www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Допрофільна підготовка як передумова профільного самовизначення учнів основної школи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Допрофільна підготовка як передумова профільного самовизначення учнів основної школи

Л.В. Лазаренко,
асистент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ДОПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА ЯК ПЕРЕДУМОВА ПРОФІЛЬНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

   Постановка проблеми. В педагогічній літературі підкреслюється, що допрофільна підготовка як передумова профільної освіти старших учнів набуває не тільки загально-педагогічного, але й соціально-педагогічного значення, так як старша школа починає реально брати участь у покращенні якості кадрів, зайнятих у створенні матеріальних та нематеріальних благ, стає стартовим еталоном забезпечення конкурентоспроможності майбутніх працівників різних професій та кваліфікацій [10, с.73].
   Погоджуючись з цим твердженням, вважаємо за необхідно відзначити, що не всі випускники основної школи самовизначаються тільки у відношенні профільного навчання в старшій школі. Частина з них професійно самовизначається по відношенню до початкової професійної освіти (ППО), а також вищих навчальних закладів (ВНЗ) І-ІІ рівнів акредитації. Отже, допрофільна підготовка в основній школі важлива не тільки для учнів, які бажають продовжити навчання в 10-х класах. Дана система передбачає також роботу з дев’ятикласниками, які бажають продовжити навчання в системі початкової або середньої професійної освіти.
   В концепції профільного навчання в старшій школі, у розділі “допрофільна підготовка” підкреслюється, що ця підготовка “здійснюється у 8-9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними наприклад профільного навчання у старшій школі”.
   На основі аналізу ситуації проблеми допрофільної та профільної підготовки підростаючого покоління Н.Гужавіна констатує: “в сучасному освітньому закладі відсутня ефективна робота підготовки підростаючого покоління до ефективної поведінки в умовах сучасного ринку праці” [2, c.27]. Відповідно, зауважує вона, явною стає необхідність розробки моделі профорієнтаційної, допрофільної підготовки підростаючого покоління у сучасному освітньому закладі (ОЗ) в умовах масової школи. [2, c.27].
   П.Лернер, підкреслює, що розвиток здатностей до життєвого та професійного самовизначення стає ядром змісту загальної середньої освіти, [11, c.88] , які, на його погляд, слабо орієнтовані на вирішення цих проблем [11, c. 89]. Тому в педагогічній літературі допрофільна підготовка не випадково пов’язується не тільки з проблемою попереднього самовизначення по відношенню до майбутнього профілю навчання, вона є не тільки підсистемою профільного навчання [17, c.15], але й виконує підготовчу функцію професійної освіти. Допрофільна підготовка, підкреслює Т.Деміна, – це система роботи освітнього закладу, яка забезпечує учням основної школи об’єктивний вибір попереднього самовизначення по відношенню майбутньої профілюючої діяльності. Її необхідність в значній мірі зумовлюється тим, що профіль багато в чому визначає вибір майбутнього навчального закладу, отримання професії, професійне та соціальне самовизначення. [4, c.45]
   Трьохступеневий підхід “пропедевтика допрофільної освіти – допрофільна підготовка – профільна освіта”, підкреслює А.Жафяров, знижує можливу кількість помилок у виборі профілю навчання та сфери подальшої професійної діяльності. [5, c.52].
   Допрофільна підготовка представляє собою систему педагогічної, психологічної, інформаційної і організаційної підтримки учнів основної школи, яка сприяє їх самовизначенню після основної загальної освіти. До допрофільної підготовки належить інформування та орієнтація дев’ятикласників стосовно їх можливого вибору профілю навчання в старшій школі, направлення навчання в системі початкової або середньої професійної освіти [15, c.274].
   З вищевикладеного ясно, що дослідники цієї проблеми допрофільну підготовку розглядають ні як самостійну систему, а як підсистему профільної освіти старшої школи та початкової професійної освіти. Разом з тим відзначимо, що дане ствердження не досліджувалось в педагогіці з позиції системного підходу.
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми професійного шляху особистості стали предметом дослідження багатьох представників як вітчизняної (Е.Климов, В.Сластьонін, Н.Кузьміна, А.Маркова, В.Шадриков, Т.Кудрявцев, Є.Павлютенков та ін.), так і зарубіжної (К.Маслач, Дж.Мак-Коннел, Д.Супер) психолого-педагогічної науки.
   Одна із спроб створення цілісної психологічної концепції професіоналізації належить Т.Кудрявцеву. В рамках означеної концепції професіоналізація розглядається як цілісний процес професійного становлення особистості та набуття соціальної зрілості. Професійне становлення Т.Кудрявцев вважає не короткочасним актом, що охоплює лише період навчання і виховання у стінах одного із типів професійних навчальних закладів, а довготривалим, динамічним, багаторівневим процесом, який складається з чотирьох основних стадій. Перехід до кожної наступної стадії закладається в ході попередньої і супроводжується виникненням у суб’єкта низки протиріч і нерідко кризових ситуацій [9, с.133].
   Мета даної статті – проаналізувати проблему допрофільної підготовки як передумови профільного самовизначення учнів основної школи.
   Центральне місце у концепції професійного становлення особистості займає уявлення автора про певні стадії професіоналізації. Перша стадія – “виникнення і формування професійних намірів під впливом загального розвитку і початкового орієнтування у різних сферах праці”. В якості критерію цього етапу виступає соціально і психологічно обґрунтований вибір професії.
   Друга стадія – “власне професійне навчання, тобто етап цілеспрямованої підготовки до обраної професійної діяльності... Психологічний критерій цієї стадії – професійне самовизначення...”.
   Важливо відзначити, що у даній концепції виділяються два типи входження в професію: перший відбувається на початкових стадіях навчання у професійному навчальному закладі, а другий – на початкових етапах самостійної трудової діяльності.
   Значне місце у розглянутій концепції професіоналізації відводиться періодам наставання кризових ситуацій, загостренню протиріч, які відбуваються під час переходу від однієї стадії до іншої.
   Є.Павлютенков, розглядаючи етапи професійного становлення в якості останніх виділяє трудові (дитячий садок, школа) і професійні (школа, професійні навчальні заклади, ВНЗ). Ці етапи він пов’язує зі стадіями становлення і віком: дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, рання юність, молодість) [13, c.13].
   Є.Зеєр теж виділяє сім етапів професійного становлення серед яких є і стадії які нас цікавлять: 1) стадія аморфної оптації (від 0 до 12 років) на якій відбувається зародження професійно зорієнтованих інтересів і нахилів у дітей під впливом родини, інститутів дошкільної та шкільної освіти завдяки сюжетно-рольовій гри та навчальної діяльності; 2) стадія оптації (12-16 років), на якій відбувається формування професійних намірів, що завершується свідомим, бажаним або вимушеним вибором професії, під впливом навчально-професійної діяльності [6, c.274]
   Є.Павлютенков наголошує, що оволодіння спеціальністю можливо з різним ступенем майстерності, тобто на різному фаховому рівні. Однак до вершин майстерності доходять тільки одним шляхом: “знизу – вгору ”, “від малого до великого”, він показав, що кожен попередній ступень (етап) професійного становлення особистості є “передумовою та умовою формування подальшого” [8, c.110].
   Прагнення особистості відшукати найбільш адекватні засоби для самовираження на поточній та наступних стадіях її професійного ставлення визначається цінностями та інтересами, причому настільки, що можна стверджувати: професійна майстерність є результатом професійного самовизначення людини [14, c.57 ]. З безлічі можливих варіантів, різних засобів досягнення мети людина повинна вибрати ті, в яких можуть максимально втілитися його суттєві характеристики. Причому, чим різноманітніше палітра можливостей, які передують професійному самовизначенню форм діяльності учня, тим більше вірогідність правильного вибору професії і, отже, шляхів для самореалізації та самовираження і тим показовіше буде представлено в процесі та результаті професійної діяльності системна якість – професійна майстерність як наслідок його індивідуального вибору. А це вже залежить від системи трудового виховання, навчання та профорієнтації, допрофільної підготовки та профільного навчання в школі (підлітковий вік та рання юність), результатом якої і є правильне профільне та професійне самовизначення. Профільне навчання, підкреслює Н.Колесников та О. Ермолаєва, буде успішним, якщо добре організована допрофільна підготовка учнів 8-9-х класів [7, c.97].
   В свою чергу, включення в різні види діяльності у школі, оволодіння професійними знаннями, уміннями й навичками, використання їх в нових нестандартних умовах, все це неможливо без відповідного відношення до праці, працелюбства, яке є цементуючою основою майстерності. Не випадково відношення взагалі розглядається як одне з визначальних моментів психіки людини в любому віці [12, c.64].
   Таким чином, більшість дослідників процес професійного становлення особистості розглядає як безупинний, що має лінійний наростаючий характер.
   Соціалізація особистості зростаючої людини передбачає вже на шкільній лавці актуалізовувати проектування саме життєвих планів, які повинні включати ставлення до таких параметрів особистого життя, як: особисте та сімейне благополуччя; здоров’я особисте та близьких; прагнення до повноцінного життя та залучення до культури; якість життя (достаток, відпочинок, дозвілля); праведність, добропорядність та охайність життя; законослухняність та соціальна безконфліктність; збереження та збільшення матеріальних, духовних та культурних цінностей сім’ї та роду; ефективність особистості як працівника; суспільне та культурне призначення; виховання майбутніх дітей.
   Отже можна зробити висновок, що достойне життя передбачає постійне активне проектування життєвих планів. Один із засобів їх реалізації та досягнення – проектування професійних планів, бо в сучасному суспільстві життєвий рівень будь-якої людини в значній мірі визначається успішністю професійної кар’єри, вибором професії.
   Разом з тим у сучасному індустріальному та постіндустріальному світі реальністю стала багатократна зміна за трудове життя професій та спеціальностей, видів діяльності.
   Отже, метою та продуктом загальної середньої освіти необхідно визнати, як мінімум, здатність життєвого та професійного самовизначення і, як максимум, наявність певних життєвих та професійних планів у випускників школи.
   У рамках цієї мети процес професійного становлення особистості вже не розглядається як повільний, безконфліктний та безкризовий [3, c.163]. Так, Е.Зеєр та Е.Симаюк аналізують кризи професійного становлення особистості, представляють їх типологію, фактори, які детермінують їх, а також можливі способи їх подолання [16, c.194]. Стосовно нашої проблеми вони виділяють кризу навчально-професійної орієнтації (14-15 або 16-17 років) на стадії оптації. Факторами, які детермінують цей тип кризи є: неможливість реалізувати свої професійні наміри; вибір професії без урахування своїх індивідуально-психологічних особливостей та психофізіологічних засобів; ситуативний вибір професійного навчального закладу. Засобами подолання кризи є: психологічне компетентне професійне консультування; корекція професійних намірів [16, c.194].
   Звідси витікає, що основним об’єктом педагогічної роботи на цьому етапі повинні стати інтереси, схильності та здібності учнів основної школи, а результатом – фіксація інтересу у відношенні продовження навчання (вибір профілю) та попереднього професійного інтересу (визначення умовного сегмента ринку праці, на якому передбачається себе реалізувати).
   У зв’язку з цим педагогічний процес на будь-якій стадії безперервної освіти включає наступні інваріантні компоненти: 1) адаптація тих, хто навчається до нових умов продовження безперервної освіти: “виникнення” школяра, студента, слухача ФПК, ІППО, іншого навчального центру; 2) розвиток якостей особистості, необхідних для успішного навчання і самовиховання в нових умовах навчання – продовження процесу становлення особистості; 3) залучення до нових видів діяльності, професійна орієнтація, професійне самоствердження, підвищення професійної кваліфікації – безперервне зростання рівня знань, умінь, навичок, професійної зрілості особистості; 4) перетворення: школяр, наприклад, перетворюється на абітурієнта, а потім на студента, студент – на фахівця, фахівець підвищує свою кваліфікацію, досягаючи кожного разу нового рівня у своєму розвитку.
   В цілому це достатньо складний, довготривалий й іноді болючий процес, зумовлений необхідністю відмови від чогось близького і звичного. Виникає потреба подолання чисельних і різнопланових за своїм походженням адаптаційних труднощів: необхідність мобілізації психічної енергії, волі і стримування емоцій, напруження фізичних сил; пошук резервів протидії стресам різної сили, вироблення способів їх блокування.
   Цей процес призводить до руйнування попередніх динамічних стереотипів діяльності, формує нові нахили, переконання, знання, вміння, звички, змінює рівні професійної компетентності і, як кінцевий результат, саму особистість [1, c.3].
   Роль школи при цьому є не тільки в тому, щоб озброїти учнів академічними знаннями, навчити певним умінням та навикам роботи, а в тому, щоб полегшити перехід свого випускника до найбільш сучасних типів навчання.
   Висновки. Отже, після проведення аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано, що допрофільна підготовка є важливим ланцюгом в ланці “школа – ВНЗ”, “школа – ВПТНЗ” , “школа – початкова професійна освіта (ППО)”. Виокремлено чотири періоди професійного становлення фахівця: попередній (етап допрофільної підготовки, профільної орієнтації); проміжний (етап формування академічних і прикладних здібностей, пов’язаних зі специфікою профілю навчання); підготовчий (етап професійного навчання особистості за певною спеціальністю); основний (період початку реальної професійної діяльності).
   Аналіз початкового періоду навчання на різних ступенях безперервної освіти показав, що існують три взаємозалежні групи труднощів, які інваріантні щодо змінюваних умов навчання. Ними виявляються: труднощі адаптації до нових умов навчання, труднощі самовиявлення особистісних якостей у нових умовах та труднощі оволодіння новими видами діяльності. З’ясовано, що роль школи при наявності цих об’єктивних труднощів є не тільки в тому, щоб озброїти учнів академічними знаннями, навчити певним уміннями і навичками, але й в тому, щоб забезпечити перехід свого випускника до більш сучасних типів освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ащепков В.Т. Теоретические основы и прикладные аспекты профессиональной адаптации преподавателей высшей школы: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора пед. наук: спец. 13.00.01 “Теория и история педагогіки” / В.Т.Ащепков. – Ростов-на-Дону, 1997. – 43 с.
2. Гужавина Н.А. Программа проекта по профориентационной работе, предпрофильной подготовке, профильному обучению учащихся / Н.А.Гужавина // Завуч. – 2008. – №3. – C. 4-32.
3. Гура О.І. Психолого-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу: теоретико-методологічний аспект / О.І.Гура / Запорізький інститут державного та муніціпального управління. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – 332 с.
4. Демина Т.О. Предпрофильная подготовка как одно из условий профессионального самоопределения школьника / Т.О.Демина // Профильная школа. – 2006. – №1. – С. 45-48.
5. Жафяров А.Ж. Концепция и учебные планы пропедевтики предпрофильного обучения / А.Ж.Жафяров // Профильная школа. – 2007. – №1. – С. 47-54.
6. Зеер Э.Ф. Психология профессий. – / Э.Ф.Зеер. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 336 с.
7. Коновалов В.Е. Правовая психология. / В.Е.Коновалов – Харьков: ХГУ, 1990. – 198 с. (С.31).
8. Концепция и учебные планы пропедевтики предпрофильного обучения // Проф. школа, 2007. – №1. – С. 47-54.
9. Климов Е.А. Гипотеза “метелки” и развитие профессии психолога / Е.А.Климов // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. – 1992. – №3. – С. 3-10.
10. Лернер П.С. Модель самоопределения выпускников основной средней общеобразовательной школы / П.С.Лернер // Школьные технологии, 2004. – №1. – С. 61-75.
11. Лернер П.С. Проектирование образовательной среды по формированию профориентационно значимых компетентностей учащихся / П.С.Лернер // Школьные технологии, 2007. – №5. – С. 86-92.
12. Овчинников Т.Н. К вопросу об истоках направленности личности: Психология личности и образ жизни / Отв. ред. Е.В.Шорохова. – М., 1987. – С. 62-64.
13. Павлютенко Е.М. Управление профессиональной ориентацией в общеобразовательной школе. / Е.М.Павлютенков – Владивосток: Изд-во Дальневост. Ун-та, 1990. – 176 с.
14. Павлютенков Е.М. Направление профессиональной ориентации в общеобразовательной школе. / Е.М.Павлютенков – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1990. – 176 с.
15. Рекомендации об организации предпрофильной подготовки учащихся основной школы... Приложение к письму министерства образования РФ “Об организации предпрофильной подготовки учащихся основной школы в рамках эксперимента по введению профильного обучения учащихся в общеобразовательных учреждениях, реализующих программы среднего (полного) общего образования на 2003/04 учебный год” // Народное образование, 2004. – №1. – С. 272-277.
16. Стратегия преодоления кризисов профессионального становления личности педагога // Мир психологии, 2002. – №4. – С. 194-203.
17. Теория и практика организации предпрофильной подготовки: [учебно-методическое пособие.] / [под ред. С.В.Кривых, Г.Н.Шорниковой, Н.Н.Буниной.] – СПб.: ППО, 2005. – Ч.1. – 252 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com