www.VuzLib.com

Головна arrow Фізична географія arrow Вертикальна зональність
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вертикальна зональність

Вертикальна зональність

   Прояв вертикальної зональності в горах та її схожість із зональними типами ландшафтів на рівнинах суші земної кулі мимоволі наводить на думку про однаковість їх природи. Насправді це не так. З підняттям угори зменшується тиск повітря, вміст у ньому пилу, діоксиду вуглецю і навіть водяних парів, а інтенсивність сонячної радіації зростає на 10 % за 1 км висоти. Ще більше зростає ефективне випромінювання, особливо довгохвильове (теплове). Це викликає зниження температури повітря з висотою і різкі її амплітуди при переході зі світла в тінь і з дня в ніч. Кількість ультрафіолетових променів з висотою зростає, тому активізується фотосинтез, а в повітрі зменшується кількість бактерій.
   Обсяг атмосферних опадів збільшується в горах лише до певної висоти: в помірних широтах і у вологих тропіках — до 2000—3000 мм, в сухих тропіках — до 4000 мм і вище, в приполярних широтах — до 1000 мм. З висотою зростає в кілька разів поверхневий стік, покращується дренаж. Одночасно посилюється ерозія. Болота на верхніх частинах гір практично відсутні, гірські тундри змінюються криволіссям і луками.
   Розвиток біокомпонентів гірських ландшафтів йшов паралельно з підняттям самих гір, тому вони мають багато спільних з рівнинами видів рослин і тварин. Але в цілому гірська флора більш різноманітна у порівнянні з рівнинною, в її складі часто трапляються ендемічні види. Все це зумовлює відмінність вертикальної зональності від рівнинної. Будь-яка зона в горах, як правило, дуже мало нагадує відповідні аналоги на рівнинах.
   Висотна поясність кожної гірської системи має індивідуальні особливості. Структура вертикальної зональності в горах залежить від положення гір в тому чи іншому географічному поясі або секторі і, звичайно, від їх висоти, експозиції схилів і давності флори. Та найбільше на природу гір, формування структури їх висотної зональності впливають особливості в розподілі тепла і вологи.
   Кількість вертикальних поясів у горах буває різна, бо залежить від висоти гір: на високих горах їх більше, ніж на низьких. Ця кількість зменшується від екватора до полюсів. Найповніша і найскладніша система вертикальних поясів у низьких широтах, а найменше їх у високих широтах. Якщо гори розташовані в тундрі, то їх висотним поясом може бути лише пояс вічного холоду. У напрямі від екватора до полюсів збільшується й подібність вертикальних поясів з відповідними ландшафтними зонами.
   У різних горах сформувалися свої спектри висотних природних зон. Особливості їх клімату, рослинності, ґрунтів, багатьох геохімічних процесів і явищ пов'язані з тими ж факторами, що і на рівнинах, тільки вони мають більш складний характер.

 
Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com