www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Психолого-педагогічні умови створення комфортного середовища в загальноосвітніх закладах у педагогічній спадщині В. Сухомлинського
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психолого-педагогічні умови створення комфортного середовища в загальноосвітніх закладах у педагогічній спадщині В. Сухомлинського

Л. І. Обрізан,
учитель
(Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №2)

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТВОРЕННЯ КОМФОРТНОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

   Постановка проблеми. У час розвинених телекомунікацій, надсучасних мультимедійних технологій, могутніх економічних потрясінь та постійних змін в ієрархії соціального життя можливість встигати за калейдоскопом змін у світі може лише соціально активна, підготовлена людина, креативність, творчість, лідерські якості та суспільно-корисна діяльність якої сприятимуть самовдосконаленню та подальшому суспільному прогресу [5, с 13]. З огляду на це, завдання сучасного вчителя полягає, насамперед, у створенні умов, що максимально забезпечують становлення і всебічний розвиток кожного учня. Проблема створення комфортного середовища в загальноосвітніх закладах України останнім часом набула актуальності, оскільки пов'язана із реформуванням національної освітньої системи на гуманістичних засадах в нових соціально-економічних, соціально-культурних і політичних умовах. Вирішення цієї проблеми потребує звернення не тільки до сучасного передового досвіду, але й до переосмислення багатої спадщини відомих педагогів і науковців. У цьому контексті інтерес становить вивчення проблеми комфортного середовища в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Основні положення, що обґрунтовують доцільність створення сприятливих умов, визначено у Законі України "Про освіту". Як зазначено в державному документі, вітчизняна система ґрунтується на принципах, що мають вагоме значення у створенні належних умов навчання і виховання. До таких належать принципи гуманізму, демократизму, доступності, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей, наступності, розвитку тощо. Сучасні діти - це майбутні громадяни, професіонали, надія української нації, які повинні спрямовувати свою соціальну активність і знання на користь того суспільства, в якому вони зростають [5, с 15]. Тому одним з основних завдань кожного педагога є створення таких умов, за яких кожна дитина має засвоїти певні знання, уміння й навички, а для цього необхідний, насамперед, високий професійний і творчий потенціал учителя.
   Аналіз досліджень і публікацій. Особливості створення умов комфортного середовища педагогічного колективу, важливість професійної діяльності керівників навчальних закладів і виявлення факторів, що впливають на процес педагогічного управління структурами освіти, визначення функцій педагогічного управління розглядаються в роботах В. Крижка, Є. Павлютенкова, Ю. Васильєва, Ю. Конаржевського, В. Пикельної, М. Поташника, В. Симонова, М. Кондаків, М. Альберт, А. Большакова, О. Прняк, Л. Даниленко, Г. Єльнікова, І. Ісаєва, Л. Карамушки, Н. Коломінського, В. Кричевського, П. Лазановського, О. Мармизи, М. Мартиненко, В. Шаркунова та інших.
   Адаптуючись до сучасних умов навчання і життя, вчителі повинні прагнути готувати громадян, здатних до генерування нових ідей, пошуку специфічних технологій і врешті-решт формувати високоосвічених, морально зрілих дітей сьогодення [5, с 20]. Усе це має відбудуватися в одному згуртованому та дружному колективі, ім'я якому - школа. І саме від того, яким є педагогічний колектив та умови навчання, залежить багатство людської душі в майбутньому. Так, з позиції гуманізації навчання О. Киричук наголошує на тому, що кожен педагог має пам'ятати: у навчально-виховному процесі потрібні не тільки професійні знання вчителя, але й розуміння природи дитини, її духовної сутності, індивідуальних особливостей [5, с 27].
   Інноваційні технології дають нам доступ до найрізноманітніших джерел інформації, але вміння правильно їх знайти, усвідомити та використати для продуктивної діяльності у навчально-виховному процесі залежить від особистості вчителя та рівня його освіченості. Лише ерудований, професійно розвинений педагог, який уміє працювати з інноваційними системами, враховує розумові й індивідуальні особливості, рівень підготовленості дитини, здатний відшукати, опрацювати та грамотно подати інформацію учням. Це змусить дітей осмислити й усвідомити її, учителя зробити улюбленцем, а дітей - успішними професіоналами в майбутньому.
   Метою статті є спроба виокремити психолого-педагогічні умови створення комфортного середовища в загальноосвітніх закладах на основі вивчення педагогічної спадщини В. Сухомлинського. На нашу думку, для удосконалення сучасного навчально-виховного процесу необхідно творчо поєднувати педагогічний досвід минулого з надсучасними технологіями. Чимало корисного, науково обґрунтованого можна отримати з наукових джерел видатних педагогів, зокрема педагогічної спадщини В. Сухомлинського ("Школа радості", "Павлиська середня школа", "Серце віддаю дітям", "Сто порад вчителю"). У своїх працях педагог наголошує на одній з найбільш вагомих умов комфортного середовища -почуття краси. Так, у книзі "Серце віддаю дітям" красномовною є думка педагога: "Тому, хто був глухим до природи в дитинстві, хто не відкрив для себе краси першої весняної травинки або мерехтливої в нічному небі зірки, буде недосяжною просто людська доброта [5, с 27]".
   Тема комфортного середовища всеохоплююча, оскільки поєднує елементи різних наукових дисциплін. Із психології запозичується розуміння психологічних процесів, характеру, темпераменту, що є основою для застосування індивідуального підходу до кожного учня; з педагогіки - рівень знань, умінь і навичок, диференціація навчання; з теорії управління - організація, планування та впровадження управлінської діяльності під час побудови ділових взаємин з учасниками шкільного колективу, для створення яких важливе значення має особистість керівника - першої особи в навчальному закладі. Саме від його професійного науково-педагогічного рівня знань, педагогічної культури, вміння контролювати педагогічну діяльність у навчальному закладі, толерантності в управлінській діяльності залежать успіх та якість навчання. Треба пам'ятати, що контроль підживлює плідну працю, але у значній кількості призводить до стресу, психічного вибуху, і як результат, - ненависті до контролюючого тирана. В. Сухомлинський стверджував: "...кожен учитель має пам'ятати, що лише правильний контроль створює позитивні умови, налаштовує на працю [7, с 25]".
   Керівник - важлива особа в навчально-виховному процесі. Від його вміння формулювати геніальні ідеї, бачити мету перспективного розвитку колективу, вирішувати завдання, реалізувати принципи для їх здійснення, використовувати методи та прийоми для реалізації принципів і здійснення завдань, змінювати форми роботи, залежить результативність діяльності педагогічного колективу школи. Саме від вибору керівником стилю спілкування з педагогами буде залежати значущість кожного члена колективу в процесі створення умов комфортного середовища, а, отже, - й досягнення кінцевої мети. Саме гуманність, за твердженням В. Сухомлинського, є основою людських стосунків, тріади складного ланцюга спілкування: вчителі - учні - батьки.
   У досліджуваному аспекті заслуговує на увагу праця В. Сухомлинського "Народження громадянина" (1970 p.): "Першого разу, зазначає вчений-гуманіст, народжується жива істота, другого разу - громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе... Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: "Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку [2, с 17]". Отже, формування громадянина - це досить складний і плідний процес становлення справжньої незалежної та самостійної особистості, початок якої сягає ще шкільних років навчання та виховання. "Займіться перспективою становлення людини-громадянина, адже дитина, якій сьогодні 7 років, через 10 років на ваших очах стане громадянином [2, с.17]". Не випадковим є той факт, що сьогодні науковці приділяють значну увагу громадському вихованню дітей, адже від того, які було створено умови для комфортного навчання, як впливали родина і оточуюче середовище, залежить повноцінність особистості учня-громадянина.
   Важливою умовою, що забезпечує комфортність освітнього процесу є "Методика навчання дітей під відкритим небом". В. Сухомлинський не використовував спеціальних знань передових педагогів. Головним рушійним фактором він вважав дитячу свідомість. Такий підхід можна побачити і на сучасних уроках, де під час екскурсій відбувається живе спілкування учнів з природою. У статті "Невідкладні проблеми теорії і практики виховання" педагог наголошує на реалізації принципу індивідуального підходу до кожної дитини в навчальночзиховному процесі, аби вона могла досягти найвищого щабля інтелектуального розвитку. Для цього вчитель має постійно зосереджувати увагу на психологічному супроводі шкільного навчання, оскільки В. Сухомлинський вважає за необхідне не забути "заглянути в душу дитини" і вже на цій основі здійснювати процес навчання та виховання. Тому павлиський вчений не погоджувався з тими критиками, які вважали, що в окремих його працях психологічний матеріал ніби превалює над педагогічним. В. Сухомлинський стверджував: "Без психології педагогіка взагалі немислима [1, с 5]".Наступною умовою, яка забезпечує комфортність навчання є нагляд за здоров'ям дитини. Підтвердженням цього є відповідні слова видатного педагога: "Я не боюся ще і ще раз повторювати: піклування про здоров'я - це найголовніша праця вихователя [6, с 100]". В. Сухомлинський надзвичайно переймається погіршенням стану здоров'я вихованців: "Відсутність апетиту -грізний бич здоров'я, джерело хвороб і нездужання... [6, с 30]".
   Наступною умовою створення комфортного середовища є творчість педагога в навчанні: "Творчість дітей - це глибоко своєрідна сфера їх духовного життя, самовираження і самоствердження, де яскраво розкривається індивідуальна самобутність кожної дитини [6, с 51]". Треба більше звертати увагу на духовну сутність дитини, любити її. Справжня духовна близькість народжується там, де вчитель надовго стає другом, однодумцем і товаришем дитини у спільній справі: "Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей [1, с 5]". Тобто головною умовою педагогічної діяльності вчителя має стати любов до дітей, але як одна з головних умов успішного навчання ця проблема залишається відкритою для дискусій. Так, В. Кан-Калик стверджує, що можливість спілкуватися з дітьми базується на міцному фундаменті любові, на тому, що в науці називається професійно-педагогічною спрямованістю особистості вчителя. В. Сухомлинський добре це розумів. Він не раз ставив питання про те, що не можна в жодному навчальному закладі її сформувати з книг, оскільки це відбувається у процесі участі людини в суспільному житті, її взаєминах з оточуючими. Педагог стверджував, що любов базується на основі спілкування, яке за своєю природою є педагогічною працею, а, як стверджує В. Кан-Калик, ця праця і є спілкування. Але не тільки вербальне, але й невербальне спілкування активно впливає на дитячу психіку. Щодо зазначеного досить цікавим є лист учителя-початківця школи-інтернату: "Говорять, у медицині найчастіше лікує посмішка лікаря. Глибоко впевнений у тому, що і для дітей не менш важливо, як ми посміхаємося, чи не роздратовані ми. Учні - обличчя вчителя. Учитель, який вміє добре читати з обличчя, може, як правило, керувати своїм психічним станом. Уміє створювати у класі атмосферу колективного пошуку, спільних роздумів. Процес навчання, по-перше, це тернистий шлях спроб і помилок, та і не кожному вдається стати справжнім господарем, творцем у класі, а, по-друге, цими елементами педагогічної діяльності вчителю необхідно оволодівати спеціально. А це зможе тільки той, хто любить свою справу, а значить, і дітей".
   Ставимо питання: чому спілкування є умовою? Тому що без спілкування не можливе розуміння один одного, а, отже, й навчання. При цьому велике значення має не стільки звичайне спілкування, скільки професійне [4, с 8]. Слово вчителя справді впливає на особистість дитини. За допомогою влучного слова вчитель не тільки викладає навчальний матеріал, але й відкриває внутрішній світ дитини, виявляє і розвиває творчу активність, талант дитини, що в майбутньому забезпечує гармонійний розвиток особистості. Ніжне слово спонукає дитину до активних дій, позитивного настрою. З великим задоволенням такий учень виконує доручення і прохання люблячого вчителя. Отже, кожний вчитель, незважаючи на певні недоліки дисципліни учнів, обов'язково має сприяти її становленню і всебічному розвитку. Таким чином, вказуючи на значущість особистості кожного учня, В. Кан-Калик стверджує, що"... вчителю просто необхідно опанувати слово, переконання. Це ключ до вирішення багатьох ситуацій. Недарма раніше говорили, що освіта не дає паростків у душі, якщо вона не протікає на значній глибині. Це проникнення можливе лише в гармонійній єдності високого професіоналізму, акторської й ораторської майстерності вчителя [4, с 9]". "Слово вчителя, - говорив В. Сухомлинський, - нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця. Мистецтво вихователя полягає, насамперед, у мистецтві говорити... [4, с 11]". На значущість педагогічного спілкування звертав увагу О. Леонтьев, зазначаючи, що "... оптимальне педагогічне товариство - це таке спілкування вчителя зі школярами, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів, для формування їх особистості, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання... [4, с 12]". А. Макаренко стверджував: "Я впевнений, що з добром сказане дітям міцне слово має величезне значення, й, можливо, у нас так багато ще помилок в організаційних формах, бо ми ще й говорити з дітьми не вміємо. А слід уміти сказати так, щоб вони у вашому слові відчули вашу волю..., вашу особистість. Цього треба вчитися [4, с 11]". Отже, ми дійшли висновку, що, хоча питання першості створення умов є досить суперечливим і залишається відкритим, але, на нашу думку, для вчителя недостатньо тільки мати знання з основ наук, адже вони можуть передаватися учням тільки через систему живого спілкування. Бути досвідченим педагогом без знання теорії, практичного досвіду, без любові до дитини, педагогічної справи, живого спілкування неможливо.
   Оскільки ми живемо в епоху технологічного прогресу, то повинні обов'язково адаптувати школу до сучасності, враховуючи усі дрібниці: від обладнання (парти, стільці), освітлення, кількості та якості книжкового асортименту - до педагогічної майстерності, вміння якісно подавати навчальний матеріал, щоб діти не тільки змогли його сприйняти, але й запам'ятати та відтворити, щоб вони самі прагнули підвищувати власний інтелектуальний рівень. Звернімо увагу на те, що раніше діти, хоча й були, можливо, недостатньо розвиненими, але саме завдяки більшому спілкуванню з природою розвивалися, були більш чуйними, з високою здатністю до емпатії, логічним мисленням, читали багато книжок, а не просто просиджували за комп'ютером, пасивно сприймаючи набір інформації. Отже, прагнення вчителя здобувати знання, його професійний досвід, любов до педагогічної праці, дітей, педагогічна культура, вербальне та невербальне спілкування є основою свідомого навчання і виховання учнів.
   В. Сухомлинський наголошує на значенні оцінки, проте із застереженням ставиться до системи оцінювання знань учнів, вважаючи, що під час оцінювання треба враховувати всі особливості дитини, адже можна незначним, здавалося б, балом надовго пригнітити дитину. Педагог стверджує, що "атмосфера працелюбства панує у школі лише за умови, що кожна дитина переймається оцінками, які ставить йому вчитель. Оцінки не варто ставити надто часто. Оцінка є морально виправданою лише тоді, коли вчитель оцінює не здібності, взяті в чистому вигляді, а єдність праці та здібностей [4, с 6]".
   Висновки. Отже, педагогічна спадщина В. Сухомлинського заслуговує на детальне вивчення та подальшу реалізацію в навчально-виховному процесі. Педагог розкриває та описує основні психолого-педагогічні умови створення комфортного середовища в загальноосвітніх закладах, зокрема гуманізацію навчання, спрямовану на актуалізацію закладених у дитини природних можливостей розвитку здібностей: формування "почуття краси", доцільність контролю, вибір оптимального стилю спілкування, створення можливостей вибору вчителем варіантів змісту та методик навчання - "Методика навчання дітей під відкритим небом", реалізацію індивідуального підходу до розкриття творчого потенціалу особистості учня, постійний нагляд за здоров'ям дитини, творчість педагога в навчанні, любов до дітей, розвиток мотивації учнів до навчання засобами вербального та невербального спілкування, систему оцінювання (моральна виправданість оцінки).
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження спрямовано на визначення й опис критеріїв професійної готовності вчителів до створення комфортного середовища в загальноосвітніх закладах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонеиь М. Великий українець, славетний педагог-гуманіст і дитячий письменник. До 90-річчя з дня народження Василя Сухомлинського / М. Антонець // Освіта України. - 2008. - № 65-66. - С 5.
2. Антонеиь М. В. О. Сухомлинський про вікові особливості і громадянське виховання підлітків / М. Антонець // Рідна школа. - 2007. - № 9. - С 17-18.
3. Закон України "Про загальну середню освіту" // Історія української школи і педагогіки хрестоматія / уклад. О. О. Любар; за ред. В. Г. Кременя. - К. : Знання, 2005. - С 623.
4. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении / В. А. Кан-Калик. - М. : Просвещение, 1987. - 190 с.
5. Киричук О. Складові духовного розвитку учнів у спадщині В. О. Сухомлинського / О. Киричук // Рідна школа. - № 7-8. - С 27-29.
6. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский. -К. : Рад. школа, 1988. -272 с.
7. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа. Обобщение опыта учебно-воспитательной работы в сельской школе / В. А. Сухомлинский. - М. : Просвещение, 1987- 128 с.
8. Сухомлинський В. А. Как воспитать настоящего человека. Педагогическое наследие / В. А Сухомлинский. - М.: Педагогика, 1990. -288 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com