www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Характеристика рівня сформованості лексикографічної компетенції студентів-філологів вищих навчальних закладів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Характеристика рівня сформованості лексикографічної компетенції студентів-філологів вищих навчальних закладів

А. С. Надолинська,
аспірант
(Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського)

ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

   Постановка проблеми. Нагальним завданням надання якісної вищої освіти в Україні є потреба сформувати у студентів навички самостійного здобуття знань, вилучення необхідної інформації з різних галузей гуманітарної науки, в тому числі зі словниково-довідникових джерел. Про важливість реформування вітчизняної теоретичної і навчальної лексикографії, створення словників нового типу сьогодні висловлюється багато вчених (В. Балог, Я. Галас [1], Л. Паламарчук [2], М. Пещак, Л. Полюга [3], О. Семеног [4], О. Стишов, Л. Струганець, О. Тараненко, В. Широков [5]), зокрема, наголошуючи на адресній спрямованості лексикографічної продукції: для широкого кола користувачів, учнів, учителів, студентів, літературних редакторів і філологів, для тих, хто вивчає українську мову як іноземну тощо. Особливо зросла популярність цього жанру довідникової літератури в умовах інформаційно-технологічного XXI століття, оскільки динамічно розвивається комп'ютерна і корпусна (електронна) лексикографія, а створені в такий спосіб словники є досить надійним, лаконічним і зручним засобом систематизації, збереження й оперативного передавання інформації. До того ж сьогодні цей напрям стимулюється "Державною програмою розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки" та міжгалузевою науково-технічною програмою "Інформація. Мова. Інтелект".
   Аналіз досліджень і публікацій. Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту, неодмінно супроводжуване "лексикографічним вибухом", що спостерігаємо сьогодні, відображає тенденцію до усвідомлення словника як культурної цінності, так і суто прагматичні цілі суспільства. Водночас, на нашу думку, це змінює ситуацію здебільшого в кількісному, але не в якісному аспекті. Десятки перевиданих і новостворених словників (В. Жайворонок "Знаки української етнокультури", Н. Данилюк "Україна в словах: Мовокраїнознавчийсловник-довідник", О. Потапенко "Словник символів культури України", які заполонили книжкові полиці і бібліотечні фонди, часом залишаються незатребувані, оскільки, як у пересічних користувачів, так і у студентів-філологів не сформовано стійкі навички користування словникарською продукцією. Відсутність лексикографічної культури - усвідомлення потреби звернення до словника задля розв'язання пізнавально-комунікативних завдань, уміння вибирати потрібне лексикографічне видання з урахуванням його жанру, сприймати текст словникової статті, вилучаючи з неї необхідну інформацію, - не дозволяє студентові повноцінно використовувати словникові джерела, а тим більше отримувати справжнє інтелектуальне задоволення від читання словника. Цілком очевидно, що лексикографічну культуру як необхідний етап у розвитку загальнофілологічної грамотності майбутнього фахівця слід виформовувати на часі навчання у вищому закладі освіти (О. Семеног, Л. Струганець). Означене зумовлює вибір теми нашої наукової розвідки, що має на меті розгляд проблеми підвищення лексикографічної культури студентів, які здобувають вищу філологічну освіту. Відповідно, завданнями започаткованого дослідження є: обґрунтування лінгводидактичної сутності поняття "лексикографічна компетенція" у руслі теорії навчальної лексикографії та вияв реального рівня її сформованості шляхом проведення пілотажного опитування у ВНЗ філологічного профілю.
   Як відомо, феномен комунікативної компетенції та її складових ґрунтовно досліджено у наукових працях (3. Бакум, М. Вашуленко, В. Коккота, Г. Лещенко, М. Пентилюк, І. Штерн) і дисертаційних дослідженнях останніх років (Н. Веніг, І. Дроздова, Ж Клименко, О. Кучерява, Т. Симоненко, О. Семеног, Е. Палихата), але чіткого визначення, що слід розуміти під сутністю "лексикографічна компетенція" допоки не існує. Це, у свою чергу, спонукало нас запропонувати таке розуміння розглядуваного поняття: цілісне нерозкладне утворення, що охоплює лексикографічні знання, лексикографічні уміння і навички. Причому лексикографічні навички формуються внаслідок багаторазового повторення відповідних умінь, тобто в результаті систематичної самостійної словникарської практики. Конкретизуємо зміст кожного компонента лексикографічної компетенції. Під лексикографічними знаннями слід розуміти передбачуване навчальною програмою з розділу "Лексикографія" засвоєння основних понять, закономірностей, фактів, як-от знання різних типів словників і їх цільового призначення; ознайомлення з найважливішими працями українських лексикографів і досвідом словникарської роботи за кордоном; розуміння принципів побудови і особливостей структури словникової статті; засвоєння необхідного лексикографічного термінологічного мінімуму; розуміння важливості словникарської роботи під час опрацювання науково-навчальних, публіцистичних і текстів художньої літератури. Під лексикографічними уміннями слід розуміти: уміння користуватися словниково-довідниковими джерелами різних типів, зокрема базою даних електронної лексикографії; уміння здійснювати порівняльний аналіз лексикографічних видань і систематизувати словникову продукцію, вилучаючи необхідну й оперативну інформацію; уміння здійснювати цілеспрямований пошук інформації в лексикографічних джерелах і критично оцінювати її достовірність; уміння укладання лексикографічного матеріалу з використанням HIT. Під лексикографічними навичками слід розуміти: навички самостійної науково-дослідницької роботи в галузі лексикографії, що дозволяють швидко розпізнавати, аналізувати, зіставляти різні явища і факта, відображені в різних джерелах, коментувати й оцінювати їх під кутом нормативності, відповідності сфері і ситуації спілкування; навички роботи збирача й обробки друкованого і комп'ютерного лексикографічного матеріалу; стійкі навички оперування набутими лексикографічними знаннями в навчальній і професійній діяльності, тобто володіння прийомами педагогічної діяльності щодо організації навчання лексикографічного аспекту української мови.
   З метою визначення можливостей спланувати експериментальну програму навчання на першому етапі констатувального зрізу було проведено пілотажне опитування студентів, які здобувають вищу філологічну освіту за спеціальністю "ПМСО. Українська мова та література" (спеціалізація "Українознавство"). Учасниками експерименту були: 312 п'ятикурсників із ВНЗ м. Одеси, Кіровограда, Харкова і Кам'янець-Подільського. Узагальнена обробка результатів проведеного опитування засвідчила, що лише 22% студентів час від часу користуються словниками впродовж усього навчання, причому, задовольняючись як друкованими російськомовними, так і україномовними джерелами; 38% опитуваних майже не обізнані з лексикографічними новинками, пояснюючи це відсутністю належної реклами; 13% респондентів мають у своїх домашніх бібліотеках необхідні словниково-довщникові джерела; у більшості студентів (до 68% осіб) виникають значні труднощі у визначенні лексикографічних видань, до яких слід звернутися, виконуючи домашнє завдання, особливо, коли потрібно скористатися базою електронної лексикографії; на жаль, лише 22% випускників зверталися до словників самостійно, спонукувані власним бажанням, а не з примусу чи нагадування викладача.
   Задля конкретизації дослідного матеріалу, одержаного внаслідок пілотажного опитування, на другому етапі констатувального зрізу було проведено анкетування першокурсників (218 осіб) задля уточнення рівня сформованості окремих складових лексикографічної компетенції. Наведемо окремі фрагменти результатів. Так, студентам було запропоновано дати відповіді на запитання спеціально створеного питальника, що складався із двох частин. Перша частина охоплювала 10 запитань і була спрямована на перевірку знань понятійного апарату з теорії лексикографії. Пропонувалися завдання типу: "Пригадайте, які значення має слово лексикографія? Що вивчає розділ мовознавства "Лексикографія"? Пригадайте, коли було створено найперший словник та хто його автор? Як поділяються словники за призначенням і характером викладу матеріалу? Яких різновидів є лінгвістичні словники? Тощо" Одержані відповіді були найрізноманітнішими, наприклад, на перше запитання дали такі - "Лексикографія має велике значення для кожної людини" 17% опитуваних, "Лексикографія має такі значення - Lexicon -словник, grapho - пишу" 47% респондентів. Дещо кращими виявилися відповіді на друге запитання питальника: "Лексикографія вивчає принципи укладання словників" - 28% опитуваних, "Лексикографія вивчає типи словників та їх укладання" - 36% студентів, "Лексикографія - це наука про словники, яка займається їх укладанням" - 21 % опитуваних тощо.
   Висновки. Сумуючи викладене, слід зазначити, що сформована лексикографічна компетенція, як складова комунікативної компетенції майбутніх філологів, засвідчує високий рівень їхньої професійної загальнофілологічної підготовки, визначає відповідний рівень розвитку лексикографічної культури носія мови. Водночас, як виявили результати пілотажного опитування й анкетування студентів, респонденти звертаються до словникарської продукції лише у поодиноких випадках, частіше за вказівкою викладача; не користуються друкованими лексикографічними джерелами, оскільки їх немає в достатній кількості у бібліотечних фондах; фактично не сформовано навички роботи з електронними версіями україномовних словників, звідки, як відомо, стає можливим вилучити або додаткову, або найбільш повну інформацію при найменшому витрачанні зусиль і часу.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження ми вбачаємо в розробці змісту методики формування лексикографічної компетенції студентів-філологів і запровадження технології ступеневого розвитку лексикографічних умінь і навичок відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр-магістр".

ЛІТЕРАТУРА

1. Галас Я. З історії української лексикографії на Закарпатті: (ХХІ-ХХ ст. до 1945 р.) / Я. Галас // Мовознавство. - 1997. - № 6. -С 37-43.
2. Паламарчук Л. Українська радянська лексикографія: (питання історії, теорії та практики) /Л. Паламарчук. - К. : Наук, думка, 1978. -203 с
3. Полюга Л. Проблеми української лексикографії в освітянському процесі / Л. Полюга // Українська мова в освіті: зб. мат. Всеукраїнської наукової конференції "Українська мова в освіті". - Івано-Франківськ: Плай, 2000.
4. Семеног О. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури особистості / О. Семеног // Українська література в загальноосвітній школі. - 2008. - № 2. - С 414.
5. Широков В. Феноменологія лексикографічних систем / В. Широков. - К. : Наукова думка, 2004. - 328 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com