www.VuzLib.com

Головна arrow Гроші і кредит arrow Інструментарій фондового ринку
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Інструментарій фондового ринку

Інструментарій фондового ринку

   Державні (муніципальні) цінні папери (ДЦП) — це боргові зобов'язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.
   Основні цілі випуску державних цінних паперів:
   — фінансування поточного бюджетного дефіциту (з метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери);
   — регулювання грошової маси в обігу (випуск державних ЦП є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси);
   — касове виконання державного бюджету (передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами і видатками);
   — згладжування нерівномірного надходження податкових платежів (у деяких випадках розрив між доходами і видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів, а випуск державних ЦП може усунути цю причину);
   — забезпечення комерційних банків ліквідними активами (розміщуючи свої активи у державні цінні папери, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар).
   Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:
   — аукціон;
   — відкритий продаж (цінні папери продають усім, хто бажає);
   — індивідуальне розміщення (продаж державних цінних паперів окремим інституціональним інвесторам або приватним особам).
   Муніципальні цінні папери (МЦП) випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.
   Характерні особливості муніципальних цінних паперів:
   — за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним ЦП, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;
   — за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;
   — здебільшого мають неринковий характер;
   — доходи на такі цінні папери, зазвичай, не оподатковуються;
   — можуть бути іменними і на пред'явника;
   — під час випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.
   За типом забезпечення МЦП класифікуються:
   — облігації під загальне зобов'язання (це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто заставних зобов'язань емітент на себе не бере; випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів);
   — облігації під дохід від проекту (погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено);
   — облігації під конкретний податок (гарантією виконання зобов'язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку);
   — облігації під заставу нерухомості (забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності).
   Українські державні та місцеві цінні папери
   Основними видами вітчизняних ДЦП є:
   — облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);
   — казначейські зобов'язання (векселі);
   — депозитні сертифікати НБУ;
   — приватизаційні папери;
   — цінні папери, що розміщуються за кордоном.
   ОВДП — цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власникові номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше непередбачено умовами випуску).
   ОВДП емітуються з початку 1995 р. Первинне розміщення відбувається на УМВБ. Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральний агент — НБУ. Спосіб розміщення облігацій — з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій — дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.
   Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються серед населення, засвідчують внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.
   Казначейські зобов'язання є:
   — довгострокові — від 5 до 10 років (КМУ);
   — середньострокові — від року до 5 років (КМУ);
   — короткострокові — до року (Мінфін України).
   Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", вексель — ЦП, що підтверджує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.
   Депозитний сертифікат НБУ — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і процентної плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.
   Приватизаційні папери — вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
   Серед державних цінних паперів, розміщених за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.
   Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника, і кошти, отримані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.
   Згідно зі Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", акція — цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді AT і членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку в вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації AT.
   Акції класифікуються за такими критеріями:
   — місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринках);
   — форма розпорядження (акції на пред'явника й іменні);
   — права власника (акції прості та привілейовані);
   — вигляд (акції у документарній і бездокументарній формах).
   На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції й американські депозитні свідоцтва.
   В іменній акції зазначається ім'я власника — лише він є акціонером і користується відповідними правами.
   Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.
   Прості акції не гарантують власникам дивідендів — останні виплачуються з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна AT за його ліквідації, але не дають власникові права голосу.
   Бездокументарна форма випуску акцій — це запис у комп'ютері (обліковий запис), що підтверджує права власності на ЦП.
   У США, Канаді, Англії та деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:
   — кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції);
   — не кумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату);
   — привілейовані акції з часткою участі (дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму);
   — конвертовані (можуть бути обміняні на певну кількість простих акцій);
   — привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);
   — ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);
   — підпорядковані (деякі AT випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу).
   В Україні можуть випускатися такі види акцій:
   — іменні прості;
   — іменні привілейовані;
   — на пред'явника прості;
   — на пред'явника привілейовані.
   До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди, назва AT, рік виплати дивідендів.
   На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.
   До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:
   — облігації підприємств (організацій);
   — депозитні й ощадні сертифікати;
   — векселі.
   Облігації підприємств — це вид боргових цінних паперів, що слугують цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій про їх викуп в обумовлений термін і виплату доходу.
   За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску — на купонні (мають купони, за якими виплачуються проценти) і безкупонні.
   За строком обігу облігації є:
   — короткострокові (до року);
   — середньострокові (від 1 до б років);
   — довгострокові (понад 5 років);
   — вічні (не передбачають остаточного погашення).
   За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власникові облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути: нестача фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).
   За способом виплати доходу облігації класифікуються на:
   — процентні облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого процента);
   — безпроцентні облігації (не передбачають виплати процента);
   — кумулятивні (процент є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника);
   — облігації з "плаваючим курсом" (дохідність змінюється залежно від існуючих процентних ставок, але має встановлений мінімум);
   — двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній валюті, а погашення — в іншій);
   — облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів).
   Залежно від місця обігу облігації є внутрішні та міжнародні (євроноти — короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації — випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).
   Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.
   Депозитні й ощадні сертифікати банків — це письмові свідоцтва комерційних і ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів і процентів на них. Різниця між депозитними й ощадними сертифікатами полягає в тому, що перші призначені для юридичних осіб, другі — для громадян (США, Росія).
   Українське законодавство не робить різниці між депозитними й ощадними сертифікатами. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.
   Ощадні сертифікати є строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.
   Вексель, як уже зазначалося, підтверджує забезпечене зобов'язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником — простий вексель, а також боржником чи іншою особою — переказний вексель.
   На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу — за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:
   — виступати як засіб кредитування;
   — прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;
   — слугувати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;
   — замінювати низку бартерних операцій.
   Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.
   Векселі випускаються на спеціальних бланках, котрі векселедавці купують у НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.
   До похідних ЦП належать:
   — інвестиційні сертифікати;
   — варанти;
   — опціони;
   — ф'ючерси;
   — форварди.
   Інвестиційний сертифікат — ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.
   Варант — ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику змогу отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій.
   Опціон — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.
   Ф'ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.
   Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата чи розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання лише за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту впродовж строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП і фондового ринку.
   Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум місяць від дати укладання угоди).
   Мета форвардних валютних контрактів — здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.
   Сурогати ЦП — фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.
   Свідоцтва про депонування акцій з'явилися на українському ринку в 1993—1994 pp. як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв — обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.
   Білети — дають право на володіння часткою акцій.
   Житлові сертифікати — боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com