www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Переваги та недоліки самостійної роботи студентів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Переваги та недоліки самостійної роботи студентів

І. В. Ніколайчук,
(Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка)

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

   Постановка проблеми. На сьогодні основною відмінною рисою організації навчальної діяльності студента є орієнтація у навчальному процесі, головним чином, на самостійну роботу. Відповідно до Положення Міністерства освіти і науки України про організацію навчального процесу у вищих закладах освіти для організації самостійної роботи студентів передбачено до 2/3 загального обсягу навчального процесу. Перехід до такої форми організації навчальної діяльності обумовлений, насамперед, відставанням темпів розвитку освітніх процесів і технологій навчання від темпів розвитку науково-технічного прогресу. Значна частина професійних знань, якими повинен оволодіти майбутній фахівець, поновлюється щороку. Сучасний ринок праці потребує ініціативних, цілеспрямованих і творчих спеціалістів, які мають високий рівень теоретичної та практичної підготовки, уміють самостійно приймати рішення і є джерелом розвитку та прогресу галузі науки або виробництва, в якій вони задіяні.
   Цілком зрозуміло, що для того, щоб досягти відповідного професійного рівня необхідно підготувати майбутніх фахівців до самостійної роботи. Дуже важливо, щоб під час організації процесу підготовки спеціаліста було розвинене в особистості прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації. Реалізація таких стратегій значною мірою залежить від ефективності самостійної роботи студентів, що спонукає педагогічну науку до пошуку нових моделей, технологій раціональної організації, а також від правильного підходу (заохочення) кожного викладача-наставника. Але разом із заохоченням необхідно обов'язково враховувати індивідуальні особливості кожного студента та створювати раціональні умови для самоосвіти.
   Аналіз досліджень і публікацій. Традиційно вчені-педагоги вищої школи трактують сутність самостійної роботи студентів (П. Підкасистий) як "засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності" [4]. Переорієнтація процесу навчання у бік самостійності отримання знань та придбання умінь і навичок обумовлена тим, що нова парадигма освіти самостійну навчальну роботу відносить до однієї з основних форм організації навчального процесу. Аналіз науково-педагогічної літератури (В. Бондар, Г. Гецов, Н. Кічук, Н. Кузьміна, А. Малибог, М. Никаноров, П. Підкасистий та інші) дозволяє побачити існування різних підходів до визначення самостійної роботи. Більш повно педагогічну сутність самостійної роботи, на нашу думку, розкриває трактування її як форми колективної або індивідуальної навчальної діяльності студентів, під час якої вони засвоюють необхідні знання, оволодівають уміннями й навичками, навчаються планомірно та систематично працювати, мислити, формувати власний стиль розумової діяльності [3].
   Дослідження В. Беспалька, М. Кпаріна, Є. Полата, Г. Селевко та інших показують, що в умовах інформаційного суспільства широке запровадження новітніх досягнень, акцентованих на самостійність у навчанні, неможливе без використання нових інформаційних технологій, котрі забезпечують найбільш ефективну реалізацію можливостей для самоосвітньої діяльності, закладену у них. Але разом з тим аналіз наукових праць показав, що теоретичні та методичні аспекти використання нових інформаційних технологій для реалізації конкретних завдань організації самостійної роботи є недостатньо розробленими, що у свою чергу не дозволяє широко використовувати ці технології у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя. Зокрема, поза увагою дослідників залишилася проблема використання засобів нових інформаційних технологій для формування умінь і навичок самостійної навчальної роботи студентів, які є основою для їх подальшого професійного зростання в системі безперервного навчання [5].
   Метою статті є розкриття необхідності розвивати в майбутніх фахівців бажання та уміння самостійної роботи, знання та розуміння переваг і недоліків її організації. Основними завданнями є визначення самостійної роботи як одного з найефективніших методів засвоєння матеріалу, а також розкриття впливу навчального навантаження на особистість студента.
   На сьогодні освіта в Україні зазнала значних перетворень. На зміну шкільній методиці навчання приходить прагнення розвинути у студентів уміння працювати з численними джерелами інформації. Тобто основне завдання вищої освіти полягає не стільки в тому, щоб дати випускникам знання та навички, а скільки в тому, щоб навчити їх учитися, завдяки чому вони надалі, протягом усього життя, зможуть збагачувати свої знання і вдосконалювати свій досвід, аналізувати та використовувати у своїй професійній діяльності досягнення науки й техніки. Дійсно, тільки ті знання, що студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці та дії, будуть насправді міцні. У процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15% інформації, що сприймається на слух, 65% - слух і зір. Якщо навчальний матеріал опрацьовується студентом, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90% інформації.
   На сьогодні навчання за традиційними спеціальностями ґрунтовно й методично забезпечено: створено навчально-методичні комплекси з усіх дисциплін, розроблено банк тестових завдань і тестувальних програм, готуються або розроблено методичні матеріали на електронних носіях. Таким чином, на зміну тій ситуації, коли студент залишався сам на сам з численною кількістю запитань, приходить інше: тепер студент, маючи доступ до літератури, може готуватися до практичних занять, семінарів або іспитів, покладаючись на власне уміння засвоювати подану інформацію [7]. Але таке прискорення темпів життя сучасного суспільства, могутні інформаційні потоки істотно впливають на самопочуття людини. Постійні навчальні перевантаження і, як їхній наслідок, стани постійної фізичної й психічної напруженості стають, на жаль, нормою життя сучасного студента. Дослідження в галузі професійної педагогіки та психології [5], педагогіки вищої школи [1, с 91-99] дають можливість констатувати, що у процесі навчання у вищому навчальному закладі студенти досить часто потрапляють у стресові стани - стани психофізіологічної перенапруженості, яка є наслідком дії емоційно негативних і екстремальних чинників. Ці напружені стани можна схарактеризувати як явища інформаційного, емоційного та комунікативного стресів, що мають різні причини виникнення, але загальні негативні психічні наслідки, зокрема, погіршення здоров'я, психічне "вигорання", втрату молодою людиною інтересу до навчання та майбутньої професійної діяльності.
   Встановлено, що причиною інформаційного стресу найчастіше бувають навчальні перевантаження, коли студентові за чітко регламентований період потрібно опрацювати значний за обсягом матеріал, виконати контрольну роботу, підготуватися до заліку чи іспиту. І якщо сангвініки та холерики ще витримують такі перевантаження, то студенти з переважаючою меланхолічною чи флегматичною складовою темпераменту розгублюються, втрачають думку і не можуть правильно розв'язати проблему, особливо тоді, коли це потрібно зробити швидко, а інформації бракує. Викладачі знають, що коли є можливість діяти в індивідуальному темпі, пристосованому до особливостей нервової системи, студенти ефективно справляються з поставленими завданнями. Однак невчасно виконане завдання, особисті невдачі або зауваження викладача до якості його виконання можуть спричинити у студента почуття образи, приниженої гідності, роздратування, розгубленості, гніву, тобто емоційний стрес, який особливо глибоко переживається в юнацькому віці. Наслідками емоційного стресу можуть бути: заниження самооцінки, втрата впевненості у своїх можливостях, депресія, навіть відмова від навчання.
   Комунікативний стрес, який досить часто переживають студенти, проявляється у підвищеній дратівливості, невмінні захиститися від комунікативної агресії, порушенні етичних норм комунікативної взаємодії. Найбільш поширеними причинами комунікативного стресу є не збігання темпу спілкування студента та викладача, неврахування індивідуальних психічних особливостей студента в спілкуванні, недостатній рівень комунікативної культури викладача, знервованість і перевтома студента надмірним навчальним навантаженням. Не можна не погодитися з думкою С Вгтвицької, яка стверджує, що роздратування, песимізм, поганий настрій педагога породжують у більшості студентів страх, скутість думки, прагнення захиститися від контактів. Студенти зазначають, що у таких ситуаціях вони втрачають віру в себе, бояться відповідати, хоч і знають матеріал [5, с 99]. Таким чином, бачимо, що однією з важливих проблем педагогіки вищої школи є пошук того, як захистити студентів від стресів і психічних травм.
   Важливу роль відіграє те, щоб бажання педагога навчити й бажання студента навчитися були взаємопов'язаними, взаємодоповнюючими. Але, як вже визначено психологами, що без спротиву, без негативної психічної напруженості людина засвоює лише те, що вона сама хоче засвоїти, інакше спостерігається просте заучування без засвоєння. І саме тому викладач має допомогти студентам зрозуміти, що вчитися - це не означає, що потрібно чекати, щоб тебе навчили, а вчитися самому, тобто займатися самонавчанням та самовдосконаленням. Ми погоджуємось із думкою вчених, які вважають, що для отримання якісного продукту в результаті здійснення самостійної роботи доцільно працювати за наступною схемою: постановка мети —> виявлення вихідних даних, їх аналіз —> вибір способу досягнення мети —> виконання дій —> проведення самоконтролю —> коригування досягнення мети —> коригування виконання дій. Така послідовність сприятиме розвитку творчих здібностей студента, цілеспрямованості, відповідальності, наполегливості, дисциплінованості. За цих умов викладач зможе більше впливати на процес формування майбутнього спеціаліста [2].
   Справжня активізація самостійної роботи студентів характеризується не пошуком взагалі, а пошуком шляхів розв'язання проблем, не тільки засвоєнням результатів наукового пізнання, системи знань, але й самого шляху процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самостійної діяльності студентів, розвитку їх творчих здібностей. У результаті практикування самостійної роботи студент навчається уміло організовувати засвоєння знань, свою розумову діяльність, що забезпечує сприйняття, усвідомлення, запам'ятовування, узагальнення, готовність до пошуку необхідного рішення. Він розвиває самосвідомість, самодисципліну, особисту відповідальність, отримує задоволення у самовдосконаленні, самопізнанні, самореалізації [4].
   Для більшої ефективності самостійної роботи студентів обов'язково має бути самоконтроль, а також контроль зі сторони викладача. Кожен викладач повинен скласти для себе програму дій з організації самостійної роботи студентів, яка має складатися з таких етапів: 1. Вивчення умов формування у студентів уміння самостійно виконувати завдання. 2. Аналіз навчального плану й навчальної програми. 3. Визначення змісту й обсягу самостійної роботи. 4. Підготовка переліку знань й умінь, які має здобувати студент у процесі самостійної роботи. 5. Діагностування індивідуальних особливостей студентів і визначення змісту й засобів самостійної роботи для кожного з них. 6. Розроблення банку професійно зорієнтованих завдань для самостійної роботи (для самостійного вивчення теорії, перевірки практичних умінь, здобутих під час самостійної роботи, самоконтролю знань й умінь тощо) та групування цих завдань блоками. 7. Визначення методів контролю самостійної роботи й критеріїв оцінювання виконання завдань. 8. Розроблення системи стимулювання самостійної роботи з урахуванням рівня їхніх академічних досягнень та індивідуальних особливостей [6].
   Таким чином, самостійну роботу можна визначити з однієї сторони як роботу студента з навчальною літературою, що виконується поза основним розкладом занять, з іншого боку, - це постійна, цілеспрямована робота, що здійснюється студентом у ході обов'язкових за розкладом занять, де він слухає і самостійно конспектує пояснення викладача, на практичних або лабораторних заняттях, сам або у колективі виконує лабораторні роботи, розв'язує задачі тощо.
   Висновки. Отже, на сьогодні є потреба ще зі студентських років розвивати у майбутніх фахівців бажання та уміння самостійної роботи, перевагою якої є підготовка особистості до навчання упродовж життя, до подальшої професійної діяльності. Але разом з тим, обов'язково потрібно пам'ятати про взаємозв'язок індивідуально-типологічних особливостей студентів і дидактичних умов їхньої самостійної навчальної діяльності, впливу визначеного взаємозв'язку на результативність самостійної роботи, позитивну динаміку розвитку особистості майбутнього педагога.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження ми вбачаємо у розробці інтегративної методики дослідження індивідуально-типологічних і дидактичних чинників результативності самостійної роботи студентів у навчальних групах освітньо-кваліфікаційних рівнів: "молодший спеціаліст", "бакалавр", "магістр" та упровадженні моделі організації самостійної роботи майбутніх учителів трудового навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : метод, посібник [для студентів магістратури] / Вітвицька С. С. - К.: Центр навч. л-ри, 2003. - 316 с
2. Головко Л. Л. Формування досвіду самостійної діяльності студентів вищої сільськогосподарської школи : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Головко Л. Л. - К., 2000. - 20 с
3. Кучер 3. Форми самостійної роботи студентів за кредитно-модульної системи навчання / Зоя Кучер // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2007. - № 5-6. - С 52-54.
4. Пидкасистый П. И. Организация деятельности ученика на уроке / П. И. Пидкасистый, Б. И. Коротяев // Педагогика и психология. -1985. - № 3. - С. 72
5. Самоукина Н. В. Психология и педагогика профессиональной деятельности / Самоукина Н. В. - [изд. 2-е, доп.]. - М. : ЭКМОС, 2000.
6. ТуркотТ. І. Технологія самостійної роботи студентів, що зберігає їхнє здоров'я (з досвіду роботи) / Т. І. Туркот, І. В. Осадчук // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 3. - С 65-73.
7. Черних В. П. Організація самостійної роботи в сучасній фармацевтичній освіті / В. П. Черних // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 3. -С 132-134.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com