www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Теоретико-методологічні засади формування інноваційної компетентності майбутніх учителів початкової школи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретико-методологічні засади формування інноваційної компетентності майбутніх учителів початкової школи

Л.О. Петриченко,
кандидат педагогічних наук
(Харківський гуманітарно-педагогічний інститут)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

   Постановка проблеми. Творча праця професійних педагогів, що активізує інтелектуальні зусилля до пошуку нового, за сучасних умов набуває непересічної виховної й дидактичної цінності та посідає чільне місце в підготовці вихованців школи до життя в динамічному демократичному суспільстві. Особливо важливо забезпечити інноваційний характер педагогічної діяльності на початковому шкільному рівні, оскільки перші роки суспільного виховання і навчання дітей мають надзвичайно важливий вплив на подальший розвиток інтелекту, творчості, формування характеру, саморозвиток особистості тощо. У зв'язку з цим розв'язання проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до інноваційної діяльності є вельми актуальною.
   Аналіз досліджень і публікацій. Вагомими в дослідженні теоретико-методологічних і технологічних засад формування інноваційної компетентності майбутніх учителів початкової школи є результати наукових пошуків Ш. Амонашвілі, Н. Бібік, О. Савченко, В. Сухомлинського та інших педагогів. Сучасні наукові підходи до висвітлення окремих аспектів професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів знайшли відображення у працях Л. Філатової, Ю. Шаповал.
   Проблемі формування інноваційної компетентності майбутніх учителів присвячена досить велика кількість наукових розробок, в яких розглядаються різні аспекти: вивчення психологічної готовності педагогів до нововведень (Л. Максименко); проблеми психолого-педагогічної підготовки вчителя до інноваційної діяльності (Н. Кпокар, О. Козлова, О. Попова), створення спеціальної системи підвищення кваліфікації, що сприяє цілеспрямованому формуванню готовності керівників і педагогів до здійснення інноваційної діяльності (О. Козлова, Є. Макагон); роль неперервної та післядипломної освіти для готовності прийняття нововведень учителем, його творчого вдосконалення, підвищення фахового рівня (В. Бондар, І. Зязюн). Водночас, однією з причин хибної підготовки майбутніх учителів до інноваційної діяльності в сучасних педагогічних ВНЗ, на нашу думку, є недостатнє врахування закономірностей, невизначеність концептуальних засад і принципів цього процесу, тому вважаємо вкрай важливим визначити теоретико-методологічні засади. Саме це спонукало нас до написання статті, метою якої є спроба визначити теоретико-методологічні засади процесу формування інноваційної компетентності в майбутніх учителів початкової школи і на цій основі сформулювати основні закономірності та визначити відповідні їм принципи цього процесу.
   Провідними концептуальними для розв'язання проблеми формування інноваційної компетентності майбутнього вчителя, зокрема початкової школи, вважаємо особистісно-діяльнісний і компетентнісний підходи.
   Застосування особистісно-діяльнісного підхіду під час підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності пояснюється тим, що саме діяльність є основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Ми цілком поділяємо слушну думку 0. Леонтьева про те, що діяльність людини є процесом, у якому здійснюються переходи між полюсами суб'єкт-об'єкт, тобто відбувається перехід об'єкта в його суб'єктивну форму і, водночас, під час діяльності здійснюється перехід в об'єктивні результати [3].
   Разом з тим, інноваційна діяльність, через свою надзвичайну складність, потребує особливої уваги до особистісного фактора під час підготовки до неї майбутнього фахівця. Так В. Сластьонін і Л. Подимова [7] слушно зазначають, що поєднання особистісного та діяльнісного аспектів є виключно важливим, оскільки в такий спосіб досягається необхідна цілісність образу вчителя-новатора. Особистісний підхід - базова ціннісна орієнтація педагога, що визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною й колективом.
   Головним принципом особистісно зорієнтованої педагогіки, на якому будується її система теоретичних знань і практичних умінь, є гуманістична спрямованість.
   У контексті особистісно-діяльнісного підходу готовність учителя до інноваційної професійної діяльності визначається науковцями як єдність її структурних і функціональних компонентів у взаємозалежності та взаємозв'язку.
   Звернення до компетентнісного підходу зумовлено тим, що, на нашу думку, саме компетентність є найважливішим показником професіоналізму, готовності людини до тієї чи іншої діяльності. Безперечні переваги компетентнісного підходу вже визнано в освітніх системах економічно розвинутих країн через той факт, що саме наявність компетентностей дає можливість особистості, зокрема майбутнього фахівця, практично оперувати здобутими знаннями, застосовувати їх упродовж життя та професійної діяльності.
   Визначимо суть і структуру поняття "інноваційна компетентність учителя".
   На підставі теоретичного аналізу досліджень учених щодо різних видів професійної компетентності педагогів (В. Введенський, В. Гриньова, І. Дичківська, М. Лук'янова, Н. Мурована та інші) ми дійшли таких висновків: інноваційна компетентність учителя - складна, інтегративна якість фахівця, що зумовлюється особливостями інноваційної діяльності (передусім її творчим характером і спрямованістю на дослідно-експериментальну роботу); структура цієї якості містить чотири компоненти: теоретично-змістовий (базовий), професійно-діяльнісний (практичний), професійно-дослідний (творчий) і професійно-особистісний.
   Ми не погоджуємося з І. Дичківською [2], яка, визначаючи поняття "інноваційна компетентність" як систему мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, зазначає, що ця система забезпечує лише ефективність запровадження нових педагогічних технологій у роботі з дітьми. Такий підхід, на нашу думку, зводить інноваційну компетентність учителя до репродуктивного рівня, обмежуючи творчий характер інноваційної професійної діяльності.
   Інноваційна компетентність учителя, на нашу думку, - це система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує здійснення ним усіх етапів інноваційної професійної діяльності: від моделювання та прогнозування до впровадження нововведення.
   Порівняльний аналіз змісту понять "готовність до професійної діяльності" та "професійна компетентність" дає підстави визнати їх спорідненість, певну тотожність, тому вважаємо правомірним визначити мету підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності: формування інноваційної компетентності фахівця.
   Беручи до уваги результати дослідження І. Гавриш [1], виокремимо визначальні, на нашу думку, закономірності процесу підготовки майбутнього вчителя-початківця до інноваційної діяльності.
   Перша закономірність: ефективність підготовки студентів педагогічного ВНЗ до інноваційної діяльності визначається її спрямованістю на підготовку майбутніх учителів до розв'язання завдань модернізації системи початкової освіти України відповідно до цивілізаційних і національних тенденцій її розвитку.
   Цій закономірності відповідають принципи формаційного та цивілізаційного підходів у педагогічній освіті взагалі та в підготовці майбутніх учителів початкового навчання до інноваційної діяльності зокрема.
   Суть формаційного підходу в педагогічній освіті полягає в розгляді економічних, політичних і соціокультурних детермінант як системоутворювальних чинників усіх процесів, що відбуваються в педагогічній освіті. За такого підходу конструювання процесу підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності здійснювалося нами з урахуванням особливостей розвитку нашої країни на сучасному етапі, що зумовлено розбудовою в Україні незалежної правової держави з ринковою економікою.
   Згідно з цивілізаційним підходом педагогічні системи мають створюватися й функціонувати відповідно до цивілізаційних тенденцій розвитку національних освітніх систем. Ці тенденції, зазначає І. Гавриш, полягають у посиленні державного впливу на освіту, нарощуванні капіталовкладень в освітню галузь, гуманізації, гуманітаризації, інформатизації та інтернаціоналізації освіти, переходу до інноваційного навчання та реалізації принципу безперервності освіти [1, с.65].
   Друга закономірність: ефективність підготовки студентів педагогічного ВНЗ до інноваційної діяльності визначається повнотою реалізації її змістових, функціональних і структурних зв'язків із іншими складниками професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів.
   Цій закономірності відповідає принцип органічної єдності загального, особливого й індивідуального в підготовці майбутнього вчителя до інноваційної діяльності.
   Згідно з цим принципом підготовку майбутнього вчителя початкового навчання до інноваційної діяльності ми розглядаємо як цілісну систему, що будується на єдності загального, особливого й індивідуального. Як загальне -вона є органічним складником педагогічної освіти; як особливе - має свою специфіку, яка зумовлена особливостями фахової підготовки вчителя початкового навчання; як індивідуальне - відображає необхідність урахування індивідуальних особливостей кожного студента в процесі його підготовки до інноваційної професійно-педагогічної діяльності.
   Третя закономірність: ефективність підготовки студентів педагогічного ВНЗ визначається ступенем її відповідності об'єктивним закономірностям професійної підготовки фахівців.
   Цій закономірності відповідають принципи особистісно-діяльнісного підходу, до яких, за результатами наукових досліджень О. Пєхоти [4], О. Савченко [6] та інших, слід віднести принципи суб'єктності учасників навчально-виховного процесу, гуманізації та гуманітаризації педагогічної освіти, співпраці та співтворчості викладачів і студентів, індивідуалізації навчання, створення ситуації вибору та відповідальності, діагностичної основи здійснення фахової підготовки майбутнього вчителя.
   Діяльнісний підхід диктує такі важливі, щодо нашого дослідження, принципи, як: 1) принцип єдності свідомості та діяльності; 2) принцип поетапного освоєння діяльності; 3) принцип інтеріоризації-екстеріоризації.
   Згідно з першим принципом саме діяльність обумовлює формування в людини всіх психічних процесів і свідомості, а вони, як регулятори діяльності, є умовою її подальшого вдосконалення. Залучення суб'єкта до діяльності приводить до об'єднання численних і різних за складністю компонентів у функціональну психологічну систему діяльності. При цьому під впливом вимог діяльності індивідуальні якості розвиваються, набуваючи рис оперативності та пристосованості до цих вимог.
   Таким чином, наше дослідження базувалося на положенні проте, що досвід інноваційної професійно-педагогічної діяльності може бути засвоєний майбутнім учителем тільки за умов його участі в процесі створення й упровадження нововведень.
   Не менш важливим для нашого дослідження є другий принцип -принцип поетапного освоєння професійної діяльності. Він передбачає поетапне формування готовності до професійної діяльності відповідно до закономірностей її системогенезу, тобто процесу її становлення й розвитку.
   Принцип інтеріоризації-екстеріоризації для нас є важливим, оскільки він характеризує механізм засвоєння особистістю суспільно-історичного досвіду, що дає можливість простежити засвоєння особистістю досвіду творчої діяльності. Зважаючи на сучасні дослідження (А. Ковальов, В. Сластьонін та ін.), у підготовці майбутнього вчителя до інноваційної діяльності доцільним є виокремлення таких чотирьох етапів: 1-й етап -копіювання, 2-й етап - творче наслідування, 3-й етап - наслідувальна творчість, 4-й етап -дійсна творчість [1, с.68-69].
   Четверта закономірність: ефективність підготовки студентів педагогічного ВНЗ до інноваційної діяльності визначається ступенем її відповідності структурі та змісту інноваційної професійної діяльності вчителів.
   Означена закономірність зумовлює дотримання таких принципів: принцип відповідності змісту інноваційної підготовки майбутнього фахівця загальній структурі інноваційної педагогічної діяльності та принцип функціональної повноти змісту інноваційної освіти майбутніх учителів.
   Суть принципу відповідності змісту інноваційної підготовки майбутнього фахівця загальній структурі інноваційної педагогічної діяльності полягає в тому, що підготовка майбутнього вчителя до означеної діяльності має бути цілісною, відображаючи у своєму логічному розгортанні зміст і структуру останньої.
   Реалізація цього принципу, як зазначає І. Гавриш, є можливою за умови його здійснення на основі знаково-контекстного підходу, суть якого полягає в тому, що підготовка майбутнього вчителя до інноваційної професійної діяльності організовується так, щоб відтворити зміст і структуру останньої [1, с.70].
   Принцип функціональної повноти компонентів освіти є частковим випадком більш загального принципу функціональної повноти компонентів системи, згідно з яким будь-яка система, зокрема педагогічна, не може ефективно функціонувати або функціонувати взагалі, якщо набір її елементів не є функціонально повним.
   Отже, змістовий компонент будь-якої педагогічної системи (у нашому випадку - система позааудиторної роботи студентів педагогічного ВНЗ) має містити достатню кількість структурних елементів для досягнення всіх цілей її функціонування (у нашому випадку - позааудиторних навчальних курсів, робота гуртків, творчих об'єднань, виховних заходів тощо).
   П'ята закономірність: ефективність підготовки студентів педагогічного ВНЗ до інноваційної діяльності визначається ступенем відповідності його змісту, форм і методів рівню розвитку комплексу наук про людину та визначається ступенем інтеграції знань, що стосуються питань формування інноваційної компетентності майбутнього вчителя.
   Ця закономірність зумовлює принципи науковості та діалектичного монізму.
   Принцип науковості є добре відомим загальнодидактичним принципом, тому зупинятися детально на розкритті його суті не будемо, а звернемося відразу до принципу діалектичного монізму. За цим принципом є необхідною організація підготовки майбутнього вчителя до інноваційної діяльності на засадах інтернаукового підходу, тобто передбачається врахування основних положень філософії освіти, загальної інноватики, комплексу наук про творчість, загальної психології, загальної аксіології, педагогічного менеджменту тощо, що стосуються проблем педагогічної інноватики.
   Висновки. Успішність підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної школи залежить від правильно обраних методологічних підходів до розробки технології, її впровадження в педагогічну практику. Доцільно, на нашу думку, в основу розв'язання поставленої проблеми покласти філософські, психолого-педагогічні ідеї та положення про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ і процесів навколишнього світу, про особистість як суб'єкта діяльності та взаємин, про системний підхід як загальний принцип науки, про компетентнісний підхід як провідний принцип професійної підготовки фахівців, а також наукові теорії про розвиток особистості в діяльності.
   Перспективи подальших розвідок у напрямку дослідження вбачаємо в пошуці шляхів реалізації визначених концептуальних підходів, закономірностей і принципів у сучасних педагогічних ВНЗ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гавриш І.В. Закономірності та принципи процесу формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності / І. В. Гавриш // Дійсність та перспективи розвитку сучасної освіти України : зб. наук. пр. -X. : Стиль-Іздат, 2005. -С. 61-74.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології / І.М. Дичківська. - К. : Академвидав, 2004. - 352 с
3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. - М. : Политиздат, 1977. - 304 с.
4. Пехота О.М., Старева A.M. Особистісне орієнтоване навчання: підготовка вчителя / О.М. Пєхота, A.M. Старєва. - Миколаїв : Вид-во "Іліон", 2006. - 272 с
5. Попова О.В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у XX столітті / ХДПУ ім. Г.С.Сковороди / О.В. Попова. - X. : "ОВС", 2001.-256 с
6. Савченко О.Я. Удосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів у контексті модернізації шкільної освіти / О.Я. Савченко // Науковий вісник Миколаївського державного університету. - Випуск 12. Педагогічні науки : зб.наук. пр. - Т. 1.-2006. - С 22-36.
7. Сластёнин В.А., Подымова Л.С. Педагогика : инновационная деятельность / В.А. Сластёнин, Л.С. Подымова. - М. ИЧП "Издательство Магистр", 1997. - 308 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com