www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Історичні компетентності сучасних десятикласників: моніторинговий аспект
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Історичні компетентності сучасних десятикласників: моніторинговий аспект

В.О. Мирошниченко,
аспірант
(Бердянський державний педагогічний університет)

ІСТОРИЧНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНИХ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ: МОНІТОРИНГОВИЙ АСПЕКТ

   Постановка проблеми. Початок третього тисячоліття - час становлення інформаційного суспільства, яке докорінним чином змінює характер праці людей. Вона стає все більш інтелектуальною, зорієнтованою на швидке прийняття рішень. Такі зміни спонукають систему освіти до модернізації. Соціальним замовленням для школи стає підготовка молодого покоління, адаптованого до життєвих обставин, що швидко змінюються.
   Найважливішими завданнями педагогічної науки й освітньої практики стають: аналіз змін, які відбуваються під впливом соціально-економічних та історичних змін у суспільстві, визначення ролі й статусу освіти; в сучасному світі, осмислення і розробка існуючих форм освіти, що відповідають новим потребам людей.
   Аналіз досліджень і публікацій. У сучасній світовій освітній практиці домінуючою стає особистісно-орієнтована парадигма освіти. Провідним напрямком цієї парадигми можна вважати компетентнісний підхід в освіті. Формування компетентності учнів, тобто здатностей мобілізувати знання у реальній життєвій ситуації, - найактуальніша проблема сучасної школи [3, с.ЗЗ], яка знайшла своє відображення у працях О. Овчарук, С Шевцової, І. Єрмакова, О. Батечко, К. Баханова, О. Пометун, Д. Десятова, Р. Пастушенка, О. Фідрі. Проте, на сьогодні, невирішеним залишається питання виявлення рівня учнівських компетентностей і критеріїв їх оцінювання у межах предметів гуманітарного циклу.
   Метою статті є визначення рівня учнівських предметних компетентностей набутих під час вивчення історії у 10 класі.
   Поняття компетентності запозичене із західної педагогічної лексики й останнім часом є предметом дослідження багатьох міжнародних організацій, які виробляють свої рекомендації щодо формування компетентності. Здебільшого компетентність визначається як "... спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні й соціальні потреби, кваліфіковано здійснювати діяльність у будь-якому напрямку, виконувати завдання або роботу" [4, с.5]. Компетентним є той, чия діяльність, поведінка адекватні проблемам, що виникають.
   У дослідників існує недостатня ясність у розумінні сутності й використанні понять "компетентність" і "компетенція". На наш погляд, найбільш повно й точно сутність цих понять розкриває К. Баханов. На його думку, компетентністю є якість особистості, що включає в себе складні уміння та досвід, що дозволяє ефективно здійснювати діяльність або певну функцію, а компетенцією - комплекс вимог щодо певних якостей особистості [1, С.112].
   Відповідно до поділу змісту освіти на загальний метапредметний, міжпредметний і предметний компонент, виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетенцій: ключові, галузеві та предметні.
   Для успішної самореалізації в умовах динамічного розвитку соціальних відносин сучасний громадянин повинен мати такі ключові компетентності, як готовність робити усвідомлений і відповідальний вибір, готовність до самоосвіти, технологічну, інформаційну, соціальну та комунікативну.
   Серед розмаїття предметних компетентностей детальніше зупинимося на історичних, оскільки історія як навчальний предмет унікальна, вона впливає на формування системи мислення, надає можливість людині вільно орієнтуватися в історичному просторі, озброює її знанням історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні та соціальні процеси. Крім того, історичні знання сприяють формуванню власної думки, але разом з тим вчать цінувати та поважати думки інших.
   К. Баханов виокремлює низку предметних (історичного часу, простору, історичності, дійсності та джерел інформації, ідентичності, цінностей) і загальних щодо історії (комунікативна, інтелектуально-інформаційна тощо) компетенцій. Цей підхід дозволяє визначити навчальні досягнення учнів, а на їх основі - рівень компетентності.
   Предметні компетенції формуються лише в межах відповідних навчальних предметів і мають конкретну будову. Наприклад, структурними елементами хронологічних (просторових) компетенцій є, насамперед, уміння: визначати точку відліку часу; виокремлювати етапи історичних подій і процесів; порівнювати події за часом та їх тривалістю; визначати наступність подій у часі; відносити дати та події до відповідних історичних періодів і епох; тлумачити хронологічні поняття; виявляти ієрархічність подій і тривалість процесів [2, с.З].
   Для виявлення рівня предметних історичних компетентностей у школярів нами було здійснено педагогічне дослідження. Воно проводилося серед десятикласників, оскільки учні саме цього класу вивчають шкільні предмети, зокрема історію, без додаткового стимулу. Активність пізнавальних процесів, мотивація професійного самовизначення та інтерес до навчання значно посилюються лише у випускному класі. Таким чином ці процеси не повинні впливати на наші результати. В основу дослідження було покладено аналіз учнівських робіт десяти шкіл: м. Бердянськ (ЗОШ №№2, 3, 7, 11 і 20); селища Чернігівка (спеціалізована ЗОШ "Надія" та ЗОШ ім. Героя Радянського Союзу А. Темника); а також с Панфілівка, с Верхній Токмак Чернігівського району та с Партизани Приморського району Запорізької області. Історію у 10-х класах цих навчальних закладів викладають учителі різного віку та статі, з різним педагогічним стажем.
   Моніторинг, яким було охоплено 177 учнів, проводився наприкінці травня 2008 року. Під час відповідей в учнів не було ні підручників, ні зошитів, оскільки про анкетування їх заздалегідь не попереджали. У більшості випадків заповнення анкет і написання творів-есе відбувалося за відсутності учителя історії. Це давало можливість школярам бути більш розкутими у свої відповідях.
   Нами було визначено три рівні сформованості предметних компетентностей з історії, що дало можливість встановити критерії оцінювання учнівських робіт (табл. 1).
   Анкетування здійснювалося за допомогою використання типологічних завдань із всесвітньої історії та історії України (10 клас) різного рівня складності. Було запропоновано десять запитань, кожне з яких спрямовувалося на виявлення складних умінь і досвіду, набутого на навчальних заняттях з історії, тобто компетентностей. Написання учнями творів-есе на тему: "Світ першої половини XX ст.: події, міфи, коментарі" мало на меті виявити рівень сформованості історичних компетентностей в умовах, що давали ширші можливості для творчості, ніж анкета.
   Перші два питання вимагали від учнів орієнтування в часі. Із першим завданням у школярів проблем, як правило, не виникало. Переважна більшість респондентів (89%) правильно визначили дату проголошення Першого Універсалу Центральної Ради. Вони вказували повністю дату (місяць і рік), а 30% з них, лише рік. Щодо другого питання, яке вимагало встановлення хронологічної послідовності міжнародних договорів першої половини XX століття, то тут виникали труднощі синхроністичного характеру. Утворах-есетеж простежувалося невміння синхронізувати події з вітчизняної і всесвітньої історії. Саме цей факт і вплинув у підсумку на статистику сформованості означеної компетентності десятикласників: низький рівень продемонстрували 28%, середній - 47% і високий - 25% опитаних. Для середнього рівня характерними були: правильна відповідь на перше питання й одна помилка у другому, крім того, у творах-есе учнями подавалася неточна періодизація першої половини XX століття.Два наступні питання було розраховано на виявлення учнівських компетентностей історичного простору. Перше з них - завдання на контурній карті. Учням потрібно було підкреслити літеру, якою позначено новоутворену Австрію, після Першої світової війни. Було декілька випадків коли цю державу плутали з Угорщиною чи Румунією, але, загалом, це завдання не було надто важким для школярів. Друге завдання - дещо складніше, тому що потрібно було пригадати декілька регіонів СРСР, які охопив голод 30-х pp. 63% учнів називали неповний перелік регіонів, оскільки погано орієнтувалися в географічному просторі, що належав у той час СРСР. Дехто (27%) вказував лише регіони України. У творах-есе учнями найчастіше згадувалися такі країни як Росія і Україна (СРСР), Німеччина, Італія, США та Велика Британія. Загалом щодо означеної компетентності простежується дещо краща ситуація ніж щодо хронологічної (часу): у 24% опитуваних - низький рівень, у 46% - середній і 30% - високий. Навіть серед учнів з низьким рівнем навченості, знайшлося доволі мало респондентів із вкрай поганим результатом - учні мали загальне уявлення про історичну карту, називали кілька історико-географічних об'єктів. П'яте і шосте питання мали на меті виявити у десятикласників рівень компетентності історичності.
   У типологічних завданнях потрібно було охарактеризувати події, пов'язані з "Великою депресією" в США та НЕПом у СРСР. І хоча школярі мали певні знання з цих питань, більшість (близько 70%) не впоралися з аргументацією своїх висновків.

Таблиця 1
Рівні сформованості предметних компетентностей з історії

Таблиця
 
Таблиця

   Вони не змогли у повному обсязі охарактеризувати мінливість чи статичність даних історичних процесів. Ці учні не виявили цілковитого розуміння. У творах учнів не простежувалося взаємозв'язку подій і було мало аргументованих висновків щодо них, хоча тема есе до цього спонукала. Саме тому отримано наступні дані: компетентність історичності сформована у 29% десятикласників на низькому рівні і у 47% - на середньому, а високий рівень мають лише 24% учнів. Для середнього рівня характерними були правильні, але неповні відповіді на обидва питання. Наприклад, якщо і робилися певні висновки, то вони не були достатньо аргументовані й у них дуже рідко зустрічалася власна оцінка історичних явищ. Твори не відзначалися логічним викладом важливих історичних подій, що вивчалися протягом навчального року.
   Сьоме і восьме питання було розраховано на виявлення учнівських компетентностей дійсності та джерел інформації. Завдання про факти з біографії історичного діяча М. Міхновського стосувалося конкретно компетентності дійсності, а робота з документом про зовнішньополітичний курс італійських фашистів - компетентності джерел інформації. Загалом десятикласники успішно впоралися з цими питаннями. У творах-есе учнями найчастіше згадувалося два-три міфи, що додатково давало інформацію про рівень сформованості означеної компетентності. У 56% респондентів було зафіксовано середній рівень компетентності - це доволі непоганий показник, проте, низький рівень перевищує високий на 8% (низький 26%, а високий 18%). Для переважаючого середнього рівня були притаманні правильні відповіді, але вони мали певні неточності, або розкривалися частково. Наприклад, учні досить рідко давали відповідь на друге питання, яке стосувалося документа "Виступ Муссоліні": "Чи всі дослідники однозначно негативно оцінювали таке історичне явище, як італійський фашизм?" З відповідей було видно, що опитаним десятикласникам були не знайомі судження істориків, які б залишали шанс на виправдання фашизму.
   Дев'яте питання мало на меті виявити у старшокласників компетентність ідентичності. Воно звучало так: "Для придушення повалених "експлуататорських" класів у СРСР було створено спеціальну структуру на чолі з Ф. Дзержинським, яка мала назву ВЧК. Хто тоді належав до цих класів? Люди, яких занять і професій цікавили цю репресивну структуру?"
   Серед професій учнями найчастіше називалися приватні підприємці та фермери. Тобто багатьом школярам (більше 60%) не зовсім вдалося ідентифікувати себе й інших в історичному процесі. Низький рівень цієї компетентності зафіксовано у 31% опитаних, середній рівень - у 47% і лише у 22% - високий рівень. Відповіді середнього рівня характеризувалися відсутністю пояснення свого вибору і неповним переліком "експлуататорських" класів у СРСР. У творах-есе цими учнями найчастіше називалося кілька верств населення першої половини XX століття: селяни, робітники, буржуазія, інтелігенція.
   Десяте питання стосувалося компетентності цінностей. Воно полягало у виявленні того, чи може учень виявити розуміння цінностей конкретного суспільства у певний історичний період. Пропонувалося знайти позитивні та негативні риси у процесах "українізації" та зростанні національно-комуністичних тенденцій серед широких кіл української інтелігенції. У творах-есе цінності учнів простежувалися у контексті їхнього ставлення до тих чи інших історичних процесів. Лише 24% школярів продемонстрували високий рівень компетентності цінностей, 44% - середній і 32% - низький. Переважаючий середній рівень характеризувався відповідями, що розкривали зміст процесу "українізації", його позитивні та негативні наслідки, але недостатньо стосувалися питань цінностей тодішнього суспільства, зміст творів доповнював загальну картину учнівського рівня з означеної компетентності.
   Загальна картина результатів щодо виявлення рівня історичних компетентностей серед учнів десятих класів свідчить про домінуючий середній рівень і тенденцію до переважання низького рівня над високим (рис. 1).
   Окремо слід відмітити, що в одному з класів Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Героя Радянського Союзу А. Темника, де проводилися анкетування і письмова робота (твір-есе), було зафіксовано вищі показники щодо рівнів компетентностей, ніж в інших класах. Як з'ясувалося, це був клас з гуманітарним профілем навчання, де використовувалися особистісно-орієнтовані технології навчання. Проаналізувавши чинні програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів, ми дійшли висновку, що вони дають набагато більше можливостей до впровадження компетентністної моделі, ніж у класах з універсальним профілем. Пріоритетним у соціально-гуманітарних класах є використання елементів сучасних педагогічних технологій. Отже, використання інновацій допомагає учителям "звичайних" класів покращити ситуацію щодо рівня предметних компетентностей своїх учнів.
   Висновки. Узагальнюючи відповіді учнів, варто відмітити, що найкращі показники за поданими вище критеріями є з просторової та часової компетентності - відповідно 30% і 25% високого рівня. Це цілком зрозуміло, оскільки ці історичні компетентності є найпростішими та мають бути сформовані ще в середній школі. Якщо підсумувати високий та середній рівні, то непоганий показник має компетентність дійсності і джерел інформації - 74%, що є на другому місці після компетентності простору (76%), яка, навіть, на 2% випереджає компетентність часу, що знаходиться на одну сходинку нижче у цій системі оцінювання. Це означає, що вчителями цих класів доволі успішно організовується робота з історичними документами. З найгіршими показниками виявилися компетентності ідентичності та цінностей - 31% і 32% низького рівня відповідно, ненабагато кращим є показник щодо компетентності історичності -29%. Отже, ми бачимо, що

Рис. 1

особливої уваги у процесі навчання історії потребують аспекти не простого нагромадження знань і умінь в учнів, а аспект розуміння історичних подій, людських цінностей минулого та самоідентифікації школяра на прикладах з історії. Потребують розвитку уміння аналізу історичних подій, явищ і процесів, побудови гіпотез, узагальнення, виявлення проблем.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у розробці змісту і методики застосування такої педагогічної технології, яка б підвищила рівень історичної компетентності учнів. Серед педагогічних технологій, що нині застосовуються під час навчання історії у школі, і мають прагматичну спрямованість на результат, який з'являється у процесі вирішення тієї чи іншої проблеми, найпродуктивнішою визнано проектну технологію навчання історії. Саме розробка і впровадження цієї технології у навчальний процес буде логічним продовженням нашого дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баханов К.О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: монографія / К.О. Баханов. - Донецьк: ТОВ Юго-Восток, Лтд, 2005. - 384 с
2. Десятое Д.П. До питання про розвиток хронологічних компетенцій учнів / Д.Л. Десятов // Історія та правознавство. - 2006. -№15-С 2-6.
3. Єрмаков І.Г., Шевцова СМ. Метод проектів у контексті життєвих результатів діяльності учнів / Проектна діяльність у ліцеї: компетентнісний потенціал, теорія і практика: наук.-метод. посібник / за ред. С. Шевцової, І.Єрмакова, та ін. - К. : Департамент, 2008. - 520 с
4. Пометун О.І. Теоретичні засади формування громадянської компетентності учнівської молоді / О. І. Пометун // Історія та правознавство. -2005. - №10. - С 4 -6.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com