www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Сучасні вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сучасні вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів

В. В. Осадчий,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького)

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

   Постановка проблеми. У будь-який часовий період людства вимоги до викладачів, учителів завжди були високими й у колі уваги. Сьогоднішні вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів продиктовані спадком радянського періоду, для якого "була характерна надмірна централізація освіти, повномасштабна ідеологізація навчально-виховного процесу [12, с 6]", що "виявилося у нехтуванні національним змістом, у формалізації педагогічного процесу, в утвердженні авторитарної педагогіки [14, с 16]". У 90-х роках минулого століття розпочалися перетворення у системі національної освіти і серед головних тенденцій було виокремлено: "збільшення можливостей для здобуття вищої освіти завдяки розширенню мережі вищих навчальних закладів та урізноманітненню форм отримання освіти; появу поряд з класичними типами вищих навчальних закладів "неуніверситетського" сектору; академічну мобільність [12, с 6-7]". Реформування освіти України природно поширюється і на педагогічну освіту. Вводяться нові системи оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів та система кредитів. Запроваджується ступенева підготовка спеціалістів, вводиться нова система кваліфікацій з метою наступного переходу до двоступеневої системи "бакалавр-магістр". Пропагуються ідеї демократизації, європейського співтовариства, ціложиттєвого навчання, мобільності студентів і викладачів, компетентнісного підходу. Розвивається сектор недержавної освіти, що означає зменшення державної монополії на освіту, створення здорової конкуренції між різними навчальними закладами, а отже, сприяє розширенню можливостей громадян щодо одержання освіти. Відбувається зміна соціального замовлення щодо професійної підготовки вчителів, що зумовлена необхідністю привести зміст підготовки педагогів у відповідність до соціальної функції та мети освіти.В останні десятиріччя перед вищою педагогічною школою України стоїть завдання переходу до формування професіоналів, які б могли у своїй майбутній професійній діяльності поєднувати глибокі фундаментальні теоретичні знання і практичну підготовку з постійно зростаючими вимогами інформаційного суспільства. Основні положення щодо національної освіти і ролі педагогічних кадрів знайшли відображення у законах України "Про освіту", "Про вищу освіту", Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття), Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Державній програмі "Вчитель", Концепції педагогічної освіти.
   Аналіз досліджень і публікацій. На розв'язання проблем, пов'язаних з підготовкою, професійною діяльністю та післядипломною освітою педагогічних працівників, на забезпечення гарантованої державної підтримки у цій сфері спрямована Державна програма "Вчитель". У Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір (2004) [8] наголошується, що основними завданнями розвитку педагогічної освіти є: забезпечення професійно-особистісного розвитку майбутнього педагога на засадах особистісної педагогіки; приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних та науково-педагогічних працівників до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змін, що відбуваються у соціально-економічній, духовній і гуманітарній сферах, у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах; модернізація освітньої діяльності вищих педагогічних навчальних та наукових закладів, які здійснюють підготовку педагогічних і науково-педагогічних працівників, на основі інтеграції традиційних педагогічних та новітніх мультимедійних навчальних технологій, а також створення нового покоління дидактичних засобів; запровадження двоциклової підготовки педагогічних працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра; вдосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціальності, розширення цільового прийому та запровадження підготовки вчителя на основі договорів; удосконалення мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов для безперервної освіти педагогічних працівників.
   На ключовій ролі учителя у сучасних і майбутніх продуктивних змінах в освіті та суспільстві наголошується в документах міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Європейського Союзу, Ради Європи, Європейської Комісії, Європейської асоціації педагогічної освіти тощо). Наприклад, у доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI століття "Освіта: прихований скарб" [9, с 26-27] зазначається, що: 1. Незважаючи на те, що психологічне і матеріальне становище викладачів значно відрізняється в різних країнах, перегляд їхнього статусу стає необхідним, якщо ми хочемо, щоб "освіта протягом всього життя" виконувала ту основну роль, яку Комісія покладає на нього з метою забезпечення прогресу наших суспільств, а також зміцнення взаєморозуміння між народами. Важливість ролі вчителя повинна бути визнана суспільством і його необхідно забезпечити необхідними повноваженнями, а також відповідними засобами для викладацької діяльності. 2. Однак освіта протягом усього життя приводить нас безпосередньо до концепції суспільства освіти, суспільства, в якому надаються різноманітні можливості навчатися як в школі, так і в ході економічної, соціальної та культурної діяльності. У зв'язку з цим виникає необхідність розвитку зв'язків і партнерських відносин із сім'ями, економічними підприємствами, асоціаціями, культурними діячами тощо. 3. Вимоги оновлювати свої знання та кваліфікацію таким чином стосуються також і викладачів. їх професійна діяльність повинна бути організована таким чином, щоб вони могли мати можливість, і навіть деякою мірою були зобов'язані вдосконалювати свої знання, а також користуватися усіма досягненнями у межах різних сфер економічного, соціального і культурного життя. Такі можливості, як правило, можуть бути забезпечені у межах різних форм навчальних відпусток або періодів відпочинку. Ці формули, шляхом внесення відповідних коригувань, можна було б застосовувати відносно усіх викладачів. 4. Однак, якщо у своїй основі професія викладача є індивідуальним видом діяльності, у тому сенсі, що кожен з них виконує властиві йому функції та професійні завдання, робота у межах групи є необхідною, особливо на рівні середньої освіти, з метою підвищення якості освіти, а також його адаптування до конкретних особливостей класів або груп учнів. 5. Важливим є обмін викладачами та встановлення партнерських відносин між навчальними закладами різних країн. Завдяки цьому можна забезпечити додаткове підвищення якості освіти, а також глибше познайомитися з іншими культурами, іншими цивілізаціями, іншим досвідом. Підтвердженням цьому є здійснювані у певний час проекти. 6. Усі ці напрямки повинні бути предметом діалогу і навіть контрактів з організаціями викладачів, виходячи за межі суто корпоративного характеру таких форм діяльності.
   Мета статті - розкрити найважливіші сучасні вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів, що висуваються у зарубіжних та вітчизняних наукових публікаціях.
   Сьогодні європейські країни пропагують ідеї інклюзивної освіти, яка базується на восьми принципах, а саме: цінність людини не залежить від його здібностей і досягнень; кожна людина здатна відчувати і думати; кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутим; усі люди мають потребу один в одному; справжня освіта може здійснюватися лише в контексті реальних взаємин; усі люди мають потребу в підтримці і дружбі ровесників; для всіх учнів досягнення прогресу скоріше в тому, що вони можуть робити, ніж в тому, що не можуть; різноманітність підсилює усі сторони життя людини [15].
   До здійснення інклюзивної освіти та роботи в інклюзивних школах потрібно готувати сучасних учителів. Тому у межах розвитку інклюзивної освіти у висновках і рекомендаціях міжнародної конференції з освіти "Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє" (Inclusive education: the way of the future) (2008), організованою ЮНЕСКО, державам учасницям рекомендується [17]: 1. Підвищувати статус вчителів та поліпшувати умови їх роботи, розробляти механізми залучення підходящих кандидатів, і утримання в школі кваліфікованих вчителів, що відчувають необхідність використання різних підходів під час навчання. 2. Готувати вчителів, забезпечуючи їх необхідними навичками і матеріалами, необхідними для роботи з різними групами та категоріями учнів і задоволення їх різноманітних освітніх потреб. Здійснювати роботу з учителями у процесі їх професійного розвитку в школі, вивчення питань інклюзивної освіти в ході допрофесійної підготовки, викладання, що враховує рівень розвитку та сильні сторони кожного учня. 3. Підтримувати стратегічну роль третинної освіти в допрофесійному та професійному навчанні вчителів практиці інклюзивної освіти, зокрема шляхом надання необхідних ресурсів. 4. Заохочувати інноваційні дослідження в області процесів викладання та навчання, що стосуються інклюзивної освіти. 5. Навчати шкільних керівників вмінням ефективно реагувати на різні потреби всіх учнів і сприяти інклюзивній освіті у своїх школах. 6. Брати до уваги необхідність захисту учнів, вчителів і шкіл у конфліктних ситуаціях. Інклюзивна освіта висуває вимоги не лише до держави, а й до учителя, який повинен розуміти, що інклюзивна освіта: заснована на праві всіх учнів на якісну освіту; задовольняє основні потреби у навчанні та збагачує життя; прагне розвивати в повній мірі використовувати потенціал кожної особистості; за мету має покласти край всім формам дискримінації та соціальної згуртованості [18].
   Встановленням нового напрямку в галузі освіти та навчання для всіх є освіта в інтересах сталого розвитку (ОІСР), ідеї якої проголошуються у Болонській заяві, що була зроблена на Міжнародній конференції ЮНЕСКО "Освіта для сталого розвитку" (Education for Sustainable Development) (2009 p.) [19]. ОІСР ґрунтується на цінностях, принципах і методах, необхідних для ефективного реагування на поточні та майбутні проблеми. ОІСР допомагає суспільству у вирішенні різних проблем, зокрема: водних ресурсів, енергетики, зміни клімату, стихійних лих, втрати біорізноманіття, продовольчої кризи, здоров'я, соціальної незахищеності та невпевненості. Це має вирішальне значення для розвитку нового економічного мислення. ОІСР приносить нову актуальність, якість, зміст і мету системи освіти та професійної підготовки. Вона передбачає формальну, неформальну та неофіційну освіту, а також всіх секторів суспільства у процесі навчання протягом усього життя. ОІСР базується на цінностях справедливості, терпимості, стриманості та відповідальності. Це сприяння ґендерної рівності, соціальної згуртованості та боротьбі з бідністю. В основі ОІСР лежать принципи підтримки сталого способу життя, демократії та добробуту людини, охорони навколишнього середовища й відновлення природних ресурсів, збереження і сталого використання, створення справедливого, мирного товариства. ОІСР свідчить про взаємозалежності навколишнього середовища, економіки, суспільства і культурного різноманіття з місцевого до глобального рівня, і приймає до уваги минуле, сьогодення і майбутнє.
   З 60-х років XX століття в Європі ведеться дискусія щодо компетентизації освіти, яка в останні роки докотилася і до України. Сучасними науковцями (Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О Савченко, С. Трубачева та інші) пропонується модернізація змісту освіти з урахуванням завдань формування ключових компетентностей молоді. У зв'язку із чим у професійній підготовці майбутніх учителів необхідно забезпечити їх готовність до реалізації компетентнісного підходу у навчальному процесі. С Трубачева виділила умови реалізації компетентнісного підходу в навчальному процесі [6, 51]: 1) чітке усвідомлення учасниками навчального процесу дидактичної специфіки, закладеної в поняття "компетентність" як педагогічної категорії, яка може характеризувати як певний етап в освітньому процесі, так і його кінцевий результат - результат освіти; 2) визначення певних послідовних рівнів у формуванні компетентності учнів. Нормативний результат сформованості компетентності учня також має передбачати контроль за послідовністю її формування з визначенням вимог до рівня сформованості компетентності учнів на кожному з етапів освітнього процесу; 3) чітке визначення вимог до кінцевого рівня сформованості базових компетенцій учнів та до основних етапів їх формування. Учасники навчального процесу мають чітко уявляти структуру освітньої компетенції або основні її інформаційні елементи, які необхідні учневі для набуття певного рівня компетентності; 4) в тексті навчальної програми має бути зазначено та чітко дотримано поступовість формування предметних, загальнопредметних, метапредметних компетентностей учнів.
   Модернізація вітчизняної освіти і її входження у загальноєвропейський освітній простір висувають нові вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів. Як зазначає І. Зязюн, сучасний педагог повинен виконувати "не роль "фільтра" для пропускання через себе навчальної інформації", а бути "помічником в роботі учня, перебираючи на себе роль одного з джерел інформації"; "в ідеалі педагог стає організатором самостійного навчального пізнання учнів, не головною діючою особою в групі учнів, а режисером їхньої взаємодії з навчальним матеріалом, один з одним і з учителем [4, с 56]". На думку науковця, учитель "завжди уособлював у собі мудрість суспільної свідомості і мав непересічний вплив на все суспільство. Він завжди був громадянином і професіоналом, він завжди був наставником, поводирем у майбутнє. Він не може бути поза політикою, але володіючи особливим суспільним статусом, йому слід дотримуватися золотого світового правила демократії: "Політика лише до порогу школи". У виборі громадянських і професійних орієнтирів йому допоможуть вищі національно-державні інтереси, смисл і природа освіти, її соціальне призначення [4, с 17-18]".
   Л. Хомич наголошує, що на сучасному етапі динамічного розвитку суспільства ставляться принципово нові вимоги до педагогічних працівників, а вищій школі потрібно відмовитися від набутих стереотипів у підготовці майбутніх спеціалістів і так організовувати навчально-виховний процес, щоб студенти пройшли всі стадії професійного становлення, які б забезпечували формування в них цілісного досвіду самостійної діяльності [14, с 29-30]. В. Ковальчук вважає, що сучасний учитель передусім "має бути висококваліфікований і далекоглядний професіонал, свідомий та відданий патріот України, тонкий психолог, котрий володіє інформаційними та педагогічними технологіями [5, с 15]".
   Т. Шестакова вважає, що "сучасні гуманістичні пріоритети вищої педагогічної освіти вимагають розвитку суб'єктності майбутніх педагогів, їх самостійності, творчої активності, посилення відповідальності за власний професійний розвиток [16, с 3]". В. Будак зазначає, що "сьогодні суспільству потрібен учитель самодостатній, індивідуально високорозвинений, щасливий, який вміє створювати гуманні стосунки з дітьми, колегами та батьками [1, с 5]", і "університетська педагогічна освіта покликана забезпечувати формування вчителя, який здатний розвивати особистість дитини, зорієнтований на особистісний та професійний саморозвиток і готовий працювати творчо в закладах освіти різного типу [1, с 3]". Н. Семченко наголошує на сформованості лідерських якостей як основних складових професійної компетентності сучасного педагога, адже "професійний розвиток майбутніх учителів у багатьох вимірах передбачає сьогодні насамперед переосмислення самого змісту освіти, його структури, форм організації з виходом на завдання формування лідерських якостей [10, с 1]".
   Особливого значення набуває проблема якісної підготовки випускників педагогічних університетів у зв'язку з їх майбутньою багатофункціональною діяльністю, участю у розвитку освіти, науки, виробництва, духовного життя суспільства. Подальшого вдосконалення вимагає не тільки формування професійних якостей майбутніх учителів, а й виховання у дусі поєднання національних та загальнолюдських цінностей, активної громадянської позиції, плюралізму та демократії. Якщо в радянській системі виховання пріоритет надавався вихованню в колективі, залишаючи проблеми розвитку особистості за межами своїх професійних завдань, то в сучасних умовах на перше місце висувається саме особистість того, хто навчається. Майбутній учитель повинен вміти звертати увагу у своїй майбутній професійній діяльності на формування та розвиток індивідуальних якостей учнів, тобто ефективно використовувати особистісно-орієнтований підхід у навчально-вихованому процесі.
   Учитель часто сенсом своєї праці вважав передачу школярам певної суми знань, сьогодні він повинен створювати певну систему взаємовідносин з учнями, засновану на суб'єкт-суб'єктних стосунках. Це передбачає відношення учителя до учня як до самоцінності і як до суб'єкта його власної навчальної діяльності. Тому основою професіоналізму майбутнього учителя стає його суб'єктність, факторами якої є висока осмисленість життя, мотивація з гуманістичною спрямованістю і внутрішнім локусом контролю та позитивна, гнучка, відкрита Я-концепція [2, с 25]. Останнім часом багато науковців наголошують на тому, що сучасний учитель повинен володіти інформаційно-комунікаційними технологіями і використовувати їх у професійній діяльності (Р. Гурін, М. Жалдак, Л. Макаренко, О. Суховірський, І. Соколова та інші). Такі вимоги зумовлені тим, що на розвиток професійних якостей учителя в сучасних умовах впливає процес інформатизації системи освіти та запровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес. Учені визначають такі основні завдання інформатизації освіти, як-от: формування інформаційної культури людини; забезпечення розвитку особистісних якостей людини, розкриття її творчого потенціалу; підвищення ефективності навчально-виховного процесу на підставі запровадження нових інформаційних технологій навчання, надання діяльності творчого, дослідницького характеру; інтенсифікація методичної роботи та наукових досліджень. Серед нагальних проблем інформатизації освіти в навчальному процесі виокремлюють такі: формування інформаційної культури вчителя; використання нових інформаційних технологій; формування у вчителів навичок щодо організації системної роботи з комп'ютерною технікою в конкретній предметній галузі; розробка нових інформаційних технологій, їх психолого-педагогічних і психофізіологічних засад; підготовка педагогічних кадрів; удосконалення управління освітою; ресурсне забезпечення інформатизації освіти. Основою нових інформаційних технологій є комп'ютерна навчальна система, що поділяється на два типи: традиційну й інтелектуальну. Характерною особливістю для традиційних є наявність однієї навчальної програми, що керує всією навчальною діяльністю; системи другого типу називають допоміжними [3, с 7].
   Л. Макаренко зазначає, що комп'ютерна грамотність є складовою професійної підготовки майбутнього вчителя. На її думку причинами низького рівня підготовки студентів і вчителів до використання комп'ютера є відсутність стійкої мотивації до застосування інформаційних технологій у майбутній професійній діяльності, а також потреби займатися цією діяльністю, необізнаність та недооцінка можливостей використання інформаційних технологій у професійній діяльності вчителя; недостатня увага вищих навчальних педагогічних закладів до забезпечення майбутніх учителів відповідною матеріально-технічною та методичною базою; недосконалість чинних навчальних програм вищої школи, які не враховують специфіку роботи майбутніх учителів в умовах інформаційного суспільства [7, с 8].
   О. Суховірський визначив критерії готовності вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій: рівень навичок кваліфікованого користувача комп'ютерної техніки; знань особливостей використання КТ в початковій школі; умінь використовувати КТ на уроці в початковій школі, здійснювати пошук інформації, отримувати нові знання та здійснювати самоосвіту засобами HIT, створювати власні дидактичні матеріали засобами HIT, діагностувати рівень навчальних досягнень учнів засобами HIT, здійснювати організаційну діяльність та планування засобами HIT, використовувати HIT для наукової діяльності та під час підготовки дипломної роботи [13, с 10]. Науковець наголошує, що "вищий рівень готовності вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій визначатиме надалі процеси розвитку інформаційного суспільства, інтенсифікацію інтеграції інформаційних технологій в життєдіяльність людини, а отже, і загальний рівень інформатизації суспільства [13, с.12]".І. Соколова наголошує, що умовою успішної професійної діяльності вчителя є його професійна компетентність в галузі використання комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. Дослідниця визначила компонентний склад змісту інформаційної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови: знання та вміння. Знання: структури та змісті інформаційної компетенції вчителя ЇМ: психолого-фізіологічних основ сприйняття аудіовізуальної інформації людиною; інформаційних комп'ютерних технологій (програмоване комп'ютерне навчання та контроль, гіпертекст, гіпермедіа, мультимедіа, комп'ютерного моделювання); комунікаційно-інформаційних технологій навчання (аудіо, вщео-курси, відео-телевізійні курси, відеокомп'ютерні курси, CD-Rom курси електронна пошта, телеконференції, відеоконференції, електронні конференції); інтерактивних технологій навчання; дидактичних умов використання інформаційних технологій в навчальному процесі, зокрема у процесі вивчення та навчання ЇМ; специфіки дистанційного навчання та технологій організації самостійної роботи; особливостей організації та підтримки інформаційного середовища в закладі освіти. Уміння: діяти відповідно до типових правил користування ІТН, працювати в глобальній і локальній мережах Інтернетта з комп'ютерними програмами; використовувати сучасні джерела та засоби обробки інформації (електронні посібники, перекладачі, бази даних бібліотек, теле-відеоконференцій, електронної пошти, пошукових систем, і як результат - вибір необхідної галузі знань); уважно стежити за презентованою інформацією щодо сучасних технологій; орієнтуватися в потоці інформації; користуватися послугами, що надаються світовою комп'ютерною мережею INTERNET; використовувати мультимедійні засоби в процесі навчання ЇМ або підвищення рівня професійної компетентності; сприймати, використовувати адекватні матеріали для самостійного удосконалення мовних і мовленнєвих ВН; визначити необхідні джерела інформації під час застосування довідкових джерел мовою, мовами, що вивчаються, здатність знаходити і передавати (переробляти) нову інформацію; використовувати нові технології (знаходити інформацію в базах даних, гіпертекстах; оцінювати власний досвід використання ІТН; спостерігати за розвитком сучасних інформаційних технологій і брати в ньому участь як користувач; працювати в мережі Інтернет (формулювати пошуковий запит, знаходити необхідний документ, відсилати пошту, користуватися бібліотечними каталогами, довідковою інформацією, працювати з періодикою, брати участь у міжнародних телекомунікаційних конкурсах і проектах, публікувати результати власних досліджень) [11, с 223-224].
   Висновки. Отже, сьогодні багато науковців і педагогів усього світу працюють над тим, щоб удосконалити професійну підготовку майбутніх учителів і посилити роль учителя в суспільстві. Одним із важливих чинників цього є визначення вимог до майбутніх вчителів, до їх професійної підготовки, яка повинна бути орієнтована на багатогранну майбутню професійну діяльність. Професійна підготовка майбутніх учителів повинна мати на меті не тільки засвоєння студентами сучасних знань із загальнопрофесійних і фахових дисциплін, виховання високоосвіченої, культурної, гармонійно розвиненої особистості, а й пропагувати ідеї інклюзивної освіти, здоров'язберігаючого та ціложиттєвого навчання, освіти в інтересах сталого розвитку, компетентнісного підходу, демократії, створення єдиної зони європейської освіти, толерантності.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Майбутніх учителів треба спрямовувати на таке оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями, щоб вони стали для них не лише засобом для унаочнення навчальної інформації, а життєвою необхідністю для професійного й особистісного росту та самовдосконалення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Будак В. Д. Якість педагогічної освіти - майбутнє України / В. Д. Будак // Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку : Збірник статей до традиційної IV Всеукраїнської науково-практичної конференції. -Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА, 2002. - С 3-6.
2. Волкова Е. Н. Субъектность педагога: теория и практика : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. псих, наук : спец. 19.00.07 "Педагогическая психология" / Е. Н. Волкова. - М., 1998. - 50 с
3. Гурін Р. С Підготовка майбутнього вчителя гуманітарного профілю до застосування нових інформаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітньої школи : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Р. С Гурін. - О, 2004. -21 с
4. Зязюн І. А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / за ред. І. А. Зязюна. - К.: Віпол, 2000. - 636 с
5. Ковальчук В. Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня док-pa. пед. наук: 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / В. Ю. Ковальчук. - К, 2006. -34 с.
6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук.-К. : К.І.С, 2004. - 112 с
7. Макаренко Л. Л. Комп'ютерна грамотність як складова професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Л. Л. Макаренко. - К., 2007. - 22 с.
8. Наказ МОНУ Про затвердження Концептуальних засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір №998 від 31.12.2004 р.
9. Образование: сокрытое сокровище (Learning: The Treasure Within) Основные положения Доклада Международной комиссии по образованию для XXI века. - Издательство ЮНЕСКО, 1996. - 31 с. - Электронная версия основных положений Доклада подготовлена МОО ВПП ЮНЕСКО "Информация для всех" в 2007 году
10. Семченко И. О. Педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Н. О. Семченко. - X., 2005. - 20 с
11. Соколова І. В. Інформаційна компетентність вчителя іноземної мови: структура, зміст, критерії, умови формування / І. В. Соколова // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук, праць. - К. : Вид-во П/П "ЕКМО", 2004. - Вип. 2. - С 209-225.
12. Соловйов Ю. І. Система підготовки вчителів початкової школи України (1991-1997 pp.): автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. іст наук: 07.00.01 "Історія України" / Ю. І. Соловйов. -Донецьк, 1999. - 16 с
13. Суховірський О. В. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / О. В. Суховірський. - К, 2005. -20 с
14. Хомич Л. О. Система психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня док-pa пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Л. О. Хомич. - К., 1999.-42 с.
15. Что такое инклюзивное образование?
16. Шестакова Т. В. Формування майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" /Т. В. Шестакова. - К, 2006.-22 с
17. CONCLUSIONS AND RECOMMENDATIONS OF THE 48 TH SESSION OF THE INTERNATIONAL CONFERENCE ON EDUCATION (ICE).
18. Inclusive Education
19. Unesco World Conference on Education for Sustainable Development 2008, Bonn Declaration

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com