www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Наукові підходи до навчання молодших дошкільників діалогічного мовлення
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Наукові підходи до навчання молодших дошкільників діалогічного мовлення

Г.О.Лопатіна,
аспірантка
(Бердянський державний педагогічний університет)

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

   Дітям властиве прагнення до спілкування, звичайно, вони шукають шлях до особистісного контакту з ровесниками і дорослими. Для успішної взаємодії із соціумом їм необхідно бути комунікабельними, доброзичливими, відкритими, привітними. Ці вкрай важливі якості потрібно формувати вже з перших років життя, але важко повірити в те, що люди, чиє спілкування зводиться до віртуального, зможуть без перешкод реалізувати себе в соціумі.
   На думку багатьох науковців (А.Арушанова, А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Луцан, В.Любашина та ін.), тільки в діалозі відбувається справжнє спілкування людей. Саме діалог як форма організації виховної діяльності дозволяє вихователю знайомити дітей з культурними образами, нормами, засобами діяльності і водночас отримувати знання про актуальний рівень розвитку свідомості та особистості вихованців. Таким чином, діалог є оптимальною формою подолання діалектичного протиріччя між індивідуалізацією та соціалізацією дитини в процесі виховання.
   Діалог є природним чинником мовного середовища розвитку особистості. Відсутність або дефіцит діалогічного спілкування призводить до різного роду порушень особистісного розвитку, зростання проблем взаємодії з оточуючими, виникнення ускладнень в умінні адаптуватися у різних життєвих ситуаціях. Саме тому педагогам та батькам необхідно підтримувати закладену в дітях потребу в спілкуванні, формувати в них уміння вести діалог одне з одним. Адже саме в діалозі діти набувають досвіду спілкування, вчаться говорити зрозуміло та зв’язно, ставити запитання, відповідати, висловлювати пропозиції та побажання.
   Базовий компонент дошкільної освіти визначає одним із пріоритетних завдань мовленнєвого розвитку дітей формування діалогічної компетенції та конкретизує її зміст.
   На жаль, попереднє вивчення реальної ситуації доводить, що у практиці сучасних дошкільних закладів активна мовленнєва практика дітей у процесі організованого навчання поки що залишається в занепаді, переважає монолог вихователя. Недостатньо уваги приділяється розвитку діалогічних умінь у молодшому дошкільному віці як на спеціальних мовленнєвих заняттях, так і на заняттях з інших розділів та поза ними. Педагоги та батьки не завжди відповідально ставляться до забезпечення змістовності мовленнєвого спілкування з дітьми у повсякденному житті. Спілкування носить формальний характер, позбавлене особистісного сенсу. Вимоги програм у частині навчання діалогічного мовлення в основному зводяться до того, щоб навчити дітей користуватися такими необхідними формами усного мовлення, як питання, відповідь, коротке повідомлення, розгорнута розповідь. Ці вимоги здійснюються головним чином на заняттях. Водночас для розвитку діалогічного мовлення поряд із заняттями великого значення має мовленнєве спілкування дітей з ровесниками та дорослими в різних ситуаціях буття: його зміст, форми, культура діалогу. Вважаємо, що зазначена проблема є актуальною і остаточно не розв’язаною в теорії та практиці дошкільного навчання дітей.
   У статті маємо намір проаналізувати результати попередніх досліджень з даної проблеми представників зарубіжної і вітчизняної педагогіки та лінгводидактики, які вивчали виховний та розвивальний вплив як розмов дорослих із дітьми, так і діалогів дітей з ровесниками.
   Ідеї виховання дітей засобами організації діалогів на світоглядні, філософські за своїм змістом теми з’явилися ще у Стародавній Греції, яскравим прикладом того є Сократівські школи.
   У “материнській школі” Я.А.Коменського в процесі невимушеної бесіди діти здобували знання з історії, філософії, політики не у готовому вигляді, а споглядаючи на землю та небо. Вміння ставити моральні та світоглядні запитання Я.А.Коменський вважав надзвичайно важливим для початку систематичного навчання [4, с.43-69].
   У педагогічній спадщині Й.Песталоцці бесідам з дітьми про істину, обов’язок, справедливість, пошану як засобу і способу виховання душі відведено почесне місце [8, с.197-218].
   Бесіда, розмова виховного змісту з дітьми як надзвичайно вагомий метод розвитку особистості знаходить місце в працях В.Одоєвського, О.Радіної, Л.Толстого, Є.Тихеєвої, К.Ушинського, Є.Фльоріної, Л.Шлегер та інших відомих педагогів.
   У статтях В.Одоєвського зазначається, що характер бесід залежить значною мірою від особистості педагога, який має забезпечити обмін живими словами, що відображатимуть уявлення дітей.
   К.Ушинський наголошував, що в процесі виховних бесід за підтримки дорослих відчуття, враження дитини перетворюються в поняття, з понять складаються думки, які потім стають словом. У радянській педагогіці цей підхід збагатили технологіями проведення бесід та їх класифікаціями.
   Класифікацію та методику проведення бесід із дітьми розробляли Є.Тихеєва, Є.Фльоріна. Значення узагальнюючої бесіди та методика її проведення знаходять своє відображення в дослідженнях О.Радіної (друга половина XX століття). Її ідеї щодо принципів одбору змісту для бесід, місця бесіди серед інших методів, структури бесіди, прийомів активізації мислення і мовлення дітей залишаються затребуваними і тепер [9, с.393-403].
   Аналізуючи загальний підхід до застосування розмов із дітьми в педагогіці радянського періоду, відзначимо, що бесіда розглядалася дослідниками передусім як засіб розвитку моральних і розумових якостей дитини (Н.Крупська, А.Макаренко, В.Сухомлинський). Так, у діалогах із безпритульниками на моральні теми А.Макаренко вбачав засіб гармонійного розвитку особистості, виховання взаємоповаги та товаришування. В.Сухомлинський надзвичайного значення надавав розмовам з дітьми, в ході яких вони навчались любові до Батьківщини, віри в людську доброту та у власні сили.
   Проте, незважаючи на широке застосування бесіди як методу розвитку діалогічного мовлення, в дошкільній лінгводидактиці спеціальних досліджень тривалий час не проводилось, окремі аспекти проблеми вивчались лише побіжно.
   Розвиток діалогічного мовлення різнопланово розглядався науковцями у філософському (М.Бахтін, В.Біблер, М.Бубер); лінгвістичному (Т.Винокур, Л.Щерба, Л.Якубинський);нейрофізіологічному (Л.Виготський, В.Давидов, М.Кольцова, Г.Леушина, О.Лурія, С.Рубінштейн), психолінгвістичному (О.Леонтьєв, Т.Ушакова, С.Цейтлін), лінгводидактичному (А.Арушанова, Т.Алієва, А.Богуш, А.Бородич, Н.Виноградова, Н.Гавриш, В.Захарченко, Ю.Косенко, О.Лещенко, Н.Луцан, В.Любашина, Д.Ельконін, Є.Ісеніна, М.Лісіна, М.Попова, Т.Слама-Казаку, С.Хаджирадєва, О.Ушакова, Г.Чулкова) аспектах.
   У межах нашого дослідження діалог вивчався передусім як вид мовлення дітей молодшого дошкільного віку.
   Загальну характеристику мовлення дітей молодшого та старшого дошкільного віку було зроблено Г.Леушиною. Діалогічне мовлення автор визначала як домінування емоційного ставлення до предмета над предметним змістом мовлення. Характеризуючи мовлення дітей молодшого дошкільного віку, вона відзначила таку його рису, як первинну форму мовлення дитини.
   Розвиток діалогічного мовлення дітей старшого дошкільного віку вивчала Н.Виноградова. Автором було проаналізовано типи речень і особливості їх побудови в дитячому діалозі, виявлено типові помилки діалогічного мовлення старших дошкільників. У ході спеціального навчання діти оволодівали вмінням самостійно формулювати запитання, використовувати звертання до однолітків та вихователів, розмірковувати вголос.
   Аналіз літератури свідчить про багатогранний підхід до проблеми розвитку діалогічного мовлення в лінгводидактиці середньої школи (О.Єфименко, А.Ляшкевич, Е.Палихата).
   Питаннями розвитку діалогічного мовлення учнів 5-7 класів на уроках рідної (російської) мови займалася О.Єфименко, А.Ляшкевич вивчала проблему наступності і перспективності формування діалогічного мовлення учнів початкових і 5 класів загальноосвітньої школи. Але навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи не було предметом дослідження вітчизняних науковців. Згодом Е.Палихатою було теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено систему навчання українського усного діалогічного мовлення учнів 5-9 класів, а саме засвоєння знань про діалог, формування умінь і навичок продукування діалогічних висловлювань (реплік, єдностей, текстів) у різних мовленнєвих ситуаціях. Автором розкрито суть запропонованої та апробованої методики, яка передбачає ознайомлення з лінгвістичними і паралінгвістичними поняттями і термінами з галузі діалогічного мовлення, використання чіткої системи комунікативних вправ (мовно-мовленнєвих, умовно-мовленнєвих і власне мовленнєвих) та їх складових частин – форм українського мовленнєвого етикету, дотримання загальнодидактичних і власне методичних принципів навчання, застосування найефективніших методів і прийомів навчання усного діалогічного мовлення, проведення факультативних занять і позаурочних заходів, урахування міжпредметних зв’язків [7].
   Формуванню діалогічного мовлення в школі на уроках навчання другої мови присвячені дослідження І.Біма, П.Гальперіна, В.Дєвкіна, Л.Михайлова, Ю.Пасова, Ю.Розенбаума, В.Скалкіна, Е.Шубіна. Розроблені класифікації та системи вправ з метою формування діалогу у школярів (О.Горчєв, Д.Ізаренков, Т.Кунашева, О.Миролюбов, Е.Рубен та ін.).
   Російськими дослідниками активно вивчались різні аспекти розвитку діалогічного мовлення (А.Арушанова, Т.Алієва, Ф.Сохін, Є.Струніна, О.Ушакова, Т.Ушакова).
   О.Ушакова у своїх працях характеризує діалогічне мовлення дошкільників, яке залежно від ситуації може бути ситуативним та контекстовим, згорнутим та еліптичним, мимовільним чи реактивним, мало організованим, із застосуванням кліше та шаблонів, звичних реплік та поєднань слів; пропонує ігри і вправи з розвитку діалогічного мовлення.
   А.Арушановою та Т.Юртайкіною розроблено програму розвитку діалогічного спілкування старших дошкільників, яка охоплює завдання засвоєння мови як засобу спілкування і формування орієнтації на мову, встановлення дітьми соціальних контактів один з одним з використанням всіх доступних (мовленнєвих і немовленнєвих) засобів, завдання оволодіння способами та засобами побудови розгорнутого тексту в умовах продуктивного творчого мовлення, встановлення інтерактивної взаємодії. Автори зазначають, що діти дошкільного віку зазнають труднощів у спілкуванні з однолітками, тому було розроблено та впроваджено у практику сценарії для дітей трьох-п'яти років з розвитку їхнього діалогічного мовлення. Навчання діалогічного мовлення здійснюється у формі уроків активізуючого спілкування. Сценарій спілкування, за словами А.Арушанової, може містити розмову вихователя з дітьми, дидактичні, рухливі, народні ігри, інценівки, ігри-драматизації, заняття образотворчою діяльністю, конструювання, імітаційні вправи, обстеження предметів, тобто такі види діяльності, в яких мовлення несе основне навантаження при вирішенні практичних та пізнавальних завдань [1; 2].
   У центрі нашого наукового інтересу – розвиток діалогічного мовлення дітей молодшого дошкільного віку. Тому особливе значення для нас мали дослідження, присвячені становленню діалогу у дітей раннього віку (Є.Ісеніна, М.Попова, Т.Слама-Казаку).
   Особливості розвитку діалогічного мовлення дітей другого року життя вивчала М.Попова. Автором визначено умови, від яких залежить успіх діалогу дітей цього віку, а саме: рівень мовленнєвого розвитку дітей, вміння дитини спілкуватися з дорослим з різних причин, вміння дитини адекватно відповідати на запитання дорослих.
   Т.Слама-Казаку вивчала особливості діалогу дітей раннього віку. Автор визначила специфіку та типи діалогу дітей третього року життя та довела, що діалогічна форма мовлення є домінуючою в цьому віці, водночас діалог є нестійким і його необхідно розвивати і підтримувати [10, с.97-107].
   Дослідження українських науковців істотно збагатили процес вивчення даної проблеми, зокрема: в аспекті культури спілкування (А.Богуш, С.Хаджирадєва), становлення діалогічного мовлення (Г.Чулкова), розвитку діалогічних умінь в іграх за сюжетами літературних творів (В.Захарченко, Ю.Косенко, Н.Луцан, В.Любашина). Проте ці дослідження охоплюють переважно старший дошкільний вік.Спеціальна методика навчання діалогічного мовлення дітей дошкільного віку досліджувалася Г.Чулковою, яка зауважує, що за традиційною системою навчання для більшості дітей характерні низький рівень розвитку навичок діалогічного мовлення. Г.Чулкова розуміє діалогічне мовлення як особливий вид мовленнєвої діяльності, функції якої реалізуються у процесі безпосереднього спілкування між співрозмовниками в результаті послідовного чергування стимулюючих та реагуючих реплік. Автором подано послідовність становлення навичок діалогічного мовлення та визначено оптимальні умови його формування на кожному віковому етапі дошкільного дитинства, але оволодінню діалогічним мовленням у молодшому дошкільному віці в дослідженні приділено недостатньо уваги [11].
   В.Захарченко вивчала проблему формування зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольової гри. Автор зазначає, що саме проблемно–ігрова ситуація відволікає дитину від предметних ігрових дій і спонукає до рольового діалогу. З цією метою використовували допоміжні атрибути у вигляді схематичних моделей розповіді, які спонукали дітей до побудови діалогу в грі, який потім переростав у монолог [3].
   Особливий інтерес для нашого дослідження становлять дисертації В.Любашиної та Н.Луцан, в яких також в якості ключового засобу застосовуються літературні твори, насичені діалогами.
   Так, у дисертаційному дослідженні В.Любашиної розроблено й науково обґрунтовано методику формування у старших дошкільників діалогічних умінь в іграх за сюжетами художніх творів та визначено педагогічні умови її реалізації. Автором було визначено критерії та показники сформованості діалогічних умінь старших дошкільників. Засобом розвитку діалогічних умінь дошкільників виступили ігри за сюжетами художніх творів, в яких відбиваються національні риси діалогічного мовлення, зокрема: вживання поетичних слів і словосполучень, поширене вживання вигуків, численні фольклорні скарби українського народу [6, с.183-185].
   Методику розвитку діалогічного мовлення та збагачення словника дітей старшого дошкільного віку за текстами українських народних ігор досліджувала Н.Луцан. Експериментальна методика передбачала залучення дітей до складання імпровізованих діалогів за сюжетною лінією гри; поступове збільшення словесного навантаження в діалогічних єдностях та максимальну мовленнєву активність дітей в іграх. У ході дослідження було виявлено, що мовна активність дошкільників в іграх діалогічної структури перебуває в прямій залежності від знання і розуміння дітьми слів тексту гри; наявності емоційних стимулів діалогізування в ході гри (імпровізовані діалоги за сюжетною лінією гри); темпи засвоєння навичок діалогізування залежать від послідовного введення ігор відповідно до принципу поступового збільшення комунікативного навантаження гри (від ігор з 2-3 діалогічними єдностями до 6-8) [5].
   Отже, як засвідчує аналіз наукових робіт, незважаючи на достатню дослідженість проблеми питання навчання українського діалогічного мовлення дітей молодшого дошкільного віку в умовах російськомовного середовища спеціально не вивчалось. Існує нагальна потреба у виявленні особливостей становлення діалогу в ситуації російсько-українського білінгвізму на етапі молодшого дошкільного віку, в науково обґрунтованій системі формування діалогічного мовлення ефективними засобами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Арушанова А., Рычагова Е., Дурова Н. Истоки диалога // Дошкольное воспитание. – 2001. – №1. – С. 53-61.
 2. Арушанова А., Рычагова Е., Дурова Н. Истоки диалога // Дошкольное воспитание. – 2002. – №10. – С. 82-90.
3. Захарченко В.Г. Формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольової гри: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 / Віра Григорівна Захарченко. – К., 1997. – 24 с.
4. Коменский Я.А. Материнская школа // История зарубежной дошкольной педагогики: хрестоматия / Под ред. С.Ф.Егорова. – М.: Академия, 2000. – С. 43-69.
5. Луцан Н.І. Методика розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку за текстами українських народних ігор: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.02 / Надія Іванівна Луцан. – О., 1995. – 186 с.
6. Любашина В.В. Формування діалогічних умінь у дітей старшого дошкільного віку в іграх за сюжетами художніх творів: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.02 / Вікторія Володимирівна Любашина – Ялта, 2006. – 188 с.
7. Палихата Е.Я. Система навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.02 / Елеонора Ярославівна Палихата. – К., 2005. – 32 с.
8. Песталоцци Й.Г. Как Гертруда учит своих детей // История зарубежной дошкольной педагогики: хрестоматия / Под ред. С.Ф.Егорова. – М.: Академия, 2000. – С. 197-218.
9. Радина Е.И. Метод беседы в воспитательно-образовательной работе с детьми старшей группы детского сада // Хрестоматия по теории и методике развития речи детей дошкольного возраста / сост. М.М. Алексеева, В.И. Яшина. – М.: Академия, 2001. – С. 393-403.
10. Слама-Казаку Т. Некоторые особенности диалога маленьких детей // Вопросы психологии. – 1961. – №2. – С. 97-107.
11. Чулкова А.В. Методика обучения диалогической речи детей дошкольного возраста: автореф. дис. на соискание научной степени канд. пед. наук: 13.00.02 / Анна Валентиновна Чулкова. – О., 1994. – 24 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com