www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Роль гри як організаційної форми навчання у підготовці студентів до педагогічної практики
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Роль гри як організаційної форми навчання у підготовці студентів до педагогічної практики

В.В. Перетятько,
кандидат педагогічних наук
(Запорізький національний університет)

РОЛЬ ГРИ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

   Постановка проблеми. Педагогічна практика є важливою ланкою в системі професійної підготовки майбутнього вчителя. Пам'ятаючи, що практика є критерієм істини, до педагогічної практики серйозно ставляться навіть не дуже сумлінні студенти. Адже відомо, що в процесі професійної педагогічної діяльності перед студентами-практикантами постане ціла низка певних труднощів. Тому ми вважаємо, що підготовка студентів до такої діяльності має розпочинатися заздалегідь, під час навчання, зокрема на лабораторних заняттях.
   Підготовка студентів до педагогічної практики відбувається відповідно до одного з основних принципів дидактики - принципу активності й свідомості навчання. Утіленням його в цьому контексті, на нашу думку, є особистісно орієнтований підхід. "Під "особистісно орієнтованим підходом найчастіше розуміють методологічну спрямованість навчального процесу на особистість студента, що дозволяє, спираючись на можливості, здібності і творчий потенціал, забезпечувати процеси професійного саморозвитку, самореалізації і самоствердження особистості майбутнього фахівця, становлення його індивідуальності, творчого стилю діяльності" [3, с.48].
   Навчаючись в університеті, студент повинен мати можливість моделювати, опрацьовувати й закріплювати власні професійні дії та вчинки. Подібні можливості, на нашу думку, вдало реалізуються завдяки такій організаційній формі навчання, як гра.
   Аналіз досліджень і публікацій. Дидактичні аспекти застосування ігор у навчальному процесі вищої школи досліджувалися багатьма науковцями, серед яких: Р.Бекірова, О.Вербицький, С.ВІтвицька, А.Маркова, М.Недужий, В.Пестряков, Н.Рибалко, М.Фомін, П.Щербань та ін.
   Основною метою статті є проаналізувати та узагальнити можливості гри як організаційної форми навчання в межах особистісно орієнтованого підходу в контексті підготовки студентів до педагогічної практики.
   З точки зору психології, "гра - це форма діяльності людини, головними чинниками якої є: настрій змагання, можливість для самовиразу людини (учасника гри) і його самоствердження" [4, с 17]. У психолого-педагогічній літературі водночас із поняттям "гра" у словосполученнях використовуються терміни навчальна, ділова, дидактична, імітаційна, рольова і т. п. Застосування кількох термінів у розумінні цієї організаційної форми підтверджує її різноплановість, можливості й багатофункціональність.
   "Ділова гра являє собою форму відтворення предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання таких систем відношень, які характерні для цієї діяльності як цілого" [6, с 170]. О.Вербицький [1], автор контекстного підходу до навчання фахівців, звертає нашу увагу на те, що в діловій грі студент виконує квазіпрофесійну діяльність, яка поєднує в собі навчальний і професійний елементи. Тобто, знання та вміння засвоюються ним не абстрактно, а у контексті професії. Спираючись на пріоритет формування професійних якостей майбутніх фахівців О.Вербицький зазначає таку особливість навчальної ділової гри, яка полягає у відтворенні контексту майбутньої праці в його предметному й соціальному аспектах. При цьому вона відтворює предметний контекст через обставини умовної практики і соціальний контекст, у якому студент взаємодіє з представниками інших рольових позицій. Процес розробки та організації ділової гри будується на реалізації п'яти психолого-педагогічних принципів: "імітаційного моделювання; проблемності змісту; рольової взаємодії у спільній діяльності; діалогічного спілкування; двоплановості ігрової навчальної діяльності" [6, с.171-172].
   Ділову гру, яка проводиться у навчальних закладах з метою здобуття професійних знань, уважають дидактичною. Такі ігри, як правило, носять міжпредметний характер, але базуються на окремій дисципліні із фаху. До обов'язкових елементів ділової гри належать: дидактичне (навчальне) завдання; навчальне виробниче ігрове завдання, що пов'язане з роллю, яку виконує студент; наявність ролей; відмінність ролевих цілей; ігрова (конфліктна) ситуація, яка виражається в умовах, сценарії гри і подається у вигляді опису ситуації, а також фабули дії, що розвивається; правила гри, тобто ті обмеження, за які не можуть виходити гравці, а також штрафні санкції; колективний характер гри, взаємодії гравців у процесі гри, що виражаються, з одного боку, у виробленні колективних рішень, а з другого - допускають їх багатоальтернативність; атмосфера змагання у грі, яка досягається системою індивідуальної або групової оцінки діяльності учасників гри [8, с 108].
   Питання різноманіття видів гри як організаційної форми навчання розглядається в літературі досить широко. Розроблена нами схема являє собою графічну інтерпретацію узагальненої класифікації ігор, які застосовуються у вищих навчальних закладах (схема 1). Розглядаючи ігри як засіб активізації діяльності студентів, їх поділяють за першою з наведених класифікацій, запропонованою київськими дослідниками [4, с.19]. А саме: ділові, ситуаційні, інженерні, пізнавальні, машинні, організаційно-діяльнісні. На нашу думку, ця класифікація ігор досить глибока, але вона не визначає такий їх різновид, як дидактичні ігри. Н.Недужий для навчання загальноосвітніх дисциплін запропонував у своєму дисертаційному дослідженні дві такі класифікації: за характером пізнавальної і трудової діяльності студентів і за загальною дидактичною метою. Згідно з першою з них він класифікує ігри на ті, що спрямовані на засвоєння знань, умінь та навичок, передбачених програмою навчального предмета; спрямовані на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури навчальної праці, досвіду творчої діяльності; спрямовані на формування досвіду науково-дослідної діяльності з профілю фаху та професійні ігри. Відповідно до другої класифікації дослідник виділяє ігри типів: "Знавці", "Пошук", "Умілець", "Команда-переможець", "Екзаменатор" [5].
   С.ВІтвицька наводить три класифікації. Так, за цільовими орієнтаціями вона виділяє дидактичні, виховні, розвивальні і соціалізуючі ігрові технології; за характером педагогічного процесу -на навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, продуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні; за ігровою методикою -предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації [2, с.168-169]. Остання з наведених класифікацій розроблена російськими науковцями для навчання фізики і поділяє ігри за дидактичною метою на творчі імітаційні ігри, ігри-змагання, ігри, спрямовані на виконання цікавого завдання, ігри з роздавальним матеріалом, ігри, пов'язані з загальною комп'ютеризацією [7, с.32].
   Підготовка до педагогічної практики відбувається значно успішніше, якщо студент - майбутній учитель, уже в роки навчання в університеті поставлений в умови, наближені до його майбутньої професійної діяльності. Це стає можливим, якщо використовувати педагогічну гру, яка являє собою групову вправу по виробленню оптимальних рішень, застосуванню навчальних методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку на заняттях у школі [9, с.5]. Учасники гри в процесі імітаційного моделювання занять, розв'язання психолого-педагогічних ситуацій отримують більш конкретне уявлення про сутність своєї майбутньої педагогічної діяльності.
   Програма педагогічної практики для студентів біологічного факультету Запорізького національного університету включає підготовку і проведення чотирьох уроків біології, чотирьох уроків хімії, а також позакласного тематичного заходу з цих предметів. У зв'язку з цим, підготовка студентів до такого виду діяльності розпочинається ще на заняттях з курсів "Методика навчання біології" та "Методика навчання хімії". Названі методичні курси розділені на дві частини (модулі). Під час вивчення першої частини студенти засвоюють загальні принципи і прийоми діяльності вчителя-предметника, набувають умінь виконання окремих функцій учителя, як-то проведення експерименту, формування прийомів розв'язування задач, диференціації учнів класу тощо. Організовуючи заняття другої частини, ми спробували поєднати можливості двох організаційних форм навчання: лабораторних занять та ігор. Заняття, що проводяться в такій формі, передбачають імітацію реального уроку в загальноосвітній школі. Один зі студентів виконує роль учителя, а, отже, демонструє володіння всіма професійними функціями вчителя-предметника щодо керівництва навчально-виховним процесом на уроці. Інші студенти групи виконують ролі учнів класу і колег-учителів одночасно. По завершенні імітаційного уроку викладачем здійснюється його ґрунтовний аналіз спільно з учасниками гри у формі дискусії. Такий аналіз максимально наближає всіх студентів групи до умов роботи школи, до ділових взаємин, орієнтує їх на те, щоб навчитися самостійно спостерігати педагогічні явища, виховує прагнення до творчого пошуку, розвиває інтерес і нахили до педагогічної діяльності. Адже педагогічна діяльність складається з постійного вирішення взаємопов'язаних, взаємнопроникаючих педагогічних завдань, які можуть бути успішно розв'язані тільки на основі конкретної педагогічної ситуації.

Рис. 1. Класифікація видів гри як організаційної форми навчання у вищому навчальному закладі

Рис. 1. Класифікація видів гри як організаційної форми навчання у вищому навчальному закладі

   Проведення занять у таких спосіб, на нашу думку, призводить до того, що студенти розуміють: педагогічна гра вимагає від її учасників глибоких знань не тільки конкретних дисциплін - біології чи хімії, а й курсів педагогіки і психології, методики навчання біології, методики навчання хімії. Студенти усвідомлюють, що під час кожної гри їм потрібно доводити свою професійну компетентність колегам по навчальній групі.
   Висновки. Таким чином, студенти, які набули досвіду підготовки і проведення імітаційного уроку в ролі вчителя, відзначають, що під час педагогічної практики вони були краще підготовленими за тих студентів, які такого досвіду не мали. Зокрема, вони чітко розуміли, яким чином слід розпочинати підготовку до уроку, обирати й готувати експеримент, організовувати перевірку знань і вмінь учнів, виділяти головне у новому матеріалі і привертати до нього увагу учнів, організовувати роботу всього колективу класу та окремих учнів, узагальнювати нові знання, об'єктивно оцінювати діяльність учнів тощо. Отже, роль гри на етапі підготовки до педагогічної практики достатньо велика, застосування ігор сприяє набуттю студентами компетентності, їх професійному зростанню і формуванню готовності до творчої діяльності.
   Подальший розвиток гри як ефективної форми навчання студентів пов'язаний з реалізацією взаємозв'язків її з іншими організаційними формами навчання у вищій школі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод, пособие /А.А.Вербицкий. - М.: Высш. шк., 1991.-207 с.
2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи / С.С.ВІтвицька. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 305 с.
3. Кондрашова Л.В. Личностно ориентированный подход к организации учебного процесса в высшей школе / Л.В.Кондрашова // Вісник НТУУ "КПІ" Філософія. Психологія. Педагогіка. - № 3 - К.: НТУУ "КПІ", 2001.-С. 47-53.
4. Методы активизации познавательной деятельности студентов: Метод, рекоментации / Сост. Ю.Е.Бушуев, А.Г.Васильев, В.Л.Маригодов, А.А.Слободянюк. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1990.-168 с.
5. Недужий И.А. Организация учебных деловых игр в процессе вузовского обучения (на материале изучения общеобразовательных дисциплин в экономич. и технич. вузах): автореф. дис. ...канд. пед. наук. 13.00.01 /Н.А.Недужий.-К., 1991. -20 с.
6. Педагогика и психология высшей школы. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.-544 с.
7. Пестряков В.Б., Фомин Н.Н., Маркова А.С. и др. Методические указания по проведению практических занятий по техническим дисциплинам в игровой форме / В. Б. Пестряков, Н.Н.Фомин, А.С.Маркова. - М.: МЭИС, 1986. - 44 с.
8. Семушкина Л.Г., Ярошенко Н.Г. Содержание и методы обучения в средних специальных учебных заведениях: Уч.-метод, пособие /Л.Г.Семушкина, Н.Г.Ярошенко. - М.: Высш. шк., 1990. -192 с.
9. Щербань П.М. Активні методи підготовки майбутніх учителів / П.М.Щербань. -К.: Т-во "Знання" УССР, 1988. -48 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com