www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Особливості формування професійно-педагогічного мовлення спеціалістів у галузі фізичної культури та спорту
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості формування професійно-педагогічного мовлення спеціалістів у галузі фізичної культури та спорту

Л. I. Прокопенко,
кандидат педагогічних наук
(Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ У ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

   Постановка проблеми. Основним завданням сучасного ВНЗ є професійна підготовка педагога, здатного забезпечити всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Але сфера формування особистості - це, насамперед, активна міжособистісна взаємодія, комунікація, оскільки саме через педагогічне спілкування здійснюється персоналізація вчителя у своїх учнях, прищеплення загальнолюдських і національних цінностей, формування як особистостей. Незалежно від того, яку галузь науки вчитель представляє в педагогічному дискурсі, від нього вимагається вільне володіння ресурсами мови та нормами статусно зорієнтованого спілкування. Водночас, учені наголошують на тому, що вимоги до мовленнєвої взаємодії вчителя й учнів, які зумовлені змістом, характером і завданнями викладання різних предметів, почасти дуже відмінні [1]. Учитель, спрямовуючи свою діяльність на оволодіння учнями конкретним предметом шкільної освіти, будує систему своєї мовленнєвої взаємодії з учнями згідно з науково-пізнавальною специфікою предмета, його структурою і психолого-педагогічною своєрідністю сприймання учнями відповідного навчального матеріалу. Тому особливо актуальним постає питання розробки методики цілеспрямованого формування високого рівня комунікативної культури майбутніх учителів із врахуванням специфіки спеціальностей, які вони отримують у ВНЗ.
   Аналіз досліджень і публікацій. Питання удосконалення мовленнєвої діяльності студентів-нефілологів у їхній науковій та професійній сфері розглядається в дослідженнях Л. Барановської, Л. Златів, Н. Костриці, В. Момота, Н. Тоцької. Останнім часом проблему володіння словом як професійним умінням учителя активно досліджували у зв'язку з розвитком педагогічного мовлення майбутніх учителів активними методами навчання (О. Гоголь), розробкою системи формування професійних комунікативно-аргументативних умінь (Н. Махновська), формуванням культури мовлення вчителів на основі системного підходу (О. Кретова), пошуком шляхів підвищення мовленнєвої культури вчителів початкових класів (В. Усатий), учителів-словесників (І. Пахненко), майбутніх учителів загальнотехнічних дисциплін (Л. Лучкіна). Аналіз стану наукової дослідженості проблеми засвідчив посилення інтересу до неї з боку вчених, водночас, попри безсумнівну важливість окремих досліджень (Л.Головата) зазначимо, що практика сучасної педагогічної школи надалі потребує технологій удосконалення професійно-комунікативних умінь майбутніх учителів, що забезпечували б ефективність педагогічної взаємодії у дискурсі конкретного навчального предмета.
   Мета статті - окреслити шляхи оптимізації процесу формування професійно-комунікативних умінь вчителя фізичної культури, зокрема теоретично обґрунтувати доцільність навчання жанровотворення як передумови ефективної взаємодії у дискурсі конфетного навчального предмета.
   Загальними ознаками професійного мовлення вчителів є досконале володіння нормами літературної мови, уміння користуватися її багатством та виражальними засобами відповідно до мети і умов спілкування. Крім того, за своїм характером і системою лексико-фразеологічних засобів мовлення вчителя має відповідати прийнятому в цьому предметі пізнавальному апарату, системі понять, доведень, образів, особливостям розкриття досліджуваних фактів. Зазначені мовленнєві особливості знаходять відображення у доборі мовленнєво-жанрових зразків, що наповнюють педагогічний дискурс.
   Звернення до проблеми професійного дискурсу фахівця сфери фізичної культури і спорту (вчителя, тренера) потребує врахування градуального характеру педагогічного дискурсу, зокрема особливостей його периферійного підвиду, що формується на перетині зі спортивним. Як засвідчив аналіз робіт, присвячених спортивному дискурсу, сам термін спортивний дискурс (СД) трактується науковцями по-різному. Найширше значення застосовується в культурології: СД виступає як семіотична система, пов'язана зі спортом (М. Уваров, М. Гампер, У. Морган, К. Лєш). Мовознавці (О. Зільберт, Б. Зільберт, О. Панкратова, О. Савченко) звертають увагу на лінгвістичних вимірах СД і розуміють під цим терміном усю комунікацію і концептуальну картину світу, пов'язані зі спортом. Так, 0. Панкратова під спортивним дискурсом розуміє сукупність концептів спорту і мовленнєвої діяльності суб'єктів спортивної комунікації. На думку науковця, "мета спортивного дискурсу полягає у вербальній підтримці досягнення спортивних цілей - перемоги в спортивному змаганні, досягнення спортивної форми <...>, а також досягнення презентаційності та престижу держави або інституту спорту [4, с 75]". Відповідно до цілей спортивного дискурсу виокремлюють три магістральних комунікативних жанри СД: "Тренування", "Змагання", "Відображення спорту в ЗМІ" і багато периферійних жанрів, кількість яких визначається всіма проявами спорту в суспільстві [4, с 101]. Дослідники визнають проникність СД і зазначають, що внаслідок прозорості меж СД відбувається накладання характеристик різних видів дискурсу в одному тексті - спортивного і наукового, спортивного і педагогічного, ділового і спортивного - залежно від виду інтенціональності і сфер спілкування. Проте переконані, що вся комунікація, тематично пов'язана зі спортом, має бути віднесена до інституційного дискурсу спорту. Таким чином, наукова спортивна стаття, бесіда спортивного психолога, урок фізичної культури, аналіз тренування тренером хоча і мають формальні ознаки наукового, психологічного, педагогічного дискурсів, усе ж таки належать до спортивного [4, с 88].
   Водночас Б. Зільберт та О. Зільберт доводять, що через відсутність атональності (змагальності), а також за інтенційно-стилістичними характеристиками означені тексти належать, насамперед, до відповідних дискурсів. Єдиним засобом реалізувати інтенційність СД вчені вважають ЗМІ. Відповідно, центральними жанрами інституційного СД є жанри мас-медіа: спортивні новини, репортаж, тележурнали, розмовні спортивні дискурси, що піддаються всебічному аналізу в розвідках Ф. Бацевич, 1. Дубчак, М. Токарева та ін. Педагогічний дискурс у його "спортивних проекціях" представлений навчальними і навчально-методичними текстами для студентів навчальних закладів спортивного профілю, спортивних педагогів, тобто осіб, задіяних у сфері спортивної освіти. Ці тексти містять усі базові риси інституційного педагогічного дискурсу, а саме: мету, цінності, комунікативні стратегії (пояснювальну, оцінну, контрольну, сприяючу, організуючу), зберігаючи при цьому значущість деяких концептів СД, спеціальну лексику і фразеологію, тексти характерних жанрів. В аспекті нашого дослідження важливим є висновок про те, що успішна мовна поведінка в педагогічному дискурсі можлива за умов знання його жанрових особливостей, у тому числі варіантів жанрових форм текстів, що виникають під час накладання характеристик різних видів дискурсу.
   Відповідно до сучасних теоретичних уявлень поняття "жанр мовлення" трактується двояко: по-перше, як типовий різновид текстів, і, по-друге, як ситуативно-типове висловлювання [3]. За визначенням В. Чернік, педагогічний мовленнєвий жанр - це стійка вербальна форма реалізації мовленнєвого наміру вчителя, єдність особливих якостей форми і змісту, обумовлена метою і мовами педагогічного спілкування й орієнтована на конкретного адресата [5, с 5]. Дослідження мовленнєво-жанрової складової педагогічного дискурсу пов'язане з іменами Н. Антонової, В. Карасика, О. Коротєєвої, Н. Махновської, Ж. Мілованової. Зокрема, опис особливостей окремих мовленнєвих педагогічних жанрів з навчальною метою здійснено у працях Н. Десятева, Н. Іпполітова, Л. Салькова, О. Усатова, О. Філіппова). Проте слід визнати, що донині в лінгвістиці немає достатньо повної картини вербальної взаємодії вчителя і учня, недостатньо вивчені типи та жанри педагогічного дискурсу. Зокрема, лінгвометодичного висвітлення потребує репертуар та реалізація педагогічних мовленнєвих жанрів у ситуації уроку фізичної культури.
   Жанрові різновиди навчально-педагогічної взаємодії вчителя фізичної культури безпосередньо залежать від змісту уроку, а також від тих конкретних форм фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи, яку проводить учитель фізичної культури (підготовка і проведення спортивних свят, заходів, змагань). За допомогою вербальних засобів учитель пояснює школярам будову рухів, що вивчаються, способи їх виконання, механізми впливу на здоров'я, сфери їх використання в житті тощо.
   Жанровий підхід до навчання мови і мовлення дозволяє поповнити базові знання студентів з лінгвістичної теорії тексту інформацією про змістові, стилістичні та композиційні особливості педагогічних мовленнєвих жанрів, що сприяє удосконаленню професійного мовлення майбутніх учителів. Так, серед найбільш затребуваних у педагогічній діяльності вчителя фізичної культури виокремлюємо такі, як: визначення типу дефініції, характеристика (описова, порівняльна, класифікаційна), узагальнення, опис процесів, опис рухових дій, інформаційне повідомлення, подієвий та оцінно-аналітичний коментар, репортаж, команди, вітальна промова, напутнє слово, виступ на педнараді, заявка на участь у змаганнях, протокол змагань, характеристика випускника спортивної школи (члена команди), жанри підтримки, спонукання, зауваження тощо.
   Висновки. Отже, комунікативна діяльність вчителя фізичної культури стане ефективнішою за умов збагачення мовлення студентів професійно значущими педагогічними жанрами та організації цілеспрямованого формування жанровотворчих умінь, що забезпечують вдалу комунікацію у дискурсі конкретного навчального предмета.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Перспективним щодо окресленого питання є дослідження форм, методів і засобів професійно-мовленнєвої підготовки вчителя фізичної культури на засадах жанрового підходу, розробка комплексу комунікативних завдань, зокрема відеоматеріалів, що сприятимуть усвідомленню феномена жанрового стилю, допоможуть вчителю цілеспрямовано створити власний стиль мовленнєвої поведінки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Амонашвили Ш. А Психологические основы педагогики сотрудничества: [кн. для учителя]/Ш. А Амонашвили.-К.: Освита,1991.-101с.
2. Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / Ф. Бацевич. -Львів : ПАІС, 2005. -264 с
3. Зильберт А. Б. Спортивный дискурс: точки пересечения с другими дискурсами (проблемы интертекстуальности)/А. Б. Зильберт// Язык. Сознание. Коммуникация. - 2001. - Вып. 19. -С. 103-112.
4. Панкратова О. А. Лингвосемиотические характеристики спортивного дискурса : дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.19 / О. А. Панкратова. - М, 2005. -276 с.
5. Чернік В. Б. Фатичні мовленнєві жанри в педагогічному дискурсі і тексті уроку : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 / В. Б. Чернік. -Єкатеринбург, 2002. -27 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com