www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Мотиваційне управління інноваційними процесами в загальноосвітніх навчальних закладах
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Мотиваційне управління інноваційними процесами в загальноосвітніх навчальних закладах

Л.Ю. Марченко,
аспірантка
(Бердянський державнийпедагогічний університет)

МОТИВАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

   Постановка проблеми. У міру посилення глобалізаційних процесів та пов’язаного з ними переходу до нових науково – інформаційних технологій відбувається зміна самої парадигми людського прогресу. Його сутністю, основним виміром і разом з тим основним важелем стає розвиток особистості, власне людський розвиток. Саме ця обставина буде визначати конкурентоспроможність кожної країни. [3, c.312]
   Ознаками розвитку системи управління (менеджменту) кінця ХХ початку ХХІ ст. є раціоналізація, гуманізація, системність, синергетичність та концептуальність управління. Людина перестає бути засобом управління і стає його метою. Посилюється аксіологічний фактор. Усе свідчить на користь інноваційної креативної діяльності. [4, с.144]
   Однак, при всій правильності наведених вище ідей треба погодитися, що відсутність їх концептуальної і операційної проробки є основною причиною нереалізованості людиноцентристського підходу в практиці. [1, с.209] Вирішення цієї проблеми необхідно для успішного управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
   Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичні й методичні засади управління освітою розроблено провідними вітчизняними й зарубіжними науковцями: В.Безпальком, Ю.Васильєвим, Ю.Конаржевським, М.Кондаковим, В.Кричевським, В.Крижком, М.Масловим, Н.Ничкало, С.Сисоєвою, М.Поташником, Т.Шамовою, Л.Даниленко, Л.Ващенко та ін.Результати педагогічних досліджень українських учених (Л.Даниленко, Л.Ващенко, Г.Єльникова, В.Крижко, Є.Павлютенков та ін.) свідчать про новий підхід до управління загальноосвітнім навчальним закладом на міждисциплінарному рівні.
   Проблема управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі, підготовки педагогів до інноваційної діяльності є предметом наукового аналізу вітчизняних (Л.Даниленко, Л.Ващенко, Н.Клокар, В.Крижко, В.Олійник, В.Паламарчук, В.Пінчук, Л.Вознюк, Н.Василенко, Н.Погрібна та ін.) і зарубіжних учених (І.Загвязинський, М.Кларін, В.Лазарєв, М.Поташник, Т.Шамова, Т.Ковальова та ін.).Психологічні аспекти управління школою знайшли відображення у дослідженнях Л.Карамушки, В.Крижка, Є.Павлютенкова. Психологічні засади управління інноваційними процесами вивчав В.Бочелюк.
   Однак, потребує наукового обґрунтування і спеціального дослідження механізм мотиваційного управління інноваційними процесами в загальноосвітніх навчальних закладах. Саме цьому питанню й присвячена стаття.
   Метою даної статті є наукове розкриття складових і принципу дії мотиваційного механізму інноваційної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів.
   Успішність управління інноваційним розвитком значною мірою залежить від виваженості системи стимулювання інноваційної діяльності. Вона має містити дієві стимули до інноваційної діяльності для всіх учасників інноваційного процесу, пробуджувати в них мотиви до творчої праці, створювати взаємовигідний механізм регулювання їхніх взаємовідносин. [7, с.280]
   Мотивація є основою будь-якої поведінки людини і зусиль, спрямованих на підвищення результативності діяльності.
   Мотивація – це використання мотивів поведінки людини в практиці управління її діяльністю. Мова йде про процес, що відбувається всередині людини, направляє її поведінку і вибір, тобто змушує її поводитися в якійсь конкретній ситуації певним чином. Розуміючи процес мотивації, ми можемо значно краще зрозуміти як себе, так і поведінку людей, з якими спілкуємося в різних ситуаціях.
   Ефективність освітньої діяльності в кінцевому рахунку визначається не тільки цілями, правильно визначеними плановими орієнтирами, якісно розробленими рішеннями та обґрунтованими діями щодо їх виконання, а й залежить від людей, які втілюють у життя цілі загальноосвітнього навчального закладу, реалізують плани та виконують прийняті рішення.
   Людей можна примусити виконувати те чи інше рішення, ту чи іншу роботу. Однак примусове виконання їх має певні межі, як правило, визначені системою організації спільної праці та контролю за її здійсненням.
   Сучасна філософія менеджменту в основу впливу на людей покладає не примус, а мотиваційні результати, побудовані на врахуванні психологічних особливостей людей. [6, с.208-209]
   Засоби мотивації мають відповідати трьом організаційним потребам. По-перше, організації повинні приваблювати людей та дорожити ними. По-друге, люди мусять усвідомлювати, що вони повинні сумлінно та ефективно виконувати свою роботу. По-третє, люди мусять бути налаштовані на творчий підхід до роботи і до нових виробничих відносин, що дасть змогу розв’язувати проблеми дуже ефективно та дієво [5, с.219].
   В.Бочелюк, досліджуючи психологічні особливості організації і впровадження інноваційних процесів в управлінні шкільними соціальними організаціями, відзначає, що сутність механізмів мотиваційного управління полягає у формуванні такого психолого-педагогічного механізму стимулювання, який забезпечує ефективну діяльність всіх учасників освітнього процесу, на що вказують Н.Коломінський, І.Шалаєв та інші. Мотиваційне цільове управління розглядається ними як цілеспрямований вплив суб’єкта управління на мотиваційну сферу підлеглого не посередництвом наказів і санкцій, а через норми – зразки діяльності і соціально-психологічні умови її інтеріоризації, за яких мотиваційна сфера перебудовується адекватно до поставленої мети і підлеглий починає діяти в напрямку, опосередковано заданому суб’єктом управління. І.Шалаєв пропонує такий алгоритм мотиваційного програмно – цільового управління:
   1. Постановка управлінського завдання або визначення бажаного кінцевого результату. Структурування під кінцеві результати дерева цілей мотиваційного програмно – цільового управління.
   2. Розробка адекватної дереву цілей мотиваційно – виконуючої програми, в якій на основі спільних якісних характеристик визначається конкретний план дій виконавців (перехід ідей і завдань дерева цілей на мову практики).
   3. Відпрацювання і реалізація мотиваційно – управлінських програм як продукту інтеграції традиційного управлінського циклу з соціально – психологічною стратегією і тактикою [1, с.209].
   У теорії педагогічної інноватики функціонують фундаментальні закони, знання яких дає змогу ефективно впроваджувати інновації у систему освіти і керувати ними. Суть закону незворотної дестабілізації педагогічного інноваційного середовища полягає в тому, що будь – який інноваційний освітній процес неминуче вносить в усталене соціально – педагогічне середовище незворотні деструктивні зміни. Це породжує руйнацію цілісних уявлень про природу освітніх процесів, їх керованість. Моменти інновацій порушують звичну плинність педагогічного мислення, поляризують погляди. Супроти нового завжди об’єднуються ті, хто через психологічні, соціально-економічні чи організаційно-управлінські причини не сприймає його. Крім того, чим ґрунтовнішою є педагогічна інновація, тим імовірніша дестабілізація, яка може торкатися теоретичного, дослідницького, комунікативного чи практичного інноваційних середовищ [2, с.37].
   На нашу думку, впровадження мотиваційного механізму інноваційної діяльності зменшить негативний вплив вищезгаданих деструктивних змін. Мотиваційний механізм інноваційної діяльності – система зі зворотним зв’язком, яка охоплює сукупність стимулів, що формують у менеджерів організації мотиваційні преференції щодо використання інновацій як основного засобу здобуття організацією конкурентних переваг. Рушійною силою мотиваційного механізму є очікувана винагорода, що постає як стимул і має певну цінність для виконавця, а обмеженнями, які визначають силу і тривалість мотивації, є співвідношення витрачених зусиль та отриманої винагороди. Мотиваційний механізм буде ефективним лише тоді, коли ґрунтуватиметься не на засобах адміністративного впливу, а на економічних (соціально – психологічних) важелях, завдяки чому керуючий вплив здійснюватиметься у режимі саморегуляції [7, с.282].
   В умовах ринкових відносин на рівні підприємств (загальноосвітніх навчальних закладів) незалежно від форм власності застосовуються такі методи (стимули) мотивації праці:
   1. Економічні грошові, які передбачають безпосередню виплату чи доплату грошей працівникам (премії, відрядна оплата, оплата навчання чи відпочинку, пільгове харчування, пільгове користування житлом та ін.)
   2. Економічні негрошові (збагачення змісту праці, гнучкі робочі графіки, охорона праці, програми підвищення якості трудового життя, просування по службі, участь у прийнятті рішень на вищому рівні, забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності та реалізації здібностей працівників, передбачення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікація, підтримання в колективі атмосфери довіри, зацікавленості у реалізації спільної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та працівниками тощо [6, с.216].
   Висновки. позитивного кінцевого результату інноваційної діяльності можна досягти завдяки продуманому поєднанню різних методів стимулювання, наполегливій роботі з колективом працівників для формування мотиваційних преференцій, що лежать у площині інноваційного розвитку. При цьому необхідно подолати не лише стереотипи мислення, а й стереотипи поведінки (відмова від пасивності у виконанні дорученої справи). Це стане можливим, якщо в загальноосвітньому навчальному закладі культивуватиметься креативна інноваційна атмосфера через відповідні організаційні цінності, що є складовими організаційної культури. Завдяки соціально – психологічним чинникам вона може створити режим автокаталізу для активізації інноваційної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бочелюк В.Й. Психологічні особливості управління інноваційними процесами в школі: Монографія / В.Й.Бочелюк. – Д.: Січ, 2003. – 343 с.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І.М.Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
3. Крижко В.В. Антологія аксіологічної парадигми освіти. Навч. посібник / В.В.Крижко. – К.: Освіта України, 2005. – 440 с.
4. Крижко В.В. Аксіологічний потенціал державного управління освітою. Навч. посібник / В.В.Крижко, І.О.Мамаєва. – К.: Освіта України,2005. – 224 с.
5. Марк Е. Генсон. Керування освітою та організаційна поведінка / Марк Е. Генсон / Пер. з англ. Х.Проців. – Львів: Літопис, 2002. – 384 с.
6. Скібіцька Л.І., Скібіцький О.М. Менеджмент. Навчальний посібник / Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 416 с.
7. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / В.В.Стадник, М.А.Йохна. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com