www.VuzLib.com

Головна arrow Митне право arrow Інтеграція та співробітництво України із Світовою організацією торгівлі (організаційно-правові засади)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Інтеграція та співробітництво України із Світовою організацією торгівлі (організаційно-правові засади)

А. В. Омельченко

ІНТЕГРАЦІЯ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ІЗ СВІТОВОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ТОРГІВЛІ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ)

      В статті досліджуються організаційно-правові засади інтеграції та співробітництва України із Світовою організацією торгівлі. Автор доходить до висновку про те, що зовнішньоекономічна інтеграція є важливим фактором ефективного розвитку економіки України. Однак успіх процесу такої інтеграції тісно пов'язаний із бажанням, готовністю та здатністю України трансформувати національне законодавство та проводити реформи у сфері державного управління відповідно до принципів європейського та міжнародного права, враховуючи при цьому національні економічні інтереси. Зазначене свідчить про перспективність науково-теоретичних та прикладних правових досліджень у цій сфері.
   Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньоекономічна інтеграція, Світова організація торгівлі, правове та організаційне забезпечення інтеграції та співробітництва України із Світовою організацією торгівлі.
   Актуальність. Вигідне геополітичне положення України робить її важливим партнером у сфері зовнішньоекономічного співробітництва. Виходячи з цього, вирішення організаційно-правових проблем зовнішньоекономічної інтеграції України до світового економічного простору є важливим не лише для неї самої, але і для зарубіжних країн та міжнародних економічних організацій, які співпрацюють з нею.
   Постановка проблеми. Вдосконалення організаційно-правових засад зовнішньоекономічної інтеграції України до світового економічного простору є одним із основних факторів підвищення ефективності міжнародного економічного співробітництва України. Досвід інтеграції України до Світової організації торгівлі та практика сучасного співробітництва із цією організацією є важливими та актуальними для їх використання в ході інтеграції України до інших міжнародних економічних організацій.
   Ступінь дослідження проблеми. Представниками юридичної науки вже приділялася увага окремим аспектам правового регулювання міжнародних інтеграційних процесів України [1-11]. Однак поза увагою залишився комплексний науково-теоретичний аналіз організаційно-правових засад інтеграції України у світовий економічний простір.
   Метою даної статті є науково-теоретичний аналіз організаційно-правових засад інтеграції України у світовий економічний простір на прикладі інтеграції та співробітництва України із Світовою організацією торгівлі.
   Основний матеріал. Загальні правові засади економічних відносин України з іншими державами та міжнародними організаціями визначені в розділі IV Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII [12] (ст.ст. 26, 27 зазначеного закону). Як зазначається у ст.11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 № 2411-VI [13] Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур. Враховуючи те, що обсяги даної статті не дозволяють зупинитися на аналізі організаційно-правових аспектів реалізації всіх основних напрямів зовнішньоекономічної інтеграції, зупинимося на аналізі організаційно-правових засад співробітництва України та Світової організації торгівлі (СОТ) як найбільш типового прикладу такої інтеграції.
   Так, з метою координації роботи, пов’язаної з підготовкою приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі — ГАТТ) Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.1993 № 730 було утворено Міжвідомчу комісію з питань приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі [14]. Згідно положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1994 р. № 20 [15], зазначена комісія мала статус тимчасового урядового органу узгодження та координації вирішення питань щодо приєднання України до ГАТТ.
   У подальшому, у зв’язку із рішенням Підготовчого комітету із створення Світової організації торгівлі від 21.12.1994 щодо поєднання процесів приєднання України до ГАТТ та вступу до СОТ, Указом Президента України від 19.02.1996 № 135/96 на Міжвідомчу комісію з питань приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі було покладено виконання функції координації вирішення питань щодо вступу України до СОТ та перейменовано її на Міжвідомчу комісію з питань приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та вступу до Світової організації торгівлі [16]. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 № 581 була затверджена нова редакція положення про комісію, згідно якого зазначена комісія отримала статус тимчасового урядового органу узгодження та координації вирішення питань щодо приєднання України до ГАТТ та вступу до СОТ [17]. Указом Президента України від 04.06.1999 № 619/99 вищезазначену комісію було перейменовано у Міжвідомчу комісію з питань вступу України до Світової організації торгівлі [18]. У зв‘язку із зазначеним, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.1999 № 1967 було затверджене нове положення про комісію, в якому зазначалося, що комісія створена з метою забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади стосовно вирішення питань вступу України до СОТ [19].
   З метою впорядкування системи органів з координації заходів щодо набуття Україною членства у СОТ та усунення дублювання у цій сфері Указом Президента України від 11.04.2005 № 614/2005 [20] вищезазначена урядова комісія була ліквідована у зв‘язку з тим, що Постановою Верховної Ради України від 19.02.2004 № 1532-IV була утворена Спільна парламентсько-урядова комісія з інтеграції України до Світової організації торгівлі та затверджене положення про неї [21]. Відповідно до зазначеного положення, Спільна парламентсько-урядова комісія з інтеграції України до Світової організації торгівлі була тимчасовим робочим органом, створеним для розгляду питань, що виникали у зв’язку з інтеграцією України до СОТ. Комісія складалася з парламентської та урядової частин (склад парламентської частини Комісії затверджувався Верховною Радою України, а склад урядової частини визначався Кабінетом Міністрів України). Голова Комісії обирався Верховною Радою України. Сама Комісія обиралася на строк повноважень Верховної Ради України четвертого скликання. Необхідні матеріально-технічні умови для роботи Комісії та її секретаріату створював апарат Верховної Ради України.
   Основними функціями зазначеної Комісії були: аналіз можливих наслідків вступу України до СОТ та обгрунтування стратегії розвитку економіки України після вступу до СОТ; підготовка узгоджених пропозицій з питань переговорного процесу щодо вступу України до СОТ; підготовка рекомендацій щодо узгоджених дій законодавчої і виконавчої влади у формуванні стабільного і прозорого правового поля для реалізації внутрішньої та зовнішньої політики з урахуванням вимог СОТ; напрацювання рекомендацій, контроль і координація щодо адаптації законодавства до вимог СОТ, а також законодавчого забезпечення зменшення негативних наслідків вступу до СОТ; напрацювання рекомендацій щодо реформування системи державного управління виходячи з вимог СОТ; підготовка рекомендацій з організації співпраці між органами державної влади, суб’єктами господарювання та громадськими організаціями у створенні ефективної системи інформаційного забезпечення щодо вимог і стандартів СОТ та умов їх застосування, а також спільних дій з метою підвищення обізнаності громадськості з питань умов і наслідків приєднання України до СОТ.
   Крім вищезазначених нормативно-правових актів, в період приєднання, а також після вступу України до СОТ, Президентом та Кабінетом Міністрів України було прийнято ряд нормативних документів, спрямованих на регламентацію організаційно-процедурних та інших питань співпраці із СОТ. Зокрема, це Постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.1996 № 329 «Про затвердження на 1996 рік плану першочергових заходів щодо забезпечення процесу приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та вступу до Світової організації торгівлі (СОТ)» [22]; Указ Президента України від 05.09.2001 № 797/2001 «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» [23]; Указ Президента України від 05.02.2002 № 104/2002 «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі» [24]; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 248-р «Про заходи щодо інформаційного забезпечення процесу вступу України до Світової організації торгівлі» [25]; Указ Президента України від 18.11.2003 № 1313/2003 «Про заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» [26]; Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2005 № 408 «Про утворення Центру обробки запитів країн - членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі та їх інформування» [27]; Указ Президента України від 15.06.2005 № 951/2005 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2005 року «Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі»» [28]; Указ Президента України від 17.06.2008 № 557/2008 «Про заходи, пов’язані зі вступом України до Світової організації торгівлі» [29]. Слід зазначити, що важливим етапом на шляху інтеграції України до СОТ стало створення Центру обробки запитів країн - членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі та їх інформування (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2005 № 408 [30]). Згідно положення про нього, зазначений Центр є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі і йому підпорядковується. Центр очолює голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Центр є юридичною особою і утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
   Основними завданнями зазначеного Центру є налагодження співробітництва, взаємодії та обміну інформацією з країнами - членами СОТ і СОТ; отримання запитів та повідомлень від країн - членів СОТ і СОТ, надання відповідей і переліків прийнятих та запропонованих законодавчих і нормативно-правових актів; забезпечення членства України у міжнародних організаціях та участі відповідних центральних або місцевих органів виконавчої влади у міжнародних заходах; проведення аналізу двосторонніх чи багатосторонніх домовленостей відповідно до угод ГАТТ/СОТ; координація дій із збору, обробки та обміну інформацією у сфері міжнародних економічних відносин і міжнародної торгівлі. Відповідно до покладених на нього завдань, Центр здійснює наступні функції: веде реєстр запитів країн - членів СОТ і СОТ та їх інформування; інформує країни - члени СОТ та/або органи СОТ про прийняті та запропонованізаконодавчі і нормативно-правові акти, надає відповіді щодо порушених ними питань; проводить аналіз повідомлень від країн - членів СОТ і органів СОТ про запропоновані та прийняті заходи з метою визначення можливості їх негативного впливу на експортний потенціал України та надсилає ці повідомлення до відповідного центрального органу виконавчої влади для розгляду і розроблення коментарів; здійснює підготовку коментарів з окремих питань, що належать до сфери дії угод СОТ, та подає їх відповідній країні - члену СОТ або органу СОТ; веде реєстр звітів органів СОТ; проводить аналіз документів, що подаються до органів СОТ; проводить моніторинг спорів щодо питань, віднесених до його компетенції, для визначення потенційних проблем, пов’язаних із здійсненням відповідних заходів в Україні, та їх розв’язання. Своєрідним підведенням підсумків окремих етапів інтеграції України до СОТ було проведення парламентських слухань із зазначених питань. Перший раз такі слухання відбулися у 2003 році і їх результатом стало прийняття Постанови Верховної Ради України від 15.05.2003 № 780-IV «Про Рекомендації парламентських слухань про стан підготовки до вступу України до Світової організації торгівлі» [31]. Наступні парламентські слухання з приводу аналізу проблем та перспектив вступу України до СОТ відбулися у 2007 році, результати яких знайшли своє відображення у Постанові Верховної Ради України від 09.01.2007 № 542-V «Про Рекомендації парламентських слухань «Стан підготовки вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ), проблеми та перспективи» [32].
   Як відомо, Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі [33], підписаний у м. Женеві 05.02.2008, був ратифікований Верховною Радою України Законом України від 10.04.2008 № 250-VI [34]. Важливим документом, в якому відображені засади державної політики України щодо членства в СОТ вже після вступу до СОТ є Рішення РНБО від 26.06.2009 «Про звіт Кабінету Міністрів України щодо результатів членства України в Світовій організації торгівлі», введене в дію Указом Президента України від 04.09.2009 № 713/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 червня 2009 року «Про звіт Кабінету Міністрів України щодо результатів членства України в Світовій організації торгівлі» [35].
   Розглянувши звіт Кабінету Міністрів України щодо результатів членства України в Світовій організації торгівлі, Рада національної безпеки і оборони України констатувала, що вступ України до СОТ відкрив широкі можливості для розвитку національної економіки. Набуття членства в СОТ створило позитивні передумови для соціально-економічного розвитку України; поліпшення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних виробників; розширення можливостей споживачів щодо вибору товарів, робіт, послуг; подальшого приведення законодавства України про державну регуляторну політику у відповідність із міжнародно визнаними нормами і правилами. Слід зазначити, що позитивним наслідком вступу до СОТ став початок переговорів з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема, щодо створення зони вільної торгівлі.
   Однак, поряд із незаперечним позитивним стратегічним впливом, пов’язаним із інтеграцією національної економіки та вітчизняного конкурентного простору до умов світового ринку, вступ до СОТ створює певні ризики зниження фінан сово-економічних показників тих вітчизняних виробників, конкурентоспроможність яких є недостатньою через технологічну відсталість, що підвищує ризики подальшого перетворення України в державу з орієнтацією на виробництво товарів з низьким ступенем переробки.
   Важливим є висновок Ради національної безпеки і оборони України про те, що ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки, низька конкурентоспроможність продукції, критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам становлять відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» реальні загрози національній безпеці України, насамперед в економічній та соціальній сферах.
   Виходячи із зазначеного, Кабінету Міністрів України було поставлено завдання здійснити конкретизацію завдань щодо розв’язання проблем, які постають перед національною економікою на сучасному етапі її розвитку та розробити механізми реалізації передбачених завдань, урахувавши при цьому необхідність надання державної підтримки відповідним галузям економіки, виходячи з норм СОТ та фінансових можливостей держави.
   Висновки. Аналіз організаційно-правових засад інтеграції та співробітництва України із СОТ дає можливість зробити висновок про те, що зовнішньоекономічна інтеграція є важливим фактором ефективного розвитку економіки України. Однак успіх процесу такої інтеграції тісно пов’язаний із бажанням, готовністю та здатністю України трансформувати національне законодавство та проводити реформи у сфері державного управління відповідно до принципів європейського та міжнародного права, враховуючи при цьому національні економічні інтереси. Зазначене свідчить про перспективність науково-теоретичних та прикладних правових досліджень у зазначеній сфері.

ЛІТЕРАТУРА

   1. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наукових праць / Академія правових наук України; Київський регіональний центр / О.Д. Крупчан (голова ред.кол.). — К.: ООО «АДЕФ-Україна», 2003. — 322с.
   2. Білозерська Т.О. Адміністративно-правові засади співробітництва України та Європейського Союзу у сучасних умовах: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. — К., 2009. — 24с.
   3. Вишняков О.К. Правове забезпечення зовнішньоекономічної інтеграції України: монографія / Одеська національна юридична академія. — О.: Юридична література, 2007. — 288c.
   4. Горбатенко В.П., Луць Л.А., Бігун В.С., Кресін О.В., Копійка В.В. Європейська інтеграція України: Політико-правові проблеми / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / В.П. Горбатенко (ред.). — К.: Юридична думка, 2005. — 329с.
   5. Зона вільної торгівлі Україна - Європейський Союз та європейська інтеграція: правові та економічні аспекти: зб. статей / Одеська національна юридична академія; Британська Рада в Україні; Українська асоціація європейських студій; Проект «Торговельна політика України» / М.П. Орзіх (відп.ред.). — О.: Фенікс, 2007. — 243с.
   6. Лавренчук А.О. Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Націо нальна академія держ. управління при Президентові України. — К., 2004. — 20с.
   7. Манжола В.А., Муравйов В.І., Філіпенко А.С., Сапсай А. П., Копійка В. В.. Інтеграція України в європейські правові, політичні та економічні системи: монографія / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Л.В. Губерський (ред.). — К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. — 320с.
   8. Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): Матеріали між- нар. наук.-практ. конф./ Відп. ред. В.Ф. Опришко. - К.: КНЕУ, 2004. - 455с.
   9. Опришко В.Ф. Проблеми міжнародного економічного співробітництва України та його правове забезпечення // Правове регулювання економіки: Зб. наукових праць. Вип. 2. Голова редкол. В.Ф.Опришко. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 3-20.
   10. Пономаренко Є.В. Адміністративно-правове забезпечення євроінтеграційних процесів у діяльності органів виконавчої влади України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2010. — 19с.
   11. Україна та європейська інтеграція: публічно-правові аспекти: Монографія / [Авер‘янов В.Б., Грицяк І.А., Демченко С.Ф., та ін.]; за заг. ред. В.Б.Авер‘янова, С.Ф. Демченка. - К.: «Преса України», 2010. - 632с.
   12. Відомості Верховної Ради УРСР від 16.07.1991 - 1991 р., № 29, стаття 377.

 
Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com