www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Формування дрібної пальцевої моторики у дітей із загальним недорозвиненням мовлення
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Формування дрібної пальцевої моторики у дітей із загальним недорозвиненням мовлення

Г.О. Лопатіна,
аспірантка
(Бердянський державний педагогічний університет)

ФОРМУВАННЯ ДРІБНОЇ ПАЛЬЦЕВОЇ МОТОРИКИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

   Постановка проблеми. Досить відомим є той факт, що в дітей із мовленнєвими порушеннями спостерігається різного ступеня прояв загальної моторної недостатності, а також відхилення в розвитку тонких рухів пальців рук. Нині доведено, що рівень розвитку вищих форм пізнавальної діяльності залежить від стану рухового аналізатора в цілому, а особливо від рівня сформованості тонких рухів кистей та пальців рук. У зв’язку з цим вважаємо обов’язковим проведення заходів щодо розвитку дрібної моторики рук у системі корекційно-розвивального навчання дітей з відхиленнями в психофізичному розвитку.
   Проблема розвитку пальцевої моторики з багатьох причин є актуальною й сьогодні. Насамперед зауважимо, що в повсякденному житті більшість дітей дошкільного й молодшого шкільного віку зазнають усіляких труднощів при здійсненні тонких рухів рук. Більш характерні з них такі: порушення регуляції довільних рухів, недостатня координація та чіткість виконання, труднощі переключення з одного руху на інший та автоматизації нового руху, наявність супутніх рухів, зволікання, хаотичність, неузгодженість.
   У процесі спеціального навчання дітям важко відтворювати певне положення пальців за зразком. Досвід практичної роботи показує, що інструкція з першого подання, а іноді й після багатьох повторень, майже не реалізується. Діти не володіють одночасним виконанням рухів пальців обох рук. Усі ці порушення в моторній сфері обумовлюють труднощі в навчальній діяльності дітей (письмо, малювання, аплікація, ліплення, конструювання). Порушення тонких довільних рухів пальців та кистей рук спостерігаються в значної кількості дітей, особливо у дітей з різними психофізичними вадами в розвитку.
   Про вплив мануальних дій на розвиток мозку було відомо ще за часів Давнього Китаю. Знавці стверджували, що ігри за участю рук та пальців сприяють гармонійному розвитку тіла та розуму. У Китаї й сьогодні розповсюдженими є вправи для долонь із круглими камінцями та металевими кульками. Це пояснюється їх оздоровчим та тонізуючим упливом на організм. Такі вправи покращують пам'ять, розумові здібності дитини, усувають емоційну напругу, полегшують діяльність серцево-судинної та травної систем, розвивають координацію рухів, силу та спритність рук, підтримують життєвий тонус.
   Аналіз досліджень і публікацій. Дослідники, які вивчали діяльність мозку, психіку дитини, підкреслюють стимулюючий вплив функції руки (М.Бернштейн, В.Бехтєрєв, В.Гіляровський, О. Запорожець, М.Кольцова, О.Мастюкова, Л.Фоміна та ін.).Наприклад, М.Бернштейн писав, що парадоксальним для педагогів було усвідомлення того, що при рухових діях вправляються не стільки руки, скільки мозок. Він запропонував рівневу теорію організації рухових функцій, у якій мовлення відносить до вищого рівня організації рухів. В.Бехтєрєв зазначав, що рухи руки тісно взаємопов’язані з мовленням та сприяють його розвитку.
   В.Гіляровський вбачав у затримці мовленнєвого розвитку частковий прояв загального недорозвитку моторики. А В.Лубовський указував на теоретичне та практичне значення розкриття взаємовпливів рухового аналізатора та словесної системи.
   Дослідження М.Кольцової, О.Лурії та інших нейрофізіологів свідчать про те, що у структурі розвитку важливого значення має оцінка рухових порушень, оскільки виключна роль у розвитку вищої нервової діяльності та психічних функцій людини в цілому належить руховому аналізатору.
   На наш погляд, дослідження М.Кольцової обґрунтовують положення про те, що розвиток моторного мовлення залежить від розвитку загальної моторики дитини. Автор наголошує, що в період підготовки дитини до активного мовлення потрібно розвивати не тільки моторику артикуляційного апарату, а й моторику пальців рук. Факти, наведені в роботах М.Кольцової, дозволяють віднести кисть руки до мовленнєвого апарату, а рухову проекційну зону кисті руки вважати ще однією мовленнєвою зоною мозку.
   О.Мастюковою було виявлено кореляційну залежність між динамікою розвитку мовлення й моторикою у дітей з церебральною патологією на всіх вікових етапах розвитку. Вона зазначає, що рухово-кінестетична стимуляція може бути одним із основних принципів логопедичної роботи з такими дітьми.
   Так, на основі досліджень, проведених Л.Фоміною, та обстеження великої кількості дітей було виявлено, що мовленнєвий розвиток буде нормальним за умови відповідності розвитку моторики пальців рук віку дитини. Якщо розвиток пальцевої моторики відстає, то мовленнєвий розвиток також затримується, хоча загальна моторика може бути в нормі.
   Такі висновки, зроблені на основі багатьох досліджень, становлять для нас виключний інтерес у педагогічному відношенні.
   У Японії, наприклад, прийоми пальцевої гімнастики починають використовувати з дітьми раннього віку. Саме цей період активного розвитку мовлення та мислення дитини (1,5-2 роки), удосконалення самостійного ходіння з вивільненням рук для активної маніпуляційної діяльності, тобто період становлення функцій дрібної моторики рук є важливим для нас. Японськими лікарями створено методику оздоровчого впливу на руки. Вони стверджують, що пальці мають велику кількість рецепторів, які посилають імпульси в центральну нервову систему людини. На кистях рук є безліч акупунктурных крапок, при масажі яких можна впливати на внутрішні органи, які рефлекторно з ними взаємозалежні.
   За насиченістю акупунктурними зонами кисть не уступає вуху або стопі. Східні вчені встановили, що масаж великого пальця підвищує функціональну активність головного мозку, масаж вказівного пальця позитивно впливає на стан шлунка, середнього – на кишечник, безіменного – на печінку й нирки, мізинця – на серце.
   Мета статті. У статті маємо мету проаналізувати дані попередніх досліджень із означеної проблеми та навести результати досвіду практичної роботи з дітьми дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.
   У Японії широко використовують вправи для долонь і пальців із волоськими горіхами. Оздоровчий і тонізуючий вплив на організм людини має перекочування між долонями шестигранного олівця.
   Таким чином, проведений короткий аналіз основ упливу рухової сфери на психічну дозволяє нам дійти такого висновку: розвивати моторику пальців та кистей рук потрібно для всієї психічної сфери дитини, особливо для мислення та мовлення. У дошкільних установах та групах для дітей з порушеннями мовлення в систему корекційно-відновлювальної роботи обов’язково мають уключатися заходи з розвитку дрібної моторики рук.
   Передусім потрібно за допомогою обстеження моторних функцій виявити стан рухового аналізатора. Однак діяльність рухового аналізатора являє доволі складну картину, яка включає загальну моторику, моторику артикуляційного апарату, мімічну моторику, моторику кистей та пальців рук.
   Обстеження проводиться за допомогою загальноприйнятих у педагогіці методик М.Озерецького, О.Лурії та їх модифікованих варіантів. Обстежуючи стан дрібної моторики пальців рук, потрібно добирати завдання, які дозволяють виявити: ізольовану роботу кожної руки, одночасне володіння пальцями обох рук, виконання вправ із заплющеними очима, якість виконання вправ, тривалість переключення з однієї вправи на іншу, роботу в різному темпі та ритмі, координацію та силу м'язів, роботу з дрібним приладдям, графічні навички.
   У працях М.Поваляєвої знаходимо завдання для обстеження дрібної моторики рук. Для обстеження тонких рухів пальців рук, визначення якості та рівня диференційованості рухів автор пропонує такі завдання: стискати пальці в кулаки, загинати кожний палець по черзі то на правій, то на лівій руці, з’єднувати пальці однієї руки з пальцями іншої. Для обстеження дій із предметами – викласти візерунок із мозаїки, самостійно застібнути ґудзики, нанизати намистинки, креслити олівцем вертикальні палички в розлінованому зошиті.
   Завдання для обстеження дрібної моторики рук дітей молодшого дошкільного віку розробили Л.Соломаха та Н.Серебрякова. На думку цих авторів, дитина в 3-річному віці повинна вміти “нагодувати” ляльку, зліпити з глини паличку або кульку, самостійно користуватися ложкою. У 3-4 роки – застібати ґудзики, вміти правильно тримати олівця, малювати горизонтальні та вертикальні лінії, коло, складати велику мозаїку.
   Л.Лопатіна пропонує досліджувати стан ручної моторики в дітей із ФФН, ЗНМ, дислалією, стертою формою дизартрії, ринолалією в процесі виконання завдань на визначення: кінестетичної основи рухів: одночасно витягнути вказівний палець та мізинець правої, лівої руки, обох рук; одночасно витягнути вказівний та середній пальці правої, лівої руки, обох рук; покласти кисть правої, лівої руки з витягнутими пальцями перед собою, вказівний палець покласти на середній (і навпаки); з’єднати в кільце великий палець правої, лівої руки, обох рук із вказівним (середнім, безіменним, мізинцем); та кінетичної основи рухів: почергове згинання та розгинання пальців правої, лівої руки, починаючи з великого, з мізинця; “пальці вітаються”; “гра на роялі”, одночасне змінення положень кистей рук (одна стиснута в кулак, а інша – з розпрямленими пальцями); “кулак-ребро-долоня”.
   Проаналізувавши результати обстеження, ми починаємо цілеспрямовану роботу з розвитку дрібної моторики пальців рук. Практика показує, що в більшості дітей з мовленнєвими порушеннями регулююча функція мовлення недостатньо розвинена, дітям важко запам’ятати інструкцію до завдання, а пальці дітей ще зовсім неслухняні. Тому роботу пропонуємо починати з розвитку загальної моторики, але обов’язково з синхронним мовленнєвим супроводом. Необхідно пропонувати дітям веселі, жартівливі тексти, емоційний настрій яких дозволяє відразу мобілізувати їхню увагу. Дуже важливо, щоб зміст такого тексту “підказував” потрібний рух. Один і той самий текст бажано пропонувати дітям упродовж одного тижня, коли вивчається лексична тема. Насамперед педагог має промовляти текст чітко, повільно, інтонаційно підкреслюючи ритм, супроводжуючи слова рухами. Діти при цьому повторюють тільки рухи. При наступному показі діти виконують не тільки рухи, але й намагаються повторити слова, які запам’ятали. Треба сказати, що в ігровій ситуації слова й рухи запам’ятовуються швидше й легше. Робота з розвитку дрібної моторики рук іде паралельно – це безпосередньо пальцева гімнастика (мабуть, найцікавіший та дуже важливий вид роботи). Пальчикові ігри емоційні та захоплюючі, завжди очікувані дітьми. Саме ці вправи більш ефективні в корекційному плані: відбувається миттєва активізація діяльності кори головного мозку, формування мовленнєвих зон під упливом моментальних кінестетичних імпульсів, що йдуть від рук, а точніше, від пальців.
   Насамперед знайомимо дітей з лівою та правою руками. Потім вчимо простих маніпуляцій окремо кожним пальцем, утримуючи інші від мимовільних рухів. На початковому етапі педагог допомагає “неслухняним” пальчикам. Одночасно з цим ознайомлюємо дітей із назвами пальців. Потім пропонуємо різні прості вправи для пальців: імітація відомих побутових дій, символічне зображення предметів або дій реального оточуючого світу (“Зайчик”, “Будиночок”, “Окуляри”, “Квітка” та ін.). Коли можливість точних, довільних спрямованих рухів збільшується, діти можуть виконувати достатньо складні та різноманітні вправи.
   Особливу увагу необхідно приділяти тренуванню рухів підвищеної складності, тобто таких, які у повсякденному житті наші пальці не виконують. Саме такі вправи дають видимий та швидкий ефект.
   Вивчаючи нові вправи, необхідно пам’ятати про деякі умови: не забувати про загально-дидактичні принципи (зважати на вік дитини, діяти від простого до складного й т.д.); не допускати передозування вправами, особливо на початковому етапі; на початку темп роботи має бути повільний, а потім поступово збільшувати; кожну нову вправу виконувати впродовж одного тижня, доводячи до автоматизму; вправи виконувати якісно, з оптимальним навантаженням, оскільки розслаблене виконання не надасть потрібного ефекту; діти мають виконувати вправи за наслідуванням із поясненням, потім – тільки за інструкцією, пізніше – за пред’явленням назви вправи; обов’язково враховувати в роботі всю картину діагнозу.
   Перелік умов можна продовжувати, але обов’язково слід пам’ятати про таке: у дитячому колективі завжди є діти, у яких є більш вираженою моторна недостатність, саме тому вони завжди мають бути в полі зору та поруч із педагогом, особливо при розучуванні нових вправ. Педагог допомагає своїми руками моделювати з дитячих пальчиків різноманітні образи. Цей момент є дуже важливим, оскільки спільне виконання допомагає здійснювати рухи в повному обсязі, а дитина отримує потрібне кінестетичне відчуття, “вмикає” кінестетичну пам’ять.
   Доцільніше проводити таку пальцеву гімнастику після сніданку перед заняттями в роздягальні разом із вихователем ( у цей час група провітрюється, а діти налаштовуються на заняття, у них активізуються всі психічні процеси). Тривалість такої гімнастики – 5-7 хвилин.
   Етапи проведення пальцевої гімнастики.
   I. Розминка пальців і кистей рук.
   II. Вправи на розслаблення м’язового тонусу пальців і кистей рук.
   III. Вправи (основні по темі): статичні й динамічні.
   ІV.Етап ускладнення на базі статичних вправ.
   V. Вправи на розслаблення.
   Крім окремих вправ, можна пропонувати дітям сценки, сюжетні описи у віршованій формі, які без попередньої установки налаштовують дітей на гру, сприяють швидкому запам'ятовуванню слів і рухів. Віршоване мовлення наче ритмізується рухами, стає більш голосним, із правильним темпом, подихом, що позитивно позначається на формуванні складової структури слова, впливає на слухове сприйняття, вдосконалення фонетичної сторони мовлення, а з іншого боку, самі рухи пальців стають більше виразними, ритмічними, впевненими.
   Висновки. Пальцева гімнастика дозволяє реалізувати комплексний розвиток дрібної моторики рук, мовлення, мислення, почуття ритму. Для розвитку дрібної моторики рук, зорово-моторної координації, просторової орієнтації потрібно використовувати продуману систему вправ із різноманітними предметами. Ці вправи можна пропонувати дітям на фронтальних заняттях, корекційних вечірніх заняттях, у вільний час (вивчаючи лексичну тему, можна викласти в корекційний куточок все необхідне для виконання завдань: діти будуть вільно підходити туди, а обране самостійне завдання буде виконано із зацікавленням та творчо). Варто рекомендувати й батькам виконувати такі завдання вдома разом із дітьми.
   У спеціальній літературі описано безліч найрізноманітніших видів робіт: плетиво кісок, вишивання шнурком, зав’язування бантиків, різні види шнурівки, застібання й розстібання ґудзиків, блискавок, кнопок, в’язання на спицях, вишивання шнурком по контуру предмета, викладання дрібними предметами (квасолею, горохом, насінням, дрібними ґудзиками, скріпками й т.д.), викладання сірниками, паличками та ін. Сюди також треба віднести й роботу з ножицями: розрізування аркуша паперу на частини за зразком, за інструкцією, вирізування знайомих геометричних фігур і нескладних предметів по контуру й без нього. Для дітей дуже важливо, що, тренуючи такі побутові навички, як-от: застібання ґудзиків, зав’язування й розв’язання шнурків, вузлів, бантів, упевнене користування ножицями, їхні пальчики стають усе більше спритними й умілими.
   Належному розвитку дрібної моторики рук сприяє виконання різних завдань у зошитах. А формування графічних навичок корисно й необхідно для майбутніх учнів. У наш час існує безліч різних посібників і зошитів для роботи з дітьми дошкільного віку. Педагогам варто вибирати зошити й завдання в них з урахуванням доступності для дітей. Завдання варто пропонувати дітям в ігровій формі, урізноманітнювати, поступово ускладнювати, тим самим готуючи дітей до одного із найскладніших процесів шкільного навчання – процесу письма.
   Графічні вправи сприяють не тільки розвитку дрібної моторики рук, але й удосконаленню сенсорно-рухової координації, зорового сприйняття, уваги й таких важливих якостей, як акуратність, наполегливість, старанність.
   Таким чином, слід зазначити, що є всі підстави розглядати кисть руки дитини як орган, що активізує й стимулює діяльність кори головного мозку, підвищує працездатність усіх її відділів, позитивно впливає на формування в дошкільників вищих пізнавальних функцій, особливо мислення й мовлення. А для того, щоб дрібна моторика рук виконала велику місію, покладену на неї, необхідно організувати належну роботу. Тільки розвиваючи рухи рук дитини регулярно, всебічно, методично грамотно, можна досягти найбільшого ефекту від усієї проведеної роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бот О.С. Формирование тонких движений пальцев рук у детей с общим недоразвитием речи / О.С. Бот // Дефектология. – 1983. – №1. – С. 61.
2. Богуш А.М. Готуємо руку дитини до письма / А.М.Богуш. – Тернопіль, 1999.
3. Кольцова М.М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка / М.М.Кольцова. – М.: Педагогика, 1973. – 144 с.
4. Кольцова М.М. Ребенок учится говорить / М.М.Кольцова. – М.: Советская Россия, 1979. – 192 с.
5. Краузе Е.Н. Логопедия / Е.Краузе. – Спб.: КОРОНА принт, 2006. – 208 с.
6. Справочник логопеда / под ред. М.А.Поваляевой. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 448 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com