були абсолютно недоступними [6].
   Системне застосування комп’ютерних технологій навчання для розвитку творчих здібностей студентів дозволяє ширше використовувати активні (проблемні) й інтерактивні (діалогові) методи навчання. Працюючи з комп’ютером, студенти можуть самостійно ставити запитання дослідницького характеру й отримувати на них відповіді. Це спонукує студентів до експериментів і перетворень, проте вчити цього треба поступово, починаючи з найпростіших вправ [4].
   Під час побудови методичної системи навчання вищої математики слід орієнтуватися не тільки на актуалізацію опорних знань студентів, а й дотримуватися принципу наступності навчання (М. Бурда, О. Дубинчук, В. Шавальова та інші), що передбачає встановлення як ретроспективних (повторення навчального матеріалу), так і перспективних зв’язків, що дозволятимуть використовувати нові знання і вміння у подальшому. Апеляція до попереднього досвіду студентів сприяє вдосконаленню їхніх знань і вмінь, перенесенню їх у нові, нестандартні умови, а значить дає студентам можливість усвідомити власну спроможність досягати більш високого рівня у навчанні математики, що позитивно впливає на самооцінку та значно стимулює пізнавальну активність. Повною мірою це стосується і виконання завдань практичного змісту, коли продуктом діяльності студентів є побудова графіку, математизація певних практичних ситуацій (самостійно розв’язана прикладна задача) та тощо [6].
   Реалізація мети математичної підготовки молоді, сучасні суспільні вимоги потребують переходу на нову, більш гнучку стратегію і тактику математичної освіти, ніж нинішня. Насамперед, це стосується спрямованості на системну цілісність і безперервність освіти. При цьому “провідну роль у здійсненні поставлених завдань виконує викладач математики. Від його математичної, психолого-педагогічної і методичної підготовки, особистих якостей залежать професійна компетентність і здатність організувати навчально-виховний процес на рівні сучасних вимог” [3].
   У психолого-педагогічній літературі самостійна робота тлумачиться як навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої у часті викладача . Роль самостійної роботи студентів полягає у тому, що самостійна робота сприяє розвитку творчого ставлення до знань, спонукає студента до поглибленого вивчення теорії, допомагає застосовувати її для розв’язування практичних завдань, формує вміння самостійно здобувати знання, що є важливим не тільки для навчання, а й для практичної діяльності після закінчення вищого навчального закладу. Недостатнє володіння студентами-першокурсниками необхідними прийомами та навичками раціональної організації розумової праці вимагає розвитку методики організації самостійної роботи студентів з врахуванням сучасних досягнень психології та педагогіки і розробки нових пізнавальних технологій і засобів. За своєю суттю самостійна робота може розглядатися як активна розумова діяльність студента, пов’язана з виконанням навчального завдання, тому її характерними ознаками є наявність завдання і цільової установки на його виконання. Управління самостійною роботою студентів-першокурсників з боку викладача має поширюватися на планування самостійної роботи студентів; формування в них потреб і мотивів до активної, творчої самостійної діяльності; своєчасний контроль за виконанням навчальних завдань.
   Зважаючи на нерозвиненість навичок і вмінь з самостійного опрацювання навчального матеріалу у переважної більшості студентів-першокурсників, викладач має передбачати у навчанні такі важливі моменти, як допомога студентам щодо складання конспектів, забезпечення методичних рекомендацій щодо виконання окремих навчальних завдань, проведення інструктажів з виконання практичних робіт, забезпечення наявності допоміжних матеріалів (зразків, таблиць, формул тощо), чіткого визначення обсягу самостійної роботи під час вивчення кожного модуля і термінів виконання навчальних завдань [6].
   Центральним особистісним новоутворенням першокурсників є становлення якісно нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що знаходить відображення у прагненні зрозуміти себе, свої можливості, особливості, знайти свою схожість з іншими людьми і одночасно – власну неповторність, унікальність. Зростання значення Я-концепції супроводжується першими спробами самоаналізу, самооцінки, формуванням норм і цінностей, у чому великого значення набуває розвиток самостійності й активності навчальної і практичної діяльності студентів.
   У дидактиці активність тлумачиться як риса особистості. Вченими-психологами (В. Крутецький, І. Лернер та ін.) наголошується на тому, що активність і самостійність студентів не є ідентичними поняттями, хоча взаємодоповнюють одне одного і мають тісні взаємозв’язки. Систематична самостійна робота над навчальним матеріалом на заняттях і в позааудиторний час сприяє зростанню активності, а вияв активності заохочує особистість до самостійної роботи [3].
   Вища математика для більшості студентів є складним предметом, під час вивчення якого студенти зазнають значних труднощів. І якщо немає мотивів вивчати математику (або ці мотиви є слабкими, нестійкими), то не можна і сподіватися на отримання якісних змін як в розвитку системи особистісних цінностей студентів, так і в покращенні їх навчальних досягнень . Спрямування курсу математики на використання здобутих знань і вмінь під час розв’язуванні професійних вправ підвищує мотивацію навчання математики, а як наслідок, стимулює пізнавальну активність студентів, розвиток математичних і професійних компетентностей; сприяє підвищенню успішності студентів з вищої математики.
   Висновки. Вдосконалення системи математичної підготовки студентів на основі реалізації діяльнісного, системного, комплексного й особистісно-орієнтованого підходів до організації навчання, розвиток предметних і професійних компетентностей студентів відповідно до нових суспільних вимог і поглядів на професійну освіту) неможливі без визначення структурної побудови змісту навчання і конкретного місця в ньому окремих видів робіт і створення якісного навчально-методичного забезпечення навчального процесу. Останнє, насамперед, стосується таких компонентів змісту, як посилення прикладної спрямованості навчання математики, використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі, систематичність самостійної роботи над навчальним матеріалом.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження: розробка навчально-методичного забезпечення дисципліни “Вища математика” для студентів технічних спеціальностей, зорієнтованого на реалізацію компетентнісного підходу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жалдак М.І. Педагогічний потенціал комп’ютерно-орієнтованих систем навчання математики / М.І. Жалдак // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: збірник наукових праць. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. – Вип. 7. – С. 3-16.
2. Лосева Н.В., Скафа Е.И. Разнообразие моделей организации и проведения практических занятий по математическим курсам / Н.В. Лосева, Е.И. Скафа. – Донецк: Издательство ДонНУ, 2005. – 120 с.
3. Раков С.А. Математична освіта: компетентнісний підхід з використанням ІКТ / С.А. Раков. – Харків : Факт, 2005. – 360 с.
4. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: навч. посібник / З.І. Слєпкань. – К. : Вища школа, 2005. – 239 с.
5. Співаковський О.В. Інформаційні технології в реалізації комп’ютерно-орієнтованого навчання / О.В. Співаковський // Комп’ютер у школі та сім’ї. – № 6. – 2003. – С. 21-23.
6. Триус Ю.В. Комп’ютерно-орієнтовані методичні системи навчання математичних дисциплін: монографія / Ю.В. Триус. – Черкаси : Брама-Україна, 2005. – 400 с.
7. Шавальова О.В. Реалізація компетентнісного підходу у математичній підготовці студентів медичних коледжів в умовах комп’ютеризації навчання: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.02 / О.В. Шавальова. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – 224 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com