www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Проблеми викладання фізики в університетах і Болонський процес
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблеми викладання фізики в університетах і Болонський процес

Ю.А. Пасічник,
доктор фізико-математичних наук, професор
(Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова),

Г.О. Шишкін,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ В УНІВЕРСИТЕТАХ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

   Постановка проблеми. Проблеми освіти України, зокрема впровадження основних положень Болонського процесу, часто обговорюються у пресі та на конференціях. Адже до 2010 р. МОН України зобов'язалося перебудувати навчальний процес у ВНЗ згідно з цими положеннями. У Декларації Болонського Стратегічного Форуму 2009 р. [1] зазначено загальні цінності та принципи, які лежать в основі вищої освіти і загальне розуміння того, що вища освіта є фундаментом досягнення людського, соціального й економічного розвитку. Учасники Форуму звернули увагу на важливість публічного інвестування у вищу освіту і наполягають на тому, щоб вона залишалася пріоритетом, незважаючи на поточну економічну кризу, з метою підтримки сталого економічного відновлення і розвитку.
   Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць, педагогічної літератури свідчить, про важливість процесу інтеграції національної системи освіти у Європейську. Багато уваги даному питанню приділяє Міністерство освіти і науки України (матеріали на сторінках МОН), організовуючи відповідні конференції в університетах та інших вищих навчальних закладах. Матеріали конференцій дають інформацію про цю роботу.
   Мета і завдання статті полягає в стислому аналізі стану фахової підготовки фахівців з фізики в Європейських країнах та визначення основних пріоритетних напрямків вдосконалення фізичної освіти в Україні, які сприяють більш успішному входженні країни до Європейського освітнього простору.
   Від рівня знань студентів - майбутніх учителів фізики залежить рівень фізичної освіти в Україні. Насамперед, необхідно вийти на новий рівень інтеграції освіти і науки. "Європа знань" вимагає від сучасного фахівця постійного оновлення знань, вчитель повинен бути науковцем, дослідником, який учиться впродовж життя. Європейський рівень викладання вимагає радикальної модернізації змісту навчальних програм з фізики. Фізика має викладатися так, щоб обмін викладачами та студентами з європейськими університетами демонстрував високий європейський рівень підготовки наших студентів. Відбору абітурієнтів на фізико-математичні спеціальності педагогічного університету повинна передувати робота у спрямуванні симпатій талановитих учнів щодо професії вчителя-фізика. Для цього можна використовувати різні методи, зокрема тестування учнів щодо їх нахилів, психологічних і морально-етичних якостей, необхідних для педагогічної діяльності. Як учасниця Болонського процесу, Україна повинна вирішити певні ключові завдання, що передбачають запровадження до 2010 р. стандартів, рекомендацій та основних інструментів ЄПВО (Європейський простір вищої освіти): Національної рамки кваліфікацій, інноваційної Європейської кредитно-трансферної системи, Додатку до диплома європейського зразка. ЄПВО - це не єдина система вищої освіти, а об'єднання 46 національних систем, що розвиваються відповідно до спільно погоджених принципів. ЄПВО сприяє узгодженню, сумісності, порівнянності та визнанню різноманітних систем вищої освіти. Він не вимагає уніфікації змісту, технологій навчання, але має бути достатнім забезпечення якості у вищих навчальних закладах. Основні інструменти ЄПВО - Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС-ECTS), Додаток до диплома (ДД-DS), Національні рамки кваліфікацій (HPK-NQF) стали загальноприйнятими у ЄПВО. Основне завдання ЄПВО полягає у забезпеченні високого рівня якості вищої освіти і сприянні мобільності суб'єктів європейських університетів шляхом крос-культурного визнання кваліфікацій та їх профілів. На сучасному етапі розвитку ЄПВО важливим викликом є запровадження стандартів, рекомендацій і основних інструментів, що сприятимуть сумісності, порівнянності, визнанню періодів і термінів підготовки (навчання) фахівців після 2010 р. Діаграма розвитку Болонського процесу (Тенденції 1998-2009 pp.) показує етапи своїх досягнень від 1998 р. до 2009 р. [2]. У 2009 р. заплановано та виконуються наступні завдання: соціальний вимір; рівний доступ і закінчення навчання; навчання впродовж життя; працевлаштування; студенто-центроване навчання і місія вищої освіти; освіта, наука (дослідження) та інновація; міжнародна відкритість; мобільність; збір даних; запровадження багатовимірних інструментів прозорості; збільшення фінансування на вищу освіту.
   Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та огляд стандартів якості вищої освіти у Європі [2, 3]. Попередньою умовою є розроблення порівняльних методів і критеріїв для встановлення якості досліджень і навчання. Для цього впроваджено кредитну систему ЄКТС (ECTS). ECTS - European Communiti Course Credit Transfer System (Європейська система трансферу оцінок) - це кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного інституту до іншого. ECTS полегшує читання та порівняння навчальних програм для будь-яких студентів - місцевих та іноземних. ECTS підвищує мобільність і академічне визнання, за її допомогою університети готують і перевіряють навчальні програми. ECTS можна використовувати у будь-яких програмах і методах, вона робить європейську вищу освіту привабливішою для всіх інших студентів.
   Про впровадження положень Болонського процесу на сайті МОН України у 2009 р. опубліковано Національний Звіт України за 2007-2009 pp. [4]. Дійсно, багато позитивного зроблено у цьому напрямку, у нашій системі освіти є багато позитивних рис, але відчуття невиконання європейського рівня на 2009 р. не залишає спеціалістів, які дбають про освіту. Багато пунктів "Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 р." не виконано, або виконано частково [2]. Не підготовлено національної рамки кваліфікацій, що є порівняною із загальною рамкою кваліфікацій ЄПВО. Відсутнє запровадження окремих фінансових або інших стимулів для покращення внутрішнього забезпечення якості освіти в навчальних закладах. Тільки деякі ВНЗ опублікували стратегію постійного підвищення якості та запровадили процедуру внутрішнього ухвалення, моніторингу і періодичного перегляду програм та кваліфікацій. Жоден із ВНЗ не застосовує послідовно оцінювання студентів у вищих навчальних закладах, яке визначає досягнення очікуваних результатів навчання (на основі опублікованих критеріїв). Відсутнє зовнішнє оцінювання національних агенцій забезпечення якості, а також членства у Європейській мережі забезпечення якості (ЄМЗЯ). Не існує встановлених національних процедур щодо оцінювання попереднього навчання як основи для доступу до програм вищої освіти; неможливі портативні гранти і займи в Україні; не застосовуються Рекомендації щодо забезпечення якості у заміжкордонній вищій освіті OECD/UNESCO для міжкордонного забезпечення українських освітніх програм і вхідного забезпечення вищої освіти. Основні виклики у вищій освіті України на майбутню перспективу налічують 17 проблем, які треба вирішувати [4].Насамперед, ми будемо говорити про фізичну освіту, оскільки викладаємо фізику у педагогічному університеті. 1. Викладання фізики у ВНЗ вимагає сучасних приладів для лекційних і лабораторних експериментів. Забезпечення приладами для проведення лабораторних робіт у ВНЗ практично відсутнє. 2. Майбутній викладач фізики повинен вчитися працювати на новітніх наукових установках, проводячи наукову роботу з аспірантами і студентами на міжнародному рівні, але у ВНЗ трапляється це зрідка. Адже до цього часу основна наука зосереджена у Національній академії наук України, а в академії свої фінансові, інформаційні, комунікаційні тощо проблеми. 3. Робоче місце викладача має відповідати сучасним європейським нормам, передбачаючи необхідну кількість комп'ютерів на викладача і студентів. Тільки у цьому випадку можна організувати обмін студентами та викладачами з європейськими університетами. Відповідних приміщень і фінансів немає. 4. У студента збільшується час на самостійну роботу у зв'язку зі зменшенням годин на аудиторні заняття. Практична допомога у цьому мінімальна. Немає відповідних посібників, програм, комп'ютерної і інформаційної підтримки тощо. 5. Викладач затрачає значно більше часу на контроль навчальних блоків. І чи необхідно так прискіпливо контролювати роботу студента? У провідних університетах Європи взагалі дають повну свободу дій студенту. Письмовий екзамен виконується під шифром. Студент платить за отримані знання і кваліфікацію. Індивідуальні заняття проводяться з 2-5 студентами. У нас ВНЗ прив'язані до норми співвідношення студент-викладач з 2001 p., що не сприяє якості підготовки спеціалістів. 6. 40-60% студентів працюють, зокрема у школах, і це перетворює процес контролю знань у формальність. 7. Великий відсоток наших студентів вступає до ВНЗ тільки за дипломом, про що свідчать статистика і преса.
   Порівняємо наші можливості з умовами проведення навчальної і наукової роботи в одному з провідних університетів Великобританії, який постійно посідає перші місця у міжнародному ранжуванні.
   Це, наприклад, Кембриджський університет із відомою Кавендішською лабораторією, де готують висококваліфікованих спеціалістів - фізиків, які не шукають роботу, а їх запрошують фірми і університети на викладацьку та наукову роботу [5].
   Кембриджський університет (англ. University of Cambridge) -другий за часом створення після Оксфордського університет у Великобританії. Заснований в 1209 р. групою професорів і студентів, які втекли з Оксфорду після сутички між міським населенням і студентами. Це один з найстарших університетів Європи і великий науковий центр. Університет мав у 2006 р. 18396 студентів, із них - 6378 аспірантів. Кембридж постійно входить до п'ятірки кращих всесвітніх університетів. Наприкінці 2006 р. повне фінансове забезпечення університету й коледжів було оцінено в 4,1 мільярдів фунтів стерлінгів (ф.с.) (US$ 7,9 мільярдів), 1,2 мільярд ф.с. відноситься безпосередньо до університету, 2,9 мільярдів ф.с. - до коледжів [5].Бакалавр мистецтв, що закінчив Кембриджський університет, за обсягом обов'язкових для нього знань по програмі "трайпоса" (tripos), тобто іспиту на звання бакалавра "з пошаною" (with honours), перевершують навіть ті вимоги, які пред'являються у нас під час іспиту на ступінь магістра. Більше половини студентів задовольняються звичайним ступенем бакалавра. Пщ час влаштування на державну або приватну службу особам, що одержали ступінь бакалавра "з пошаною", надається перевага перед бакалаврами; навіть місце у списку бакалаврів, який публікується університетом, має істотне значення. Особи, що прибули до Кембриджу три роки після одержання ступеня бакалавра "з пошаною", удостоюються ступеня магістра (Master) без додаткових випробувань або дисертацій.
   Кембриджський і Оксфордський університети донині дотримуються середньовічної європейської системи, відповідно до якої студенти навчаються не на факультетах, як це звичайно прийнято, а в коледжах. І зараз вони є суперники тільки в області рівня засвоєння дисциплін, результатів навчання і, звичайно, у спорті. І таке суперництво йде на користь усім. Бажаючий вступити до цього навчального закладу спочатку має обрати певний коледж і тільки потім заявляти дисципліну, яку він має намір вивчати, навіть у тому випадку, якщо у цьому коледжі обрану ним дисципліну найближчим часом не викладатимуть.
   Вступних іспитів у Кембриджі не існує, але це зовсім не свідчить про те, що потрапити туди легко. Для цього необхідно виконати кілька умов. Перше: абітурієнт повинен мати свідоцтво про закінчення саме англійської школи; друге - максимальну кількість вищих балів, набраних у процесі шкільного навчання, а також - рекомендаційний лист від класного керівника; третє - проходження через серію із трьох 20-хвилинних співбесід. Зазвичай це випробування витримує лише кожен другий.
   Якщо усі подані документи відповідають певним вимогам, а всі три співбесіди, покликані з'ясувати, наскільки здобувач ерудований, який рівень його виховання, а також яка у нього уява про обрану спеціальність, пройдені успішно, абітурієнт може вважати себе студентом Кембриджського університету. На тих абітурієнтів, що вступили чекають колосальна відповідальність і важка праця, адже головним принципом Кембриджу є постулат: "життю навчити не можна, але навчитися можна". Зміст його в тому, що у кембриджських стінах немає нічого обов'язкового, а це значить, що студент повинен проявляти самодисципліну, щоб досконало опанувати мистецтву самоосвіти. Для цього в університеті створено усі умови: найсучасніші лабораторії, чудово укомплектовані бібліотеки, кращі викладачі, звичайно система індивідуального навчання - більше, ніж із двома студентами викладач занять не проводить, а також лекції, обов'язкові тільки з технічних спеціальностей.
   Навчання в університеті триває 3-4 роки (виключення становлять лише майбутні медики та ветеринари, яким на всебічне освоєння цих спеціальностей потрібно не менше 7 років). Навчальний рік починається у жовтні та закінчується у червні. Утутешніх студентів канікули три рази на рік — на Різдво, Великдень і влітку. Варто зазначити, що далеко не всі студенти витримують такий ритм життя й подібні навантаження. Відрахування зі складу студентів у процесі навчання (як добровільне, так і примусове, останнє -явище досить виняткове), незнане, але існує. Екзаменаційні сесії складаються студентами письмово без зазначення авторства. Таке поняття, як "екзаменаційна картка", відсутнє. По закінченню університетського курсу студент одержує ступінь бакалавра, а той, хто закінчив аспірантуру - ступінь доктора. Вчені ступені у Кембриджі присвоюються за 25 спеціальностями. За 100 років існування найпрестижнішою у світі премії - Нобелівської її лауреатами стали 60 випускників університету.
   Рівень цін за навчання залежить від громадянства студента. Для громадян Великобританії передбачено цілу систему пільг, зокрема гранти і банківські позики. У середньому вартість навчання становить 13 000 фунтів стерлінгів, але іноземці сплачують в 3-4 рази більше. Ці суми мало кого зупиняють, світовий престиж Кембриджу настільки високий, що університетська влада може дозволити собі подібну політику. На сьогоднішній момент у Кембриджі навчається 15 500 студентів, 15% з них-іноземці з більш, ніж 100 країн світу. Річний обіг університету (не враховуючи коледжів і видавництва Кембридж "Юнівесіті Пресе") становить 250 млн. доларів. У структурі Кембриджського університету міститься 31 незалежний коледж, кожен з яких має свою історію, гімн і символіку. Що ж стосується дисциплін і програм викладання, то вони єдині.У 2006-2007р. У Кавендішській лабораторії витрати за дослідницькими грантами у цілому становлять £15 мільйонів (М); Майже £11М - з UK Дослідницької Ради; Science and Technology Facilities Council (STFC) -£3,2M; Engineering and Physical Sciences Research - Council (EPSRC) - £7,6M; Medical Research Council (MRC) - £40 тисяч (k); Biotechnology and Biological Sciences Research Council (BBSRC) -£3k тощо [5].Штат Кавендішської лабораторії (дослідного інституту фактично) -всього 750 осіб, із них заслужені і запрошені професори - 70, асистенти -140; штатні контрактники - дослідники (PDRAs) - 150, студенти-дослідники -250 осіб. Навчання студентів (Undergraduate Teaching) триває 4 роки.
   На 1-му році навчання (Part ІА) - 400 студентів; 2-й рік (Part IB (single))- 170; Part IB (double) - 150; 3-й рік (Part II) - 120; 4-й рік (Part III) -100. Перший рік студенти, які вивчають загальну фізику (Natural Sciences)), вивчають математику і виконують три експериментальні теми (three experimental subjects and mathematics). Студенти 3-го і 4-го років навання більшість свого часу проводять у Західному Кембриджі. Студенти за перші два роки слухають лекції в центрі і проводять практичні заняття в лабораторії.
   У доповіді Юрія Васильовича Сухарникова, завідувача відділом інтеграції в Європейський освітній і науковий простір [6], є інформація про ціну (в доларах США) навчання бакалавра за 2005 р. і витрати на одного студента за рік у провідних університетах США.

Таблиця 1
Витрати на студента у провідних університетах США

Університет

Вартість навчання

Витрати на одного студента

Гарвардський університет

18745

36291

Стенфордський університет

17775

60623

Каліфорнійський університет - Berkeley

3969

14882

Массачусетський технологічний інститут

19000

32825

Каліфорнійський технологічний інститут

16110

26498

Колумбійський університет

17944

36937

Принстонський університет

19900

27779

Чиказький університет

18207

20923

   Студенти сплачують кошти за підготовку бакалавра у розмірі від 4 до 20 тисяч доларів США за рік, проте витрати на одного студента коливаються від 20 до 60 тисяч. США вкладає кошти у підвищення ціни "людського капіталу", який за деякими оцінками становить 60% багатства країни.
   На дев'ятому з'їзді Російського союзу ректорів (РСР) [7] весною 2009 р. ректор Московського державного університету В. Садовничий закликав ВНЗ "не задирати планку" - і встановлений ними розмір оплати за навчання студента не повинен перевищувати тієї суми, яку держава передбачає з бюджету на кожного бюджетного студента: "Якщо з бюджету щорічно виділяється по 160 тис. руб. на кожного, то й із платника треба брати не більше" [7]. Таким чином, мабуть на студента в Росії у середньому витрачають 4-6 тис. дол. США.
   Висновки. На сайті МОНУ у 2006 році з'явилися статистичні дані, які дозволили оцінити витрати на студента інститутів та університетів України. На одного студента держава витрачає від 1000 до 5000 гривень за рік [9]. Такі мізерні суми недостатні для підготовки сучасного кваліфікованого спеціаліста, особливо, фізика, оскільки наукові прилади й установки надзвичайно багато коштують. В Україні як значення ВВП на душу населення, так і витрати на студента настільки різняться від європейських даних, що це створює велику проблему у процесі приєднанні до Європейського простору вищої освіти.
   Для підвищення якості навчання фізики та забезпечення входження країни до Європейського освітнього простору необхідно підвищення фінансування з боку держави на підготовку фахівців, а також поліпшення матеріально-технічної бази навчальних закладів.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Одним із шляхів поліпшення якості освіти, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах сучасного суспільства є впровадження профільного навчання у старшій школі [8]. Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту " до 2010 р. наша старша школа має стати повністю профільною, а тому необхідно використати всі наявні ресурси для відпрацювання моделей профільного навчання, створення навчально-методичного забезпечення та підготовки педагогічних кадрів. С Ніколаєнко зазначив, що аналіз статистичних даних свідчить про те, що дотепер у профілізації старшої школи присутні елементи профанації.
   Підвищення якості навчання фізики в університетах не можливо без базової фундаментальної підготовки майбутніх абітурієнтів. Перехід на профільне навчання в старшій школі частково розв'язує цю проблему. Однак сучасні майбутні вчителі фізики до роботи в профільній школі не достатньо підготовлені. Подальші пошуки в розв'язанні вище зазначених проблем ми бачимо у вдосконаленні системи підготовки вчителів фізики до роботи в умовах профільного навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аналіз фінансування по КПКВ 2201160 "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами III і IV рівнів акредитації за січень-жовтень 2005 рік".
2. Болонський процес. Національний звіт: 2007-2009. 02 березня 2009.
3. Время №°46. -20 марта 2009 p.
4. Декларація Болонського Стратегічного Форуму 2009. Bologna progress. Benelux. 2009.
5. Освіта в інноваційному поступі суспільства (Тези доповіді Міністра освіти і науки України С.М.НІколаєнка на підсумковій колегії МОН України 17 серпня 2006 р.) Освіта України. №60-61 (754) від 14.08.2006 р.
6. Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти. 28 травня 2009. НАКАЗ МОН України № 612 від 13.07.2007 "Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року".
7. Сухарников Ю.В. Сущностные основания Болонского процесса и проблемы высшей школы Украины. Презентація доповіді 30.06.2006 p. / Ю.В. Сухарников
8. Шинкарук Василь. Основні напрямки модернізації структури вищої освіти України / В. Шинкарук.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com