www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Професіоналізм як чинник становлення професійної культури керівника загальноосвітньої школи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Професіоналізм як чинник становлення професійної культури керівника загальноосвітньої школи

О.В. Лебідь,
асистент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

   Постановка проблеми. Тенденції розвитку України в руслі демократизації та гуманізації держави зумовили необхідність розгортання інноваційних процесів у системі освіти, які характеризуються розробкою і здійсненням нових концепцій, наукових принципів, підходів до освіти, модернізацією змісту, форм і методів їх реалізації, тому керівник навчального закладу має постійно фахово зростати. Сучасний керівник закладу освіти повинен мати належну теоретичну і практичну підготовку, бачення педагогічних проблем, творчу фантазію; вміти у своїй діяльності поєднувати педагогічну практику і науку; впроваджувати інновації. Крім цього, утвердження незалежності України, орієнтація на ринкову економіку, виникнення приватної форми власності, поява конкуренції суттєво змінили зміст, структуру, форми, методи та засоби навчання, виховання та управління. Таке докорінне реформування освіти вимагає якісної високотехнологічної підготовки керівника навчального закладу [4, с. 5].
   Аналіз досліджень і публікацій. Сучасний керівник загальноосвітньої школи має орієнтуватися на вільний розвиток, соціальну зрілість, творчу ініціативу, самостійність, професійну етику, можливість до саморозвитку, професійний потенціал. Усі ці характеристики узгоджуються з ознаками професійної культури керівника, яка розглядається окремими авторами (В. Бакуменко, 0. Бандурка, В. Бєлоліпецький, В. Венедіктов, Л. Богданова, Я. Войтальянова, Б. Єрасов, І. Зязюн, В. Ігнатов, І. Ісаєв,1. Клемантович, М. Лагунова, С. Макарова, В. Медведєв, І. Модель, А. Омаров, Ю. Петров, В. Соболєв, Ю. Согомонов, Т. Сорочан, Л. Титаренко, А. Червова, Є. Шиянов та інші) як система теоретико-методологічних, нормативних положень, спеціально-наукових знань; організаційно-методичних, технологічних умінь, які об’єктивно необхідні керівнику для виконання його посадово-функціональних обов’язків.
   Метою статті є теоретичне обґрунтування поняття “професіоналізм” та його співвідношення з поняттям “професійна культура”.
   Поняття “професійна культура”, зазначає В. Бєлоліпецький, не є простим механічним поєднанням понять “професіоналізм” та “культура”. Це синтез, органічний сплав, який створює нове суспільне явище, де відбувається зустріч високої майстерності із загальною культурою людини.
   Професіоналізм і культура зустрічаються на “полі” діяльності і відносин, і на цьому “ґрунті” народжується новий соціальний феномен, який має назву “професійна культура”.
   У наукові літературі нині використовуються різні визначення поняття професійна культура: це комплекс індивідуально вироблених стратегій, засобів орієнтації в дійсності, технологій переводу ідей у матеріальні цінності (І. Зязюн); це міра, якість діяльності людини в певній, виокремленій галузі її професії, у тому виді діяльності, де вона почуває себе комфортно, впевнено, вільно та розкуто (І. Модель); це своєрідний органічний сплав кваліфікації та моральності, яка функціонує на основі трудової моралі (Л. Богданова); сукупність норм, правил та моделей поведінки людей – відносно замкнена система, яка пов’язана зі специфікою діяльності людей в сучасних умовах праці (Б. Єрасов); це сукупність спеціальних теоретичних знань та практичних умінь, які зв’язані з конкретним видом діяльності (А. Кравченко).
   Отже, ми можемо дійти висновку, що основою всіх цих визначень є поняття “професіоналізму”:
   – це міра та ступінь досконалості, якого досягає людина в процесі своєї діяльності, коли підіймається на вищу сходинку майстерності, стає авторитетом, майстром у своєму роді заняття (В. Бєлоліпецький [1, с.108]);
   – це результат організаційної управлінської діяльності, що передбачає формування особистості, спроможної продуктивно, компетентно вирішувати соціальні, професійні й особистісні завдання (Л. Троєльнікова);
   – особливий тип поведінки, властивий людині, яка займається тією чи іншою справою (І. Ісаєв [2, с.77]);
   – це інтегральна характеристика людини, яка передбачає наявність високого рівня здійснення її професійної діяльності та життєву зрілість її особистості (Психологічний словник [7]);
   – інтегральна властивість, якість особистості, що формується у процесі певної діяльності (Л. Орбан-Лембрик [6]);
   – це сукупність компетенцій, які формуються в післядипломній педагогічній освіті й дозволяють суб’єкту (керівнику школи) професійно здійснювати управлінську діяльність у сучасних соціально-економічних умовах з урахуванням особливостей об’єкта управління, пов’язаних із вирішенням педагогічних завдань (Т. Сорочан [8, с.171]).
   У цій статті поняття “професіоналізм” ми розглядаємо як результат організаційної та цілеспрямованої професійної діяльності, що передбачає формування особистості, здатної компетентно, продуктивно розв’язувати соціальні, професійні й особистісні завдання.
   Т. Сорочан стверджує [8, с.172], що змістовна сутність професіоналізму управлінської діяльності керівника школи виявляється у таких компетенціях:
   – функціональна компетенція, яка полягає у відтворенні традиційного для школи управлінського циклу та володінні вміннями здійснювати управлінські функції;
   – соціально-педагогічна компетенція, яка полягає в управлінні школою як соціальною системою;
   – соціально-економічна компетенція – управління школою в умовах ринкових відносин, оволодіння менеджментом і маркетингом в освіті;
   – інноваційна компетенція – спрямованість на розвиток педагогічної системи школи шляхом опанування інновацій;
   – фасілітативна компетенція – спрямування творчої діяльності педагогів на створення оригінальної освітньої практики.
   Російський дослідник проблем освітнього менеджменту Е. Коротков [3, с.12] вживає таке поняття, як “професіоналізм управління” і виділяє його характерні риси:
   – наявність і статус освітніх підрозділів у структурі системи управління;
   – спеціалізовані технології роботи з персоналом, сучасне інформаційне забезпечення процесів управління;
   – наукова методологія й ефективна організація розробки управлінських рішень;
   – розвинуті прогнозування та стратегічний підхід;
   – раціональне використання ресурсів часу.
   Таким чином, професіоналізм управління розглядається як результат усвідомленої цілеспрямованої діяльності, яка передбачає певний рівень професійної культури керівника.
   Досліджуючи питання професіоналізму, О. Оболенський [5] характеризує його ознаки:
   – наявність умінь і навичок для виконання керівником своїх посадових обов’язків, що базуються на широкій загальнокультурній, політологічній, економічній, правовій та іншій обізнаності (умови набуття якої забезпечує базова вища освіта), поглибленій фаховій підготовці, яку отримує майбутній фахівець під час здобуття кваліфікації спеціаліста або магістра і необхідного досвіду роботи;
   – систематичне якісне виконання фахівцем своїх посадових обов’язків;
   – генерування нових ідей, удосконалення методів управління;
   – поєднання змінності кадрів із стабільністю кваліфікованих, доброчесних та ініціативних працівників, із своєчасним просуванням їх по службі або переведенням на інші відповідальні ланки управлінської діяльності з урахуванням побажань, кваліфікації та досвіду;
   – поєднання в апараті молодих кваліфікованих працівників і фахівців, які передають їм свій досвід і навички.
   Висновки. Узагальнюючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що професійна культура керівника загальноосвітньої школи – це загальне поняття, яке характеризує основні правила, вимоги та норми, що ставить суспільство перед керівником для забезпечення ефективного процесу управління школою, а професіоналізм керівника загальноосвітньої школи – це інтегральна властивість особистості, яка дозволяє усвідомлено й самостійно здійснювати стратегію вирішення професійних завдань. У свою чергу професіоналізм керівника формується на основі його професійної культури і є його якісною стороною. Ми не претендуємо на загальну визначність наведених нами понять “професійна культура” та “професіоналізм”, а будемо використовувати їх як робочі у подальшому дослідженні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Белолипецкий В.К., Павлова Л.Г. Этика и культура управления: Учебно-практическое пособие / В.К.Белолипецкий, Л.Г.Павлова. – М.: ИКЦ “Март”, 2004. – 384 с.
2. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя: Учебное пособие / И.Ф.Исаев. – М.: Академия, 2004. – 208 с.
3. Коротков Е. Концепція якості освіти / Е.Коротков // Підручник для директора. – 2006. – №7. – С. 11-14.
4. Мунтьян Т. Як стати керівником-професіоналом? / Т.Мунтьян // Директор школи. – 2005. – №13 (349). – С. 5-7.
5. Оболенський О.Ю. Принцип професіоналізму в державній службі / О.Ю.Оболенський // Вісник держ. служби України. – 1998. – №1.
6. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологiя управлiння: Посiбник для вузів / Л.Е.Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с.
7. Психологический словарь / авт.-сост. В.Н. Копорулина, М.Н. Смирнова, Н.О. Гордеева, Л.М. Балабанова; Под общей ред. Ю.Л. Неймера. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 640 с.
8. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності: теорія та практика. Монографія / Т.М.Сорочан. – Луганськ: Знання, 2005. – 384 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com