www.VuzLib.com

Головна arrow Фізична географія arrow Форми земної поверхні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Форми земної поверхні

Форми земної поверхні

   Форми земної поверхні досить різноманітні. Серед них основними є ті, що поширені на значних площах.
   Рівнини — це мегаформи (великі форми) рельєфу, які мають великі площі і незначний перепад висот. Рівнини на суші бувають на різних гіпсометричних рівнях і в геологічній структурі відповідають платформам. Залежно від спрямованості новітніх рухів земної кори та дії екзогенних процесів рівнини поділяють на три типи: денудаційні, які утворені багатовіковими підняттями окремих ділянок; цокольні, які знаходяться на місці розвитку платформенного чохла, та акумулятивні, які сформувалися в результаті вікових опускань літосфери. Як правило, рівнини за походженням бувають складні, але найчастіше їх класифікують за морфологічними та морфометричними ознаками. Усі без винятку рівнини в результаті новітніх рухів земної кори розпались на окремі ділянки, які прийнято називати низовинами, височинами, кряжами, плато.
   Низовини займають частину рівнини, що залягає нижче 200 м. У геологічній структурі їм відповідають синеклізи — великі ділянки опускання. Височини — ділянки рівнини, що піднімаються над навколишньою місцевістю не вище 500 м і відповідають у геологічній структурі антеклізам — щитам. Кряжі — витягнуті форми рельєфу, що відповідають поодиноким периферійним складкам. Плато — це височини, утворені майже горизонтально залягаючими варами осадових порід з плоскою поверхнею і стрімкими схилами. Ці своєрідні рівнини можуть мати середні висоти від 200 до 3000 м. Як приклад низьких плато можна назвати Устюрт, Тургайське, Приленське. До високих належать плато Путорана, Анабарське, Великий Басейн, Колорадо та ін.
   Таким чином в поняття "рівнина" входять вирівняні поверхні Землі, що лежать на різних абсолютних висотах і утворені переважно екзогенними факторами: дією рік, льодовиків, морів і процесами вивітрювання. В одних випадках відбувається накопичення осадових порід, в інших — руйнування давніх порід та їх винесення. Внутрішні сили, які піднімають або опускають певні ділянки земної кулі, значною мірою визначили місце, час і висоту рівнин, що утворилися.
   Гори — це теж мегаформи рельєфу, але вони здіймаються над рівнем моря вище 500 м і мають розчленований рельєф зі стрімкими схилами і чітко окресленими вершинами. Гори прямолінійно, дугоподібно або у вигляді ізольованих піднять простягаються на сотні і тисячі кілометрів і мають різні абсолютні висоти. За висотою гори поділять на низькі (до 1000 м), середні (до 2000 м), високі (до 5000 м) і дуже високі (більше 5000 м).
   Гори утворюються переважно під дією внутрішніх сил Землі. В одних випадках вони виникають внаслідок зім'яття у величезні складки осадових порід, і тому їх називають складчастими. Досить поширеними є складчасто-брилеві гори. їх ще називають відродженими горами. Вони в минулому були складчастими, пізніше зазнали сильного руйнування, а в альпійську епоху окремі їх брили знову були підняті на велику висоту. Тоді ж були зім'яті в складки і більш молоді відклади.
   Складчасті гори утворилися переважно в альпійську епоху гороутворення, за геологічним віком вони порівняно молоді. До них належать Альпи, Карпати, Кримські гори, Кавказ, Памір, Гімалаї, а також Тихоокеанський пояс гір та ін.
   Брилеві гори характерні для давніх платформ. Вони утворюються внаслідок того, що ендогенні сили розколюють фундамент платформ на окремі брили і піднімають їх на різну висоту. Такими горами є Східний Саян, Яблунівський і Становий хребти, Ефіопське нагір'я, Драконові гори та ін.
   Складчасто-брилевими горами є гори Тянь-Шань, Памір, Алтай, Скелясті і Скандинавські гори, південна частина Великого Вододільного хребта.
   Досить поширеними формами земної поверхні є нагір'я і плоскогір'я — великі території, що включають окремі хребти, міжгірні улоговини, невеликі рівнини. Різниця висот у нагір'ях не досягає значної величини, оскільки нагір'я — це частіше за все знову підняті зруйновані гірські утворення. Такими є, зокрема, нагір'я Вірменське, Станове, Яно-Оймяконське, Колимське, Корякське і Тібетське — найбільше в світі.
   Плоскогір'я утворилися здебільшого на місцях зруйнованих мільйони років тому високих гір. Нині вони знаходяться на висотах від 500 до 2000 м. Такими є, наприклад, Середньосибірське плоскогір'я, плоскогір'я Декан та ін.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com