www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Психологічні та філософські аспекти пізнавальної діяльності студентів із фізики та її контролю
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні та філософські аспекти пізнавальної діяльності студентів із фізики та її контролю

С.М.Мєняйлов,
кандидат педагогічних наук
(Національний авіаційний університет)

ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ІЗ ФІЗИКИ ТА ЇЇ КОНТРОЛЮ

   Постановка проблеми. Сучасні потреби суспільства вимагають орієнтації навчання у вищій школі на набуття ключових компетентностей. Компетентним у галузі фізики можна вважати студента, який після проходження курсу повністю здатний до застосування набутих знань, а також самостійного оволодіння новими фізичними знаннями, потрібними у професійній діяльності. Але подальша самоосвіта не може бути успішною, якщо у студента не вироблено навичок самоконтролю пізнавальної діяльності під час навчання у вищому навчальному закладі.
   Навчальна дисципліна "Загальна фізика" об'єктивно має великі потенційні можливості для розвитку ефективної пізнавальної діяльності, оскільки вона є чи не єдиною дисципліною, у процесі засвоєння якої студенти залучаються до всіх етапів наукового пізнання (пізнавальної діяльності вченого).
   Аналіз досліджень і публікацій. "Пізнавальна діяльність" є одним з ключових понять, яким користуються педагоги і психологи. Над вивченням закономірностей процесу пізнавальної діяльності працювали психологи П. Гальперін, В. Давидов, Д. Ельконін, О. Леонтьев, Н. Менчинська, С Рубінштейн, Н. Тализіна. Особливості пізнавальної діяльності студентів у вищій технічній школі досліджувало багато сучасних науковців у галузі теорії та методики навчання технічних дисциплін: Г. Атанов, В. Вергасов, П. Горносталь, О. Корсакова, О. Падалка, В. Решетняк, І. Смолюк, О. Христіанінов, О. Ярошенко та ін.
   Недоліком традиційної системи навчання у вищій школі було те, що студент не вчився самостійно оцінювати свою пізнавальну діяльність, критично мислити, виправляти помилки, приймати рішення. Об'єктом контролю знань із фізики, насамперед, було засвоєння фактичного матеріалу. Недостатньо уваги приділялося проблемі організації самостійної роботи студентів.
   З іншого боку, поширення у процесі навчання фізики таких відносно нових форм контролю, як письмовий та комп'ютерний контроль, при яких відсутній безпосередній зв'язок студента з викладачем, привело до необхідності створення більш формалізованих і технологічних методик контролю.
   Наведена сукупність чинників переконує у тому, що в сучасних умовах необхідно приділяти особливу увагу психологічним аспектам пізнавальної діяльності студентів із фізики, особливо під час розробки технологій і засобів контролю. Тому метою і завданням статті було виокремлення філософських і психологічних складових пізнавальної діяльності, від яких, насамперед, залежить її ефективність.
   Для розроблення сучасної ефективної методики контролю пізнавальної діяльності необхідно глибоко та всебічно розуміти психологічну суть процесу мислення і розумового розвитку особистості.
   Розуміння логіки процесу пізнання об'єктивної реальності дозволить донести до студентів у спрощеному та концентрованому вигляді основні принципи контролю засвоєння нової інформації. Такі знання є базисом для самоконтролю і запорукою успішної самостійної роботи студентів.
   У загальних рисах процес пізнавальної діяльності розглядається психологами як освоєння об'єктивної реальності, що складається з послідовності психічних процесів: отримання інформації із зовнішнього середовища (сприймання); аналіз сприйнятої інформації та внесення її у внутрішній світ особи (інкорпорація); відповідна реакція на засвоєну інформацію (оперування).
   З огляду дидактики вищої школи пізнавальну діяльність під час навчального процесу розглядають як двосторонній взаємозалежний процес самоорганізації й самореалізації студента, з одного боку, та діяльності викладача з організації пізнавальної діяльності студента, з іншого боку. Причому кінцевим результатом діяльності викладача є перетворення спеціально організованої ним навчальної активності студента в його власну діяльність.
   Пізнавальна діяльність студентів відрізняється від звичайної навчальної діяльності через її пошуковий характер. Результат пізнавальної діяльності - це розв'язок проблемних ситуацій. Пізнавальну діяльність студентів, яку ще називають навчально-пізнавальною, розглядають як одну з головних складових освітньої компетентності - сукупності якостей суб'єкта, які дозволяють йому ефективно здійснювати самостійне навчання.
   Основи теорії навчання як процесу пізнавальної діяльності учнів закладено німецьким педагогом А. Дістервегом, який налаштовував своїх учнів на самостійний пошук: "такий метод навчання - найкращий, але він найважчий... Поганий учитель підносить істину, гарний учитель вчить її знаходити". Потім ці ідеї було розвинено основоположниками педагогічних теорій розвивального навчання (Д. Ельконін, В. Давидов), поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Н. Тализіна), оптимізації НП (Ю. Бабанський).
   С Рубінштейн запропонував свою концепцію пізнавальної активності особистості "... людина усвідомлює свою самостійність, виділяє себе з навколишнього середовища як самостійний суб'єкт тільки через свої стосунки з людьми, що його оточують, вона приходить до самопізнання, до усвідомлення свого "я" через пізнання інших людей" [4, с 636].
   Продовжив цей напрямок у пізнанні особливостей людської психіки професор К. Леонгард [3]. Він стверджує, що справжньої глибини в пізнанні людини не можна досягнути тільки дослідним шляхом. Тільки безпосереднє спілкування з живими людьми, спостереження та аналіз їх вчинків дозволяють зрозуміти логіку їх пізнавальної діяльності. Кожен має риси, які створюють його особистість. С Рубінштейна та К. Леонгарда можна вважати засновниками особистісно-орієнтованого навчання. З їх працями пов'язано сучасні принципи гуманізації та індивідуалізації навчання.Цікавим щодо цього є звернення до наукових праць 3. Фрейда [5]. Найбільш значну світову закономірність він бачить у загальному прагненні до рівноваги. Спадає на думку порівняння з принципом зростання ентропії у фізиці. Але, якщо в глибині психічного життя криється консервативна тенденціядо збереження рівноваги та стабільності, де ж тоді шукати коріння бурхливого історичного розвитку людства та прагнення людей до пізнавальної діяльності? У відповіді Фрейда знову можна знайти аналогії з фізикою - тільки зовнішні сили виводять нас зі стану рівноваги (біологічної консервативності) і примушують діяти. Саме ці сили формують реальну особистість, змушують пристосовуватися, виробляти в собі нові форми психічного життя та діяльності, відтісняти в глибину залишки консервативної біології. Таким чином, психіка завдяки Фрейду втратила свою містичну специфічність, у ній знайдено ті ж загальні закони й тенденції, які діють в інших сферах життя.
   Першорядним для пізнавальної діяльності людини є мотиваційний аспект. Мотив досягнення успіху є одною з головних ознак особистості, інваріантом її поведінки. Особистість практично ніколи не прогнозує власний розвиток як кінцевий результат, вона прогнозує дещо інше - особливості свого майбутнього життя, життєві досягнення, взаємовідносини з іншими людьми тощо.
   Активна пізнавальна діяльність - це головне джерело розумового розвитку. Показником такого розвитку є навченість.
   Рівні навченості - це ступені пізнання об'єктивного навколишнього світу, по яким послідовно рухаються учні та студенти у процесі засвоєння матеріалу навчальної дисципліни. Рівні навченості є співвідносними з рівнями сприйняття, усвідомлення й трансформації навчального матеріалу. За Г. Клаусом і Ж. Піаже рівні навченості відповідають чотирьом ступеням сприйняття і перетворення інформації: 1) початкова форма сприйняття інформації на основі фізіологічного пристосування до середовища; 2) неусвідомлене сприйняття та трансформація інформації на підставі безумовних рефлексів, які у результаті приводять до початкового усвідомлення інформації особистістю; 3) семантичний (значеннєвий, змістовний) рівень, у якому інформація проходить через послідовні перетворення і набуває форми понять, які мають мовну чи іншу символіку. На цьому рівні між поняттями виникають логічні відносини та причинно-наслідкові зв'язки; 4) прагматичний (практично-значеннєвий) рівень, на якому інформація переробляється залежно від конкретних мотивів.
   Таким чином, пізнавальна діяльність має ієрархічний характер, певну послідовність у засвоєнні знань та в застосуванні досвіду. Якщо мова йде про ієрархію, то виходить, що є "нижчі" та "вищі" рівні, при цьому "нижчі" рівні мають бути підпорядковані "вищим" рівням.
   Проблема підвищення ефективності пізнавальної діяльності в галузі фізики полягає в тому, що ця наука не нагромадження догматичних фактів, а система знань, яка весь час збільшується в обсязі. Фізика як навчальний предмет, має обмежений обсяг і зміст. Але між змістом науки й навчального предмета не повинно бути суперечності. Зміст предмета не може повністю охоплювати весь зміст науки, але має відповідати їй. Таким чином, навчальна дисципліна "Фізика" повинна бути не що інше, як основи науки фізики. Тому предметом контролю під час пізнавальної діяльності із загальної фізики має бути вироблення у студентів цілісної системи фізичних знань як основи їх наукового світогляду.
   Тому, як основу для удосконалення методики контролю пізнавальної діяльності студентів із загальної фізики та розроблення відповідних засобів контролю ми розглядали філософський принцип єдності та наступності. Навчальний процес - це цілісне і нерозривне пізнавальне діяння, невід'ємною складовою якого є контроль. Процес навчання фізики повинен бути єдиним і безперервним.
   "Педагогічний виклад не може бути тільки компіляцією і спрощенням, він повинен бути пройнятий єдністю проваджуваних поглядів і правильно відображати сучасне світорозуміння. Досягти цього можна тільки процесом викладання, що наближається до наукової творчості" [2, с 11]. Це твердження одного з основоположників і розробників методики викладання фізики як науки Є. Горячкіна, хоч і висловлено досить давно, але не втратило своєї актуальності і є дороговказом для сучасних методистів.
   Вимога єдності та логічної сумісності основних положень фундаментальних теорій забезпечує існування фізики як цілого і становить основу багатьох відкриттів. На перший план виступає поняття наступності у пізнавальній діяльності. Наступність забезпечує зв'язок між різними етапами розвитку науки. Сутність наступності полягає у збереженні тих чи інших компонентів цілого та взаємозв'язків між ними під час переходу від одного етапу до іншого за будь-яких якісних змін. Вища форма, ґрунтуючись на нижчих, не скасовує їх, а включає й підпорядковує їх собі.
   Ця думка добре висловлена академіком Г. Ландсбергом: будь-яке викладання не може бути вичерпним, проте його треба будувати так, щоб далі учень міг і повинен був би доучуватися, але ніколи не був змушений переучуватися.
   З позиції принципу єдності та наступності освіти під час розроблення методики контролю пізнавальної діяльності із загальної фізики у вищій технічній школі необхідно враховувати й застосовувати по можливості ті методичні принципи та прийоми, до яких першокурсники звикли, навчаючись у школі. Як зазначає П. Атаманчук, "ефективне впровадження нового стандарту фізичної освіти можливе, як мінімум, за двох умов: оперативна розробка (або поновлення) елементів навчально-методичного комплексу та співвідповідність цих елементів" [1, с.7].
   Вирізняють і таку функцію контролю, як забезпечення зворотного зв'язку, який є засобом інформування про якість діяльності системи, її відповідність заздалегідь заданим умовам чи вимогам. Контроль сприяє орієнтації учасників навчального процесу щодо відповідності знань і вмінь студента вимогам навчальної програми. Інформація, яку ми отримуємо під час заходів контролю, використовується для коригування пізнавального процесу, а також аналізу результатів коригувального впливу. Зворотний зв'язок для коригування поведінки суб'єкта з метою адаптації - винахід самої природи, завдяки якому життя триває і розвивається.
   Висновки. Таким чином, психологічний підхід до пізнавальної діяльності полягає у її розгляді як ситуації, коли студенту необхідно вирішити проблему, до цього часу йому невідому. Зовнішнім джерелом активності студента є педагогічне завдання, у якому для студента створено посильну навчальну проблему і він чітко бачить її суть. Такий підхід до контролю здійсненний, якщо процес пізнавальної діяльності із загальної фізики розбити на рівні відповідно до психологічних закономірностей процесу пізнання і контролювати досягнення студентом кожного рівня.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Упровадження кредитно-модульної системи навчання створило сприятливі умови для контролю всієї послідовності пізнавальної діяльності студентів із загальної фізики і зробило перспективними подальші пошуки щодо розробки і впровадження відповідних методик і технологій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Атаманчук П.С., Оленюк І.В., Ніколаєв О.М. Дидактичні основи прогнозування та управління фізичною освітою // наукові записки: зб. наук, ст. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова / П.С. Атаманчук, І.В. Оленюк, О.М. Ніколаєв. - К. : НПУ, 2003. - Вип. LIII (53). - С 3-17.
2. Горячкін Є.М. Методика викладання фізики в семирічній школі: в 4 т. / АПН РРФСР. Ін-т методів навчання / Є.М. Горячкін. - К., 1950. -Т. 1: Загальні питання методики фізики. -480 с
3. Леонгард К. Акцентуированные личности: пер. с нем. / К. Леонгард. - К. : Вища школа, 1989. - 375 с.
4. Рубинштейн СП. Основы общей психологи / СП. Рубинштейн. - СПб. : Питер Ком, 1999. - 720 с.
5. Фрейд 3. Психология бессознательного: сб. призведений / 3. Фрейд. - М. : Просвещение, 1989. -448 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com